Ћ≈ ÷≤я 6
“ема 2.4. ћедико-б≥олог≥чн≥ та соц≥альн≥ проблеми здоровТ¤
” результат≥ вивченн¤ теми студент повинен:
Ц ум≥ти визначати сутн≥сть пон¤тт¤ УздоровТ¤Ф;
Ц усв≥домлювати, що здоровТ¤ вм≥щуЇ б≥олог≥чн≥, соц≥альн≥ та психолог≥чн≥ аспекти;
Ц анал≥зувати вплив на стан здоровТ¤ людини негативних чинник≥в;
Ц анал≥зувати реакц≥ю орган≥зму на вплив негативних фактор≥в ≥ можливост≥ орган≥зму адаптуватис¤ до цих фактор≥в;
Ц засвоювати характерн≥ ознаки здоровТ¤;
Ц оц≥нити загальний р≥вень здоровТ¤ населенн¤ ”крањни;
Ц охарактеризувати систему охорони здоровТ¤ в ”крањн≥.
” процес≥ вивченн¤ теми необх≥дно переконати студента, що:
Ц здоровТ¤ Ц це найб≥льша ц≥нн≥сть людини, не лише стан орган≥зму, але й стратег≥¤ його житт¤;
Ц здоровТ¤ людини залежить в≥д способу њњ житт¤, стану навколишнього середовища, стану медицини;
Ц кожна людина повинна навчитис¤ вм≥ло керувати своњм здоровТ¤м, економно його використовувати прот¤гом усього житт¤ та знаходити засоби дл¤ його збереженн¤.
ѕлан
1. ќсновн≥ визначенн¤ здоровТ¤.
2. Ѕ≥олог≥чна, соц≥альна та психолог≥чна сутн≥сть здоровТ¤.
3. јдаптац≥¤ орган≥зму до зовн≥шн≥х фактор≥в середовища.
4. ѕоказники здоровТ¤.
5. ‘актори, що впливають на здоровТ¤ людини.
6. —истема охорони здоровТ¤ в ”крањн≥.
онтрольн≥ питанн¤
1. —утн≥сть пон¤тт¤ УздоровТ¤Ф.
2. ¬заЇмозвТ¤зок сусп≥льного, групового й ≥ндив≥дуального р≥вн¤ здоровТ¤.
3. Ѕ≥олог≥чна та соц≥альна категор≥¤ здоровТ¤.
4. ѕроцес адаптац≥њ людини до навколишнього середовища.
5. ќзнаки здоровТ¤ ≥ його к≥льк≥сна оц≥нка.
6. У“рет≥й станФ людини ≥ його характеристика.
7. ¬плив способу житт¤ на здоровТ¤ людини.
8. ¬плив неспри¤тливого навколишнього середовища на стан здоровТ¤.
9. «агальний р≥вень здоровТ¤ населенн¤ ”крањни.
10. Ўл¤хи вир≥шенн¤ проблеми збереженн¤ здоровТ¤ населенн¤ ”крањни.
Ћ≥тература
1. јндрущенко ¬.ѕ., ћихальченко ћ.≤. —учасна соц≥альна ф≥лософ≥¤. Ц .: √енеза, 1996. Ц 368 с.
2. ќснови еколог≥њ та охорона навколишнього природного середовища: Ќавч. пос≥бник / «а ред. ¬.—. ƒжигире¤. Ц Ћьв≥в, 1999. Ц 238 с.
3. јлексеенко ».–., ейсевич Ћ.¬. ѕоследн¤¤ цивилизаци¤? „еловек. ќбщество. ѕрирода. Ц .: Ќаукова думка, 1997. Ц 412 с.
4. ќснови соц≥оеколог≥њ: Ќавч. пос≥бник / «а ред. √.ќ. Ѕачинського. Ц .: ¬ища школа, 1995. Ц 238 с.
5. Ѕакка ћ.“., ћельничук ј.—., —≥вко ¬.≤. ќхорона ≥ безпека життЇд≥¤льност≥ людини: онспект лекц≥й. Ц ∆итомир: Ћьонок, 1995. Ц 165 с.
6. —ловарь по этике / ѕод ред. ј.—. она. Ц 5-е издание. Ц ћ.: ѕолитиздат., 1983. Ц 445 с.
7. ¬асильев ¬.Ќ. «доровье и стрессы. Ц ћ.: «нание, 1991. Ц 160 с.
8. азаков ¬.ј. ѕсихолог≥¤ д≥¤льност≥ та навчальний менеджмент: ѕ≥дручник у 2-ох ч. „.1: ѕсихолог≥¤ субТЇкта д≥¤льност≥. Ц .: Ќ≈”, 1999. Ц 244 с.
9. Ѕиологи¤. ѕособие дл¤ подг. отд. мед. ин-т. / ѕод общей ред. Ќ.≈. овалева. Ц ћ.: ¬ысша¤ шк., 1985. Ц 384 с.
10. Ѕезопасность жизнеде¤тельности: ”чебник дл¤ вузов / ѕод общей ред. —.¬. Ѕелова. Ц 2-е изд., испр. и доп. Ц ћ.: ¬ысша¤ шк., 1999. Ц 448 с.
11. ’ижн¤к ћ.≤., Ќагорна ј.ћ. «доровТ¤ людини та еколог≥¤. Ц .: «доровТ¤, 1995. Ц 232 с.
ќсновн≥ визначенн¤ здоровТ¤
ѕрот¤гом багатов≥ковоњ ≥стор≥њ людства на р≥зних етапах розвитку сусп≥льства вивченню проблем здоровТ¤ завжди прид≥л¤лас¤ велика увага. ѕредставники р≥зних наук та фах≥в робили спроби проникнути в таЇмниц≥ феномена здоровТ¤, визначити його сутн≥сть дл¤ того, щоб навчитис¤ вм≥ло керувати ним, економно використовувати здоровТ¤ прот¤гом усього житт¤ та знаходити засоби дл¤ його збереженн¤.
¬ивченн¤ р≥зних аспект≥в здоровТ¤ ¤к ¤к≥сноњ ц≥нност≥ людини та сусп≥льства, вивченн¤ складних взаЇмозвТ¤зк≥в м≥ж чинниками навколишнього середовища та здоровТ¤м людей Ї важливим завданн¤м дисципл≥ни УЅезпека життЇд≥¤льност≥Ф.
«доровТ¤ людей належить до числа ¤к локальних, так ≥ глобальних проблем, тобто тих, що мають життЇво важливе значенн¤ ¤к дл¤ кожноњ людини, кожноњ держави, так ≥ дл¤ всього людства в ц≥лому.
ѕон¤тт¤ УздоровТ¤Ф належить до числа складних медико-ф≥лософських у¤влень. Ќин≥ ≥снуЇ в≥дносно велика к≥льк≥сть р≥зноман≥тних за напр¤мом, структурою та зм≥стом визначень пон¤тт¤ УздоровТ¤Ф. “.≤. алью на основ≥ вивченн¤ св≥тового ≥нформац≥йного потоку документ≥в склав перел≥к 79 визначень сутност≥ здоровТ¤ людини, але ≥ в≥н Ї далеко не повним.
¬загал≥ УздоровТ¤Ф Ц це природний стан орган≥зму, ¤кий характеризуЇтьс¤ його р≥вновагою з навколишн≥м середовищем ≥ в≥дсутн≥стю будь-¤ких хворобливих зм≥н. «доровТ¤ людини визначаЇтьс¤ комплексом б≥олог≥чних (спадкових ≥ набутих) ≥ соц≥альних фактор≥в. ќстанн≥ мають наст≥льки важливе значенн¤ в п≥дтримц≥ стану здоровТ¤ або в по¤в≥ ≥ розвитку хвороби, що у преамбул≥ статуту ¬сесв≥тньоњ орган≥зац≥њ охорони здоровТ¤ записано: У«доровТ¤ Ц це стан повного ф≥зичного, духовного ≥ соц≥ального благополучч¤, а не т≥льки в≥дсутн≥сть хвороб ≥ ф≥зичних вадФ. “аке визначенн¤ пон¤тт¤ УздоровТ¤Ф Ї найб≥льш ч≥тким, зрозум≥лим, повним ≥ вм≥щуЇ, насамперед, б≥олог≥чн≥, соц≥альн≥ та психолог≥чн≥ аспекти даноњ проблеми.
Ѕ≥олог≥чна, соц≥альна та психолог≥чна сутн≥сть здоровТ¤
Ќа основ≥ вищесказаного вид≥л¤ютьс¤ три р≥вн≥ опису ц≥нност≥ УздоровТ¤Ф:
1) б≥олог≥чний Ц початкове здоровТ¤ передбачаЇ досконал≥сть саморегул¤ц≥њ орган≥зму, гармон≥ю ф≥з≥олог≥чних процес≥в ¤к насл≥док максимуму адаптац≥њ;
2) соц≥альний Ц здоровТ¤ Ї м≥рою соц≥альноњ активност≥, д≥¤льност≥ в≥дношенн¤ людського ≥ндив≥да до св≥ту;
3) особливий психолог≥чний Ц здоровТ¤ Ї в≥дсутн≥сть хвороби, але швидше запереченн¤ њњ у значенн≥ подоланн¤ (здоровТ¤ Ц не т≥льки стан орган≥зму, але й стратег≥¤ житт¤ людини).
Ѕ≥олог≥чн≥ ознаки здоровТ¤ передбачають ф≥з≥олог≥чно нормальний стан ≥ функц≥онуванн¤ орган≥зму, тобто такий стан, за ¤ким поточн≥сть формоутворюючих, ф≥з≥олог≥чних ≥ б≥олог≥чних процес≥в в орган≥зм≥ п≥дпор¤дковуЇтьс¤ доц≥льним б≥олог≥чним процесам. ѕерш≥ елементи здоровТ¤ передаютьс¤ дитин≥ в≥д батьк≥в. « розвитком людини до визначеного ступен¤ зм≥нюЇтьс¤ й њњ здоровТ¤.
Ќа б≥олог≥чному р≥вн≥ здоровТ¤ характеризуЇтьс¤ нормальною функц≥Їю орган≥зму на вс≥х р≥вн¤х його орган≥зац≥њ Ц орган≥зму, орган≥в, г≥столог≥чних, кл≥тинних та генетичних структур; нормальною поточн≥стю типових ф≥з≥олог≥чних ≥ б≥ох≥м≥чних процес≥в, ¤к≥ спри¤ють вираженню та в≥дтворенню; здатн≥стю орган≥зму пристосовуватис¤ до умов ≥снуванн¤ в навколишньому середовищ≥, що пост≥йно зм≥нюютьс¤ (адаптац≥¤); здатн≥стю п≥дтримувати пост≥йн≥сть внутр≥шнього середовища орган≥зму; забезпеченн¤м нормальноњ ≥ р≥зноб≥чноњ життЇд≥¤льност≥ та збер≥ганн¤м живоњ основи в орган≥зм≥.
¬раховуючи, що людина Ї соц≥альною ≥стотою, то њњ здоровТ¤ Ї соц≥альною ц≥нн≥стю ≥ передумовою дл¤ соц≥олог≥зац≥њ особистост≥, дл¤ њњ Уобростанн¤Ф сусп≥льними в≥дносинами, включенн¤ в ритм та житт¤ сусп≥льноњ системи. «доровТ¤ Ї м≥рою соц≥альноњ активност≥, д≥¤льност≥, в≥дношенн¤ людини до св≥ту.
Ќайб≥льш повно сутн≥сть соц≥альноњ ц≥нност≥ здоровТ¤ сформулювали ¬.¬. анеп, √.≤. ÷ареградцев ≥ Ѕ.≤. ќльшанський: У«доровТ¤ Ц це не т≥льки одна з необх≥дних передумов щаст¤ людини, його всеб≥чного, гармон≥йного розвитку. ¬оно Ї не т≥льки одн≥Їю з умов дос¤гненн¤ людиною максимальних усп≥х≥в у галуз≥ осв≥ти, профес≥йноњ п≥дготовки, продуктивност≥ прац≥, оптим≥стичного ≥ життЇстверджуючого ставленн¤ до усього, що в≥дбуваЇтьс¤. «доровТ¤ Ц це також важливий показник ≥ чутливий ≥ндикатор благополучч¤ народуФ.
«доровТ¤ Ї своЇр≥дним дзеркалом соц≥ально-економ≥чного, еколог≥чного, демограф≥чного ≥ сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чного благополучч¤ крањни, одним ≥з соц≥альних ≥ндикатор≥в сусп≥льного прогресу, важливим чинником, ¤кий впливаЇ на ¤к≥сть та ефективн≥сть трудових ресурс≥в.
ѕсихолог≥чний р≥вень здоровТ¤ обумовлений псих≥чними особливост¤ми людини, можливост¤ми забезпечити ≥ подолати хворобу, способом житт¤ ≥ розум≥нн¤м того, що здоровТ¤ Ц це не т≥льки стан орган≥зму, але ≥ стратег≥¤ житт¤. —уттЇво впливають на здоровТ¤ людини њњ особлив≥ псих≥чн≥ стани, ¤к≥ не Ї пост≥йними њњ ¤кост¤ми, але виникають спонтанно або п≥д впливом зовн≥шн≥х фактор≥в (розлад св≥домост≥, зм≥ни настрою, апат≥¤, афектн≥ стани, напружен≥сть тощо).
«доровТ¤ часто розгл¤даЇтьс¤ ¤к в≥дсутн≥сть хвороби. ћедична наука прид≥л¤Ї цьому велику увагу ≥ розробила класиф≥кац≥ю хвороб, в ¤ку включено тис¤ч≥ найменувань ≥ опис≥в механ≥зм≥в, њх розвитку, кл≥н≥чних про¤в≥в, л≥куванн¤ ≥ прогноз≥в кожноњ з цих хвороб.
ѕ≥двод¤чи п≥дсумки вищесказаного, здоровТ¤ можна охарактеризувати такими ознаками:
Ц нормальна функц≥¤ орган≥зму на вс≥х р≥вн¤х його орган≥зац≥њ Ц орган≥в, орган≥зму в ц≥лому, г≥столог≥чних, кл≥тинних та генетичних структур, нормальна поточн≥сть типових ф≥з≥олог≥чних ≥ б≥о-х≥м≥чних процес≥в, ¤к≥ спри¤ють вираженню та в≥дтворенню;
Ц здатн≥сть до повноц≥нного виконанн¤ основних соц≥альних функц≥й, участь у соц≥альн≥й д≥¤льност≥ та сусп≥льно-корисн≥й прац≥;
Ц динам≥чна р≥вновага орган≥зму ≥ його функц≥й та чинник≥в навколишнього середовища;
Ц здатн≥сть орган≥зму пристосовуватис¤ до умов ≥снуванн¤ в навколишньому середовищ≥, що пост≥йно зм≥нюЇтьс¤ (адаптац≥¤), здатн≥сть п≥дтримувати нормальну ≥ р≥зноб≥чну життЇд≥¤льн≥сть та збер≥ганн¤ живоњ основи в орган≥зм≥;
Ц в≥дсутн≥сть хвороби, хворобливого стану або хворобливих зм≥н, тобто оптимальне функц≥онуванн¤ орган≥зму за в≥дсутност≥ ознак захворюванн¤ або будь-¤кого порушенн¤;
Ц повне ф≥зичне, духовне, розумове ≥ соц≥альне благополучч¤, гармон≥йний розвиток ф≥зичних ≥ духовних сил орган≥зму, принцип його Їдност≥, саморегулюванн¤ ≥ гармон≥йноњ взаЇмод≥њ вс≥х орган≥в.
” св≥т≥ сучасних наукових у¤влень здоровТ¤ ¤к соц≥альне ¤вище, ¤ке маЇ б≥олог≥чну основу, Ї складною багатофакторною проблемою ≥ визначаЇтьс¤ комплексом р≥зних за своњм характером чинник≥в, надзвичайно складно переплетених.
јдаптац≥¤ орган≥зму до зовн≥шн≥х фактор≥в середовища
”се житт¤ людини проходить у безперервному звТ¤зку ≥з зовн≥шн≥м середовищем, тому здоровТ¤ людини не можна розгл¤дати ¤к щось незалежне, автономне. ¬оно Ї результатом д≥њ природних, антропогенних та соц≥альних фактор≥в ≥ в≥ддзеркалюЇ динам≥чну р≥вновагу м≥ж орган≥змом ≥ середовищем його ≥снуванн¤.
¬еликий ≥тал≥йський художник, скульптор, вчений, ≥нженер Ћеонардо да ¬≥нч≥ (1452Ц1519) стверджував: У“реба зрозум≥ти, що таке людина, житт¤, здоровТ¤. ≤ ¤к р≥вновага, узгодженн¤ стих≥й його п≥дтримуЇ, а неузгоджених руйнуЇ ≥ губитьФ.
«доровТ¤ потр≥бно розгл¤дати не в статиц≥, а в динам≥ц≥ зм≥н зовн≥шнього середовища ≥ в онтогенез≥. ” цьому в≥дношенн≥ заслуговуЇ уваги висл≥в, що здоровТ¤ визначаЇ процес адаптац≥њ. ÷е не результат ≥нстинкту, але автономна ≥ культурно окреслена реакц≥¤ на соц≥ально створену реальн≥сть. ¬≥н створюЇ можлив≥сть пристосуватис¤ до зовн≥шнього середовища, що зм≥нюЇтьс¤, до росту ≥ стар≥нн¤, л≥куванн¤ при порушенн¤х, стражданн¤х ≥ мирного оч≥куванн¤ смерт≥.
Ћюдина при взаЇмод≥њ з навколишн≥м середовищем реагуЇ ≥ндив≥дуально за допомогою ф≥з≥олог≥чних реакц≥й.
” силу загальних соматичних властивостей ф≥з≥олог≥чного пристосуванн¤ орган≥зм може адаптуватис¤ або виробити ≥мун≥тет до найр≥зноман≥тн≥ших зовн≥шн≥х фактор≥в. ”с≥ люди здатн≥ про¤вл¤ти необх≥дну пластичн≥сть реакц≥й у в≥дпов≥дь на зм≥ни зовн≥шн≥х умов. јдаптац≥¤ допомагаЇ п≥дтримувати ст≥йким внутр≥шнЇ середовище орган≥зму, коли параметри де¤ких фактор≥в нав-колишнього середовища виход¤ть за меж≥ оптимальних.
јдаптац≥¤ залежить в≥д сили д≥њ фактор≥в навколишнього середовища та ≥ндив≥дуальноњ реактивност≥ орган≥зму. ритер≥Їм ступен¤ адаптац≥њ Ї збереженн¤ гомеостазу незалежно в≥д тривалост≥ д≥њ фактора, до ¤кого сформувалас¤ адаптац≥¤. ¬ умовах захворюванн¤ наступаЇ компенсац≥¤, п≥д ¤кою треба розум≥ти боротьбу орган≥зму за гомеостаз, коли включаютьс¤ додатков≥ захисн≥ механ≥зми, ¤к≥ протид≥ють виникненню ≥ прогресуванню патолог≥чного процесу. якщо надходить сигнали про велику небезпеку ≥ включених механ≥зм≥в не вистачаЇ, виникаЇ картина стресових захворювань, характерних дл¤ нашоњ цив≥л≥зац≥њ.
≤ндив≥дуальне пристосуванн¤ до нових умов ≥снуванн¤ в≥дбуваЇтьс¤ за рахунок зм≥ни обм≥ну речовин (метабол≥зму), збереженн¤ сталост≥ внутр≥шнього середовища орган≥зму (гомеостазу); ≥мун≥тету, тобто несприйн¤тлив≥сть орган≥зму до ≥нфекц≥йних та не≥нфекц≥йних агент≥в ≥ речовин, ¤к≥ потрапл¤ють в орган≥зм ззовн≥ чи утворюютьс¤ в орган≥зм≥ п≥д впливом тих чи ≥нших чинник≥в; регенерац≥њ, тобто в≥дновленн¤ структури ушкоджених орган≥в чи тканин орган≥зму (загоюванн¤ ран ≥ т. ≥н.); адаптивних безумовних та умовно-рефлекторних реакц≥й (адаптивна повед≥нка).
¬ орган≥зм≥ людини утворюЇтьс¤ динам≥чний стереотип з≥ збереженн¤м гомеостазу здоровоњ людини, ¤кий виробивс¤ у процес≥ еволюц≥йного розвитку в умовах навколишнього середовища. «доровТ¤ людини, забезпеченн¤ њњ гомеостазу може збер≥гатис¤ ≥ при де¤ких зм≥нах параметр≥в, фактор≥в навколишнього середовища. “акий вплив викликаЇ в орган≥зм≥ людини в≥дпов≥дн≥ б≥олог≥чн≥ зм≥ни, але завд¤ки процесам адаптац≥њ (пристосуванн¤) у здоровоњ людини фактори навколишнього середовища до певних меж дозвол¤ють збер≥гати здоровТ¤.
ƒо того часу, доки орган≥зм спроможний за допомогою адаптац≥йних механ≥зм≥в та реакц≥й забезпечити стаб≥льн≥сть внутр≥шнього середовища при зм≥н≥ зовн≥шнього середовища, в≥н знаходитьс¤ у стан≥, ¤кий можна оц≥нити ¤к здоровТ¤. якщо ж орган≥зм потрапл¤Ї в умови, коли ≥нтенсивн≥сть впливу фактор≥в зовн≥шнього середовища переважаЇ можливост≥ його адаптац≥њ, наступаЇ стан, протилежний здоровТю, тобто хвороба, патолог≥¤.
ѕоказники здоровТ¤
ƒл¤ правильного розум≥нн¤ взаЇмозвТ¤зку м≥ж показниками здоровТ¤ ≥ взаЇмод≥Їю чинник≥в навколишнього середовища в систем≥ Улюдина Ц здоровТ¤ Ц середовищеФ визначаЇтьс¤ три взаЇмоповТ¤зан≥ р≥вн≥ здоровТ¤: сусп≥льний, груповий та ≥ндив≥дуальний.
ѕерший р≥вень Ц сусп≥льний Ц характеризуЇ стан здоровТ¤ населенн¤ загалом ≥ ви¤вл¤Ї ц≥л≥сну систему матер≥альних та духовних в≥дносин, ¤к≥ ≥снують у сусп≥льств≥. ƒругий Ц групове здоровТ¤, зумовлене специф≥кою життЇд≥¤льност≥ людей даного трудового чи с≥мейного колективу та безпосереднього оточенн¤, в ¤кому перебувають його члени. “рет≥й Ц ≥ндив≥дуальний р≥вень здоровТ¤, ¤кий сформовано ¤к в умовах всього сусп≥льства та групи, так ≥ на основ≥ ф≥з≥олог≥чних ≥ псих≥чних особливостей ≥ндив≥да та неповторного способу житт¤, ¤кий веде кожна людина.
≤ндив≥дуальне здоровТ¤ абсолютна ≥ неперес≥чна ц≥нн≥сть, ¤ка перебуваЇ на найвищому щабл≥ ≥Їрарх≥чноњ шкали ц≥нностей, а також у систем≥ таких ф≥лософських категор≥й людського бутт¤, ¤к ≥нтереси та ≥деали, гармон≥¤, зм≥ст ≥ щаст¤ житт¤, творча прац¤, програма та ритм життЇд≥¤льност≥. ожен фах≥вець, кожен член сусп≥льства повинен мати знанн¤ про здоровТ¤ ¤к б≥олог≥чну, духовну, соц≥альну категор≥ю з метою можливого проведенн¤ оц≥нки та анал≥зу свого здоровТ¤, з одного боку, та вир≥шенн¤ поточних ≥ перспективних завдань щодо охорони та зм≥цненн¤ сусп≥льного здоровТ¤ Ц з ≥ншого.
ѕостаЇ питанн¤, ¤к оц≥нити р≥вн≥ здоровТ¤?
ћ.ћ. јмосов вважаЇ, що визначенн¤ здоровТ¤ ¤к комплексу морфофункц≥ональних показник≥в орган≥зму людини недостатнЇ, оск≥льки необх≥дна й к≥льк≥сна оц≥нка здоровТ¤. ≥льк≥сть здоровТ¤ можна визначити ¤к суму резервних потужностей основних функц≥ональних систем. ” свою чергу, резервн≥ потужност≥ можна виразити через так званий коеф≥ц≥Їнт резерву. “обто хвороба певною м≥рою сум≥сна ≥з здоровТ¤м: часто маЇ м≥сце не сама хвороба, а нестача здоровТ¤. як зазначалос¤, здоровТ¤ ≥ хвороба Ц це кате-гор≥њ, ¤к≥ Ї насл≥дком соц≥альноњ зумовленост≥, тобто впливу соц≥альних умов ≥ чинник≥в, що, звичайно, не суперечать вид≥ленню рол≥ б≥олог≥чних екв≥валент≥в здоровТ¤ ≥ хвороб, та визначенн¤ њх позиц≥њ б≥олог≥чних законом≥рностей.
ќц≥нюючи здоровТ¤, необх≥дно памТ¤тати, що деф≥цит здоровТ¤ може про¤витис¤ через трет≥й стан, в≥дм≥нний в≥д пон¤ть УздоровТ¤Ф ≥ УхворобаФ. ¬≥н характеризуЇтьс¤ тим, що орган≥зм, здавалос¤ б, здоровий, але працюЇ в зм≥неному, умовно нормальному на даний час режим≥. ” цьому стан≥ в≥дзначаЇтьс¤ невпевнен≥сть у самопочутт≥: немаЇ хвороби, але немаЇ ≥ повного здоровТ¤. ќчевидно, це виникаЇ, коли порушуютьс¤ чи зм≥нюютьс¤ зворотн≥ звТ¤зки у функц≥онуванн≥ внутр≥шн≥х систем орган≥зму або в систем≥ взаЇмод≥њ внутр≥шн≥х структур орган≥зму ≥ зовн≥шнього середовища. “рет≥й стан в основному характерний дл¤ про¤ву донозолог≥чних зм≥н в орган≥зм≥, тобто тих, що передують хвороб≥. Ѕ≥льше н≥ж половина людей мають донозолог≥чн≥ про¤ви, в тому числ≥ ¤к особлив≥ ф≥з≥олог≥чн≥ стани. якщо хвороба триваЇ ¤кийсь обмежений час, то передпатолог≥чний стан, стан непевного здоровТ¤, напруженн¤ адаптац≥њ Ц прот¤гом рок≥в, дес¤тир≥ч, а то й прот¤гом усього житт¤. ” такому стан≥ людина реал≥зуЇ частину своњх психоф≥з≥олог≥чних можливостей ≥ тому нер≥дко не може дос¤гти головноњ мети свого житт¤.
ўо ж може служити показниками здоровТ¤ населенн¤? Ќа думку вчених, ц≥лком припустимо використовувати з метою оц≥нки здоровТ¤ так≥ демограф≥чн≥ показники, ¤к смертн≥сть, дит¤ча смертн≥сть ≥ середн¤ оч≥кувана тривал≥сть житт¤, тому що демограф≥чн≥ показники Ц це ще ≥ дуже м≥стк≥ ≥нтегратори, що характеризують процес розвитку. “акож враховуютьс¤ показники ф≥зичного розвитку, ≥нвал≥дност≥, захворюваност≥ та хворобливост≥, враженост≥ окремими хворобами (туберкульоз, серцево-судинн≥, шлунково-кишков≥, алерг≥йн≥, онколог≥чн≥ захворюванн¤ та ≥нше). як показники стану здоровТ¤ працюючих, найчаст≥ше використовують захворюван≥сть з тимчасовою втратою працездатност≥.
‘актичне ≥ндив≥дуальне здоровТ¤ оц≥нюЇтьс¤ ¤к стан орган≥зму людини, при ¤кому в≥н здатний повноц≥нно ≥ без шкоди дл¤ себе виконувати своњ б≥олог≥чн≥ ≥ соц≥альн≥ функц≥њ. ƒл¤ людини, залежно в≥д в≥ку, соц≥альн≥ функц≥њ представлен≥ навчанн¤м, трудовою д≥¤льн≥стю ≥, нарешт≥, можлив≥стю самост≥йно забезпечувати своЇ ≥снуванн¤ в побутовому план≥, тобто обходитись без сторонньоњ допомоги в побут≥. ѕро стан ≥ндив≥дуального здоровТ¤ людини робл¤ть висновок за даними антропометр≥њ (вим≥р розм≥-р≥в т≥ла Ц зр≥ст сто¤чи, окружн≥сть грудноњ кл≥тки, маса т≥ла та ≥нш≥), результатами досл≥дженн¤ де¤ких ф≥з≥олог≥чних показник≥в, оц≥нка ¤ких проводитьс¤ з урахуванн¤м в≥ку, стат≥, географ≥чних, кл≥матичних та ≥нших параметр≥в.
¬иробл¤ючи критер≥њ оц≥нки здоровТ¤ населенн¤ ≥ визначаючи спр¤муванн¤ д≥њ низки в≥домих медико-б≥олог≥чних, медико-демограф≥чних ≥ медико-соц≥альних чинник≥в, сл≥д враховувати, що вс≥ вони склалис¤ в конкретних умовах сусп≥льно-≥сторичного розвитку ≥ взаЇмоповТ¤зан≥.
‘актори, що впливають на здоровТ¤ людини
«доровТ¤ людини залежить в≥д багатьох фактор≥в: кл≥матичних умов, стану навколишнього середовища, забезпеченн¤ продуктами харчуванн¤ та њх ц≥нност≥, соц≥ально-економ≥чних умов, а також станом медицини.
ƒоведено, що приблизно 50 % здоровТ¤ людини визначаЇ спос≥б житт¤.
—пос≥б житт¤ людини Ц це сукупн≥сть матер≥альних умов, сусп≥льних соц≥альних установок (культура, осв≥та, традиц≥њ тощо), умов повед≥нки (включаючи соц≥ально-психолог≥чну та ф≥з≥олог≥чну реактивн≥сть) особистост≥ ≥ зворотний њњ вплив на ц≥ умови. јктивна участь людини в процес≥ формуванн¤ умов житт¤ Ц обовТ¤зковий елемент пон¤тт¤ Успос≥б житт¤Ф, так ¤к спос≥б житт¤ людини Ц адекватна реакц≥¤ на навколишне њњ середовище в ц≥лому.
Ќегативними його чинниками Ї шк≥длив≥ звички, незбалансоване, неправильне харчуванн¤, неспри¤тлив≥ умови прац≥, моральне ≥ псих≥чне навантаженн¤, малорухомий спос≥б житт¤, поган≥ матер≥альн≥ умови, незгода в с≥мТњ, самотн≥сть, низький осв≥тн≥й та культурний р≥вень тощо.
Ќегативно позначаЇтьс¤ на формуванн≥ здоровТ¤ ≥ неспри¤тлива еколог≥чна обстановка, зокрема забрудненн¤ пов≥тр¤, води, ірунту, а також складн≥ природнокл≥матичн≥ умови (внесок цих чинник≥в Ц до 20 %).
≤стотне значенн¤ маЇ стан генетичного фонду попул¤ц≥њ, схильн≥сть до спадкових хвороб. ÷е ще близько 20 %, ¤к≥ визначають сучасний р≥вень здоровТ¤ населенн¤.
Ѕезпосередньо на охорону здоровТ¤ з њњ низькою ¤к≥стю медичноњ допомоги, неефективн≥сть медичних проф≥лактичних заход≥в припадаЇ всього 10 % УвнескуФ на той р≥вень здоровТ¤ населенн¤, що маЇмо сьогодн≥.
ѕричиною порушенн¤ нормальноњ життЇд≥¤льност≥ орган≥зму ≥ виникненн¤ патолог≥чного процесу можуть бути аб≥отичн≥ (властивост≥ неживоњ природи) чинники навколишнього середовища. ќчевидний звТ¤зок географ≥чного розпод≥лу низки захворювань, повТ¤заних з кл≥матично-географ≥чними зонами, висотою м≥сцевост≥, ≥нтенсивн≥стю випром≥нювань, перем≥щенн¤м пов≥тр¤, атмосферним тиском, волог≥стю пов≥тр¤ тощо.
Ќа здоровТ¤ людини впливаЇ б≥отичний (властивост≥ живоњ природи) компонент навколишнього середовища у вигл¤д≥ продукт≥в метабол≥зму рослин та м≥кроорган≥зм≥в, патогенних м≥кроорган≥зм≥в (в≥руси, бактер≥њ, гриби тощо), отруйних речовин, комах та небезпечних дл¤ людини тварин.
ѕатолог≥чн≥ стани людини можуть бути повТ¤зан≥ з антропогенними чинниками забрудненн¤ навколишнього середовища: пов≥тр¤, ірунт, вода, продукти промислового виробництва. —юди також в≥днесено патолог≥ю, повТ¤зану з б≥олог≥чними забрудненн¤ми в≥д тваринництва, виробництва продукт≥в м≥кроб≥олог≥чного синтезу (кормов≥ др≥ждж≥, ам≥нокислоти, ферментн≥ препарати, антиб≥отики тощо).
—уттЇвий вплив на стан здоровТ¤ населенн¤ справл¤ють чинники соц≥ального середовища: демограф≥чна та медична ситуац≥њ, духовний та культурний р≥вень, матер≥альний стан, соц≥альн≥ в≥дносини, засоби масовоњ ≥нформац≥њ, урбан≥зац≥¤, конфл≥кти тощо.
—еред фактор≥в, ¤к≥ можуть неспри¤тливо впливати, розр≥зн¤ють ет≥олог≥чн≥, тобто причинн≥ фактори, ¤к≥ безпосередньо обумовлюють розвиток ≥ вираженн¤ патолог≥чного процесу (хвороби), ≥ фактори ризику, ¤к≥ не Ї причиною захворюванн¤, але спри¤ють, посилюють д≥ю ет≥олог≥чних фактор≥в. Ќаприклад, збудники ≥нфекц≥йних хвороб, токсичн≥ речовини, в≥брац≥¤ Ї причиною певних захворювань Ц грипу, туберкульозу, отруЇнн¤ ртуттю, в≥брац≥йноњ хвороби, а зайва маса т≥ла, пал≥нн¤, малорухливий спос≥б житт¤ можуть ¤к зб≥льшити ймов≥рн≥сть захворювань (г≥пертон≥¤, ≥шем≥чна хвороба серц¤ тощо), тобто впливати на час-тоту захворювань серцево-судинноњ системи, так ≥ негативно впливати на њх переб≥г, робити менш спри¤тливий прогноз цих та ≥нших захворювань, ¤к≥ обумовлен≥ д≥Їю ет≥олог≥чних фактор≥в. “ак, алкоголь може служити фактором ризику, ¤кий посилюЇ неспри¤тливу д≥ю х≥м≥чних речовин, що д≥ють на нервову систему, а пал≥нн¤ Ц на речовини, ¤к≥ вражають переважно леген≥ та дихальн≥ шл¤хи. Ќеповноц≥нне харчуванн¤ (обмаль б≥лк≥в, в≥там≥н≥в тощо) може служити ет≥олог≥чним фактором ал≥ментарних розлад≥в ≥ фактором ризику ≥нтоксикац≥й важкими металами або рад≥ац≥йного ураженн¤ ос≥б, ¤к≥ стикаютьс¤ з ними.
ѕочаток ’’≤ ст. ознаменувавс¤ тим, що внасл≥док науково-техн≥чноњ революц≥њ ≥ урбан≥зац≥њ нашоњ планети навколишнЇ середовище неухильно пог≥ршуЇтьс¤ у результат≥ антропогенноњ д≥¤льност≥ ≥ люди вже неспроможн≥ адаптуватис¤ до цих швидких ≥ глобальних зм≥н. р≥м того, постала проблема демограф≥чного вибуху ≥ обмеженост≥ природних ресурс≥в та життЇвого простору «емноњ кул≥. ўор≥чно чисельн≥сть людей на «емл≥ зростаЇ на 75Ц80 млн. ос≥б. ÷е потребуЇ щор≥чного зростанн¤ виробництва, продовольства на 24Ц30 млн. т. ” багатьох районах св≥ту, особливо в економ≥чно малорозвинених крањнах, виробництво продукт≥в харчуванн¤ не в змоз≥ задовольнити потребу населенн¤, в результат≥ чого голодуванн¤ стало пост≥йним ¤вищем. «агальне ¤к≥сне ≥ к≥льк≥сне недоњданн¤ спри¤Ї виникненню еп≥дем≥й, гострих ≥нфекц≥йних та паразитних захворювань.
Ќе меншу загрозу дл¤ людства несе антропогенне забрудненн¤ природного середовища. ’≥м≥чне, рад≥оактивне та бактер≥олог≥чне забрудненн¤ пов≥тр¤, води, ірунту, продукт≥в харчуванн¤, а також шум, в≥брац≥¤, електромагн≥тн≥ пол¤, ≥он≥зуюч≥ випром≥нюванн¤ тощо викликають в орган≥змах людей т¤жк≥ патолог≥чн≥ ¤вища, глибок≥ генетичн≥ зм≥ни. ÷е призводить до р≥зкого зб≥льшенн¤ захворювань, передчасного стар≥нн¤ й смерт≥, народженн¤ непов-ноц≥нних д≥тей.
Ќа фон≥ д≥њ негативних фактор≥в навколишнього середовища на орган≥зм людини виникають так≥ захворюванн¤, ¤к серцево-судинн≥ хвороби, онколог≥чн≥ запаленн¤, дистроф≥чн≥ зм≥ни, алерг≥¤, цукровий д≥абет, гормональн≥ дисфункц≥њ, порушенн¤ у розвитку плоду, пошкодженн¤ спадкового апарату кл≥тини.
Ћюдина, ¤ка маЇ м≥цне здоровТ¤, справедливо вважаЇ, що њй пощастило. јле коли мова йде про захворюван≥сть ≥ смертн≥сть населенн¤, то справа тут в ≥ншому. —оц≥альн≥ й економ≥чн≥ умови, ¤к≥ не забезпечують людей нормальним харчуванн¤м, чистою водою ≥ задов≥льними сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чними нормами, в к≥нцевому результат≥ позначаютьс¤ на стан≥ здоровТ¤ населенн¤. Ќегативний вплив мають на нього ≥ виробнич≥ процеси на п≥дприЇмствах, в ¤ких ≥гноруютьс¤ факти забрудненн¤ робочих м≥сць або його м≥сцевост≥ р≥зноман≥тними небезпечними в≥дходами. Ќеправильне харчуванн¤, вживанн¤ спиртних напоњв, пал≥нн¤, недостатнЇ ф≥зичне навантаженн¤ лежать в основ≥ багатьох поширених хвороб. ј це, в свою чергу, повТ¤зане з традиц≥йними, економ≥чними умовами ≥ пол≥тикою держави.
ѕерел≥чен≥ вище умови середовища визначають стан здоровТ¤ населенн¤. “ам, де дом≥нуЇ голод ≥ бруд, ≥нфекц≥йн≥ хвороби ≥ висока дит¤ча смертн≥сть Ц ¤вище звичайне. ѕерењданн¤, сид¤чий спос≥б житт¤ ≥ пал≥нн¤ позначаютьс¤ на здоровТњ середнього покол≥нн¤, спри¤ють розвитку захворювань серцево-судинноњ системи ≥ пухлин. “ам, де виробничий процес не контролюЇтьс¤, дол¤ роб≥тник≥в у шахтах, на заводах ≥ у пол≥ спостер≥гаЇтьс¤ профес≥йн≥ захворюванн¤ ≥ ранн¤ смерть.
¬насл≥док катастроф≥чного пог≥ршенн¤ стану навколишнього середовища загальний р≥вень здоровТ¤ населенн¤ ”крањни в останн≥ роки р≥зко знизивс¤. «начно зб≥льшилась к≥льк≥сть захворювань: серцево-судинних, особливо ≥нфаркту м≥окарда, ≥шем≥чноњ хвороби серц¤, судинних захворювань мозку; алерг≥чних; орган≥в травленн¤; на рак; бронх≥альну астму та цукровий д≥абет. ѕорушилис¤ генетичн≥ процеси, народженн¤ д≥тей з р≥зними спадковими хворобами зб≥льшилось у 2Ц4 рази. —мертн≥сть перевищила народжуван≥сть. ”крањна пос≥ла перше м≥сце в ™вроп≥ за р≥внем дит¤чоњ смертност≥. «а останн≥ 5 рок≥в тривал≥сть житт¤ чолов≥к≥в зменшилась з 64 до 57 рок≥в, ж≥нок Ц з 74 до 70.
ƒуже важко створити абсолютно ≥деальн≥ умови дл¤ здоровТ¤. ≤з розвитком людського сусп≥льства розвиваютьс¤ њх хвороботворн≥ агенти, а б≥олог≥чн≥, геолог≥чн≥ ≥ х≥м≥чн≥ умови навколишнього середовища зм≥нюютьс¤ значно швидше там, де порушуЇ-тьс¤ природна р≥вновага.
¬и¤вити небезпеки, ¤к≥ криютьс¤ у навколишньому середовищ≥, значно легше, н≥ж усунути њх. люч до вир≥шенн¤ питань про вплив навколишнього середовища на здоровТ¤ Ц в надрах економ≥ки, пол≥тики, у способ≥ житт¤ ≥ взаЇмов≥дносин людей з њх природним оточенн¤м. «доровТ¤ населенн¤, ¤к дзеркало, в≥дображаЇ обличч¤ сусп≥льства.
—истема охорони здоровТ¤ в ”крањн≥
ƒл¤ вир≥шенн¤ проблеми збереженн¤ здоровТ¤ та працездатност≥ людини, продовженн¤ њњ житт¤ в масштабах держави створена система охорони здоровТ¤ (—ќ«), ¤ка Ї сукупн≥стю взаЇмоповТ¤заних п≥дсистем: сан≥тарно-проф≥лактичних, л≥кувально-проф≥лактичних, ф≥зкультурно-оздоровчих, сан≥тарно-курортних, аптечних, науково-медичних, сан≥тарно-еп≥дем≥олог≥чних.
ќдн≥Їю ≥з стратег≥й системи охорони здоровТ¤ Ї зд≥йсненн¤ так званоњ первинноњ проф≥лактики, ¤ка Ї масовою ≥ ефективною, наприклад, буд≥вництво очисних споруд або в≥дпов≥дн≥ зм≥ни технолог≥чного процесу на п≥дприЇмствах, ¤к≥ забруднюють атмосферне пов≥тр¤, призводить до р≥зкого зниженн¤ р≥вн¤ зло¤к≥сних новоутворень, хвороб орган≥в диханн¤, серцево-судинноњ системи та ≥нших захворювань.
ƒругий напр¤м системи охорони здоровТ¤ б≥льш складний, бо в≥н проводитьс¤ на ≥ндив≥дуальному р≥вн≥. —утн≥сть вир≥шенн¤ ц≥Їњ проблеми пол¤гаЇ у визначенн≥ форм, метод≥в ≥ засоб≥в проф≥лактики, л≥куванн¤, реаб≥л≥тац≥њ, а також орган≥зац≥њ в≥дпочинку людини.
¬ажливу роль у справ≥ збереженн¤ здоровТ¤ населенн¤ повинна визначити ≥нформац≥¤ про небезпеку навколишнього середовища. “ака ≥нформац≥¤ повинна вм≥щувати значенн¤ показник≥в негативност≥ середовища, токсиколог≥чних викид≥в виробництва, стану здоровТ¤ населенн¤. Ќа¤вн≥сть такоњ ≥нформац≥њ дозволить населенню рац≥онально вибирати м≥сц¤ д≥¤льност≥ ≥ проживанн¤, рац≥онально використовувати методи ≥ засоби захисту в≥д д≥њ небезпек. јле бути чи не бути здоровому Ц це, насамперед, залежить в≥д самоњ людини: њњ активност≥ чи пасивност≥, ≥ндив≥дуальних особливостей, темпераменту, характеру, звичок, в≥дношенн¤ до ≥нших людей, способу житт¤.
Ќа основ≥ вищесказаного можна погодитись ≥з твердженн¤м римського ф≥лософа —енеки (4 р. до н. е. Ц 65 р. н. е.): У”м≥нн¤ продовжити житт¤ Ц в ум≥нн≥ не скорочувати йогоФ.
<< попередн¤ зм≥ст наступна >>