ќсновн≥ правов≥ та нормативн≥ положенн¤ про охорону прац≥

ѕлан

1. ќсновн≥ законодавч≥ акти

2. √арант≥њ прав громад¤н на працю, на в≥дпочиной, охорону здоров'¤ та на охорону прац≥

3. ќхорона прац≥ ж≥нок, неповнол≥тн≥х та ≥нвал≥д≥в

 

1. ќсновн≥ законодавч≥ акти

«аконодавство про охорону прац≥ грунтуЇтьс¤ на положенн¤х, ¤к≥ в≥дпов≥дають  онституц≥њ ”крањни. —татт≥ 43, 45, 46, 49, 50, 53, 56 ≥ 64  онституц≥њ ”крањни гарантують право громад¤н ”крањни на працю, в≥дпочинок, охорону здоров'¤, медичну допомогу та страхуванн¤, а також у випадку повноњ, частковоњ або тимчасовоњ втрати працездатност≥, втрати годувальника, у старост≥ та в ≥нших випадках.

«аконодавч≥ документи та положенн¤ з охорони прац≥ затверджен≥ ≥ видан≥ в р≥зний час ¬ерховною –адою ”крањни,  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни, ƒержавним  ом≥тетом ”крањни з нагл¤ду за охороною прац≥.

«аконодавство про охорону прац≥ складаЇтьс¤ ≥з «акону ”крањни "ѕро охорону прац≥",  одексу закон≥в про працкхта ≥нших нормативних акт≥в.

«акон ”крањни "ѕро охорону прац≥" визначаЇ основн≥ положенн¤ щодо реал≥зац≥њ конституц≥йного права громад¤н на охорону њх житт¤ та здоров'¤ в процес≥ трудовоњ д≥¤льност≥, регулюЇ за участю в≥дпов≥дних державних орган≥в в≥дносини м≥ж власником п≥дприЇмства, установи ≥ орган≥зац≥њ або уповноваженим органом (дал≥ - власник) ≥ прац≥вником з питань безпеки, г≥г≥Їни прац≥ та виробничого середовища ≥ встановлюЇ Їдиний пор¤док орган≥зац≥њ охорони прац≥ в ”крањн≥.

ƒержавна пол≥тика в галуз≥ охорони прац≥ закр≥плена «аконом (статт¤ 4) ≥ базуЇтьс¤ на принципах:

Х††††††† пр≥оритету житт¤ ≥ здоров'¤ прац≥вник≥в в≥дпов≥дно до результат≥в виробничоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства, повноњ в≥дпов≥дальност≥ власника за створенн¤ безпечних ≥ нешк≥дливих умов прац≥;

Х††††††† комплексного розв'¤занн¤ завдань охорони прац≥ на основ≥ нац≥о≠нальних програм з цих питань та з урахуванн¤м ≥нших напр¤мк≥в економ≥чноњ ≥ соц≥альноњ пол≥тики, дос¤гнень в галуз≥ науки ≥ техн≥ки та охорони навколишнього середовища;

Х††††††† соц≥ального захисту прац≥вник≥в, повного в≥дшкодуванн¤ збитк≥в особам, ¤к≥ потерпши в≥д нещасних випадк≥в на виробництв≥ та про≠фес≥йних захворювань;

Х††††††† встановленн¤ Їдиних норматив≥в з охорони прац≥ дл¤ вс≥х п≥дпри≠Їмств, незалежно в≥д форм власност≥ та вид≥в њх д≥¤льност≥;

Х††††††† використанн¤ економ≥чних метод≥в управл≥нн¤ охороною прац≥, про≠веденн¤ пол≥тики п≥льгового оподаткуванн¤, що спри¤Ї створенню безпечних та нешк≥дливих умов прац≥, участ≥ держави у ф≥нансуван≠н≥ заход≥в щодо охорони прац≥;

Х††††††† зд≥йсненн¤ навчанн¤ населенн¤, профес≥йноњ п≥дготовки ≥ п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ прац≥вник≥в з охорони прац≥;

Х††††††† забезпеченн¤ координац≥йноњ д≥¤льност≥ державних орган≥в, установ, орган≥зац≥й та громадських об'Їднань, що вир≥шують р≥зн≥ проблеми охорони здоров'¤, г≥г≥Їни та безпеки прац≥, а також сп≥вроб≥тництва ≥ проведенн¤ консультац≥й м≥ж власниками та прац≥вниками, м≥ж ус≥ма соц≥альними групами при прийн¤тт≥ р≥шень з охорони прац≥ на м≥сцевому та державному р≥вн¤х;

Х††††††† м≥жнародного сп≥вроб≥тництва в галуз≥ охорони прац≥, використанн¤ св≥тового досв≥ду орган≥зац≥њ роботи щодо пол≥пшенн¤ умов прац≥ та њњ безпеки.

¬с≥ норми, ¤к≥ в≥дпов≥дають законодавчим та нормативним актам про охорону прац≥, що д≥ють в ”крањн≥, можна под≥лити на чотири групи.

ƒо першоњ групи норм в≥днос¤тьс¤ вимоги щодо охорони прац≥ при проектуванн≥ виробничих об'Їкт≥в та засоб≥в виробництва. —т.24 «акону заборон¤Ї буд≥вництво виробничих об'Їкт≥в, виготовленн¤ нових технолог≥й ≥ засоб≥в колективного та ≥ндив≥дуального захисту працюючих без попередньоњ експертизи (перев≥рки) прсюктноњдокументац≥њтањњ в≥дпов≥дност≥ нормативним актам про охорону прац≥.

ћашини, механ≥зми, устаткуванн¤, транспортн≥ засоби та технолог≥чн≥ процеси, що впроваджуютьс¤ у виробництво ≥ в стандартах на ¤к≥ Ї вимоги щодо забезпеченн¤ безпеки прац≥, житт¤ ≥ здоров'¤ людей, повинн≥ мати сертиф≥кати, що засв≥дчують безпеку њх використанн¤, видан≥ у встановленому пор¤дку.

«абезпеченн¤ безпеки прац≥ п≥д час роботи на п≥дприЇмств≥ передбачаЇ друга група норм (ст. 17, 18): пор¤док опрацюванн¤ ≥ затвердженн¤ положень, ≥нструкц≥й та ≥нших акт≥в про охорону прац≥, що д≥ють в межах п≥дприЇмства; посадова особа зд≥йснюЇ контроль за дотриманн¤м прац≥вниками вимог щодо охорони прац≥; а прац≥вник зобов'¤заний знати ≥ виконувати вимоги нормативних акт≥в про охорону прац≥.

ƒо третьоњ групи можна в≥днести норми, ¤к≥ регламентують видачу прац≥вникам спецод¤гу та ≥нших засоб≥в ≥ндив≥дуального захисту, змиваючих та знешкоджуючих засоб≥в ≥ забезпеченн¤ л≥кувально-проф≥лактичним харчуванн¤м (ст. 9,10).

Ќе менш важливе значенн¤ мають вимоги щодо обов'¤зкового медичного огл¤ду прац≥вник≥в певних категор≥й (ст. 19), навчанн¤ прац≥вник≥в при прийн¤тт≥ на роботу ≥ в процес≥ роботи з питань охорони

прац≥ (сг. 20), а також ф≥нансуванн¤ заход≥в, що забезпечують в≥дпов≥дн≥сть умов прац≥ нормативним вимогам та п≥двищенн¤м ≥снуючого р≥вн¤ охорони прац≥ на виробництв≥.

” четверт≥й г/ту/и норм значноњ уваги надаЇтьс¤ органам державного нагл¤ду ≥ громадського контролю за дотриманн¤м законодавчих та ≥нших нормативних акт≥в про охорону прац≥ (ст. 44,48), а також в≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ законодавчих акт≥в про охорону прац≥ (ст. 49).

–ац≥ональний режим прац≥ та в≥дпочинку - ф≥з≥олог≥чне обгрунтова≠не чергуванн¤ часу роботи та в≥дпочинку впродовж зм≥ни, тижн¤, м≥с¤ц¤, року, ¤ке забезпечуЇ високу ≥ ст≥йку працездатн≥сть людини. –обочий час - установлений законом (або на його основ≥) час, упродовж ¤кого труд≥вник в≥дпов≥дно до внутр≥шнього трудового розпор¤дку (розкладу, граф≥ка або особистоњ вказ≥вки адм≥н≥страц≥њ) повинен виконувати своњ трудов≥ обов'¤зки або ≥ншу доручену йому роботу.

 

2. √арант≥њ прав громад¤н на працю, на в≥дпочиной, охорону здоров'¤ та на охорону прац≥

¬≥дпов≥дно до  онституц≥њ ”крањни кожен маЇ право на працю, що включаЇ можлив≥сть заробл¤ти соб≥ на житт¤ працею, ¤ку в≥н в≥льно обираЇ або на ¤ку в≥льно погоджуЇтьс¤.

ƒержава створюЇ умови дл¤ повного зд≥йсненн¤ громад¤нами права на працю, гарантуЇ р≥вн≥ можливост≥ у вибор≥ профес≥њ та роду трудовоњ д≥¤льност≥, реал≥зовуЇ програми профес≥йно-техн≥чного навчанн¤, п≥дготовки та переп≥дготовки кадр≥в в≥дпов≥дно до сусп≥льних потреб.

 ожен маЇ право на належн≥, безпечн≥ ≥ здоров≥ умови прац≥, на зароб≥тну плату, не нижчу в≥д визначеноњ законом (ст. 43).

«г≥дно ≥з статтею 7 «акону ”крањни "ѕро охорону прац≥", умови прац≥ на робочому м≥сц≥, безпека технолог≥чних процес≥в, робота машин, механ≥зм≥в, устаткуванн¤ та ≥нших засоб≥в виробництва, стан засоб≥в колективного та ≥ндив≥дуального захисту, що використовуютьс¤ прац≥вником, а також сан≥тарно-побутов≥ умови повинн≥ в≥дпов≥дати вимогам нормативних акт≥в про охорону прац≥.

ѕрац≥вник маЇ право в≥дмовитис¤ в≥д дорученоњ роботи, ¤кщо створилас¤ виробнича ситуац≥¤, небезпечна дл¤ його житт¤ чи здоров'¤, або дл¤ людей, ¤к≥ його оточують, ≥ навколишнього середовища. ‘акт на¤вност≥ такоњ ситуац≥њ п≥дтверджуЇтьс¤ спец≥ал≥стами з охорони прац≥ п≥дприЇмства з участю представника профсп≥лки ≥ уповноваженого тру≠дового колективу, а в раз≥ виникненн¤ конфл≥кту - в≥дпов≥дним органом державного нагл¤ду за охороною прац≥ з участю представника профсп≥лки.

«а пер≥од простою з цих причин (не з вини прац≥вника) за ним збер≥гаЇтьс¤ середн≥й зароб≥ток.

ѕрац≥вник маЇ право роз≥рвати трудовий догов≥р за власним бажанн¤м, ¤кщо власник порушуЇ законодавство про охорону прац≥, умови колективного договору з цих питань. ” цьому випадку прац≥вников≥ виплачуЇтьс¤ вих≥дна допомога в розм≥р≥, передбаченому колективним договором, але не менше трим≥с¤чного зароб≥тку.

ѕрац≥вник≥в, ¤к≥ за станом здоров'¤ потребують наданн¤ легшоњ роботи, власник повинен, в≥дпов≥дно до медичного висновку перевести, за њх згодою, на таку роботу тимчасово, або без обмеженн¤ строку.

ќплата прац≥ при переведенн≥ прац≥вник≥в за станом здоров'¤ на легшу роботу або виплата њм допомоги по соц≥альному страхуванню провод¤тьс¤ зг≥дно ≥з законодавством.

Ќа час зупиненн¤ експлуатац≥њ п≥дприЇмства, цеху, д≥льниц≥, окремого виробництва або устаткуванн¤ органом державного нагл¤ду або службою охорони прац≥ за прац≥вниками збер≥гаЇтьс¤ м≥сце роботи.

—татт¤ 45  онституц≥њ ”крањни визначаЇ право працюючих на в≥дпочинок. ÷е право забезпечуЇтьс¤ наданн¤м дн≥в щотижневого в≥дпо≠чинку, а також оплачуваноњ щор≥чноњ в≥дпустки, встановленн¤м скороче≠ного робочого дн¤ щодо окремих профес≥й ≥ виробництв, скороченоњ тривалост≥ роботи у н≥чний час.

ћаксимальна тривал≥сть робочого часу, м≥н≥мальна тривал≥сть в≥дпочинку та оплачуваноњ щор≥чноњ в≥дпустки, вих≥дн≥ та св¤тков≥ дн≥, а також ≥нш≥ умови зд≥йсненн¤ цього права визначаютьс¤ законом.

ј в ст. 46 закр≥плен≥ права на соц≥альний захист, що включаЇ право на забезпеченн¤ працюючих у раз≥ повноњ, частковоњ, або тимчасовоњ втрати працездатност≥, втрати годувальника, безроб≥тт¤ з незалежних в≥д них обставин, а також у старост≥ та в ≥нших випадках, передбачених законом. ÷е право гарантуЇтьс¤ загальнообов'¤зковим державним соц≥альним страхуванн¤м за рахунок страхових внеск≥в громад¤н, п≥дприЇмств, установ ≥ орган≥зац≥й, а також бюджетних та ≥нших джерел соц≥ального забезпеченн¤; створенн¤ мереж≥ державних, комунальних,* приватних заклад≥в дл¤ догл¤ду за непрацездатними. ѕенс≥њ, ≥нш≥ види соц≥альних виплат та допомоги, що Ї джерелом ≥снуванн¤, мають забезпечувати р≥вень житт¤, не нижчий в≥д прожиткового м≥н≥муму, встановленого законом.

¬≥дпов≥дно до «акону (ст. 8,9), ус≥ прац≥вники п≥дл¤гають обов'¤зковому соц≥альному страхуванню власником в≥д нещасних випадк≥в ≥ профес≥йних захворювань.

—трахуванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ в пор¤дку ≥ на умовах, що визначаютьс¤

законодавством ≥ колективним договором (угодою, трудовим договором).

ѕрот¤гом д≥њ трудового договору власник повинен своЇчасно

≥нформувати прац≥вника про зм≥ни у виробничих умовах та в розм≥рах

п≥льг ≥ компенсац≥й, включаючи й т≥, що надаютьс¤ йому додатково.

ѕрац≥вники, зайн¤т≥ на роботах з важкими та шк≥дливими умовами прац≥, безкоштовно забезпечуютьс¤ л≥кувально-проф≥лактичним харчуванн¤м, молоком або р≥вноц≥нними харчовими продуктами, газо-ваною солоною водою, мають право на оплачуван≥ перерви сан≥тарно-оздоровчого призначенн¤, скороченн¤ тривалост≥ робочого часу, додат≠кову оплачувану в≥дпустку, п≥льгову пенс≥ю, оплату прац≥ у п≥двищеному розм≥р≥ та ≥нш≥ п≥льги та компенсац≥њ, що надаютьс¤ у передбаченому законодавством пор¤дку.

ѕри роз'њзному характер≥ роботи прац≥вника йому виплачуЇтьс¤ грошова компенсац≥¤ на придбанн¤ л≥кувально-проф≥лактичного харчу≠ванн¤, молока або ≥н., передбаченого колективним договором. Ќа роботах ≥з шк≥дливими ≥ небезпечними умовами прац≥, а також роботах, пов'¤заних ≥з забрудненн¤м, або ¤к≥ виконуютьс¤ у неспри¤тливих температурних умовах, прац≥вникам видаЇтьс¤ безкоштовно за встановленими нормами спец≥альний од¤г, спец≥альне взутт¤ та ≥нш≥ засоби ≥ндив≥дуального захисту, а також миюч≥ та знешкоджуюч≥ засоби. «асоби ≥ндив≥дуального захисту в≥дпов≥дно до нормативних акт≥в про охорону прац≥ власником повинн≥ бути укомплектован≥ та збер≥гатис¤.

 онституц≥¤ ”крањни визначаЇ правов≥ основи на охорону здоров'¤, медичну допомогу та соцстрах. ќхорона здоров'¤ забезпечуЇтьс¤ ф≥нансуванн¤м в≥дпов≥дних соц≥ально-економ≥чних, медико-сан≥тарних ≥ оздоровчо-проф≥лактичних програм.

ƒержава створюЇ умови дл¤ ефективного ≥ доступного дл¤ вс≥х громад¤н медичного обслуговуванн¤. ” державних ≥ комунальних закладах охорони здоров'¤ медична допомога надаЇтьс¤ безплатно; ≥снуюча мережа таких заклад≥в не може бути скорочена. ƒержава спри¤Ї розвитков≥ л≥кувальних заклад≥в ус≥х форм власност≥ (ст. 49).

« метою забезпеченн¤ стану здоров'¤ прац≥вник≥в певних категор≥й власник зобов'¤заний за своњ кошти орган≥зувати проведенн¤ попереднього (при прийн¤тт≥ на роботу) ≥ пер≥одичних (прот¤гом трудовоњ д≥¤льност≥) медичних огл¤д≥в прац≥вник≥в, зайн¤тих на важких роботах, роботами ≥з шк≥дливими чи небезпечними умовами прац≥ або таких, де Ї потреба у профес≥йному добор≥, а також щор≥чного обов'¤зкового медичного огл¤ду ос≥б в≥ком до 21 року. «д≥йсненн¤ медичних огл¤д≥в покладаЇтьс¤ на медичн≥ заклади, прац≥вники ¤ких несуть в≥дпов≥дальн≥сть зг≥дно ≥з законодавством за нев≥дпов≥дн≥сть медичного висновку стану здоров'¤ прац≥вника. ѕерел≥к профес≥й, прац≥вники ¤ких п≥дл¤гають медичному огл¤ду, терм≥н ≥ пор¤док його проведенн¤ встановлюЇтьс¤ ћ≥н≥стерством охорони здоров'¤ за погод≠женн¤м з ƒержнагл¤дохоронпрац≥.

¬ласник маЇ право прит¤гнути прац≥вника, ¤кий ухил¤Їтьс¤вщ проходженн¤ с6ов'¤зковогомЇ¤ичногоогл¤ду,додишиго≥≥нарноњв≥щов≥пальносг≥≥зо6ов'¤за вщсторонитайого в≥д роботи без збереженн¤ зароб≥тноњгшати.

¬ласник на проханн¤ прац≥вника або за своЇю ≥н≥ц≥ативою орган≥зовуЇ позачерговий медичний огл¤д, ¤кщо прац≥вник вважаЇ, що пог≥ршенн¤ стану його здоров'¤ пов'¤зане з умовами прац≥.

 

3. ќхорона прац≥ ж≥нок, неповнол≥тн≥х та ≥нвал≥д≥в

” статт≥ 24  онституц≥њ ”крањни зазначено: "–≥вн≥сть прав ж≥нки ≥ чолов≥ка забезпечуЇтьс¤: наданн¤м ж≥нкам р≥вних прав з чолов≥ками можливостей у громадсько-пол≥тичний ≥ культурн≥й д≥¤льност≥, у здобутт≥ осв≥ти ≥ профес≥йн≥й п≥дготовц≥, у прац≥ та винагород≥ за нењ; спец≥альними заходами щодо охорони прац≥ ≥ здоров'¤ ж≥нок, встановленн¤м пенс≥йних п≥льг; створенн¤ умов, ¤к≥ дають ж≥нкам можлив≥сть поЇднувати працю з материнством; правовим захистом, матер≥альною ≥ моральною п≥дтримкою материнства ≥ дитинства, включаючи наданн¤ оплачуваних в≥дпусток та ≥нших п≥льг ваг≥тним ж≥нкам ≥ матер¤м".

—таттею 14 «акону заборон¤Їтьс¤ застосуванн¤ прац≥ ж≥нок на важких роботах ≥ роботах ≥з шк≥дливими або небезпечними умовами прац≥, на п≥дземних роботах, а також залученн¤ ж≥нок до п≥д≥йманн¤ ≥ перем≥щенн¤ речей, маса ¤ких перевищуЇ встановлен≥ дл¤ них граничн≥ норми.

ѕерел≥к важких роб≥т та роб≥т ≥з шк≥дливими ≥ небезпечними умовами прац≥, на ¤ких заборон¤Їтьс¤ застосуванн¤ прац≥ ж≥нок, а також граничн≥ норми п≥д≥йманн¤ ≥ перем≥щенн¤ важких речей ж≥нками затверджуЇтьс¤ ћ≥н≥стерством охорони здоров'¤ за погодженн¤м з ƒержавним  ом≥тетом ”крањни з нагл¤ду за охороною прац≥.

ѕрац¤ ваг≥тних ж≥нок ≥ ж≥нок, ¤к≥ мають неповнол≥тн≥х д≥тей, регулюЇтьс¤ чинним законодавством.

—татт≥ гл. XII  одексу закон≥в про працю ”крањни забезпечують права ж≥нок на максимально досконал≥ режими прац≥ ≥ в≥дпочинку, обмеженн¤ прац≥ ж≥нок на роботах у н≥чний час (ст. 175) ≥ т.≥н.

Ќадзвичайно важливе значенн¤ мають нормативи, ¤к≥ враховують материнську функц≥ю ж≥нок: переведенн¤ на легшу роботу ваг≥тних ж≥нок ≥ ж≥нок, ¤к≥ мають д≥тей в≥ком до трьох рок≥в (ст. 178); не допускаЇтьс¤ залученн¤ до роб≥т у н≥чний час, до надурочних роб≥т ≥ роб≥т у вих≥дн≥ дн≥ ≥ направленн¤ у в≥др¤дженн¤ ваг≥тних ж≥нок ≥ ж≥нок, ¤к≥ мають д≥тей в≥ком до трьох рок≥в (ст. 176); ж≥нкам надаютьс¤ в≥дпустки по ваг≥тност≥ ≥ родах тривал≥стю с≥мдес¤т календарних дн≥в до род≥в ≥ п'¤тдес¤т ш≥сть календарних дн≥в п≥сл¤ род≥в (ст. 179), перерви дл¤ годуванн¤ дитини (ст. 183).

√арант≥њ трудових прав ж≥нок ч≥тко визначен≥ ст. 184  одексу. «аборон¤Їтьс¤ в≥дмовл¤ти ж≥нкам у прийн¤тт≥ на роботу ≥ знижувати њм зароб≥тну плату з мотив≥в, пов'¤заних з ваг≥тн≥стю або на¤вн≥стю д≥тей в≥ком до трьох рок≥в.

ќсновна мета нашоњ держави - це соц≥альний захист працюючоњ

молод≥. Ќеповнол≥тн≥ (особи, що не дос¤гли в≥с≥мнадц¤ти рок≥в) у трудових правов≥дносинах прир≥внюютьс¤ у правах до повнол≥тн≥х, а в галуз≥ охорони прац≥, робочого часу, в≥дпусток та де¤ких ≥нших умов прац≥ користуютьс¤ п≥льгами, встановленими законодавством ”крањни (ст. 187).

«аконом ”крањни "ѕро охорону прац≥" (ст. 196) заборон¤Їтьс¤ застосуванн¤ прац≥ неповнол≥тн≥х, тобто ос≥б, в≥ком до в≥с≥мнадц¤ти рок≥в, на важких роботах ≥ роботах ≥з шк≥дливими або небезпечними умовами прац≥, а також на п≥дземних роботах. ѕор¤док трудового ≥ профес≥йного навчанн¤ неповнол≥тн≥х профес≥й, пов'¤заний з цими роботами, визначаЇтьс¤ положенн¤м, ¤ке затверджуЇтьс¤ ƒержнагл¤дохоронпрац≥.

«аборон¤Їтьс¤ також залучати неповнол≥тн≥х д≥тей до п≥д≥йманн¤ ≥ перем≥щенн¤ речей, маса ¤ких перевищуЇ встановлен≥ дл¤ них граничн≥ норми.

ѕерел≥к важких роб≥т ≥ роб≥т ≥з шк≥дливими або небезпечними умовами прац≥, на ¤ких заборон¤Їтьс¤ застосуванн¤ прац≥ неповнол≥тн≥х, а також граничн≥ норми п≥д≥йманн¤ ≥ перем≥щенн¤ важких речей не≠повнол≥тн≥ми затверджуЇтьс¤ ћ≥н≥стерством охорони здоров'¤ за погод≠женн¤м з ƒержнагл¤дохоронпрац≥.

”с≥ особи, молодш≥ в≥с≥мнадц¤ти рок≥в, приймаютьс¤ на роботу лише п≥сл¤ попереднього медичного огл¤ду ≥ в подальшому, до дос¤гненн¤ 21 року, щороку п≥дл¤гають обов'¤зковому медичному огл¤ду (ст. 191). «а згодою одного ≥з батьк≥в або особи, що його зам≥н¤Ї, можуть, ¤к вин¤ток, прийматись на роботу особи, ¤к≥ дос¤гли п'¤тнадц¤ти рок≥в (ст. 188).

—т. 192  одексу заборон¤Їтьс¤ залучати прац≥вник≥в, молодше в≥с≥мнадц¤ти рок≥в, до н≥чних, надурочних роб≥т та роб≥т у вих≥дн≥ дн≥. ј статтею 51 передбачено тривал≥сть робочого часу дл¤ прац≥вник≥в в≥ком в≥д 16 до 18 рок≥в-36 годин на тиждень, дл¤ ос≥б в≥ком в≥д 15 до 16 рок≥в - 24 години на тиждень.

ўор≥чн≥ в≥дпустки прац≥вникам, молодше в≥с≥мнадц¤ти рок≥в, (статт¤ 75  одексу), надаютьс¤ в л≥тн≥й час або, на њх бажанн¤, в будь-¤ку ≥ншу пору року тривал≥стю один календарний м≥с¤ць.

 атегор≥њ роб≥т дл¤ ж≥нок ≥ неповнол≥тн≥х затверджуютьс¤ ћ≥н≥с≠терством охорони здоров'¤ ”крањни за погодженн¤м з ƒержавним ком≥тетом ”крањни з нагл¤ду за охороною прац≥.

ќхорона прац≥ ≥нвал≥д≥в зобов'¤зуЇ кер≥вника п≥дприЇмства (дал≥ -власника) у випадках, передбачених законодавством, орган≥зовувати навчанн¤, переквал≥ф≥кац≥ю ≥ працевлаштуванн¤ ≥нвал≥д≥в в≥дпов≥дно до медичних рекомендац≥й, встановлювати неповний робочий день або неповний робочий тиждень ≥ створювати п≥льгов≥ умови прац≥ на проханн¤ ≥нвал≥д≥в. «алученн¤ ≥нвал≥д≥в до надурочних роб≥т ≥ роб≥т у н≥чний час без њх згоди не допускаЇтьс¤.  ер≥вники п≥дприЇмств, на ¤ких працюють ≥нвал≥ди, зобов'¤зан≥ створювати дл¤ них умови прац≥ з урахуванн¤м рекомендац≥й медико-соц≥альноњ експертизи та ≥ндив≥дуальних програм реаб≥л≥тац≥њ, вживати додаткових заход≥в щодо безпеки прац≥, ¤к≥ в≥дпов≥дають специф≥чним особливост¤м ц≥Їњ категор≥њ прац≥вник≥в.

ƒержавний нагл¤д та державн≥ нормативн≥ акти з охорони прац≥

ѕлан

1.ƒержавний нагл¤д ≥ громадський контроль за охороною прац≥

2. ƒержавн≥ м≥жгалузев≥ та галузев≥ нормативн≥ акти з охорони прац≥, г≥г≥Їни та пожежноњ безпеки

3. ƒержавн≥ м≥жгалузев≥ та галузев≥ нормативн≥ акти з охорони прац≥, г≥г≥Їни та пожежноњ безпеки

 

1.ƒержавний нагл¤д ≥ громадський контроль за охороною прац≥

ќкремоњ уваги заслуговуЇ д≥¤льн≥сть орган≥в державного нагл¤ду громадського контролю за дотриманн¤м законодавства про охорону прац≥ (розд≥л 7 ≥ 8 «акону).

ƒержавний нагл¤д за дотриманн¤м законодавчих та ≥нших нормативних акт≥в з охорони прац≥ зд≥йснюють:

Х†††††† ƒержавний  ом≥тет ”крањни з нагл¤ду за охороною прац≥;

Х†††††† ƒержавний  ом≥тет ”крањни з ¤дерноњ та рад≥ац≥йноњ безпек;

Х †††††††органи державного пожежного нагл¤ду управл≥нн¤ пожежноњ охорони ћ≥н≥стерства внутр≥шн≥х справ ”крањни;

Х††††††† органи та заклади сан≥тарно-еп≥дем≥олог≥чноњ служби ћ≥н≥стерства охорони здоров'¤ ”крањни.

¬ищий нагл¤д за дотриманн¤м ≥ правильним застосуванн¤м закон≥в про охорону прац≥ зд≥йснюЇтьс¤ генеральним прокурором ”крањни ≥ п≥дпор¤дкованими йому прокурорами.

ќргани державного нагл¤ду за охороною прац≥ не залежать в≥д будь-¤ких господарських орган≥в, громадських об'Їднань, пол≥тичних формувань, м≥сцевих державних адм≥н≥страц≥й ≥ –ад народних депутат≥в та д≥ють в≥дпов≥дно до положень, що затверджуютьс¤  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни.

ѕосадов≥ особи орган≥в державного нагл¤ду за охороною прац≥ (державн≥ ≥нспектори) мають право:

Х††††††† безперешкодно в будь-¤кий час в≥дв≥дувати п≥дконтрольн≥ п≥дприЇмства дл¤ перев≥рки дотриманн¤ законодавства про охорону прац≥, отримувати в≥д власника необх≥дн≥ по¤сненн¤, матер≥али та ≥нформа≠ц≥ю з даних питань;

Х††††††† надсилати кер≥вникам п≥дприЇмств, а також њх посадовим особам, кер≥вникам структурних п≥дрозд≥л≥в –ади ћ≥н≥стр≥в јвтономноњ –еспубл≥ки  рим, м≥сцевих –ад народних депутат≥в, м≥н≥стерств та ≥нших центральних орган≥в державноњ виконавчоњ влади обов'¤зков≥ дл¤ виконанн¤ розпор¤дженн¤ (приписи) про усуненн¤ порушень ≥ недол≥к≥в в галуз≥ охорони прац≥;

Х††††††† зупинити експлуатац≥ю п≥дприЇмств, окремих виробництв, цех≥в, д≥льниць, робочих м≥сць ≥ обладнанн¤ до усуненн¤ порушень, ¤к≥ створюють загрозу здоров'ю чи життю працюючих;

Х††††††† прит¤гати до адм≥н≥стративноњ в≥дпов≥дальност≥ прац≥вник≥в, винних у порушенн¤х;

Х††††††† надсилати власникам, кер≥вникам п≥дприЇмств поданн¤ про нев≥д≠пов≥дн≥сть окремих посадових ос≥б займан≥й посад≥, передавати в необх≥дних випадках матер≥али органам прокуратури дл¤ прит¤гнен≠н¤ њх до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

ќргани державного нагл¤ду за охороною прац≥ встановлюють пор¤док опрацюванн¤ ≥ затвердженн¤ власниками положень, ≥нструкц≥й та ≥нших акт≥в про охорону прац≥, що д≥ють на п≥дприЇмствах, розробл¤ють типов≥ документи з цих питань.

¬ласник повинен безкоштовно створити необх≥дн≥ умови дл¤ роботи представник≥в орган≥в державного нагл¤ду за охороною прац≥.

√ромадський контроль зд≥йснюють:

Х†††††† трудов≥ колективи через уповноважених ними;

Х††††††† профес≥йн≥ сп≥лки в особ≥ своњх виборних орган≥в ≥ представник≥в, що д≥ють в≥дпов≥дно до типового положенн¤, затвердженого ƒержнагл¤дохоронпрац≥.

”повноважен≥ трудових колектив≥в з питань охорони прац≥ мають право безперешкодно перев≥р¤ти на п≥дприЇмств≥ виконанн¤ вимог щодо охорони прац≥ ≥ вносити обов'¤зков≥ дл¤ розгл¤ду власником пропозиц≥њ про усуненн¤ ви¤влених порушень нормативних акт≥в з безпеки ≥ г≥г≥Їни прац≥.

ƒл¤ виконанн¤ цих обов'¤зк≥в власник за св≥й рахунок орган≥зовуЇ навчанн¤ ≥ зв≥льн¤Ї уповноваженого з питань охорони прац≥ в≥д роботи на непередбачений колективним договором строк ≥з збереженн¤м за ним середнього зароб≥тку.

ѕрофес≥йн≥ сп≥лки зд≥йснюють контроль за дотриманн¤м власниками законодавчих ≥ нормативних акт≥в, створенн¤м належних умов прац≥ ≥ виробничого побуту та забезпеченн¤м њх засобами колективного та ≥ндив≥дуального захисту.

«г≥дно ≥з ст. 49 «акону, прац≥вники несуть в≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ вимог щодо охорони прац≥. «а порушенн¤ законодавчих та ≥нших нормативних акт≥в про охорону прац≥, створенн¤ перешкод дл¤ д≥¤льност≥ посадових ос≥б орган≥в державного нагл¤ду ≥ представник≥в профес≥йних сп≥лок винн≥ прац≥вники прит¤гуютьс¤ до дисципл≥нарноњ, адм≥н≥стративноњ, матер≥альноњ, крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ зг≥дно ≥з законодавством.

 

2. ƒержавн≥ м≥жгалузев≥ та галузев≥ нормативн≥ акти з охорони прац≥, г≥г≥Їни та пожежноњ безпеки*

ƒуже важливим, з точки зору безпеки прац≥, Ї державн≥ м≥жгалузев≥ та галузев≥ нормативн≥ акти про охорону прац≥.

¬иход¤чи ≥з загальних вимог охорони прац≥, ¤к≥ м≥ст¤тьс¤ в Їдиних нормативних документах, м≥н≥стерства та ≥нш≥ галузев≥ структури управл≥нн¤ розробл¤ють конкретн≥ нормативн≥ акти щодо створенн¤ нешк≥дливих ≥ безпечних умов прац≥ з урахуванн¤м галузевоњ специф≥ки - правила, ≥нструкц≥њ та ≥нш≥ документи з техн≥ки безпеки, сан≥тарн≥ норми. “ак≥ документи можуть бути спец≥альними дл¤ одн≥Їњ галуз≥ (галузев≥) або к≥лькох галузей (м≥жгалузев≥).

√алузев≥ нормативн≥ документи з охорони прац≥ п≥дприЇмств та установ визначеного м≥н≥стерства (або ≥ншоњ управл≥нськоњ структури) розробл¤ютьс¤ ≥ затверджуютьс¤ за встановленим пор¤дком установами ц≥Їњ галуз≥ разом або за погодженн¤м ≥з профсп≥лкою.

ћ≥жгалузев≥ законодавч≥ акти регламентують умови прац≥ роб≥т, виробництв або тип≥в обладнанн¤, ¤к≥ Ї в р≥зних галуз¤х, наприклад: Ђѕравила монтажу ≥ безпечноњ експлуатац≥њ л≥фт≥вї, Ђѕравила безпеки при виконанн≥ розвантажувальних роб≥тї, Ђѕравила будови ≥ безпечноњ експлуатац≥њ вантажоп≥дйомних кран≥вї, Ђѕравила будови ≥ безпечноњ експлуатац≥њ парових та водогр≥йних котл≥вї, Ђѕравила будови ≥ безпечноњ експлуатац≥њ парових котл≥в з тиском пари не б≥льше 0,07 ћѕа (0,7 к√с/ см²), водогр≥йних котл≥в та водоп≥д≥гр≥вач≥в з температурою нагр≥ву води не вище 115 ∞—ї та ≥н. ўоб забезпечити безпеку ≥ нешк≥длив≥сть умов прац≥ конкретних робочих м≥сць або виробничих процес≥в, застосовуютьс¤ спец≥альн≥ ≥нструкц≥њ, ¤к≥ под≥л¤ютьс¤ на типов≥ (дл¤ галуз≥) та дл¤ працюючих на даному п≥дприЇмств≥. ¬они можуть розробл¤тис¤ ¤к дл¤ роб≥тник≥в окремих профес≥й, так ≥ дл¤ окремих роб≥т.

«аконодавство в галуз≥ г≥г≥Їни прац≥ Ї частиною сан≥тарного законодавства - сукупност≥ правових постанов та розпор¤джень, виданих державними органами, до компетенц≥њ ¤ких входить встановленн¤ сан≥тарних норм та правил, а також прав та обов'¤зк≥в орган≥в охорони здоров'¤ щодо орган≥зац≥њ та проведенн¤ державного сан≥тарного нагл¤ду ≥ протиеп≥дем≥чних заход≥в.

ѕравовою основою законодавства щодо г≥г≥Їни прац≥ Ї вже згадан≥ ран≥ше «акон ”крањни Ђѕро охорону прац≥ї та «акон ”крањни Ђѕро забезпеченн¤ сан≥тарного та еп≥дем≥чного благополучч¤ населенн¤ї.

†ѕерел≥к основних законодавчих ≥ нормативних акт≥в в галуз≥ охорони прац≥, г≥г≥Їни прац≥, техн≥ки безпеки ≥ медичного обслуговуванн¤ працюючих, що д≥ють на територ≥њ ”крањни, наведено в доповнеин≥.

 

3. ƒержавн≥ м≥жгалузев≥ та галузев≥ нормативн≥ акти з охорони прац≥, г≥г≥Їни та пожежноњ безпеки*

ƒуже важливим, з точки зору безпеки прац≥, Ї державн≥ м≥жгалузев≥ та галузев≥ нормативн≥ акти про охорону прац≥.

¬иход¤чи ≥з загальних вимог охорони прац≥, ¤к≥ м≥ст¤тьс¤ в Їдиних нормативних документах, м≥н≥стерства та ≥нш≥ галузев≥ структури управл≥нн¤ розробл¤ють конкретн≥ нормативн≥ акти щодо створенн¤ нешк≥дливих ≥ безпечних умов прац≥ з урахуванн¤м галузевоњ специф≥ки - правила, ≥нструкц≥њ та ≥нш≥ документи з техн≥ки безпеки, сан≥тарн≥ норми. “ак≥ документи можуть бути спец≥альними дл¤ одн≥Їњ галуз≥ (галузев≥) або к≥лькох галузей (м≥жгалузев≥).

√алузев≥ нормативн≥ документи з охорони прац≥ п≥дприЇмств та установ визначеного м≥н≥стерства (або ≥ншоњ управл≥нськоњ структури) розробл¤ютьс¤ ≥ затверджуютьс¤ за встановленим пор¤дком установами ц≥Їњ галуз≥ разом або за погодженн¤м ≥з профсп≥лкою.

ћ≥жгалузев≥ законодавч≥ акти регламентують умови прац≥ роб≥т, виробництв або тип≥в обладнанн¤, ¤к≥ Ї в р≥зних галуз¤х, наприклад: Ђѕравила монтажу ≥ безпечноњ експлуатац≥њ л≥фт≥вї, Ђѕравила безпеки при виконанн≥ розвантажувальних роб≥тї, Ђѕравила будови ≥ безпечноњ експлуатац≥њ вантажоп≥дйомних кран≥вї, Ђѕравила будови ≥ безпечноњ експлуатац≥њ парових та водогр≥йних котл≥вї, Ђѕравила будови ≥ безпечноњ експлуатац≥њ парових котл≥в з тиском пари не б≥льше 0,07 ћѕа (0,7 к√с/ см²), водогр≥йних котл≥в та водоп≥д≥гр≥вач≥в з температурою нагр≥ву води не вище 115 ∞—ї та ≥н. ўоб забезпечити безпеку ≥ нешк≥длив≥сть умов прац≥ конкретних робочих м≥сць або виробничих процес≥в, застосовуютьс¤ спец≥альн≥ ≥нструкц≥њ, ¤к≥ под≥л¤ютьс¤ на типов≥ (дл¤ галуз≥) та дл¤ працюючих на даному п≥дприЇмств≥. ¬они можуть розробл¤тис¤ ¤к дл¤ роб≥тник≥в окремих профес≥й, так ≥ дл¤ окремих роб≥т.

«аконодавство в галуз≥ г≥г≥Їни прац≥ Ї частиною сан≥тарного законодавства - сукупност≥ правових постанов та розпор¤джень, виданих державними органами, до компетенц≥њ ¤ких входить встановленн¤ сан≥тарних норм та правил, а також прав та обов'¤зк≥в орган≥в охорони здоров'¤ щодо орган≥зац≥њ та проведенн¤ державного сан≥тарного нагл¤ду ≥ протиеп≥дем≥чних заход≥в.

ѕравовою основою законодавства щодо г≥г≥Їни прац≥ Ї вже згадан≥ ран≥ше «акон ”крањни Ђѕро охорону прац≥ї та «акон ”крањни Ђѕро забезпеченн¤ сан≥тарного та еп≥дем≥чного благополучч¤ населенн¤ї.

Ќа виконанн¤ «акону ”крањни Ђѕро охорону прац≥ї ћ≥н≥стерство охорони здоров'¤ ”крањни затвердило Ђѕоложенн¤ про медичний огл¤д прац≥вник≥в певних категор≥йї, Ђѕерел≥к важких роб≥т ≥ роб≥т з шк≥дливими ≥ небезпечними умовами прац≥, на ¤ких заборон¤Їтьс¤ застосуванн¤ прац≥ неповнол≥тн≥хї, Ђѕерел≥к важких роб≥т ≥ роб≥т з шк≥дливими ≥ небезпечними умовами прац≥, на ¤ких заборон¤Їтьс¤ застосуванн¤ прац≥ ж≥нокї, Ђ√раничн≥ норми п≥дн≥манн¤ та перем≥щенн¤ важких речей ж≥нкамиї, Ђ√раничн≥ норми п≥дн≥манн¤ та перем≥щенн¤ важких речей п≥дл≥ткамиї.

ѕравовою основою д≥¤льност≥ в галуз≥ пожежноњ безпеки Ї  онституц≥¤ ”крањни, «акон ”крањни Ђѕро пожежну безпекуї та ≥нш≥ закони ”крањни. ќсновним законодавчим актом у галуз≥ пожежноњ безпеки, що д≥Ї в ”крањн≥, Ї закон ”крањни Ђѕро пожежну безпекуї, ¤кий прийн¤тий ¬ерховною –адою ”крањни 17.12.93.

Ќа даний час в держав≥ д≥ють Ђѕравила пожежноњ безпеки в ”крањн≥ї (ЌјѕЅ ј.01.001-95), ¤к≥ затверджен≥ √оловним управл≥нн¤м державноњ пожежноњ охорони ћ¬— ”крањни 14.06.95 ≥ зареЇстрован≥ ћ≥н'юстом ”крањни 14.07.95 зає 219/755 ≥з зм≥нами:

I. ѕостанова  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 8 жовтн¤ 1997 р. є 1128 Ђѕро забезпеченн¤ транспортних засоб≥в первинними засобами пожежегас≥нн¤ї;

II.† ѕостанова  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 21 жовтн¤ 1999 р. є 1943 Ђѕро стан забезпеченн¤ пожежноњ безпеки та заходи щодо њњ пол≥пшенн¤ї;

III. ѕостанова  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 14 лютого 2001 р. є 150 Ђѕро затвердженн¤ пор¤дку видач≥ органами державного пожежного нагл¤ду дозволу на початок роботи п≥дприЇмств та оренду прим≥щеньї;

IV. ѕостанова  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 2 лютого 2002 р. є 112 Ђѕро де¤к≥ питанн¤ пожежноњ безпекиї.

«г≥дно з ст. 43 «акону, фундаментальн≥ та прикладн≥ науков≥ досл≥дженн¤ з проблем охорони прац≥, ≥дентиф≥кац≥њ профес≥йноњ небезпечност≥ орган≥зуютьс¤ в межах нац≥ональноњ програми з цих питань ≥ провод¤тьс¤ Ќац≥ональним науково-досл≥дним ≥нститутом охорони прац≥, а також на госпрозрахункових засадах ≥нститутами јкадем≥њ наук ”крањни та ≥ншими установами.

 

ќрган≥зац≥¤ охорони прац≥ на п≥дприЇмств≥

 

ѕлан

1.     ”правл≥нн¤ охороною прац≥;

2.     ќсновн≥ принципи управл≥нн¤ охороною прац≥;

 

1. ”правл≥нн¤ охороною прац≥

” будь-¤к≥й систем≥ управл≥нн¤ завжди Ї об'Їкт, котрим управл¤ють, а також орган, що зд≥йснюЇ управл≥нн¤. ¬ процес≥ управл≥нн¤ цей орган отримуЇ в≥дпов≥дну ≥нформац≥ю про стан об'Їкта ≥ про стан зовн≥шнього середовища, в котрому знаходитьс¤ ≥ з ¤ким зв'¤заний керуючий орган. Ќа п≥дстав≥ ц≥Їњ ≥нформац≥њ керуючий орган розробл¤Ї кер≥вну ≥нформац≥ю та приймаЇ р≥шенн¤. Ќа п≥дстав≥ прийн¤того р≥шенн¤ керуючий орган впливаЇ на керований об'Їкт.

”правл≥нн¤ завжди зд≥йснюЇтьс¤ дл¤ дос¤гненн¤ в≥дпов≥дноњ мети. ћетою управл≥нн¤ охороною прац≥ Ї забезпеченн¤ безпеки, збереженн¤ здоров'¤ та працездатност≥ людини в процес≥ прац≥. ÷¤ мета дос¤гаЇтьс¤ виконанн¤м в≥дпов≥дних функц≥й управл≥нн¤, тобто комплексом взаЇмопов'¤заних вид≥в, що зд≥йснюютьс¤ суб'Їктом управл≥нн¤ ц≥леспр¤мовано на об'Їкт управл≥нн¤.

ƒержавне управл≥нн¤ охороною прац≥ в ”крањн≥ зд≥йснюють:

Х†††††††  аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни;

Х†††††† 'ƒержавний ком≥тет ”крањни з нагл¤ду за охороною прац≥;

Х††††††† м≥н≥стерства та ≥нш≥ центральн≥ органи державноњ виконавчоњ влади;

Х††††††† м≥сцева державна адм≥н≥страц≥¤, м≥сцев≥ ради народних депутат≥в. ”с≥ ц≥ ланки д≥¤льност≥ в систем≥ управл≥нн¤ охороною прац≥ д≥ють з

повноваженн¤ми, визначеними «аконом ”крањни Ђѕро охорону прац≥ї.

ќб'Їктом управл≥нн¤ в систем≥ управл≥нн¤ охороною прац≥ Ї д≥¤льн≥сть функц≥ональних служб ≥ структурних п≥дрозд≥л≥в конкретних кер≥вник≥в та ≥нженерно-техн≥чних роб≥тник≥в п≥дприЇмств з метою забезпеченн¤ безпечних, нешк≥дливих та спри¤тливих умов прац≥ на робочих м≥сц¤х, виробничих ланках, у цехах ≥ на п≥дприЇмств≥'в ц≥лому.

ћета впровадженн¤ системи управл≥нн¤ охороною прац≥ (”ќѕ) - це всеб≥чне спри¤нн¤ виконанню вимог, ¤к≥ повн≥стю л≥кв≥дують, нейтрал≥зують або знижують до допустимих норм вплив на працюючих небезпечних та шк≥дливих фактор≥в виробничого середовища, забезпечують усуненн¤ джерел небезпеки, ≥золюванн¤ в≥д них персоналу, використанн¤ засоб≥в, що усувають небезпечн≥ ситуац≥њ та п≥двищують техн≥чну безпеку, створюють над≥йн≥ сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чн≥ та ергоном≥чн≥ умови. ”ќѕ передбачаЇ встановленн¤ конкретних к≥льк≥сних показник≥в д≥¤льност≥ виробничих п≥дрозд≥л≥в, п≥дтримуванн¤ котрих в заданих межах забезпечуЇ дос¤гненн¤ основноњ мети щодо орган≥зац≥њ безпечних та нешк≥дливих умов прац≥.

¬ласник зобов'¤заний створити в кожному структурному п≥дрозд≥л≥ ≥ на робочому м≥сц≥ умови прац≥ в≥дпов≥дно до вимог нормативних акт≥в, а

також забезпечити дотриманн¤ прав прац≥вник≥в, гарантованих законодавством про охорону прац≥.

« ц≥Їю метою власник забезпечуЇ функц≥онуванн¤ системи управл≥нн¤ охороною прац≥, дл¤ чого:

Х††††††† створюЇ в≥дпов≥дн≥ служби ≥ призначаЇ посадових ос≥б, ¤к≥ забезпечу≠ють вир≥шенн¤ конкретних питань охорони прац≥, затверджуЇ ≥нструкц≥њ про њх обов'¤зки, права та в≥дпов≥дальн≥сть за виконанн¤ покладених на них функц≥й;

Х††††††† розробл¤Ї за участю профсп≥лок ≥ реал≥зуЇ комплексн≥ заходи дл¤ дос¤гненн¤ встановлених норматив≥в з охорони прац≥, впроваджуЇ профес≥йн≥ технолог≥њ, дос¤гненн¤ науки ≥ техн≥ки, засоби механ≥зац≥њ та автоматизац≥њ виробництва, вимоги ергоном≥ки, позитивний досв≥д з охорони прац≥, тощо;

Х††††††† забезпечуЇ усуненн¤ причин, що призвод¤ть до нещасних випадк≥в, профес≥йних захворювань ≥ виконанн¤ проф≥лактичних заход≥в, виз≠начених ком≥с≥¤ми за п≥дсумками розсл≥дуванн¤ цих причин;

Х††††††† орган≥зовуЇ проведенн¤ лабораторних досл≥джень умов прац≥, атестац≥њ робочих м≥сць на в≥дпов≥дн≥сть нормативним актам про охорону прац≥ в пор¤дку ≥ строки, що встановлюютьс¤ законодавством, вживаЇ за њх п≥дсумками заход≥в щодо усуненн¤ небезпечних ≥ шк≥дливих дл¤ здоров'¤ виробничих фактор≥в;

Х††††††† розробл¤Ї ≥ затверджуЇ положенн¤, ≥нструкц≥њ, ≥нш≥ нормативн≥ акти про охорону прац≥, що д≥ють у межах п≥дприЇмства та встановлюють правила виконанн¤ роб≥т ≥ повед≥нки прац≥вник≥в на територ≥њ п≥дприЇмства, у виробничих прим≥щенн¤х, на буд≥вельних майданчи≠ках, робочих м≥сц¤х в≥дпов≥дно до державних м≥жгалузевих та галу≠зевих нормативних акт≥в про охорону прац≥, забезпечуЇ безкоштовно прац≥вник≥в нормативними актами про охорону прац≥;

Х††††††† зд≥йснюЇ пост≥йний контроль за дотриманн¤м прац≥вниками техно≠лог≥чних процес≥в, правил поводженн¤ з машинами, механ≥змами, устаткуванн¤м та ≥ншими засобами виробництва, використанн¤м засоб≥в колективного та ≥ндив≥дуального захисту, виконанн¤м роб≥т в≥дпов≥дно до вимог щодо охорони прац≥;

Х††††††† орган≥зовуЇ пропаганду безпечних метод≥в прац≥ та сп≥вроб≥тництво з прац≥вниками в галуз≥ охорони прац≥.

” випадку в≥дсутност≥ в нормативних актах про охорону прац≥ вимог, ¤к≥ необх≥дно виконати дл¤ забезпеченн¤ безпечних ≥ нешк≥дливих умов прац≥ на певних роботах, власник зобов'¤заний вжити погоджених з органами державного нагл¤ду заход≥в, що забезпечують безпеку прац≥вник≥в.

” раз≥ виникненн¤ на п≥дприЇмств≥ надзвичайних ситуац≥й ≥ нещасних випадк≥в власник зобов'¤заний вжити терм≥нових заход≥в дл¤ допомоги потерпшим, залучити при необх≥дност≥ авар≥йно-р¤тувальн≥ формуванн¤.

—истема ц≥лей ”ќѕ - багатор≥вневий комплекс, ¤кий, в свою чергу, визначаЇ ц≥л≥ дл¤ р≥зних р≥вн≥в управл≥нн¤ охороною прац≥ з врахуванн¤м стад≥й виробничого циклу.

Ќа р≥вн≥ галуз≥ встановлюютьс¤ ц≥л≥ стратег≥чного характеру щодо прийн¤тт¤ довготерм≥нових план≥в наукового, техн≥чного, економ≥чного та соц≥ального розвитку об'Їкт≥в (умов та безпеки прац≥) на п≥дстав≥ довготривалих прогноз≥в ≥ програм розвитку.

Ќа р≥вн≥ виробничих об'Їднань та п≥дприЇмств визначаютьс¤ ц≥л≥ тактичного характеру: встановленн¤ складу та структури п≥дрозд≥л≥в, метод≥в взаЇмод≥њ, анал≥з р≥вн¤ безпеки прац≥ стимулюванн¤. « переходом на госпрозрахунок та самоф≥нансуванн¤ виробнич≥ об'Їднанн¤ та п≥дприЇмства повинн≥ ставити стратег≥чн≥ ц≥л≥.

Ќа р≥вн≥ цех≥в ≥ д≥льниць встановлюютьс¤ ц≥л≥ оперативного характеру: посл≥довн≥сть оперативного виконанн¤ окремих функц≥й тощо.

ќкрем≥ виконавц≥, що впливають на умови прац≥, орган≥зац≥йно та техн≥чно забезпечують њх оптим≥зац≥ю ≥ ц≥л≥ безпеки прац≥.

ќсновн≥ завданн¤, вир≥шенн¤ ¤ких забезпечуЇ дос¤гненн¤ ц≥лей ”ќѕ на р≥зних р≥вн¤х управл≥нн¤ ≥ стад≥¤х орган≥зац≥йно-виробничоњ д≥¤льност≥, пол¤гають у виконанн≥ комплексу посл≥довних взаЇмопов'¤заних д≥й щодо попередженн¤ травматизму та виробничо зумовлених захворювань.

¬ир≥шенн¤ задач управл≥нн¤ охороною прац≥ маЇ бути забезпечене взаЇмод≥Їю ус≥х структурних п≥дрозд≥л≥в, служб ≥ фах≥вц≥в, ¤к≥ визначаютьс¤ кер≥вником п≥дприЇмства. ‘ункц≥њ структурних п≥дрозд≥л≥в ≥ служб, посадов≥ обов'¤зки кер≥вних та ≥нженерно-техн≥чних прац≥вник≥в щодо виконанн¤ задач управл≥нн¤ охороною прац≥ встановлюютьс¤ на м≥сц¤х на вс≥х р≥вн¤х, виход¤чи ≥з структури, штат≥в ≥ конкретних умов д≥¤льност≥ установи (п≥дприЇмства).

 

2. ќсновн≥ принципи управл≥нн¤ охороною прац≥

ќрган≥зац≥¤ роботи щодо управл≥нн¤ охороною прац≥ базуЇтьс¤ на принципах теор≥њ управл≥нн¤, ќсновними з котрих Ї: системн≥сть, оптимальн≥сть, динам≥чн≥сть, наступн≥сть та стандартизац≥¤. ѕринцип системност≥ пол¤гаЇ в тому, що процеси технолог≥њ та безпеки розгл¤даютьс¤ у взаЇмозв'¤зку.

—истемн≥сть реал≥зац≥њ завдань управл≥нн¤ охороною прац≥ пол¤гаЇ у поЇднанн≥ розр≥знених заход≥в з безпеки прац≥ в Їдину систему ц≥леспр¤мованих, пост≥йно зд≥йснюваних д≥й на вс≥х р≥вн¤х ≥ стад≥¤х управл≥нн¤ виробництвом. —творюЇтьс¤ система стандарт≥в п≥дприЇмства.

”правл≥нн¤ охороною прац≥ зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом збору та оц≥нки ≥нформац≥њ, ви¤вленн¤ в≥дхилень в≥д встановлених вимог та зд≥йсненн¤ керуючих вплив≥в на об'Їкт управл≥нн¤ за допомогою орган≥зац≥йно-розпор¤джувальних, соц≥ально-розпор¤джувальних, соц≥ально-психолог≥чних ≥ економ≥чних метод≥в.

ќрган≥зац≥йно-функц≥ональна схема ”ќѕ базуЇтьс¤ на координуюч≥й рол≥ в≥дд≥лу охорони прац≥, ¤кий бере участь у зд≥йсненн≥ вс≥х функц≥й управл≥нн¤, пов'¤заних ≥з безпекою прац≥.

ƒержавн≥ органи управл≥нн¤ охороною прац≥ ≥нформують населенн¤ ”крањни в≥дпов≥дного рег≥ону, прац≥вник≥в галуз≥ та трудов≥ колективи про реал≥зац≥ю державноњ пол≥тики з охорони прац≥, виконанн¤ нац≥ональних, територ≥альних чи галузевих програм з цих питань, про р≥вень ≥ причини авар≥йност≥, виробничого травматизму ≥ профес≥йних захворювань, про виконанн¤ своњх р≥шень щодо охорони житт¤ та здоров'¤ прац≥вник≥в.

Ќа державному р≥вн≥-ведетьс¤ Їдина державна статистична зв≥тн≥сть з питань охорони прац≥.

 

”правл≥нн¤ охороною прац≥ та орган≥зац≥¤ навчанн¤

 

ѕлан

1.     ‘ункц≥њ управл≥нн¤ охороною прац≥;

2.     ќрган≥зац≥¤ управл≥нн¤ охороною прац≥;

3. ќрган≥зац≥¤ навчанн¤ з охорони прац≥.

 

1. ‘ункц≥њ управл≥нн¤ охороною прац≥

—истема управл≥нн¤ охороною прац≥ м≥стить об'Їкт управл≥нн¤, ≥нформац≥йно-контрольн≥ зв'¤зки та керуючий орган. ќб'Їктом ”ќѕ Ї д≥¤льн≥сть щодо забезпеченн¤ оптимальних умов та безпеки прац≥ на робочих м≥сц¤х, д≥льниц¤х та в цехах.

 еруючим органом Ї служба охорони прац≥, кер≥вники структурних п≥дрозд≥л≥в вс≥х р≥вн≥в керуванн¤ галуззю, об'Їднанн¤м, п≥дприЇмством. ”правл≥нн¤ зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом збору та оц≥нки ≥нформац≥њ, ви¤вленн¤ в≥дхилень в≥д встановлених вимог ≥ зд≥йсненн¤м керуючих вплив≥в на об'Їкт управл≥нн¤ за допомогою орган≥зац≥йно-розпор¤дних, економ≥чних та соц≥ально-психолог≥чних метод≥в.

”ќѕ - це ≥Їрарх≥чна багатор≥внева система, ¤ка встановлюЇ так≥ р≥вн≥ управл≥нн¤:

Х††††††† галузь (кер≥вництво, науково-техн≥чна рада, в≥дд≥л охорони прац≥);

Х††††††† об'Їднанн¤ (кер≥вництво, науково-техн≥чна рада, в≥дд≥л охорони прац≥);

Х††††††† виробнич≥ п≥дприЇмства;

Х††††††† цехи, д≥льниц≥ цех≥в;

Х††††††† робоч≥ м≥сц¤ (конкретн≥ виконавц≥).

”правл≥нн¤ охороною прац≥ зд≥йснюЇтьс¤ реал≥зац≥Їю наступних функц≥й:

Х††††††† прогнозуванн¤ та плануванн¤ заход≥в щодо забезпеченн¤ безпеки прац≥;

Х††††††† створенн¤ орган≥зац≥йноњ структури;

Х††††††† к≥льк≥сна оц≥нка р≥вн¤ безпеки прац≥;

Х†††††† †зб≥р та оформленн¤ вих≥дноњ ≥нформац≥њ про стан умов та безпеки прац≥;

Х††††††† розробка та формуванн¤ перел≥ку управл¤ючих вплив≥в;

Х††††††† стимулюванн¤ роботи щодо безпеки прац≥.

¬≥дпов≥дальн≥сть за зд≥йсненн¤ управл≥нн¤ охороною прац≥ в галуз≥ та в п≥дрозд≥лах покладаЇтьс¤ на њх кер≥вник≥в в межах њх посадовоњ компетенц≥њ.

«г≥дно ≥з статтею 23 «акону ”крањни "ѕро охорону прац≥", власник створюЇ на п≥дприЇмств≥ службу охорони прац≥. “ипове положенн¤ про цю службу затверджуЇтьс¤ ƒержавним  ом≥тетом ”крањни з нагл¤ду за охороною прац≥.

Ќа п≥дприЇмств≥ виробничоњ сфери з к≥льк≥стю працюючих менше 50 чолов≥к функц≥њ служби можуть виконувати в пор¤дку сум≥сництва особи, ¤к≥ мають в≥дпов≥дну п≥дготовку.

—лужба охорони прац≥ п≥дпор¤дковуЇтьс¤ безпосередньо кер≥вников≥ п≥дприЇмства ≥ прир≥внюЇтьс¤ до основних виробничо-техн≥чних служб.

ќрган≥зац≥йно-методичну роботу безпосередньо на п≥дприЇмств≥ (¤кщо чисельн≥сть працюючих у ньому мала) з ус≥х функц≥й ≥ задач управл≥нн¤ охороною прац≥, п≥дготовку управл≥нських р≥шень ≥ контроль за њх реал≥зац≥Їю виконуЇ ≥нженер (старший ≥нженер) з охорони прац≥ або призначена власником особа, ¤ка виконуЇ його обов'¤зки за сум≥сництвом.

Ќа прац≥вник≥в служб охорони прац≥ не повинн≥ покладатис¤ обов'¤зки, не пов'¤зан≥ з њх функц≥¤ми. ¬с≥ заходи з охорони прац≥ прац≥вники служб охорони прац≥ виконують у т≥сн≥й взаЇмод≥њ з кер≥вництвом п≥дприЇмств та њх п≥дрозд≥л≥в. ƒл¤ загальноњ оц≥нки стану умов прац≥ та плануванн¤ заход≥в щодо њх покращенн¤ застосовуЇтьс¤ ™дина державна система показник≥в обл≥ку умов ≥ безпеки прац≥, затверджена наказом ƒержавного ком≥тету ”крањни з нагл¤ду за охороною прац≥ в≥д 31.03.94 р. є 27 (ƒержнагл¤дохоронпрац≥, 1995)

—пец≥ал≥сти з охорони прац≥ мають право видавати кер≥вникам структурних п≥дрозд≥л≥в п≥дприЇмства обов'¤зков≥ дл¤ виконанн¤ приписи щодо усуненн¤ на¤вних недол≥к≥в, отримувати в≥д них необх≥дн≥ в≥домост≥, документац≥ю ≥ по¤сненн¤ з питань охорони прац≥, вимагати в≥дстороненн¤ в≥д роботи ос≥б, ¤к≥ не пройшли медичного огл¤ду, навчанн¤, ≥нструктажу, перев≥рки знань ≥ не мають допуску до в≥дпов≥дних роб≥т або не виконують норматив≥в з охорони прац≥; зупин¤ти роботу виробництв, д≥льниць, машин, механ≥зм≥в, устаткуванн¤ та ≥нших засоб≥в виробництва у раз≥ порушень, ¤к≥ створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих, надсилати кер≥вников≥ п≥дприЇмства поданн¤ про прит¤гненн¤ до в≥дпов≥дальност≥ прац≥вник≥в, ¤к≥ порушують вимоги щодо охорони прац≥. ѕрипис спец≥ал≥ста з охорони прац≥ може скасувати лише кер≥вник п≥дприЇмства.

Ћ≥кв≥дац≥¤ служби охорони прац≥ допускаЇтьс¤ лише у раз≥ л≥кв≥дац≥њ п≥дприЇмства.

ѕлануванн¤ заход≥в з охорони прац≥ - один з основних метод≥в економ≥чного управл≥нн¤. ѕлануванн¤ роботи з безпеки прац≥ передбачаЇ постановку ц≥л≥, розробку програми, спр¤мованоњ на њњ дос¤гненн¤, та оц≥нку дос¤гнутоњ ефективност≥. ѕошук основних шл¤х≥в вир≥шенн¤ завдань безпеки прац≥ та вибору потр≥бних заход≥в дл¤ њх реал≥зац≥њ сл≥д узгодити з результатами прогнозуванн¤.

√алузев≥ плани забезпечують зд≥йсненн¤ Їдиного п≥дходу до вир≥шенн¤ завдань безпеки прац≥ в галуз≥, встановлюють основн≥ напр¤мки розвитку, ви¤вл¤ють важлив≥ проблеми та шл¤хи њх розв'¤занн¤, визначають обс¤ги наукових досл≥джень в галуз≥ охорони прац≥ ≥ оч≥куван≥ результати њх впровадженн¤.

ѕлануванн¤ в масштаб≥ об'Їднань ≥ п≥дприЇмств передбачаЇ вир≥шенн¤ питань механ≥зац≥њ та автоматизац≥њ виробничих процес≥в, л≥кв≥дац≥ю ручноњ прац≥, розробку засоб≥в частковоњ механ≥зац≥њ, пол≥пшенн¤ вентил¤ц≥њ, впровадженн¤ засоб≥в контролю техн≥ки безпеки, створенн¤ комфортних умов на робочих м≥сц¤х, заход≥в щодо попередженн¤ профес≥йних захворювань ≥ травматизму.

Ќа п≥дприЇмств≥ з к≥льк≥стю працюючих 50 ≥ б≥льше чолов≥к р≥шенн¤ трудового колективу може створюватис¤ з питань охорони прац≥.

 ом≥с≥¤ складаЇтьс¤ з представник≥в власника, профсп≥лок, уповноважених трудового колективу, спец≥ал≥ст≥в з безпеки, г≥г≥Їни прац≥ ≥ представник≥в ≥нших служб п≥дприЇмства.

“ипове положенн¤ про ком≥с≥ю з питань охорони прац≥ п≥дприЇмства затверджуЇтьс¤ ƒержнагл¤дохоронпрац≥ за погодженн¤м з профсп≥лками.

–≥шенн¤ ком≥с≥њ мають рекомендац≥йний характер.

 онтроль за станом умов ≥ безпекою прац≥ працюючих дозвол¤Ї ви¤вити в≥дхиленн¤ в≥д вимог законодавства про працю, стандарт≥в безпеки прац≥, ¤к≥сть виконанн¤ службами ≥ п≥дрозд≥лами своњх обов'¤зк≥в в галуз≥ забезпеченн¤ належних умов та безпеки прац≥.

≈фективн≥сть контролю залежить в≥д ¤кост≥ метролог≥чного забезпеченн¤ вим≥рюванн¤ параметр≥в небезпечних ≥ шк≥дливих виробничих фактор≥в, визначенн¤ р≥вн¤ безпеки виробничого обладнанн¤ ≥ технолог≥чних процес≥в, а також коеф≥ц≥Їнт≥в безпеки прац≥.

‘≥нансуванн¤ та економ≥чне стимулюванн¤ охорони прац≥ роз≠гл¤даЇтьс¤ ¤к одна з найважлив≥ших частин ”ќѕ.

Ќа п≥дприЇмствах, в галуз¤х ≥ на державному р≥вн≥ у встановленому  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни пор¤дку створюютьс¤ фонди охорони прац≥.

“ак≥ ж фонди можуть створюватись органами м≥сцевого ≥ рег≥о≠нального самовр¤дуванн¤ дл¤ потреб рег≥ону.

Ќа п≥дприЇмств≥ кошти вказаного фонду використовуютьс¤ т≥льки на

виконанн¤ заход≥в, що забезпечують доведенн¤ умов безпеки прац≥ до нор≠мативних вимог або п≥двищенн¤ ≥снуючого р≥вн¤ охорони прац≥ на виробництв≥.

 ошти галузевих ≥ державних фонд≥в охорони прац≥ витрачаютьс¤ на зд≥йсненн¤ галузевих ≥ нац≥ональних програм з питань охорони прац≥, науково-досл≥дних ≥ проектно-конструкторських роб≥т, що виконуютьс¤ в межах цих програм, на спри¤нн¤ становленню ≥ розвитку спец≥ал≥зованих п≥дприЇмств та виробництв, творчих колектив≥в, науково-техн≥чних центр≥в, експертних груп, на заохоченн¤ трудових колектив≥в ≥ окремих ос≥б, ¤к≥ пл≥дно працюють над розв'¤занн¤м проблем охорони прац≥.

ƒо державного, рег≥онального та галузевих фонд≥в охорони прац≥ надсилаютьс¤, пор¤д з коштами державного чи м≥сцевих бюджет≥в, в≥д≠рахуванн¤ми п≥дприЇмств та ≥ншими надходженн¤ми, кошти, отриман≥ в≥д застосуванн¤ органами державного нагл¤ду штрафних санкц≥й до власник≥в зг≥дно ≥з статтею 31 цього «акону, а також кошти в≥д ст¤гненн¤ цими органами штрафу з прац≥вник≥в, винних у порушенн≥ вимог щодо охорони прац≥.

 ошти фонд≥в охорони прац≥ не п≥дл¤гають оподаткуванню.

¬итрати на охорону прац≥, що передбачаютьс¤ в державному ≥ м≥сцевих бюджетах, вид≥л¤ютьс¤ окремим р¤дком.

ƒо прац≥вник≥в п≥дприЇмства можуть застосовуватись будь-¤к≥ заохоченн¤ за активну участь та ≥н≥ц≥ативу у зд≥йсненн≥ заход≥в щодо п≥двищенн¤ безпеки та пол≥пшенн¤ умов прац≥. ¬иди заохочень визначаютьс¤ колективним договором (угодою, трудовим договором).

ѕор¤док п≥льгового оподаткуванн¤ кошт≥в, спр¤мованих на заходи щодо охорони прац≥, визначаЇтьс¤ чинним законодавством про оподаткуванн¤.

ћоральне ≥ матер≥альне стимулюванн¤ прац≥вник≥в за роботу щодо вдосконаленн¤ умов ≥ безпеки прац≥ маЇ велике значенн¤ дл¤ п≥двищенн¤ ефективност≥ виробництва, зниженн¤ р≥вн¤ травматизму та захворювань, пол≥пшенн¤ умов прац≥ та њњ безпеки. ќбс¤г матер≥ального заохоченн¤ диференц≥юЇтьс¤ залежно в≥д рол≥ службовоњ особи та м≥ри њњ впливу на безпеку прац≥.

—тимулюванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ в≥дпов≥дно до розробленого п≥дприЇмст≠вом, об'Їднанн¤м або галуззю положенн¤.

 

2. ќрган≥зац≥¤ управл≥нн¤ охороною прац≥

ќрган≥зац≥¤ роботи в галуз≥ управл≥нн¤ охороною прац≥ пол¤гаЇ у вибор≥ ≥ формуванн≥ такоњ структури управл≥нн¤ охороною прац≥ на виробництв≥, котра ¤кнайкраще в≥дпов≥дала б основн≥й мет≥ - забезпеченню безпеки ≥ здорових умов прац≥.

ћетою управл≥нн¤ охороною прац≥ Ї керуванн¤ ≥ координац≥¤ роботи

п≥дрозд≥л≥в та в≥дд≥л≥в в галуз≥ охорони прац≥, планом≥рний ≥ ц≥леспр¤мований вплив на фактори та умови, що визначають безпеку, нешк≥длив≥сть, ступ≥нь важкост≥ та напруженост≥ прац≥ на вс≥х етапах формуванн¤ виробничого процесу. ”правл≥нн¤ охороною прац≥ орган≥зовуЇтьс¤ на основ≥: щоденного контролю умов прац≥ на робочих м≥сц¤х; щом≥с¤чноњ оц≥нки р≥вн¤ безпеки прац≥ в об'Їднанн≥, п≥дприЇмств≥, цеху, на д≥льниц≥; щом≥с¤чноњ оц≥нки р≥вн¤ безпеки прац≥ в структурних п≥дрозд≥лах галуз≥.

ƒл¤ п≥дтримки пост≥йноњ роботи в напр¤мку анал≥зу стану та вдосконаленн¤ умов прац≥ на п≥дприЇмствах л≥сового комплексу њх власники зобов'¤зан≥ ≥нформувати державн≥ органи, ¤к≥ складають Їдину статистичну зв≥тн≥сть з охорони прац≥. ¬ласник також зобов'¤заний ≥нформувати прац≥вник≥в про стан охорони прац≥, причини авар≥й, нещасних випадк≥в ≥ профес≥йних захворювань ≥ про заходи, ¤к≥ вжито дл¤ њх усуненн¤ та забезпеченн¤ на п≥дприЇмств≥ умов ≥ безпеки прац≥ на р≥вн≥ нормативних вимог.

ќтриман≥ дан≥ скеровуютьс¤ в ≈ќћ ≥ за спец≥альною програмою розраховуютьс¤ коеф≥ц≥Їнти безпеки прац≥ по п≥дприЇмству (цеху) щодо таких розд≥л≥в: умови прац≥; безпечн≥сть технолог≥чних машин, технолог≥чних операц≥й; орган≥зац≥¤ охорони прац≥. ≈ќћ виконуЇ в≥дпов≥дн≥ розрахунки ≥ видаЇ рекомендац≥њ щодо керуючих вплив≥в, в тому числ≥ стимулюванн¤.†††††††††††††††††††††††††††††† †††††††††††††††††††††††††††*.

” колективному договор≥ (угод≥, трудовому договор≥) сторони передбачають забезпеченн¤ прац≥вникам соц≥альних гарант≥й у галуз≥ охорони прац≥ на р≥вн≥, не нижчому за передбачений законодавством, узгоджують њх обов'¤зки, а також погоджують комплексн≥ заходи (плани) щодо забезпеченн¤ встановлених норматив≥в безпеки, умов, г≥г≥Їни прац≥ та виробничого середовища, п≥двищенн¤ ≥снуючого р≥вн¤ охорони прац≥, запоб≥ганн¤ випадкам виробничого травматизму, профес≥йним захворюванн¤м ≥ авар≥¤м. ¬ласник ф≥нансуЇ заходи щодо охорони прац≥. Ќа п≥дприЇмствах, у галуз¤х ≥ на державному р≥вн≥ в установленому  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в пор¤дку створюютьс¤ фонди охорони прац≥. “ак≥ фонди можуть створюватись органами м≥ського ≥ рег≥онального самовр¤дуванн¤ дл¤ потреб рег≥ону. Ќа п≥дприЇмств≥ кошти цього фонду використовуютьс¤ т≥льки на виконанн¤ заход≥в, що забезпечують доведенн¤ умов ≥ безпеки прац≥ до нормативних вимог або п≥двищенн¤ ≥снуючого р≥вн¤ охорони прац≥.  ошти фонд≥в охорони прац≥ не п≥дл¤гають оподаткуванню.

 

3. ќрган≥зац≥¤ навчанн¤ з охорони прац≥

«г≥дно ≥з «аконом ”крањни Ђѕро охорону прац≥ї, ƒержавний ком≥тет ”крањни з нагл¤ду за охороною прац≥ наказом в≥д 04.04.94 р. є30 затвердив Ђ“ипове положенн¤ про навчанн¤, ≥нструктаж ≥ перев≥рку знань прац≥вник≥в

≥з охорони прац≥ї. ” в≥дпов≥дност≥ з цим документом, ус≥ прац≥вники при прийн¤тт≥ на роботу ≥ процес≥ роботи проход¤ть на п≥дприЇмств≥ ≥нструктаж з питань охорони прац≥, наданн¤ першоњ медичноњ допомоги потерп≥лим в≥д нещасних випадк≥в, з правил повед≥нки при авар≥¤х. Ќавчанн¤ прац≥вник≥в правилам безпеки прац≥ запроваджуЇтьс¤ в ус≥х п≥дприЇмствах, установах незалежно в≥д характеру ≥ ступен¤ небезпеки виробництва. ‘орми такого навчанн¤: ≥нструктаж≥, техн≥чн≥ м≥н≥муми, так зване курсове навчанн¤, спец≥альне навчанн¤, навчанн¤ посадових ос≥б, п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ, навчанн¤ студент≥в та учн≥в навчальних заклад≥в (ƒЌјќѕ 0.00-4.12-93).

≤нструктаж з охорони прац≥ проводитьс¤ в ус≥х п≥дприЇмствах, установах ≥ орган≥зац≥¤х незалежно в≥д характеру њх виробничоњ д≥¤льност≥, осв≥ти, квал≥ф≥кац≥њ, стажу, досв≥ду з даного фаху або посади прац≥вник≥в.  ер≥вництво, орган≥зац≥¤ ≥ в≥дпов≥дальн≥сть за своЇчасне ≥ правильне проведенн¤ ≥нструктаж≥в покладаЇтьс¤ на власника (кер≥вника) п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ, а у п≥дрозд≥лах - на кер≥вника п≥дрозд≥лу. «а характером ≥ ≥нтервалами проведенн¤ ≥нструктаж≥ бувають: ув≥дний ≥ на робочому м≥сц≥ - первинний, позаплановий ≥ ц≥льовий.

”в≥дний ≥нструктаж: проводить ≥нженер з охорони прац≥ або особа, на ¤ку покладен≥ його обов'¤зки, з ус≥ма особами, що приймаютьс¤ на роботу, а також з тими, що прибули у в≥др¤дженн¤, студентами, учн¤ми, направленими на виробничу практику. ћетою ув≥дного ≥нструктажу Ї: роз'¤сненн¤ значенн¤ виробничоњ ≥ трудовоњ дисципл≥ни, ознайомленн¤ з характером майбутньоњ роботи, загальними умовами, з вимогами безпеки; ознайомленн¤ з основними положенн¤ми законодавства про працю, правилами внутр≥шнього трудового розпор¤дку, основними правилами електробезпеки, пор¤дком складанн¤ акт≥в про нещасний випадок, пор¤дком наданн¤ першоњ допомоги потерпшому; загальними вимогами до орган≥зац≥њ та утриманн¤ робочих м≥сць; вимогам особистоњ г≥г≥Їни та виробничоњ сан≥тар≥њ; призначенн¤ ≥ використанн¤ засоб≥в ≥ндив≥дуального захисту, спецод¤гу ≥ спецвзутт¤; ознайомленн¤ з основними вимогами пожежноњ безпеки.

ѕро запровадженн¤ ув≥дного ≥нструктажу робл¤ть запис у спец≥альному журнал≥ реЇстру ≥нструктаж≥в з питань охорони прац≥, а також у документ≥ про прийом прац≥вника на роботу. ‘орма журналу така:

 

 

 

 

 

 

є п/п	ƒата про≠веденн¤ ≥нструк≠тажу	ѕр≥звище, ≥м'¤, п- б. ≥нструк≠тованого	‘ах, посада ≥нструк≠тованого	ѕ≥д≠розд≥л	ѕр≥звище, ≥м'¤ та п-б. ≤нструк≠туючого	ѕ≥дпис
						≤нструк≠тованого	≤нструк≠туючого
1	2	3	4	5	6	7	8

∆урнал маЇ бути прошнурований, пронумерований ≥ скр≥плений печаткою. «бер≥гаЇтьс¤ в≥н у ≥нженера з охорони прац≥.

≤нструктаж проводитьс¤ з одним або групою роб≥тник≥в у каб≥нет≥ охорони прац≥ або в спец≥ально обладнаному прим≥щенн≥ з використанн¤м сучасних техн≥чних засоб≥в навчанн¤, наочних пос≥бник≥в.

ѕервинний ≥нструктаж: на робочому м≥сц≥ повинн≥ проходити вс≥ особи, ¤к≥ поступають на роботу, а також т≥, що перевод¤тьс¤ з одного цеху в ≥нший, роб≥тники, ¤к≥ будуть виконувати нову дл¤ них роботу, учн≥, студенти, направлен≥ на п≥дприЇмство дл¤ проходженн¤ виробничоњ практики, особи, ¤к≥ перебувають у в≥др¤дженн≥ ≥ безпосередньо беруть участь у виробничому процес≥ на п≥дприЇмств≥. ≤нструктаж на робочому м≥сц≥ провод¤ть кер≥вники (майстри) тих структурних п≥дрозд≥л≥в, у безпосередн≥й п≥длеглост≥ ¤ких будуть ≥нструктован≥ прац≥вники. Ќа невеликих п≥дприЇмствах, ¤к≥ не мають структурних п≥дрозд≥л≥в, ≥нструктаж проводить кер≥вник п≥дприЇмства. ѕервинний ≥нструктаж проводитьс¤ ≥ндив≥дуально або з групою ос≥б одн≥Їњ профес≥њ, зг≥дно з програмою, розробленою з урахуванн¤м вимог в≥дпо≠в≥дних ≥нструкц≥й з охорони прац≥ дл¤ роб≥тник≥в, ≥нших нормативних акт≥в про охорону прац≥, техн≥чноњ документац≥њ ≥ приблизного перел≥ку питань. ѕрограма розробл¤Їтьс¤ кер≥вником цеху, д≥льниц≥, погоджуЇтьс¤ ≥з службою охорони прац≥ ≥ затверджуЇтьс¤ кер≥вником п≥дприЇмства, навчального закладу або њх в≥дпов≥дного структурного п≥дрозд≥лу. ¬с≥ роб≥тники, у тому числ≥ випускники профес≥йних навчальних заклад≥в, навчально-виробничих (курсових) комб≥нат≥в, п≥сл¤ первинного ≥нструктажу на робочому м≥сц≥ повинн≥ прот¤гом 2... 15 зм≥н (залежно в≥д характеру прац≥ ≥ квал≥ф≥кац≥њ прац≥вника) пройти стажуванн¤ пщ кер≥вництвом досв≥дчених квал≥ф≥кованих роб≥тник≥в або фах≥вц≥в, призначених наказом (розпор¤дженн¤м) по п≥дприЇмству (цеху, д≥льниц≥, виробництву).  ер≥вник п≥дприЇмства (цеху, д≥льниц≥, виробництва) маЇ право своњм наказом або розпор¤дженн¤м зв≥льн¤ти в≥д проходженн¤ стажуванн¤ роб≥тника, ¤кий маЇ стаж роботи за своЇю профес≥Їю не менше трьох рок≥в ≥ ¤кщо в≥н переходить з одного цеху в ≥нший, ≥ характер його роботи та тип обладнанн¤, на ¤кому в≥н буде працювати, не зм≥нюютьс¤.

ѕовторний ≥нструктаж на робочому м≥сц≥ повинн≥ проходити вс≥ прац≥вники, незалежно в≥д квал≥ф≥кац≥њ, осв≥ти ≥ стажу роботи: на роботах з п≥двищеною небезпекою прац≥ -1 раз у квартал; на ≥нших роботах -1 раз за п≥вр≥чч¤. …ого провод¤ть ≥ндив≥дуально або з групою прац≥вник≥в одн≥Їњ профес≥њ, бригади - за ≥нструкц≥¤ми дл¤ даноњ профес≥њ (посади).

ѕозаплановий ≥нструктаж провод¤ть при зм≥н≥ правил, норм, ≥нструкц≥й, технолог≥чного процесу або обладнанн¤, внасл≥док чого зм≥нюютьс¤ умови безпеки прац≥, при порушенн≥ прац≥вником правил та ≥нструкц≥й з охорони прац≥, застосуванн≥ ним неправильних способ≥в прац≥, ¤к≥ можуть призвести до травми або авар≥њ, при нещасному випадку, при перервах у робот≥: дл¤ роб≥т, до ¤ких ставл¤тьс¤ п≥двищен≥ (додатков≥) вимоги безпеки прац≥, - понад «ќ календарних д≥б, дл¤ решти роб≥т - 60 ≥ б≥льше

д≥б. ÷ей ≥нструктаж провод¤ть зг≥дно ≥з розпор¤дженн¤м установ, ¤к≥ зд≥йснюють державний нагл¤д за охороною прац≥ (≥ндив≥дуально або з групою прац≥вник≥в одн≥Їњ профес≥њ).

ѕ≥сл¤ проведенн¤ первинного, повторного ≥ позапланового ≥нструктаж≥в робитьс¤ запис в журнал≥ ≥нструктаж≥в на робочому м≥сц≥ з обов'¤зковим п≥дписом ≥нструктованого ≥ ≥нструктуючого. ∆урнал маЇ бути встановленоњ форми, прошнурований, пронумерований ≥ скр≥плений печаткою п≥дприЇмства.

÷≥льовий ≥нструктаж: провод¤ть з прац≥вниками при виконанн≥ разових роб≥т, безпосередньо не пов'¤заних з фахом (завантажуванн¤, розвантажуванн¤, одноразов≥ роботи поза п≥дприЇмством, цехом та ≥н.); л≥кв≥дац≥њ авар≥њ, стих≥йного лиха; виконанн¤ роб≥т, дл¤ ¤ких оформл¤ютьс¤ нар¤д-допуск, дозв≥л та ≥нш≥ документи; екскурс≥¤ на п≥дприЇмство; орган≥зац≥¤ масових заход≥в з учн¤ми, студентами (походи, спортивн≥ заходи тощо). ÷≥льовий ≥нструктаж ф≥ксуЇтьс¤ нар¤дом-допуском або ≥ншою документац≥Їю, ¤ка дозвол¤Ї виконувати роботи за перел≥ком ≥ зг≥дно з в≥дпов≥дною ≥нструкц≥Їю.

Ќавчанн¤ посадових ос≥б, зг≥дно з перел≥ком, затвердженим ƒержавним ком≥тетом з нагл¤ду за охороною прац≥ (наказ ƒержавного ком≥тету ”крањни по нагл¤ду за охороною прац≥ в≥д 11.10.93 р. є94), провод¤ть до початку виконанн¤ ними своњх обов'¤зк≥в ≥ пер≥одично один раз на три роки в установленому пор¤дку. ƒл¤ них також запроваджуЇтьс¤ перев≥рка знань з охорони прац≥ в органах галузевого або рег≥онального управл≥нн¤ охороною прац≥ з участю представник≥в орган≥в державного нагл¤ду та профсп≥лок. ” раз≥ незадов≥льних знань прац≥вники повинн≥ пройти повторну п≥дготовку (ƒЌјќѕ 0.00-8.01-93).

Ќавчанн¤ прац≥вник≥в правилам безпеки прац≥ запроваджуЇтьс¤ в ус≥х п≥дприЇмствах, установах незалежно в≥д характеру ≥ ступен¤ небезпеки виробництва. ‘орми такого навчанн¤: ≥нструктаж≥, техн≥чн≥ м≥н≥муми, курсове навчанн¤ (перев≥рка знань) посадових ос≥б, п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ, навчанн¤ студент≥в та учн≥в навчальних заклад≥в.

ћ≥н≥стерство осв≥ти ”крањни запроваджуЇ навчанн¤ з основ охорони прац≥ в ус≥х навчальних закладах системи осв≥ти, а також п≥дготовку та п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ фах≥вц≥в з охорони прац≥ з урахуванн¤м особливостей в≥дпов≥дних галузей народного господарства за програмами, погодженими з ƒержавним ком≥тетом ”крањни з нагл¤ду за охороною прац≥.

¬елике значенн¤ у забезпеченн≥ високого р≥вн¤ охорони прац≥ маЇ пропаганда знань, передового досв≥ду, нов≥тн≥х дос¤гнень науки ≥ техн≥ки в ц≥й галуз≥. ќсновними методами та формами такоњ пропаганди Ї лекц≥њ, бес≥ди та консультац≥њ, плакати ≥ навчально-наочн≥ пос≥бники, тематичн≥ виставки, конкурси, к≥ноф≥льми, д≥аф≥льми та ≥н.

¬иробничий травматизм та захворюван≥сть

 

ѕлан

1.     ѕон¤тт¤ про виробничий травматизм та профес≥йн≥ захворюванн¤;

2.     ѕричини виробничого травматизму та захворювань;

3.     –озсл≥дуванн¤ нещасних випадк≥в на виробництв≥;

4.     ћетоди анал≥зу травматизму;

5.     ¬≥дшкодуванн¤ власником шкоди у раз≥ ушкодженн¤ здоров'¤ прац≥вник≥в.

 

1. ѕон¤тт¤ про виробничий травматизм та профес≥йн≥ захворюванн¤

“равматизм - слово грецького походженн¤ (trauma - пошкодженн¤, пораненн¤). Ќа виробництв≥ травми (нещасн≥ випадки) головним чином стаютьс¤ внасл≥док непередбаченоњ д≥њ на роб≥тника небезпечного виробничого фактору при виконанн≥ ним своњх трудових обов'¤зк≥в.

“равма - порушенн¤ анатом≥чноњ ц≥л≥сност≥ орган≥зму людини або його функц≥й внасл≥док д≥њ небезпечних виробничих фактор≥в.

¬иробнича травма - це раптове механ≥чне (забоњ, переломи, рани тощо), ф≥зичне (рухом≥ вузли машин, механ≥зм≥в, ≥нструмент, оброблю≠ваний матер≥ал, ненормальн≥ метеоролог≥чн≥ умови, недостатн¤ осв≥тлен≥сть робочоњ зони, шум та в≥брац≥¤ тощо), х≥м≥чне (х≥м≥чн≥ оп≥ки, загальнотоксичн≥ гостр≥ отруЇнн¤ тощо), б≥олог≥чне (м≥кроорган≥зми, бактер≥њ, в≥руси, рослинн≥ та тваринн≥ макроорган≥зми), психоф≥з≥олог≥чне (ф≥зичне та нервове перевантаженн¤ орган≥зму людини), комб≥новане та ≥нше пошкодженн¤ людини у виробничих умовах (ƒ—“” 2293-93). «а ступенем важкост≥ насл≥дк≥в нещасн≥ випадки под≥л¤ють на легк≥ (втрата працездатност≥ на 1 день), важк≥ (втрата працездатност≥ б≥льше ¤к на 1^≥день) ≥ смертельн≥. ¬исновок про важк≥сть травм дають л≥кар≥ медичних установ зг≥дно з в≥дпов≥дними нормативними документами. «алежно в≥д к≥лькост≥ потерпших, нещасн≥ випадки под≥л¤ютьс¤ на поодинок≥ ≥ групов≥. ƒо останн≥х в≥днос¤тьс¤ нещасн≥ випадки, ¤к≥ сталис¤ одночасно з двома ≥ б≥льше потерп≥лими. Ќезалежно в≥д важкост≥ отриманих травм, так≥ нещасн≥ випадки квал≥ф≥кують ¤к важк≥.

ћехан≥чн≥ та ф≥зичн≥ фактори переважно викликають травми. “еплов≥, х≥м≥чн≥, б≥олог≥чн≥ та психоф≥з≥олог≥чн≥ у б≥льшост≥ випадк≥в зумовлюють захворюванн¤. ќдначе, р≥зкоњ меж≥ за характером д≥њ на орган≥зм людини м≥ж згаданими факторами немаЇ.

Ќещасний випадокЧвипадок з людиною внасл≥док непередбаченого зб≥гу обставин та умов, за котрих завдаЇтьс¤ шкода здоров'ю або настаЇ смерть потерп≥лого. Ќещасний випадок на виробництв≥ пов'¤зуЇтьс¤ з д≥Їю на прац≥вника небезпечного виробничого фактора.

”с≥ нещасн≥ випадки в≥днос¤тьс¤ до таких, що пов'¤зан≥ з роботою, ≥ до побутових. ¬≥днесенн¤ травми до т≥Їњ чи ≥ншоњ категор≥њ ¤вл¤Ї собою юридичний акт ≥ зд≥йснюЇтьс¤ на основ≥ спец≥альних правових норм ≥ правил. Ќещасний випадок на виробництв≥ можна квал≥ф≥кувати ¤к раптове пошкодженн¤ здоров'¤ прац≥вника при виконанн≥ трудових обов'¤зк≥в або при обставинах, спец≥ально зумовлених законом. ѕри цьому не маЇ значенн¤, чи працюЇ роб≥тник на п≥дприЇмств≥ пост≥йно, тимчасово або сезонно, Ї штатним чи позаштатним, працюЇ на основн≥й робот≥ чи за сум≥сництвом, оск≥льки у перерахованих випадках в≥н вступив у трудов≥ в≥дносини з п≥дприЇмством.

¬изначенн¤ причин нещасних випадк≥в на виробництв≥ Ї складним ≥ в≥дпов≥дальним моментом. ƒуже часто в ц≥й справ≥ допускають груб≥ помилки, що нев≥рно в≥дображаЇ фактичний б≥к справи ≥ веде до неправильних висновк≥в, спр¤мовуЇ зусилл¤ у боротьб≥ з виробничим травматизмом у хибному напр¤мку.

—татистика нещасних випадк≥в св≥дчить про те, що, незважаючи на р≥зноман≥тн≥сть засоб≥в безпеки прац≥ п≥д час роботи на машинах (особливо ун≥версальних), виробничий травматизм поки що маЇ м≥сце. ќдна з причин цього - мала ефективн≥сть цих засоб≥в. ” зв'¤зку з викладеним ≥снуЇ г≥потеза про хвилепод≥бн≥сть уваги працюючих до небезпеки, коли формуЇтьс¤ де¤кий середн≥й р≥вень уваги до небезпеки. ѕ≥сл¤ того, ¤к ставс¤ нещасний випадок, р≥вень уваги до безпеки прац≥ на п≥дприЇмств≥ р≥зко зростаЇ, а з часом поступово спадаЇ.

ѕрофес≥йне захворюванн¤ - патолог≥чний стан, зумовлений тривалою роботою за шк≥дливих умов прац≥ ≥ пов'¤заний з надм≥рним напруженн¤м орган≥зму або неспри¤тливою д≥Їю виробничих фактор≥в.

Х ѕрофес≥йн≥ захворюванн¤ ≥ отруЇнн¤ (надал≥ - профзахворюванн¤) -це захворюванн¤, котр≥ викликан≥ впливом виробничих фактор≥в ≥ трудового процесу, а також захворюванн¤, щодо ¤ких встановлено причинний зв'¤зок з впливом певного виробничого фактора чи процесу та непрофес≥йн≥ фактори, що викликають аналог≥чн≥ зм≥ни в орган≥зм≥ (бронх≥т, алерг≥йн≥ захворюванн¤, катаракта, втрата зору ≥ слуху, сил≥коз та ≥нш≥). ¬≥днесенн¤ захворюванн¤ до профес≥йного проводитьс¤ в≥дпов≥дно до списку профес≥йних захворювань, затвердженого ћќ«.

 р≥м профес≥йних, на виробництв≥ вид≥л¤ють групу, ¤ку називають умовно виробничими захворюванн¤ми. ƒо них в≥днос¤ть хвороби, ¤к≥ не в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д звичайних хвороб. Ќаприклад, у прац≥вник≥в, котр≥ виконують ф≥зичну роботу в незадов≥льних умовах, часто виникають захворюванн¤, так≥ ¤к радикул≥т, варикозне розширенн¤ судин, виразка шлунку та ≥нш≥. якщо прац¤ вимагаЇ великого нервово-псих≥чного Х напруженн¤, то част≥ше виникають р≥зн≥ неврози ≥ хвороби серцево-судинноњ системи.

«г≥дно з "ѕоложенн¤м про розсл≥дуванн¤ та обл≥к нещасних випадк≥в, профес≥йних захворювань ≥ авар≥й на п≥дприЇмствах, в установах ≥ орган≥зац≥¤х", затвердженим ѕостановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 10 серпн¤ 1993р. є623, травми под≥л¤ють на легк≥, важк≥ та з≥ смертельним насл≥дком.  р≥м того, травми можуть бути груповими (¤кщо травмуЇтьс¤ два ≥ б≥льше роб≥тник≥в).

«а результатами розсл≥дуванн¤ на обл≥к берутьс¤ нещасн≥ випадки, ¤к≥ сталис¤:

Х† ††††††п≥д час виконанн¤ трудових обов'¤зк≥в (у тому числ≥ п≥д час в≥др¤д≠жень), а також д≥й в ≥нтересах п≥дприЇмства без дорученн¤ власника;

Х††††††† на робочому м≥сц≥, на територ≥њ п≥дприЇмства або в ≥ншому м≥сц≥ роботи прот¤гом робочого часу, включаючи встановлен≥ перерви;

Х††††††† прот¤гом часу, необх≥дного дл¤ приведенн¤ в пор¤док знар¤дд¤ виробництва, засоб≥в захисту, од¤гу перед початком або п≥сл¤ зак≥нченн¤ роботи, а також дл¤ особистоњ г≥г≥Їни;

Х††††††† п≥д час проњзду на роботу або з роботи на транспорт≥ п≥дприЇмства або сторонньоњ орган≥зац≥њ, ¤ка надала його зг≥дно з договором (за¤вкою), а також на власному транспорт≥, ¤кий використовуЇтьс¤ в ≥нтересах виробництва;

Х†††††† п≥д час авар≥й (пожеж тощо), а також п≥д час њх л≥кв≥дац≥њ на виробничих об'Їктах;

Х††††††† п≥д час наданн¤ п≥дприЇмством шефськоњ допомоги;

Х††††††† на транспортному засоб≥, сто¤нц≥ транспортного засобу, в порту заходу судна, на територ≥њ вахтового селища з прац≥вниками, ¤к≥ перебували на зм≥нному в≥дпочинку (пров≥дник, прац≥вник рефри≠жераторноњ бригади, шофер-зм≥нник, прац≥вник морських ≥ р≥чкових суден, а також т≥, що працюють за вахтово-експедиц≥йним методом);

Х††††††† у робочий час при пр¤муванн≥ п≥шки, на громадському, власному транспортному засоб≥, або ¤кий належить п≥дприЇмству чи сторонн≥й орган≥зац≥њ, з прац≥вником, робота ¤кого пов'¤зана з перем≥щенн¤м м≥ж об'Їктами обслуговуванн¤;

Х††††††† п≥д час пр¤муванн¤ п≥шки або на транспортному засоб≥ до м≥сц¤ роботи чи назад за разовим завданн¤м власника або уповноваженого ним органу без оформленн¤ посв≥дченн¤ про в≥др¤дженн¤.

–≥шенн¤ про складанн¤ акту за формою Ќ-≤ про такий нещасний випадок, вз¤тт¤ його на обл≥к приймаЇтьс¤ ком≥с≥Їю з розсл≥дуванн¤, залежно в≥д конкретних обставин ≥ причин.

якщо в результат≥ розсл≥дуванн¤ встановлено факт самогубства, звичайноњ смерт≥ прац≥вника або одержанн¤ травми п≥д час вчиненн¤ ним злочину, акт за формою Ќ-≤ не складаЇтьс¤ ≥ нещасний випадок не беретьс¤ на обл≥к, ¤к виробничий.

 

2. ѕричини виробничого травматизму та захворювань

ѕост≥йний ≥ р≥зноб≥чний анал≥з травматизму ≥ профзахворювань розгл¤даЇтьс¤ ¤к одна з головних функц≥й керуванн¤ безпекою прац≥ та прийн¤тт¤ основних заход≥в щодо усуненн¤ причин травматизму та захворювань.

«агальноприйн¤та класиф≥кац≥¤ причин виробничого травматизму вигл¤даЇ наступним чином.

“ехн≥чн≥ причини, котр≥ можна охарактеризувати ¤к причини, що залежать в≥д р≥вн¤ орган≥зац≥њ прац≥ на виробництв≥, а саме: недосконалий технолог≥чний процес, конструктивн≥ недол≥ки обладнанн¤, ≥нструмент≥в та пристосувань, недостатн¤ механ≥зац≥¤ важких роб≥т; недосконале огородженн¤, в≥дсутн≥сть спец≥альних захисних засоб≥в, засоб≥в сигнал≥зац≥њ та блокувань, недостатн¤ м≥цн≥сть та над≥йн≥сть машин, шк≥длив≥ властивост≥ оброблюваного матер≥алу тощо. ÷≥ причини ≥нколи називають конструктивними або ≥нженерними.

ќрган≥зац≥йн≥ причини, що повн≥стю залежать в≥д р≥вн¤ орган≥за≠ц≥њ прац≥ на виробництв≥. ƒо них можна в≥днести: незадов≥льний стан територ≥њ, проњзд≥в, проход≥в, порушенн¤ правил експлуатац≥њ обладнанн¤, транспортних засоб≥в, порушенн¤ технолог≥чного регламенту, порушенн¤ правил ≥ норм при транспортуванн≥, складанн≥ ≥ збер≥ганн≥ матер≥ал≥в ≥ деталей; порушенн¤ норм ≥ правил при плановому техн≥чному обслуговуванн≥ та ремонт≥ обладнанн¤, транспортних засоб≥в ≥ ≥нструменту; недол≥ки при навчанн≥ роб≥тник≥в безпечним методам прац≥; недостатн≥й техн≥чний нагл¤д за небезпечними роботами; використанн¤ машин, механ≥зм≥в ≥ ≥нструменту не за призначенн¤м; в≥дсутн≥сть або незадов≥льне огородженн¤ робочоњ зони; в≥дсутн≥сть або невикористанн¤ засоб≥в ≥ндив≥дуального захисту тощо.

—ан≥тарно-г≥г≥Їн≥чн≥ причини, до котрих можна в≥днести: пере≠вищенн¤ (в≥дносно) запиленост≥ та загазованост≥ пов≥тр¤ робочоњ зони; в≥дсутн≥сть або недостатнЇ природне осв≥тленн¤, п≥двищену пульсац≥ю св≥тлового потоку; п≥двищений р≥вень шуму та в≥брац≥њ, ≥нфразвукових та ультразвукових коливань на робочому м≥сц≥; п≥двищений р≥вень ультразвуковоњ та ≥нфрачервоноњ рад≥ац≥њ тощо-.

ѕсихоф≥з≥олог≥чн≥ причини, до котрих в≥днос¤тьс¤ ф≥зичн≥, нервово-псих≥чн≥ перевантаженн¤ працюючих.

ѕсихоф≥з≥олог≥чн≥ причини - груб≥ помилки в д≥¤х, пов'¤зан≥ з ф≥з≥олог≥чним (втомлен≥сть), псих≥чним (п≥двищена дратлив≥сть) або хворобливим станом прац≥вник≥в. Ќайб≥льш частими конкретними причинами виробничого травматизму на виробничих п≥дприЇмствах Ї: в≥дсутн≥сть ≥нструкц≥й з охорони прац≥; робота на несправному обладнанн≥ або на обладнанн≥ без засоб≥в захисту; в≥дсутн≥сть засоб≥в проти випадкового ураженн¤ прац≥вник≥в електричним струмом; в≥дсутн≥сть драбин, ¤к≥ б в≥дпов≥дали вимогам правил техн≥ки безпеки; розвантаженн¤ ≥ транспортуванн¤ вантаж≥в без застосуванн¤ в≥дпов≥дних механ≥зм≥в ≥

пристосувань; користуванн¤ несправним реманентом, пристосуванн¤м та ≥нструментом.

Ћюдина може припускатис¤ помилок у своњх д≥¤х внасл≥док ф≥≠зичного, статичного або динам≥чного перевантаженн¤, розумового пере≠напруженн¤, перенапруженн¤ анал≥затор≥в (зорового, слухового, так≠тильного), монотонност≥ прац≥, стресових ситуац≥й, хворобливого стану. “равму може викликати незадов≥льн≥сть анатомо-ф≥з≥олог≥чних ≥ псих≥ч≠них особливостей орган≥зму людини залежно в≥д характеру виконуваноњ роботи. ” сучасних складних техн≥чних системах управл≥нн¤, в конст≠рукц≥¤х машин, прилад≥в ≥ систем управл≥нн¤ ще недостатньо враховуютьс¤ ф≥з≥олог≥чн≥ ≥ антрополог≥чн≥ особливост≥ ≥ можливост≥ людини.

Ќезадов≥льна орган≥зац≥¤ прац≥ зумовлюЇ надм≥рн≥ ф≥зичн≥ ≥ нервов≥ перевантаженн¤, що прискорюЇ стомлюван≥сть роб≥тник≥в. ” такому стан≥ знижуЇтьс¤ чутлив≥сть до р≥зних подразник≥в виробничого середовища, притуплюЇтьс¤ увага, пильн≥сть. ÷е призводить до того, що ближче до к≥нц¤ робочоњ зм≥ни р≥зко п≥двищуЇтьс¤ к≥льк≥сть нещасних випадк≥в, причинами ¤ких Ї помилков≥ д≥њ потерп≥лих.

¬ажливе значенн¤ серед фактор≥в, ¤к≥ зумовлюють виробничий травматизм, мають попередн≥ нещасн≥ випадки, психоф≥з≥олог≥чний стан потерп≥лих. ѕри цьому неспри¤тливий психоф≥з≥олог≥чний стан може бути пов'¤заний ¤к з об'Їктивними причинами (погана орган≥зац≥¤ прац≥), так ≥ суб'Їктивними, залежними в≥д особливостей особистого стану потерп≥лих (необережн≥сть, посп≥х, втома, роздратуванн¤, ризик тощо).

ќсобист≥ ¤кост≥ прац≥вник≥в (швидк≥сть реакц≥њ, активн≥сть, в≥дпов≥дальн≥сть, дисципл≥нован≥сть ≥ т. ≥н.) також впливають на њх схильн≥сть до нещасних випадк≥в. ÷е вказуЇ, що особист≥ ¤кост≥ потерп≥лих значно впливають на той факт, що в схожих екстремальних ситуац≥¤х одн≥ стають жертвами нещасних випадк≥в, а друг≥ - н≥.

 

3. –озсл≥дуванн¤ нещасних випадк≥в на виробництв≥

≈фективн≥сть боротьби з виробничим травматизмом значною м≥рою визначаЇтьс¤ ¤к≥стю ≥ повнотою причин та обставин розсл≥дуванн¤ нещасних випадк≥в на виробництв≥. –етельне визначенн¤ основних причин та обставин виробничих нещасних випадк≥в ≥ подальший њх розклад по групах мають важливе значенн¤ дл¤ плануванн¤ ≥ розробки заход≥в запоб≥ганн¤ травматизму ≥ ц≥леспр¤мованого њх ф≥нансуванн¤ (ƒЌјќѕ 00.0-4.03-98).

«г≥дно ≥з «аконом Ђѕро охорону прац≥ї, власник повинен проводити розсл≥дуванн¤ та вести обл≥к нещасних випадк≥в, профес≥йних захворювань ≥ авар≥й в≥дпов≥дно до Ђѕоложенн¤ з розсл≥дуванн¤ ≥ обл≥ку нещасних випадк≥в, профес≥йних захворювань ≥ авар≥й на п≥дприЇмствах, в установах ≥ орган≥зац≥¤хї (затверджено постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 10.08.93 p. є623). –озсл≥дуванн¤ проводитьс¤ ком≥с≥Їю за участю представника профсп≥лковоњ орган≥зац≥њ, членом ¤коњ Ї потерп≥лий, а у випадках, передбачених законодавством, за участю представник≥в орган≥в державного нагл¤ду, управл≥нн¤ охорони прац≥ та профсп≥лок.

ћетою розсл≥дуванн¤ нещасних випадк≥в Ї встановленн¤ обставин ≥ причин, ¤к≥ призвели до них, а також документальне оформленн¤. ÷е необх≥дно дл¤ ви¤вленн¤ зв'¤зку нещасних випадк≥в з виробництвом ≥ прийн¤тт¤ заход≥в щодо запоб≥ганн¤ њх, ви¤вленн¤ ≥ покаранн¤ винних, вир≥шенн¤ питань про в≥дшкодуванн¤ матер≥альних збитк≥в, спричиненого кал≥цтвом або ≥ншим ушкодженн¤м здоров'ю потерп≥лого, а також п≥дприЇмству, ¤ке зазнало матер≥альних втрат через неправильн≥ д≥њ винних та ≥н. ѕро кожний нещасний випадок на п≥дприЇмств≥ потерп≥лий або очевидець под≥њ повинен негайно пов≥домити безпосереднього кер≥вника, ¤кий зобов'¤заний нев≥дкладно орган≥зувати першу допомогу потерпшому, пов≥домити про випадок кер≥вника п≥дприЇмства ≥ зберегти до початку розсл≥дуванн¤ обстановку на м≥сц≥ в такому стан≥, ¤к це було в момент нещасного випадку, ¤кщо не загрожуЇ життю ≥ здоров'ю ≥нших прац≥вник≥в ≥ не призведе до авар≥њ.

«а п≥дсумками розсл≥дуванн¤ нещасного випадку кер≥вник п≥дприЇмства складаЇ акт за формою Ќ-1, один прим≥рник ¤кого в≥н зо≠бов'¤заний видати потерпшому або ≥нш≥й за≥нтересован≥й особ≥ не п≥зн≥ше трьох д≥б з моменту зак≥нченн¤ розсл≥дуванн¤. “акий акт складаЇтьс¤ про кожний нещасний випадок, внасл≥док ¤кого прац≥вник за медичним висновком втратив працездатн≥сть на один день ≥ б≥льше або виникла необх≥дн≥сть у переведенн≥ його на ≥ншу, б≥льш легку роботу, терм≥ном не менше н≥ж на один день. ” раз≥ в≥дмови кер≥вника п≥дприЇмства скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпшого або ≥ншоњ за≥нтересованоњ особи з≥ зм≥стом акту питанн¤ вир≥шуЇтьс¤ у пор¤дку, передбаченому законодавством про розгл¤д трудових суперечок. ќргани з розгл¤ду трудових суперечок при необх≥дност≥ одержують в≥дпов≥дний висновок представника органу державного нагл¤ду або органу державного управл≥нн¤ охороною прац≥, або профсп≥лкового органу.

 онтроль за своЇчасним ≥ правильним розсл≥дуванн¤м, оформленн¤м ≥ обл≥ком нещасних випадк≥в, виконанн¤м заход≥в з усуненн¤ причин, ¤к≥ викликали ц≥ випадки, зд≥йснюють органи державного управл≥нн¤ ≥ нагл¤ду в галуз≥ охорони прац≥. √ромадський контроль зд≥йснюють трудов≥ колективи ≥ профсп≥лки.

Ќещасн≥ випадки, оформлен≥ актом за формою Ќ-1, реЇструютьс¤ на п≥дприЇмств≥ в спец≥альному журнал≥. ѕ≥дприЇмство сплачуЇ штраф за кожний нещасний випадок та випадок профес≥йного захворюванн¤, ¤к≥ сталис¤ на виробництв≥ з його вини. якщо встановлено факт приховуванн¤ нещасного випадку, власник сплачуЇ штраф у дес¤тикратному розм≥р≥. Ќа основ≥ акт≥в

за формою Ќ-1 п≥дприЇмство складаЇ зв≥т про потерп≥лих в≥д нещасних випадк≥в за визначеними формами ≥ подаЇ його у встановленому пор¤дку до в≥дпов≥дних установ. ƒл¤ запоб≥ганн¤ нещасних випадк≥в на виробництв≥ на основ≥ вивченн¤ стану виробничого травматизму з використанн¤м статистичноњ зв≥тност≥, об'Їднанн¤ ≥ концерни розробл¤ють разом з в≥дпов≥дними профсп≥лковими ком≥тетами заходи з проф≥лактики травматизму ≥ забезпечують њх виконанн¤.

17 червн¤ 1998 р. постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни затверджено перегл¤нуте ѕоложенн¤ про розсл≥дуванн¤ та обл≥к нещас≠них випадк≥в, профес≥йних захворювань ≥ авар≥й на п≥дприЇмствах, в установах ≥ орган≥зац≥¤х (дал≥- ѕоложенн¤).

як≥ ж основн≥ зм≥ни внесено до ѕоложенн¤?

ѕо-перше, визначено, що ѕоложенн¤ обов'¤зкове дл¤ виконанн¤ ус≥ма власниками, про що ран≥ше пр¤мо не говорилос¤.  онкретн≥ше вказано, на ¤ких прац≥вник≥в поширюЇтьс¤ д≥¤ ѕоложенн¤, а саме - на “их, ¤к≥ працюють за трудовим договором чи контрактом.

ѕо-друге, внесен≥ значн≥ доповненн¤, що безпосередньо стосуютьс¤ захисту прац≥вник≥в у випадку втрати ними працездатност≥ або загибел≥, а також враховуючи зм≥ни, що сталис¤ в законодавств≥ про працю, ком≥с≥¤ вир≥шила опрацювати нову редакц≥ю ѕоложенн¤. ѕроект нового ѕоложенн¤ було погоджено з 14 м≥н≥стерствами, √енеральною прокуратурою та ‘едерац≥Їю профсп≥лок ”крањни.

Ѕ≥льш ч≥тко викладено, коли нещасн≥ випадки берутьс¤ на обл≥к. ¬несено пон¤тт¤ робочого часу, що визначаЇтьс¤ зг≥дно з правилами внутр≥шнього трудового розпор¤дку.

якщо на п≥дприЇмств≥ введено пропускний режим, то в правилах внутр≥шнього трудового розпор¤дку треба вказати, що робочий час прац≥вника починаЇтьс¤ п≥сл¤ його в≥дм≥тки на прох≥дн≥й.

¬ нов≥й редакц≥њ б≥льш конкретизовано питанн¤ вз¤тт¤ на обл≥к нещасних випадк≥в, що сталис¤ п≥д час використанн¤ транспорту п≥дприЇмства та власного транспорту потерпшого в ≥нтересах п≥дприЇмства.

« метою соц≥ального захисту потерпших або ос≥б, ¤к≥ представл¤ють њх ≥нтереси, передбачено ознайомленн¤ њх з матер≥алами розсл≥дуванн¤, тод≥ ¤к ран≥ше власник був зобов'¤заний т≥льки надати њм акт за формою Ќ-1.

ƒо ѕоложенн¤ включено нов≥ вимоги щодо прав посадових ос≥б орган≥в державного нагл¤ду за охороною прац≥ в раз≥ незгоди власника скласти акт за формою Ќ-1, а, в≥дтак, ≥ нести за це в≥дпов≥дальн≥сть.

¬пор¤дковано розд≥л розсл≥дуванн¤ профес≥йних захворювань.  онкретизовано пор¤док њх обл≥ку п≥дприЇмствами, виробнич≥ чинники на ¤ких спри¤ли виникненню профзахворюванн¤. ¬становлено пор¤док розсл≥дуванн¤ та обл≥ку профзахворювань у репресованих, ¤к≥ працювали

 

4. ћетоди анал≥зу травматизму

ћетою анал≥зу виробничого травматизму Ї розробка заход≥в щодо попередженн¤ нещасних випадк≥в. ƒл¤ цього необх≥дно систематично анал≥зувати ≥ ви¤вл¤ти причини, що њх зумовлюють. Ќайб≥льш розповсюдженими методами анал≥зу виробничого травматизму Ї так≥: статистичний ≥ монограф≥чний, заслуговують уваги економ≥чний, ерго≠ном≥чний, прогностичний методи.

—татистичний метод базуЇтьс¤ на анал≥з≥ статистичноњ доку≠ментац≥њ з травматизму. ¬их≥дними даними дл¤ анал≥зу Ї матер≥али, що м≥ст¤тьс¤ в актах за формою Ќ-1, ¤кий складаЇтьс¤ про нещасний випа≠док, внасл≥док ¤кого прац≥вник зг≥дно з медичним висновком втратив працездатн≥сть на один день ≥ б≥льше або виникла необх≥дн≥сть перевести його на ≥ншу, легшу роботу, терм≥ном не менш н≥ж на один день, а також у зв≥тах п≥дприЇмства за формою 7-“. «гадан≥ документи м≥ст¤ть наступн≥ дан≥: к≥льк≥сть нещасних випадк≥в, що викликали втрату непрацездатност≥ на чотири ≥ б≥льше робочих дн≥в за зв≥тний пер≥од ј; к≥льк≥сть дн≥в непрацездатност≥, викликаних нещасними випадками за зв≥тний пер≥од ƒ; середн¤ спискова чисельн≥сть працюючих на п≥дприЇмств≥ за зв≥тний пер≥од Ѕ.

«а з≥браними даними визначаютьс¤ три показники виробничого травматизму:

показник частоти травматизму ѕ_ч

показник важкост≥ травматизму ѕ

показник непрацездатност≥ ѕ_н

« метою к≥льк≥сноњ оц≥нки р≥вн¤ захворюваност≥ на виробництв≥ розраховують показник частоти випадк≥в захворювань та показник важкост≥ захворюваност≥.

ѕоказники захворюванн¤ визначаютьс¤ за формулами: показник частоти захворювань ѕ_{ч з}

« метою к≥льк≥сноњ оц≥нки р≥вн¤ захворюваност≥ на виробництв≥ розраховують показник частоти випадк≥в захворювань та показник важкост≥ захворюваност≥.

показник важкост≥ захворювань ѕ_{в з}

ѕ†† =& ,,†††† ₃

д円†† 3 - загальна к≥льк≥сть випадк≥в захворюванн¤ за зв≥тний пер≥од, що викликали втрату непрацездатност≥ 4 ≥ б≥льше робочих дн≥в;

ƒ_з - к≥льк≥сть дн≥в непрацездатност≥, що викликали випадки захворюванн¤ за зв≥тний пер≥од;

Ѕ - середн¤ спискова к≥льк≥сть працюючих на п≥дприЇмств≥ за зв≥тний пер≥од.

–езультати розрахунк≥в подаютьс¤ у вигл¤д≥ таблиць або г≥стограм.

¬ласник п≥дприЇмства зобов'¤заний ≥нформувати прац≥вник≥в про стан охорони прац≥, причини нещасних випадк≥в, профес≥йних захворювань та про заходи, котрих вжито дл¤ њх усуненн¤ та дл¤ забезпеченн¤ умов прац≥ на р≥вн≥ нормативних вимог.

ћонограф≥чний метод анал≥зу травматизму базуЇтьс¤ на анал≥з≥ небезпечних ≥ шк≥дливих виробничих фактор≥в, ¤к≥ властив≥ тому чи ≥ншому елементов≥ виробничого процесу (обладнанню, технолог≥чному процесу, ≥ндив≥дуальним засобам захисту та ≥ншим факторам). «а цим методом поглиблено вивчають обставининещасних випадк≥в, а¤кщр виникаЇ потреба, то провод¤ть спец≥альн≥ досл≥дженн¤ ≥ експерименти. ¬насл≥док вивченн¤ великоњ к≥лькост≥ виробничих фактор≥в з'¤совуютьс¤ реальн≥ причини нещасних випадк≥в на основному робочому м≥сц≥, на д≥льниц≥ або на одн≥й груп≥ технолог≥чного обладнанн¤. ћонограф≥чний метод можна використати ≥ дл¤ розробки заход≥в з охорони прац≥ при проектуванн≥ нових виробництв.

≈коном≥чний метод пол¤гаЇ у визначенн≥ економ≥чних втрат в≥д виробничого травматизму з метою визначенн¤ економ≥чноњ доц≥льност≥ розробки та впровадженн¤ заход≥в з охорони прац≥.

ќднак цей метод не дозвол¤Ї з'¤сувати причини травматизму, тому його вважають п≥дметодом.

≈ргоном≥чний метод базуЇтьс¤ на комплексному вивченн≥ системи "людина-машина (техн≥ка)-середовище" (Ћћ—).

¬ир≥шенн¤ ергоном≥чних проблем, котр≥ виникають в процес≥ експлуатац≥њ системи Ћ ћ—, доц≥льно проводити у напр¤мку опрацюванн¤ метод≥в об'Їктивного прогнозу зм≥н ¤кост≥ д≥¤льност≥ людини п≥д впливом р≥зних неспри¤тливих фактор≥в та умов зовн≥шнього середовища (активн≥сть —онц¤, грав≥тац≥¤ ћ≥с¤ц¤, магн≥тн≥ та грав≥тац≥йн≥ пол¤ «емл≥ тощо), удосконаленн¤ моделей ≥ндив≥дуальноњ та груповоњд≥¤льност≥ людей в р≥зних умовах.

≈ргоном≥чний метод дозвол¤Ї досл≥джувати причини нещасних випадк≥в залежно в≥д ≥ндив≥дуальних особливостей людини ≥ сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чних умов; психоф≥з≥олог≥чноњ структури д≥¤льност≥; виду системи Ћћ— ≥ ¤к вир≥шуютьс¤ нею проблеми; елементарного акту д≥¤льност≥, котрий зумовив нещасний випадок та ≥нш≥. ѕо кожному нещасному випадку заповнюЇтьс¤ спец≥альний акт, що за формою нагадуЇ акт Ќ-1, ¤кий м≥стить 22 групи питань.

ѕрогностичний метод базуЇтьс¤ на прогнозуванн≥ (передбаченн≥) нещасних випадк≥в на основ≥ вивченн¤ ≥ ви¤вленн¤ потенц≥йноњ небезпеки. 'јнал≥зуютьс¤ вс≥ обл≥ков≥ ≥ зв≥тн≥ матер≥али про нещасн≥ випадки, загальн≥ та профес≥йн≥ захворюванн¤, матер≥али вс≥х вид≥в контролю стану охорони прац≥; дан≥ сан≥тарно-техн≥чних паспорт≥в об'Їкт≥в, робочих м≥сць, д≥льниць ≥ цех≥в; матер≥али спец≥альних обстежень буд≥вель, об'Їкт≥в, прим≥щень, обладнанн¤ тощо.

ѕрогностичний метод включаЇ три п≥дметоди:

Х††††††† морфолог≥чний п≥дметод, що базуЇтьс¤ на детальному вивченн≥ конструкц≥њ обладнанн¤, ви¤вленн≥ його недол≥к≥в, характеру техно≠лог≥чних операц≥й ≥ прогнозуванн¤ можливих нещасних випадк≥в;

Х††††††† екстрапол¤ц≥йний п≥дметод, що базуЇтьс¤ на вибор≥ математичноњ функц≥њ, ¤ка б достов≥рно описала ¤вище травматизму;

Х††††††† п≥дметод експертних оц≥нок, що базуЇтьс¤ на вивченн≥ думок ква≠л≥ф≥кованих фах≥вц≥в в галуз≥ охорони прац≥ шл¤хом анкетуванн¤.

—кладн≥сть застосуванн¤ п≥дметод≥в при прогнозуванн≥ умов прац≥ визначаЇтьс¤ не т≥льки комплексним характером життЇд≥¤льност≥, але й великою к≥льк≥стю науково-техн≥чних, виробничих, г≥г≥Їн≥чних, орган≥≠зац≥йних, соц≥альних та ≥нших фактор≥в, що забезпечують ефективн≥сть веж зусиль, що вживаютьс¤ з метою забезпеченн¤ життЇд≥¤льност≥.

 

5. ¬≥дшкодуванн¤ власником шкоди у раз≥ ушкодженн¤ здоров'¤ прац≥вник≥в

«г≥дно ≥з «аконом Ђѕро охорону прац≥ї, власник зобов'¤заний в≥дшкодувати прац≥вников≥ за шкоду, запод≥¤ну йому кал≥цтвом або ≥ншим ушкодженн¤м здоров'¤, пов'¤заним з виконанн¤м трудових обов'¤зк≥в, у повному розм≥р≥ втраченого зароб≥тку, а також сплатити потерпшому (членам с≥м'њ та утриманц¤м померлого) одноразову допомогу. ѕри цьому пенс≥њ та≥нш≥ доходи, ¤к≥ одержують прац≥вники, не враховуютьс¤. ѕор¤док в≥дшкодуванн¤ визначено ѕравилами в≥дшкодуванн¤ власником п≥дприЇмства, установи ≥ орган≥зац≥њ або уповноваженим ним органом шкоди, запод≥¤ноњ прац≥вников≥ ушкодженн¤м здоров'¤, пов'¤заним з виконанн¤м ним трудових обов'¤зк≥в, ¤к≥ затверджен≥ ѕостановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 23.06.93 р. є 472.

ѕ≥дприЇмство несе в≥дпов≥дальн≥сть за запод≥¤ну шкоду за на¤вност≥ двох умов: ¤кщо нещасний випадок ставс¤ з вини п≥дприЇмства ≥ ¤кщо кал≥цтво або ≥нше ушкодженн¤ здоров'¤ зв'¤зане з виконуваною роботою. –озм≥р одноразовоњ допомоги встановлюЇтьс¤ колективним договором (угодою, трудовим договором), ¤кщо в≥дпов≥дно до медичного висновку у потерп≥лого встановлено ст≥йку втрату працездатност≥. ÷¤ допомога повинна бути не менше суми, визначеноњ з розрахунку середньом≥с¤чного зароб≥тку потерп≥лого за кожний в≥дсоток втрати ним профес≥йноњ працездатност≥.

якщо нещасний випадок ставс¤ через невиконанн¤ потерп≥лим вимог нормативних акт≥в про охорону прац≥, розм≥р одноразовоњ допомоги може бути зменшено в пор¤дку, визначеному трудовим колективом за поданн¤м власника та профсп≥лкового ком≥тету п≥дприЇмства, але не б≥льше ¤к на 50 %. ‘акт на¤вност≥ вини потерп≥лого встановлюЇ ком≥с≥¤ з розсл≥дуванн¤ нещасного випадку. ¬ласник в≥дшкодовуЇ потерп≥лому витрати на л≥куванн¤ (в тому числ≥ санаторно-курортне), протезуванн¤, придбанн¤ транспортних засоб≥в, по догл¤ду за ним та ≥нш≥ види медичноњ ≥ соц≥альноњ допомоги в≥дпов≥дно до медичного висновку, що видаЇтьс¤ в установленому пор¤дку, надаЇ ≥нвал≥дам прац≥, включаючи тих, що не працюють на п≥дприЇмств≥, допомогу у вир≥шенн≥ соц≥ально-побутових питань за њх рахунок, а при можливост≥ - за рахунок п≥дприЇмства.

¬иплати сум, що належать потерпшому прац≥вников≥, за пер≥од його тимчасовоњ непрацездатност≥ або в пор¤дку в≥дшкодуванн¤ шкоди та одноразовоњ допомоги провод¤тьс¤ ≥з фонду соц≥ального страхуванн¤. ¬ласник зобов'¤заний повернути втрачен≥ суми до цього фонду, ¤кщо нещасний випадок або профес≥йне захворюванн¤ сталис¤ з його вини.

«а прац≥вниками, ¤к≥ втратили працездатн≥сть внасл≥док нещасного випадку на виробництв≥ або внасл≥док профес≥йного захворюванн¤ збер≥гаЇтьс¤ м≥сце роботи (посада) та середн¤ зароб≥тна плата на весь пер≥од до в≥дновленн¤ працездатност≥ або визнанн¤ њх у встановленому пор¤дку ≥нвал≥дами. ” раз≥, коли потерпший не може виконувати своњх обов'¤зк≥в, власник зобов'¤заний забезпечити, в≥дпов≥дно до медичних рекомендац≥й, його переп≥дготовку ≥ працевлаштуванн¤, встановити п≥льгов≥ умови та режим роботи. якщо власник не маЇ змоги працевлаштувати на своЇму п≥дприЇмств≥ ос≥б, ¤к≥ частково втратили працездатн≥сть, але не стали ≥нвал≥дами, в≥н зобов'¤заний в≥драхувати ц≥льовим призначенн¤м до ƒержавного фонду спри¤нн¤ зайн¤тост≥ населенн¤ кошти у розм≥р≥ середньом≥с¤чноњ зароб≥тноњ плати прац≥вник≥в за кожне нестворене робоче м≥сце дл¤ таких ос≥б. ” цьому раз≥ працевлаштуванн¤м цих ос≥б займаЇтьс¤ державна служба зайн¤тост≥ населенн¤.

„ас перебуванн¤ на ≥нвал≥дност≥ внасл≥док нещасного випадку на виробництв≥ через профес≥йне захворюванн¤ зараховуЇтьс¤ до стажу роботи дл¤ призначенн¤ пенс≥њ за в≥ком, а також до стажу роботи ≥з шк≥дливими умовами, ¤кий даЇ право на призначеншпенс≥њна п≥льгових умовах≥уп≥льгових розм≥рах. якщо небезпечн≥ або шк≥длив≥ умови прац≥ призвели до моральноњ шкоди потерп≥лого, порушенн¤ його нормальних життЇвих зв'¤зк≥в, власник проводить в≥дшкодуванн¤ моральноњшкоди, же можливе без втрати потерп≥лим працездатност≥. ѕор¤док в≥дшкодуванн¤ моральноњшкоди визначаЇтьс¤ законодавством. ” раз≥ зм≥ни стану здоров'¤ пор¤док перегл¤ду розм≥ру в≥дшкодуванн¤ шкоди ≥ одноразовоњ компенсац≥њ визначаЇтьс¤  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни. –озм≥р в≥дшкодуванн¤ ≥ розм≥р одноразових компенсац≥й, що сплачуЇтьс¤ потерп≥лому (або членам с≥м'њ та утриманц¤м померлого), не п≥дл¤гають оподаткуванню.

 

ѕроф≥лактика травматизму та захворювань

 

ѕлан

1.     ѕроф≥лактичн≥ засоби при травматизм≥ ;

2.     Ўл¤хи попередженн¤ травматизму;

 

1. ѕроф≥лактичн≥ засоби при травматизм≥

ќрган≥зац≥йна робота щодо попередженн¤ травматизму та захворювань повинна бути скерована на розробку план≥в заход≥в з охорони прац≥. ѕеред складанн¤м таких заход≥в доц≥льно провести прогнозуванн¤ виробничого травматизму, профес≥йних захворювань та ≥нших показник≥в з охорони прац≥.

ѕрогнозуванн¤ показник≥в з охорони прац≥ може бути пошуковим ≥ нормативним. ѕошукове прогнозуванн¤ базуЇтьс¤ на дан≥й ситуац≥њ ≥ визначаЇтьс¤ станом системи в майбутньому. Ќормативне прогнозуванн¤ ведетьс¤ залежно в≥д нормативноњ оц≥нки майбутнього стану системи до њњ д≥њ в даний час.

“аблиц¤ 3.1 ѕлан номенклатурних заход≥в з охорони прац≥ на ......... р≥к _†††††††††††††††† Д.†††††††††††††††††† ≈коном≥чна Ќазва††† ‘≥нансу-††† “ерм≥톆†††† ¬≤дпов≤-††††††† ефективн≥сть††††† ¬≥дм≥тка про заход󆆆†† ванн¤†††† введенн¤†† дальний за†††††††††††††††††††††† нн¤†††† виконанн¤ заходу†† †††виконанн¤†††††††† г J††††††††††††††††††††††††††††††††††† заходу ≤. «аходи щодо попередженн¤ захворюваност≥ 1. 2. ѕ. «аходи щодо попередженн¤ нещасних випадк≥в 1. †III. «агальн≥ заходи щодо покращенн¤ умов прац≥ 1.

ѕлануванн¤ роб≥т з охорони прац≥ буваЇ перспективним (на 3... 5 рок≥в), р≥чним та оперативним (квартальним, м≥с¤чним, декадним). ќсновною формою перспективного плануванн¤ роб≥т з охорони прац≥ Ї р≥чн≥ плани номенклатурних заход≥в щодо покращенн¤ умов та безпеки прац≥ ≥ сан≥тарно-оздоровчих заход≥в. ¬ табл. «.1. подаЇтьс¤ план номенклатурних заход≥в з охорони прац≥.

ѕерспективний та р≥чний плани складають з врахуванн¤м результат≥в анал≥зу (паспортизац≥њ) сан≥тарно-техн≥чного стану умов прац≥ на виробничих д≥льниц¤х; анал≥зу причин виробничого травматизму, загальноњ ≥ профес≥йноњ захворюваност≥, за бажанн¤м працюючих, за приписами орган≥в держав≠ного нагл¤ду та ком≥тет≥в профсп≥лок.

ѕри складанн≥ номенклатурних ≥ р≥чних план≥в щодо покращенн¤ умов прац≥ враховуютьс¤ найб≥льш актуальн≥ на даний пер≥од заходи з охорони пращ.

¬ основу складенн¤ план≥в повинн≥ бути покладен≥ наступн≥ принципи: перспективн≥сть, що характеризуЇ виб≥р найб≥льш важливих завдань з охорони прац≥; комплексн≥сть, що забезпечуЇ зв'¤зок д≥ючих та перспективних план≥в з охорони прац≥ з ≥ншими планами виробництва (план соц≥ального розвитку колективу, наукова орган≥зац≥¤ прац≥, виробництва ≥ управл≥нн¤; охорона прац≥ ж≥нок та гадл≥тк≥в; заходи з культури виробництва тощо); системн≥сть структури план≥в, що забезпечуЇ зв'¤зок з ≥ншими планами. ƒл¤ швидкоњ л≥кв≥дац≥њ недол≥к≥в, ¤к≥ ви¤влен≥ в процес≥ державного, в≥домчого та громадського контролю, розробл¤ютьс¤ оперативн≥ плани з охорони прац≥.

 

2. Ўл¤хи попередженн¤ травматизму

–озробка заход≥в щодо попередженн¤ нещасних випадк≥в - головна мета вс≥х теоретичнихта практичних роб≥т в галуз≥ охорони прац≥.

ƒл¤ забезпеченн¤ безпеки прац≥ застосовуютьс¤ засоби захисту, котр≥ под≥л¤ютьс¤ на дв≥ групи: колективного та ≥ндив≥дуального захисту.

«асоби колективного захисту виключають вплив на працюючого небезпечного виробничого фактора, що зумовлений рухом або перем≥щенн¤м матер≥ального т≥ла.

«асоби ≥ндив≥дуального захисту видаютьс¤ роб≥тникам ≥ндив≥дуально. ¬они забезпечують захист орган≥в людини в≥д д≥њ шк≥дливих та небезпечних виробничих фактор≥в. Ќижче наводитьс¤ характеристика та квал≥ф≥кац≥¤ згаданих засоб≥в захисту.

ƒо засоб≥в колективного захисту в≥днос¤ть огороджувальн≥ пристроњ. ќгороджувальн≥ засоби под≥л¤ють на дв≥ групи: огороджувальн≥ пристроњ рухомих частин, але не р≥зальних ≥нструмент≥в ≥ огороджувальн≥ пристроњ р≥зальних ≥нструмент≥в.

ѕристроњ першоњ групи можуть бути пост≥йними, наглухо закр≥пленими, зн≥мними, в≥дкидними, висувними, пересувними або з дверц¤тами. ÷е залежить в≥д особливостей огороджувального органа (вузла), особливостей його експлуатац≥њ, м≥сц¤ у верстат≥. „асто вико≠ристовуютьс¤ зн≥мн≥ огороджувальн≥ пристроњ, котр≥ пост≥йно закривають пасову, зубчасту, ланцюгову чи ≥ншу передачу. ¬они можуть бути у вигл¤д≥ кожух≥в, козирк≥в, планок, бар'Їр≥в ≥ екран≥в. «а способом виготовленн¤ вони под≥л¤ютьс¤ на суц≥льн≥, несуц≥льн≥ ≥ комб≥нован≥.

ќгороджувальн≥ засоби р≥зальних ≥нструмент≥в можуть огороджувати њх неробочу частину, т≥льки робочу њх частину або ту ≥ ≥ншу. «деб≥льшого огородженн¤ виконують ≥ ≥нш≥ функц≥њ, проте у вс≥х випадках вони мають виконувати основну функц≥ю - огородженн¤ небезпечноњ дл¤ роб≥тник≥в зони.

ќгородженн¤ можуть наглухо закривати ≥нструмент (неробочу його частину), пер≥одично перем≥щатис¤ рукою роб≥тника, бути к≥нематичне пов'¤заними ≥ автоматичними.

ќгородженн¤ не повинн≥ бути гром≥здкими, не створювати незручностей у робот≥, не знижувати продуктивност≥ прац≥ та ¤кост≥ обробки, але повинн≥ бути технолог≥чними, м≥цними ≥ he обмежувати видимост≥ робочоњ зони, легко зн≥матис¤ та встановлюватис¤ ≥ входити до комплекту верстата. ќгородженн¤ блокуЇтьс¤ з пусковим пристроЇм.

«апоб≥жн≥ засоби призначен≥ дл¤ л≥кв≥дац≥њ небезпечного вироб≠ничого фактора у джерел≥ його утворенн¤.

«а характером д≥њ вони под≥л¤ютьс¤ на блокувальн≥ та обмежу≠вальн≥. Ѕлокувальн≥ пристроњ за конструктивним виконанн¤м под≥л¤ють на муфти, штифти, клапани, шпонки, мембрани, пружини, сильфони ≥ шайби.

Ѕлокувальн≥ пристроњ призначен≥ дл¤ вимкненн¤ або запоб≥ганн¤ можливост≥ ув≥мкненн¤ джерела небезпеки при зн¤тому (в≥дкритому) огороджувальному пристроњ. Ќайб≥льш поширен≥ в деревообробц≥ електричн≥ блокуванн¤, принцип роботи котрих пол¤гаЇ в автоматичному в≥дключенн≥ електричного живленн¤ або неможливост≥ ув≥мкненн¤ верстатапри зн¤тому або в≥дкинутому огородженн≥. ≈лектромехан≥чне блокуванн¤ застосовуЇтьс¤ на дверц¤тах електрошаф, котр≥ закривають електророзпод≥лювальн≥ пристроњ, на дверц¤тах ≥ люках, що ведуть в небезпечн≥ зони тощо.

ѕринцип д≥њ фотоелектричного блокуванн¤ пол¤гаЇ в перетин≥ св≥тлового промен¤, спр¤мованого на фотоелемент ≥ зм≥н≥ величини св≥тлового потоку, що падаЇ на нього, внасл≥док чого зм≥нюЇтьс¤ сила струму, котрий подаЇтьс¤ на вим≥рно-командний пристр≥й. ѕодаЇтьс¤ ≥мпульс на вв≥мкненн¤ виконавчого механ≥зма захисного пристрою.

ѕневматичне та г≥дравл≥чне блокуванн¤ застосовуЇтьс¤ у пневмо-та г≥дросистемах ≥ виготовл¤Їтьс¤ у вигл¤д≥ клапан≥в та мембран. «апоб≥жн≥ мембрани призначен≥ дл¤ захисту х≥м≥чного устаткуванн¤ в≥д руйнуванн¤ за умов авар≥йного зростанн¤ тиску. ќсновним недол≥ком запоб≥жних розривних мембран Ї те, що п≥сл¤ њх спрацюванн¤ отв≥р скиданн¤ тиску залишаЇтьс¤ в≥дкритим.

√альм≥вн≥ пристроњ призначен≥ дл¤ спов≥льненн¤ або зупинки виробничого устаткуванн¤ п≥д час виникненн¤ небезпечноњ виробничоњ ситуац≥њ.

«а конструктивним виконанн¤м гальм≥вн≥ пристроњ под≥л¤ютьс¤ на колодков≥, стр≥чков≥, дисков≥, за формою - кон≥чн≥ та клинов≥. «а способом спрацюванн¤ вони можуть бути ручними, "-автоматичними ≥ нап≥вавтоматичними. «а принципом д≥њ гальм≥вн≥ пристроњ под≥л¤ютьс¤ на механ≥чн≥, електромагн≥тн≥, пневматичн≥, г≥дравл≥чн≥ та комб≥нован≥. √альм≥вн≥ пристроњвикористовуютьс¤ дл¤ швидкоњзупинки вал≥в, шпиндел≥в п≥сл¤ виключенн¤ верстата.

ѕристроњ автоматичного контролю та сигнал≥зац≥њ призначен≥ дл¤ контролю передаванн¤ та в≥дтворенн¤ ≥нформац≥њ (кольоровоњ, звуковоњ, св≥тловоњ тощо) з метою приверненн¤ уваги працюючих та прийн¤тт¤ ними р≥шень за про¤ву або можливого виникненн¤ небезпечного виробничого фактора. «а призначенн¤м ц≥ пристроњ под≥л¤ютьс¤ на ≥нформац≥йн≥, попереджувальн≥, авар≥йн≥ та в≥дпов≥дн≥. «а характером спрацюванн¤ сигналу - пост≥йн≥ або пульсуюч≥. «а контрольованим параметром сигнал≥зац≥¤ може контролювати тиск, температуру, волог≥сть, загазован≥сть, шум, в≥брац≥ю, частоту обертанн¤, початок пуску тощо.

—игнал≥зац≥¤ застосовуЇтьс¤ самост≥йно або разом з огороджу-вальними, запоб≥жними, пусковими пристро¤ми, пристро¤ми керуванн¤ обладнанн¤м. —л≥д надавати перевагу так≥й сигнал≥зац≥њ, котра сигнал≥зуЇ, попереджуЇ та автоматично усуваЇ небезпеку. —в≥тлова, звукова або св≥тлозвукова сигнал≥зац≥¤ подаЇтьс¤ п≥д час групового обслуговуванн¤ агрегат≥в, багатоповерхового розташуванн¤ устаткуванн¤, перед пуском дл¤ попередженн¤ працюючих про необх≥дн≥сть вживанн¤ заход≥в перестороги.

ѕристроњ дистанц≥йного керуванн¤ призначен≥ дл¤ управл≥нн¤ технолог≥чними процесами або виробничим устаткуванн¤м за межами небезпечноњ зони. ÷е найефективн≥ш≥ засоби безпеки. «авд¤ки ним роб≥тники вивод¤тьс¤ з зон ≥нтенсивного перем≥щенн¤ предмет≥в прац≥, шумних та гар¤чих д≥льниць ≥ можуть нав≥ть перебувати в ≥ншому прим≥щенн≥. ¬провадженн¤ потокових механ≥зованих та автоматизованих л≥н≥й супроводжуЇтьс¤ застосуванн¤м дистанц≥йного управл≥нн¤ та п≥двищенн¤м безпеки прац≥.

«асоби ≥ндив≥дуального захисту застосовують в тих випадках, коли безпека роб≥т не може бути забезпечена конструкц≥Їю обладнанн¤, орган≥зац≥Їю виробничих процес≥в, арх≥тектурно-планувальними р≥шенн¤ми та засобами колективного захисту. ¬они п≥дл¤гають оц≥нц≥ за захисними, ф≥з≥олог≥чними та експлуатац≥йними показниками.

«асоби захисту шк≥рного покриву (спец≥альний од¤г) видаютьс¤ роб≥тникам та ≥нженерно-техн≥чним прац≥вникам дл¤ захисту т≥ла в≥д забрудненн¤, механ≥чних вплив≥в, води, вологи, кислот, луг≥в, п≥двище≠них або понижених температур, рад≥оактивних речовин, нафти ≥ жир≥в, дл¤ захисту в≥д б≥олог≥чних фактор≥в.

«алежно в≥д призначенн¤ та виду шк≥дливого фактора, спецод¤г виготовл¤ють з гладкофарбованого полосника з просочуванн¤м, лавса-нобавовн¤ноњ тканини, сукн¤ноњ нап≥ввовн¤ноњ тканини з пол≥проп≥леном, кислотозахисного сукна, нетканого прошивного н≥тронового полотна.

ƒл¤ захисту працюючих в≥д впливу вологи застосовують спецод¤г з бавовн¤нопаперових та льн¤них тканин з водозахисним просочуванн¤м ≥ гумовим покритт¤м.

—пецод¤г загального призначенн¤, що захищаЇ роб≥тник≥в в≥д виробничого забрудненн¤, механ≥чних пошкоджень ≥ холоду, виготовл¤≠Їтьс¤ ≥з звичайних бавовн¤но-паперових тканин.

«асоби захисту орган≥в диханн¤ та слуху забезпечують ефективний захист людини в≥д шк≥дливого впливу р≥зних забруднень (пилу, газу, пари, аерозолей), ¤к≥ Ї в пов≥тр≥ робочоњ зони та в≥д нестач≥ кисню.

—л≥д зауважити, що необх≥дна безпека повинна забезпечуватись г≥г≥Їн≥чним нормуванн¤м з встановленн¤м гранично допустимоњ концентрац≥њ (√ƒ ) або гранично допустимого р≥вн¤ (√ƒ–) шк≥дливих фактор≥в. ÷ьому спри¤Ї ефективна загальнообм≥нна та м≥сцева вентил¤ц≥¤, застосуванн¤ вод¤ного зрошуванн¤ запиленого пов≥тр¤ного середовища тощо. —пец≥альними захисними засобами Ї протигази та респ≥ратори. ÷≥ засоби под≥л¤ютьс¤ на ф≥льтруюч≥ та ≥золююч≥.

‘≥льтруюч≥ засоби забезпечують захист в умовах обмеженого вм≥сту шк≥дливих речовин.

≤золююч≥ засоби застосовують п≥д час авар≥й та великих викид≥в шк≥дливих речовин в атмосферу.

«асобами захисту слуху в≥д ≥нтенсивного шуму (¤кщо його неможливо знизити конструктивними засобами) Ї навушники та заглушки. Ќавушники знижують високочастотний шум на 40 дЅ, а вушн≥ вкладиш≥ -до25дЅ.

«асоби захисту голови, обличч¤ ≥ очей попереджують вплив пилу, стружки та падаючих предмет≥в застосуванн¤м спец≥альних окул¤р≥в, масок, щитк≥в, капелюх≥в та касок. ќкул¤ри застосовуютьс¤ в токарних цехах, п≥д час заточуванн¤ ≥нструмент≥в тощо. ћаски, щитки ≥ капелюхи використовуютьс¤ в ремонтних цехах, а каски - на завантажувально-розвантажувальних роботах.

«асоби захисту н≥г та рук. ƒл¤ зовн≥шн≥х роб≥т п≥д час холодного та перех≥дного пер≥оду року використовуЇтьс¤ вал¤не взутт¤, а дл¤ роб≥т з використанн¤м кислот, луг≥в та клењв - гумов≥ чоботи. ѕ≥д час роботи у вогких, холодних умовах од¤гають утеплен≥ клеЇн≥ та гумов≥ чоботи.

«асобом захисту рук в≥д механ≥чних пошкоджень, оп≥к≥в;¹ холоду Ї рукавиц≥ ≥ рукавички. Ќайчаст≥ше використовують бавовн¤но-паперов≥ рукавиц≥.

ѕ≥д час роботи з≥ слабкими кислотами ≥ лугами дл¤ захисту пальц≥в рук використовують гумов≥ напальчники, а дл¤ захисту в≥д пор≥з≥в ≥ забруднень - шк≥р¤н≥ напальчники.

«асоби запоб≥ганн¤ ураженн¤ електричний струмом. ѕор¤д з колективними засобами захисту сл≥д використовувати ≥ндив≥дуальн≥ засоби. ƒо них в≥днос¤ть д≥електричн≥ рукавички, боти, чоботи, калош≥, виготовлен≥ з≥ спец≥альноњ д≥електричноњ гуми.ќсобливу увагу сл≥д звертати на справн≥сть засоб≥в, перед використанн¤м огл¤дати њх.

ƒопом≥жн≥ захисн≥ засоби призначен≥ дл¤ захисту персоналу в≥д пад≥нн¤ з висоти (запоб≥жн≥ по¤си та страхувальн≥ канати), дл¤ безпечного п≥д≥йманн¤ на висоту (драбини, к≥гт≥), а також дл¤ захисту в≥д св≥тлового, теплового, механ≥чного та х≥м≥чного вплив≥в (захисн≥ окул¤ри, протигази, рукавиц≥, спецод¤г)

«а порушенн¤ нормативних акт≥в про охорону прац≥, невиконанн¤ розпор¤джень посадових ос≥б орган≥в державного нагл¤ду з питань охорони прац≥ кер≥вники п≥дприЇмств, орган≥зац≥й, установ можуть прит¤гатис¤ органами ƒержнагл¤дохоронпрац≥ до сплати штрафу. ћаксимальний розм≥р штрафу не може перевищувати 2% м≥с¤чного фонду зароб≥тноњ плати п≥дприЇмства, орган≥зац≥њ, установи. Ўтрафи накладаютьс¤ кер≥вниками ƒержнагл¤дохоронпрац≥ та м≥сцевих орган≥в.

 

“ема 7. ќсновн≥ питанн¤ безпеки прац≥

ѕлан

1.                ѕон¤тт¤ умови прац≥

2.                Ѕепека Ц головна мета охорони прац≥.

 

ѕон¤тт¤ умови прац≥

¬ процес≥ прац≥ людина перебуваЇ в контакт≥ з предметом прац≥, знар¤дд¤ми прац≥ та ≥ншими людьми.  р≥м цього, на людину д≥ють р≥зн≥ фактори виробничого середовища, зокрема температура, волог≥сть та швидк≥сть руху пов≥тр¤, параметри котрих не в≥дпов≥дають нормативним значенн¤м, надм≥рний шум, в≥брац≥¤, шк≥длив≥ вид≥ленн¤, електромагн≥тне та рад≥оактивне випром≥нюванн¤ тощо. ¬се це характеризуЇ умови, в ¤ких працюЇ людина.

“аким чином, пон¤тт¤ умов прац≥ складаЇтьс¤ з комплексу фактор≥в, ¤к≥ впливають на д≥¤льн≥сть людини. ”сунути негативний вплив, тобто забезпечити нешк≥длив≥ та спри¤тлив≥ умови прац≥, можна, виключаючи на робочих м≥сц¤х шк≥длив≥ виробнич≥ фактори, послаблюючи њх д≥ю до допустимих норм чи меж, або забезпечуючи оптимальн≥ умови прац≥. ¬ир≥шувати ц≥ задач≥ повинна виробнича сан≥тар≥¤.

¬иробнича сан≥тар≥¤ - це система орган≥зац≥йних заход≥в ≥ техн≥чних засоб≥в, ¤к≥ запоб≥гають чи зменшують д≥ю шк≥дливих виробничих фактор≥в на працюючих.

”мови прац≥ Ч це умови, що формуютьс¤ в процес≥ прац≥ людини, ¤ка Ї головною продуктивною силою сусп≥льства. ѕроцес прац≥ зд≥йснюЇтьс¤ лише при Їднанн≥ уречевлених продуктивних сил з робочою силою людини. «м≥ни у зречевлених елементах продуктивних сил (в засобах та знар¤дд¤х прац≥, в предметах прац≥ та технолог≥њ обробки) спричин¤ють зм≥ни в умовах прац≥ (ƒ—“” 2293-93). ” процес≥ прац≥ формуютьс¤ специф≥чн≥ дл¤ кожного виду виробництва умови прац≥. ÷е залежить в≥д особливостей вироблюваноњ продукц≥њ, сукупност≥ застосованого обладнанн¤, ≥нструмент≥в, пристосо≠вувань, сировини та матер≥ал≥в, методики технолог≥њ та орган≥зац≥њ виробництва. ÷≥ чинники перебувають у т≥сному взаЇмозв'¤зку, впливають на процес формуванн¤ умов прац≥. ќтже, вир≥шенн¤ складного завданн¤ формуванн¤ спри¤тливих умов прац≥ залежить, перш за все, в≥д створенн¤ безпечноњ техн≥ки, технолог≥њ та належноњ орган≥зац≥њ виробництва.

”мови прац≥ визначаютьс¤ двома основними показниками: характером виробничого процесу, пов'¤заного з робочою позою, нервово-псих≥чним станом, напругою м'¤з≥в роб≥тника та ≥н., а також виробничими обставинами п≥д час роботи, ¤к≥ впливають на його здоров'¤, нервово-м'¤зову та псих≥чну д≥¤льн≥сть. —кладовими виробничих обставин Ї:

Х             орган≥зац≥йн≥ форми виробничих процес≥в;

Х             прийн¤тий регламент;

Х             темп ≥ ритм роботи;

Х             режим прац≥ ≥ в≥дпочинку;

Х             сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чн≥ умови у виробничому прим≥щенн≥ та на робочому
м≥сц≥;

 

Х       _(< умови, ¤к≥ забезпечують безпереб≥йну високопродуктивну працю
..., (орган≥зац≥ю робочих м≥сць, виробничий ≥нструктаж та ≥н.);

Х       ..< форми керуванн¤ виробничим процесом;

Х†††† соц≥альний м≥крокл≥мат у виробничому колектив≥.

Ќеспри¤тлив≥ умови прац≥ примушують орган≥зм людини витрачати енерг≥ю на переборюванн¤ впливу шк≥дливих фактор≥в. ¬насл≥док цього зростаЇ втома орган≥зму, що п≥двищуЇ ймов≥рн≥сть нещасного випадку, оск≥льки зморений орган≥зм не може з необх≥дною ефективн≥стю реагувати на зм≥ни, що в≥дбуваютьс¤ навкруги, нав≥ть ¤кщо ц≥ зм≥ни безпечн≥ дл¤ нього. ƒ≥¤ неспри¤тливих умов прац≥ може бути також причиною захворювань роб≥тник≥в - профес≥йних чи виробничо зумовлених.

2. Ѕепека Ц головна мета охорони прац≥.

Ѕезпека - це стан умов прац≥, при ¤кому з визначеною ймов≥рн≥стю виключена небезпека, тобто можлив≥сть пошкодженн¤ здоров'¤ людини. Ѕезпека - головна мета охорони прац≥. ќтже, охорона прац≥ - це зас≥б дос¤гненн¤ безпеки людини на виробництв≥ шл¤хом усуненн¤ небезпечних ≥ шк≥дливих фактор≥в (ƒ—“” 2293-93).

ѕовн≥ший анал≥з умов та безпеки прац≥ можна зд≥йснити, враховуючи так≥ фактори (ƒЌјќѕ 0.00-8.05-94):

Х             рухом≥ машини та механ≥зми;

Х             незахищен≥ рухом≥ елементи виробничого обладнанн¤;

Х             вироби, заготовки, матер≥али, що перем≥щуютьс¤;

Х             п≥двищенн¤ запиленост≥ та загазован≥сть пов≥тр¤ робочоњ зони;

Х             п≥двищенн¤ або зниженн¤ температури поверхн≥ обладнанн¤, мате≠
р≥ал≥в, пов≥тр¤ робочоњ зони;

Х             п≥двищений р≥вень шуму на робочому м≥сц≥, ≥нфразвукових та
ультразвукових коливань, в≥брац≥њ;

Х             п≥двищений або понижений барометричний тиск у робоч≥й зон≥ та
його р≥зка зм≥на;

Х†††† п≥двищену або понижену в≥дносну волог≥сть, рухом≥сть та ≥он≥зац≥¤
пов≥тр¤; небезпечний р≥вень напруги в електричному ланцюгу, замиканн¤ ¤кого може пройти через т≥ло людини;

Х†††††† п≥двищений р≥вень статичноњ електриф≥кац≥њ та електромагн≥тних ₍≥†††† ††††коливань;

Х†††††† п≥двищена напружен≥сть електричного чи магн≥тного пол¤;

Х††††† в≥дсутн≥сть або нестача природного св≥тла; Х††† понижена контрасн≥сть;

Х†††††† пр¤мий або в≥дбитий блиск;

Х††††† п≥двищена пульсац≥а св≥тлового потоку;

Х             п≥двищений р≥вень ультраф≥олетовоњ та ≥нфрачервоноњ рад≥ац≥њ;

Х             нервово-псих≥чн≥ навантаженн¤.

ѕерел≥чен≥ фактори в≥днос¤тьс¤ до небезпечних та шк≥дливих. ¬они про¤вл¤ютьс¤ раптово або поступово. –аптове виникненн¤ небезпеки супроводжуЇтьс¤ травматичними насл≥дками Ч виробничими травмами. ѕоступовий вплив небезпечних фактор≥в спричин¤Ї профес≥йн≥ захворюванн¤ або хрон≥чне отруЇнн¤. јле, ¤к раптова, так ≥ поступова д≥¤ виробничоњ небезпеки завжди призводить до паталог≥чних процес≥в в орган≥зм≥. ќтже, пон¤тт¤ "шк≥длив≥сть" входить в пон¤тт¤ "небезпека".

Ќебезпека - це такий стан умов прац≥, коли людина з певним ступенем ймов≥рност≥ п≥дл¤гаЇ д≥њ небезпечних або шк≥дливих фактор≥в.

ƒ≥¤льн≥сть людини, супроводжувана потенц≥йною небезпекою, може призводити до травм, захворювань, пог≥ршенн¤ самопочутт¤ та ≥нших насл≥дк≥в. ѕотенц≥йн≥сть небезпеки пол¤гаЇ в прихованому, не¤вному характер≥ про¤ву за певних, нер≥дко важко передбачуваних умов. —утн≥сть небезпеки пол¤гаЇ в тому, що можливий такий вплив на людину, котрий призводить до травм, захворювань, пог≥ршенн¤ самопочутт¤ та ≥нших небажаних насл≥дк≥в.

 

“ема 8. Ќебезпечн≥ та шк≥длив≥ виробнич≥ фактори

ѕлан

1.     Ќебезпечний виробничий фактор

2. ѕон¤тт¤ Днебезпечна ситуац≥¤Ф

 

1. Ќебезпечний виробничий фактор

—тандартне визначенн¤ небезпечних та шк≥дливих виробничих фактор≥в м≥ститьс¤ в ƒ—“” 2293-93.

Ќебезпечний виробничий фактор Ч це фактор, д≥¤ ¤кого на працюючого при певних умовах приводить до травми або ≥ншого раптового р≥зкого пог≥ршенн¤ стану його здоров'¤.

Ўк≥дливий виробничий фактор - це фактор, д≥¤ ¤кого на працюючого при певних умовах приводить до захворюванн¤ або зниженн¤ працездатност≥.

Ќебезпечн≥ та шк≥длив≥ виробнич≥ фактори под≥л¤ютьс¤ на чотири ≤ групи: ф≥зичн≥, х≥м≥чн≥, б≥олог≥чн≥ та психоф≥зичн≥. ƒо ф≥зичних небезпечних ≥ шк≥дливих фактор≥в в≥днос¤тьс¤: рухом≥ елементи машин ≥ механ≥зм≥в; вироби, що перем≥щаютьс¤; матер≥али; заготовки; руйнуванн¤ конструкц≥й; надлишкова запилен≥сть ≥ загазован≥сть пов≥тр¤ в робоч≥й зон≥; нев≥дпов≥дна температура поверхн≥ обладнанн¤; п≥двищена або понижена температура пов≥тр¤ в робоч≥й зон≥; п≥двищений р≥вень шуму, в≥брац≥й, ультразвуку, ≥нфразвукових коливань; п≥двищений або понижений барометричний тиск; п≥двищена або понижена в≥дносна волог≥сть; рух, ≥он≥зац≥¤ пов≥тр¤; п≥двищений р≥вень статичноњ електрики, електромагн≥тних коливань, в≥дсутн≥ть або недостатнЇ природне осв≥тленн¤; недостатн¤ штучна осв≥тлен≥сть робочоњ зони; п≥двищена ¤скрав≥сть св≥тла; пр¤мий та в≥дбитий блиск; п≥двищена пульсац≥¤ св≥тлового потоку; п≥двищен≥ р≥вн≥ ультраф≥олетовоњ та ≥нфрачервоноњ рад≥ац≥њ; гостр≥ крањ, жорстк≥сть поверхн≥ деталей, ≥нструмент≥в та обладнанн¤; розташуванн¤ робочих м≥сць на значн≥й висот≥ в≥дносно земл≥; невагом≥сть.

ƒо х≥м≥чних небезпечних ≥ шк≥дливих виробничих фактор≥в в≥днос¤тьс¤ х≥м≥чн≥ речовини, ¤к≥ за характером д≥њ на орган≥зм людини под≥л¤ютьс¤ на токсичн≥, подразнююч≥, сенсиб≥л≥зуюч≥, канцерогенн≥, мутагенн≥, котр≥ впливають на репродуктивну функц≥ю. «а шл¤хом проникненн¤ в орган≥зм людини вони под≥л¤ютьс¤ на так≥, що проникають через дихальн≥ шл¤хи, шлунково-кишковий тракт, слизов≥ оболонки ≥ поверхн≥ т≥ла людини.

ƒо б≥олог≥чних небезпечних ≥ шк≥дливих виробничих фактор≥в в≥днос¤тьс¤ патогенн≥ м≥кроорган≥зми (бактер≥њ, в≥руси, гриби) ≥ продукти њх життЇд≥¤льност≥, а також макроорган≥зми (рослинн≥ ≥ тваринн≥).

ƒо психоф≥зичних небезпечних ≥ шк≥дливих виробничих фактор≥в в≥днос¤тьс¤ ф≥зичн≥ (статичн≥ ≥ динам≥чн≥) ≥ нервово-псих≥чн≥ перевантаженн¤ (розумове перенапруженн¤, перенапруженн¤ катал≥затор≥в, монотонн≥сть прац≥, емоц≥йне перенавантаженн¤).

Ќервово - псих≥чн≥ навантаженн¤ спричин¤ютьс¤ переробкою великоњ к≥лькост≥ ≥нформац≥њ ≥ стосуютьс¤ оператор≥в пульт≥в управл≥нн¤ при порушенн≥ режиму прац≥ ≥ в≥дпочинку.

ѕерел≥чен≥ шк≥длив≥ фактори можуть викликати у працюючих так≥ профес≥йн≥ хвороби, ¤к пилов≥ бронх≥ти, пневмокон≥ози, в≥брац≥йну хворобу, захворюванн¤ нервовоњ системи та ≥н.  р≥м того, неспри¤тливе виробниче середовище може впливати на здоров'¤ майбутн≥х покол≥нь людей.

Ќос≥¤ми небезпечних та шк≥дливих фактор≥в Ї предмети прац≥, засоби виробництва, продукти прац≥, енерг≥¤, природно - кл≥матичне середовище, флора, фауна, люди, навколишнЇ середовище.

Ќебезпечн≥ та шк≥длив≥ фактори характеризуютьс¤ потенц≥алом, ¤к≥стю, часом ≥снуванн¤ або д≥њ на людину, ≥мов≥рн≥стю по¤ви, розм≥рами зони д≥њ. ѕотенц≥алом визначаЇтьс¤ виробничий фактор з к≥льк≥сного боку, наприклад, р≥вень шуму, сила електричного струму, концентрац≥¤ газ≥в у пов≥тр≥, дисперсн≥сть пилу. як≥сть фактора в≥дбиваЇ його специф≥чн≥ особливост≥, ¤к≥ впливають на орган≥зм людини. ÷е, наприклад, частотний спектр шуму, дисперсн≥сть пилу, р≥д електричного струму. ѕрост≥р, де пост≥йно д≥ють або пер≥одично виникають небезпечн≥ й шк≥длив≥ фактори, ¤к≥ можуть д≥¤ти на людину, називають небезпечною зоною.

Ќебезпечн≥ зони можуть бути пост≥йними або тимчасовими. ¬они характеризуютьс¤ геометричними розм≥рами, а зм≥нн≥ зони - ще й ≥мов≥рн≥стю виникненн¤. Ќебезпечн≥ зони можуть бути локальними ≥ розгорнутими. Ћокальною називаЇтьс¤ зона, розм≥ри ¤коњ сп≥вв≥дносн≥ з розм≥рами людини. –озгорнутою називаЇтьс¤ зона, що суттЇво перевищуЇ розм≥ри людини.

2. ѕон¤тт¤ Днебезпечна ситуац≥¤Ф

¬ажливим пон¤тт¤м в охорон≥ прац≥ Ї пон¤тт¤ про небезпечну ситуац≥ю. ”мови, за ¤ких складаЇтьс¤ можлив≥сть ƒ≤ѓ на людину шк≥дливих ≥ небезпечних фактор≥в, визначаЇ небезпечну ситуац≥ю (небезпечний момент). Ќебезпечна ситуац≥¤ пов'¤зана з просторовим ≥ часовим сум≥щенн¤м людини ≥ небезпечноњ зони. ƒл¤ характеристики небезпечних момент≥в ≥ небезпечних ситуац≥й ввод¤тьс¤ часовий та ≥мов≥рн≥сний параметри. „асовий параметр - це можливий або фактичний час ≥снуванн¤ небезпечноњ ситуац≥њ.

«а можливим характером впливу на людину фактори под≥л¤ютьс¤ на прост≥ (електричний струм, п≥двищена забруднен≥сть пов≥тр¤ тощо) та пох≥дн≥, ¤к≥ викликаютьс¤ взаЇмод≥Їю простих фактор≥в (вибухи, пожеж≥).

«а насл≥дками розр≥зн¤ють фактори, котр≥ викликають втому людини (нервово - псих≥чне та ф≥зичне перенавантаженн¤), захворюванн¤ (загальн≥ та профес≥йн≥), травматизм, авар≥њ, пожеж≥.

«а збитком розр≥зн¤ють фактори, котр≥ завдають соц≥ального збитку (пог≥ршують здоров'¤, знижують тривал≥сть житт¤, перешкоджа-ютьгармон≥йному розвитку особи тощо) та економ≥чного збитку (зниженн¤ продуктивност≥ прац≥, невиходи на роботу, оплата листк≥в тимчасовоњ непрацездатност≥).

ќздоровч≥ заходи повинн≥ бути спр¤мован≥ на боротьбу з п≥двищеною запилен≥стю ≥ загазован≥стю пов≥тр¤, в≥брац≥Їю, шумом, на нормал≥зац≥ю м≥крокл≥мату ≥ ф≥зичних навантажень, усуненн¤ ≥нших небезпечних ≥ шк≥дливих виробничих фактор≥в.

—уттЇве значенн¤ мають ≥ндив≥дуальн≥ особливост≥ людини. « огл¤ду на це дл¤ роб≥тник≥в, ¤к≥ працюють у шк≥дливих умовах, провод¤тьс¤ обов'¤зков≥ попередн≥ (при вступ≥ на роботу) та пер≥одичн≥ (1 раз на 3,6, 12 та 24 м≥с¤ц≥, залежно в≥д шк≥дливост≥ виробничого процесу) медичн≥ огл¤ди.

“ема 9. ‘≥з≥олог≥чна д≥¤ метеоролог≥чних фактор≥в на орган≥зм людини

 

ѕлан

1. ћетеоролог≥чн≥ фактори;

2. √≥г≥Їн≥чне нормуванн¤ параметр≥в м≥крокл≥мату.

 

1. ћетеоролог≥чн≥ фактори

ƒл¤ нормальноњ життЇд≥¤льност≥ людини важливим Ї забезпеченн¤ нормальних метеоролог≥чних умов у виробничих прим≥щенн¤х, котр≥ суттЇво впливають на самопочутт¤ людини.

¬ пон¤тт¤ Ђметеоролог≥чн≥ умовиї, або Ђм≥крокл≥матї, виробничих прим≥щень вход¤ть т≥ ф≥зичн≥ фактори виробничого середовища, ¤к≥ впливають на тепловий стан орган≥зму ≥ котр≥ необх≥дно пост≥йно контролювати. ÷е температура, волог≥сть, швидк≥сть руху пов≥тр¤, барометричний тиск ≥ теплове випром≥нюванн¤. ¬≥д стану виробничого середовища залежить самопочутт¤ ≥ здоров'¤ людини.

јтмосферне пов≥тр¤ складаЇтьс¤ з сум≥ш≥ азоту (78,08 %), кисню (20,95 %), аргону (0,93 %), вуглекислоти (0,03 %) ≥ дуже незначноњ к≥лькост≥ ≥нших газ≥в (всього 0,01 %).  р≥м того, атмосферне пов≥тр¤ маЇ дом≥шки орган≥чного ≥ неорган≥чного походженн¤, а також воду у вс≥х станах.

якщо к≥льк≥сть кисню в пов≥тр≥ зменшитьс¤ до 12 %, то утруднюЇтьс¤ диханн¤. ¬ таких умовах людина напружуЇ дихальний апарат, дихаЇ част≥ше; такий стан людина витримуЇ до 0,5 години.

ќтже, оздоровленн¤ пов≥тр¤ного середовища виробничих прим≥щень - одна з основних проблем життЇд≥¤льност≥ людини.

ѕов≥тр¤ треба розгл¤дати ¤к середовище, що пост≥йно приймаЇ тепло, ¤ке вид≥л¤Ї людський орган≥зм. ¬еличина тепловид≥ленн¤ орган≥змом людини залежить в≥д ступен¤ ф≥зичноњ напруги в даних кл≥матичних умовах ≥ складаЇ в≥д 85 (стан спокою) до 500 ƒж/с (важка робота). ƒл¤ нормального проходженн¤ ф≥з≥олог≥чного процесу в орган≥зм≥ людини теплота, ¤ка вид≥л¤Їтьс¤ орган≥змом людини, повинна повн≥стю в≥дводитис¤ в середовище.

Ќормальне теплове самопочутт¤ буде тод≥, коли тепловид≥ленн¤ орган≥змом людини повн≥стю поглинаЇтьс¤ навколишн≥м середовищем, при цьому температура внутр≥шн≥х орган≥в пост≥йна на р≥вн≥ 36,6 ∞—.

«авд¤ки властивост¤м людського орган≥зму збер≥гаЇтьс¤ температура т≥ла, незважаючи на значн≥ зм≥ни метеоролог≥чних умов за рахунок пост≥йноњ роботи механ≥зму терморегул¤ц≥њ, котрий пов'¤заний з д≥¤льн≥стю нервових центр≥в.

“ерморегул¤ц≥Їю називаЇтьс¤ сум≥ш ф≥з≥олог≥чних процес≥в орган≥зму, ¤к≥ спр¤мован≥ на п≥дтриманн¤ температури т≥ла на б≥льш-менш сталому р≥вн≥ незалежно в≥д навколишнього середовища.

ѕри температур≥ пов≥тр¤ в межах в≥д 15 до 250 ∞— теплопродукц≥¤ орган≥зму знаходитьс¤ приблизно на пост≥йному р≥вн≥ (зона спокою).  оли в≥дбуваЇтьс¤ зниженн¤ температури пов≥тр¤, теплопродукц≥¤ п≥двищуЇтьс¤, в першу чергу, за рахунок роботи м'¤з≥в ≥ активного обм≥ну речовин. ј при п≥двищенн≥ температури пов≥тр¤ п≥двищуЇтьс¤ процес теплов≥ддач≥. ¬≥ддача к≥лькост≥ тепла орган≥змом людини в середовище залежить в≥д споживанн¤ людиною кисню, в≥дпов≥дно до ≥нтенсивност≥ виробничоњ д≥¤льност≥. ¬ стан≥ спокою людина споживаЇ прот¤гом 1 хв 0,2...0,25 л кисню, при виконанн≥ роботи середньоњ важкост≥ - в≥д 0,5 до 1,0 л, а при важк≥й робот≥ - до 1,4 л. —л≥д мати на уваз≥, що такоњ к≥лькост≥ кисню при особливо ≥нтенсивн≥й робот≥ може бути замало ≥ виникаЇ кисневий голод.

ѕерегр≥ванн¤ орган≥зму в≥дбуваЇтьс¤ за умов надлишкового конвективного випром≥нюванн¤ тепла нагр≥тих поверхонь. –озр≥зн¤ють дв≥ фази перегр≥ванн¤. ѕерша - ф≥з≥олог≥чна, при котр≥й вступають в активну реакц≥ю пристосувальн≥ функц≥њ орган≥зму. ѕри цьому актив≥зу≠Їтьс¤ робота серцево-судинноњ та дихальноњ систем, в≥дбуваЇтьс¤ ≥нтен≠сивне потовид≥ленн¤, котре с¤гаЇ 5 л за зм≥ну. « потом втрачаЇтьс¤ велика к≥льк≥сть м≥неральних солей та в≥там≥н≥в —≤¬,.

ƒосл≥дженн¤ми встановлено, що в к≥нц≥ 5-ти годинного перебуванн¤ в зон≥ з температурою пов≥тр¤ б≥льше 31 ∞— ≥ вологост≥ 80...90 % працездатн≥сть падаЇ до 62 %. «начно падаЇ сила в м'¤зах рук (на 30.. .40%), приблизно у 2 рази пог≥ршуЇтьс¤ координац≥¤ рух≥в рук. ѕродуктивн≥сть прац≥ падаЇ пропорц≥йно метеоролог≥чним умовам.

ќхолодженн¤ орган≥зму можливе найчаст≥ше в зимовий ≥ перех≥дний пер≥оди року при виконанн≥ роб≥т на в≥дкритому пов≥тр≥, або роб≥т, ¤к≥ провод¤тьс¤ в неопалюваних виробничих ≥ складських прим≥щенн¤х.

“ривала д≥¤ низькоњ температури може викликати р≥зн≥ небажан≥ зм≥ни в орган≥зм≥ людини. ќхолодженн¤ пов'¤зане з≥ значними теплови≠д≥ленн¤ми через к≥нц≥вки рук ≥ н≥г. Ќа охолодженн¤ впливаЇ волог≥сть ≥ швидк≥сть руху пов≥тр¤. –озр≥зн¤ють охолодженн¤ загальне ≥ м≥сцеве.

«агальне ≥ м≥сцеве охолодженн¤ орган≥зму Ї причиною р≥зних захворювань: м≥оз≥т≥в, неврит≥в, радикул≥т≥в тощо, а також загальних та ≥нфекц≥йних захворювань. Ѕудь-¤кий ступ≥нь охолодженн¤ характеризу≠Їтьс¤ зниженн¤м частоти серцебитт¤ ≥ гальмуЇ д≥¤льн≥сть кори головного мозку, що суттЇво впливаЇ на працездатн≥сть людини.

ћ≥сцеве переохолодженн¤ може настати нав≥ть при температур≥ вище 0 ∞—. Ќаприклад, при тривалому охолодженн≥ н≥г в гумовому взутт≥ водою, температура ¤коњ 8 ∞—, а також внасл≥док пот≥нн¤ н≥г в гумових чоботах при таких же температурах.

¬олог≥сть пов≥тр¤ визначаЇтьс¤ ступенем його насиченост≥ вод¤ною парою. ћаЇмо так≥ основн≥ параметри вологого пов≥тр¤.

јбсолютна волог≥сть - це маса вод¤ноњ пари в одиниц≥ об'Їму вологого пов≥тр¤, тобто густина вод¤ноњ пари у пов≥тр≥, кг/м³: пост≥йному тиску я_п= 461,58 ƒж/кг ∞—; .†† “ - абсолютна температура,  .

¬ологоЇмк≥сть пов≥тр¤ - це абсолютна волог≥сть пов≥тр¤, насиченого вод¤ними парами при дан≥й температур≥, кг/м³.

д円†† – - тиск насиченоњ вод¤ноњ пари при дан≥й температур≥, кг/м³.

¬≥дносна волог≥сть пов≥тр¤ - це в≥дношенн¤ абсолютноњ вологост≥ пов≥тр¤ до вологоЇмкост≥ у в≥дсотках, що визначаЇтьс¤ за формулою:

'††† /≥†††††††††††††††† ј

¬олог≥сть пов≥тр¤ суттЇво впливаЇ на терморегул¤ц≥ю людського орган≥зму. ѕ≥двищенн¤ в≥дносноњ вологост≥ пов≥тр¤ у виробничому прим≥щенн≥ (75...85 %) ускладнюЇ терморегул¤ц≥ю, зменшуЇ тепловид≥≠ленн¤ орган≥змом. ‘≥з≥олог≥чно оптимальною Ї в≥дносна волог≥сть в межах 40...60 %.

«а нормами проектуванн¤ промислових п≥дприЇмств ƒ—“” 2293-93 ≥ ƒЅЌ ј 2.2.1-95 залежно в≥д характеру виконуваних роб≥т найб≥льш спри¤тливими дл¤ людського орган≥зму Ї: в≥дносна волог≥сть 60...50 % -при температур≥ 18...22 ∞—; не б≥льше 55 % - при температур≥ 28∞—; не б≥льше 60 % - при температур≥ 27 ∞—; не б≥льше 65 % - при температур≥ 26 ∞—; не б≥льше 70% - при температур≥ 25 ∞—; не б≥льше 75 % - при температур≥ 24 ∞— ≥ нижче.

Ўвидк≥сть руху пов≥тр¤. «наченн¤ руху пов≥тр¤ дл¤ теплового балансу орган≥зму людини доц≥льно пов'¤зувати з температурою ≥ волог≥стю пов≥тр¤. –ух пов≥тр¤ в атмосферному простор≥, ¤к температура ≥ волог≥сть, водночас практично не п≥дл¤гають визначенню.

–ух пов≥тр¤ Ї важливим фактором, ¤кий суттЇво впливаЇ на комфортн≥ умови дл¤ життЇд≥¤льност≥ людини. Ўвидк≥сть руху пов≥тр¤ залежно в≥д його температури може впливати по-р≥зному на людину. ѕри високих температурах пов≥тр¤ його рух забезпечуЇ нормальне самопочутт¤ людини, а при в≥дсутност≥ руху стан орган≥зму пог≥р-шуЇтьс¤, що може викликати тепловий удар. Ћюдина здатна в≥дчувати рух пов≥тр¤ при його швидкост≥ 0,1 м/с. «алежно в≥д характеру виконуваних роб≥т, температури, вологост≥ допускаЇтьс¤ швидк≥сть руху пов≥тр¤ в межах 0,3...0,5 м/с ≥ не повинна перевищувати 1,0...1,5 м/с.

ќтже, температура, волог≥сть ≥ швидк≥сть руху пов≥тр¤ Ї факторами, що комплексно впливають на самопочутт¤ людини.

2. √≥г≥Їн≥чне нормуванн¤ параметр≥в м≥крокл≥мату

”мови прац≥ значною м≥рою залежать в≥д стану виробничого середовища, ¤ке характеризуЇтьс¤ м≥крокл≥матом.  омфортн≥ параметри виробничого м≥крокл≥мату (температура, в≥дносна волог≥сть, швидк≥сть руху пов≥тр¤) дл¤ кожного конкретного випадку визначаютьс¤ в нормативному документ≥ - —истем≥ стандарт≥в безпеки прац≥ (——Ѕѕ) √ќ—“ 12.1.005-88 ≥ Ї обов'¤зковим дл¤ вс≥х виробництв ≥ дл¤ виробництв у р≥зних географ≥чних розташуванн¤х.

¬ основу принципу нормуванн¤ метеоролог≥чних умов виробничого середовища покладена диференц≥йна характеристика оптимальних ≥ допустимих метеоролог≥чних умов в робочому середовищ≥ залежно в≥д тепловоњ характеристики виробничого прим≥щенн¤, категор≥њроб≥т ≥ пер≥оду року.

ѕ≥д оптимальними м≥крокл≥матичними умовами розум≥ють так≥ сп≥вв≥дношенн¤ параметр≥в м≥крокл≥мату, котр≥ при д≥њ на людину забезпечують нормальний функц≥ональний тепловий стан орган≥зму без залученн¤ механ≥зму терморегул¤ц≥њ. ¬насл≥док цього забезпечуЇтьс¤ тепловий комфорт, що значною м≥рою впливаЇ на працездатн≥сть.

ƒопустимими м≥крокл≥матичними умовами називають так≥ сп≥вв≥д≠ношенн¤ параметр≥в м≥крокл≥мату, котр≥ за тривалоњ та систематичноњ д≥њ на людину можуть викликати зм≥ни ≥ швидко нормал≥зувати функц≥ональний ≥ тепловий стан орган≥зму при напружен≥й робот≥ механ≥зму терморегул¤ц≥њ, не виход¤чи за меж≥ ф≥з≥олог≥чноњ р≥вноваги. ¬одночас може виникнути дискомфортне теплов≥дчутт¤, пог≥ршуЇтьс¤ самопочутт¤, знижуЇтьс¤ працездатн≥сть. «алежно в≥д важкост≥ ≥ характеру вс≥ роботи под≥л¤ють на чотири категор≥њ (табл. 7.1).

ќптимальн≥ ≥ допустим≥ норми температури, вологост≥ ≥ швидкост≥ руху пов≥тр¤ на робочих м≥сц¤х дл¤ р≥зного пер≥оду року залежно в≥д категор≥њ роботи подано в табл. 7.2.

7.2. ќптимальн≥ та допустим≥ метеоролог≥чн≥ фактори

÷≥ три фактори т≥сно пов'¤зан≥ м≥ж собою, визначають тепловий баланс т≥ла людини, њњ самопочутт¤ ≥ працездатн≥сть.

“ема 10. «ахист орган≥зму людини в≥д перегр≥ванн¤ та охолодженн¤

 

ѕлан

1.     “еплообм≥н людини з навколишн≥м середовищем;

2.     «ахист орган≥зму людини в≥д перегр≥ванн¤ ≥ охолодженн¤.

 

1. “еплообм≥н людини з навколишн≥м середовищем

Ќадзвичайно важливим дл¤ життЇд≥¤льност≥ людини Ї пост≥йне вид≥ленн¤ тепла в навколишнЇ середовище.

ќдним з важливих ≥нтегральних показник≥в теплового стану орган≥зму людини вважаЇтьс¤ середн¤ температура т≥ла - 36,5 ∞—. “емпе≠ратура шк≥рного покриву людини об'Їктивно визначаЇ реакц≥ю орган≥зму на д≥ю температурного фактора, оск≥льки його температурний режим суттЇво впливаЇ на тепловид≥ленн¤.

ќрган≥зм людини, ¤к зазначалос¤, завд¤ки терморегул¤ц≥њ здатний в≥ддавати надлишкове тепло в навколишнЇ середовище внасл≥док випром≥нюванн¤, конвекц≥њ, випаровуванн¤ ≥ кондукц≥њ.

¬ипром≥нюванн¤ - це теплообм≥н внасл≥док електромагн≥тних коливань м≥ж т≥лами, ¤к≥ розд≥лен≥ магн≥тним середовищем. “еплова енерг≥¤ перетворюЇтьс¤ на поверхн≥ т≥ла в коливну, передаЇтьс¤ на другу (холодну), де знову перетворюЇтьс¤ в теплову. ” виробничих умовах людина сама випром≥нюЇ тепло, теплов≥ випром≥нюванн¤ в≥д нагр≥того обладнанн¤, в≥д сонц¤ тощо.

“аблиц¤

(’_к - коеф≥ц≥Їнт, ¤кий враховуЇ тепловид≥ленн¤ конвекц≥Їю (за нормальних параметр≥в м≥крокл≥мату часто приймають а, =4,06¬т/м²  .

Ќа конвективний теплообм≥н людини з навколишн≥м середовищем впливаЇ швидк≥сть руху пов≥тр¤, а також в≥дносна волог≥сть, оск≥льки коеф≥ц≥Їнт теплопров≥дност≥ пов≥тр¤ Ї функц≥Їю барометричного тиску ≥ вологоЇмкост≥ пов≥тр¤. ¬еличина конвективного теплообм≥ну значною м≥рою залежить в≥д швидкост≥ руху пов≥тр¤. “еплов≥ддача —>₃ залежить в≥д ≥нтенсивност≥ випаровуванн¤ вологи шк≥рним покривом людини:

д円†† –_тт- густина вод¤ноњ пари у пов≥тр≥ при максимальн≥й насиченост≥ дл¤ даноњ температури;

р- густина вод¤ноњ пари шк≥рного покриву; :†††††††† V- швидк≥сть руху пов≥тр¤.

« п≥двищенн¤м температури пов≥тр¤ зб≥льшуЇтьс¤ значенн¤ –_тт. “ак, при робот≥ на в≥дкритому пов≥тр≥ (¤кщо ”= 0) при ≥_п= -10 ∞—, –_тт = 2 г/м³ ≥ при (_п = «ќ ∞— то –_шп≥ = 30 г/м³. —уттЇве значенн¤ дл¤ теплообм≥ну маЇ швидк≥сть руху пов≥тр¤.

ѕередачу тепла теплопров≥дн≥стю через од¤г людини можна у¤вити ¤к теплообм≥н м≥ж т≥лом ≥ середовищем при њх безпосередньому контакт≥. якщо врахувати, що теплопров≥дн≥сть в≥дбуваЇтьс¤ через однор≥дну ст≥нку в однор≥дному температурному пол≥, то р≥вн¤нн¤ теплопров≥дност≥ (р≥вн¤нн¤ ‘ур'Ї) може бути визначене за виразом:

д円††† я_о - коеф≥ц≥Їнт, ¤кий враховуЇ теплопров≥дн≥сть тканин од¤гу людини, ¬т/м∞—; ј - товщина тканин од¤гу людини, м.

ќск≥льки теплопров≥дн≥сть тканин од¤гу мала, то важливу роль в процес≥ тепловид≥ленн¤ виконуЇ конвективна передача з потоком кров≥.

 ондукц≥¤Чце теплообм≥н, котрий в≥дбуваЇтьс¤ при безпосередньому дотику людини до гар¤чих чи холодних машин, верстат≥в, ≥нструмент≥в, матер≥ал≥в:

д円††† ≥- температура поверхн≥ т≥ла, ∞—;

≤- температура навколишнього середовища, ∞—;

5 - площа охолодженн¤ (нагр≥ванн¤) т≥ла людини, м²;   - коеф≥ц≥Їнт теплопередач≥ теплопров≥дн≥стю, ¬т/м²  ; “- час охолодженн¤ (нагр≥ванн¤), год.

’арактер теплообм≥ну суттЇво залежить в≥д сп≥вв≥дношенн¤ величин ≤_и. якщо, ≤_н =/, то теплов≥ддача в≥дбуваЇтьс¤, перш за все, за рахунок випром≥нюванн¤ ≥ конвекц≥њ. якщо /₍ =/, то теплов≥ддача в≥дбуваЇтьс¤ за рахунок випаровуванн¤.

“еплов≥ д≥њ викликають р≥зн≥ психоф≥з≥олог≥чн≥ зм≥ни в орган≥зм≥ прац≥вник≥в. ѕотовид≥ленн¤ негативно впливаЇ на роботу серцевосудинноњ ≥ дихальноњ систем, при цьому частота серцебитт¤ зб≥льшуЇтьс¤ до 100... 150, кров'¤ний тиск п≥двищуЇтьс¤. —уттЇво пог≥ршуЇтьс¤ стан орган≥зму при зростанн≥ температури до 30...35 ∞—. ‘ункц≥њ терморегул¤ц≥њ суттЇво порушуютьс¤, що викликаЇ б≥ль голови, спрагу, шум в органах слуху, слабк≥сть, а також може викликати тепловий удар, оск≥льки температура т≥ла п≥двищуЇтьс¤ до 40.. .42 ∞—, що веде до втрати св≥домост≥.

«абезпеченн¤ комфортних метеоролог≥чних умов виробничого середовища - складне комплексне ≥нженерне завданн¤.

2. «ахист орган≥зму людини в≥д перегр≥ванн¤ ≥ охолодженн¤

«ахист в≥д перегр≥ванн¤ орган≥зму. ƒл¤ попередженн¤ перегр≥ванн¤ орган≥зму у виробничих прим≥щенн¤х повинн≥ бути створен≥ так≥ метеоролог≥чн≥ умови, ¤к≥ здатн≥ забезпечити нормальний виробничий процес ≥ самопочутт¤ прац≥вник≥в. ћетеоролог≥чн≥ умови виробничих прим≥щень регламентуютьс¤ ƒ—“” 2293-93 залежно в≥д тепловид≥лень, характеру виконуваних роб≥т, пори року, вологост≥ ≥ швидкост≥ руху пов≥тр¤.

¬плив надлишкових теплових напруг на людину, ¤ка працюЇ в умовах п≥двищених температур ≥ д≥й теплових випром≥нювань, визначаЇтьс¤ за формулою:

д円†† я_н- втрата тепла при нормальному потовид≥ленн≥ дл¤ даних умов; ѕ_тт- максимально можлива втрата тепла людиною при потовид≥ленн≥.

Ћегка теплова напруга при Ќ₍ < 40 %; важка - при Ќ₍=70..90%. Ќормальн≥ умови прац≥ у виробничих прим≥щенн¤х забезпечуютьс¤ ц≥лою низкою заход≥в, ¤к≥ зумовлюють ≥нженерн≥ напр¤мки.

–ац≥ональне розм≥щенн¤ обладнанн¤. ¬ажливий фактор умов прац≥ в цехах з тепловид≥ленн¤ми - розм≥щенн¤ виробничого обладнанн¤ ≥ орган≥зац≥¤ робочих м≥сць зг≥дно з д≥ючими стандартами. ¬раховуючи вимоги цих стандарт≥в, сл≥д розм≥щувати обладнанн¤, що вид≥л¤Ї тепло, безпосередньо п≥д аерац≥йними л≥хтар¤ми, а також доц≥льно передбачати окрем≥ прим≥щенн¤.

ћехан≥зац≥¤ та автоматизац≥¤ виробництва забезпечуЇ високу безпеку прац≥. ѕерех≥д в≥д механ≥зац≥њ до автоматизац≥њ ще б≥льше в≥ддал¤Ї роб≥тника в≥д шк≥дливих ≥ небезпечних зон.

јвтоматизац≥¤ базуЇтьс¤ на сучасн≥й технолог≥њ ≥ прогресивних методах управл≥нн¤, що передбачаЇ повне зв≥льненн¤ людини в≥д виснажливих виробничих фактор≥в. ѕри повн≥й автоматизац≥њ функц≥њ людини значно скорочуютьс¤. ¬с¤ њњ роль зводитьс¤ до керуванн¤ та контролю за роботою машин ≥ ходом технолог≥чних процес≥в.

–ац≥ональна теплова ≥зол¤ц≥¤ обладнанн¤. Ќин≥ ≥снуЇ багато вид≥в тепло≥зол¤ц≥йних матер≥ал≥в. ƒо неорган≥чних матер≥ал≥в можна в≥днести: д≥атон≥т, азбест, азбоцемент, совел≥т, слюда, азбозур≥т, м≥неральна вата, скловата, п≥носкло, п≥нобетон, керамз≥т, пемза тощо. ќрган≥чними ≥зол¤ц≥йними матер≥алами Ї торфо≥зол¤ц≥йн≥ ≥ деревн≥ плити, деревна тирса, ф≥брол≥т, арбол≥т ≥ т.≥н.

≈фективн≥сть тепловоњ ≥зол¤ц≥њ зумовлюЇтьс¤ типом обладнанн¤. ѕри температур≥ тепло≥золюючоњ поверхн≥ 500.. .600 ∞— застосовують азбест, совел≥т, м≥неральну вату; при температур≥ 800...900 ∞— - азбозур≥т, д≥атом≥тову цеглу; при температур≥ понад 1000 ∞— - верм≥кул≥т, спец≥альн≥ керам≥чн≥ пластини та ≥н.

≈крануванн¤. ≈фективним засобом захисту людини в≥д тепло≠вид≥лень Ї екрануванн¤. ≈крани застосовуютьс¤ дл¤ екрануванн¤ джерел випром≥нюванн¤ ≥ робочих м≥сць. «ахисн≥ екрани бувають прозор≥ ≥ непрозор≥, подв≥йн≥ ≥ заповнен≥ водою або пов≥тр¤м, с≥тчаст≥, скл¤н≥ тощо. «а принципом д≥њ огороджувальн≥ засоби здатн≥ поглинати ≥ в≥дбивати тепловипром≥нюванн¤.

≈фективн≥сть теплозахисного екрана оц≥нюють часткою поглинутого тепла ≥ може бути визначений за виразом:

ƒ^е /†††† /†† /† -≥нтенсивн≥сть випром≥нюваних доз на робочому м≥сц≥ до ≥ п≥сл¤ встановленн¤ екрана.

≈крани, ¤к≥ в≥дбивають тепловид≥ленн¤, виготовл¤ють з листових матер≥ал≥в св≥тлих кольор≥в (алюм≥н≥й листовий, б≥ле листове зал≥зо, алюм≥н≥Їва фарба, фольга на азбест≥ тощо). ≈фективн≥сть таких теплозахисних екран≥в дос¤гаЇ 80.. .90 %.

“еплопоглинальн≥ екрани здеб≥льшого використовують ¤к ст≥ни, спец≥альн≥ огорож≥, щити або подв≥йн≥ щити, виготовлен≥ з р≥зних матер≥ал≥в (цегла, вогнетривке скло, метал≥зований азбест ≥ т.≥н.) ≈фективн≥сть теплозахисту склом в≥д випром≥нюванн¤ при температур≥ 100 ∞— дос¤гаЇ 86 %.

¬ентил¤ц≥¤ ≥ кондиц≥онуванн¤ пов≥тр¤ Ї найб≥льш ефективним засобом нормал≥зац≥њ м≥крокл≥мату у виробничих прим≥щенн¤х (детальн≥ше див. розд. 8).

«ахист в≥д охолодженн¤. ƒл¤ захисту орган≥зму людини в≥д охолодженн¤ у виробничих та ≥нших прим≥щенн¤х доц≥льно передбачати так≥ метеоролог≥чн≥ умови, при ¤ких забезпечуЇтьс¤ нормальний теплообм≥н м≥ж орган≥змом ≥ навколишн≥м середовищем.

¬ холодний пер≥од передбачають засоби, ¤к≥ запоб≥гають проник-ненню великоњ к≥лькост≥ холодного пов≥тр¤ через технолог≥чн≥ отвори, ворота, двер≥, шлюзи внасл≥док частого або тривалого њх в≥дкриванн¤. «асобами захисту можуть бути тамбури або пов≥тр¤но-теплов≥ зав≥си. ѕов≥тр¤но-теплов≥ зав≥си доц≥льно влаштовувати б≥л¤ вор≥т, що в≥дкриваютьс¤ част≥ше, н≥ж 5 раз≥в або не менше, н≥ж на 40 хвилин за зм≥ну в районах з температурою пов≥тр¤ дл¤ холодного ≥ перех≥дного пер≥оду року -15 ∞— ≥ нижче.

ѕри робот≥ в холодний ≥ перех≥дний пер≥од року на в≥дкритому пов≥тр≥ або в прим≥щенн¤х, ¤к≥ не опалюютьс¤, необх≥дно мати прим≥щенн¤ з температурою пов≥тр¤ 26 ∞—. Ќайб≥льш ефективно обладнати так≥ прим≥щенн¤ променевим опаленн¤м. –об≥тники, ¤к≥ працюють в умовах переохолодженн¤, обов'¤зково забезпечуютьс¤ ≥ндив≥дуальними засобами захисту.

–ац≥онал≥зац≥¤ режим≥в прац≥ та в≥дпочинку. ∆иттЇд≥¤льн≥сть

г людини у виробничих прим≥щенн¤х забезпечуЇтьс¤ ц≥лою низкою заход≥в.

«ниженн¤ втоми, забезпеченн¤ високоњ продуктивност≥ прац≥ з найменшою

напружен≥стю дос¤гаЇтьс¤ ч≥ткою орган≥зац≥Їю режиму прац≥ ≥ в≥дпочинку.

ѕри виконанн≥ роб≥т, ¤к≥ вимагають значних зусиль з використанн¤м мускульноњ сили, рекомендуютьс¤ короткочасн≥ перерви 10... 12 хв. ѕри ... виконанн≥ особливо важких роб≥т (металурги, ковал≥ та ≥н.) доц≥льно робити перерви з пром≥жком в≥дпочинку 15...20 хв, а також бажано встановити неповний робочий день. ƒл¤ прац≥вник≥в в зимову пору року на в≥дкритому пов≥тр≥ важливо влаштувати к≥мнату з опаленн¤, що створить комфортн≥ умови дл¤ в≥дпочинку.

≈лементами рац≥онального режиму прац≥ ≥ в≥дпочинку Ї виробнича г≥мнастика ≥ комплекс заход≥в з психоф≥з≥олог≥чного розвантаженн¤, в тому числ≥ функц≥ональна музика. ≈фект психоемоц≥йного розвантаженн¤ обумовлюЇтьс¤ естетичним оформленн¤м ≥нтер'Їру, виг≥дних мебл≥в, що значною м≥рою пов'¤зане з ергоном≥кою, трансл¤ц≥Їю спец≥ально п≥д≥браних музичних твор≥в, забезпеченн¤м тон≥зуючими напо¤ми тощо. ÷≥ заходи суттЇво впливають на психолог≥чне розвантаженн¤, естетичний настр≥й ≥ покращанн¤ самопочутт¤.

“ема 11. ¬иробниче осв≥тленн¤

 

ѕлан

1.     ќсновн≥ пон¤тт¤ та г≥г≥Їн≥чн≥ вимоги щодо виробничого осв≥тленн¤;

2.      ласиф≥кац≥¤ виробничого осв≥тленн¤;

3.     ƒжерела св≥тла та основн≥ осв≥тлювальн≥ прилади.

 

1. ќсновн≥ пон¤тт¤ та г≥г≥Їн≥чн≥ вимоги щодо виробничого осв≥тленн¤

ќсв≥тленн¤ - це отриманн¤, розпод≥л та використанн¤ св≥тловоњ енерг≥њ дл¤ забезпеченн¤ нормальних умов прац≥ (—Ќ≤ѕ (–‘) 23-05-95).

ќсв≥тленн¤, що в≥дпов≥даЇ г≥г≥Їн≥чним вимогам, спри¤Ї п≥двищенню продуктивност≥ прац≥, створюЇ гарний психолог≥чний тонус, в≥дпов≥дний настр≥й ≥ самопочутт¤, запоб≥гаЇ загальн≥й втом≥ орган≥зму, впливаЇ на обм≥н речовин, серцево-судинну систему, знижуЇ к≥льк≥сть нещасних випадк≥в. ЌедостатнЇ осв≥тленн¤ Ї одн≥Їю з причин виробничого травматизму.

“аким чином, осв≥тленн¤ повинне бути достатн≥м, тобто в≥дпов≥дати вимогам сан≥тарних норм, р≥вном≥рним, не повинно осл≥плювати оч≥ та створювати в≥дблиски на робоч≥й поверхн≥, за спектральним складом маЇ наближатись до сон¤чного св≥тла. ќптимальним вважаЇтьс¤ таке осв≥тленн¤, при ¤кому втома зору найменша. ћенш допустимою величиною осв≥тленн¤ вважаЇтьс¤ така, нижче ¤коњ в≥дбуваЇтьс¤ порушенн¤ зоровоњ функц≥њ.

ƒ≥¤ св≥тла на оч≥ людини викликаЇ трансформац≥ю енерг≥њ електромагн≥тного випром≥нюванн¤ у нервов≥ ≥мпульси, ¤к≥ по зоровому нерву передаютьс¤ в головний мозок - до зоровоњ зони кори великих п≥вкуль.

ќко людини безпосередньо реагуЇ на ¤скрав≥сть об'Їкта, ¤ка визначаЇтьс¤ в≥дношенн¤м сили св≥тла до площ≥ поверхн≥, ¤ка св≥титьс¤. ¬им≥рюЇтьс¤ в канделах на квадратний метр (кд/м²) чи в н≥тах на квадратний сантиметр (нт/см²).

√≥г≥Їн≥чною нормою Ї ¤скрав≥сть. ѕри ¤скравост≥ понад 30000 нт виникаЇ ефект осл≥пленн¤.

ќргани зору мають здатн≥сть сприймати випром≥нюванн¤ в межах довжини хвиль в≥д 380 до 760 нм; з одного боку, це частина ультраф≥олетового, а з другого - ≥нфрачервоного випром≥нюванн¤.

” навколишньому св≥т≥ важко перел≥чити р≥зноман≥тн≥ кольоров≥

в≥дт≥нки, а кол≥р Ї в≥дображенн¤м у наших в≥дчутт¤х такоњ ф≥зичноњ

характеристики, ¤к спектральний склад випром≥нюванн¤. —прийн¤тт¤ хвиль

Ї суб'Їктивним образом спектру випром≥нюванн¤, тобто характеристикою

його† частотних† складових.† „утлив≥сть† зору† максимальна† до

електромагн≥тного випром≥нюванн¤ з довжиною хвил≥ 555 нм (або 0,555

мкм) (жовто-зелений кол≥р) та зменшуЇтьс¤ до границь видимого спектру.

ќсв≥тленн¤ характеризуЇтьс¤ к≥льк≥сними та ¤к≥сними показниками:

Х†††††† св≥тловий пот≥к ‘ - частина променевого потоку, ¤ка сприймаЇтьс¤

зором людини, ¤к св≥тло; характеризуЇ потужн≥сть св≥тлового

випром≥нюванн¤, вим≥рюЇтьс¤ в люменах (лм); ††††† сила св≥тла ≤ - просторова щ≥льн≥сть св≥тлового потоку; визначаЇтьс¤
¤к в≥дношенн¤ св≥тлового потоку (≤‘, що виходить ≥з джерела ≥
р≥вном≥рно поширюЇтьс¤ всередин≥ елементарного т≥лесного кута
с≥\”, до величини цього кута: ≤ = д‘/с≥\”; вим≥рюЇтьс¤ в канделах

(вд);

Х             осв≥тлен≥сть ≈ - поверхнева щ≥льн≥сть св≥тлового потоку; визнача≠
Їтьс¤ ¤к в≥дношенн¤ св≥тлового потоку д‘, що р≥вном≥рно падаЇ на
осв≥тлену поверхню с18 (м²), до њњ площ≥, тобто ≈ = <≥‘/с15; вим≥рюЇтьс¤
в люксах (лк);

Х             ¤скрав≥сть ¬ поверхн≥ п≥д кутом а до нормал≥ -це в≥дношенн¤ сили
св≥тла с≥‘, випром≥нюваного осв≥тленою або св≥тлою поверхнею в
цьому напр¤мку, до площ≥ <≤8 проекц≥њ ц≥Їњ поверхн≥ на площину,
перпендикул¤рну до цього напр¤мку, тобто ¬ = <≥‘/(с≥8 созос);
вим≥рюЇтьс¤ в канделах на квадратний метр, кд/м².

ƒл¤ ¤к≥сноњ оц≥нки умов зоровоњ прац≥ використовують так≥ показники, ¤к фон, контраст об'Їкта з фоном, коеф≥ц≥Їнт пульсац≥њ осв≥тленост≥, показник засл≥пленн¤, спектральний склад св≥тла.

‘он - це поверхн¤, на ¤к≥й в≥дбуваЇтьс¤ розр≥зненн¤ об'Їкта. ¬≥н характеризуЇтьс¤ здатн≥стю поверхн≥ в≥дбивати падаючий на нењ св≥тловий пот≥к. ÷¤ здатн≥сть (коеф≥ц≥Їнт в≥дбиванн¤ д) визначаЇтьс¤ ¤к в≥дношенн¤ в≥дбитого в≥д поверхн≥ св≥тлового потоку ‘_в≥д до падаючого на нењ св≥тлового поток󑆆 ,тобтор = ‘./‘†† .

■'††††† пал'††††† ^{円††††††††††} п≥䆆†††† щ≥|

«алежно в≥д осв≥тленост≥ та фактури поверхн≥ значенн¤ коеф≥ц≥Їнта в≥дбитт¤ знаход¤тьс¤ в межах 0,02...0,95; при р > 0,4 фон вважаЇтьс¤ св≥тлим; при р = 0,2...0,4 - середн≥м ≥ при р < 0,2 - темним.

 онтраст об'Їкта з фоном - ступ≥нь розр≥зненн¤ об'Їкта та фону -характеризуЇтьс¤ сп≥вв≥дношенн¤м ¤скравостей розгл¤дуваного об'Їкта (точка, л≥н≥¤, знак, тр≥щина, риска або ≥нш≥ елементи, ¤к≥ потр≥бно розр≥знити в процес≥ роботи) до фону; визначаЇтьс¤ за формулою:

 онтраст об'Їкта з фоном вважаЇтьс¤ великим, ¤кщо к > 0,5 (об'Їкт р≥зко вид≥л¤Їтьс¤ на фон≥), середн≥м - при к =0,2.. .0,5 (об'Їкт ≥ фон пом≥тно в≥др≥зн¤ютьс¤ за ¤скрав≥стю ≥ малим - при к = < 0,2 (об'Їкт слабо пом≥тний на фон≥).

 оеф≥ц≥Їнт пульсац≥њ осв≥тленост≥ к_п - це критер≥й глибини коливанн¤ осв≥тленост≥ внасл≥док зм≥ни в час≥ св≥тлового потоку.  оеф≥ц≥Їнт пульсац≥ к визначаЇтьс¤ за (№оомтаою:

д円†† ≈†† . ≈†† . ≈††† - максимальне, м≥н≥мальне та середнЇ значенн¤ осв≥тленост≥ за пер≥од коливань; дл¤ газорозр¤дних ламп к_п = 25...65%; дл¤ ламп розжарюванн¤ к_п - 7%; дл¤ галогенних к_п = 1%. ѕоказник осв≥тленост≥ р₀ - критер≥й оц≥нки засл≥плюючоњ д≥њ

осв≥тлювальноњ установки. «наченн¤^ визначаЇтьс¤ за формулою:

 

д円††† ”_≤ /V₂ - видим≥сть об'Їкта розр≥зненн¤ в≥дпов≥дно при екрануванн≥ та на¤вност≥ ¤скравих джерел св≥тла в пол≥ зору. ≈крануванн¤ джерел св≥тла зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою щитк≥в, козирк≥в тощо.

¬идим≥сть ќхарактеризуЇ здатн≥сть ока сприймати об'Їкт. ¬она залежить в≥д осв≥тленост≥, розм≥ру об'Їкта, його ¤скравост≥, контрасту об'Їкта з фоном, тривалост≥ експозиц≥њ. ¬идим≥сть визначаЇтьс¤ числом порогових контраст≥в в контраст≥ об'Їкта з фоном, тобто

д円†† к_т - пороговий або найменший розр≥знюваний оком контраст, при

невеликому зменшенн≥ ¤кого об'Їкт стаЇ нерозр≥знюваним на цьому

фон≥.

—л≥д зазначити, що св≥тло маЇ надзвичайно важливе значенн¤ дл¤ життЇд≥¤льност≥ людини. ¬оно впливаЇ на стан вищих псих≥чних функц≥й та на ф≥з≥олог≥чн≥ процеси в орган≥зм≥ людини. ¬≥домо, що нормальне осв≥тленн¤ тон≥зуюче д≥Ї, викликаЇ гарний настр≥й, покращуЇ д≥¤льн≥сть вищоњ нервовоњ системи людини.

–ац≥онально влаштоване осв≥тленн¤ виробничих прим≥щень позитивно впливаЇ на прац≥вник≥в, п≥двищуЇ ефективн≥сть та безпеку прац≥, знижуЇ втому та травматизм, забезпечуЇ високу працездатн≥сть.

ѕриродне осв≥тленн¤ маЇ здатн≥сть знезаражувати пов≥тр¤, питну воду, продукти харчуванн¤. Ќайб≥льшу бактерицидну здатн≥сть мають ультраф≥олетов≥ промен≥ з довжиною хвил≥ 0,254...0,257 мкм.

—ан≥тарн≥ та г≥г≥Їн≥чн≥ норми щодо виробничого осв≥тленн¤, котр≥ базуютьс¤ на психолог≥чних особливост¤х сприйн¤тт¤ св≥тла та його вплив на орган≥зм людини, можуть бути зведен≥ до наступного:

Х             спектральний склад св≥тла, ¤кий забезпечуЇтьс¤ електричним
джерелом, повинен бути близьким до сон¤чного;

Х             р≥вень осв≥тленн¤ повинен бути достатн≥м ≥ в≥дпов≥дати г≥г≥Їн≥чним
нормам, ¤к≥ враховують зоров≥ роботи;

осв≥тленн¤ повинно забезпечувати р≥вном≥рн≥сть та стаб≥льн≥сть
св≥тла у прим≥щенн≥, щоб запоб≥гти частоњ переадаптац≥њ та втоми
зору.

√≥г≥Їн≥чними нормами вимагаЇтьс¤ максимально використовувати природне осв≥тленн¤, оск≥льки денне св≥тло краще сприймаЇтьс¤ органами зору.

2.  ласиф≥кац≥¤ виробничого осв≥тленн¤

ќсв≥тленн¤ буваЇ природним, штучним та сум≥сним. —при¤тливим дл¤ орган≥зму Ї природне осв≥тленн¤. —ум≥сне осв≥тленн¤ - це таке осв≥тленн¤, при ¤кому в св≥тлий час доби одночасно використовуЇтьс¤ природне та штучне осв≥тленн¤. ѕри цьому недостатнЇ за умовами зоровоњ роботи природне осв≥тленн¤ пост≥йно доповнюЇтьс¤ штучним, ¤ке задовольн¤Ї вимогам сан≥тарних норм з проектуванн¤ штучного осв≥тленн¤ прим≥щень з недостатн≥м природним осв≥тленн¤м. ”мови застосуванн¤ того чи ≥ншого виду осв≥тленн¤ передбачаютьс¤ в≥дпов≥дними нормативними документами.

ѕриродне осв≥тленн¤ под≥л¤Їтьс¤ на б≥чне (одно- або двостороннЇ), зд≥йснюване через св≥тлов≥ отвори в зовн≥шн≥х ст≥нах (рис. 9.1 а, б), верхнЇ, що зд≥йснюЇтьс¤ через аерац≥йн≥ та захисн≥ л≥хтар≥, отвори в дахах та перекритт¤х (рис. 9.1, в), комб≥новане - поЇднанн¤ верхнього та б≥чного осв≥тленн¤ (рис. 9.1, г).

Ќепост≥йн≥сть природного осв≥тленн¤ прим≥щеннь в час≥ зумовила введенн¤ величини вим≥рюванн¤ - коеф≥ц≥Їнта природноњ осв≥тленост≥  ≤“ќ. ÷е в≥дношенн¤ природноњ осв≥тленост≥ ≈_вн, лк, в де¤к≥й точц≥ заданоњ площини всередин≥ прим≥щенн¤ св≥тлом неба до одночасного значенн¤ осв≥тленост≥, створеноњ св≥тлом в≥дкритого небосхилу ≈ , лк ≥ визначаЇтьс¤ виразом:

д円†† Ї''¹ - значенн¤ дл¤ буд≥вель, розташованих в III по¤с≥ св≥тлового кл≥мату; приймають е_н^ш = 1;

ц - коеф≥ц≥Їнт св≥тлового кл≥мату (на територ≥њ ”крањни ц = 0,9); с- коеф≥ц≥Їнт сон¤чност≥ кл≥мату (визначаЇтьс¤ в межах 0,75...0,95).

–ис. 9.1.  рив≥ розпод≥лу природного осв≥тленн¤.

а - при односторонньому б≥чному осв≥тленн≥; б - при двосторонньому б≥чному; в - при верхньому; 1- р≥вень умовноњ робочоњ поверхн≥; 2 - крива, що характеризуЇ зм≥ну осв≥тленн¤ в прим≥щенн≥; 3 - р≥вень середнього значенн¤  ѕќ Ї . при верхньому та комб≥нованому осв≥тленн≥; ћ - точка м≥н≥мальноњ осв≥тленост≥ при б≥чному односторонньому осв≥тленн≥ е_т≥п.

¬≥домо два види розрахунку природного осв≥тленн¤: проектний ≥ перев≥рочний.

ѕроектний розрахунок дозвол¤Ї визначати площу та к≥льк≥сть св≥тлових отвор≥в (в≥кон, л≥хтар≥в) та використовуЇтьс¤ при проектуванн≥ виробничих прим≥щень. ѕерев≥рочний метод пол¤гаЇ у визначенн≥ фактичноњ величини коеф≥ц≥Їнта природноњ осв≥тленост≥, застосовуЇтьс¤ при реконструюванн≥ виробничих прим≥щень.

« врахуванн¤м розм≥р≥в прим≥щенн¤ встановлюЇтьс¤ вид необх≥дного природного осв≥тленн¤ (б≥чне одностороннЇ, двостороннЇ, сум≥сне, комб≥новане). ѕри ширин≥ прим≥щенн¤ до 12 м рекомендуЇтьс¤ б≥чне одностороннЇ осв≥тленн¤, при ширин≥ б≥льше 12 м ≥ до 24 м - б≥чне двостороннЇ, б≥льше 24 м - комб≥новане.

ѕри проектному розрахунку визначаЇтьс¤ загальна площа св≥тлових отвор≥в - в≥кон та л≥хтар≥в.

ѕри б≥чному осв≥тленн≥ - за формулою:

при верхньому осв≥тленн≥ - за формулою:

 

д円†† 5_л - площа п≥длоги прим≥щенн¤, м ;

е_т≥- м≥н≥мальне значенн¤ природноњ осв≥тленост≥, % (визначаЇтьс¤ залежно в≥д зорового розр¤ду роб≥т, що виконуютьс¤);

е_сер - середнЇ значенн¤ коеф≥ц≥Їнта природного осв≥тленн¤ при верхньому осв≥тленн≥, визначаЇтьс¤ за формулою:

д円†† п - к≥льк≥сть м≥сць визначенн¤ (перше та останнЇ м≥сц¤ приймаютьс¤ на в≥дстан≥ 1 м в≥д зовн≥шн≥х ст≥н, або в≥д середн≥х р¤д≥в колон);

е_ге_?е_? ■■■е_п- значенн¤ коф≥ц≥Їнта природноњ осв≥тленост≥ в м≥сц¤х характерного розр≥зу прим≥щенн¤ (характерним розр≥зом прим≥щенн¤ Ї поперечний розр≥з посередин≥ прим≥щенн¤, площина ¤кого перпендикул¤рна до площини скл≥нн¤ св≥тлових прор≥з≥в - при б≥чному осв≥тленн≥ або до поздовжньоњ ос≥ прим≥щенн¤ - при верхньому осв≥тленн≥);

к^ Ќ- св≥тлотехн≥чна характеристика в≥кон та л≥хтар≥в;

г_рг- в≥дпов≥дно коеф≥ц≥Їнти, що враховують в≥дбитт¤ св≥тла в≥д конструктивних елемент≥в при б≥чному та верхньому осв≥тленн≥.

ѕри перев≥рочному розрахунку природного осв≥тленн¤ визначаЇтьс¤ фактичне значенн¤  ѕќ Ї. та пор≥внюЇтьс¤ з нормативним е_н

¬иконуючи перев≥рочний розрахунок, необх≥дно обгрунтувати прийн¤т≥ величини, користуючись при цьому методикою проектного розрахунку.

ќсв≥тленн¤ вважаЇтьс¤ задов≥льним, ¤кщо Ї. >е . якщо ж Ї. < Ї ,

ц) Ќ†††††††††† (р† Ќ

необх≥дно зб≥льшити площу в≥кон або л≥хтар≥в в прим≥щенн≥, що реконструюЇтьс¤.

Ўтучне осв≥тленн¤ за конструктивним виконанн¤м под≥л¤Їтьс¤
на два види - загальне та комб≥новане. —истема загального осв≥тленн¤
використовуЇтьс¤ в прим≥щенн¤х, де по вс≥й площ≥ виконуютьс¤
однотипн≥ роботи. –озр≥зн¤ють загальне р≥вном≥рне осв≥тленн¤, при
котрому св≥тловий пот≥к розпод≥л¤Їтьс¤ р≥вном≥рно по вс≥й площ≥
прим≥щенн¤ без врахуванн¤ робочих м≥сць ≥ загальне локал≥зоване
осв≥тленн¤ (з врахуванн¤м робочих м≥сць).

ѕри виконанн≥ точних зорових роб≥т (слюсарн≥, токарн≥, фрезерн≥, контрольн≥ тощо) в м≥сц¤х, де обладнанн¤ створюЇ глибок≥ р≥зк≥ т≥н≥ або

робоч≥ поверхн≥ розташован≥ вертикально, пор¤д ≥з загальним осв≥тленн¤м
застосовуЇтьс¤ м≥сцеве осв≥тленн¤. —укупн≥сть м≥сцевого та загального._;
осв≥тленн¤ називаЇтьс¤ комб≥нованим. «астосуванн¤ лише м≥сцевого ≥
осв≥тленн¤ не допускаЇтьс¤ з огл¤ду на небезпеку виробничого;
травматизму.†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† ≥

–обоче осв≥тленн¤ призначене дл¤ забезпеченн¤ виробничого процесу, проходу людей, руху транспорту та Ї обов'¤зковим дл¤ вс≥х виробничих прим≥щень.

ѕри проектуванн≥ штучного осв≥тленн¤ виробничого прим≥щенн¤ необх≥дно вибирати тип джерела св≥тла, систему осв≥тленн¤, вид св≥тильника, передбачати найб≥льш доц≥льн≥ висоти влаштуванн¤ св≥тильник≥в та розм≥щенн¤ њх в прим≥щенн≥; визначати число св≥тильник≥в ≥ потужн≥сть ламп, необх≥дних дл¤ створенн¤ нормованоњ осв≥тленост≥ на робочому м≥сц≥ ≥ зд≥йснити перев≥рку нам≥ченого вар≥анту осв≥тленн¤ на в≥дпов≥дн≥сть його нормативним вимогам.

ƒл¤ визначенн¤ загального р≥вном≥рного осв≥тленн¤ горизон≠тальноњ робочоњ поверхн≥ використовують метод св≥тлового потоку. —в≥тловий пот≥к –, лм одн≥Їњ лампи розжарюванн¤ або групи газорозр¤дних (люм≥несцентних) ламп одного св≥тильника визначаЇтьс¤ за формулою:

д円†† ≈ - нормативна м≥н≥мальна осв≥тлен≥сть, лк; 5- площа осв≥тлюваного прим≥щенн¤, м²;

к- коеф≥ц≥Їнт запиленост≥, котрий залежить в≥д характеру виробництва, переважно ј: = 1,3... 1,8;

2- коеф≥ц≥Їнт нер≥вном≥рност≥ осв≥тленн¤, переважно 2= 1,1... 1,2;

п - к≥льк≥сть св≥тильник≥в, шт.;

Ќ - коеф≥ц≥Їнт використанн¤ св≥тлового потоку.

ѕоказник прим≥щенн¤ ер визначають залежно в≥д типу св≥тиль≠ника, в≥дбивноњ здатност≥ ст≥н та стел≥, розм≥р≥в прим≥щенн¤, ≥ можна виразити формулою:

д円†† ј та. ¬- довжина та ширина прим≥щенн¤, м;

Ќ- висота п≥дв≥ски св≥тильник≥в над робочою поверхнею, м.

 

«а отриманим значенн¤м св≥тлового потоку за стандартами визначаЇтьс¤ найближча стандартна лампа ≥ вибираЇтьс¤ необх≥дна електрична потужн≥сть. ѕри вибор≥ лампи допускаЇтьс¤ в≥дхиленн¤ св≥тлового потоку в≥д розрахункового в межах 10.. .20 %.

«а прийн¤тою потужн≥стю електролампи “” та св≥тловим потоком ≈ визначаЇтьс¤ д≥йсна осв≥тлен≥сть за виразом:

д円†† –_т - св≥тловий пот≥к встановленоњ лампи.

ќсв≥тлен≥сть в прим≥щенн≥ вважаЇтьс¤ нормальною, ¤кщо ≈_д>≈_н. ” випадку ≈_д<≈_н необх≥дно зб≥льшити потужн≥сть електроламп дл¤ створенн¤ нормального осв≥тленн¤ або њх к≥льк≥сть.

Ќа виробництвах застосовуЇтьс¤ загальне р≥вном≥рне осв≥тленн¤ прим≥щень ≥ робочих м≥сць. ѕроте робоч≥ м≥сц¤ де¤ких прац≥вник≥в потребують п≥двищеного р≥вн¤ осв≥тленост≥. ¬ таких випадках застосовують комб≥новане осв≥тленн¤. «астосуванн¤ лише м≥сцевого осв≥тленн¤ заборон¤Їтьс¤.

јвар≥йне осв≥тленн¤ влаштовуЇтьс¤ дл¤ продовженн¤ роботи у випадках, коли раптове вимкненн¤ робочого осв≥тленн¤ та пов'¤зане з ним порушенн¤ нормального обслуговуванн¤ обладнанн¤ може викликати вибух, пожежу, отруЇнн¤ людей, порушенн¤ технолог≥чного процесу тощо. ћ≥н≥мальна осв≥тлен≥сть робочих поверхонь при авар≥йному осв≥тленн≥ повинна складати 5 % в≥д нормованоњ осв≥тленост≥ робочого осв≥тленн¤, але не менше 2 лк.

≈вакуац≥йне осв≥тленн¤ призначаЇтьс¤ дл¤ безпечноњ евакуац≥њ людей ≥ передбачаЇтьс¤ в м≥сц¤х, небезпечних дл¤ њх проходу: у проходах ≥ на сходах, ¤к≥ слугують дл¤ евакуац≥њ людей при њх к≥лькост≥ понад 50 чол., по основних проходах виробничих прим≥щень, де працюЇ б≥льше 50 чол., в прим≥щенн¤х громадських буд≥вель, де можуть перебувати одночасно понад 100 чол. ÷е осв≥тленн¤ повинно забезпечуватис¤ на п≥длоз≥ основних проход≥в (або на земл≥) та на сх≥дц¤х осв≥тленн¤ 0,5 лк -в прим≥щенн¤х ≥ 0,2 лк - на в≥дкритих територ≥¤х.  р≥м того, вих≥дн≥ двер≥ прим≥щень п≥дприЇмств з чисельн≥стю людей б≥льше 100 чол. повинн≥ бути забезпечен≥ св≥тловими покажчиками зеленого кольору з б≥лим або жовтим написом "¬их≥д", вв≥мкненим до мереж≥ авар≥йного осв≥тленн¤. якщо чисельн≥сть в≥дв≥дувач≥в становить понад 200 чол., так≥ сам≥ покажчики встановлюютьс¤ ≥ в м≥сц¤х виходу з виробничих та адм≥н≥стративно-побутових прим≥щень.

ќхоронне осв≥тленн¤ влаштовуЇтьс¤ вздовж границь територ≥њ, котра охорон¤Їтьс¤ спец≥альним персоналом. Ќайменша осв≥тлен≥сть у н≥чний час - 0,5 лк. —игнальне осв≥тленн¤ застосовуЇтьс¤ дл¤ ф≥ксац≥њ границь небезпечних зон, вказуЇ на на¤вн≥сть небезпеки, або безпечний шл¤х евакуац≥њ.

ѕравильна орган≥зац≥¤ осв≥тленн¤ передбачаЇ не лише дотриманн¤ норм осв≥тленост≥, котр≥ регламентують м≥н≥мальну осв≥тлен≥сть дл¤ кожного виду роб≥т, але й дотриманн¤ г≥г≥Їн≥чних вимог до ¤кост≥ осв≥тленн¤, таких ¤к р≥вном≥рн≥сть осв≥тленн¤ робочоњ поверхн≥, обмеженн¤ надм≥рноњ ¤скравост≥, блиску, осл≥плюючоњ д≥њ, р≥зких т≥ней та контрасту.

Ќа п≥дприЇмствах пер≥одично перев≥р¤ють р≥вень осв≥тленн¤ на робочих м≥сц¤х та загальне осв≥тленн¤ прим≥щень, а також справн≥сть авар≥йного осв≥тленн¤: чист¤ть та миють св≥тильники, зам≥нюють лампи, котр≥ вийшли з ладу. –≥вень осв≥тленн¤ робочоњ поверхн≥ контролюють люксметром.

3. ƒжерела св≥тла та основн≥ осв≥тлювальн≥ прилади

як джерела штучного осв≥тленн¤ можуть використовуватис¤ лампи розжарюванн¤ та газорозр¤дн≥ лампи: люм≥несцентн≥, ртутн≥, неонов≥ та ≥н.  ожна з них маЇ своњ переваги та недол≥ки, а також умови застосуванн¤.

Ћампи розжарюванн¤ чисельно переважають, оск≥льки вони виготовл¤ютьс¤ в широкому асортимент≥, њх зручн≥ше пристосувати до заданих умов. ќсоблив≥стю цих ламп Ї те, що вони вмикаютьс¤ до мереж≥ без додаткових пускових пристроњв ≥ можуть працювати при значних в≥дхиленн¤х напруги в мереж≥ в≥д нормальноњ, а також практично не залежать в≥д умов навколишнього середовища, компактн≥, до к≥нц¤ терм≥ну служби св≥тловий пот≥к у них знижуЇтьс¤ незначно (близько 15 %). ќднак, лампи розжарюванн¤ мають в≥дносно низьку св≥тлову в≥ддачу, в њхньому спектр≥ переважаЇ жовто-червона частина ≥ терм≥н њх служби малий (близько 1000 год).

¬ лампах розжарюванн¤ застосовуЇтьс¤ вольфрамова нитка. Ћампи розжарюванн¤ в≥днос¤тьс¤ до джерел св≥тла теплового випром≥нюванн¤. ¬они випром≥нюють видимий жовто-червоний спектр, ¤кий за складом в≥дпов≥даЇ денному св≥тлу. «а конструкц≥Їю лампи розжарюванн¤ бувають вакуумн≥, газозаповнен≥, безсп≥ральн≥, безсп≥ральн≥ з криптоно-ксеноновим заповненн¤м, а також дзеркальн≥ лампи-св≥тильники.

ќстанн≥м часом набули поширенн¤ лампи розжарюванн¤ з йодним циклом великоњ потужност≥ (250.. .2200 ¬т). Ќа¤вн≥сть в колб≥ лампи пар≥в йоду дозвол¤Ї п≥двищити температуру розжаренн¤ сп≥рал≥ (250... 1200 ∞—), тобто св≥тлову в≥ддачу лампи до 40 лм/¬т. ѕари вольфраму, що випаровують з≥ сп≥рал≥ розжаренн¤, з'Їднуютьс¤ з йодом ≥ знову ос≥дають на вольфрамов≥й сп≥рал≥, запоб≥гаючи розпиленню вольфрамовоњ сп≥рал≥ та зб≥льшуючи терм≥н служби лампи до 3 тис. год.

«агальним недол≥ком ламп розжаренн¤ Ї в≥дносно малий терм≥н служби (до 1,5 тис. год), низька св≥тлова в≥ддача (\”=7.. .20 лм/¬т).

 

“ема 12. «абезпеченн¤ електробезпеки

 

ѕлан

1.           ƒ≥¤ електричного струму на орган≥зм людини;

2.     ‘актори, що впливають на ураженн¤ електричним струмом;

3.      ласиф≥кац≥¤ виробничих прим≥щень за електробезпекою.

 

1. ƒ≥¤ електричного струму на орган≥зм людини

≈лектричне обладнанн¤, що встановлене на виробничих п≥дпри≠Їмствах, Ї потенц≥йно небезпечним дл¤ працюючих, оск≥льки органи в≥дчутт¤ людини не можуть на в≥ддал≥ ви¤вити електричну напругу.

≈лектрична енерг≥¤ використовуЇтьс¤ в устаткуванн≥ дл¤ приводу, що виконуЇ силов≥ функц≥њ, ¤к джерело тепла дл¤ осв≥тленн¤ робочих м≥сць, а також використовуЇтьс¤ в органах керуванн¤. ≈лектриф≥кац≥¤ полегшуЇ працю прац≥вник≥в, спри¤Ї п≥двищенню продуктивност≥ прац≥, однак вимагаЇ розробки та впровадженн¤ захисних засоб≥в дл¤ запоб≥ганн¤ ураженн¤ прац≥вник≥в, що обслуговують устаткуванн¤.

јнал≥з причин нещасних випадк≥в у промисловост≥, ¤к≥ супро≠воджуютьс¤ тимчасовою втратою працездатност≥, показуЇ, що к≥льк≥сть травм, спричинених електричним струмом, становить всього 0,5... 1 % загальноњ њх чисельност≥. јле ¤кщо розгл¤дати т≥льки т≥ нещасн≥ випадки, ¤к≥ призвод¤ть до ≥нвал≥дност≥ або смерт≥ потерп≥лих, то ви¤вл¤Їтьс¤, що до 40 % њх Ї насл≥дками враженн¤ електричним струмом, тобто б≥льше, н≥ж з будь-¤коњ ≥ншоњ причини. ѕри цьому до 80 % таких нещасних випадк≥в припадаЇ на електричн≥ мереж≥ напругою до 1000 ¬.

≈лектротравматизм - це результат порушенн¤ правил техн≥ки безпеки та ≥нструктаж≥в, в≥дсутност≥ технагл¤ду та авар≥йного режиму роботи електроустановок. ÷е насл≥док незадов≥льноњ ≥зол¤ц≥њ струмо-пров≥дних частин, перех≥д напруг на корпус електроустановок, обрив провод≥в (≥ ¤к насл≥док - крокова напруга, напруга дотику). ѕричиною електротравматизму в багатьох випадках Ї непродуман≥, помилков≥ д≥њ оперативного обслуговуючого персоналу.

¬ електробезпец≥ беруть до уваги три характерн≥ шл¤хи проходженн¤ електричного струму: рука-рука, рука-ноги, нога-нога. ¬ажливим Ї стан шк≥ри в пол≥ струму. Ќебезпека ураженн¤ електричним струмом виникаЇ в момент дотику до не≥зольованих струмопров≥дних частин з такою швидк≥стю, що людина, ¤ка перебуваЇ п≥д напругою, часто позбавл¤Їтьс¤ можливост≥ в≥д≥рватис¤ в≥д них. ¬иникаЇ електротравма, важк≥сть ¤коњ переважно значна. ќрган≥зм людини можна розгл¤дати ¤к ув≥мкнутий в електричне поле пров≥дник з певним електричним опором. Ѕудова орган≥зму людини з розмањтих кл≥тин та розчин≥в солей визначаЇ його р≥зний електричний оп≥р. ≈лектричний струм порушуЇ нормальн≥ б≥оструми, спричин¤Ї њх парал≥ч. ћаЇ м≥сце м≥сцеве пошкодженн¤ тканин т≥ла та вплив на нервову систему.

ѕ≥д впливом електричного струму в≥дбуваЇтьс¤ пробитт¤ шк≥р¤ного покриву ≥ р≥зке зниженн¤ електричного опору т≥ла. Ќебезпечною може

видатись низька напруга, а вплив високоњ може завершитис¤ спри¤тливо. ” промисловост≥ найчаст≥ш≥ випадки ураженн¤ електричним струмом напругою 127,220 та 380 ¬, ≈лектричний струм може проходити через т≥ло людини в тому випадку, ¤кщо людина включилас¤ у замкнене електричне коло (паралельне вмиканн¤) або замкнула це коло (посл≥довне вмиканн¤).

ƒ≥юч≥ електроустановки - це електроустановки, п≥дключен≥ до джерел живленн¤, ¤к≥ знаход¤тьс¤ п≥д напругою, або т≥ електроустановки, що в даний момент знеструмлен≥, але можуть опинитись п≥д напругою через комутац≥йн≥ апарати.

ћожна вид≥лити наступн≥ основн≥ причини уражень електрострумом:

Х             дотик до струмопров≥дних або неструмопров≥дних частин, що опини≠лись п≥д напругою;

Х             користуванн¤ несправним електрообладнанн¤м, електро≥нструментом, вим≥рювальними приладами, лампами ≥ побутовими електроприладами.

–ефлекторна реакц≥¤ орган≥зму на д≥ю електричного струму з≥ сторони центральноњ ≥ перифер≥йноњ нервовоњ систем призводить до порушенн¤ нормального ритму роботи серц¤, що викликаЇ ф≥брил¤ц≥ю серц¤, внасл≥док чого кровооб≥г припин¤Їтьс¤.

™ два види ураженн¤ електричним струмом: м≥сцев≥ електричн≥ травми та електричний удар. ѕодекуди мають м≥сце обидва види одночасно.

ћ≥сцев≥ електричн≥ травми - це травми, викликан≥ д≥Їю елект≠ричного струму та електричноњ дуги: електричн≥ оп≥ки, електричн≥ знаки, метал≥зац≥¤ шк≥ри, електроофтальм≥¤ та механ≥чн≥ пошкодженн¤.

≈лектричн≥ оп≥ки - найб≥льш розповсюджений вид електротравм. ¬они можуть стати насл≥дком безпосередньоњ д≥њ струму на шк≥ру ≥ тканини (контактний оп≥к), ¤кий виникаЇ п≥д час проходженн¤ струму через т≥ло людини внасл≥док його контакту з≥ струмоведучою р≥ччю; д≥њ електричноњ дуги без проходженн¤ струму через т≥ло людини (дуговий оп≥к), зумовленоњ великою енерг≥Їю ≥ високою температурою дуги (¤к правило, ц≥ оп≥ки Ї насл≥дком короткого замиканн¤); сум≥сноњ д≥њ електричного струму ≥ дуги (зм≥шаний).

≈лектричн≥ знаки - це ч≥тко окреслен≥ пл¤ми с≥рого, бл≥до-жовтого, лимонного кольор≥в на поверхн≥ шк≥ри, круглоњ або овальноњ форми ≥з заглибленн¤м посередин≥. ≤нод≥ форма знака в≥дпов≥даЇ форм≥ елект-роведучоњ реч≥, до ¤коњ доторкнулас¤ людина. ≈лектричн≥ знаки безбол≥сн≥ ≥ не вимагають л≥куванн¤.

ћетал≥зац≥¤ шк≥ри - проникненн¤ у верхн≥ шари шк≥ри людини найменших частинок розплавленого п≥д д≥Їю електричноњ дуги металу. «вичайно, це ¤вище виникаЇ при короткому замиканн≥, в≥дключенн≥ рубильник≥в ≥ роз'Їднувач≥в п≥д навантаженн¤м. як ≥ при електричних знаках, у цьому випадку пошкоджена шк≥ра поступово зм≥нюЇтьс¤.

≈лектроофтальм≥¤ - запаленн¤ зовн≥шн≥х оболонок очей, ¤ке виникаЇ внасл≥док д≥њ потужного потоку ультраф≥олетових промен≥в в≥д електродуги. «вичайно, хвороба продовжуЇтьс¤ к≥лька дн≥в. ” випадку враженн¤ рог≥вки л≥куванн¤ б≥льш складне ≥ тривале.

ћехан≥чн≥ пошкодженн¤ - Ї непр¤мим насл≥дком д≥њ електричного струму - судомних скорочень м'¤з≥в п≥д д≥Їю струму, що проходить через т≥ло людини, внасл≥док чого можуть статис¤ розрив шк≥ри, кровоносних судин ≥ нервових тканин, а також вивихи суглоб≥в ≥ нав≥ть переломи к≥сток. ÷≥ пошкодженн¤ вимагають тривалого л≥куванн¤.

≈лектричний удар - це збудженн¤ живих тканин орган≥зму електричним струмом, що проходить через нього. ¬оно супроводжуЇтьс¤ судомними скороченн¤ми м'¤з≥в, у тому числ≥ м'¤з≥в серц¤ ≥ леген≥в, внасл≥док чого може статис¤ порушенн¤ або припиненн¤ д≥¤льност≥ важливих систем орган≥зму людини, кровооб≥гу ≥ диханн¤, а також викликаЇ кл≥н≥чну смерть або електричний шок.

 л≥н≥чна смерть - це перех≥дний пер≥од в≥д житт¤ до смерт≥, що настаЇ з моменту зупинки серцевоњ д≥¤льност≥ ≥ леген≥в ≥ триваЇ 6...8 хвилин, доки не загинули кл≥тини головного мозку. ѕ≥сл¤ цього настаЇ б≥олог≥чна смерть - припиненн¤ б≥олог≥чних процес≥в в кл≥тинах ≥ тканинах орган≥зму ≥ розпаданн¤ б≥лкових структур.

ќзнаки кл≥н≥чноњ смерт≥: зупинка та ф≥брил¤ц≥¤ серц¤ (≥, ¤к насл≥док, в≥дсутн≥сть пульсу), в≥дсутн≥сть диханн¤, шк≥ра синювата, з≥ниц≥ очей р≥зко розширен≥ внасл≥док кисневого голодуванн¤ кори головного мозку ≥ не реагують на св≥тло.

≈лектричний шок - це важка нервоворефлекторна реакц≥¤ орган≥зму на подразненн¤ електричним струмом. ѕри шоку виникають глибок≥ розлади диханн¤, кровооб≥гу, нервовоњ системи та ≥нших систем орган≥зму. ¬≥дразу п≥сл¤ д≥њ струму настаЇ фаза збудженн¤ орган≥зму: з'¤вл¤Їтьс¤ реакц≥¤ на б≥ль, п≥двищуЇтьс¤ артер≥альний тиск тощо. ѕот≥м настаЇ фаза гальмуванн¤: виснажуЇтьс¤ нервова система, знижуЇтьс¤ артер≥альний тиск, слабне диханн¤, зм≥нюЇтьс¤ пульс, настаЇ стан депрес≥њ. Ўоковий стан може тривати в≥д дек≥лькох дес¤тк≥в хвилин до к≥лькох д≥б, а пот≥м може настати одужанн¤ або б≥олог≥чна смерть.

2. ‘актори, що впливають на ураженн¤ електричним струмом

“¤жк≥сть насл≥дк≥в д≥њ на людину електричного струму визначаЇтьс¤ величиною, родом ≥ частотою струму, електричним опором т≥ла людини, тривал≥стю д≥њ, напр¤мком проходженн¤ струму через т≥ло, ≥ндив≥дуаль≠ними властивост¤ми людини, схемою доторканн¤ њњ до ланцюга струму та умовами середовища.

¬еличина струму, що проходить через т≥ло людини, Ї вир≥шальним фактором, ≥ визначаЇтьс¤ насл≥дком ураженн¤: чим б≥льший струм, тим небезпечн≥ша його д≥¤. Ћюдина починаЇ в≥дчувати зм≥нний струм, що проходить кр≥зь нењ, 0,5... 1,5 мј (при частот≥ 50 √ц), а пост≥йний - 5...7 мј. ÷ей струм називаЇтьс¤ в≥дчутним, а найменше його значенн¤ - порогом в≥дчутност≥. —ам по соб≥ в≥н не Ї небезпечним, але може стати непр¤мою причиною нещасного випадку, оск≥льки людина, раптово в≥дчувши д≥ю струму, може несв≥домо зробити неправильн≥ д≥њ, ¤к≥ призведуть до механ≥чних пошкоджень њњ т≥ла тощо. «м≥нний струм 50 мј (при 50 √ц) безпосередньо впливаЇ на м'¤зи серц¤ ≥ вважаЇтьс¤ смертельно небезпечним дл¤ людини.

–≥д ≥ частота струму визначають небезпечн≥сть ураженн¤. Ќайб≥льш небезпечним Ї зм≥нний струм частотою в≥д 20 до 200 √ц. ѕ≥двищенн¤ частоти вище 1000 √ц супроводжуЇтьс¤ пом≥тним зниженн¤м небезпеки ураженн¤, але при частот≥ 100 к√ц ≥ б≥льше ≥снуЇ небезпека оп≥к≥в. ѕост≥йний струм напругою до 500 ¬ у 4... 5 раз≥в безпечн≥ший дл¤ людини, н≥ж зм≥нний промисловоњ частоти такого самого значенн¤. ѕри напруз≥ вище 500 ¬ пост≥йний струм стаЇ небезпечн≥шим в≥д зм≥нного промисловоњ частоти.

≈лектричний оп≥р т≥ла людини визначаЇтьс¤ опором рогового шару шк≥ри. якщо шк≥ра суха, чиста, без пошкоджень, то оп≥р т≥ла людини коливаЇтьс¤ в≥д 500 ќм до 500000 ќм. ќп≥р зволожн≥лоњ забрудненоњ шк≥ри р≥зко зменшуЇтьс¤, значно п≥двищуючи небезпеку ураженн¤. ѕ≥д час розрахунк≥в захисних улаштувань оп≥р т≥ла людини зм≥нному струму промисловоњ частоти приймаЇтьс¤ 1000 ќм.

“ривал≥сть проходженн¤ струму через т≥ло людини впливаЇ на насл≥док ураженн¤, тому що з часом струм р≥зко зб≥льшуЇтьс¤ за рахунок зменшенн¤ опору шк≥ри, оск≥льки вона руйнуЇтьс¤ на контакт≥ з струмонесучим предметом через п≥двищенн¤ в цьому м≥сц≥ температури. „ерез 30 секунд оп≥р т≥ла людини прот≥канню струму зменшуЇтьс¤ на 25%, а через 90 секунд - 70% в≥д попереднього. “ому при наданн≥ допомоги потерп≥лому необх≥дно ¤комога скор≥ше припинити д≥ю на нього електричного струму. Ќапр¤мок проходженн¤ електричного струму через т≥ло також впливаЇ на насл≥док ураженн¤. Ќайнебезпечн≥шим Ї проходженн¤ струму через серце, леген≥, голову.

≤ндив≥дуальн≥ особливост≥ людини, ф≥зичний ≥ психоф≥з≥олог≥чний стан людини суттЇво впливають на насл≥док ураженн¤ електрострумом. Ќаприклад, нев≥дпускаючий струм може бути пороговим в≥дпускаючи дл¤ одних людей ≥ нев≥дпускаючим -дл¤ ≥нших. ’арактер д≥њ струму одн≥Їњ ≥ т≥Їњ ж сили залежить в≥д маси людини та њњ ф≥зичного розвитку. ¬становлено, що дл¤ ж≥нок порогов≥ значенн¤ струму приблизно в 1,5 рази нижч≥, н≥ж дл¤ чолов≥к≥в.

ѕров≥дн≥сть тканин т≥ла людини зумовлена ф≥зико-х≥м≥чними, б≥ох≥м≥чними та б≥оф≥зичними ¤вищами. «авд¤ки цьому оп≥р т≥ла людини електричному струму Ї величиною нел≥н≥йною та нестаб≥льною. “≥ло людини Ї чудовим пров≥дником електроструму. —трум через т≥ло людини прот≥каЇ шл¤хом найменшого опору, котрий не завжди зб≥гаЇтьс¤ з найкоротшим геометричним шл¤хом. ÷е по¤снюЇтьс¤ значною р≥зницею питомих опор≥в р≥зних тканин т≥ла людини. —ила струму /_ј, що проходить через т≥ло людини, залежить в≥д напруги ≤/ ≥ опору т≥ла людини  _л, ¤кий приблизно вважаЇтьс¤ активним. ¬важаЇтьс¤, що оп≥рт≥ла людини складаЇтьс¤ з опору шк≥ри в м≥сц¤х контакту та з опору внутр≥шн≥х тканин.

ќп≥р т≥ла людини електроструму визначаЇтьс¤ опором шк≥ри. Ўк≥ра маЇ великий питомий оп≥р, особливо верхн≥й роговий шар, котрий складаЇтьс¤ з в≥дмерлих зрогов≥лих кл≥тин, позбавлених кровоносних судин та нерв≥в. ≈лектричний оп≥р т≥ла людини - це оп≥р струму, що проходить по д≥л¤нц≥ т≥ла м≥ж двома електродами, прикладеними до поверхн≥ т≥ла людини. “обто оп≥р т≥ла людини Ї нел≥н≥йним, зм≥нюЇтьс¤ при зм≥н≥ прикладеноњ напруги.

3.  ласиф≥кац≥¤ виробничих прим≥щень за електробезпекою

ЌавколишнЇ середовище значною м≥рою визначаЇ насл≥док д≥њ електричного струму на людину. ќп≥р перегр≥того орган≥зму знижуЇтьс¤, тому з п≥двищенн¤м температури т¤жк≥сть ураженн¤ струмом п≥дви≠щуЇтьс¤. Ќебезпечн≥сть ураженн¤ електричним струмом зростаЇ з п≥дви≠щенн¤м вологост≥ ≥ забрудненост≥ пов≥тр¤.

¬олог≥сть, струмопров≥дний пил, њдка пара ≥ гази руйнуюче д≥ють на ≥зол¤ц≥ю електровлаштуванн¤, знижуючи њњ оп≥р. ѕри цьому виникаЇ потенц≥альна небезпека переходу напруги на конструктивн≥ елементи електрообладнанн¤ (корпуси, станини, кожухи), до ¤ких торкаютьс¤ люди.

”с≥ прим≥щенн¤ за ступенем небезпеки ураженн¤ людей електричним струмом под≥л¤ютьс¤ на три класи:

Х             без п≥двищеноњ небезпеки;

Х             з п≥двищеною небезпекою;

Х             особливо небезпечн≥.

ѕрим≥щенн¤ без п≥двищеноњ небезпеки - це сух≥ (без пилу) незапилен≥ прим≥щенн¤ з нормальною температурою пов≥тр¤ та

≥золюючими п≥длогами. ћонтаж електричних улаштувань можна виконувати, застосовуючи др≥т без п≥двищеноњ ≥зол¤ц≥њ з установкою будь-¤ких вимикач≥в, штепсельних розеток ≥ св≥тильник≥в. ≥ ѕрим≥щенн¤ з п≥двищеною небезпекою характеризуютьс¤ такими умовами: вогк≥сть - в≥дносна волог≥сть пов≥тр¤ перевищуЇ 75 %; п≥д впливом р≥зноман≥тних теплових випром≥нювань температура пов≥тр¤ пост≥йно або пер≥одично (б≥льше одн≥Їњ доби) перевищуЇ 35 ∞—; вид≥ленн¤ струмопров≥дного технолог≥чного пилу в так≥й к≥лькост≥, що в≥н може ос≥дати на дрот≥, проникаючи всередину електричних машин ≥ апарат≥в; п≥длоги струмопров≥дн≥; можлив≥сть одночасного доторканн¤ до металоконструкц≥й будов, металевих улаштувань ≥ т. п. (що мають з'Їднанн¤ ≥з землею), з одного боку, ≥ до металевих корпус≥в електрообладнанн¤-з другого.

ѕрим≥щенн¤ особливо небезпечн≥: особлива вогк≥сть - в≥дносна волог≥сть пов≥тр¤ близька до 100 % (стел¤, ст≥ни, реч≥, що знаход¤тьс¤ у прим≥щенн≥, покрит≥ вологою); х≥м≥чно активне або орган≥чне середовище - пост≥йно або прот¤гом тривалого часу м≥ститьс¤ агресивна пара, гази, р≥дини, утворюютьс¤ в≥дкладенн¤ або пл≥сн¤ва, ¤к≥ руйнують ≥зол¤ц≥ю ≥ струмоведуч≥ частини електрообладнанн¤; одночасна на¤вн≥сть двох або б≥льше умов, властивих прим≥щенн¤м з п≥двищеною небезпекою. ƒл¤ надзвичайно небезпечних прим≥щень правилами передбачаЇтьс¤ розд≥льне прокладанн¤ дроту з ¤к≥сною ≥зол¤ц≥Їю, спец≥альноњ конструкц≥њ вимикач≥, електродвигуни, пускова ≥ осв≥тлювальна арматура.

 атегор≥ю прим≥щень ≥ умов роботи за ступенем небезпеки ураженн¤ людей електричним струмом визначають особи, в≥дпов≥дальн≥ за електрогосподарство, виход¤чи з м≥сцевих умов ≥ в≥дпов≥дно до наведеноњ класиф≥кац≥њ.

“ема 13. Ќаданн¤ першоњ допомоги при ураженн≥ електричним струмом

 

ѕлан

1.     Ќебезпека ураженн¤ людини електричним струмом;

2.     ≈лектрозахисн≥ засоби;

3.     Ќаданн¤ першоњ допомоги при ураженн≥ електричним струмом;

4.     ¬иникненн¤ зар¤д≥в статичноњ електрики.

 

1. Ќебезпека ураженн¤ людини електричним струмом

”раженн¤ людини п≥д час дотику до струмопров≥дних частин залежить в≥д схеми вмиканн¤ людини в електричну мережу, напруги в мереж≥, схеми самоњ мереж≥, режиму нейтрал≥ мереж≥, оп≥р ≥зол¤ц≥њ фаз устаткуванн¤ або мереж≥, Їмност≥ струмопров≥дних частин в≥дносно земл≥ тощо.

—хема вмиканн¤ людини до електричного ланцюга Ї дуже важливим фактором, що визначаЇ важк≥сть насл≥дку ураженн¤ струмом. Ћюдина може включитис¤ до струму вмиканн¤м в ланцюг струму м≥ж двома дротами, одним дротом ≥ землею, двома дротами ≥ землею, двома точками земл≥, що мають р≥зн≥ потенц≥али. Ќайхарактерн≥ш≥ перш≥ дв≥ схеми. ѕершу схему називають двофазним, а другу - однофазним вмиканн¤м до електричного ланцюга (рис. 16.1). «ахисне заземленн¤ влаштовують у трифазних мережах з заземленою нейтраллю напругою до 1000 ¬, а вище 1000 ¬ - за будь-¤кого режиму роботи нейтрал≥. «аземленню п≥дл¤гають електроустановки напругою вище 42 ¬ зм≥нного струму у прим≥щенн¤х з п≥двищеною небезпекою та особливо небезпечних, а також у зовн≥шн≥х установках.

¬ умовах деревообробних виробництв заземлюють все стац≥онарне та пересувне технолог≥чне ≥ транспортне устаткуванн¤, що живитьс¤ електричним струмом.

–учн≥ електриф≥кован≥ ≥нструменти, ¤к≥ працюють з напругою вище 42 ¬ п≥дключають у мережу через штепсельн≥ розетки, ¤к≥, кр≥м фазних контакт≥в, мають ≥ заземлювальний контакт. Ўтепсельн≥ з'Їднанн¤ виконан≥ так, що п≥д час вмиканн¤ заземлюючий контакт входить ран≥ше фазних контакт≥в, за рахунок чого забезпечуЇтьс¤ безпека при обслуговуванн≥ електрообладнанн¤. «аземлюючий контакт довший в≥д фазних, що виключаЇ помилкове вмиканн¤.

2. ≈лектрозахисн≥ засоби

≈лектрозахисн≥засоби - це вироби, що перенос¤тьс¤ ≥ перевоз¤тьс¤. ¬они слугують дл¤ захисту людей, ¤к≥ працюють з електроустаткуванн¤м, в≥д ураженн¤ електричним струмом, в≥д д≥њ електричноњ дуги ≥ електромагн≥тного пол¤; використовуютьс¤ дл¤ забезпеченн¤ безпеки людей ¤к при звичайному, так ≥ при авар≥йному стан≥ електроустаткуванн¤. «а призначенн¤м електрозахисн≥ засоби (≈««) под≥л¤ють на ≥золююч≥, огороджувальн≥ та допом≥жн≥, а за характером застосуванн¤ - на колективного та ≥ндив≥дуального захисту (ƒЌјќѕ 0.00-1.26-98).

≤золююч≥ ≈«« слугують дл¤ ≥зол¤ц≥њ людей в≥д електрообладнанн¤, що перебуваЇ п≥д напругою, а також в≥д земл≥ ≥ под≥л¤ютьс¤ на основн≥ ≥ додатков≥. ≤зол¤ц≥¤ основними ≈«« над≥йно витримуЇ робочу напругу електроустаткувань, тому за њх допомогою можна торкатис¤ струмо-пров≥дних частин, ¤к≥ знаход¤тьс¤ п≥д напругою ( до 1000 ¬)- оперативн≥ штанги, ≥золююч≥ ≥ електровим≥рювальн≥ кл≥щ≥, д≥електричн≥ рукавички, ≥нструмент з ≥зольованими ручками, покажчики напруги. ƒодатков≥ ≥золююч≥ ≈«« сам≥ не можуть забезпечити безпеку персоналу в≥д ураженн¤ електричним струмом ≥ застосовуютьс¤ ¤к доповненн¤ до основних. ¬ електрообладнанн≥ напругою до 1000 ¬ такими Ї д≥електричне взутт¤, гумов≥ д≥електричн≥ килимки, ≥золююч≥ п≥дставки.

ќгороджувальн≥ ≈«« застосовують дл¤ тимчасового огородженн¤ струмоведучих частин електрообладнанн¤, ¤ке знаходитьс¤ п≥д напругою. ÷е переносн≥ огородженн¤ (ширми, бар'Їри, щити, кл≥тки), ≥золююч≥ накладки ≥ ковпаки, переносн≥ заземленн¤, переносн≥ попереджувальн≥ плакати.

ƒопом≥жн≥ ≈«« призначен≥ дл¤ захисту персоналу в≥д пад≥нн¤з висоти (охоронн≥ по¤си ≥ страхувальн≥ канати), дл¤ безпечного п≥дйому на висоту (драбини, к≥гт≥) ≥ дл¤ захисту в≥д теплових, св≥тлових, х≥м≥чних, механ≥чних та ≥нших д≥й (спецод¤г, рукавиц≥, протигази, захисн≥ окул¤ри та ≥н.).

¬с≥ ≥золююч≥ ≈««, кр≥м ≥золюючих п≥дставок ≥ штанг дл¤ накладанн¤ переносних заземлень, в процес≥ експлуатац≥њ пер≥одично п≥дл¤гають електричним випробуванн¤м у в≥дпов≥дност≥ з вимогами правил користуванн¤ ≥ випробуванн¤ захисних засоб≥в. Ќа т≥ ≈««, що пройшли випробуванн¤, кр≥м слюсарно-монтажного ≥нструменту з ≥золюючими руко¤тками ≥ покажчик≥в напруги до 1000 ¬, ставитьс¤ штамп спец≥альноњ форми незмивною фарбою. Ќа ≈««, визнаних непридатними, цей штампик перекреслюЇтьс¤ червоною фарбою. ¬ипробуваний слюсарно-монтажний ≥нструмент з ≥зольованими руко¤тками ≥ покажчики напруги до 1000 ¬ реЇструЇтьс¤ за своњм ≥нвентарним номером ≥ марк≥руЇтьс¤ способом, що в≥дпов≥даЇ його конструкц≥њ.

 онтроль за застосуванн¤м електрозахисних засоб≥в покладаЇтьс¤ на виконавц¤ роб≥т, майстра ≥ механ≥ка у межах доручених њм д≥л¤нок. ќсоби, що обслуговують та експлуатують електрообладнанн¤, в≥днос¤тьс¤ до електричного персоналу. ƒо роб≥т з електроустаткуванн¤м допускаютьс¤ особи в≥ком не менше 18 рок≥в, ¤к≥ пройшли в≥дпов≥дне навчанн¤. ѕрактикантам навчальних заклад≥в, ¤к≥ не дос¤гли 18 рок≥в, дозвол¤Їтьс¤ перебувати б≥л¤ електроустаткуванн¤ або в електроприм≥щенн¤х обмеже≠ний час ≥ п≥д пост≥йним нагл¤дом досв≥дченого ≥ квал≥ф≥кованого роб≥тника.

ќсоби, ¤к≥ допускаютьс¤ до обслуговуванн¤ електроустаткуванн¤, проход¤ть медичне обстеженн¤.

3. Ќаданн¤ першоњ допомоги при ураженн≥ електричним струмом

ќдним ≥з найважлив≥ших положень наданн¤ першоњ допомоги Ї њњ терм≥нов≥сть: чим швидше вона надана, тим б≥льше спод≥вань на спри¤тливий насл≥док. “ому таку допомогу своЇчасно може ≥ повинен надати той, хто знаходитьс¤ пор¤д з потерп≥лим.

 ожен прац≥вник п≥дприЇмства, установи повинен знати посл≥≠довн≥сть наданн¤ першоњ допомоги:

Х             усунути д≥ю на орган≥зм небезпечних фактор≥в, котр≥ загрожують
здоров'ю та життю потерп≥лого (зв≥льнити в≥д д≥њ електричного
струму, винести з зараженоњ атмосфери, погасити од¤г, котрий горить,
вит¤гнути з води тощо), оц≥нити стан потерп≥лого;

визначити характер та важк≥сть травми, визначити найб≥льшу загрозу
дл¤ житт¤ потерп≥лого та посл≥довн≥сть заход≥в щодо його вр¤туванн¤; ул зд≥йснити необх≥дн≥ заходи щодо вр¤туванн¤ потерп≥лого за терм≥нов≥стю (в≥дновити прох≥дн≥сть дихальних шл¤х≥в; виконати штучне диханн¤; зовн≥шн≥й масаж серц¤; зупинити кровотечу;

≥ммоб≥л≥зувати м≥сце перелому; накласти пов'¤зку тощо);

п≥дтримати основн≥ життЇв≥ функц≥њ потерп≥лого до прибутт¤ ;медичного прац≥вника;

викликати швидку медичну допомогу або л≥кар¤, або ж вжити заход≥в

щодо транспортуванн¤ потерп≥лого до найближчого л≥карн¤ного

закладу.

Ѕудь-¤ке звол≥канн¤ при наданн≥ допомоги, а також невм≥нн¤ того, хто допомагаЇ, надати квал≥ф≥ковану допомогу, призводить до загибел≥ людини, котра знаходитьс¤ п≥д д≥Їю струму.

”раженн¤ електричним струмом виникаЇ тод≥, коли нехтують правилами устрою обладнанн¤ та повед≥нки працюючих. ¬оно можливе за пошкодженн¤ ≥зол¤ц≥њ та за ≥нших авар≥йних ситуац≥й. ѕрактика доводить, що найважлив≥шим Ї швидке вив≥льненн¤ людини з-п≥д д≥њ струму з подальшим проведенн¤м штучного диханн¤ та зовн≥шнього масажу серц¤.

¬ив≥льнити людину з-п≥д струму можна наступним чином:
виключенн¤м системи, можливим закорочуванн¤м фаз за допомогою
перекидуванн¤ (замиканн¤) на струмопров≥дн≥ проводи металевоњ
перемички та механ≥чним його в≥дт¤гуванн¤м ≥ в≥дривом в≥д м≥сц¤
ураженн¤. ¬ цьому раз≥ р¤тувальникам сл≥д пам'¤тати про необх≥дн≥сть
користуванн¤ ≥ндив≥дуальними засобами захисту (рукавички, боти,
гумов≥ килимки, штанги ≥ ≥н.). Ѕез цього сам р¤тувальник може ви¤витись
п≥д струмом. ƒл¤ вив≥льненн¤ людини з-п≥д струму можливе застосуванн¤
дерев'¤них та ≥нших предмет≥в, що становл¤ть собою д≥електрики. якщо
потерп≥лий перебуваЇ на висот≥, сл≥д вжити заходи, щоб п≥д час
вимиканн¤ струму та пад≥нн¤ в≥н не отримав механ≥чного пошкодженн¤.
≥††††††††† Ўтучне диханн¤ часто виконують за схемою Ђрот в ротї або Ђрот в

н≥сї. ¬ цьому раз≥ диханн¤ маЇ бути р≥зким, кожн≥ 5...6 сек. ѕеред цим забезпечуЇтьс¤ прох≥дн≥сть дихальних шл¤х≥в, ¤к≥ можуть бути закрит≥ 1†††† запалим ¤зиком, кров'ю, слиззю тощо.

√остра дихальна недостатн≥сть ≥ њњ крайн≥й ступ≥нь - зупинка серц¤ - незалежно в≥д причин призводить до зниженн¤ вм≥сту кисню в орган≥зм≥ (г≥покс≥¤) ≥ надлишку вуглекислого газу (г≥перкапн≥¤). ¬насл≥док г≥покс≥њ ≥ г≥перкапн≥њ в орган≥зм≥ розвиваютьс¤ важк≥ порушенн¤ функц≥й вс≥х орган≥в, ¤ких можна уникнути лише при своЇчасно розпочат≥й реан≥мац≥њ -штучн≥й вентил¤ц≥њ леген≥в - при штучному диханн≥. Ќайкраща прох≥дн≥сть дихальних шл¤х≥в потерп≥лого забезпечуЇтьс¤ при максимальному в≥дкиданн≥ голови назад, в≥дкриванн≥ рота, висуванн≥ вперед нижньоњ щелепи.

 оли у потерпшого розширен≥ з≥ниц≥ ≥ не промацуЇтьс¤ пульс нав≥ть на шињ, то це означаЇ, що парал≥зоване не т≥льки диханн¤, але й зупинилос¤ серце. “од≥ штучне диханн¤ чергуЇтьс¤ з масажем серц¤.

ћасаж серц¤ - це ритм≥чне натисканн¤ на передню ст≥нку грудноњ кл≥тки потерп≥лого, внасл≥док чого серце стискаЇтьс¤ м≥ж грудиною ≥ хребтом та виштовхуЇ з≥ своњх порожнин кров.

ћета масажу серц¤ - штучна п≥дтримка кровооб≥гу в орган≥зм≥ потерп≥лого ≥ в≥дновленн¤ нормальних природних скорочень серц¤. ѕ≥дготовка до масажу серц¤ Ї одночасно п≥дготовкою до штучного диханн¤, оск≥льки масаж серц¤ треба проводити разом ≥з штучним диханн¤м.

«овн≥шн≥й масаж серц¤ зд≥йснюЇтьс¤ приблизно один раз в секунду. ћ≥сце натискуванн¤ п≥д час масажу знаходитьс¤ приблизно на два пальц≥ вище м'¤кого к≥нц¤ грудини. Ќадаючи допомогу, потерп≥лого кладуть на спину ≥ вив≥льнюють в≥д од¤гу. як штучне диханн¤, так ≥ зовн≥шн≥й масаж серц¤ сл≥д проводити до прибутт¤ швидкоњ медичноњ допомоги або до по¤ви очевидних ознак оживленн¤ (по¤ва самост≥йного диханн¤, на¤вн≥сть пульсу).

≈фективн≥сть зовн≥шнього масажу серц¤ визначаЇтьс¤ по¤вою ч≥ткого пульсу, звуженн¤м з≥ниць, по¤вою самост≥йного диханн¤, зменшенн¤м синюватост≥ шк≥ри та видимих слизових оболонок.

≤снуЇ р¤д апарат≥в дл¤ штучного диханн¤, простих ≥ доступних за конструкц≥Їю. Ўтучне диханн¤ "з рота в рот" виконують за допомогою чистоњ гумовоњ трубки, протертоњ спиртом, - пов≥тропровода з круглим рухомим щитком.

–учний портативний апарат –ѕј - це невеликий м≥х, що приводитьс¤ в д≥ю рукою, ≥ маска, накладена на рот ≥ н≥с потерпшого. ƒо нього п≥дключено кисневу подушку: п≥д час розт¤гуванн¤ м≥ха в≥дбуваЇтьс¤ пасивний видих.

ѕортативний апарат ƒѕ-2 (компресор з електродвигуном) забезпечуЇ 20 вдихань за 1 хвилину, працюЇ автоматично, використовуючи енерг≥ю стиснутого кисню, що знаходитьс¤ в балон≥.

«а наданн¤ першоњ допомоги важливо знати, що потерп≥л≥ ≥нод≥ оживали через дек≥лька годин, прот¤гом ¤ких проводилось штучне диханн¤ та зовн≥шн≥й масаж серц¤. –озд≥л 17. «ах≥Ћт в≥д статичноњ електрики

4. ¬иникненн¤ зар¤д≥в статичноњ електрики

—татична електрика виникаЇ за рахунок терт¤ д≥електрик≥в один до другого, а також при переливанн≥ або удар≥ р≥дкого д≥електрика до поверхн≥ судин.

ѕо¤ва зар¤д≥в статичноњ електрики - це насл≥док складних процес≥в, пов'¤заних з перерозпод≥лом електрон≥в або ≥он≥в п≥д час з≥ткненн¤ двох р≥знор≥дних речовин. ¬≥дпов≥дно до г≥потези про "контактну електризац≥ю речовин" внасл≥док нер≥вноваженост≥ атомних ≥ молекул¤рних сил на поверхн≥ з≥ткненн¤ утворюЇтьс¤ подв≥йний електричний шар з протилежними знаками. ÷≥ поверхн≥, ¤к≥ зар¤джен≥ статичною електрикою р≥зних знак≥в, розгл¤даютьс¤ ¤к конденсатор, ≥з зм≥ною в≥ддал≥ м≥ж пластинами конденсатора зм≥нюютьс¤ його Їмн≥сть ≥ напруга. «б≥льшенн¤ ц≥Їњ в≥ддал≥, наприклад до 1 см, зумовлюЇ зростанн¤ потенц≥алу до дек≥лькох тис¤ч вольт≥в. ћожливий ≥скровий розр¤д, що особливо небезпечно у вибухонебезпечних цехах (наприклад, оздоблювальних).

ћожлив≥сть електризац≥њ до високих потенц≥ал≥в залежить в≥д пров≥дност≥ речовин (т≥л) ≥ вм≥сту в них дом≥шок. ¬важаЇтьс¤, що ¤кщо питомий електричний оп≥р т≥л г ≥ 10⁶ ќм.см, њх електризац≥¤ через можлив≥сть ≥скрових розр¤д≥в особливо небезпечна (ƒЌјќѕ 0.00-1.29-97).

≈нерг≥ю ≥скри м≥ж зар¤дженим предметом ≥ заземлювачем визнача≠ють за формулою:

д円†† — - Їмн≥сть зар¤дженого статичною електрикою предмета в≥дносно земл≥, ‘ ;

<2 - величина зар¤ду,  л ;

≤] - величина зар¤ду м≥ж зар¤дженим предметом ≥ землею, ¬

√раниц≥ зон вид≥в ф≥з≥олог≥чноњ д≥њ на людину умовн≥, так ¤к це залежить в≥д ≥ндив≥дуальних особливостей людини ≥ специф≥ки виробництва. ÷е особливо небезпечно дл¤ де¤ких пожежо- та вибухо-небезпечних середовищ (об'Їкт≥в), що визначаЇтьс¤ по крив≥й (рис. 17.1) √ќ—“ 12.1.044-89 (»—ќ 4589-84) ——Ѕ“.

—татична електрика може накопичуватись ≥ на люд¤х, особливо ¤кщо користуватись взутт¤м з непров≥дними дл¤ електричного струму п≥дошвами, од¤гом ≥ б≥лизною з шерст≥ та шовку ≥ при контакт≥ з т≥лами-д≥електриками.

ќрган≥зац≥¤ пожежноњ безпеки

 

†††††††† ѕлан

1.     ѕожежна охорона та пожежний нагл¤д;

2.     ѕожежна проф≥лактика;

3.     ƒопомога потерп≥лим при пожеж≥;

4.     ћ≥сцеве л≥куванн¤.

 

 

1. ѕожежна охорона та пожежний нагл¤д

ѕожеж≥ та вибухи спричин¤ють велик≥ збитки держав≥, часто призвод¤ть до нещасних випадк≥в з людськими жертвами. “ому боротьба з ними - це одночасно ≥ заходи збер≥ганн¤ житт¤ ≥ здоров'¤ людини. “аким чином, пожежна безпека включаЇ р¤д завдань, що сто¤ть перед охороною прац≥.

ѕожежна безпека - стан об'Їкта, при ¤кому з установленою ймо≠в≥рн≥стю виключаЇтьс¤ можлив≥сть виникненн¤ ≥ поширенн¤ пожеж≥ до д≥њ на людей небезпечних фактор≥в, а також забезпеченн¤ захисту матер≥альних ц≥нностей (——Ѕѕ 12.1.004-91). ѕравовою основою д≥¤льност≥ в област≥ пожежноњ безпеки Ї  онституц≥¤, «акон ”крањни "ѕро пожежну безпеку", закони, постанови ¬ерховноњ –ади ”крањни, укази ≥ розпор¤дженн¤ ѕрезидента, постанови ≥ розпор¤дженн¤  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни, р≥шенн¤ орган≥в державноњ виконавчоњ влади та ≥нш≥ р≥шенн¤.

«г≥дно ≥з «аконом ”крањни "ѕро пожежну безпеку" забезпеченн¤ пожежноњ.безпеки Ї складовою частиною виробничоњ та ≥ншоњ д≥¤льност≥ посадових ос≥б, прац≥вник≥в п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й ≥ п≥дприЇмц≥в. ÷е повинно бути в≥дображено в договорах про працю (контрактах) ≥ уставах п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й. ¬≥дпов≥дальним за забезпеченн¤ пожежноњ безпеки Ї кер≥вник п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ ≥ призначена ним особа, ¤кщо ≥нше не передбачено в≥дпов≥дним договором.

ћета пожежноњ охорони - захист житт¤ ≥ здоров'¤ громад¤н, при≠ватноњ, колективноњ ≥ державноњ власност≥ в≥д пожеж, п≥дтриманн¤ належного р≥вн¤ пожежноњ безпеки на об'Їктах ≥ в населених пунктах. ќсновними завданн¤ми пожежноњ безпеки Ї: контроль за дотриманн¤м протипожежних вимог, запоб≥ганн¤ пожеж ≥ нещасних випадк≥в в≥д них, гас≥нн¤ пожеж, р¤туванн¤ людей ≥ наданн¤ допомоги в л≥кв≥дуванн≥ насл≥дк≥в авар≥й, катастроф ≥ стих≥йного лиха.

ѕожежна безпека под≥л¤Їтьс¤ на державну, в≥домчу, с≥льську ≥ добров≥льну.

ƒержавна пожежна охорона формуЇтьс¤ на баз≥ воЇн≥зованоњ ≥ про≠фес≥йноњ пожежноњ охорони орган≥в внутр≥шн≥х справ ”крањни. ¬она створюЇтьс¤ в м≥стах, ≥нших населених пунктах, на промислових та ≥нших п≥дприЇмствах незалежно в≥д форм власност≥.

ƒержавна пожежна охорона зг≥дно з њњ ѕоложенн¤м складаЇтьс¤ ≥з √оловного управл≥нн¤ ƒержавноњпожежноњохорони (√”ƒѕќ), ћ≥н≥стерства внутр≥шн≥х справ, управл≥нь або в≥дд≥л≥в у  риму, област¤х, м≥стах,  иЇв≥ ≥ —евастопол≥, в≥дд≥л≥в, в≥дд≥лень, загон≥в ≥ пожежних частин, допом≥жних служб, пожежно-техн≥чних заклад≥в ≥ науково-досл≥дних установ.

¬≥домча пожежна охорона (пожежно-охоронна) створюЇтьс¤ на об'Їктах м≥н≥стерств ≥нших центральних орган≥в державноњ виконавчоњ влади, перел≥к ¤ких визначаЇтьс¤  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в (наприклад, ћ≥ноборони, ћ≥нл≥сгосп та ≥н.). ¬она зд≥йснюЇ свою д≥¤льн≥сть зг≥дно з положенн¤м, погодженим з ћ≥н≥стерством внутр≥шн≥х справ.

—≥льська пожежна охорона (—ѕќ) створюЇтьс¤ в с≥льських населе≠них пунктах, де немаЇ п≥дрозд≥л≥в державноњ пожежноњ охорони, органами м≥сцевоњ державноњ адм≥н≥страц≥њ в≥дпов≥дно до ѕоложенн¤ про цю службу.

ƒобров≥льна пожежна охорона (ƒѕќ) може створювалис¤ на п≥дприЇмствах, в орган≥зац≥¤х дл¤ зд≥йсненн¤ заход≥в щодо запоб≥ганн¤ пожеж та орган≥зац≥њ њх гас≥нн¤ роб≥тниками, службовц¤ми, ≥нженерно-техн≥чними прац≥вниками та ≥ншими громад¤нами зг≥дно з ѕоложенн¤м про ƒѕќ.

 онтроль за д≥¤льн≥стю в≥домчоњ, с≥льськоњ ≥ добров≥льноњ пожежноњ охорони зд≥йснюють м≥н≥стерства та ≥нш≥ центральн≥ ≥ м≥сцев≥ органи державноњ виконавчоњ влади, кер≥вники п≥дприЇмств, установ ≥ орган≥зац≥й, органи державноњ пожежноњ охорони.††††††††††††††††††††† 'Х

ƒержавний пожежний нагл¤д (ƒержпожнагл¤д) за станом пожежноњ безпеки в населених пунктах ≥ на об'Їктах незалежно в≥д форм власност≥ зд≥йснюЇтьс¤ в≥дпов≥дно до д≥ючого законодавства державною пожежною охороною. ѕосадов≥ особи ƒержпожнагл¤ду Ї державними ≥нспекторами з пожежноњ охорони ≥ д≥ють зг≥дно з "ѕоложенн¤м про ƒержавну пожежну охорону".

«а порушенн¤ встановлених законодавством вимог пожежноњ безпе≠ки, створенн¤ перепон дл¤ д≥¤льност≥ посадових ос≥б орган≥в ƒержпож≠нагл¤ду, невиконанн¤ њх припис≥в, винн≥ в цьому посадов≥ особи, ≥нш≥ прац≥вники п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й ≥ громад¤ни прит¤гуютьс¤ до в≥дпов≥дальност≥ - сплати штраф≥в. –озм≥ри ≥ пор¤док ст¤гненн¤ штраф≥в визначаЇтьс¤ д≥ючим законодавством ”крањни.

ѕ≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ ≥ громад¤ни зобов'¤зан≥ в≥дшкодовувати збитки, запод≥¤н≥ внасл≥док порушенн¤ ними протипо≠жежних вимог в≥дпов≥дно до д≥ючого законодавства.

 

2. ѕожежна проф≥лактика

„≥тке виконанн¤ встановленого протипожежного режиму гарантуЇ безпечну експлуатац≥ю промислових п≥дприЇмств, окремих буд≥вель, споруд, виробничих установок, машин, прилад≥в та апарат≥в. ÷ей режим грунтуЇтьс¤ на заздалег≥дь розроблених правилах та ≥нструкц≥¤х, ¤к≥ в≥дпов≥дають умовам роботи виробничого устаткуванн¤ ≥ технолог≥чному процесу п≥дприЇмства. “ому вс≥м, хто працюЇ на даному п≥дприЇмств≥, необх≥дно добре знати, насамперед, технолог≥чний процес виробництва ≥ причини в≥дхиленн¤ в≥д нормальних умов роботи устаткуванн¤.

¬веденн¤ на п≥дприЇмств≥ суворого протипожежного режиму маЇ на мет≥ запоб≥гти виникненню пожеж на робочих м≥сц¤х, де ведутьс¤ вогнев≥ роботи, використовують в≥дкритий вогонь, вмикають електронагр≥вальн≥ прилади або виконують ≥нш≥ небезпечн≥ технолог≥чн≥ процеси.

ѕротипожежн≥ ≥нструкц≥њ (правила) розроблен≥ дл¤ цех≥в, майстерень ≥ опор¤жувальних д≥льниць, в ¤ких визначено ступ≥нь пожежноњ небезпеки в них.

¬ ≥нструкц≥¤х (правилах) з пожежноњ безпеки в кладових опор¤≠жувальних д≥льниць повинно бути ч≥тко зазначено допустиму норму завантаженн¤ њх товаро-матер≥альними ц≥нност¤ми ≥ пор¤док њх збер≥ганн¤. Ќа склад≥, де збер≥гаютьс¤ паливо ≥ мастильн≥ матер≥али, маЇ бути вив≥шена ≥нструкц≥¤, а в н≥й зазначено допустиму к≥льк≥сть кожно≠го виду палива ≥ мастильних матер≥ал≥в не т≥льки в к≥лограмах, але й у к≥лькост≥ бочок, б≥дон≥в та ≥н.

≤нструкц≥њ (правила) пожежноњ безпеки, що стосуютьс¤ ц≥лого об'Їкта,' повинн≥ бути вив≥шен≥ на його територ≥њ на видних м≥сц¤х в цехах ≥ в≥дд≥лах, а цехов≥ - у тих цехах (в≥дд≥лах), складах, опор¤жувальних д≥льниц¤х, до ¤ких њх безпосередньо в≥днесено.

Ќаказом кер≥вника на кожному п≥дприЇмств≥ встановлюЇтьс¤ такий пор¤док, при ¤кому вс≥ роб≥тники ≥ службовц≥ (в тому числ≥ й тимчасов≥) в пер≥од оформленн¤ на роботу зобов'¤зан≥ пройти первинний проти≠пожежний ≥нструктаж. ќсоби, ¤к≥ не пройшли цього ≥нструктажу, до роботи не допускаютьс¤.

Ќачальники цех≥в, опор¤жувальних д≥льниць (майстерень, склад≥в тощо) або особи, в≥дпов≥дальн≥ за пожежну безпеку, перш н≥ж допустити до роботи новоприйн¤того прац≥вника, зобов'¤зан≥ впевнитись у тому, що в≥н пройшов первинний протипожежний ≥нструктаж.

≤нструктаж роб≥тник≥в ≥ службовц≥в проводитьс¤ у вигл¤д≥ груповоњ або ≥ндив≥дуальноњ бес≥ди. ѕри цьому бажано розпов≥сти слухачам про найхарактерн≥ш≥ причини виникненн¤ пожеж ≥ про заходи њх запоб≥ганн¤. ѕри ≥нструктажах бажано ¤комога ширше використовувати навчальн≥ експонати, фотозн≥мки, альбоми ≥ схеми.

 р≥м проведених протипожежних ≥нструктаж≥в, на вс≥х пожежо- та вибухонебезпечних виробництвах з метою п≥двищенн¤ загальних техн≥чних знань ≥ засвоЇнн¤ роб≥тниками ≥ службовц¤ми спец≥альних правил пожежноњ безпеки, специф≥чних дл¤ даного виробництва, сл≥д орган≥зовувати ≥ проводити пожежно-техн≥чн≥ м≥н≥муми.

 

3.ƒопомога потерп≥лим при пожеж≥
Ћ≥куванн¤ терм≥чних оп≥к≥в складаЇтьс¤ з поданн¤ першоњ допомоги потерп≥лим на догосп≥тальному етап≥ та л≥куванн¤ в х≥рург≥чних спец≥ал≥зованих закладах.
¬≥д ¤кост≥ першоњ допомоги часто залежить подальша дол¤ хворого. ¬она пол¤гаЇ в зупинц≥ д≥њ терм≥чного агента, забезпеченн≥ потерп≥лого св≥жим пов≥тр¤м та запоб≥ганн≥ забрудненню рани м≥крофлорою.
«агасити палаючий од¤г краще шл¤хом накриванн¤ потерп≥лого ковдрою чи плащем (пальто) або ж водою. ѕри цьому його треба покласти, щоб полум'¤, п≥дн≥маючись угору, не перекинулось на голову та обличч¤. Ќе можна б≥гти в палаючому од¤з≥ - це т≥льки роздмухуЇ полум'¤. ѕ≥сл¤ загашенн¤ полум'¤ од¤г негайно треба зн¤ти, перед цим обливши холодною (але не крижаною) водою. ÷е ж саме робитьс¤ ≥ тод≥, коли оп≥к ставс¤ п≥д д≥Їю окропу чи гар¤чоњ р≥дини. јле в жодному раз≥ не можна допускати переохолодженн¤ хворого, бо це спри¤Ї розвитков≥ шоку. ќбливанн¤ холодною водою Ї також л≥кувальним засобом - знеболюЇ та запоб≥гаЇ поширенню оп≥ковоњ деструкц≥њ тканин углиб, зокрема переходу ≤≤≤ј ступен¤ в ≤≤≤Ѕ, а також набр¤ку ≥ нагноЇнню. « ц≥Їю метою особливо доц≥льно обливати водою п≥д час наданн¤ першоњ допомоги (але не п≥зн≥ше н≥ж через 30 хв. п≥сл¤ оп≥ку) у раз≥ непоширених оп≥к≥в (особливо оп≥к≥в к≥нц≥вок). ќхолодженн¤ водою оп≥ковоњ поверхн≥ триваЇ впродовж 2 год.
ƒл¤ забезпеченн¤ св≥жого пов≥тр¤ потерп≥лого перем≥щують з м≥сц¤ пожеж≥ (чи заповненоњ димом та отруйними газами к≥мнати) на в≥дкритий прост≥р чи в прим≥щенн¤ з чистим пов≥тр¤м. ѕ≥сл¤ цього його з≥гр≥вають. ѕри асф≥кс≥њ хворому робл¤ть штучну вентил¤ц≥ю легень (рот до рота чи рот до носа).
ќстанн≥й акт першоњ допомоги - запоб≥ганн¤ зараженню оп≥ковоњ поверхн≥ - зд≥йснюють шл¤хом загортанн¤ потерп≥лого в чисте простирадло, марлю чи пол≥етиленову пл≥вку (велик≥ оп≥ки) або накладанн¤ бинтовоњ асептичноњ пов'¤зки при обмежених оп≥ках. ¬нутр≥шньовенно ввод¤ть аналгетики ≥ негайно перевоз¤ть потерп≥лого до л≥карн≥.
ќсобам з поширеними глибокими оп≥ками, ¤ким загрожуЇ розвиток шоку чи ¤к≥ перебувають у стан≥ шоку, в машин≥ "швидкоњ допомоги" розпочинають введенн¤ протишокових розчин≥в (сольов≥ розчини або реопол≥глюк≥н, розчин лактату чи –≥нгера- Ћокка тощо).
ѕ≥д час наданн¤ першоњ допомоги з рук потерп≥лого треба зн¤ти вс≥ дорогоц≥нн≥ реч≥ (обручки, персн≥, браслети тощо) з метою запоб≥ганн¤ турн≥кетному ефекту.
√осп≥тал≥зац≥њ п≥дл¤гають: хвор≥ з поширеними оп≥ками, оп≥ками дихальних шл¤х≥в ≥ з обмеженими оп≥ками II-IV ступен¤ площею понад 3-5 % поверхн≥ т≥ла та з поширеними оп≥ками ≤ ступен¤ площею понад «ќ % у д≥тей, а також хвор≥ з оп≥ками II-IV ступен¤ д≥л¤нки голови, обличч¤, промежини, кистей та ст≥п незалежно в≥д площ≥ ураженн¤.
’ворих з обмеженими поверхневими оп≥ками, кр≥м зазначених локал≥зац≥й, п≥сл¤ поданн¤ њм допомоги (обробки оп≥ковоњ поверхн≥) направл¤ють на л≥куванн¤ у пол≥кл≥н≥ку.
” раз≥ поширеного оп≥ку, ¤кий спричинив шок або може зумовити його, розпочинають або продовжують протишокову терап≥ю з одночасним проведенн¤м досл≥джень гемодинам≥ки (артер≥альний тиск, пульс, ÷ƒ¬), складу кров≥ (гемограма, гемотокрит, р≥вн≥ електрол≥т≥в, сечовини тощо) та сеч≥ (погодинний д≥урез через уведений у сечовий м≥хур катетер; склад сеч≥), визначають температуру т≥ла та провод¤ть заходи ≥з запоб≥ганн¤ ≥нф≥куванню. ќбробку оп≥ковоњ поверхн≥ у таких хворих не провод¤ть до повноњ л≥кв≥дац≥њ шоку ≥ його загрози.
“ерап≥¤ у раз≥ розвитку шоку пол¤гаЇ в л≥кв≥дац≥њ г≥поволем≥њ (деф≥циту ќ÷ ) й г≥дро≥онних порушень: введенн¤ збалансованих розчин≥в електрол≥т≥в, особливо лактату –≥нгера, спец≥альних розчин≥в (реопол≥глюк≥н тощо) та б≥лкових субстанц≥й (плазма, альбум≥н, протењн, через 24 год - кров). ѓнфуз≥йн≥ розчини обов'¤зково повинн≥ м≥стити натр≥й, бо у хворих з оп≥ками часто спостер≥гаютьс¤ г≥понатр≥Їм≥¤ (внасл≥док п≥двищенн¤ секрец≥њ антид≥уретичного гормону вазопресину та затримки натр≥ю в ≥нтерстиц≥альному простор≥).
√≥перкал≥Їм≥њ у хворих, незважаючи на значну загибель кл≥тин, не спостер≥гаЇтьс¤ через зб≥льшене виведенн¤ його нирками п≥д д≥Їю г≥перкортицизму.
ќбс¤г розчин≥в розраховують на п≥дстав≥ багатьох критер≥њв (гемодинам≥ки, величини д≥урезу, результат≥в б≥ох≥м≥чного досл≥дженн¤ тощо). Ќа практиц≥ користуютьс¤ переважно спрощеними формулами. “ак, за одн≥Їю з них - ѕарклендською - хворому в першу добу ввод¤ть 4 мл лактату –≥нгера на 1 кг маси т≥ла, помноживши цей показник на площу оп≥ку у в≥дсотках. ѕри цьому половину к≥лькост≥ ввод¤ть у перш≥ 3 год, половину - в наступн≥ 16 год. ƒл¤ визначенн¤ об'Їму плазми та ≥нших колоњдних розчин≥в користуютьс¤, зокрема в јнгл≥њ, формулою ћюйра-Ѕаркле¤, за ¤кою об'Їм впорскуваноњ плазми дор≥внюЇ площ≥ оп≥ку, помножен≥й на масу т≥ла (в кг) ≥ под≥лен≥й на 2, тобто 0, 5 мл/кг на кожен в≥дсоток.
ƒл¤ поповненн¤ деф≥циту р≥дини ввод¤ть 5 % розчин глюкози (внутр≥шньовенне), а за в≥дсутност≥ у хворого порушень функц≥њ травного каналу рекомендують пити воду, чай, соки.
ƒл¤ знеболюванн¤ внутр≥шньовенне ввод¤ть аналгетики (оп≥ати - морф≥н, омнопон, фентан≥л та ≥н.), призначають значн≥ дози (100-500 мл за добу) кортизолу (г≥дрокортизону), енергетичн≥ засоби - г≥пертон≥чн≥ розчини глюкози (10-20 %) з ≥нсул≥ном, кислотою аскорб≥новою, в≥там≥ном ¬1 серцево-судинн≥ препарати (гл≥козиди - строфантин, коргл≥кон), адреноблокатори тощо.
¬еличезне значенн¤ дл¤ л≥куванн¤ хворих з оп≥ками маЇ адекватне енергетичне забезпеченн¤ њх орган≥зму. ќбм≥н речовин у цих хворих характеризуЇтьс¤ г≥перметабол≥змом, переважно прискоренн¤м катабол≥чних процес≥в. √≥перметабол≥зм пов'¤заний насамперед з подразненн¤м ≥ актив≥зац≥ю симпато-адреналовоњ системи, а також ≥з втратою тепла через втрату значноњ площ≥ шк≥ри. ѕро¤вл¤Їтьс¤ в≥н п≥двищенн¤м поглинанн¤ кисню, частоти серцевих скорочень та хвилинноњ вентил¤ц≥њ легень, внутр≥шньоњ температури; г≥перекскрец≥Їю азоту нирки. “ому харчуванн¤ хворого повинно бути калор≥йним. ќдн≥Їю з формул дл¤ розрахунку енергетичноњ м≥сткост≥ рац≥ону дл¤ хворого Ї формула Curreri, зг≥дно з нею вона повинна складати 25 ккал на 1 кг маси т≥ла плюс 40 ккал, помножен≥ на в≥дсоток площ≥ оп≥ку. √≥лерал≥ментац≥њ дос¤гають ≥нтестинальним чи внутр≥шньовенним шл¤хом, част≥ше комб≥нац≥Їю њх, ¤кщо у хворого нема ускладнень з боку травного каналу. ” раз≥ внутр≥шньовенного живленн¤ основу харчуванн¤ складають г≥пертон≥чн≥ розчини глюкози (не б≥льше 3 г глюкози на 1 кг маси т≥ла), а також л≥п≥дн≥ емульс≥њ. ’ворому ввод¤ть 2 г б≥лка на 1 кг маси т≥ла. ѕри виразках  ерл≥нга хворим призначають блокатори Ќ2 рецептор≥в (циметидин, ран≥тидин, фаматидин тощо).

4. м≥сцеве л≥куванн¤
ћ≥сцеве л≥куванн¤ звичайно розпочинаЇтьс¤ зразу п≥сл¤ надходженн¤ погерп≥лих у л≥кувальний заклад, а тим, хто перебуваЇ в стан≥ шоку чи у раз≥ загрози цього ускладненн¤, - п≥сл¤ виведенн¤ њх з цих стан≥в. ѕри оп≥ку ≤ ступен¤ уражену поверхню змазують етиловим спиртом 1-76 %) ≥ пов'¤зкою њњ не закривають. „ерез 3-5 д≥б некротизований поверхневий еп≥тел≥й злущуЇтьс¤, зам≥нюючись на новий, що маЇ рожевий кол≥р у ранн≥ строки. ќп≥ки II ступен¤ обробл¤ють п≥сл¤ знеболюванн¤ (внутр≥шньовенно ввод¤ть аналгетики). Ўк≥ру б≥л¤ обпеченоњ поверхн≥ дез≥нф≥кують 0, 5 % розчином хлоргексидину, 1 % йодонатом чи 76 % етиловим спиртом. ќп≥кову поверхню обмивають ватно-марлевими кульками, добре змоченими ¤кимось антисептичним розчином чи теплим розчином натр≥ю хлориду, п≥сл¤ чого осушують сухими стерильними тампонами. ѕухир≥ спорожнюють в≥д ексудату ≥ повн≥стю вир≥зують. Ќа оп≥кову поверхню здеб≥льшого накладають волого-висихаючу пов'¤зку: з розчином фурацил≥ну (1: 5000), чи 0, 5 % хлоргексидину (краще його спиртовий розчин - г≥б≥тан), чи мазьову на г≥дроф≥льн≥й основ≥ (левосиль, левом≥коль тощо), або з фламазином (1 % сульфаз≥адин ср≥бла). «а в≥дсутност≥ промоканн¤ (контролюють щодн¤) њњ не зм≥нюють прот¤гом 7-10 д≥б. якщо рана не ускладнюЇтьс¤ ≥нфекц≥Їю, то за цей час вона загоюЇтьс¤. «вичайно п≥сл¤ зн¤тт¤ пов'¤зки поверхн¤ оп≥ку повн≥стю вкрита новоутвореним рожевим еп≥тел≥Їм. ” раз≥ промоканн¤ пов'¤зку зм≥нюють на нову.
ќп≥ки II ступен¤ обличч¤ л≥кують в≥дкритим способом. ѕ≥сл¤ промиванн¤ оп≥ковоњ поверхн≥ та висушуванн¤ њњ обробл¤ють в'¤жучими чи дубл¤чими речовинами (3 % розчином перманганату кал≥ю, 5 % розчином тан≥ну та ≥н.), р≥дше - композиц≥¤ми (пластубол тощо), що утворюють пл≥вку.
ќп≥ки II ступен¤ кистей п≥сл¤ обробки њх поверхн≥ антисептиком, краще в форм≥ маз≥, або закривають пов'¤зкою, або пом≥щають у целофанов≥ стерильн≥ м≥шечки, ¤к≥ зав'¤зують на зап'¤стках. ÷≥ м≥шечки треба зм≥нювати щоденно. “акий спос≥б не утруднюЇ рух≥в пальц≥в ≥ не порушуЇ кровооб≥гу в кист≥, ¤к це буваЇ у раз≥ використанн¤ бинтових пов'¤зок. ќп≥ки II ступен¤ к≥нц≥вок чи тулуба можна л≥кувати також в≥дкритим способом - без пов'¤зки - у спец≥альних аеротерапевтичних камерах - м≥шках (дл¤ к≥нц≥вок) та в установках (ј“”), у ¤к≥ надходить сухе, стерильне пов≥тр¤.
ќп≥ки ≤ IIIј ступен¤ л≥кують таким самим способом, ¤к ≥ оп≥ки II ступен¤. ” неускладнених ≥нфекц≥Їю випадках вони загоюютьс¤ прот¤гом 2- « тиж.
ћ≥сцеве л≥куванн¤ оп≥к≥в ≤ II Ѕ та IV ступен≥в провод¤ть залежно в≥д њх площ≥.
ƒуже обмежен≥ оп≥ки у в≥дпов≥дних м≥сц¤х можуть бути вир≥зан≥ ≥з закритт¤м дефекту моб≥л≥зованими м≥сцевими тканинами. ƒещо менше обмежен≥ оп≥ки одн≥Їњ глибини можуть бути уже п≥д час первинноњ обробки таненц≥йно зр≥зан≥ (первинна некректом≥¤) та закрит≥ розщепленим клаптем шк≥ри, одержаним за допомогою дерматома. јле ц¤ первинна некректом≥¤ супроводжуЇтьс¤ значною крововтратою ≥, кр≥м того, новоутворена поверхн¤ не завжди буваЇ р≥вною та досить сухою, щоб зр≥з шк≥ри м≥г добре прил≥питис¤ до нењ без загрози скупченн¤ п≥д ним кров≥ та ексудату. ≤ хоч перфорац≥¤ такого зр≥зу зменшуЇ можлив≥сть цього ускладненн¤, все ж таки спос≥б такоњ первинноњ некректом≥њ з аутопластичним закритт¤м рани застосовуЇтьс¤ р≥дко ≥, головним чином, у спец≥ал≥зованих в≥дд≥ленн¤х.
«деб≥льшого ж п≥д час первинноњ обробки глибокого оп≥ку, особливо р≥зноњ глибини, його поверхню - струп або лише закривають асептичною пов'¤зкою до по¤ви ч≥ткоњ демаркац≥йноњ зони некрозу ≥ його в≥дшаруванн¤ (останнЇ може бути прискорене апл≥кац≥Їю на поверхню струпа протеол≥тичних фермент≥в або 40 % сал≥циловоњ кислоти), або ж з по¤вою демаркац≥њ через к≥лька д≥б п≥сл¤ оп≥ку провод¤ть некректом≥ю з подальшою аутопластикою. ѕри циркул¤рних глибоких оп≥ках грудноњ кл≥тки чи к≥нц≥вок, зокрема нижн≥х на р≥вн≥ гом≥лок або стегон, струп п≥д час першоњ м≥сцевоњ обробки д≥л¤нки оп≥ку повинен бути розр≥заним уздовж тулуба чи к≥нц≥вки в к≥лькох м≥сц¤х з метою л≥кв≥дац≥њ стисненн¤ грудноњ кл≥тки або к≥нц≥вки ≥ порушенн¤ диханн¤ та кровооб≥гу.
ѕри глибокому поширеному оп≥ку одн≥Їњ глибини всю д≥л¤нку некрозу (струп) у межах здоровоњ шк≥ри в перший тиждень - на 3-тю - 7-му добу - тангенц≥йно вир≥зують ≥ тимчасово закривають "б≥олог≥чною" пов'¤зкою - консервованою свин¤чою шк≥рою, синтетичною шк≥рою чи, р≥дше, консервованою алошк≥рою (останню через загрозу —Ќ≤ƒу та ≥нших ≥нфекц≥й використовують р≥дше). “аке тимчасове закритт¤ показано тим ран≥ше, що б≥льша площа д≥л¤нки некрозу ≥ б≥льший ризик смерт≥. “имчасове закритт¤ оп≥ковоњ рани запоб≥гаЇ ≥нф≥куванню рани, плазморењ та прискорюЇ п≥дготовку поверхн≥ дл¤ аутопластики зр≥зами шк≥ри. ¬оно може проводитись ¤к одноразово, так ≥ у к≥лька етап≥в. ѕор¤д ≥з цим використовують ≥ ≥нш≥ заходи запоб≥ганн¤ ≥нфекц≥њ та стимулюванн¤ регенерац≥њ тканин (ультразвук, лазерне опром≥ненн¤ тощо).
ѕеред пластикою глибоких оп≥к≥в треба л≥кв≥дувати анем≥ю, г≥попротењнем≥ю та ≥нш≥ порушенн¤ обм≥ну, а також нейтрал≥зувати м≥крофлору на поверхн≥ рани, зокрема стрептококи, перев≥ривши на¤вн≥сть њх м≥кроб≥олог≥чним шл¤хом. –аннЇ закритт¤ ранових поверхонь глибоких оп≥к≥в пор¤д ≥з використанн¤м антиб≥отик≥в - найважлив≥ш≥ заходи запоб≥ганн¤ оп≥ковому сепсису.
ѕластичне закритт¤ глибоких поширених оп≥к≥в зд≥йснюЇтьс¤, головним чином, розщепленим зр≥зом шк≥ри, ¤кий одержують дерматомом. …ого перевагами перед зр≥зом повноњ товщини шк≥ри Ї краще приживленн¤ завд¤ки кращому надходженню в нього поживних речовин, а також т≥сному прил¤ганню до рановоњ поверхн≥. –озщеплен≥ зр≥зи шк≥ри зручн≥ й тим, що њх можна уже через 2-3 тиж знову (повторно) отримати з того ж самого донорського м≥сц¤ т≥ла потерп≥лого, оск≥льки це м≥сце швидко еп≥тел≥зуЇтьс¤ за рахунок еп≥тел≥ю придатк≥в шк≥ри - волос¤них цибулин, сальних та потових залоз. “аке багаторазове одержанн¤ шк≥ри особливо важливе у хворих з масивними оп≥ками, за ¤ких створюЇтьс¤ деф≥цит здоровоњ шк≥ри.
ƒл¤ в≥льноњ пластики в гострий пер≥од застосовують практично завжди розщеплен≥ зр≥зи. Ќедол≥ками цих зр≥з≥в Ї мала њх толерантн≥сть до ф≥зичного навантаженн¤, нав≥ть "ф≥з≥олог≥чноњ" травми - тиску, поштовх≥в, а також схильн≥сть до зморщенн¤ та спотворенн¤.
„ерез ц≥ особливост≥ зам≥сть зр≥з≥в при пластиц≥ тих д≥л¤нок шк≥ри, ¤к≥ зазнають значних навантажень (долон≥, п≥дошви), чи д≥л¤нок, важливих з косметичного погл¤ду, користуютьс¤ зр≥зами повноњ товщини або комб≥нованими клапт¤ми шк≥ри на судинн≥й н≥жц≥. ќстанн≥ використовують дл¤ пластики оп≥кових поверхонь з оголенн¤м к≥сток, суглоб≥в та сухожилк≥в «акритт¤ нав≥ть великих за площею оп≥к≥в у спец≥ал≥зованих л≥карн¤них закладах дос¤гаЇтьс¤ прот¤гом 2-3 м≥с.
–азом ≥з тим л≥куванн¤ хворого, реаб≥л≥тац≥йний пер≥од повинн≥ тривати прот¤гом принаймн≥ р≥к, оск≥льки еволюц≥¤ рубц≥в в≥дбуваЇтьс¤ упродовж року ≥ нав≥ть б≥льше ≥ цей пер≥од може ускладнитис¤ т¤жкими ¤к ф≥зичними ≥ косметичними вадами (контрактури вивор≥т пов≥к тощо), так ≥ псих≥чними травмами. як поверхню пересаджених шк≥рних зр≥з≥в, так ≥ донорськ≥ поверхн≥ в цей пер≥од треба змащувати зм'¤кшувальними кремами, а також проводити легенький масаж њх. Ќа д≥л¤нки контрактур доц≥льно призначати ф≥з≥отерапевтичн≥ процедури (”¬„, параф≥но-, лазеро- та механотерап≥¤ тощо) ƒл¤ запоб≥ганн¤ по¤в≥ г≥пертроф≥чних рубц≥в широко використовують еластичний од¤г, ф≥з≥отерапевтичн≥ процедури, а у раз≥ схильност≥ хворого до розвитку њх призначають кортикостероњдн≥ препарати (предн≥золон, г≥дрокортизон - ¤к у вигл¤д≥ мазей, так ≥ внутр≥шньом'¤зово). Ћюд¤м з≥ значними косметичними вадами ≥ контрактурами потр≥бн≥ психореаб≥л≥тац≥¤ та соц≥альна реаб≥л≥тац≥¤.

ѕроцесс грор≥нн¤ та протипожежн≥ вимоги до буд≥вель та споруд

 

ѕлан

1.     «агальн≥ в≥домост≥ про гор≥нн¤ ≥ пожежну небезпеку;

2.     ’арактеристика виробництв та протипожежн≥ вимоги до буд≥вель та споруд;

3.     ≈вакуац≥йн≥ виходи;

4.     ќсновн≥ вимоги щодо сум≥сного збер≥ганн¤ речовин та матер≥ал≥в.

 

1. «агальн≥ в≥домост≥ про гор≥нн¤ ≥ пожежну небезпеку

ƒл¤ виникненн¤ ≥ прот≥канн¤ процес≥в гор≥нн¤ необх≥дна горюча речовина, окислювач в к≥лькост≥, достатн≥й дл¤ п≥дтримки гор≥нн¤, та джерело запалюванн¤. ѕ≥д горючим розум≥ють вс¤ку тверду, р≥динну або газопод≥бну речовину, здатну окислюватись з вид≥ленн¤м тепла ≥ випром≥нюванн¤м св≥тла. ќкислювачами, кр≥м кисню, можуть бути хлор, фтор, с≥рка ≥ кисневм≥сн≥ р≥дини, ¤к≥ при нагр≥ванн≥ або удар≥ в природних умовах розпадаютьс¤ з вид≥ленн¤м кисню. ƒжерелом запалюванн¤ вважаЇтьс¤ вс¤ка д≥¤ на горючу речовину ≥ окислювач, ¤ка може викликати гор≥нн¤. ƒжерела запалюванн¤ под≥л¤ють на в≥дкрит≥ (що св≥т¤тьс¤) - полум'¤, ≥скра, розжарен≥ предмети, ≥ захован≥ (що не св≥т¤тьс¤) - тепло х≥м≥чних реакц≥й, адсорбц≥¤, м≥кроб≥олог≥чн≥ процеси, терт¤ тощо.

√ор≥нн¤ - це окисний процес, ¤кий виникаЇ при контакт≥ горючоњ речовини, окислювача (звичайно, кисень пов≥тр¤) ≥ джерела запалюванн¤. √ор≥нн¤ не виникаЇ, ¤кщо в≥дсутн¤ хоча б одна з цих умов. “ому вс¤ система попередженн¤ пожеж заснована на тому, щоб не допустити одночасноњ взаЇмод≥њ названих умов. √ор≥нн¤ може виникати в р≥зних формах: загоранн¤ -гор≥нн¤ п≥д д≥Їю джерела запалюванн¤; спалах - швидке згор¤нн¤ горючоњ сум≥ш≥, ¤ке не супроводжуЇтьс¤ утворенн¤м стиснутих газ≥в; самозагоранн¤ - р≥зке п≥двищенн¤ швидкост≥ екзотерм≥чних реакц≥й, що призводить до гор≥нн¤ речовин (матер≥алу, сум≥ш≥); запаленн¤ -загоранн¤, що супроводжуЇтьс¤ по¤вою полум'¤: самозайманн¤ -самозагоранн¤, що супроводжуЇтьс¤ по¤вою полум'¤: вибух - швидке перетворенн¤ речовин (вибухове гор≥нн¤), ¤ке супроводжуЇтьс¤ вид≥ленн¤м енерг≥њ ≥ утворенн¤м стиснутих газ≥в, спроможних виконувати роботу.

—хильн≥сть речовини ≥ матер≥ал≥в до загоранн¤ визначаЇтьс¤ також температурою займанн¤ ≥ самозайманн¤. “емпература займанн¤ -найменша температура речовини, при ¤к≥й вона вид≥л¤Ї горючу пару ≥ гази з такою швидк≥стю, що п≥сл¤ займанн¤ њх в≥д джерела запалюванн¤ виникаЇ ст≥йке гор≥нн¤. ѕ≥д температурою самозайманн¤ розум≥ють найнижчу температуру речовини, матер≥алу, сум≥ш≥, при ¤к≥й виникаЇ р≥зке п≥двищенн¤ швидкост≥ екзотерм≥чних реакц≥й, ≥ зак≥нчуютьс¤ гор≥нн¤м з полум'¤м. —амозайманн¤ можливе т≥льки в тому випадку, коли к≥льк≥сть тепла, що вид≥л¤Їтьс¤ при окисленн≥, перевищуЇ в≥ддачу тепла в навколишнЇ середовище. ѕром≥жок часу, прот¤гом ¤кого виникаЇ окисленн¤ до загоранн¤, називають пер≥одом ≥ндукц≥њ або пер≥одом зап≥зненн¤ самозайманн¤.

 

ѕроцес самозапаленн¤, залежно в≥д причини, буваЇ х≥м≥чним, м≥кроб≥олог≥чним ≥ тепловим. ’≥м≥чне самозапаленн¤ виникаЇ внасл≥док д≥њ на речовину кисню, пов≥тр¤, води, а також при взаЇмод≥њ речовин.

Ќаприклад, самозапалюЇтьс¤ промаслене ганч≥р'¤, клочч¤ через окисленн¤ масел киснем пов≥тр¤ з вид≥ленн¤м теплоти. ѕ≥д д≥Їю води на лужн≥ метали займаЇтьс¤ водень, ¤кий при цьому утворюЇтьс¤. «аймаютьс¤ горюч≥ речовини п≥д д≥Їю окислювач≥в.

ћ≥кроб≥олог≥чне самозапалюванн¤ виникаЇ внасл≥док д≥њ термоф≥льних м≥кроорган≥зм≥в (наприклад, у вологому торф≥, матер≥алах рослинного походженн¤). “еплове самозапалюванн¤ виникаЇ внасл≥док самонагр≥ванн¤, ¤ке зумовлюЇтьс¤ процесами окисленн¤, розкладу ≥ зовн≥шнього нагр≥ванн¤.

«алежно в≥д стану горючоњ системи ≥ швидкост≥ реакц≥њ горюча речовина плюс окислювач розр≥зн¤ють два види гор≥нн¤: повне, - при достатн≥й к≥лькост≥ окислювача, ≥ неповне - при нестач≥ окислювача. ѕри неповному гор≥нн≥ утворюютьс¤ горюч≥ ≥ токсичн≥ продукти (окис вуглецю та ≥н.). √орюч≥ системи можуть бути х≥м≥чно однор≥дними та неоднор≥дними. ƒо х≥м≥чно однор≥дних належать системи, де горюча речовина й пов≥тр¤ р≥вном≥рно перем≥шан≥; до х≥м≥чно неоднор≥дних -систему, в ¤ких горюча речовина ≥ пов≥тр¤ не перем≥шан≥ ≥ мають меж≥ под≥лу. ѕри цьому кисень пов≥тр¤ дифундуЇ через продукти згор¤нн¤ до горючоњ речовини. ƒифузне гор≥нн¤ залежить в≥д швидкост≥ дифуз≥њ кисню в зону реакц≥њ. ѕолум'¤, ¤ке при цьому утворюЇтьс¤, також називають дифузним.

ѕри гор≥нн≥ однор≥дних горючих сум≥шей виникаЇ к≥нетичне гор≥нн¤, швидк≥сть ¤кого залежить лише в≥д швидкост≥ передаванн¤ тепловоњ енерг≥њ в сум≥ш≥. ¬оно дос¤гаЇ сотень метр≥в на секунду ≥ супроводжуЇтьс¤ вибухом.

¬ибухова спроможн≥сть сум≥шей горючих газ≥в, пари або пилу з пов≥тр¤м збер≥гаЇтьс¤ лише у визначених ≥нтервалах сп≥вв≥дношень њх компонент≥в - так званих концентрац≥йних меж запалюванн¤.  онцент≠рац≥¤ речовини у пов≥тр≥, нижче ¤коњ загор¤нн¤ не виникаЇ, називаЇтьс¤ нижньою межею, а вище ¤коњ сум≥ш вже не запалюЇтьс¤ - верхньою межею запалюванн¤. ѕром≥жок м≥ж верхньою ≥ нижньою межею зветьс¤ областю запалюванн¤. ѕри м≥сткост≥ пари, газ≥в або пилу в пов≥тр≥, менше нижньоњ меж≥, гор≥нн¤ не виникне через недостатню к≥льк≥сть горючого матер≥алу. якщо концентрац≥¤ горючоњ речовини перевищуЇ верхню межу, то неможлив≥сть гор≥нн¤ зумовлюЇтьс¤ нестатком окислювача, необх≥дного дл¤ забезпеченн¤ процесу гор≥нн¤. Ќайб≥льшу небезпеку становить така концентрац≥¤ вибухонебезпечноњ речовини в пов≥тр≥, при ¤к≥й весь кисень,що м≥ститьс¤ в цьому об'Їм≥, бере участь у вибуху. “ака концентрац≥¤ називаЇтьс¤ максимальною.

ћ≥н≥мальна м≥стк≥сть палива в середовищ≥, при ¤кому можливий вибух, називаЇтьс¤ нижньою межею вибуху ≥ визначаЇтьс¤ за формулою:

Ќћ=_____100_____†† о_/0

4,76(n-1) + 4

ћаксимальна м≥стк≥сть палива в середовищ≥, при ¤кому можливий вибух, називаЇтьс¤ верхньою межею вибуху ≥ визначаЇтьс¤ за формулою:

вм= ⁴'¹⁰⁰†† _%

†††††††† 4,76N + 4

д円† †N- к≥льк≥сть кисню, ¤кий потр≥бно дл¤ повного згоранн¤ речовини.

«наченн¤ величин Ќћ ≥ ¬ћ мають велике значенн¤ при р≥шенн≥ де¤ких питань пожежобезпечност≥. «наченн¤ Ќћ ≥ ¬ћ, %, дор≥внюЇ: дл¤ ацетону - 2,5 ≥ 12,8; бензину - 0,76 ≥ 5,4; водню - 4 ≥ 74,2; нафти - 1,1 ≥ 7; метилового спирту - 6,72 ≥ 36,5; етилового спирту - 4,0 ≥ 19,0; етилового еф≥ру-1,7 ≥ 26,0.

Ќа¤вн≥сть у вибухонебезпечн≥й сум≥ш≥ флегматизатор≥в робить сум≥ш нездатною до поширенн¤ полум'¤ при будь-¤кому сп≥вв≥дношенн≥ палива ≥ окислювача. ‘легматизаторами Ї так≥ гази, ¤к азот, д≥оксид вуглецю, пари води тощо.

—туп≥нь пожежо- та вибухонебезпечност≥ горючих газ≥в визначаЇтьс¤ також концентрац≥йними межами поширенн¤ полум'¤.

Ќижн¤ концентрац≥йна межа поширенн¤ полум'¤ - це м≥н≥мальний вм≥ст палива в середовищ≥, при ¤кому можливе поширенн¤ полум'¤ по сум≥ш≥ на будь-¤ку в≥дстань в≥д джерела запаленн¤.

¬ерхн¤ концентрац≥йна межа визначаЇтьс¤ максимальним вм≥стом палива в середовищ≥, вище ¤кого сум≥ш стаЇ нездатною до поширенн¤ полум'¤. ¬середин≥ цих меж сум≥ш спалима, а поза ними - сум≥ш, ¤ка гор≥ти не може.

–озр≥зн¤ють також температурн≥ меж≥ поширенн¤ полум'¤ - так≥ температури речовини, за ¤ких насичен≥ пари утворюють в окис≠лювальному середовищ≥ концентрац≥њ, р≥вн≥ в≥дпов≥дно нижн≥й (нижн¤ температурна межа) та верхн≥й (верхн¤ температурна межа) концентра≠ц≥йним межам поширенн¤ полум'¤. ¬ерхн¤ межа знижуЇтьс¤ при введенн≥ ≥нертного газу. ≤нш≥ дом≥шки по-р≥зному впливають на швидк≥сть поширенн¤ полум'¤.

ќсновними параметрами пожеж≥ при л≥н≥йному поширенн≥ Ї його швидк≥сть ≥ площа.

—ередн¤ л≥н≥йна швидк≥сть визначаЇтьс¤ за формулою:

L-L††† AL

󆆆 Ч†††† ^_____L Ч____

¹-т₂-т,-ƒт'

д円†† lj - в≥ддаль в≥д джерела вогню в мить часу т, L₂- в≥ддаль в≥д джерела вогню в мить часу т₂.

—ередн¤ швидк≥сть поширенн¤ пожеж≥ на площ≥ визначаЇтьс¤ за формулою:

F.-F.††† AF

v, = Ч----- = Ч.

“₂ -т,††† ƒт

д円†† F₂ ≥ fj - в≥дпов≥дно площ≥ поверхонь гор≥нн¤ в мить часу т₂ ≥ т_г

Ќаприклад, при гор≥нн≥ р≥дин, v = «ќ м/хв. «а одну хвилину вогонь може охопити площу в дек≥лька тис¤ч квадратних метр≥в. √ас≥нн¤ такоњ пожеж≥ вимагаЇ значних зусиль та засоб≥в.

«начну пожежо- та вибухонебезпеку складають сум≥ш≥ пилу з пов≥тр¤м (аерозоль). ѕил, котрий складаЇтьс¤ з найдр≥бн≥ших частинок спалимих речовин, при перебуванн≥ його у зваженому стан≥ в межах в≥д нижньоњ до верхньоњ концентрац≥йних меж - вибухонебезпечний. «алежно в≥д значенн¤ нижньоњ меж≥ запалюванн¤, пил под≥л¤Їтьс¤ на вибухо- та пожежонебезпечний. ѕри значенн¤х нижньоњ концентрац≥йноњ меж≥ запалюванн¤ до 65 г/м³ пил Ї вибухонебезпечним, а при значенн≥ нижньоњ концентрац≥йноњ меж≥ запалюванн¤ понад 65 г/м³ пил Ї пожежонебезпечним.

ƒл¤ аерозолей також Ї Ќћ ≥ ¬ћ вибухонебезпечн≥, вони досить велик≥. “ак, Ќћ дл¤ торф'¤ного пилу дор≥внюЇ 17,6; вуг≥льного - 11,4; ебон≥тового - 7,6 г/см³.

—палимий пил, що знаходитьс¤ у зваженому стан≥, характеризуЇтьс¤ такими показниками пожежо- та вибухонебезпеки: нижньою концентрац≥йною межею поширенн¤ полум'¤, м≥н≥мальною енерг≥Їю запалюванн¤, максимальним тиском вибуху, швидк≥стю наростанн¤ тиску при вибуху, м≥н≥мальним вибухонебезпечним вм≥стом кисню. ƒл¤ пилу, Х ¤кий знаходитьс¤ в осад≥, встановлен≥ так≥ показники: температура займанн¤, температура самозайманн¤, температура самонагр≥ванн¤, тем≠пература тл≥нн¤, температурн≥ умови теплового самозайманн¤, м≥н≥мальна енерг≥¤ займанн¤, здатн≥сть гор≥ти ≥ вибухати при взаЇмод≥њ з водою, кис≠нем пов≥тр¤, з ≥ншими речовинами.

ƒл¤ кожноњ спалимоњ сум≥ш≥ ≥снуЇ м≥н≥мальна потужн≥сть ≥скри, в≥д котроњ вона може займатис¤.

Ѕудь-¤ка з перел≥чених вище форм гор≥нн¤ може призвести до пожеж≥.

ѕожежа - неконтрольоване гор≥нн¤ зовн≥ спец≥ального вогнища, що причин¤Ї збиток (моральний, матер≥альний). —воЇчасна л≥кв≥дац≥¤ такого гор≥нн¤, ¤кщо воно не спричинило збитку, прийн¤то називати займанн¤м або в≥двернутою пожежею. Ќебезпечний фактор пожеж≥ - фактор пожеж≥, д≥¤ ¤кого призводить до травми, отруЇнн¤ або загибел≥ людини, а також до матер≥альних збитк≥в. ѕожежонебезпечними називають так≥ матер≥али ≥ речовини, ¤к≥ спричинюють пожежу.

Ќебезпечними факторами пожеж≥ Ї в≥дкритий вогонь та ≥скри, п≥двищена температура пов≥тр¤, предмет≥в, токсичн≥ продукти гор≥нн¤, дим, знижена концентрац≥¤ кисню, завален≥ ≥ пошкоджен≥ будови, спорудженн¤, установки,вибух.

ѕожежна небезпечн≥сть - можлив≥сть виникненн¤ ≥ (або) розвитку пожеж≥, що м≥ститьс¤ в будь-¤к≥й речовин≥, стан≥ або процес≥.

ѕожежна небезпечн≥сть об'Їкта - його стан, що м≥стить в соб≥ можлив≥сть виникненн¤ пожеж≥ ≥ њњ насл≥дк≥в.

 

2. ’арактеристика виробництв та протипожежн≥ вимоги до буд≥вель та споруд

«г≥дно з вимогами ЅЌ≥ѕ 2.09.02-85 "¬иробнич≥ споруди", а також в≥дпов≥дно до вимог ќЌ“ѕ 24-86 пожежо-та вибухопожежна небезпека виробництв, буд≥вель та споруд оц≥нюЇтьс¤ з врахуванн¤м пожежо- та вибухонебезпечних властивостей та к≥лькост≥ речовин та матер≥ал≥в, що там знаход¤тьс¤. ѕрим≥щенн¤ под≥л¤ютьс¤ на категор≥њ ј, Ѕ, ¬, √, ƒ.

 атегор≥¤ ј. √орюч≥ гази, легкозаймист≥ р≥дини з температурою спалаху не б≥льше 28 ∞— в так≥й к≥лькост≥, що можуть утворюватис¤ вибухонебезпечн≥ парогазопов≥тр¤н≥ сум≥ш≥, при спалахуванн≥ котрих розвиваЇтьс¤ розрахунковий надлишковий тиск вибуху в прим≥щенн≥, що перевищуЇ 5 кѕа. –ечовини та матер≥али здатн≥ вибухати та гор≥ти при взаЇмод≥њ з водою, киснем пов≥тр¤ або одне з одним в так≥й к≥лькост≥, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в прим≥щенн≥ перевищуЇ 5 кѕа.

 атегор≥¤ Ѕ. √орючий пил або волокна, легкозаймист≥ р≥дини з температурою спалаху б≥льше 28 ∞— та горюч≥ р≥дини в так≥й к≥лькост≥, що можуть утворюватис¤ вибухонебезпечн≥ пилопов≥тр¤н≥ або паропов≥тр¤н≥ сум≥ш≥, при спалахуванн≥ котрих розвиваЇтьс¤ розрахунковий надлишковий тиск вибуху в прим≥щенн≥, що перевищуЇ 5 кѕа.

 атегор≥¤ ¬. Ћегкозаймист≥, спалим≥ та важкоспалим≥ р≥дини, тверд≥ спалим≥ та важкоспалим≥ речовини та матер≥али, речовини та матер≥али, здатн≥ при взаЇмод≥њ з водою, киснем пов≥тр¤ або одне з одним лише гор≥ти за умови, що прим≥щенн¤, в котрих вони знаход¤тьс¤, або використовуютьс¤, не в≥днос¤тьс¤ до категор≥й ј та Ѕ.

 атегор≥¤ √. Ќеспалим≥ речовини та матер≥али в гар¤чому, розжареному або розплавленому стан≥, процес обробки котрих супроводжуЇтьс¤ вид≥ленн¤м променистого тепла, ≥скор, полум'¤, горюч≥ гази, р≥дини, тверд≥ речовини, котр≥ спалюютьс¤ або утил≥зуютьс¤ ¤к паливо.

 атегор≥¤ ƒ. Ќеспалим≥ речовини та матер≥али в холодному стан≥.

«г≥дно з категор≥¤ми прим≥щень визначаютьс¤ вимоги до конструктивних та планувальних р≥шень буд≥вель, споруд, прим≥щень та до њх вогнест≥йкост≥.

 атегор≥њ прим≥щень та буд≥вель за вибухо- та пожежною небезпекою на стад≥њ проектуванн¤ визначають розробники технолог≥чного процесу зг≥дно з нормами технолог≥чного проектуванн¤ ќЌ“ѕ-24-86 та в≥домчими нормами технолог≥чного проектуванн¤. ƒл¤ д≥ючих п≥дприЇмств категор≥њ за вибухопожежною та пожежною небезпекою можуть визначатис¤ технологами самих п≥дприЇмств, орган≥зац≥¤ми, що мають в≥дпов≥дних фах≥вц≥в та дозв≥л (л≥ценз≥ю) орган≥в державного пожежного нагл¤ду.

«г≥дно з ƒ—“” 2272-93 буд≥вельн≥ матер≥али за горюч≥стю под≥л¤ютьс¤ на три групи: негорюч≥ (неспалим≥), важкогорюч≥ (важкоспалим≥) та горюч≥ (спалим≥).

—палим≥сть - це здатн≥сть речовини або матер≥алу до гор≥нн¤. «а спалим≥стю речовини ≥ матер≥али под≥л¤ютьс¤ на три групи.

Ќеспалим≥ - речовини ≥ матер≥али, ¤к≥ нездатн≥ до гор≥нн¤ у пов≥тр≥. ÷е неорган≥чн≥ матер≥али, метали, г≥псов≥ конструкц≥њ та ≥н.

¬ажко спалим≥ - речовини ≥ матер≥али, ¤к≥ гор¤ть в≥д джерела запалюванн¤, але нездатн≥ самост≥йно гор≥ти п≥сл¤ його видаленн¤. ÷е матер≥али, ¤к≥ м≥ст¤ть ¤к спалим≥, так ≥ неспалим≥ складов≥ частини.

—палим≥ - речовини ≥ матер≥али, здатн≥ самозайматис¤, а також займатис¤ в≥д джерел запалюванн¤ ≥ самост≥йно гор≥ти п≥сл¤ його в≥ддаленн¤. ƒо них належать вс≥ орган≥чн≥ матер≥али.

“емпература спалаху - найнижча температура горючоњ речовини, при ¤к≥й над поверхнею речовини утворюютьс¤ пари або гази, здатн≥ спалахнути в≥д джерела запалюванн¤, але швидк≥сть њх утворенн¤ ще недостатн¤ дл¤ ст≥йкого гор≥нн¤.

«а температурою спалаху розр≥зн¤ють:

Х††††††† легкозаймист≥ р≥дини (Ћ«–) - р≥дини, ¤к≥ мають температуру спалаху, що не перевищуЇ 61 ∞— (у закритому тигл≥), ≥ здатн≥сть самост≥йно гор≥ти п≥сл¤ в≥ддаленн¤ джерела запаленн¤;

Х††††††† спалим≥ р≥дини (—–) - р≥дини, котр≥ мають температуру спалаху понад 61 ∞— (у закритому тигл≥), ≥ здатн≥ самост≥йно гор≥ти п≥сл¤ видаленн¤ джерела запалюванн¤.

«айманн¤ - початок гор≥нн¤ п≥д д≥Їю джерела запалюванн¤.

“емпература займанн¤ - найменша температура речовини, при ¤к≥й вона вид≥л¤Ї горюч≥ пари ≥ гази з такою швидк≥стю, що п≥сл¤ њх запаленн¤ виникаЇ ст≥йке гор≥нн¤.

Ќа розвиток пожеж≥ у прим≥щенн¤х та спорудах значно впливаЇ здатн≥сть окремих буд≥вельних елемент≥в чинити оп≥р впливу теплоти, тобто њх вогнест≥йк≥сть.

¬огнест≥йк≥сть - здатн≥сть буд≥вельних елемент≥в та конструкц≥й збер≥гати несучу спроможн≥сть, а також чинити оп≥р нагр≥ванню до критичноњ температури, утворенню наскр≥зних тр≥щин та поширенню вогню. ¬огнест≥йк≥сть конструкц≥й та елемент≥в буд≥вель характеризуЇтьс¤ межею вогнест≥йкост≥.

ћежа вогнест≥йкост≥ - це час (у годинах) в≥д початку вогневого стандартного випробуванн¤ зразк≥в до виникненн¤ одного з граничних стан≥в елемент≥в та конструкц≥й (втрата несучоњ та тепло≥золюючоњ спроможност≥, щ≥льност≥).

ћежа вогнест≥йкост≥ буд≥вельноњ конструкц≥њ - це пер≥од часу (в годинах) в≥д початку випробуванн¤ њњ д≥Їю вогню або високою температурою до по¤ви одн≥Їњ з наступних ознак: виникненн¤ в конструкц≥њ наскр≥зних тр≥щин; п≥двищенн¤ температури на необ≥гр≥ван≥й поверхн≥ конструкц≥њ в середньому б≥льше н≥ж на 140 ∞— або в будь-¤к≥й точц≥ ц≥Їњ поверхн≥ б≥льше, н≥ж на 180 ∞— пор≥вн¤но з температурою конструкц≥њ до випробуванн¤; втрати конструкц≥Їю несучоњ спроможност≥.

ћежа поширенн¤ вогню - максимальний розм≥р пошкоджень, см, ¤ким вважаЇтьс¤ обвугленн¤ або вигоранн¤ матер≥алу, що визначаЇтьс¤ в≥зуально, а також оплавлюванн¤м термопластичних матер≥ал≥в.

Ѕудинок може належати до того чи ≥ншого ступен¤ вогнест≥йкост≥, ¤кщо значенн¤ меж вогнест≥йкост≥ ≥ меж поширенн¤ вогню ус≥х конструкц≥й не перевищуЇ значень вимог ЅЌ≥ѕ 2.01.02- 85.

 

3 ≈вакуац≥йн≥ виходи

ѕри виникненн≥ пожеж≥ на початков≥й стад≥њ вид≥л¤Їтьс¤ тепло, токсичн≥ продукти згор¤нн¤, можлив≥ обваленн¤ конструкц≥й. “ому сл≥д враховувати необх≥дн≥сть евакуац≥њ людей у визначен≥ терм≥ни. ѕоказником ефективност≥ евакуац≥њ Ї час, прот¤гом котрого люди можуть при необх≥дност≥ залишити окрем≥ прим≥щенн¤ ≥ будинок загалом. Ѕезпека евакуац≥њ дос¤гаЇтьс¤ тод≥, коли тривал≥сть евакуац≥шюдей в окремих прим≥щенн¤х ≥ будинку загалом не перевищуЇ критичноњ тривалост≥ пожеж≥, ¤ка становить небезпеку дл¤ людей. -

ќдн≥Їю з основних вимог пожежноњ безпеки Ї побудова в буд≥вл¤х необх≥дноњ к≥лькост≥ виход≥в, вињзд≥в дл¤ евакуац≥њ людей ≥ матер≥альних ц≥нностей.

≈вакуац≥йними виходами називають проходи, двер≥, ворота, перех≥дн≥ балкони, внутр≥шн≥ переходи.

—воЇчасна евакуац≥¤ людей ≥з буд≥вель ≥ прим≥щень при виникненн≥ пожеж≥ Ї першочерговим завданн¤м ≥ його усп≥шне зд≥йсненн¤ маЇ бути забезпечене п≥д час проектуванн¤ ≥ реконструкц≥њ буд≥вель та споруд. ≈вакуац≥йн≥ виходи повинн≥ бути:

Х††††††† з прим≥щенн¤ першого поверху - зовн≥ безпосередньо через коридор, вестибюль на сходову кл≥тку;

Х††††††† з прим≥щень будь-¤кого поверху, кр≥м першого, до коридору, що веде до сходовоњ кл≥тки (в тому числ≥ через хол), при цьому сходов≥ кл≥тки повинн≥ мати вих≥д зовн≥ безпосередньо або через вестибюль, в≥дд≥лений в≥д прилеглих коридор≥в перегородками з дверима;

Х††††††† з прим≥щень до сус≥дн≥х прим≥щень (на тому самому поверс≥), ¤к≥ забезпечен≥ виходами, вказаними вище, за вин¤тком спец≥ально зумовлених випадк≥в.

 ≥льк≥сть евакуац≥йних виход≥в ≥з буд≥вель, прим≥щень ≥ з кожного поверху приймають за розрахунком, але, ¤к правило, не менше двох, ¤к≥ мають бути розосереджен≥. ≤з прим≥щень площею 300 м², розташованих в п≥двалах ≥ цокольних поверхах, при к≥лькост≥ працюючих не б≥льше 5 чолов≥к допускаЇтьс¤ один вих≥д.

ƒвер≥ на шл¤хах евакуац≥њ повинн≥ в≥дкриватис¤ в напр¤м≥ виходу (за вин¤тком спец≥ально зумовлених випадк≥в). ”стр≥й дверей ≥ турникет≥в, що обертаютьс¤ (розсувн≥ ≥ п≥дйомн≥), а також гвинтових сх≥дц≥в на шл¤хах евакуац≥њ не дозвол¤Їтьс¤.

ћаксимальна в≥ддаль L м≥ж найб≥льш в≥ддаленими один в≥д одного евакуац≥йними виходами з прим≥щенн¤ визначаЇтьс¤ за формулою:

L = 1,5-P,

д円†† –- периметр прим≥щенн¤, м.

ѕовинно бути не менше двох евакуац≥йних виход≥в. ƒвер≥ на шл¤хах евакуац≥њ повинн≥ в≥дчин¤тис¤ в напр¤мку виходу з буд≥вель (прим≥щень).

ƒопускаЇтьс¤ влаштуванн¤ дверей з в≥дчиненн¤м усередину прим≥щенн¤ в раз≥ одночасного перебуванн¤ в ньому не б≥льше 15 чолов≥к.

ѕри на¤вност≥ людей у прим≥щенн≥ двер≥ евакуац≥йних виход≥в можуть замикатись лише на внутр≥шн≥ запори, котр≥ легко в≥дмикаютьс¤.

ћ≥н≥мальна ширина шл¤х≥в евакуац≥њ - не менше 1 м, дверей - 0,8 м.

¬≥ддаль в≥д найв≥ддален≥шоњ точки цеху або прим≥щенн¤ до евакуац≥йного виходу визначаЇтьс¤ зг≥дно з≥ ЅЌ≥ѕ 2.09.02 - 85 залежно в≥д ступен¤ вогнест≥йкост≥ прим≥щенн¤ та к≥лькост≥ людей, що евакуюютьс¤. Ќе допускаЇтьс¤ влаштовувати евакуац≥йн≥ виходи через прим≥щенн¤ категор≥њ ј, Ѕ та прим≥щенн¤ IV та V ступен≥в вогнест≥йкост≥.

 

4. ќсновн≥ вимоги щодо сум≥сного збер≥ганн¤ речовин та матер≥ал≥в

ѕожежо- та вибухонебезпечн≥сть виробництва визначаЇтьс¤ показниками пожежо- та вибухонебезпечност≥ речовин ≥ матер≥ал≥в та њх 'агрегатним станом. ƒо таких показник≥в належать: група горючост≥, температура спалаху, температура займанн¤, температура самозайманн¤, нижн¤ ≥ верхн¤ концентрац≥йн≥ меж≥ запаленн¤, умови теплового самозайманн¤ та ≥н.

√ќ—“ 12.1.004-91 встановлюЇ пор¤док сум≥сного збер≥ганн¤ речовин та матер≥ал≥в. ¬имоги щодо њх сум≥сного збер≥ганн¤ сформульован≥ на п≥дстав≥ к≥льк≥сного врахуванн¤ показник≥в пожежноњ небезпеки, токсичност≥, а також однор≥дност≥ засоб≥в пожежогас≥нн¤.

«г≥дно з √ќ—“ 12.1.004-91 за потенц≥йною небезпекою викликати пожежу, п≥дсилювати небезпечн≥ фактори пожеж≥, отруювати навколишнЇ середовище (пов≥тр¤, воду, грунт, флору, фауну тощо), впливати на людину через шк≥ру, слизов≥ оболонки дихальних орган≥в шл¤хом безпосередньоњ д≥њ або на в≥дстан≥, речовини та матер≥али под≥л¤ютьс¤ на розр¤ди:

Х††††††† безпечн≥;

Х††††††† малонебезпечн≥;

Х††††††† небезпечн≥;

Х††††††† особливо небезпечн≥.

«алежно в≥д того, до ¤кого розр¤ду в≥днос¤тьс¤ речовини та матер≥али, визначаютьс¤ умови њх збер≥ганн¤.

ƒо безпечних в≥днос¤тьс¤ негорюч≥ речовини та матер≥али в негорюч≥й упаковц≥, ¤к≥ в умовах пожеж≥ не вид≥л¤ють небезпечних (горючих, отруйних, њдких) продукт≥в розкладу або окисленн¤, не утворюють вибухових або пожежонебезпечних, отруйних, њдких, екзотерм≥чних сум≥шей з ≥ншими речовинами.

Ѕезпечн≥ речовини та матер≥али збер≥гаютьс¤ в прим≥щенн¤х або на майданчиках будь-¤кого типу.

ƒо малонебезпечних в≥днос¤ть так≥ горюч≥ й важкогорюч≥ речовини та матер≥али, ¤к≥ не в≥днос¤тьс¤ до безпечних ≥ на ¤к≥ не поширюютьс¤ вимоги √ќ—“ 19433-88. ƒо малонебезпечних в≥днос¤тьс¤ також негорюч≥ речовини та матер≥али у горюч≥й упаковц≥.

ћалонебезпечн≥ речовини та матер≥али дозвол¤Їтьс¤ збер≥гати в прим≥щенн¤х ус≥х ступен≥в вогнест≥йкост≥ (кр≥м V).

ƒо небезпечних в≥днос¤ть горюч≥ та негорюч≥ речовини ≥ матер≥али, що мають властивост≥, про¤в ¤ких може призвести до вибуху, пожеж≥, загибел≥, травмуванн¤, отруЇнн¤, опром≥ненн¤, захворюванн¤ людей та тварин, пошкодженн¤ споруд, транспортних засоб≥в. Ќебезпечн≥ властивост≥ можуть про¤вл¤тис¤ ¤к за нормальних умов, так ≥ за авар≥йних, ж у речовин у чистому вигл¤д≥, так ≥ в раз≥ њх взаЇмод≥њз речовинами та матер≥алами ≥нших категор≥й, визначених у √ќ—“ 19433-88.

Ќебезпечн≥ речовини та матер≥али сл≥д збер≥гати у складах ≤ ≥ II ступен≥в вогнест≥йкост≥.

ƒо особливо небезпечних в≥днос¤тьс¤ так≥ небезпечн≥ речовини та матер≥али, ¤к≥ не сум≥сн≥ з речовинами ≥ матер≥алами одн≥Їњ з ними категор≥њ за √ќ—“ 19433-88.

ќсобливо небезпечн≥ речовини та матер≥али необх≥дно збер≥гати у складах ≤ та II ступен≥в вогнест≥йкост≥, розташованих переважно в окремих буд≥вл¤х або в п≥дземних сховищах, влаштованих припливно-вит¤жною вентил¤ц≥Їю ≥ засобами пожежогас≥нн¤.

—пособи ≥ засоби дл¤ попередженн¤ та гас≥нн¤ пожеж

 

ѕлан

1.     —пособи пожежогас≥нн¤;

2.     ¬огнегасн≥ речовини;

3.     ѕротипожежне водопостачанн¤;

4.     ѕожежний зв'¤зок ≥ сигнал≥зац≥¤.

 

1.† —пособи пожежогас≥нн¤

¬ комплекс≥ заход≥в, що вживаютьс¤ дл¤ протипожежного захисту п≥дприЇмств, важливе значенн¤ маЇ виб≥р найб≥льш рац≥ональних способ≥в та засоб≥в гас≥нн¤ р≥зних речовин та матер≥ал≥в зг≥дно з≥ ЅЌ≥ѕ 2.04.09-84.

√ор≥нн¤ припин¤Їтьс¤:

Х††††††† при охолодженн≥ горючоњ речовини до температури нижчоњ, н≥ж температура њњ спалахуванн¤;

Х††††††† при зниженн≥ концентрац≥њ кисню в пов≥тр≥ в зон≥ гор≥нн¤;

Х††††††† при припиненн≥ надходженн¤ пари, газ≥в горючоњ речовини в зону гор≥нн¤.

ѕрипиненн¤ гор≥нн¤ дос¤гаЇтьс¤ за допомогою вогнегасних засоб≥в: води (у вигл¤д≥ струмен¤ або у розпиленому вигл¤д≥);

Х††††††† ≥нертних газ≥в (вуглекислота та ≥н.);

Х††††††† х≥м≥чних засоб≥в (у вигл¤д≥ п≥ни або р≥дини);

Х††††††† порошкопод≥бних сухих сум≥шей (сум≥ш≥ п≥ску з флюсом);

Х††††††† пожежних покривал з брезенту та азбесту.

¬иб≥р тих чи ≥нших способ≥в та засоб≥в гас≥нн¤ пожеж та вогнегасних речовин ≥ њх нос≥њв (протипожежноњ техн≥ки) визначаЇтьс¤ в кожному конкретному випадку, залежно в≥д стад≥њ розвитку пожеж≥, масштаб≥в загор¤нь, особливостей гор≥нн¤ речовин та матер≥ал≥в (табл. 20.1).

 

2.† ¬огнегасн≥ речовини

”сп≥х швидкоњ локал≥зац≥њ та л≥кв≥дац≥њ пожеж≥ на њњ початку залежить в≥д на¤вних вогнегасних засоб≥в, вм≥нн¤ користуватис¤ ними вс≥ма прац≥вниками, а також в≥д засоб≥в пожежного зв'¤зку та сигнал≥зац≥њ дл¤ виклику пожежноњ допомоги та введенн¤ в д≥ю автоматичних та первинних вогнегасних засоб≥в. ” табл. 20.1 наведено способи гас≥нн¤ пожеж.

¬ода - найб≥льш дешева ≥ поширена вогнегасна речовина. ¬ода пор≥вн¤но з ≥ншими вогнегасними речовинами маЇ найб≥льшу теплоЇмн≥сть ≥ придатна дл¤ гас≥нн¤ б≥льшост≥ горючих речовин.

¬ода застосовуЇтьс¤ у вигл¤д≥ компактних ≥ розпилених струмен≥в, ¤к ≥ пара. ¬огнегасний ефект компактних струмен≥в води пол¤гаЇ у змочуванн≥ поверхн≥, зволоженн≥ та охолодженн≥ твердих горючих матер≥ал≥в.

ѕодача води до м≥сц¤ пожеж≥ зд≥йснюЇтьс¤ пожежними рукавами. ¬≥дкидний рукав в≥д пожежного крањна або насоса зак≥нчуЇтьс¤ металевим

“аблиц¤ 20.1. —пособи гас≥нн¤ пожеж

‘≥зичн≥способи

ќхолодженн¤

____________(виведенн¤ тепла з зони гор≥нн¤)________________

«рошенн¤††††††††††††††††† †ѕерем≥шуванн¤†††††††† ≈вакуац≥¤ горючих

горючих††††††††††††††††††† шар≥в горючих††††††††††††††† речовин та

речовин_____†††††††††††††††† речови톆†††††††††††††††††† матер≥ал≥в_____

–озр≥дженн¤

___________(зб≥льшенн¤ теплоЇмност≥ горючоњ системи)_______

ќб'Їмне розр≥дженн¤†††††††††††††††††††† ќб'Їмне розр≥дженн¤

окислювача ≥нертним膆†††††††††††† горючих речовин ≥нертними

________газами та парою_____†††††††† _____газами та парою_______

≤зол¤ц≥¤

^___________(в≥дключенн¤ механ≥зму займанн¤)†† _____________

¬≥дрив полум'¤††††††††† ≤зол¤ц≥¤ поверхонь††††††††††† ≈вакуац≥¤

пов≥тр¤ною ударною††††††† горючих речови톆††††††††††††† горючих

хвилею††††††††††††††††††† водою, п≥ною,†††††††††††††††††† речовин

_^_____________††††††††††††††††††††††††††††††††††††  ќЎћќё______________-

’≥м≥чни醆† спос≥ᆆ†††††††††††† ___

‘легматизац≥¤††††††††††††† __________

ќб'Їмне розр≥дженн¤ горючоњ††††††† «рошенн¤ поверхонь горючих пило-, газо- та паропов≥тр¤ноњ†††††††† матер≥ал≥в флегматизуючими

системи флегматизуючим膆††††††††††††††††† †††††речовинами __________речовинами___________________________________

соплом, обладнаним розбризкувачем. –озбризкувач дозвол¤Ї отримувати компактний або розс≥¤ний струм≥нь води.

—труменем води гас¤ть тверд≥ горюч≥ речовини; дощем ≥ вод¤ним пилом - тверд≥, волокнист≥ сипуч≥ речовини, а також спирти, трансформаторне ≥ сол¤рове мастила.

¬одою не можна гасити легкозаймист≥ р≥дини (бензин, гас), оск≥льки, маючи велику питому вагу, вода накопичуЇтьс¤ внизу цих речовин ≥ зб≥льшуЇ площу горючоњ поверхн≥. Ќе можна гасити водою так≥ речовини, ¤к карб≥ди та сел≥тру, ¤к≥ вид≥л¤ють при контакт≥ з водою горюч≥ речовини, а також металевий кал≥й, натр≥й, магн≥й та його сплави, електрообладнанн¤, що знаходитьс¤ п≥д напругою, ц≥нн≥ папери тощо.

¬од¤на пара застосовуЇтьс¤ дл¤ гас≥нн¤ пожеж у прим≥щенн¤х об'Їмом до 500 м³ ≥ невеликих загор¤нь на в≥дкритих установках. ѕара зволожуЇ горюч≥ матер≥али ≥ знижуЇ концентрац≥ю кисню. ¬огнегасна концентрац≥¤ пари у пов≥тр≥ становить 35 % в≥д загального об'Їму.

¬≥домо, що з 1 л≥три води утворюЇтьс¤ 1725 л≥тр≥в вод¤ноњ пари, ¤ку доц≥льно застосовувати дл¤ гас≥нн¤ пожеж на великих п≥дприЇмствах, що мають потужне паросилове господарство.

¬одн≥ розчини солей застосовуютьс¤ дл¤ гас≥нн¤ речовин, ¤к≥ погано змочуютьс¤ водою (бавовна, деревина, торф тощо). ” воду додають поверхнево-активн≥ речовини: п≥ноутворювач ѕќ-1, сульфаноли Ќѕ-16, сульфонати, змочувач ƒѕ тощо. —ол≥, що випадають з водного розчину, при попаданн≥ на об'Їкт гор≥нн¤ розплавл¤ютьс¤ ≥ утворюють тверду негорючу к≥рку. ѕри розпад≥ солей утворюютьс¤ негорюч≥ гази, ¤к≥ ≥золюють доступ пов≥тр¤ до об'Їкту гор≥нн¤.

’≥м≥чну п≥ну отримують в результат≥ х≥м≥чноњ реакц≥њ кислотного ≥ лужного розчин≥в з п≥ноутворювачем. ѕри цьому утворюЇтьс¤ газ (д≥оксид вуглецю). –ечовини, ¤к≥ потр≥бн≥ дл¤ отриманн¤ вуглецю, застосовують вод¤ний розчин або сухий п≥нопорошок.

ѕ≥ноутворювач складаЇтьс¤: 84 % нафтового контакту, 4...5 % к≥стового клею, 11 % етилового спирту ≥ каустичноњ соди.

ќсновн≥ властивост≥ х≥м≥чноњ п≥ни - це утворенн¤ пл≥вки, ¤ка знижуЇ температуру гор≥нн¤, утворенн¤ пар≥в ≥ газ≥в, ¤к≥ можуть витиснути пов≥тр¤ ≥з зони гор≥нн¤.

ѕов≥тр¤но-механ≥чна п≥на - сум≥ш пов≥тр¤ (~ 90 %), води (7 %) ≥ п≥ноутворювача ќѕ-1 (3 %). ’арактеристикою п≥ни Ї њњ кратн≥сть - це в≥дношенн¤ об'Їму отриманоњ п≥ни до загального об'Їму речовини. ѕ≥ни звичайноњ кратност≥ (до 20) утворюютьс¤ пов≥тр¤но-п≥нними стовпами, за принципом: вода подаЇтьс¤ п≥д тиском 0,3... 0,6 ћѕа, попередньо зм≥шана з п≥ноутворювачем, поступаЇ в спец≥альний пристр≥й, ¤кий забезпечуЇ в≥дсмоктуванн¤ пов≥тр¤. Ќа практиц≥ дл¤ гас≥нн¤ пожеж застосовують пов≥тр¤но-механ≥чну п≥ну високоњ кратност≥ (до 200), отриманоњ в п≥ногенераторах. ÷¤ п≥на б≥льш об'Їмна ≥ маЇ б≥льшу ст≥йк≥сть.

≤нертн≥ ≥ негорюч≥ гази. ¬ основному це д≥оксид вуглецю ≥ азот, вони розр≥джують концентрац≥ю кисню ≥ гальмують ≥нтенсивн≥сть гор≥нн¤. ≤нертн≥ гази, в основному, застосовують дл¤ гас≥нн¤ пожеж в невеликих прим≥щенн¤х. ¬огнегасна концентрац≥¤ ≥нертних газ≥в при гас≥нн≥ в закритих прим≥щенн¤х складаЇ 31.. .36 % до об'Їму прим≥щенн¤ (3958-2000 ——Ѕѕ).

ƒ≥оксид вуглецю застосовують дл¤ швидкого гас≥нн¤ невеликих джерел вогню, а також дл¤ гас≥нн¤ електродвигун≥в та ≥ншого електротехн≥ч≠ного устаткуванн¤. ќск≥льки д≥оксид вуглецю збер≥гають в балонах п≥д тиском, то при викид≥ його утворюЇтьс¤ сн≥г твердого д≥оксида вуглецю.

¬огнегасн≥ порошки - це др≥бно помелен≥ (на муку) м≥неральн≥ сол≥ з р≥зними компонентами, ¤к≥ запоб≥гають злежуванню ≥ збиванню в гранули, њх можна застосовувати дл¤ гас≥нн¤ пожеж твердих речовин, р≥зних клас≥в горючих р≥дин, газ≥в, метал≥в та обладнанн¤, ¤к≥ знаход¤тьс¤ п≥д електричним струмом.

¬огнегасн≥ порошки бувають загального та спец≥ального призначенн¤. ќсновними компонентами приладу ѕ—Ѕ-3 Ї б≥карбонат натр≥ю; ѕ‘ -д≥амонний фосфат; —÷-2 - сил≥кагель, насичений хладоном (114¬2) тощо. ѕорошок —÷-2 застосовують дл¤ гас≥нн¤ горючих та п≥рофорних р≥дин, кремн≥йорган≥чних ≥ алюм≥н≥йорган≥чних сполук, г≥драт≥в метал≥в.

ѕрацювати з вогнегасними порошками треба в спецод¤з≥ з захисними засобами (респ≥ратори, окул¤ри).

¬огнегасники застосовують дл¤ гас≥нн¤ загор¤нь та невеликих пржеж у початков≥й стад≥њ њх розвитку. ¬огнегасники бувають малоЇмн≥ (до 5 л); промислов≥ ручн≥ (до 10 л); перев≥зн≥ (б≥льше 10 л) (3675-98 ——Ѕѕ).

Ќайб≥льш поширен≥ х≥м≥чн≥ п≥нн≥ вогнегасники ќ’ѕ-10, ќѕ-ћ та ќѕ-9ћћ.

«аслуговуЇ уваги ручний вогнегасник ќ’ѕ-10 (рис. 20.1) про≠дуктивн≥стю 43...50 л, кратн≥стю п≥ни 5...6, довжиною струмен¤ до 6 м.

–учн≥ х≥м≥чн≥ п≥нн≥ вогнегасники використовуютьс¤ дл¤ гас≥нн¤ твердих речовин, що гор¤ть та горючих легкозаймистих р≥дин з в≥дкритою поверх≠нею, що горить. —л≥д мати на уваз≥, що п≥на електропров≥дна - нею не можна гасити електрообладнанн¤, що знаходитьс¤ п≥д напругою, вона псуЇ ц≥нне обладнанн¤, реч≥ та папери. Ќею не можна також гасити кал≥й, натр≥й, магн≥й та його сплави, оск≥льки внасл≥док њх взаЇмод≥њ з водою, на¤вною в п≥н≥, вид≥л¤Їтьс¤ водень, котрий посилюЇ гор≥нн¤.

ѕов≥тр¤но-п≥нн≥ вогнегасники бувають ручн≥ (ќ¬ѕ-5, ќ¬ѕ-10) та стац≥онарн≥ (ќ¬ѕ-100 та ќ¬ѕ-250). ѕо конструкц≥њ вони под≥бн≥ до х≥м≥чних п≥нних вогнегасник≥в.

ѕов≥тр¤но-п≥нн≥ вогнегасники застосовують дл¤ гас≥нн¤ р≥зних твердих речовин та матер≥ал≥в, за вин¤тком лужних метал≥в та електрообладнанн¤, що знаходитьс¤ п≥д напругою, а також речей, котр≥ гор¤ть без доступу пов≥тр¤.

—ум≥шшю в корпус≥ вогнегасника ќ¬ѕ-10 Ї 6 %-ковий водний розчин та п≥ноутворювач ќѕ-1. “иск у корпус≥ вогнегасника створюЇтьс¤ стисне≠ним диоксидом вуглецю, ¤кий знаходитьс¤ в спец≥альному балон≥, всередин≥ (або зовн≥) вогнегасника. —тиснений розчин по сифонн≥й трубц≥ пр¤муЇ в розпилювач ≥ дифузор, де проходить утворенн¤ пов≥тр¤но-механ≥чноњ п≥ни кратн≥стю 60, к≥льк≥стю 540 л≥тр≥в та часом д≥њ 45 сек. Ќа рис.20.2 показано пов≥тр¤но-п≥нний вогнегасник.

1

–ис.20.2. ¬огнегасник по≠в≥тр¤но-п≥нний ќ¬ѕ:

1 -корпус; 2-дифузор; 3-трубка; 4-кришка; 5-ручка; 6-важ≥ль; 7-шток; 8-балон; 9 - сифонна трубка

–ис.20.1. ¬огнегасник х≥м≥чний

п≥нний ќ’ѕ-10: 1-корпус; 2-балон з киснем; 3-бокова

ручка; 4-горловина; 5-ручка;

6-шток; 7-кришка; 8-клапан;

9- запоб≥жник; 10 - нижн¤ ручка

¬огнегасники вуглекислотн≥ призначен≥ дл¤ гас≥нн¤ невеликих

пожеж, вс≥х вид≥в загор¤нн¤ (рис.20.3). ѕромислов≥сть випускаЇ

вуглекислотн≥ вогнегасники в ручному (ќ”-2, ќ”-5, ќ”-8) та

транспортному вар≥антах.

¬они привод¤тьс¤ в д≥ю вручну. „ерез вентиль стиснена р≥дка

вуглекислота пр¤муЇ у патрубок, де вона розширюЇтьс¤ ≥ за рахунок цього

њњ температура знижуЇтьс¤ до -70 ќ—. ѕри переход≥ р≥дкоњ вуглекислоти в газ њњ об'Їм зб≥льшуЇтьс¤ в 500 раз≥в. ”творюЇтьс¤ сн≥гопод≥бна вуглекислота, котра при випаровуванн≥ охолоджуЇ горючу речовину та ≥золюЇ њњ в≥д кисню пов≥тр¤.  орисна довжина струмен¤ вогнегасника приблизно 4 м, час д≥њ - «ќ.. .60 сек.

¬огнегасник сл≥д тримати за ручку дл¤ уникненн¤ обмороженн¤ рук; збер≥гати подал≥ в≥д тепла дл¤ запоб≥ганн¤ саморозр¤дженн¤. ¬углекислотою можна гасити електрообладнанн¤, що знаходитьс¤ п≥д напругою, а також горюч≥ ≥ тверд≥ речовини. Ќе можна гасити спирт ≥ ацетон, котр≥ розчин¤ють вуглекислоту, а також терм≥т, фотопл≥вку, целулоњд, котр≥ гор¤ть без доступу пов≥тр¤.

ѕорошков≥ вогнегасники одержують широке застосуванн¤, њх випус≠кають наступних тип≥в: ќѕ-1 Ђћоментї, ќѕ-2ј, ќѕ-10, ќѕ—-10, ќѕ-100,ќѕ-250,—ѕ-120.

–учн≥ порошков≥ вогнегасники ќѕ-10 використовують дл¤ гас≥нн¤ невеликих пожеж лужних метал≥в (натр≥й, кал≥й), деревини, пластмас тощо.

ƒл¤ створенн¤ тиску в корпус≥ ≥ викиду порошку служить стиснений газ (азот, диоксид, пов≥тр¤), ¤кий знаходитьс¤ у невеликому спец≥альному балон≥ п≥д тиском 15 ћѕа. ¬огнегасник ќѕ—-10 в≥др≥зн¤Їтьс¤ т≥льки за складом порошку та засобом дл¤ його викиду (рис. 20.4).

–ис. 20.3. ¬огне≠гасник вуглекис≠лотний ќ”-2

–ис.20.4. ¬огнегасник порошковий

1- корпус; 2- балон; 3- шланг; 4- патрубок

 р≥м перел≥чених вогнегасник≥в, випускають вогнегасники аерозольн≥ хладонов≥ (ќј’-0,5), вогнегасники хладонов≥ (ќ’-3, ќ’-7), вогнегасники вуглекислотн≥ - бром етилов≥ (ќ”Ѕ-3, ќ”Ѕ-7), вогнегасники автоматичн≥ (”јѕ-5, ”јѕ-8, ”јѕ-16) тощо.

” прим≥щенн¤х промислових п≥дприЇмств засоби пожежогас≥нн¤ розташовують зг≥дно з вимогами Ђѕравил пожежноњ безпеки в ”крањн≥ї. ” коридорах, проходах, проњздах або ≥нших м≥сц¤х, кр≥м вогнегасник≥в, розташовують пожежн≥ пункти з набором первинних засоб≥в пожежогас≥нн¤.

 

3. ѕротипожежне водопостачанн¤

ѕромислов≥ прим≥щенн¤ мають зовн≥шнЇ ≥ внутр≥шнЇ водо≠постачанн¤, запроектоване зг≥дно з вимогами ЅЌ≥ѕ 2.4.01-85.

ѕожежне водопостачанн¤ промислових п≥дприЇмств може зд≥йснюватись в≥д: водог≥нноњ мереж≥, пожежних водоймищ, природних джерел води (р≥к, озер, ставк≥в). якщо вода поступаЇ ≥з п≥дземних джерел, то в≥дпадаЇ необх≥дн≥сть у водоочисному комплекс≥ ≥ насосах другого п≥дйому (3687-98 ——Ѕѕ "Ќасоси пожежн≥ в≥дцентров≥").

як правило, на п≥дприЇмствах споруджуЇтьс¤ сум≥сний водог≥н, тобто протипожежно-господарський водог≥н.

¬нутр≥шн≥ водогони мереж≥ повинн≥ бути забезпечен≥ засувками (вентил¤ми), ¤к≥ встановлюютьс¤ б≥л¤ основи пожежних сто¤к≥в.

Ќорма витрат води на внутр≥шнЇ пожежогас≥нн¤ приймаЇтьс¤:

Х††††††† дл¤ виробничих прим≥щень - ≥з розрахунку двох струмен≥в продук≠тивн≥стю не менше 2,5 л/с;

Х††††††† дл¤ допом≥жних споруд - ≥з розрахунку одного струмен¤ продуктивн≥стю не менше 2,5 л/с;

Х††††††† дл¤ склад≥в або приватних будинк≥в, розм≥щених з врахуванн¤м протипожежних перепон ≥ об'Їмом б≥льше 25000 м³ - ≥з розрахунку двох струмен≥в продуктивн≥стю не менше 2,5 л/с кожна, а при об'Їм≥ менше 25000 м³ - ≥з розрахунку одного струмен¤ продуктивн≥стю не менше 2,5 л/с;

Х††††††† дл¤ будинк≥в, ¤к≥ влаштован≥ спринклерними ≥ дренчерними системами Ч≥з розрахунку одного струмен¤ продуктивн≥стю не менше 2,5 л/с.

¬одог≥н дл¤ зовн≥шнього пожежогас≥нн¤ буваЇ низького тиску ≥ високого. Ќеобх≥дний тиск води створюЇтьс¤ стац≥онарними пожежними насосами, котр≥ забезпечують подаванн¤ компактних струмен≥в на висоту не менше 10м або рухомими пожежними автонасосами ≥ мотопомпами, що забирають воду з г≥дрант≥в.

√≥дранти розташовуютьс¤ на територ≥њ п≥дприЇмств на в≥ддал≥ не б≥льше 100 м по периметру буд≥вель вздовж дор≥г ≥ не ближче 5 м в≥д ст≥н.

¬нутр≥шн≥й протипожежний водог≥н обладнуЇтьс¤ пожежними кранами, ¤к≥ встановлюютьс¤ на висот≥ 1,35їм в≥д п≥длоги всередин≥ прим≥щень б≥л¤ виход≥в, у коридорах, на сходах.  ожний пожежний кран спор¤джаЇтьс¤ прогумованим рукавом та пожежним стволом. ƒовжина рукава - 10 або 20 м. ѕродуктивн≥сть кожного крана повинна бути не меншою, н≥ж 2,5 л/с. ¬итрати води на зовн≥шнЇ пожежогас≥нн¤ берутьс¤ залежно в≥д ступен¤ вогнетривкост≥ буд≥вель, њх об'Їму, категор≥њ пожежо-≥ вибухонебезпеки виробництва у межах в≥д 15 до 50 л/с.

ƒл¤ подач≥ води на висоту до 50 м при систем≥ водогону високого тиску використовують потужн≥ рукави довжиною 125 м, д≥аметром 66 мм, ≥з розбризкувачем д≥аметром 16 або 19 мм з витратою води на компактний струм≥нь 5 л/с.

ƒл¤ розрахунку необх≥дноњ к≥лькост≥ води дл¤ зовн≥шнього гас≥нн¤ пожеж≥ використовуЇтьс¤ формула:

gЂ73600

Q--

1000

де

g - секундна витрата води, беретьс¤ в межах в≥д 15 до 50 л/с; п - к≥льк≥сть пожеж, ¤к≥ можуть бути на п≥дприЇмств≥, приймаЇтьс¤: п = 1 при площ≥ менше 150 га ≥ п = 2 при площ≥ б≥льше 150 га; “ - розрахунковий час гас≥нн¤ пожеж≥, приймаЇтьс¤ “=3год.

Ќайб≥льш над≥йною системою Ї водог≥нна система водозабезпеченн¤, ¤ка сум≥щаЇтьс¤ з господарським водогоном. ÷¤ система забезпечуЇ недоторканий запас води дл¤ гас≥нн¤ пожеж≥ прот¤гом 3 годин.

 

4. ѕожежний зв'¤зок ≥ сигнал≥зац≥¤

”сп≥шна боротьба з пожежами забезпечуЇтьс¤ на¤вн≥стю ефек≠тивних засоб≥в опов≥щенн¤, сигнал≥зац≥њ ≥ над≥йного зв'¤зку п≥дприЇмств з пожежними частинами. ” даний час, кр≥м телефонного зв'¤зку, використовуЇтьс¤ рад≥о-, рад≥отелефонний, телексний, факсовий зв'¤зок'. Ќайб≥льш швидкод≥ючими Ї установки автоматичноњ ≥ нап≥в≠автоматичноњ сигнал≥зац≥њ.

”становки автоматичноњ електричноњ пожежноњ сигнал≥зац≥њ монтують на складах, базах та ≥нших пожежонебезпечних ≥ важливих об'Їктах. ќсновними складовими частинами цих установок Ї: спов≥сники (датчики), що монтуютьс¤ в буд≥вл¤х або на територ≥њ об'Їкт≥в ≥ призначен≥ дл¤ поданн¤ сигналу про пожежу; приймальн≥ апарати (станц≥њ), що забезпечують прийманн¤ сигнал≥в в≥д спов≥сник≥в; л≥н≥њ комун≥кац≥њ, що з'Їднують спов≥сники з приймальними апаратами; джерела електроживленн¤.

—пов≥сником називають автоматичний пристр≥й, що сприймаЇ ≥ при певних умовах перетворюЇ контрольовану величину параметра у виг≥дний дл¤ передач≥ по л≥н≥њ зв'¤зку електричний сигнал.

јвтоматичн≥ спов≥сники за принципом д≥њ (спрацюванн¤) под≥л¤≠ютьс¤ на теплов≥ (термоспов≥сники), димов≥, св≥тлов≥ та комб≥нован≥.

“еплов≥ спов≥сники за типом чутливого елемента, в свою чергу, под≥л¤ютьс¤ на: б≥ометалев≥, термопарн≥ та нап≥впров≥дников≥.

«а принципом д≥њ теплов≥ спов≥сники д≥л¤тьс¤ на: максимальн≥, диференц≥йн≥ та максимально-диференц≥йн≥.

ћаксимальн≥ термоспов≥сники спрацьовують тод≥, коли температура навколишнього пов≥тр¤ дос¤гаЇ температури спрацю≠ванн¤, тобто т≥Їњ, на ¤ку вони в≥дрегульован≥.

–ис.20.9. —хеми автоматичних спов≥сник≥в, котр≥ реагують на тепло: а - диференц≥йного типу; б - в≥дновлюючий; в - легкоплавкий; 1 - скоба-пластина; 2 - пружина; 3 - контакти; 4 - б≥металева пластина; 5 - основа; 6 - контакт; 7 - контактний винт; 8 - пружина; 9 - легкоплавкий метал.

ƒиференц≥йн≥ термоспов≥сники (рис.20.9, а) спрацьовують при певн≥й швидкост≥ зростанн¤ температури, наприклад, при п≥двищенн≥ температури навколишнього середовища з визначеною швидк≥стю (на 30∞— прот¤гом 7 сек. та ≥н.), максимально диференц≥йн≥. ¬с≥ теплов≥ спов≥сники спрацьовують при температур≥ на 20...40 ∞— вище можливоњ максимальноњ при звичайних умовах.

Ќайб≥льш поширеними Ї б≥металев≥ спов≥сники (рис.20.9), принцип д≥њ ¤ких базуЇтьс¤ на ¤вищ≥ термоелектрики. ” пров≥дниках, виконаних ≥з р≥знор≥дних матер≥ал≥в, виникаЇ термоелектроруш≥йна сила (“≈–—), ¤кщо м≥сц¤ њх з'Їднанн¤ тримати при р≥зних температурах. Ѕ≥металевий спов≥сник забезпечуЇ плавне регулюванн¤ пристрою спрацюванн¤, ¤кий в≥дновлюЇтьс¤ п≥сл¤ припиненн¤ пожеж≥ (рис.20.9, б). ¬ плавких автоматичних спов≥сниках (рис.20.9, в) пружини спа¤н≥ легкоплавким сплавом. ѕри п≥двищенн≥ температури сплав розплавл¤Їтьс¤, пружини розход¤тьс¤ ≥ замикають сигнальне коло. “ак≥ спов≥сники включають у приймальн≥ станц≥њ променевоњ системи через релейний комплект.

ƒл¤ сигнал≥зац≥њ про пожежу у невибухонебезпечних прим≥щенн¤х застосовують автоматичн≥ нап≥впров≥дников≥ термо≠спов≥сники максимальноњ д≥њ ѕ“»ћ-1 ≥ ѕ“»ћ-2.

ƒимов≥ спов≥сники працюють на принцип≥ д≥њ продукт≥в гор≥нн¤ (диму) на електричний струм ≥он≥зац≥йноњ камери, що використовуЇтьс¤ ¤к датчик. ѕри попаданн≥ диму в ≥он≥зац≥йну камеру в останн≥й зб≥льшуЇтьс¤ оп≥р, що обумовлюЇ зб≥льшенн¤ напруги на керувальн≥й с≥тц≥ тиратрона. ѕри цьому розжарюЇтьс¤ с≥тка ≥ в≥дкриваЇтьс¤ тиратрон, через ¤кий проходить електричний струм, спрацьовуЇ реле ≥ подаЇтьс¤ сигнал на приймальну станц≥ю. ∆ивленн¤ спов≥сника зд≥йснюЇтьс¤ пост≥йним струмом напругою 220 ¬.

јвтоматичн≥ св≥тлов≥ спов≥сники працюють на принцип≥ перетворенн¤ ультраф≥олетового випром≥нюванн¤ в≥дкритого полум'¤ в електричну енерг≥ю. —пов≥сник реагуЇ на ультраф≥олетове випром≥нюванн¤ довжиною хвил≥ 3000.. .20000 ј∞≥ призначаЇтьс¤ дл¤ контролюванн¤ об'Їкт≥в з нормальною осв≥тлен≥стю. Ќайб≥льш поширенним Ї св≥тловий спов≥сник типу —»-1 (рис.20.10, б).

–ис.20.10. —пов≥сники:

а - димовий; б - св≥тловий в - комб≥нований

јвтоматичн≥ комб≥нован≥ спов≥сники типу  »-1 (рис.20.10, в) виконують функц≥њ теплового ≥ димового спов≥сник≥в. Ќаприклад, спов≥сник  »-1 виконаний на баз≥ димового спов≥сника ƒ»-1 з добавкою елемент≥в електричноњ схеми, необх≥дних дл¤ роботи теплового спов≥сника. “емпература спрацюванн¤ 60.. .80 ∞—. ƒимовий спов≥сник спрацьовуЇ при попаданн≥ порц≥њ диму, що виникаЇ п≥д час тл≥нн¤ ф≥тил¤ д≥аметром 6 мм, розм≥щеного п≥д спов≥сником.

Ќап≥вавтоматичн≥ електричн≥ спов≥сники привод¤тьс¤ в д≥ю натисканн¤м кнопки. ¬они можуть вмикатис¤ в мережу пожежноњ сигнал≥зац≥њ, ¤кщо в н≥й використовуютьс¤ автоматичн≥ спов≥сники, що розмикають при спрацюванн≥ електричну мережу. ѕриймальн≥ станц≥њ пожежноњ сигнал≥зац≥њ забезпечують прийом сигнал≥в в≥д спов≥сник≥в, перетворенн¤ њх у св≥тлову ≥ звукову ≥нформац≥ю, а при необх≥дност≥ - вв≥мкненн¤ автоматичних засоб≥в пожежогас≥нн¤. ¬они, ¤к ≥ спов≥сники, под≥л¤ютьс¤ на теплов≥, димов≥ ≥ комб≥нован≥.

«алежно в≥д схеми вв≥мкненн¤ спов≥сник≥в в електричну мережу, установки автоматичноњ пожежноњ сигнал≥зац≥њ под≥л¤ють на променев≥ ≥ к≥льцев≥. ѕроменев≥, ¤к над≥йн≥ш≥, б≥льш поширен≥.

Ѕуд≥вл≥ з масовим перебуванн¤м людей мають бути забезпечен≥ системами екстремального опов≥щенн¤ про виникненн¤ пожеж≥ людей, ¤к≥ там знаход¤тьс¤, ≥ створенн¤ умов дл¤ швидкоњ њх евакуац≥њ. ƒл¤ цього можливе використанн¤ ¤к внутр≥шньоњ рад≥отрансл¤ц≥йноњ мереж≥, так ≥ ≥нших спец≥ально змонтованих мереж пов≥домленн¤, а також тривожних дзв≥нк≥в та ≥нших звукових сигнал≥в.