Ћ≈ ÷≤я 8
“ема 3.1. Ќебезпеки виробничоњ сфери та побуту (шум, в≥брац≥¤, ≥он≥зуюч≥ випром≥нюванн¤)
¬ивченн¤ теми дозвол¤Ї студенту:
Ц розвинути комплексну у¤ву про джерела, к≥льк≥сну ≥ ¤к≥сну характеристики небезпек техногенного характеру: шуму, в≥брац≥њ, ≥он≥зуючих випром≥нювань;
Ц проанал≥зувати вплив шуму, в≥брац≥њ, ≥он≥зуючих випром≥нювань;
Ц сформулювати загальну стратег≥ю ≥ принципи забезпеченн¤ безпеки в умовах, де виникають шум, в≥брац≥¤, ≥он≥зуюч≥ випром≥нюванн¤;
Ц вибирати ефективн≥ засоби захисту в≥д шуму, в≥брац≥њ, ≥он≥зуючих випром≥нювань.
” процес≥ вивченн¤ теми студент повинен усв≥домити, що небезпечн≥ фактори техногенного характеру можуть призвести до пог≥ршенн¤ здоровТ¤, травматизму ≥ нав≥ть смерт≥ людини, негативно впливати на природне середовище. ≤, щоб уникнути негативних насл≥дк≥в њх д≥њ, необх≥дно виховувати у майбутн≥х спец≥ал≥ст≥в почутт¤ в≥дпов≥дальност≥ за створенн¤ безпечних умов д≥¤льност≥, вдало ≥ над≥йно застосовувати засоби захисту.
ѕлан
1. «агальн≥ в≥домост≥ про техногенн≥ небезпеки.
2. «асоби колективного та ≥ндив≥дуального захисту людини.
3. ƒ≥¤ шуму ≥ в≥брац≥њ на орган≥зм людини.
4. ≤он≥зуюч≥ випром≥нюванн¤ та њх характеристики.
5. ƒжерела ≥он≥зуючих випром≥нювань.
6. ƒ≥¤ ≥он≥зуючих випром≥нювань на людину.
7. –ад≥ац≥йна безпека.
онтрольн≥ питанн¤
1. ласиф≥кац≥¤ техногенних небезпек.
2. «асоби колективного захисту в≥д небезпек.
3. «асоби ≥ндив≥дуального захисту в≥д небезпек.
4. «наки та кольори небезпек.
5. ¬плив шуму на орган≥зм людини, засоби та заходи захисту в≥д впливу шуму.
6. ¬плив в≥брац≥њ на орган≥зм людини.
7. ѕрирода та види ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤. ѕроникаюча властив≥сть.
8. ≥льк≥сн≥ оц≥нки ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤. —пециф≥чна д≥¤ ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤ на орган≥зм людини. ƒжерела ≥он≥зуючих випром≥нювань.
9. Ќорми рад≥ац≥йноњ безпеки.
10. «аходи рад≥ац≥йноњ безпеки.
Ћ≥тература
1. ќснови еколог≥њ та охорона навколишнього природного середовища: Ќавч. пос≥бник / «а ред. ¬.—. ƒжигире¤. Ц Ћьв≥в, 1999. Ц 238 с.
2. јлексеенко ».–., ейсевич Ћ.¬. ѕоследн¤¤ цивилизаци¤? „еловек. ќбщество. ѕрирода. Ц .: Ќаукова думка, 1997. Ц 412 с.
3. ќснови соц≥оеколог≥њ: Ќавч. пос≥бник / «а ред. √.ќ. Ѕачинського. Ц .: ¬ища школа, 1995. Ц 238 с.
4. «ахарченко ћ.¬., ќрлов ћ.¬., √олубЇв ј. . та ≥н. Ѕезпека життЇд≥¤льност≥ у повс¤кденних умовах виробництва, побуту та у надзвичайних ситуац≥¤х: Ќавч. пос≥бник. Ц .: ≤«ћ», 1996. Ц 196 с.
5. Ѕезопасность жизнеде¤тельности: ”чебник дл¤ вузов / ѕод общей ред. —.¬. Ѕелова. Ц 2-е изд., испр. и доп. Ц ћ.: ¬ысша¤ шк., 1999. Ц 448 с.
6. ќхрана труда в химической промышленности / √.¬. ћакаров, ј.я. ¬асин, Ћ. . ћаринина и др. Ц ћ.: ’ими¤, 1989. Ц 496 с.
7. ушелев ¬.ѕ. ќсновы техники безопасности на предпри¤ти¤х химической промышленности. Ц ћ.: ’ими¤, 1992. Ц 304 с.
8. ќсновные санитарные правила работы с радиоактивными веществами и другими источниками ионизирующих излучений ќ—ѕ-72/87.
9. –оманенко ј.≈. и др. ѕроблемы радиационной медицины. Ц .: «доровье, 1988.
10. Ќормы радиоактивной безопасности Ќ–Ѕ-76/87 и основные санитарные правила работы с радиоактивными веществами и другими источниками ионизирующих излучений ќ—ѕ-72/87. Ц ћ.: Ёнергоатомиздат, 1988. Ц 160 с.
11. ¬редные химические вещества. –адиоактивные вещества / ѕод ред. Ћ.ј. »льина, ¬.ј. ‘илова. Ц ћ.: ’ими¤, 1990. Ц 463 с.
12. огл ƒж. Ѕиологические эффекты радиации. Ц ћ.: Ёнергоиздат, 1986. Ц 260 с.
«агальн≥ в≥домост≥ про техногенн≥ небезпеки
як визначалос¤ ран≥ше, людина зд≥йснюЇ свою життЇд≥¤льн≥сть у навколишньому середовищ≥, ¤ке складаЇтьс¤ ≥з природного ≥ штучного, створеного людьми у процес≥ розвитку, тобто техносфер≥ (виробництво, транспорт, побут). ќдн≥Їю ≥з складових техносфери Ї виробництво, де людина зд≥йснюЇ свою трудову д≥¤льн≥сть ≥ пост≥йно знаходитьс¤ п≥д впливом вражаючих, небезпечних ≥ шк≥дливих фактор≥в виробничого середовища.
¬ умовах техносфери негативн≥ впливи обумовлен≥ елементами техносфери (машини, споруди, технолог≥њ ≥ т. д.) та д≥¤ми людей.
’арактерною особлив≥стю сучасного виробництва Ї застосуванн¤ р≥зноман≥тних, технолог≥чних процес≥в, складних за своЇю ф≥зико-х≥м≥чною основою, використанн¤ нових технолог≥чних матер≥ал≥в, ¤к≥ недостатньо вивчен≥ з погл¤ду негативного њх впливу на людину ≥ середовище.
Ќа де¤ких п≥дприЇмствах ≥нтенсивно використовуютьс¤ високотоксичн≥, легкозаймист≥ речовини, р≥зноман≥тн≥ випром≥нюванн¤; технолог≥чн≥ процеси часто супроводжуютьс¤ значними р≥вн¤ми шуму, в≥брац≥њ, ультра- та ≥нфразвуку. «начна к≥льк≥сть роб≥т виконуЇтьс¤ в умовах запиленост≥ та загазованост≥. ” той же час в ус≥х галуз¤х д≥¤льност≥ людини зд≥йснюЇтьс¤ ≥нтенсивна компТютеризац≥¤, ¤ка теж супроводжуЇтьс¤ на¤вн≥стю негативних фактор≥в, що впливають на здоровТ¤ людини.
—ьогодн≥ в наш≥й крањн≥ скоюЇтьс¤ багато злочин≥в на економ≥чному ірунт≥, таких ¤к т≥ньова економ≥ка, орган≥зована злочинн≥сть, крим≥нал≥зац≥¤ економ≥ки, економ≥чна злочинн≥сть, Ц ось т≥ хвороби, ¤к≥ вражають нашу державу.
ƒержавна податкова служба законом включена в систему державних орган≥в, що зд≥йснюють боротьбу з орган≥зованою злочинн≥стю. ƒ≥¤льн≥сть податковоњ служби, ¤ка спр¤мована на забезпеченн¤ виконанн¤ законодавства про податки, забезпеченн¤ правильност≥ њх нарахуванн¤ та сплати, часто перетинаЇтьс¤ з протиправними ≥нтересами злочинних груп. «м≥ст роботи податкових служб (податковоњ м≥л≥ц≥њ, податковоњ ≥нспекц≥њ) п≥двищуЇ ймов≥рн≥сть потрапл¤нн¤ њх сп≥вроб≥тник≥в у поле зору крим≥нальних елемент≥в, ≥ вс¤ њх д≥¤льн≥сть повТ¤зана з≥ специф≥чними небезпечними факторами.
” побут≥ людину теж супроводжуЇ ц≥ла гама негативних фактор≥в: забрудненн¤ пов≥тр¤, автотранспорт, не¤к≥сн≥ продукти харчуванн¤, шум, в≥брац≥¤, електромагн≥тн≥ та ≥он≥зуюч≥ пол¤ в≥д побутових прилад≥в, л≥ки, алкоголь, тютюновий дим, бактер≥њ, ≥нфекц≥йн≥ захворюванн¤, отруйн≥ речовини, рослини, тварини.
ћетою вивченн¤ цього розд≥лу Ї визначенн¤ сутност≥, природи виникненн¤, д≥њ на орган≥зм людини небезпечних ≥ шк≥дливих фактор≥в у техносфер≥: ф≥зичних (шум, в≥брац≥¤, ≥он≥зуюч≥ та електромагн≥тн≥ випром≥нюванн¤, електричний струм), х≥м≥чних, б≥олог≥чних та психоф≥з≥олог≥чних.
“ехногенн≥ небезпеки пог≥ршують здоровТ¤ людей, призвод¤ть до травм або загибел≥, матер≥альних витрат ≥ деградац≥њ природного середовища. «ахист в≥д техногенних небезпек зд≥йснюЇтьс¤ вдосконаленн¤м джерел небезпек, зб≥льшенн¤м в≥дстан≥ м≥ж джерелами небезпек ≥ обТЇктами захисту, застосуванн¤м захисних засоб≥в (колективних та ≥ндив≥дуальних).
«асоби колективного та ≥ндив≥дуального захисту працюючих
« метою запоб≥ганн¤ або зменшенн¤ впливу на працюючих шк≥дливих ≥ небезпечних виробничих чинник≥в застосовують засоби колективного та ≥ндив≥дуального захисту. ƒо заход≥в колективного захисту належать захисн≥ пристроњ. ÷е пристроњ, що застосовуютьс¤ дл¤ запоб≥ганн¤ або зменшенн¤ впливу на працюючих вражаючих, небезпечних ≥ шк≥дливих виробничих фактор≥в. «окрема, захисн≥ пристроњ попереджують потрапл¤нн¤ людини в небезпечну зону. Ќебезпечною зоною вважаЇтьс¤ прост≥р, у ¤кому пост≥йно д≥ють або пер≥одично виникають ситуац≥њ, небезпечн≥ дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ людини.
«ахисн≥ пристроњ под≥л¤ютьс¤ на огороджувальн≥, блокувальн≥, захисн≥, спец≥альн≥, гальм≥вн≥, автоматичного контролю ≥ сигнал≥зац≥њ, дистанц≥йного управл≥нн¤.
ќгороджувальн≥ захисн≥ пристроњ Ц це ф≥зична перепона, р≥зноман≥тного роду кожухи, щити, екрани, козирки, планки, барТЇри. ¬они можуть бути стац≥онарн≥, пересувн≥, зн≥мн≥, розсувн≥ ≥ т. п. ќгородженн¤ повинне бути естетичним, не бути самонебезпечним, достатньо жорстким, щоб людина при втрат≥ р≥вноваги могла на нього обпертис¤. ¬оно не повинне втрачати захисних властивостей при в≥брац≥¤х, високих температурах тощо. ¬нутр≥шн¤ поверхн¤ огороджень фарбуЇтьс¤ в сигнальний кол≥р. Ќа зовн≥шню поверхню наноситьс¤ (вив≥шуЇтьс¤) попереджуючий знак. ѕри потреб≥ спостер≥гати за процесом, огородженн¤ можуть виконуватис¤ прозорими.
Ѕлокувальн≥ захисн≥ пристроњ забезпечують роботу робочих орган≥в, пристроњв, механ≥зм≥в ≥ установок або доступ до них т≥льки в тому випадку, ¤кщо вони знаход¤тьс¤ у визначеному заздалег≥дь заданому положенн≥, стан≥. ¬они в основному застосовуютьс¤ дл¤ запоб≥ганн¤ авар≥йних ≥ травмонебезпечних ситуац≥й. Ќаприклад, неможлив≥сть пуску ¤когось механ≥зму без попереднього сигналу; неможлив≥сть доступу, скаж≥мо, до струмоведучих частин, ¤кщо з них не зн¤ти напругу. ѕопереджуюч≥ захисн≥ пристроњ забезпечують безпечну експлуатац≥ю машин, пристроњв, установок шл¤хом обмеженн¤ небезпечного параметра (швидкост≥, ваги, температури, сили струму ≥ т. д.), подальше зростанн¤ ¤кого може призвести до руйнуванн¤ устаткуванн¤ або до нещасного випадку. “ак, наприклад, в≥д механ≥чних перевантажень застосовують шпонки, шпильки, штифти ≥ т. д.; в≥д тиску Ц клапани, розривн≥ мембрани; в≥д перем≥щенн¤ Ц упори, к≥льцев≥ вимикач≥; в≥д сили струму Ц плавк≥ запоб≥жники, б≥метал≥чн≥ й електромагн≥тн≥ розщеплювач≥ ≥ т. д.
—пец≥альн≥ пристроњ характерн≥ дл¤ певного обладнанн¤. Ќаприклад, спец≥альн≥ уловлювач≥ в л≥фтах, шахтах, п≥д≥ймачах (ловити каб≥ну при розрив≥ троса), дворуке вмиканн¤ прес≥в ≥ т. д.
√альм≥вн≥ пристроњ служать дл¤ упов≥льненн¤ ≥ припиненн¤ руху частин або самого устаткуванн¤ при виникненн≥ небезпечного фактора.
ѕристроњ автоматичного контролю ≥ сигнал≥зац≥њ Ц це пристр≥й дл¤ передач≥ ≥нформац≥њ з метою приверненн¤ уваги персоналу. ¬они зд≥йснюють контроль параметр≥в: тиск, температуру, швидк≥сть, волог≥сть ≥ т. п.
ѕристроњ дистанц≥йного управл≥нн¤ Ц це пристроњ дл¤ управл≥нн¤ установкою та устаткуванн¤м. «а њх допомогою зд≥йснюЇтьс¤ управл≥нн¤ обладнанн¤м на в≥дстан≥, людина при цьому перебуваЇ за межами небезпечноњ зони.
ƒл¤ попередженн¤ про можливу небезпеку застосовуютьс¤ знаки безпеки. ¬они под≥л¤ютьс¤ на 4 групи:
Ц заборонн≥ (форма знака кругла, ободок червоного кольору);
Ц попереджуюч≥ (форма знака трикутна, ободок чорного кольору);
Ц приписуван≥ (форма знака пр¤мокутна, ободок зеленого кольору);
Ц вказ≥вн≥ (форма знака пр¤мокутна, ободок синього кольору).
Ќос≥¤ми ≥нформац≥њ про небезпеку Ї сигнальн≥ кольори. ѕрийн¤т≥ наступн≥ основн≥ кольори: червоний Ц УнебезпекаФ, УстопФ. ” червоний кол≥р фарбуютьс¤: знаки, ≥нструмент, техн≥ка пожежноњ безпеки; вимикаюч≥ пристроњ; внутр≥шн≥ поверхн≥ кожух≥в, огороджень; частини, що рухаютьс¤, обертов≥ частини (муфти, патрони ≥ т. д.); авар≥йн≥ крани, ключ≥, ручки ≥ т. п.
∆овтий Ц УувагаФ, попередженн¤ про можливу небезпеку. ” жовтий кол≥р фарбуютьс¤: попереджуюч≥ знаки безпеки; елементи буд≥вельних конструкц≥й, що можуть бути причиною нещасного випадку; елементи устаткуванн¤, що можуть бути причиною нещасного випадку; п≥дйомно-транспортне устаткуванн¤; Їмност≥ ≥ трубопроводи з небезпечними ≥ шк≥дливими речовинами.
«елений Ц УбезпекаФ, Удозв≥лФ, показуЇ, що шл¤х в≥льний. ” зелений кол≥р фарбуютьс¤: евакуац≥йн≥, запасн≥ виходи; сигнальн≥ лампи, табло пункт≥в першоњ допомоги; м≥сц¤ перебуванн¤ аптечок, р¤тувальних засоб≥в.
—ин≥й кол≥р несе в соб≥ ≥нформац≥ю.
Ѕ≥лим кольором позначають меж≥ проњзду, проходу, м≥сць складанн¤.
р≥м колективних засоб≥в захисту, ≥снують ще й ≥ндив≥дуальн≥. «асоби ≥ндив≥дуального захисту под≥л¤ютьс¤ на так≥: шк≥р¤ного покрову т≥ла, рук, н≥г, голови, обличч¤, очей, орган≥в слуху, диханн¤, пад≥нн¤ з висоти. р≥м того, дл¤ захисту в≥д електричного струму застосовуютьс¤ д≥електричн≥ засоби захисту. ѕри робот≥ на висот≥, всередин≥ Їмностей, криниць ≥ ¤м застосовують спец≥альн≥ захисн≥ по¤си з≥ страхувальним ланцюгом або мотузкою. —пец≥альн≥ засоби застосовуютьс¤ також дл¤ захисту в≥д ≥он≥зуючих, електромагн≥тних та ≥нших випром≥нювань.
ƒ≥¤ шуму ≥ в≥брац≥њ на орган≥зм людини
Ўум Ц це хаотична сукупн≥сть р≥зних за силою ≥ частотою звук≥в, що заважають сприйн¤ттю корисних сигнал≥в ≥ негативно впливають на людину. ‘≥зична сутн≥сть звуку Ц це механ≥чн≥ коливанн¤ пружного середовища (пов≥тр¤, р≥дини). ѕ≥д час звукових коливань утворюютьс¤ област≥ зниженого ≥ п≥двищеного тиску, що д≥ють на слуховий анал≥затор (мембрану вуха).
ќсновними ф≥зичними характеристиками звуку Ї: частота f (√ц), звуковий тиск – (ѕа), ≥нтенсивн≥сть або сила звуку ≤ (¬т/м2), звукова потужн≥сть (¬т) тощо. Ўвидк≥сть поширенн¤ звукових хвиль в атмосфер≥ при 20о — складаЇ 344 м/с. як було сказано ран≥ше у розд≥л≥ 2, органи слуху людини сприймають звуков≥ коливанн¤ в ≥нтервал≥ частот в≥д 16 до 20 000 √ц. јле де¤к≥ ≥з звук≥в не сприймаютьс¤ органами слуху людини: коливанн¤ з частотою нижче 16 √ц Ц ≥нфразвуки, з частотою вище 20 000 √ц Ц ультразвуки.
ћ≥н≥мальна ≥нтенсивн≥сть звуку, ¤ку людина в≥дчуваЇ, називаЇтьс¤ порогом чутливост≥. ” р≥зних людей в≥н р≥зний, ≥ тому умовно за пор≥г чутливост≥ приймають звуковий тиск, ¤кий дор≥внюЇ 2 і 10-5 Ќ/м2 (ньютон на метр квадратний) при стандартн≥й частот≥ 1 000 √ц. ѕри ц≥й частот≥ пор≥г чутливост≥ ≤о = 10 Ц 12 ¬т/м2, а в≥дпов≥дний йому тиск –о = 2 і 10-5 ѕа. ћаксимальна ≥нтенсивн≥сть звуку, при ¤к≥й вухо починаЇ в≥дчувати болюч≥ в≥дчутт¤, називаЇтьс¤ порогом бол≥сного в≥дчутт¤, р≥вним 102 ¬т/м2, а в≥дпов≥дний йому звуковий тиск – = 2 і 102 ѕа.
«м≥ни ≥нтенсивност≥ звуку ≥ звукового тиску, що чуЇ людина, величезн≥ ≥ складають в≥дпов≥дно 1014 ≥ 107 раз≥в, тому оперувати такими великими числами незручно. “аким чином, дл¤ оц≥нки шуму прийн¤то вим≥рювати його ≥нтенсивн≥сть ≥ звуковий тиск не абсолютними ф≥зичними величинами, а логарифмами в≥дношень цих розм≥р≥в до умовного нульового р≥вн¤, що в≥дпов≥даЇ порогов≥ чутливост≥ стандартного тону, частотою 1 000 √ц. ÷≥ логарифми в≥дношень називають р≥вн¤ми ≥нтенсивност≥ ≥ звукового тиску, виражен≥ в белах (Ѕ). ќдиниц¤ вим≥ру УбелФ названа ≥менем винах≥дника телефону ј. Ѕелла (1847Ц1922). ќск≥льки орган слуху людини спроможний розр≥зн¤ти зм≥ни р≥вн¤ ≥нтенсивност≥ звуку на 0,1 Ѕ, то дл¤ практичного використанн¤ б≥льш зручн≥шою Ї одиниц¤ в 10 раз≥в менше Ц децибел (дЅ).
якщо значенн¤ гучност≥ звуку (≥нтенсивност≥) перевищуЇ 60 Ц 80 дЅ, то такий шум уже може шк≥дливо впливати на здоровТ¤ людини: п≥двищувати кровТ¤ний тиск, викликати порушенн¤ ритму серц¤, створювати значне навантаженн¤ на нервову систему, впливати на псих≥чний стан особи. ƒуже сильний шум (понад 140 Ц 180 дЅ) може викликати роз≥рванн¤ барабанноњ перетинки.
” даний час вчен≥ багатьох крањн св≥ту ведуть р≥зноман≥тн≥ досл≥дженн¤ з метою зТ¤суванн¤ впливу шуму на здоровТ¤ людини. ƒосл≥дженн¤ показали, що шум завдаЇ суттЇвоњ шкоди здоровТю людини, але й абсолютна тиша л¤каЇ ≥ пригн≥чуЇ њњ. “ак, сп≥вроб≥тники одного конструкторського бюро, що мали прекрасну звуко≥зол¤ц≥ю, уже через тиждень стали скаржитис¤ на неможлив≥сть роботи в умовах пригн≥чуючоњ тиш≥: вони були знервован≥, втрачали працездатн≥сть. ≤, навпаки, було встановлено, що звуки значноњ сили стимулюють процес мисленн¤, особливо процес рахунку.
ожна людина сприймаЇ шум по-р≥зному. Ѕагато чого залежить в≥д в≥ку, темпераменту, стану здоровТ¤, оточуючих умов. ƒе¤к≥ люди втрачають слух нав≥ть п≥сл¤ короткого впливу шуму пор≥вн¤но зб≥льшеноњ ≥нтенсивност≥.
ѕост≥йна д≥¤ сильного шуму може не лише негативно вплинути на слух, але й викликати ≥нш≥ шк≥длив≥ насл≥дки Ц дзв≥н у вухах, запамороченн¤, головний б≥ль, п≥двищенн¤ втоми, зниженн¤ працездатност≥.
Ўум маЇ акумул¤тивныий ефект, тобто акустичн≥ подразненн¤, накопичуючись в орган≥зм≥ людини, все сильн≥ше пригн≥чують нервову систему. “ому перед втратою слуху в≥д впливу шум≥в виникаЇ функц≥ональний розлад центральноњ нервовоњ системи. ќсобливо шк≥дливий вплив шуму позначаЇтьс¤ на нервово-псих≥чн≥й д≥¤льност≥ людини. ѕроцес нервово-псих≥чних захворювань вищий серед ос≥б, що працюють у гом≥нких умовах, н≥ж у людей, що працюють у нормальних звукових умовах.
Ўуми викликають функц≥ональн≥ розлади серцево-судинноњ системи; шк≥дливо впливають на зоровий ≥ вестибул¤рний анал≥затори; знижують рефлекторну д≥¤льн≥сть, що часто стаЇ причиною нещасних випадк≥в ≥ травм.
як довели досл≥дженн¤ вчених, звук, ¤кого не чути, також може зробити шк≥дливий вплив на здоровТ¤ людини. “ак, ≥нфразвуки особливий вплив робл¤ть на псих≥чну сферу людини: уражають ус≥ види ≥нтелектуальноњ д≥¤льност≥; пог≥ршують настр≥й; ≥нод≥ зТ¤вл¤Їтьс¤ в≥дчутт¤ розгубленост≥, тривоги, перел¤ку, страху, а при висок≥й ≥нтенсивност≥ Ц почутт¤ слабкост≥, ¤к п≥сл¤ сильного нервового потр¤с≥нн¤.
Ќав≥ть слабк≥ звуки, ≥нфразвуки можуть робити на людину ≥стотний вплив, особливо ¤кщо вони нос¤ть тривалий характер. Ќа думку вчених, саме ≥нфразвуками, що нечутно проникають кр≥зь сам≥ товст≥ ст≥ни, викликаЇтьс¤ багато нервових захворювань жител≥в великих м≥ст.
”льтразвуки, що займають пом≥тне м≥сце в гам≥ виробничих шум≥в, також небезпечн≥. ћехан≥зми њх д≥њ на жив≥ орган≥зми вкрай р≥зноман≥тн≥. ќсобливо сильно до њх негативного впливу схильн≥ кл≥тини нервовоњ системи.
Ўум п≥дступний, його шк≥дливий вплив на орган≥зм в≥дбуваЇтьс¤ незримо, непом≥тно. ќрган≥зм людини проти шуму практично беззахисний.
Ћ≥кар≥ говор¤ть про шумову хворобу ¤к про насл≥док впливу шуму ≥з переважними поразками слуху ≥ нервовоњ системи.
«меншенн¤ р≥вн¤ шуму покращуЇ самопочутт¤ людини ≥ п≥двищуЇ продуктивн≥сть прац≥. « шумом необх≥дно боротис¤ ¤к на виробництв≥, так ≥ в побут≥. ”м≥нн¤ дотримуватис¤ тиш≥ Ц показник культури людини ≥ його доброго ставленн¤ оточуючих. “иша потр≥бна люд¤м так само, ¤к сонце ≥ св≥же пов≥тр¤.
ƒокладна класиф≥кац≥¤ засоб≥в ≥ метод≥в боротьби ≥з шумом приводитьс¤ в √ќ—“ 12.1.029-80 У——Ѕ“. —пособы и методы защиты от шума. лассификаци¤Ф.
” даному розд≥л≥ розгл¤нут≥ найб≥льш загальн≥ з ус≥х можливих метод≥в ≥ засоб≥в захисту. ” першу чергу потр≥бно використовувати колективн≥ методи ≥ засоби. Ќайефективн≥шими Ї заходи зниженн¤ шуму в джерел≥ його виникненн¤. Ўум можна понизити на шл¤ху його розповсюдженн¤ (див. –ис.1. ).
ƒо засоб≥в ≥ндив≥дуального захисту в≥д шуму належать:
Ц протишумн≥ навушники, ¤к≥ закривають вушну раковину;
Ц протишумн≥ вкладиш≥, що перекривають зовн≥шн≥й слуховий прох≥д;
Ц протишумн≥ шоломи Ц закривають усю голову. ѓх застосовують у сполученн≥ з навушниками;
Ц протишумн≥ костюми.
Ц застосуванн¤ малошумного обладнанн¤, зам≥на металевих частин на пластмасу, установка глушител≥в ≥ т. д;Ц установка обладнанн¤ на демпф≥руючих прокладках;Ц розм≥щенн¤ джерел шуму в шк≥р≥, прим≥щенн¤х ≥ т. д. з≥ звуко≥зол¤ц≥Їю або звукопоглинанн¤м;Ц установка УантизвукуФ, тобто джерела, р≥вного за величиною ≥ проти-лежного за фазою звуку Ц арх≥тектурно-планувальн≥ методи (розм≥щенн¤ буд≥вель, обладнанн¤, захисн≥ зелен≥ смуги, екрани ≥ т. д.);Ц звуко≥золююч≥ каб≥ни, акустичн≥ екрани м≥сць роботи;Ц оснащенн¤ шумних машин ≥ технолог≥й засобами дистанц≥йного телеавтоматичного управл≥нн¤
–ис. 1. ласиф≥кац≥¤ колективних засоб≥в захисту
¬≥брац≥¤ Ц це коливанн¤ твердих т≥л, ¤ке виникаЇ при зсув≥ центру ваги т≥ла, що рухаЇтьс¤, обертаЇтьс¤ або при пер≥одичн≥й зм≥н≥ форми т≥ла пор≥вн¤но з≥ статичним станом цього т≥ла. ¬≥брац≥¤ характеризуЇтьс¤ частотою (√ц), ампл≥тудою зсуву, тобто розм≥ром найб≥льшого в≥дхиленн¤ точки, що коливаЇтьс¤ в≥д положенн¤ р≥вноваги (м), коливальною швидк≥стю (м/с) та коливальним прискоренн¤м (а/с2). —туп≥нь ≥ характер впливу на людину залежить в≥д ампл≥туди ≥ частоти коливань. “ак, власн≥ частоти внутр≥шн≥х орган≥в знаход¤тьс¤ в област≥ 6 Ц 9 √ц. ќтже, в≥брац≥¤ машин, площадок, ручних ≥нструмент≥в ≥ т. д. особливо небезпечна при частотах 8 Ц 12; 17 Ц 25 √ц ≥ т. д., тому що вони можуть бути резонансними дл¤ орган≥в. ѕри робот≥ з ручними машинами (њхн¤ в≥брац≥¤ знаходитьс¤ в област≥ 100 √ц) виникають судинн≥ розлади. «агальна в≥брац≥¤, що маЇ широкий спектр частоти, справл¤Ї неспри¤тливий вплив на центральну нервову систему, вестибул¤рний апарат, шлунково-кишковий тракт, викликаЇ запамороченн¤, он≥м≥нн¤ к≥нц≥вок, захворюванн¤ суглоб≥в. “ривалий вплив в≥брац≥њ викликаЇ фахове захворюванн¤ Ц в≥брац≥йну хворобу.
ћетоди боротьби з в≥брац≥Їю звод¤тьс¤ в основному до демпф≥руванн¤ установок, машин, механ≥зм≥в, використанн¤ р≥зноман≥тного роду амортизатор≥в, в≥бропоглинанн¤.
≤он≥зуюч≥ випром≥нюванн¤
—в≥това громадськ≥сть стала ви¤вл¤ти серйозну занепокоЇн≥сть ≥з приводу впливу ≥он≥зуючих випром≥нювань на людину ≥ навколишнЇ середовище з початку 50-х рок≥в. ” результат≥ ≥спит≥в ¤дерноњ зброњ в атмосфер≥, проведених трьома крањнами (—–—–, —Ўј, ¬еликобритан≥¤), рад≥оактивн≥ опади стали поширюватис¤ по вс≥й земн≥й кул≥. ” грудн≥ 1955 року √енеральна јсамбле¤ ќќЌ заснувала науковий ком≥тет щодо д≥њ атомноњ рад≥ац≥њ (Ќ ƒј–). «авданн¤ цього ком≥тету Ц вивченн¤ р≥вн≥в рад≥ац≥њ, њњ д≥њ на навколишнЇ середовище ≥ небезпеку дл¤ населенн¤, що утворюЇтьс¤ будь-¤ким джерелом рад≥ац≥њ: ¤к природним, так ≥ штучним, включаючи рад≥оактивн≥ опади. ÷е ≥ стало початком наукових досл≥джень в галуз≥ забезпеченн¤ захисту людини в≥д ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤. ƒо цього зусилл¤ були в основному спр¤мован≥ на створенн¤ й удосконаленн¤ ¤дерноњ зброњ.
≤он≥зац≥¤ Ц це утворенн¤ позитивних ≥ негативних ≥он≥в та в≥льних електрон≥в з електрично нейтральних атом≥в та молекул. јтом, що загубив електрони, стаЇ ≥оном, в≥н маЇ позитивний зар¤д. ƒл¤ цього необх≥дно витратити енерг≥ю. јтом, що приЇднав електрон, стаЇ негативним ≥оном. ÷ей процес може супроводжуватись ¤к витратою, так ≥ вид≥ленн¤м енерг≥њ. ¬ипром≥нюванн¤, взаЇмод≥¤ ¤ких ≥з середовищем призводить до ≥он≥зац≥њ атом≥в ≥ молекул, називаЇтьс¤ ≥он≥зуючим.
¬елика частина випром≥нювань надходить в≥д рад≥оактивних речовин, що знаход¤тьс¤ у земн≥й кор≥. ≤он≥зуюч≥ випром≥нюванн¤ ≥снували на «емл≥ задовго до зародженн¤ на н≥й житт¤ ≥ були присутн≥ в осмос≥ до виникненн¤ самоњ «емл≥.
–одоначальником науки про рад≥ац≥ю Ї французький вчений јнр≥ Ѕеккерель, ¤кий поклав у ¤щик столу фотограф≥чн≥ пл≥вки ≥ притиснув њх шматком м≥нералу, що м≥стив уран. оли в≥н про¤вив пл≥вки, то ви¤вив на них сл≥ди ¤кихось випром≥нювань. ¬≥н назвав њх рад≥оактивними (1986 р.)
–ад≥оактивн≥сть Ц це самов≥льне перетворенн¤ ¤дер атом≥в одних елемент≥в у ≥нш≥. јтом складаЇтьс¤ з ¤дра й електрон≥в, що обертаютьс¤ навколо нього. ядро складаЇтьс¤ з протон≥в, що мають позитивний зар¤д, ≥ нейтрон≥в Ц нейтральних часток. јтоми, що мають ¤дро з однаковим числом протон≥в, але не однакове число нейтрон≥в, до р≥зновид≥в одного х≥м≥чного елемента ≥ називаютьс¤ ≥зотопами. “ак, уран 238 м≥стить 92 протони ≥ 146 нейтрон≥в, а уран 235 Ц 92 протони ≥ 143 нейтрони. ядра вс≥х ≥зотоп≥в х≥м≥чних елемент≥в утворюють групу Унукл≥д≥вФ. Ѕ≥льш≥сть нукл≥д≥в не стаб≥льн≥, вони увесь час перетворюютьс¤ в ≥нш≥ нукл≥ди. “ак, уран 238 час в≥д часу втрачаЇ 4 частки (2 протони ≥ 2 нейтрони) ≥ перетворюЇтьс¤ у тор≥й 234.
ѕри кожному такому акт≥ розпаду визвол¤Їтьс¤ енерг≥¤, що поширюЇтьс¤ у вигл¤д≥ випром≥нюванн¤. якщо випром≥нюЇтьс¤ позитивно зар¤джена частинка або нейтральна (2 протони ≥ 2 нейтрони), ¤к у випадку з ураном 238, то це називаЇтьс¤ a-випром≥нюванн¤м, ¤кщо випром≥нюютьс¤ електрони Ц це називаЇтьс¤ -випром≥нюванн¤м. ѕри випром≥нюванн≥ частинок ¤дра збуджуютьс¤ й атоми. «н≥маЇтьс¤ збудженн¤ викидом чистоњ енерг≥њ. ÷е називаЇтьс¤ g-випром≥нюванн¤. ¬они характеризуютьс¤ активн≥стю (числом рад≥оактивних перетворень за одиницю часу).
ќдиниц¤ми рад≥оактивност≥ Ї:
Ѕеккерель: УЅкФ Ц дор≥внюЇ 1 перетворенню за секунду.
юр≥ У ≥Ф Ц дор≥внюЇ 3,7 і 1 010 ¤дерних перетворень за секунду.
“обто ≥ б≥льш вагома пор≥вн¤но з Ѕк одиницею.
«м≥на енергетичного стану електрон≥в атом≥в може викликатис¤ й ≥ншими причинами. “ак, наприклад, у результат≥ енергетичних процес≥в, що в≥дбуваютьс¤ на сонц≥, зм≥нюЇтьс¤ енергетичний стан електрон≥в, що знаход¤тьс¤ на зовн≥шн≥х оболонках атом≥в. ѕри цьому випром≥нюЇтьс¤ енерг≥¤ довгоњ хвил≥ (400Е1) і 10-9 м, що називаЇтьс¤ ультраф≥олетовим випром≥нюванн¤м. якщо випром≥нюванн¤ виникаЇ внасл≥док зм≥ни енергетичного стану електрон≥в на внутр≥шн≥х оболонках атом≥в, ц≥ випром≥нюванн¤ називають рентген≥вськими (Е1) і 10-12 м. јле природа цих випром≥нювань загальна. ¬они виникають при зм≥н≥ енергетичних стан≥в ¤дер або електрон≥в атом≥в ≥ ¤вл¤ють собою короткохвильове електромагн≥тне випром≥нюванн¤ чистоњ (квантовоњ) енерг≥њ. “аким чином, ≥он≥зуюче випром≥нюванн¤ под≥л¤Їтьс¤ на 2 види: електромагн≥тне (фотонне), до ¤кого належать ультраф≥олетове, рентген≥вське ≥ γ-випром≥нюванн¤, та корпускул¤рне (α, β, нейтрони, протони) (див. рис.2.).
–ис. 2. ласиф≥кац≥¤ ≥он≥зуючих випром≥нювань
–≥зн≥ види випром≥нюванн¤ супроводжуютьс¤ зв≥льненн¤м р≥зноњ к≥лькост≥ енерг≥њ ≥ мають р≥зну проникну здатн≥сть. «в≥дси ≥ неоднаковий вплив на органи живого орган≥зму.
“ак, корпускул¤рне випром≥нюванн¤, що складаЇтьс¤ з -часток (пот≥к важких часток) затримуЇтьс¤, наприклад, листом паперу ≥ практично не здатне проникнути через зовн≥шн≥й прошарок шк≥ри. ƒовжина проб≥гу в пов≥тр≥ Ц 2,5 см, у б≥олог≥чн≥й тканин≥ Ц 31 мкм, в алюм≥н≥ю Ц 16 мкм.
ƒ≥¤ -часток надзвичайно небезпечна, ¤кщо вони потрапл¤ють усередину орган≥зму через рану, з њжею, пов≥тр¤м.
орпускул¤рне випром≥нюванн¤, що складаЇтьс¤ з -частинок, маЇ б≥льшу проникну спроможн≥сть. ƒовжина проб≥гу в пов≥тр≥ Ц 17,8 м, у б≥олог≥чн≥й тканин≥ Ц 1Ц2 см, у вод≥ Ц 2,6 см, в алюм≥н≥ю Ц 9,8 см.
≈лектромагн≥тн≥ випром≥нюванн¤ ( ) поширюютьс¤ з≥ швидк≥стю св≥тла ≥ мають високу проникну здатн≥сть. ÷ей вид випром≥нюванн¤ може затримати лише товста бетонна (приблизно 0,5 м товщиною) або свинцева плита. ƒовжина проб≥гу в пов≥тр≥ Ц дек≥лька сотень метр≥в.
”шкоджень у живому орган≥зм≥, викликаних ≥он≥зуючим випром≥нюванн¤м, буде тим б≥льше, чим б≥льше енерг≥њ воно передасть тканинам. ≥льк≥сть такоњ переданоњ орган≥зму енерг≥њ називаЇтьс¤ дозою.
ƒоза, ¤ка характеризуЇ ≥он≥зуючу спроможн≥сть випром≥нюванн¤ в пов≥тр≥, називаЇтьс¤ експозиц≥йною (’). ¬она вим≥рюЇтьс¤ в кулонах на к≥лограм ( л/кг):
( л/кг), де Q Ц повний зар¤д ≥он≥в одного знаку, що виникають у по-в≥тр≥, ( л);
m Ц маса пов≥тр¤, (м).
ѕозасистемна одиниц¤ Ц рентген (–):
1– = 2,58 і 104 ( л/кг).
ѕоглинена доза Ц це к≥льк≥сть енерг≥њ випром≥нюванн¤, поглинена одиницею маси т≥ла, що опром≥нюЇтьс¤.
ѕоглинена доза (ƒ) вим≥рюЇтьс¤ в гре¤х (√р):
(√р) ,де ≈ Ц к≥льк≥сть енерг≥њ випром≥нюванн¤ (ƒж);
т Ц маса т≥ла речовини (кг).
ќдиниц¤ вим≥ру 1 грей = 1ƒж / 1кг. ” рад≥об≥олог≥њ ≥ медицин≥ част≥ше використовують позасистемну одиницю Ц рад (1 рад = 0,01 √р). ѕроте ц¤ доза (поглинена) не враховуЇ того, що р≥зний вид випром≥нюванн¤ при одн≥й ≥ т≥й сам≥й поглинен≥й доз≥ маЇ р≥зну небезпеку. —каж≥мо, -випром≥нюванн¤ б≥льш небезпечне, н≥ж -випром≥нюванн¤ або -випром≥нюванн¤.
ƒоза, що враховуЇ спроможн≥сть даного виду опром≥ненн¤ уражати тканини, називаЇтьс¤ екв≥валентною.
≈кв≥валентна доза Ц це поглинена доза (Ќ), помножена на коеф≥ц≥Їнт, що показуЇ спроможн≥сть даного виду випром≥нюванн¤ ушкоджувати тканини орган≥зму.
, де ƒ Ц поглинена доза даного виду випром≥нюванн¤ (√р);
Ц коеф≥ц≥Їнт ¤кост≥ випром≥нюванн¤.
≈кв≥валентна доза вим≥рюЇтьс¤ в з≥вертах («в). «а основний вид випром≥нюванн¤ (екв≥валент), з ¤ким пор≥внюють ус≥ ≥нш≥, прийн¤те або рентген≥вське випром≥нюванн¤.
оеф≥ц≥Їнт ¤кост≥ випром≥нюванн¤ дл¤ -випром≥нюванн¤ дор≥внюЇ одиниц≥ ( = 1 дл¤ -випром≥нюванн¤).
ќтже,
. ѕозасистемна одиниц¤ 1 бер = 0,01 зв = 0,01 √р = 1 рад. “обто дл¤ -випром≥нюванн¤ поглинена доза дор≥внюЇ екв≥валентн≥й доз≥. ќтже, 1 рад ї 1 бер ї 1 –.
¬арто враховувати, що р≥зн≥ б≥олог≥чн≥ системи й органи не однаково сприймають одн≥ й т≥ сам≥ дози опром≥ненн¤. „утлив≥сть б≥олог≥чних систем п≥двищуЇтьс¤ ≥з зб≥льшенн¤м маси ≥ ступен¤ орган≥зац≥њ: найб≥льш ст≥йк≥ спори, пот≥м Ц рослини, найпрост≥ш≥ орган≥зми, тварини. Ћюдина належить до одного ≥з найб≥льш чутливих б≥олог≥чних обТЇкт≥в (у 50 % випадк≥в при доз≥ опро-м≥ненн¤ 4 «в (400 бер) спостер≥гаЇтьс¤ загибель людини прот¤гом 30 д≥б). ” той же час дл¤ рослин ц¤ доза, дл¤ р≥вноц≥нного ефекту, складаЇ приблизно 1 500 «в; амеби Ц 1 000 «в; равлик≥в Ц 200 «в; риби, птиц≥ Ц 8Ц20 «в.
¬плив опром≥ненн¤ залежить в≥д чутливост≥ орган≥в. “ому екв≥валентн≥ дози опром≥ненн¤ варто використовувати з р≥зними коеф≥ц≥Їнтами, що враховують чутлив≥сть орган≥в до опром≥ненн¤. ÷е реал≥зуЇтьс¤ в ефективн≥й екв≥валентн≥й доз≥.
≈фективна екв≥валентна доза Ц це екв≥валентна доза (Ќеф), помножена на коеф≥ц≥Їнт, що враховуЇ р≥зну чутлив≥сть орган≥в до- опром≥ненн¤.
, де Ќ Ц екв≥валентна доза («в);
“ Ц зважений коеф≥ц≥Їнт чутливост≥ орган≥в (коеф≥ц≥Їнт рад≥ац≥йного ризику).
оеф≥ц≥Їнт “ дл¤ р≥зноман≥тних орган≥в маЇ р≥зн≥ значенн¤, наприклад: статев≥ органи Ц 0,25; молочна залоза Ц 0,15; червоний в≥дсталий мозок Ц 0,12; леген≥ Ц 0,12; щитовидна залоза, к≥стки Ц 0,03; ≥нш≥ органи ≥ тканини Ц 0,3.
¬раженн¤ живоњ тканини ≥он≥зуючим опром≥ненн¤м залежить так само в≥д часу опром≥ненн¤.
ороткочасне опром≥ненн¤ б≥льш небезпечне, н≥ж опром≥ненн¤ такою ж дозою, але прот¤гом тривалого часу.
ороткочасна сумарна екв≥валентна доза опром≥ненн¤ людини, що дор≥внюЇ 4 «в, призводить у 50 % випадк≥в до смерт≥, загальне опром≥ненн¤ такоњ ж дози прот¤гом дес¤тил≥ть не даЇ н≥¤ких безпосередн≥х негативних ефект≥в.
ƒжерела ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤
ƒжерела випром≥нюванн¤ под≥л¤ютьс¤ на природн≥ ≥ штучн≥. ѕриродним джерелом ≥он≥зуючого опром≥ненн¤ Ї косм≥чний прост≥р, а також рад≥оактивн≥ речовини, що знаход¤тьс¤ в земн≥й кор≥. ќпром≥ненню в≥д природних джерел п≥ддаЇтьс¤ будь-¤кий житель планети. ƒози опром≥ненн¤ залежать в≥д м≥сц¤ проживанн¤ (тому що не скр≥зь р≥вном≥рно зал¤гають породи, що м≥ст¤ть рад≥оактивн≥ речовини ); в≥д способу житт¤ (у помешканн≥ або зовн≥ людина проводить б≥льшу частину житт¤); в≥д м≥сц¤ роботи (наприклад, у буд≥вництв≥ часто застосовують буд≥вельн≥ матер≥али з п≥двищеною рад≥ац≥Їю, п≥лоти одержують б≥льшу дозу пор≥вн¤но з ≥ншими профес≥¤ми ≥ т. д.).
осм≥чн≥ промен≥ нер≥вном≥рно розпод≥лен≥ на поверхн≥ «емл≥. “ак, ѕ≥вн≥чний ≥ ѕ≥вденний полюси одержують б≥льше рад≥ац≥њ, н≥ж екватор≥альна область, через на¤вн≥сть магн≥тного пол¤ «емл≥, що в≥дхил¤Ї зар¤джен≥ частинки.
–≥вень опром≥ненн¤ росте з висотою, оск≥льки розр¤джаЇтьс¤ пов≥тр¤, а воно в≥д≥граЇ роль захисного екрана. Ћюди, що живуть на р≥вн≥ мор¤, одержують в≥д космосу в середньому 300 м≥кроз≥верт≥в (м≥льйонних долей «в) на р≥к. Ћюди, що живуть у горах вище 200 м, одержують дозу в дек≥лька раз≥в б≥льшу, н≥ж жител≥ р≥внини. Ћюдина, що летить в аероплан≥ на висот≥ 12 000 м, одержуЇ дозу опром≥ненн¤ приблизно в 25 раз≥в б≥льшу, н≥ж на «емл≥.
«емна рад≥ац≥¤ нер≥вном≥рна, вона залежить в≥д складу земних пор≥д. “ак, у —Ўј, ‘ранц≥њ, Ќ≥меччин≥, ≤тал≥њ, япон≥њ жител≥ одержують в≥д 0,3 до 0,6 м≥л≥з≥верта на р≥к. ” Ѕразил≥њ, неподал≥к в≥д м≥ста ѕосус-д≥- алдас (200 км в≥д —ан-ѕаулу), р≥вень рад≥ац≥њ дос¤гаЇ 200 м≥л≥зв/р≥к (у 800 раз≥в б≥льше середнього). “ам же, у курортному м≥ст≥ √уарапари Ц 175 м≥л≥зв/р≥к. ¬ ≤нд≥њ, штат ерала Ц 70 000 ос≥б живуть на вузьк≥й (55 км) прибережн≥й смуз≥ й одержують в≥д 3,8 до 8,7 м≥л≥зв/р≥к. ÷≥ територ≥њ ≤нд≥њ ≥ Ѕразил≥њ розташован≥ на ірунтах ≥ п≥сках, багатих тор≥Їм.
«а п≥драхунками Ќ ƒј– ќќЌ, середн¤ ефективна доза зовн≥шнього опром≥ненн¤ в≥д земних джерел дор≥внюЇ 350 м≥кроз≥верт≥в на р≥к. “рохи менше людина одержуЇ з космосу.
Ѕ≥льшу частину, приблизно 2/3 ефективноњ дози природного опром≥ненн¤, людина одержуЇ в≥д рад≥оактивних речовин, що потрапили в орган≥зм ≥з њжею, водою, пов≥тр¤м. ÷ей природний фон зазнаЇ зм≥ни в результат≥ д≥¤льност≥ людини. ядерн≥ ≥спити, авар≥њ на ј≈—, добуванн¤ корисних копалин, згор¤нн¤ ус≥х вид≥в палива ≥ т. д. до природного фона додаЇ 1Ц3 %.
” даний час природний рад≥ац≥йний фон (ѕ–‘) дор≥внюЇ приблизно 10 Ц 20 м≥крорентген у час. ¬им≥рюють його на в≥дстан≥ 110 см в≥д поверхн≥ земл≥, що в≥дпов≥даЇ центру т≥ла дорослоњ людини.
Ўтучними джерелами ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤ Ї ¤дерн≥ установки, ¤дерн≥ реактори, рентген≥вськ≥ апарати, прилади з рад≥оактивними елементами. ѕ≥дписаний догов≥р про припиненн¤ ¤дерних випром≥нювань у 3-х сферах (у 1963 р. —Ўј, —–—–, јнгл≥¤) дав позитивний результат. «низилас¤ к≥льк≥сть рад≥оактивних опад≥в, зменшилос¤ рад≥оактивне забрудненн¤ рослинност≥. ѕроте рад≥о≥зотопи з тривалим пер≥одом нап≥врозпаду продовжують накопичуватис¤ в ірунт≥ ≥ надходити у флору.
Ѕезумовно, авар≥њ на ј≈— Ї дуже великою загрозою дл¤ безпечного ≥снуванн¤ людини. ѕроте внесок атомноњ енергетики в сумарну дозу опром≥ненн¤ населенн¤ Ї одним ≥з найскромн≥ших. —татистика говорить про те, що атомна енергетика займаЇ 20-те м≥сце в числ≥ небезпек сучасного середовища ≥снуванн¤ людини, у той час ¤к рентген≥вське опром≥ненн¤ займаЇ 9-те м≥сце, а протизапл≥дн≥ засоби Ц 18-те.
” даний час основний внесок у дозу опром≥ненн¤ людини вносить медичне д≥агностичне устаткуванн¤.
ѕ≥дприЇмства з видобутку, переробки ≥ виробництва рад≥оактивних речовин також Ї штучними джерелами ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤. ÷е, в основному, уранов≥ рудники, заводи дл¤ одержанн¤ збагаченого урану, очищенн¤ уранового концентрату, реактори.
ќпром≥ненн¤ населенн¤ ”крањни за останн≥ 14 рок≥в за рахунок штучних джерел рад≥ац≥њ в основному повТ¤зане з насл≥дками авар≥њ на „орнобильськ≥й ј≈—, а також авар≥¤ми на ≥нших ј≈—.
ƒ≥¤ ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤ на людину
¬насл≥док д≥њ ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤ на орган≥зм людини ≥он≥зован≥ жив≥ тканини, у першу чергу Ц вода протоплазми кл≥тин, њњ ≥они, вступають у взаЇмод≥ю з киснем тканин, створюючи пероксидн≥ зТЇднанн¤, що сам≥ Ї сильними окислювачами ≥ призвод¤ть до зм≥н ≥ загибел≥ живих кл≥тин, утворенн¤ Ув≥льних радикал≥вФ ≥ через них до порушенн¤ обм≥нних процес≥в, пригнобленн¤ ферментних ≥ окремих функц≥ональних систем, тобто порушенн¤ життЇд≥¤льност≥ всього орган≥зму.
ƒ≥ю рад≥оактивного випром≥нюванн¤ на орган≥зм людини можна у¤вити в дуже спрощеному вигл¤д≥ таким чином. ѕрипустимо, що в орган≥зм≥ людини в≥дбуваЇтьс¤ нормальний процес травленн¤. ѓжа, що надходить, розкладаЇтьс¤ на б≥льш прост≥ зТЇднанн¤, ¤к≥ пот≥м надход¤ть через мембрану усередину кожноњ кл≥тини ≥ будуть використан≥ ¤к буд≥вельний матер≥ал дл¤ в≥дтворенн¤ соб≥ под≥бних, дл¤ в≥дшкодуванн¤ енергетичних витрат на транспортуванн¤ речовин ≥ њхню переробку. ѕ≥д час попаданн¤ на мембрану -випром≥нюванн¤ в≥дразу ж порушуютьс¤ молекул¤рн≥ звТ¤зки, атоми перетворюютьс¤ в ≥они. р≥зь зруйновану мембрану в кл≥тину починають надходити сторонн≥ (токсичн≥) речовини, робота њњ порушуЇтьс¤. якщо доза випром≥нюванн¤ невелика, в≥дбуваЇтьс¤ рекомб≥нац≥¤ електрон≥в, тобто поверненн¤ њх на своњ м≥сц¤. ћолекул¤рн≥ звТ¤зки в≥дновлюютьс¤, ≥ кл≥тина продовжуЇ виконувати своњ функц≥њ. якщо ж доза опром≥ненн¤ висока або дуже багато раз≥в повторюЇтьс¤, то електрони не встигають рекомб≥нуватис¤; молекул¤рн≥ звТ¤зки не в≥дновл¤ютьс¤; виходить з ладу велика к≥льк≥сть кл≥тин; виходить з ладу орган; нормальна життЇд≥¤льн≥сть орган≥зму стаЇ неможливою.
—пециф≥чн≥сть д≥њ ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤ пол¤гаЇ в тому, що ≥нтенсивн≥сть х≥м≥чних реакц≥й, ≥ндуц≥йованих в≥льними радикалами, п≥двищуЇтьс¤ й у них вт¤гуютьс¤ багато сотень ≥ тис¤ч молекул, не порушених опром≥ненн¤м. “аким чином, ефект д≥њ ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤ обумовлений не к≥льк≥стю поглиненоњ енерг≥њ обТЇктом, що опром≥нюЇтьс¤, а формою, в ¤к≥й ц¤ енерг≥¤ передаЇтьс¤. Ќ≥¤кий ≥нший вид енерг≥њ (теплова, електрична та ≥н.), що поглинаЇтьс¤ б≥олог≥чним обТЇктом у т≥й сам≥й к≥лькост≥, не призводить до таких зм≥н, ¤к≥ спричин¤Ї ≥он≥зуюче випром≥нюванн¤.
“акож необх≥дно зазначити де¤к≥ особливост≥ д≥њ ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤ на орган≥зм людини:
Ц органи чутт¤ не реагують на випром≥нюванн¤;
Ц мал≥ дози випром≥нюванн¤ можуть п≥дсумовуватис¤ ≥ накопичуватис¤ в орган≥зм≥ (кумул¤тивний ефект);
Ц випром≥нюванн¤ д≥Ї не т≥льки на даний живий орган≥зм, але й на його спадкоЇмц≥в (генетичний ефект);
Ц р≥зн≥ органи орган≥зму мають певну чутлив≥сть до випром≥нюванн¤.
Ќайсильн≥шому впливу п≥ддаютьс¤ кл≥тини червоного к≥сткового мозку, щитовидна залоза, леген≥, внутр≥шн≥ органи, тобто органи, кл≥тини ¤ких мають високий р≥вень розпод≥лу. ѕриродно, що при одн≥й ≥ т≥й сам≥й доз≥ випром≥нюванн¤ у д≥тей вражаЇтьс¤ б≥льше кл≥тин, н≥ж у дорослих, тому що у д≥тей вс≥ кл≥тини знаход¤тьс¤ в стад≥њ розпод≥лу. ј кл≥тини дорослоњ людини перебувають у трьох р≥зних стад≥¤х розпод≥лу.
Ќебезпека р≥зних рад≥оактивних елемент≥в дл¤ людини визначаЇтьс¤ спроможн≥стю орган≥зму њх поглинати ≥ накопичувати.
–ад≥оактивн≥ ≥зотопи надход¤ть всередину орган≥зму з пилом, пов≥тр¤м, њжею або водою ≥ повод¤ть себе по-р≥зному: де¤к≥ ≥зотопи розпод≥л¤ютьс¤ р≥вном≥рно в орган≥зм≥ людини (трит≥й, вуглець, зал≥зо, полон≥й), де¤к≥ накопичуютьс¤ в к≥стках (рад≥й, фосфор, стронц≥й), ≥нш≥ залишаютьс¤ в мТ¤зах (кал≥й, руб≥д≥й, цез≥й), накопичуЇтьс¤ в щитовидн≥й залоз≥ (йод), у печ≥нц≥, нирках, селез≥нц≥ (рутен≥й, полон≥й, н≥об≥й) ≥ т. д.
≈фекти, викликан≥ д≥Їю ≥он≥зуючих випром≥нювань (рад≥ац≥њ), систематизуютьс¤ за видами ушкоджень ≥ часом про¤ву. ≈фекти за видами ушкоджень класиф≥куютьс¤ на 3 групи: соматичн≥, соматико-стахотичн≥ (випадков≥, ймов≥рн≥), генетичн≥. „ас про¤ву вказуЇ дв≥ групи поразок Ц ранн≥ (або гостр≥) ≥ п≥зн≥. –анн≥ поразки бувають т≥льки соматичн≥. ÷е призводить до смерт≥ або променевоњ хвороби. ѕостачальником таких часток Ї в основному ≥зотопи, що мають коротку тривал≥сть житт¤, -випром≥нюванн¤, пот≥к нейтрон≥в.
–озр≥зн¤ють дв≥ форми променевоњ хвороби Ц гостру ≥ хрон≥чну. √остра форма виникаЇ в результат≥ опром≥ненн¤ великими дозами за короткий пром≥жок часу. ѕри дозах пор¤дку тис¤ч рад поразка орган≥зму може бути миттЇвою. ’рон≥чна форма розвиваЇтьс¤ в результат≥ тривалого опром≥ненн¤ дозами, що перевищують гранично припустим≥ (√ѕƒ). Ѕ≥льш в≥ддаленими насл≥дками променевоњ поразки можуть бути променев≥ катаракти, зло¤к≥сн≥ пухлини та ≥нше.
Ќижче наведена шкала небезпек опром≥ненн¤ ≥он≥зуючими випром≥нюванн¤ми:
« наведеноњ шкали бачимо, що при доз≥ в≥д 75 до 100 бер в≥дзначаютьс¤ реакц≥њ у вигл¤д≥ зсув≥в у формул≥ кров≥, зм≥нюютьс¤ де¤к≥ вегетативн≥ функц≥њ орган≥зму. ѕри дозах, що перевищують 100 бер, розвиваЇтьс¤ гостра променева хвороба, важк≥сть ¤коњ залежить в≥д дози (див. табл.4)
“аблиц¤ 4
—тупен≥ променевоњ хвороби
