–ќ«ƒ≤Ћ 6. ќ–√јЌ≤«ј÷≤я “ј ”ѕ–ј¬Ћ≤ЌЌя Ѕ≈«ѕ≈ ќё ∆»““™ƒ≤яЋ№Ќќ—“≤
Ћ≈ ÷≤я 18
“ема 6.1. ѕравов≥ основи безпеки життЇд≥¤льност≥
” результат≥ вивченн¤ теми студент повинен засвоњти:
Ц основи законодавчоњ бази безпеки життЇд≥¤льност≥;
Ц структуру управл≥нн¤ та нагл¤ду за безпекою життЇд≥¤льност≥.
ѕ≥сл¤ вивченн¤ теми студент повинен усв≥домити, що створенн¤ в ”крањн≥ безпечних умов дл¤ життЇд≥¤льност≥ людини залежить в≥д правових основ ≥ системи управл≥нн¤ ≥ контролю за дотриманн¤м законодавства щодо Ѕ∆ƒ.
ѕлан
1. «аконодавство ”крањни про охорону здоровТ¤.
2. «аконодавство ”крањни про охорону прац≥ та пожежну безпеку.
3. «акон ”крањни Уѕро дорожн≥й рухФ.
4. «акони ”крањни Уѕро ÷ив≥льну оборонуФ.
5. «аконодавство ”крањни про охорону навколишнього середовища.
6. ”правл≥нн¤ та нагл¤д за безпекою життЇд≥¤льност≥.
онтрольн≥ питанн¤
1. ѕринципов≥, правов≥, орган≥зац≥йн≥, економ≥чн≥ та соц≥альн≥ засади охорони здоровТ¤ в ќсновах законодавства ”крањни про охорону здоровТ¤.
2. ўо передбачаЇ право на охорону здоровТ¤ кожного громад¤нина ”крањни?
3. як зд≥йснюЇтьс¤ сан≥тарне та еп≥дем≥чне благополучч¤ населенн¤?
4. ќсновний зм≥ст законодавства про охорону прац≥.
5. ѕрава та обовТ¤зки громад¤н-учасник≥в дорожнього руху.
6. «авданн¤ ÷ив≥льноњ оборони ”крањни.
7. ƒержавне управл≥нн¤ охороною прац≥, структура, функц≥њ ≥ в≥дпов≥дальн≥сть.
8. ƒержавна сан≥тарно-еп≥дем≥олог≥чна служба, склад, коло завдань, прав ≥ обовТ¤зк≥в.
9. ер≥вництво ÷ив≥льною обороною.
10. ƒержавне управл≥нн¤ охороною навколишнього природного середовища.
Ћ≥тература
1. Ѕезпека життЇд≥¤льност≥ / ѕ≥д ред. я. Ѕедр≥¤ Ц Ћьв≥в: ¬идавнича ф≥рма Ујф≥шаФ, 1998.
2. √ражданска¤ оборона / ѕод ред. ≈.ѕ. Ўубина Ц ћ.: ѕросвещение, 1991.
3. онституц≥¤ ”крањни. Ц ињв.: ёр≥нком, 1996.
ѕравов≥ основи безпеки життЇд≥¤льност≥
—тановленн¤ незалежноњ суверенноњ ”крањни повинно супроводжуватис¤ створенн¤м безпечного стану довк≥лл¤, виробництва, побутових умов дл¤ життЇд≥¤льност≥ людини. ќсновне м≥сце в цьому процес≥ пос≥даЇ законодавство у галуз≥ регулюванн¤ в≥дносин з охорони здоровТ¤ людини та навколишнього середовища ≥ забезпеченн¤ безпеки у надзвичайних ситуац≥¤х та ситуац≥¤х пов-с¤кденного житт¤, тобто безпеки життЇд≥¤льност≥. ÷≥ в≥дносини регулюютьс¤ нормативними актами р≥зноњ юридичноњ сили Ц онституц≥Їю, законами, ур¤довими п≥дзаконними актами, в≥домчими нормативними актами та нормативними актами м≥сцевих орган≥в влади.
ёридичну базу зобовТ¤занн¤ щодо безпеки життЇд≥¤льност≥ становить онституц≥¤ ”крањни, де в ст. 27 записано: У ожна людина маЇ нев≥дТЇмне право на житт¤Е ожен маЇ право захищати своЇ житт¤ ≥ здоровТ¤, житт¤ ≥ здоровТ¤ ≥нших людей в≥д протиправних пос¤гань.Ф ј в ст. 49 вказуЇтьс¤: У ожен маЇ право на охорону здоровТ¤, медичну допомогу та медичне страхуванн¤Е ƒержава дбаЇ про розвиток ф≥зичноњ культури ≥ спорту, забезпечуЇ сан≥тарно-еп≥дем≥чне благополучч¤.Ф —татт¤ 50 проголошуЇ: У ожен маЇ право на безпечне дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ довк≥лл¤ та на в≥дшкодуванн¤ завданоњ порушенн¤м цього права шкоди.Ф
«аконодавство щодо безпеки життЇд≥¤льност≥ включаЇ законодавства ”крањни про охорону здоровТ¤, охорону прац≥, дорожн≥й рух, цив≥льну оборону, охорону навколишнього середовища тощо.
«аконодавство ”крањни про охорону здоровТ¤
ќснови законодавства ”крањни про охорону здоровТ¤ в≥д 19 листопада 1992 року з≥ зм≥нами ≥ доповненн¤ми, внесеними «аконами ”крањни, проголошують, що кожна людина маЇ природне нев≥дТЇмне ≥ непорушне право на охорону здоровТ¤. —усп≥льство ≥ держава в≥дпов≥дальн≥ перед сучасним ≥ майбутн≥ми покол≥нн¤ми за р≥вень здоровТ¤ ≥ збереженн¤ генофонду народу ”крањни, забезпечують пр≥оритетн≥сть охорони здоровТ¤ в д≥¤льност≥ держави, пол≥пшенн¤ умов прац≥, навчанн¤, побуту ≥ в≥дпочинку населенн¤, розвТ¤занн¤ еколог≥чних проблем, вдосконаленн¤ медичноњ допомоги ≥ запровадженн¤ здорового способу житт¤.
ќснови законодавства ”крањни про охорону здоровТ¤ визначають правов≥, орган≥зац≥йн≥, економ≥чн≥ та соц≥альн≥ засади охорони здоровТ¤ в ”крањн≥, регулюють сусп≥льн≥ в≥дносини у ц≥й галуз≥ з метою забезпеченн¤ гармон≥йного розвитку ф≥зичних ≥ духовних сил, високоњ працездатност≥ ≥ довгол≥тнього активного житт¤ громад¤н, усуненн¤ фактор≥в, що шк≥дливо впливають на њх здоровТ¤, попередженн¤ ≥ зниженн¤ захворюваност≥, ≥нвал≥дност≥ та смертност≥, пол≥пшенн¤ спадковост≥.
«аконодавство ”крањни про охорону здоровТ¤ базуЇтьс¤ на онституц≥њ ”крањни ≥ складаЇтьс¤ з цих ќснов та ≥нших прийн¤тих в≥дпов≥дно до них акт≥в законодавства, що регулюють сусп≥льн≥ в≥дносини у галуз≥ охорони здоровТ¤.
” статт≥ 4 проголошен≥ основн≥ принципи охорони здоровТ¤, а саме:
Ј визнанн¤ охорони здоровТ¤ пр≥оритетним напр¤мом д≥¤льност≥ сусп≥льства ≥ держави, одним з головних чинник≥в виживанн¤ та розвитку народу ”крањни;
Ј дотриманн¤ прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина в галуз≥ охорони здоровТ¤ та забезпеченн¤ повТ¤заних з ними державних гарант≥й;
Ј гуман≥стична спр¤мован≥сть, забезпеченн¤ пр≥оритету загальнолюдських ц≥нностей над класовими, нац≥ональними, груповими або ≥ндив≥дуальними ≥нтересами, п≥двищений медико-соц≥альний захист найб≥льш вразливих верств населенн¤;
Ј р≥вноправн≥сть громад¤н, демократизм ≥ загальнодоступн≥сть медичноњ допомоги та ≥нших послуг у галуз≥ охорони здоровТ¤;
Ј в≥дпов≥дн≥сть завданн¤м ≥ р≥вню соц≥ально-економ≥чного та культурного розвитку сусп≥льства, наукова обірунтован≥сть, матер≥ально-техн≥чна ≥ ф≥нансова забезпечен≥сть;
Ј ор≥Їнтац≥¤ на сучасн≥ стандарти здоровТ¤ та медичноњ допомоги, поЇднанн¤ в≥тчизн¤них традиц≥й ≥ дос¤гнень ≥з св≥товим досв≥дом у галуз≥ охорони здоровТ¤;
Ј випереджувально-проф≥лактичний характер, комплексний соц≥альний, еколог≥чний та медичний п≥дх≥д до охорони здоровТ¤;
Ј багатоукладн≥сть економ≥ки охорони здоровТ¤ ≥ багатоканальн≥сть њњ ф≥нансуванн¤, поЇднанн¤ державних гарант≥й ≥з демонопол≥зац≥Їю та заохоченн¤м п≥дприЇмництва ≥ конкуренц≥њ;
Ј децентрал≥зац≥¤ державного управл≥нн¤, розвиток самовр¤дуванн¤ заклад≥в та самост≥йност≥ прац≥вник≥в охорони здоровТ¤ на правов≥й ≥ догов≥рн≥й основ≥.
ѕраво на охорону здоровТ¤ маЇ кожний громад¤нин ”крањни, що передбачаЇ:
Ј життЇвий р≥вень, включаючи њжу, од¤г, житло, медичний догл¤д та соц≥альне обслуговуванн¤ ≥ забезпеченн¤, ¤кий Ї необх≥дним дл¤ п≥дтриманн¤ здоровТ¤ людини;
Ј безпечне дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ навколишнЇ природне середовище;
Ј сан≥тарно-еп≥дем≥чне благополучч¤ територ≥њ ≥ населеного пункту, де в≥н проживаЇ;
Ј безпечн≥ ≥ здоров≥ умови прац≥, навчанн¤, побуту та в≥дпочинку;
Ј квал≥ф≥ковану медико-сан≥тарну допомогу, включаючи в≥льний виб≥р л≥кар¤ ≥ закладу охорони здоровТ¤;
Ј достов≥рну та своЇчасну ≥нформац≥ю про стан свого здоровТ¤ ≥ здоровТ¤ населенн¤, включаючи ≥снуюч≥ ≥ можлив≥ фактори ризику та њх ступ≥нь;
Ј участь в обговоренн≥ проект≥в законодавчих акт≥в ≥ внесенн¤ пропозиц≥й щодо формуванн¤ державноњ пол≥тики в галуз≥ охорони здоровТ¤;
Ј участь в управл≥нн≥ охороною здоровТ¤ та проведенн≥ громадськоњ експертизи з цих питань у пор¤дку, передбаченому законодавством;
Ј можлив≥сть обТЇднанн¤ в громадськ≥ орган≥зац≥њ з метою спри¤нн¤ охорон≥ здоровТ¤;
Ј правовий захист в≥д будь Ц ¤ких незаконних форм дискрим≥нац≥њ, повТ¤заних ≥з станом здоровТ¤;
Ј в≥дшкодуванн¤ запод≥¤ноњ здоровТю шкоди.
«аконодавством ”крањни може бути визначено й ≥нш≥ права громад¤н у галуз≥ охорони здоровТ¤.
«акон ”крањни Уѕро забезпеченн¤ сан≥тарного та еп≥дем≥чного благополучч¤ населенн¤Ф в≥д 24 лютого 1994 року з≥ зм≥нами ≥ доповненн¤ми регулюЇ сусп≥льн≥ в≥дносини, ¤к≥ виникають у сфер≥ забезпеченн¤ сан≥тарного та еп≥дем≥чного благополучч¤, визначаЇ в≥дпов≥дн≥ права та обовТ¤зки державних орган≥в, п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й та громад¤н, встановлюЇ пор¤док орган≥зац≥њ державноњ сан≥тарно-еп≥дем≥олог≥чноњ служби ≥ зд≥йсненн¤ державного сан≥тарно-еп≥дем≥олог≥чного нагл¤ду в ”крањн≥.
” статт≥ 1 визначено, що сан≥тарне та еп≥дем≥чне благополучч¤ населенн¤ Ц оптимальн≥ умови життЇд≥¤льност≥, що забезпечують низький р≥вень захворюваност≥, в≥дсутн≥сть шк≥дливого впливу на здоровТ¤ населенн¤ фактор≥в навколишнього середовища, а також умов дл¤ виникненн¤ ≥ поширенн¤ ≥нфекц≥йних захворювань.
” статт≥ 4 проголошен≥ права громад¤н, ¤к≥ мають право на:
Ј безпечн≥ дл¤ здоровТ¤ ≥ житт¤ продукти харчуванн¤, питну воду, умови прац≥, навчанн¤, вихованн¤, побуту, в≥дпочинку та навколишнЇ природне середовище;
Ј участь у розробц≥, обговоренн≥ та громадськ≥й експертиз≥ проект≥в програм ≥ план≥в забезпеченн¤ сан≥тарного та еп≥дем≥чного благополучч¤ населенн¤, внесенн¤ пропозиц≥й з цих питань до в≥дпов≥дних орган≥в;
Ј в≥дшкодуванн¤ шкоди, завданоњ њх здоровТю внасл≥док порушенн¤ п≥дприЇмствами, установами, орган≥зац≥¤ми, громад¤нами сан≥тарного законодавства;
Ј достов≥рну ≥ своЇчасну ≥нформац≥ю про стан свого здоровТ¤, здоровТ¤ населенн¤, а також про на¤вн≥ та можлив≥ фактори ризику дл¤ здоровТ¤ та њх ступ≥нь.
«аконодавством ”крањни громад¤нам можуть бути надан≥ й ≥нш≥ права щодо забезпеченн¤ сан≥тарного та еп≥дем≥чного благополучч¤.
” статт≥ 5 визначен≥ обовТ¤зки громад¤н, ¤к≥ зобовТ¤зан≥:
Ј п≥клуватис¤ про своЇ здоровТ¤ та здоровТ¤ ≥ г≥г≥Їн≥чне вихованн¤ своњх д≥тей, не шкодити здоровТю ≥нших громад¤н;
Ј брати участь у проведенн≥ сан≥тарних ≥ протиеп≥дем≥чних заход≥в;
Ј проходити обовТ¤зков≥ медичн≥ огл¤ди та робити щепленн¤ у передбачених законодавством випадках;
Ј виконувати розпор¤дженн¤ та вказ≥вки посадових ос≥б державноњ сан≥тарно-еп≥дем≥олог≥чноњ служби при зд≥йсненн≥ ними державного сан≥тарно-еп≥дем≥олог≥чного нагл¤ду;
Ј виконувати ≥нш≥ обовТ¤зки, передбачен≥ законодавством про забезпеченн¤ сан≥тарного та еп≥дем≥чного благополучч¤.
ƒуже важливе значенн¤ маЇ «акон Уѕро запоб≥ганн¤ захворюванню на синдром набутого ≥мунодеф≥циту (—Ќ≤ƒ) та соц≥альний захист населенн¤Ф. «акон викладено в нов≥й редакц≥њ (зг≥дно ≥з «аконом ”крањни в≥д 3 березн¤ 1998 року N 155/98 Ц¬–).
—индром набутого ≥мунодеф≥циту (—Ќ≤ƒ) Ц особливо небезпечна ≥нфекц≥йна хвороба, що викликаЇтьс¤ в≥русом ≥мунодеф≥циту людини (¬≤Ћ) ≥ через в≥дсутн≥сть у даний час специф≥чних метод≥в проф≥лактики та ефективних метод≥в л≥куванн¤ призводить до смерт≥. ћасове розповсюдженн¤ ц≥Їњ хвороби в усьому св≥т≥ та в ”крањн≥ створюЇ загрозу особист≥й, громадськ≥й та державн≥й безпец≥, спричин¤Ї важк≥ соц≥ально-економ≥чн≥ та демограф≥чн≥ насл≥дки, що зумовлюЇ необх≥дн≥сть вжитт¤ спец≥альних заход≥в щодо захисту прав ≥ законних ≥нтерес≥в громад¤н та сусп≥льства. Ѕоротьба з ц≥Їю хворобою Ї одним з пр≥оритетних завдань держави в галуз≥ охорони здоровТ¤ населенн¤.
¬изначимо де¤к≥ нормативно-правов≥ акти щодо охорони здоровТ¤, ¤к≥ розробл¤лись останн≥м часом:
1. ѕостанова аб≥нету ћ≥н≥стр≥в в≥д 24.04.1999, N 696 Уѕро затвердженн¤ Уѕравил сан≥тарноњ охорони територ≥њ ”крањниФ.
2. ѕостанова аб≥нету ћ≥н≥стр≥в в≥д 23.04.1999, N 667 Уѕро омплексн≥ заходи боротьби з туберкульозомФ.
3. ѕостанова аб≥нету ћ≥н≥стр≥в в≥д 09.03.1999, N 341 Уѕро ѕрограму проф≥лактики —Ќ≤ƒу та наркоман≥њ на 1999Ц2000 рокиФ.
4. ѕостанова ¬ерховноњ –ади в≥д 19.02.1999, N 453-XIV Уѕро проект «акону ”крањни про захист населенн¤ в≥д ≥нфекц≥йних хворобФ.
5. ѕостанова аб≥нету ћ≥н≥стр≥в, в≥д 23.03.1998, N 357 Уѕро комплексн≥ заходи дл¤ запоб≥ганн¤ розповсюдженню хвороб, що передаютьс¤ статевим шл¤хомФ.
«аконодавство про охорону прац≥ складаЇтьс¤ з «акону ”крањни Уѕро охорону прац≥Ф, одексу закон≥в про працю ”крањни та ≥нших нормативних акт≥в.
«аконодавство ”крањни про охорону прац≥ та
пожежну безпеку
«акон ”крањни Уѕро охорону прац≥Ф в≥д 14 жовтн¤ 1992 року визначаЇ основн≥ положенн¤ щодо реал≥зац≥њ конституц≥йного права громад¤н на охорону њх житт¤ ≥ здоровТ¤ в процес≥ трудовоњ д≥¤льност≥, регулюЇ за участю в≥дпов≥дних державних орган≥в в≥дносини м≥ж власником п≥дприЇмства, установи та орган≥зац≥њ або уповноваженим ним органом ≥ прац≥вником ≥з питань безпеки, г≥г≥Їни прац≥ та виробничого середовища ≥ встановлюЇ Їдиний пор¤док орган≥зац≥њ охорони прац≥ в ”крањн≥.
” статт≥ 1 проголошуЇтьс¤: Уќхорона прац≥ Ц це система правових, соц≥ально-економ≥чних, орган≥зац≥йно-техн≥чних, сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чних ≥ л≥кувально-проф≥лактичних заход≥в та засоб≥в, спр¤мованих на збереженн¤ здоровТ¤ ≥ працездатност≥ людини в процес≥ прац≥.Ф
ƒ≥¤ «акону поширюЇтьс¤ на вс≥ п≥дприЇмства, установи ≥ орган≥зац≥њ незалежно в≥д форм власност≥ та вид≥в њх д≥¤льност≥ на ус≥х громад¤н, ¤к≥ працюють, а також залучен≥ до прац≥ на цих п≥дприЇмствах. ” раз≥, коли м≥жнародними договорами або угодами, в ¤ких бере участь ”крањна, встановлено б≥льш висок≥ вимоги до охорони прац≥, н≥ж т≥, що передбачено законодавством ”крањни, застосовуютьс¤ правила м≥жнародного договору або угоди.
” статт≥ 4 визначен≥ основн≥ принципи державноњ пол≥тики в галуз≥ охорони прац≥.
ƒержавна пол≥тика в галуз≥ охорони прац≥ базуЇтьс¤ на принципах:
Ј пр≥оритету житт¤ ≥ здоровТ¤ прац≥вник≥в за в≥дпов≥дно до результат≥в виробничоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства, повноњ в≥дпов≥-дальност≥ власника за створенн¤ безпечних ≥ нешк≥дливих умов прац≥;
Ј комплексного розвТ¤занн¤ завдань охорони прац≥ на основ≥ нац≥ональних програм ≥з цих питань та з урахуванн¤м ≥нших напр¤м≥в економ≥чноњ ≥ соц≥альноњ пол≥тики, дос¤гнень у галуз≥ науки ≥ техн≥ки та охорони навколишнього середовища;
Ј соц≥ального захисту прац≥вник≥в, повного в≥дшкодуванн¤ шкоди особам, ¤к≥ потерп≥ли в≥д нещасних випадк≥в на виробництв≥ ≥ профес≥йних захворювань;
Ј встановленн¤ Їдиних норматив≥в ≥з охорони прац≥ дл¤ вс≥х п≥дприЇмств, незалежно в≥д форм власност≥ ≥ вид≥в њх д≥¤льност≥;
Ј використанн¤ економ≥чних метод≥в управл≥нн¤ охороною прац≥, проведенн¤ пол≥тики п≥льгового оподаткуванн¤, що спри¤Ї створенню безпечних ≥ нешк≥дливих умов прац≥, участ≥ держави у ф≥нансуванн≥ заход≥в щодо охорони прац≥;
Ј зд≥йсненн¤ навчанн¤ населенн¤, профес≥йноњ п≥дготовки ≥ п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ прац≥вник≥в ≥з питань охорони прац≥;
Ј забезпеченн¤ координац≥њ д≥¤льност≥ державних орган≥в, установ, орган≥зац≥й та обТЇднань громад¤н, що вир≥шують р≥зн≥ проблеми охорони здоровТ¤, г≥г≥Їни та безпеки прац≥, а також сп≥вроб≥тництва ≥ проведенн¤ консультац≥й м≥ж власниками та прац≥вниками (њх представниками), м≥ж ус≥ма соц≥альними групами при прийн¤тт≥ р≥шень ≥з охорони прац≥ на м≥сцевому та державному р≥вн¤х;
Ј м≥жнародного сп≥вроб≥тництва в галуз≥ охорони прац≥, використанн¤ св≥тового досв≥ду орган≥зац≥њ роботи щодо пол≥пшенн¤ умов ≥ п≥двищенн¤ безпеки прац≥.
Ќац≥ональна програма пол≥пшенн¤ стану безпеки, г≥г≥Їни прац≥ та виробничого середовища на 1996Ц2000 роки (постанова аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 2 листопада 1996 р. є 1345) розроблена в≥дпов≥дно до «акону ”крањни Уѕро охорону прац≥Ф.
√оловною метою Ќац≥ональноњ програми Ї удосконаленн¤ державноњ системи управл≥нн¤ охороною прац≥, ¤ка спри¤ла б вир≥шенню питань орган≥зац≥йного, матер≥ально-техн≥чного, наукового та правового забезпеченн¤ роб≥т у галуз≥ охорони прац≥, запоб≥ганню нещасним випадкам, профес≥йним захворюванн¤м, авар≥¤м ≥ пожежам.
«акон ”крањни Уѕро пожежну безпекуФ в≥д 17 грудн¤ 1993 року проголошуЇ, що забезпеченн¤ пожежноњ безпеки Ї нев≥дТЇмною частиною державноњ д≥¤льност≥ щодо охорони житт¤ та здоровТ¤ людей, нац≥онального багатства ≥ навколишнього природного середовища. ÷ей «акон визначаЇ загальн≥ правов≥, економ≥чн≥ та соц≥альн≥ основи забезпеченн¤ пожежноњ безпеки на територ≥њ ”крањни, регулюЇ в≥дносини державних орган≥в, юридичних ≥ ф≥зичних ос≥б у ц≥й галуз≥ незалежно в≥д виду њх д≥¤льност≥ та форм власност≥.
«акон ”крањни Уѕро дорожн≥й рухФ
«акон ”крањни Уѕро дорожн≥й рухФ визначаЇ правов≥ та соц≥альн≥ основи дорожнього руху з метою захисту житт¤ та здоровТ¤ громад¤н, створенн¤ безпечних ≥ комфортних умов дл¤ учасник≥в руху та охорони навколишнього природного середовища.
«акон регулюЇ сусп≥льн≥ в≥дносини у сфер≥ дорожнього руху та його безпеки, визначаЇ права, обовТ¤зки ≥ в≥дпов≥дальн≥сть субТЇкт≥в-учасник≥в дорожнього руху, м≥н≥стерств, ≥нших центральних орган≥в державноњ виконавчоњ влади, обТЇднань, п≥дприЇмств, установ ≥ орган≥зац≥й незалежно в≥д форм власност≥ та господарюванн¤.
«окрема, у статт≥ 14 визначен≥ права та обовТ¤зки учасник≥в дорожнього руху. ”часниками дорожнього руху Ї особи, ¤к≥ використовують автомоб≥льн≥ дороги, вулиц≥, зал≥зничн≥ перењзди або ≥нш≥ м≥сц¤, призначен≥ дл¤ пересуванн¤ людей та перевезенн¤ вантаж≥в за допомогою транспортних засоб≥в. ƒо учасник≥в дорожнього руху належать вод≥њ та пасажири транспортних засоб≥в, п≥шоходи, велосипедисти, погонич≥ тварин.
”часники дорожнього руху мають право на:
Ј безпечн≥ умови дорожнього руху, в≥дшкодуванн¤ збитк≥в, завданих внасл≥док нев≥дпов≥дност≥ стану автомоб≥льних дор≥г, вулиць, зал≥зничних перењзд≥в вимогам безпеки руху;
Ј вивченн¤ норм ≥ правил дорожнього руху;
Ј отриманн¤ в≥д г≥дрометеоролог≥чних, дорожн≥х, комунальних та ≥нших орган≥зац≥й, а також орган≥в ƒержавто≥нспекц≥њ ћ≥н≥стерства внутр≥шн≥х справ ”крањни ≥нформац≥њ про умови дорожнього руху.
”часник дорожнього руху може оскаржити д≥ю прац≥вника орган≥в ƒержавто≥нспекц≥њ ћ≥н≥стерства внутр≥шн≥х справ ”крањни у раз≥ порушенн¤ з його боку чинного законодавства.
”часники дорожнього руху зобовТ¤зан≥:
Ј знати ≥ неухильно дотримуватис¤ вимог цього «акону, ѕравил дорожнього руху та ≥нших нормативних акт≥в ≥з питань безпеки дорожнього руху;
Ј створювати безпечн≥ умови дл¤ дорожнього руху, не завдавати своњми д≥¤ми або безд≥¤льн≥стю шкоди п≥дприЇмствам, установам, орган≥зац≥¤м ≥ громад¤нам;
Ј виконувати розпор¤дженн¤ орган≥в державного нагл¤ду та контролю щодо дотриманн¤ законодавства про дорожн≥й рух.
«акон Уѕро цив≥льну оборонуФ
«акон Уѕро цив≥льну оборону ”крањниФ в≥д 3 лютого 1993 року передбачаЇ право кожного на захист свого житт¤ ≥ здоровТ¤ в≥д насл≥дк≥в авар≥й, катастроф, пожеж, стих≥йного лиха та на вимогу гарант≥й забезпеченн¤ реал≥зац≥њ цього права в≥д аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни, м≥н≥стерств та ≥нших центральних орган≥в виконавчоњ влади, м≥сцевих державних адм≥н≥страц≥й, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, кер≥вництва п≥дприЇмств, установ ≥ орган≥зац≥й незалежно в≥д форм власност≥ ≥ п≥дпор¤дкуванн¤.
ƒержава ¤к гарант цього права створюЇ систему цив≥льноњ оборони, ¤ка ставить соб≥ за мету захист населенн¤ в≥д небезпечних насл≥дк≥в авар≥й ≥ катастроф техногенного, еколог≥чного, природного та воЇнного характеру.
” статт≥ 1 проголошено, що цив≥льна оборона ”крањни Ї дер-жавною системою орган≥в управл≥нн¤, сил ≥ засоб≥в, що створюЇтьс¤ дл¤ орган≥зац≥њ ≥ забезпеченн¤ захисту населенн¤ в≥д насл≥дк≥в надзвичайних ситуац≥й техногенного, еколог≥чного, природного та воЇнного характеру.
«авданн¤ми цив≥льноњ оборони ”крањни Ї:
Ј запоб≥ганн¤ виникненню надзвичайних ситуац≥й техногенного походженн¤ ≥ запровадженн¤ заход≥в щодо зменшенн¤ збитк≥в та втрат у раз≥ авар≥й, катастроф, вибух≥в, великих пожеж та стих≥йного лиха;
Ј опов≥щенн¤ населенн¤ про загрозу ≥ виникненн¤ надзвичайних ситуац≥й у мирний ≥ воЇнний часи та пост≥йне ≥нформуванн¤ його про на¤вну обстановку;
Ј захист населенн¤ в≥д насл≥дк≥в авар≥й, катастроф, великих пожеж, стих≥йного лиха та застосуванн¤ засоб≥в ураженн¤;
Ј орган≥зац≥¤ життЇзабезпеченн¤ населенн¤ п≥д час авар≥й, катастроф, стих≥йного лиха та у воЇнний час;
Ј орган≥зац≥¤ ≥ проведенн¤ р¤тувальних та ≥нших нев≥дкладних роб≥т у районах лиха ≥ осередках ураженн¤;
Ј створенн¤ систем анал≥зу ≥ прогнозуванн¤ управл≥нн¤, опов≥щенн¤ ≥ звТ¤зку, спостереженн¤ ≥ контролю за рад≥оактивним, х≥м≥чним ≥ бактер≥олог≥чним зараженн¤м, п≥дтриманн¤ њх готовност≥ дл¤ сталого функц≥онуванн¤ у надзвичайних ситуац≥¤х мирного ≥ воЇнного час≥в;
Ј п≥дготовка ≥ переп≥дготовка кер≥вного складу цив≥льноњ оборони, њњ орган≥в управл≥нн¤ та сил, навчанн¤ населенн¤ вм≥нню застосовувати засоби ≥ндив≥дуального захисту ≥ д≥¤ти у надзвичайних ситуац≥¤х.
«акон ”крањни Уѕро захист людини в≥д впливу ≥он≥зуючих випром≥нюваньФ в≥д 14 с≥чн¤ 1998 року спр¤мований на забезпеченн¤ захисту житт¤, здоровТ¤ та майна людей в≥д негативного впливу ≥он≥зуючих випром≥нювань, спричиненого практичною д≥¤льн≥стю, а також у випадках рад≥ац≥йних авар≥й, шл¤хом виконанн¤ запоб≥жних та р¤тувальних заход≥в ≥ в≥дшкодуванн¤ шкоди.
” статт≥ 3 проголошен≥ права людини на забезпеченн¤ захисту в≥д впливу ≥он≥зуючих випром≥нювань: У ожна людина, ¤ка проживаЇ або тимчасово перебуваЇ на територ≥њ ”крањни, маЇ право на захист в≥д впливу ≥он≥зуючих випром≥нювань. ÷е право забезпечуЇтьс¤ зд≥йсненн¤м комплексу заход≥в щодо запоб≥ганн¤ впливу ≥он≥зуючих випром≥нювань на орган≥зм людини вище встановлених дозових меж опром≥ненн¤, компенсац≥Їю за перевищенн¤ встановлених дозових меж опром≥ненн¤ та в≥дшкодуванн¤м шкоди, запод≥¤ноњ внасл≥док впливу ≥он≥зуючих випром≥нюваньФ.
–ег≥ональна програма захисту населенн¤ в≥д впливу ≥он≥зуючих випром≥нювань (статт¤ 12) розробл¤Їтьс¤ зг≥дно з щор≥чною оц≥нкою стану захисту людини в≥д впливу ≥он≥зуючих випром≥нювань на в≥дпов≥дн≥й територ≥њ ≥ повинна включати так≥ заходи:
Ј пошук ≥ ви¤вленн¤ джерел та шл¤х≥в, що спричин¤ють вплив ≥он≥зуючих випром≥нювань на людину;
Ј реал≥зац≥¤ заход≥в щодо знешкодженн¤ джерел ≥ шл¤х≥в, що спричин¤ють вплив ≥он≥зуючих випром≥нювань на людину, та (або) захисту в≥д цього впливу людини;
Ј впровадженн¤ пункт≥в рад≥ац≥йного контролю продукт≥в харчуванн¤ на ринках ≥ в ≥нших м≥сц¤х њх масовоњ реал≥зац≥њ;
Ј орган≥зац≥¤ пост≥в ≥ндив≥дуальних дозиметричних вим≥рювань зг≥дно з нормативами, визначеними в≥дпов≥дними центральними органами виконавчоњ влади;
Ј наданн¤ населенню безоплатних консультац≥й ≥з питань захисту в≥д впливу ≥он≥зуючих випром≥нювань, рад≥ац≥йного контролю, дезактивац≥њ предмет≥в побуту та захороненн¤ побутових рад≥оактивних в≥дход≥в;
Ј прокат, ремонт, атестац≥¤ та обслуговуванн¤ побутових прилад≥в рад≥ац≥йного контролю;
Ј створенн¤ умов дл¤ проведенн¤ дозиметричних обстежень, рад≥ометричних та дезактивац≥йних роб≥т на замовленн¤ населенн¤ та умов дл¤ збиранн¤ ≥ захороненн¤ побутових рад≥оактивних в≥дход≥в.
“акож у цьому закон≥ розгл¤даЇтьс¤ забезпеченн¤ захисту людини в≥д впливу рад≥онукл≥д≥в, що м≥ст¤тьс¤ в продуктах харчуванн¤, продовольч≥й сировин≥ та питн≥й вод≥.
≈колого-правове регулюванн¤ ірунтуЇтьс¤ на нормах «акону ”крањни Уѕро охорону навколишнього природного середовищаФ в≥д 25 червн¤ 1991 року, ¤кий передбачаЇ мету, завданн¤, принципи та механ≥зми забезпеченн¤ ефективного природокористуванн¤, охорони довк≥лл¤, забезпеченн¤ еколог≥чноњ безпеки.
” «акон≥ встановлен≥ принципи охорони навколишнього середовища:
Ј пр≥оритетн≥сть вимог еколог≥чноњ безпеки;
Ј гарантуванн¤ еколог≥чно безпечного становища дл¤ житт¤ та здоровТ¤ людей;
Ј еколог≥зац≥¤ матер≥ального виробництва;
Ј науково обірунтоване узгодженн¤ еколог≥чних, економ≥чних та соц≥альних ≥нтерес≥в сусп≥льства;
Ј збереженн¤ просторовоњ та видовоњ р≥зноман≥тност≥ ≥ ц≥л≥сност≥ природних обТЇкт≥в ≥ комплекс≥в;
Ј гласн≥сть ≥ демократизм при прийн¤тт≥ р≥шень, реал≥зац≥¤ ¤ких впливаЇ на стан навколишнього середовища, формуванн¤ у населенн¤ еколог≥чного св≥тогл¤ду;
Ј науково обірунтоване нормуванн¤ впливу господарськоњ та ≥ншоњ д≥¤льност≥ на навколишнЇ середовище;
Ј ст¤гненн¤ плати за спец≥альне використанн¤ природних ресурс≥в, за забрудненн¤ навколишнього природного середовища та зниженн¤ ¤кост≥ природних ресурс≥в;
Ј вир≥шенн¤ проблем охорони навколишнього природного середовища на основ≥ широкого м≥жнародного сп≥вроб≥тництва.
«акон закр≥плюЇ еколог≥чн≥ права та обовТ¤зки громад¤н ”крањни:
Ј право на безпечне дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ навколишнЇ природне середовище;
Ј участь в обговоренн≥ проект≥в законодавчих акт≥в, матер≥ал≥в щодо розм≥щенн¤ та реконструкц≥њ обТЇкт≥в, ¤к≥ можуть негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища;
Ј участь у проведенн≥ громадськоњ еколог≥чноњ експертизи;
Ј одержанн¤ повноњ ≥ достов≥рноњ ≥нформац≥њ про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоровТ¤ населенн¤;
Ј право на поданн¤ до суду позов≥в до державних орган≥в, п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й ≥ громад¤н про в≥дшкодуванн¤ шкоди, запод≥¤ноњ њх здоровТю та майну внасл≥док негативного впливу на навколишнЇ природне середовище.
√ромад¤ни ”крањни зобовТ¤зан≥:
Ј берегти природу, охорон¤ти, рац≥онально використовувати њњ багатства, зд≥йснювати д≥¤льн≥сть ≥з додержанн¤м вимог еколог≥чноњ безпеки, еколог≥чних норматив≥в;
Ј не порушувати еколог≥чн≥ права та законн≥ ≥нтереси ≥нших субТЇкт≥в;
Ј вносити плату за спец≥альне природокористуванн¤;
Ј компенсувати шкоду, запод≥¤ну забрудненн¤м та ≥ншим негативним впливом на навколишнЇ природне середовище.
«аконодавство ”крањни про охорону навколишнього середовища
«акон ”крањни Уѕро охорону навколишнього природного середовищаФ визначаЇ пон¤тт¤ еколог≥чноњ безпеки та заходи щодо њњ забезпеченн¤, еколог≥чн≥ вимоги до розм≥щенн¤, проектуванн¤, буд≥вництва, реконструкц≥њ, введенн¤ в д≥ю п≥дприЇмств та ≥нших обТЇкт≥в, про застосуванн¤ м≥неральних добрив, засоб≥в захисту рослин, токсичних х≥м≥чних речовин; передбачаЇ заходи щодо охорони навколишнього природного середовища в≥д шк≥дливого б≥олог≥чного впливу, шк≥дливого впливу ф≥зичних фактор≥в та рад≥оактивного забрудненн¤, в≥д забрудненн¤ виробничими, побутовими та ≥ншими в≥дходами.
«акон передбачаЇ, що в ”крањн≥ громад¤нам гарантуЇтьс¤ право загального використанн¤ природних ресурс≥в дл¤ задоволенн¤ життЇво необх≥дних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреац≥йних, матер≥альних тощо).
¬ерховною –адою ”крањни були прийн¤т≥ також наступн≥ закони щодо охорони довк≥лл¤:
«акон ”крањни Уѕро охорону атмосферного пов≥тр¤Ф в≥д 16 жовтн¤ 1992 року.
«акон ”крањни Уѕро природно-запов≥дний фонд ”крањниФ в≥д 16 червн¤ 1992 року.
«акон ”крањни Уѕро тваринний св≥тФ в≥д 3 березн¤ 1993 року.
«акон ”крањни Уѕро еколог≥чну експертизуФ в≥д 9 лютого 1995 року.
«акон ”крањни Уѕро використанн¤ ¤дерноњ енерг≥њ та рад≥ац≥йну безпекуФ в≥д 8 лютого 1995 року.
«акон ”крањни Уѕро поводженн¤ з рад≥оактивними в≥дходамиФ в≥д 30 червн¤ 1995 року.
«акон ”крањни Уѕро захист рослинФ в≥д 14 жовтн¤ 1998 року.
«акон ”крањни Уѕро рослинний св≥тФ в≥д 19 с≥чн¤ 1999 року.
ќхорона ≥ використанн¤ окремих природних ресурс≥в регулюютьс¤ в≥дпов≥дними кодексами. “ак, охорона ≥ використанн¤ земель регулюютьс¤ «емельним кодексом ”крањни (1992 р.); охорона ≥ використанн¤ надр Ц одексом про надра ”крањни (1994 р.); охорона ≥ використанн¤ вод Ц ¬одним кодексом (1995 р.); охорона ≥ використанн¤ л≥с≥в Ц Ћ≥совим кодексом ”крањни (1994 р.).
ѕ≥дзаконними актами служать нормативно-правов≥ акти державних орган≥в ”крањни. ¬они видаютьс¤ на основ≥ законодавчих акт≥в. Ќасамперед, це постанови та розпор¤дженн¤ аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни: Уѕро затвердженн¤ пор¤дку визначенн¤ плати ≥ ст¤гненн¤ платеж≥в за забрудненн¤ навколишнього природного середовищаФ (1992 р.), Уѕро затвердженн¤ ѕоложенн¤ про державний мон≥торинг навколишнього природного середовищаФ (1993 р.), Уѕро затвердженн¤ концепц≥њ охорони та в≥дтворенн¤ навколишнього природного середовища јзовського та „орного мор≥вФ (1998 р.), Уѕро затвердженн¤ ѕоложенн¤ про ƒержавний фонд охорони навколишнього природного середовищаФ (1998 р.), Уѕро омплексну програму поводженн¤ з рад≥оактивними в≥дходамиФ (1999 р.).
<< попередн¤ зм≥ст наступна >>
<< попередн¤ зм≥ст наступна >>