Ћ≈ ÷≤я 1 ¬ступ
” результат≥ вивченн¤ ц≥Їњ теми студент повинен ум≥ти визначати: 
Ц основн≥ причини виникненн¤ проблеми безпеки життЇд≥¤льност≥;
Ц актуальн≥сть проблем безпеки життЇд≥¤льност≥ на сучасному етап≥;
Ц загальн≥ причини зростанн¤ р≥вн¤ небезпек;
Ц негативн≥ процеси в ”крањн≥ з точки зору безпеки життЇд≥¤льност≥;
Ц м≥жнародне сп≥вроб≥тництво щодо п≥двищенн¤ р≥вн¤ техногенно-еколог≥чноњ безпеки людини;
Ц мету, обТЇкт та завданн¤ курсу УЅезпека життЇд≥¤льност≥Ф.
ѕ≥сл¤ вивченн¤ теми студент повинен усв≥домити, що безпека життЇд≥¤льност≥ Ї серйозною проблемою сучасност≥. ” процес≥ вивченн¤ матер≥алу лекц≥њ викладач повинен прагнути виробити у студент≥в ≥деолог≥ю безпеки та безпечного мисленн¤ ≥ повед≥нки.
ѕлан
1. јктуальн≥сть дисципл≥ни УЅезпека життЇд≥¤льност≥Ф.
2. ќсновн≥ етапи розвитку проблеми забезпеченн¤ дисципл≥ни УЅезпека життЇд≥¤льност≥Ф.
3. ѕон¤тт¤ сталого розвитку сусп≥льства та його проблеми.
4. ‘ункц≥њ, ц≥л≥ та завданн¤ дисципл≥ни УЅезпека життЇд≥¤льност≥Ф.
5. ќбТЇкти вивченн¤ дисципл≥ни УЅезпека життЇд≥¤льност≥Ф.
 онтрольн≥ питанн¤
1. јктуальн≥сть вивченн¤ проблем безпеки життЇд≥¤льност≥.
2. —утн≥сть пон¤тт¤ Убезпека життЇд≥¤льност≥Ф.
3. —тад≥њ взаЇмод≥њ сусп≥льства та природи з точки зору безпеки життЇд≥¤льност≥.
4. ѕон¤тт¤ безпечного ст≥йкого розвитку сусп≥льства.
5. «м≥ст та мета дисципл≥ни УЅезпека життЇд≥¤льност≥Ф.
6. ќбТЇкти вивченн¤ безпеки життЇд≥¤льност≥.
Ћ≥тература
1. «ахарченко ћ.¬., ќрлов ћ.¬., √олубЇв ј. . та ≥н. Ѕезпека життЇд≥¤льност≥ у повс¤кденних умовах виробництва, побуту та у надзвичайних ситуац≥¤х: Ќавчальний пос≥бник. Ц  .: ≤«ћ», 1996. Ц 196 с.
2. Ѕезопасность жизнеде¤тельности: ”чебник дл¤ вузов /ѕод общей ред. —.¬. Ѕелова Ц 2-е изд., испр. и доп. Ц ћ.: ¬ысша¤ шк., 1999. Ц 448 с.
3. ’ижн¤к ћ.≤., Ќагорна ј.ћ. «доровТ¤ людини та еколог≥¤. Ц  .: «доровТ¤, 1995. Ц 232 с.
4. Ѕакка ћ.“., ћельничук ј.—., —≥вко ¬.≤. ќхорона ≥ безпека життЇд≥¤льност≥ людини.  онспект лекц≥й. Ц ∆итомир: Ћьонок, 1995. Ц 165 с.

ѕроблема безпеки життЇд≥¤льност≥ (Ѕ∆ƒ) людини ≥ всього сусп≥льства в сучасних умовах набула особливоњ гостроти й актуальност≥. Ѕ∆ƒ обговорюЇтьс¤ на стор≥нках газет ≥ журнал≥в, ученими, представниками громадськост≥, пол≥тичними д≥¤чами, тобто Ї обТЇктом уваги вс≥х прошарк≥в сусп≥льства та держави. ”чен≥ давно почали турбуватис¤ про небажан≥ та негативн≥ насл≥дки антропогенного впливу на природу й навколишнЇ середовище. ‘утурологи р≥зних крањн св≥ту розробл¤ли р≥зноман≥тн≥ модел≥ майбутнього збалансуванн¤ розвитку людського сусп≥льства з навколишн≥м середовищем в умовах величезних техногенних навантажень на б≥осферу.
¬ останн≥ дес¤тил≥тт¤ ’’ стол≥тт¤ р≥зко зросла чисельн≥сть авар≥й, катастроф, дорожньо-транспортних пригод, у ¤ких гине або втрачаЇ здоровТ¤ ≥ працездатн≥сть велика к≥льк≥сть людей.
«а даним ¬ќќ« смертн≥сть внасл≥док нещасних випадк≥в займаЇ третЇ м≥сце у св≥т≥ п≥сл¤ серцево-судинних та онколог≥чних захворювань. якщо в≥д загальних захворювань вмирають переважно л≥тн≥ люди, то в≥д нещасних випадк≥в переважно гине працездатна молодь. —татистика св≥дчить про те, що травматизм Ї основною причиною смерт≥ людини у в≥ц≥ в≥д 15 до 41 року. 
Ќа останньому етап≥ розвитку набувають великоњ гостроти проблеми соц≥альноњ напруженост≥ сусп≥льства в крањнах з перех≥дною економ≥кою.
ѕричинами соц≥альноњ напруженост≥ в сусп≥льств≥ Ї незадов≥льн≥ умови житт¤, прац≥, незадов≥льний матер≥альний та культурний стан, з≥ткненн¤ ≥нтерес≥в рел≥г≥йного, ≥деолог≥чного характеру, система розпод≥лу матер≥альних благ, низький р≥вень осв≥ти.
“аким чином, актуальн≥сть проблем Ѕ∆ƒ в тепер≥шн≥й час визначаЇтьс¤ р¤дом причин. ¬ид≥лимо три основн≥: 
1) порушенн¤ еколог≥чноњ р≥вноваги природного середовища внасл≥док надм≥рного антропогенного навантаженн¤ на б≥осферу;
2) зростанн¤ числа техногенних авар≥й ≥ катастроф при взаЇмод≥њ людини з≥ складними техн≥чними системами;
3) соц≥ально-пол≥тична напружен≥сть у сусп≥льств≥.
–озгл¤немо б≥льш детально ц≥ причини. 
1. ѕорушенн¤ еколог≥чноњ р≥вноваги природного середовища внасл≥док надм≥рного антропогенного навантаженн¤ на б≥осферу
ѕрот¤гом ус≥Їњ ≥стор≥њ ≥снуванн¤ людства природне середовище завжди прагнуло дбати про свою безпеку.
« по¤вою людей на «емл≥ почавс¤ вплив њх д≥¤льност≥ на навколишнЇ середовище. «а допомогою камТ¤них знар¤дь перв≥сн≥ люди почали перетворювати обТЇкт ≥ процеси природи з њх натурального стану на штучний.
ѕерша стад≥¤ взаЇмод≥њ сусп≥льства та природи тривала близько 2 Ц 3 млн. рок≥в в≥д по¤ви на земл≥ перших людей. ” цей час взаЇмод≥¤ людини з природою обмежувалась т≥льки б≥олог≥чним обм≥ном речовин. Ќа ц≥й стад≥њ людське сусп≥льство та б≥осфера у сукупност≥ ¤вл¤ли собою функц≥онально незамкнену глобальну соц≥оекосистему, в ¤к≥й слабк≥ антропогенн≥ впливи не могли викликати пом≥тних зм≥н у навколишньому середовищ≥.
Ќа друг≥й стад≥њ взаЇмод≥њ сусп≥льства та природи, що тривала близько 40 тис. рок≥в в≥д початку п≥знього палеол≥ту ≥ до к≥нц¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни, тобто до середини ’’ ст., людство вже в≥дчутно впливало на навколишнЇ середовище. ѕри цьому антропогенний тиск на природу неухильно зростав разом ≥з розвитком сусп≥льства, удосконаленн¤м виробничих в≥дносин та знар¤дь прац≥. Ћюдська д≥¤льн≥сть спричинила вимиранн¤ багатьох вид≥в тварин ≥ рослин, викликала деградац≥ю природних екосистем, але ще не порушила природного кругооб≥гу речовин та енергетичних поток≥в на планет≥, тобто динам≥чноњ р≥вноваги б≥осфери.
“рет¤ стад≥¤ взаЇмод≥њ сусп≥льства та природи почалас¤ в середин≥ ’’ ст. п≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни, ¤ка стимулювала р≥зкий стрибок у розвитку науки й техн≥ки, започаткувавши нову науково-техн≥чну революц≥ю. ” цей пер≥од антропогенне навантаженн¤ на навколишнЇ природне середовище дос¤гло, з точки зору б≥льшост≥ вчених, гранично-дозволеного р≥вн¤, ¤кий ставить п≥д загрозу саме ≥снуванн¤ людини ¤к б≥олог≥чного виду, найвищоњ точки.
¬еличезне виробництво зброњ, зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ атомних електростанц≥й, урбан≥зац≥¤, колосальна насичен≥сть ≥нфраструктурою, г≥пертроф≥чний розвиток автомоб≥льного транспорту, х≥м≥чних та ≥нших шк≥дливих виробництв суттЇво зм≥нили ¤к≥сть природного середовища (води, пов≥тр¤, ірунту, кл≥мату та ≥нших характеристик природного середовища), зробили житт¤ людини б≥льш небезпечним, а перспективи Ц не найкращими.
Ѕагато вчених повТ¤зують зб≥льшенн¤ стих≥йних лих з д≥¤льн≥стю людини. Ќеобх≥дно задуматис¤ над фактом, що з 1960 по 1990 рр. к≥льк≥сть катакл≥зм на «емл≥ зб≥льшилас¤ вдвоЇ ≥ продовжуЇ зростати.
Ќерац≥ональна господарська д≥¤льн≥сть, багаторазово п≥дсиле-на здобутками науково-техн≥чного прогресу, призвела до пошкод-женн¤ ≥ вичерпанн¤ природних ресурс≥в, зм≥ни регенерац≥йних меха-н≥зм≥в б≥осфери, деформац≥њ сформованого прот¤гом багатьох м≥льйон≥в рок≥в природного кругооб≥гу речовин та енергетичних поток≥в на планет≥, порушенн¤ динам≥чноњ р≥вноваги глобальноњ земноњ соц≥оекосистеми. ¬насл≥док цього почалос¤ прогресуюче руйнуванн¤ б≥осфери планети, що загрожуЇ стати безповоротним ≥ призвести у найближчому майбутньому до такого ступен¤ деградац≥њ навколишнього середовища, коли воно стане не придат-ним дл¤ подальшого ≥снуванн¤ людей. ќтже, на трет≥й сучасн≥й стад≥њ взаЇмод≥њ сусп≥льства та природи глобальна земна соц≥оекосистема стала функц≥онально замкненою. ¬она втрачаЇ здатн≥сть до природноњ саморегул¤ц≥њ. √оловним њњ регул¤тором тепер повинно стати сусп≥льство, ≥ в≥д того, ¤к воно буде виконувати функц≥њ з охо-рони навколишнього середовища, залежить майбутнЇ людей.
—тало зрозум≥лим, що дл¤ усуненн¤ ц≥Їњ небезпеки необх≥дн≥ перегл¤д традиц≥йних принцип≥в природокористуванн¤ та докор≥нна перебудова господарськоњ д≥¤льност≥ у б≥льшост≥ крањн св≥ту. ќдним ≥з перших у св≥т≥ звернув увагу на цю проблему перший президент јкадем≥њ наук ”крањни ¬.≤. ¬ернадський. 
ќсновою вченн¤ академ≥ка ¬ернадського була Ужива речовинаФ, до складу ¤коњ вход¤ть ус≥ жив≥ орган≥зми, що мешкають на планет≥. Ќезважаючи на малий обс¤г Ц 0,25 % маси вс≥Їњ б≥осфери, Ц завд¤ки геох≥м≥чн≥й активност≥ ≥ здатност≥ до розмноженн¤, жива речовина, використовуючи ≥ перетворюючи св≥тлову енерг≥ю, розвиваЇ величезну в≥льну енерг≥ю, через що њњ функц≥њ про¤вл¤ютьс¤ у планетарному масштаб≥. ƒо складу живоњ речовини ¬ернадський включив також ≥ людину, розгл¤даючи природу й людське сусп≥льство ¤к одне ц≥ле. ¬ернадський обірунтував положенн¤ про те, що стан сучасноњ «емл≥ сформовано людиною, показавши, що д≥¤льн≥сть сучасноњ людини викликаЇ рух основних х≥м≥чних елемент≥в у масштабах, ¤к≥ пор≥внюютьс¤ з природними циклами руху цих елемент≥в. «а визначенн¤м ¬ернадського, людина стала найб≥льш могутньою геолог≥чною силою на планет≥, людська д≥¤льн≥сть почала перевищувати масштаби найпотужн≥ших стих≥йних ¤вищ.
—тан навколишнього середовища ≥ негативн≥ прогнози щодо глобальноњ соц≥оеколог≥чноњ ситуац≥њ спонукали до проведенн¤ спец≥альних досл≥джень та виконанн¤ заход≥в, ¤к≥ дозволили б вир≥шити двоЇдине завданн¤ збереженн¤ р≥вноваги в природ≥ та задоволенн¤ вимог умов житт¤, ¤к≥ весь час зростають. ѕерш≥ так≥ роботи, що отримали всесв≥тнЇ визнанн¤, викладен≥ у прац¤х так званого –имського клубу. –имський клуб Ц це неформальна орган≥зац≥¤ вчених математик≥в, економ≥ст≥в, еколог≥в, соц≥олог≥в, фах≥вц≥в з управл≥нн¤ тощо, створена у 1968 роц≥. ќсновна мета роб≥т, що виконувались п≥д кер≥вництвом цього клубу, пол¤гала у розробц≥ наукових метод≥в опису св≥ту ¤к складноњ б≥осоц≥альноњ системи. –езультати роб≥т, виконаних у рамках –имського клубу, показали, що необх≥дно перегл¤нути систему загальноприйн¤тих ц≥нностей ≥ ц≥лей та переходити в≥д вузьконац≥ональних, рег≥ональних ц≥лей до оц≥нки глобальноњ св≥товоњ р≥вноваги, що забезпечить безпеку життЇд≥¤льност≥ всього людства.
38-а сес≥¤ √енеральноњ јсамблењ ќќЌ 1983 р. створила ћ≥жнародну ком≥с≥ю з охорони навколишнього середовища та розвитку, ¤ка покликана анал≥зувати стан навколишнього середовища у контекст≥ глобальних перспектив. Ќа основ≥ оц≥нок авторитетних експерт≥в у 1987 р. ц¤ ком≥с≥¤ п≥дготувала фундаментальне досл≥дженн¤ УЌаше сп≥льне майбутнЇФ. Ќа сучасному р≥вн≥ обТЇктивних знань у ньому в≥дображено розум≥нн¤ св≥товим сп≥втовариством гостроти соц≥оеколог≥чноњ проблематики, необх≥дн≥сть глобальноњ переор≥Їнтац≥њ соц≥ально-пол≥тичного, економ≥чного, техн≥чного, технолог≥чного та культурного розвитку, зд≥йсненн¤ дл¤ цього в≥дпов≥дних нац≥ональних ≥ загальнопланетарних проект≥в.
” 1992 р. у –≥о-де-∆анейро в≥дбулас¤ конференц≥¤ ќќЌ, присв¤чена концепц≥њ сталого розвитку св≥тового сп≥втовариства.  онференц≥¤ прийн¤ла документ Уѕор¤док денний ’’≤ стол≥тт¤Ф та зробила висновок про необх≥дн≥сть глобального партнерства держав дл¤ дос¤гненн¤ стаб≥льного соц≥ального, економ≥чного та еколог≥чного розвитку сусп≥льства. 
«м≥ст ц≥Їњ концепц≥њ пол¤гаЇ у заклику до переходу сусп≥льства на шл¤х ст≥йкого розвитку, що забезпечуЇ коеволюц≥ю, тобто сп≥льну еволюц≥ю природи й людини. —усп≥льство може жити й розвиватис¤ т≥льки всередин≥ б≥осфери та за рахунок њњ ресурс≥в, тому воно зац≥кавлене в њњ збереженн≥. јле через те, що еволюц≥¤ природи йде дуже пов≥льно, а соц≥альна еволюц≥¤ людини Ц дуже швидко, б≥льш≥сть процес≥в деформуютьс¤, у тому числ≥ вимираЇ багато вид≥в, ¤к≥ не встигають адаптуватис¤, порушуючи при цьому ст≥йк≥сть екосистеми. Ћюдство повинне св≥домо обмежити св≥й вплив на природу, щоб зберегти можлив≥сть подальшого розвитку.
—талий розвиток розгл¤даЇтьс¤ ¤к такий, що не т≥льки породжуЇ ≥ спри¤Ї економ≥чному зростанню, але й справедливо розпод≥л¤Ї його результати, б≥льшою м≥рою в≥дновлюЇ довк≥лл¤, н≥ж знищуЇ його, спри¤Ї зростанню можливостей людей, а не зб≥днюЇ њх. ÷е розвиток, у центр≥ ¤кого Ц людина, зор≥Їнтована на збереженн¤ природи. 
Ќайб≥льш економ≥чно розвинен≥ крањни в основному завершили перех≥д до високопродуктивноњ ресурсозбер≥гаючоњ економ≥чноњ д≥¤льност≥, що створюЇ достатн≥ умови дл¤ вир≥шенн¤ складних еколог≥чних ≥ соц≥альних завдань. √оловними факторами, ¤к≥ спри¤ли цьому, стали: перем≥щенн¤ у малорозвинен≥ крањни галузей, ¤к≥ не потребують висококвал≥ф≥кованоњ робочоњ сили ≥ створюють велику к≥льк≥сть в≥дход≥в на одиницю продукц≥њ; структурна перебудова економ≥ки за рахунок прискоренн¤ розвитку високотехнолог≥чних ≥ безв≥дходних галузей; консервац≥¤ власних природних ресурс≥в, зростаюч≥ обмеженн¤ щодо њх використанн¤. 
ѕроблеми сталого розвитку Ї особливо важливими дл¤ ”крањни, ¤ка на даний час знаходитьс¤ на стад≥њ перех≥дного сусп≥-льства та переживаЇ глибоку еколого-економ≥чну кризу.
¬ ”крањн≥ продовжуЇ збер≥гатись екстенсивний тип розвитку економ≥ки, що веде до нерац≥онального використанн¤ природних ресурс≥в ≥ деградац≥њ середовища ≥снуванн¤ людей, характерн≥ глибинн≥ диспропорц≥њ загальнодержавних ≥ рег≥ональних економ≥чних ≥нтерес≥в, нев≥дпов≥дн≥сть м≥ж розм≥щенн¤м природно-ре-сурсного та соц≥ально-економ≥чного потенц≥алу, зростаюча науково-техн≥чна ≥ технолог≥чна в≥дстал≥сть. 
¬ ”крањн≥, що маЇ в ц≥лому спри¤тлив≥ умови житт¤, також розвинулись негативн≥ процеси та ¤вища: посилюютьс¤ рад≥ац≥йне, х≥м≥чне, теплове та ≥нш≥ види забруднень, що значною м≥рою впливають на р≥вень житт¤ орган≥зму, в тому числ≥ людини, у пер-шу чергу на њњ здоровТ¤ та тривал≥сть житт¤. ” таких промис-лових м≥стах, ¤к «апор≥жж¤, ƒн≥продзержинськ,  ременчук, зареЇстровано зростанн¤ онколог≥чних захворювань у д≥тей у 5 Ц 7 раз≥в. ” 1991 роц≥ вперше за п≥сл¤воЇнний час смертн≥сть населенн¤ ”крањни перевищила народжуван≥сть. ” наступн≥ роки така ситуац≥¤ не т≥льки збереглас¤, але й набула загрозливоњ динам≥ки. якщо у 1991 роц≥ цей негативний показник ≥з розрахунку на 1 тис¤чу чолов≥к складав 0,8, то у 1992 р. Ц 2, у 1993 р. Ц 3,5, у 1994 р. Ц 4,7, у 1995 р. Ц 5,8, у 1996 р. Ц 6,7. “обто за 5 рок≥в показник смертност≥ зр≥с б≥льш н≥ж у 8 раз≥в.
ќсобливо тривожною тенденц≥Їю Ї зб≥льшенн¤ смертност≥ серед людей працездатного в≥ку. ¬трати працездатного населенн¤ перевищують 24 % загальноњ смертност≥. ўодо темп≥в вимиранн¤ людей, то ”крањна входить до першоњ дес¤тки крањн св≥товоњ сп≥льност≥, а щодо тривалост≥ житт¤ Ц займаЇ 60-те м≥сце у св≥т≥. –≥зко зб≥льшуЇтьс¤ к≥льк≥сть профес≥йних захворювань.
ƒит¤ча смертн≥сть в ”крањн≥ найвища в ™вроп≥, 80 % ваг≥тних ж≥нок Ц хвор≥. «ростаЇ к≥льк≥сть людей ≥з порушеною спадков≥стю. Ћише за останнЇ дес¤тир≥чч¤ в крањн≥ у 5 раз≥в зб≥льшилась к≥льк≥сть неповноц≥нних д≥тей. ƒо зак≥нченн¤ середньоњ школи 46 % випускник≥в набувають р≥зних хрон≥чних захворювань. « 1986 року на 5 % щор≥чно зростаЇ к≥льк≥сть народжених д≥тей-мутант≥в.
”крањнський народ опинивс¤ перед реальною загрозою вимиранн¤. јле земл¤ ”крањни Ї колискою великого народу. “ому ми повинн≥ зберегти умови сталого розвитку сусп≥льства, економ≥ки та держави, забезпечити безпеку житт¤ ≥ д≥¤льност≥ самим соб≥ ≥ майбутн≥м покол≥нн¤м.
—талий розвиток Ц це процес гармон≥зац≥њ продуктивних сил, забезпеченн¤ гарантованого задоволенн¤ необх≥дних потреб ус≥х член≥в сусп≥льства за умови збереженн¤ й поетапного в≥дтворенн¤ ц≥л≥сност≥ навколишнього природного середовища, створенн¤ можливостей дл¤ р≥вноваги м≥ж його потенц≥алом ≥ вимогами людей ус≥х покол≥нь. 
‘ормуванн¤ системи сталого розвитку виходить ≥з необх≥дност≥ забезпеченн¤ пр≥оритетного розвитку людини в ≥нтересах людини та власними њњ силами створенн¤ гармон≥њ з навколишн≥м середовищем. ƒос¤гненн¤ ц≥Їњ мети передбачаЇ створенн¤ спри¤-тливого, з позиц≥њ сталого людського розвитку, середовища Ц економ≥чного, соц≥ально-пол≥тичного, еколог≥чного й духовного при забезпеченн≥ стаб≥льного соц≥ально-пол≥тичного устрою та соц≥а-льно-економ≥чних перетворень.
” 1998 роц≥ ¬ерховною –адою ”крањни були схвален≥ Уќсновн≥ напр¤ми державноњ пол≥тики ”крањни в галуз≥ охорони навколишнього природного середовища, використанн¤ природних ресурс≥в та забезпеченн¤ еколог≥чноњ безпекиФ. ѕроголошена нац≥ональна еколог≥чна пол≥тика базуЇтьс¤ на орган≥чному поЇднанн≥ вир≥шенн¤ економ≥чних та еколог≥чних проблем у процес≥ соц≥ально-економ≥чного реформуванн¤ нашого сусп≥льства, створенн≥ умов дл¤ розвТ¤занн¤ еколог≥чних проблем на ірунт≥:
Ц усв≥домленн¤ стану еколог≥чноњ безпеки та формуванн¤ мотивац≥й дл¤ вир≥шенн¤ природоохоронних проблем на нац≥ональному, рег≥ональному, м≥сцевому, обТЇктивному р≥вн¤х та на р≥вн≥ особистост≥;
Ц формуванн¤ реальних економ≥чних можливостей дл¤ реал≥зац≥њ природоохоронноњ пол≥тики;
Ц розробки та впровадженн¤ еколог≥чно обірунтованоњ стратег≥њ регулюванн¤ природокористуванн¤;
Ц ≥нтеграц≥њ нац≥ональноњ пол≥тики регулюванн¤ еколог≥чноњ безпеки у Ївропейський та св≥товий еколог≥чний процес;
Ц ≥нтеграц≥њ компонент≥в еколог≥чноњ пол≥тики у структуру та окрем≥ елементи соц≥ально-економ≥чного реформуванн¤ сусп≥льства.
—талий розвиток може мати р≥зн≥ модел≥ реал≥зац≥њ, ¤к≥ передбачають неоднаков≥ темпи ≥ пропорц≥њ сусп≥льного в≥дтворенн¤.  ожн≥й модел≥ повинна в≥дпов≥дати система ц≥лей та еколого-економ≥чних пр≥оритет≥в, ¤к≥ забезпечать врахуванн¤ особливостей крањн. ¬ ”крањн≥ сталий розвиток Ї можливим т≥льки на основ≥ ≥нтенсивноњ економ≥ки. 
Ќаша держава може забезпечити сталий розвиток виключно шл¤хом ефективного використанн¤ ус≥х вид≥в ресурс≥в (людських, природних, геопол≥тичних), структурно-технолог≥чноњ трансформац≥њ виробництва та на¤вних конкурентних можливостей (актив≥зац≥¤ рол≥ окремоњ людини в сусп≥льств≥, забезпеченн¤ соц≥альноњ справедливост≥ й соц≥альноњ р≥вност≥, ефективна зайн¤т≥сть, еколог≥чна безпека).
2. «ростанн¤ техногенних авар≥й ≥ катастроф при взаЇмод≥њ людини з≥ складними техн≥чними системами
” м≥ру розвитку науки й техн≥ки р≥вень безпеки людини пост≥йно зростаЇ. Ћюдство перемогло еп≥дем≥њ холери, в≥спи, чуми, тифу, пол≥ом≥Їл≥ту. —ередн¤ тривал≥сть житт¤ людини у найб≥льш розвинених крањнах св≥ту складаЇ вже 77 рок≥в ≥ маЇ тенденц≥ю зростанн¤.
–озвиток науки й техн≥ки п≥двищуЇ в ц≥лому безпеку життЇд≥¤льност≥ людини ≥ призводить до по¤ви ц≥лого комплексу нових небезпек, надм≥рного зб≥льшенн¤ ступен¤ ризику, травматизму та загибел≥ людей. ѕричинами зростанн¤ р≥вн¤ небезпек Ї: ускладненн¤ технолог≥чного обладнанн¤ ≥ процес≥в; зневажанн¤ людиною своЇњ безпеки; зниженн¤ над≥йност≥ прилад≥в; помилки при проектуванн≥ та експлуатац≥њ; звиканн¤ до порушень правил техн≥ки безпеки. “ак, зг≥дно з≥ статистичними даними, приведеними на ≤” конгрес≥ ергоном≥чноњ асоц≥ац≥њ (1976 р.), в јнгл≥њ у 1946 роц≥ смертн≥сть в≥д ≥нфекц≥йних захворювань вдв≥ч≥ б≥льша, н≥ж в≥д нещасних випадк≥в. ј в 1961 роц≥ ситуац≥¤ докор≥нно зм≥нилас¤: смертн≥сть в≥д нещасних випадк≥в втрич≥ перевищила смертн≥сть в≥д ≥нфекц≥йних захворювань. 
јнал≥з обставин травматизму та загибел≥ людей доводить, що вони часто (60 Ц 80 %) обумовлен≥ зневаженн¤м з≥ сторони людини своЇњ безпеки, незнанн¤м насл≥дк≥в своЇњ д≥¤льност≥, шк≥дливих фактор≥в виробництва та середовища.
«ростанн¤ випадк≥в технолог≥чних катастроф (авар≥й на ј≈—, х≥м≥чних та ≥нших небезпеках виробництва, транспортн≥ пригоди ≥ т. д.) обумовлене зниженн¤м реальноњ над≥йност≥ прилад≥в, виготовлених людиною, застар≥лим обладнанн¤м та помилками при њх експлуатац≥њ. «Т¤вивс¤ страх втрати контролю над технолог≥¤ми. ƒосить лише згадати „орнобиль або загибель пароплава Ујдм≥рал Ќах≥мовФ, вибухи на зал≥зниц≥ в јрзамас≥ та —вердловську тощо. 
3 грудн¤ 1984 р. на завод≥ Уён≥он  орбайтФ сталос¤ вит≥канн¤ метил≥зоц≥анату: загинуло 3 750 чол., 20 тис¤ч залишилис¤ повними ≥нвал≥дами, 200 тис¤ч Ц хворими.
“ехн≥ка так сильно ув≥йшла в наше житт¤, що багато людей забуваЇ про небезпеку дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤. Ћюди звикають до порушень правил техн≥ки безпеки ¤к на виробництв≥, так ≥ в побут≥. ¬изначилис¤ серйозн≥ зм≥ни у ставленн≥ людини до ризику.
—учасне виробництво вимагаЇ перегл¤ду погл¤д≥в на роль ≥ м≥сце людини.  омпТютеризац≥¤ ≥ роботизац≥¤ виробництва, використанн¤ нових технолог≥й ≥ матер≥ал≥в кардинально зм≥нили виробничу д≥¤льн≥сть людини. «м≥нюЇтьс¤ прим≥тивна прац¤, ¤ка включаЇ виконанн¤ монотонних ф≥зичних операц≥й, шаблонну розумову д≥¤льн≥сть, зростаЇ потреба у творч≥й висококвал≥ф≥кован≥й прац≥, ¤ка маЇ ≥нтенсивно-технолог≥чний характер. ѕри цьому складн≥сть ≥, ¤к правило, високий р≥вень автоматизац≥њ технолог≥чних процес≥в п≥двищуЇ в≥дпов≥дальн≥сть прац≥вник≥в за фун-кц≥онуванн¤ технолог≥чних пристроњв, бо УплатаФ за помилки людини через њњ обмежен≥ можливост≥, брак знань ≥ халатн≥сть буде г≥ркою. —ьогодн≥ в≥д техн≥чно грамотноњ експлуатац≥њ, своЇчасно прийн¤того, часто Їдиного правильного р≥шенн¤, залежать безпе-ка, здоровТ¤ ≥ нав≥ть житт¤ великоњ к≥лькост≥ людей.
ќдн≥Їю з головних причин неможливост≥ дос¤гненн¤ повноњ безпеки (чи досконалост≥) техн≥чних систем Ї сутн≥сть природи самоњ людини, основна в≥дм≥нн≥сть ¤коњ в≥д ≥нших живих ≥стот пол¤гаЇ у п≥знавальн≥й д≥¤льност≥ (п≥знанн≥ св≥ту). Ћюдина завжди прагне п≥знати нев≥доме, хоче л≥тати, ¤к птах, плавати, ¤к риба, ≥ т. д. “ак ¤к процес п≥знанн¤ неск≥нченний, то Ї природним те, що в≥н супроводжуЇтьс¤ усп≥хами ≥ невдачами, прийн¤тт¤м в≥рних р≥шень ≥ зд≥йсненн¤м помилок. ѕроте ц≥на таких помилок при надзвичайно складному р≥вн≥ техн≥ки наст≥льки висока, що дуже часто приводить до траг≥чних насл≥дк≥в: великих авар≥й ≥ катастроф.
Ќеможливо дос¤гти повноњ безпеки технолог≥чних систем за багатьма причинами, а саме: нев≥дпов≥дн≥сть р≥вн¤ розвитку й п≥дготовки людини потребам техн≥ки; непогоджен≥сть можливостей людини ≥ параметр≥в устаткуванн¤, що особливо про¤вл¤Їтьс¤ в умовах деф≥циту часу, ≥нформац≥њ ≥ д≥њ негативних факт≥в; недостатн¤ в≥дпов≥дальн≥сть людини за насл≥дки своњх д≥й ≥ в б≥льшост≥ випадк≥в в≥дсутн≥сть њњ особистоњ зац≥кавленост≥ в дос¤гненн≥ найвищих результат≥в.
3. —оц≥ально-пол≥тична напружен≥сть
—оц≥альна напружен≥сть Ц це стан сусп≥льства або його частини, ¤кий характеризуЇтьс¤ соц≥альним невдоволенн¤м ≥нтерес≥в прот¤гом тривалого часу. якщо соц≥альна напружен≥сть у сусп≥льств≥ своЇчасно не зменшитьс¤, то вона може перерости в соц≥альний конфл≥кт. 
¬насл≥док незадов≥льного соц≥ально-економ≥чного становища в крањн≥ набуваЇ зростаючоњ тенденц≥њ незадоволенн¤ населенн¤ матер≥альним станом, умовами проживанн¤ та прац≥, р≥внем зароб≥тноњ плати та пенс≥њ тощо. ” результат≥ цього знижуЇтьс¤ духовний та культурний р≥вень населенн¤, п≥двищуЇтьс¤ р≥вень безроб≥тт¤, виникають так≥ соц≥альн≥ небезпеки, ¤к пи¤цтво, брод¤жництво, проституц≥¤, вандал≥зм, тероризм, конфл≥ктн≥ ситуац≥њ на м≥жнац≥ональному, етн≥чному, побутовому або рел≥г≥йному ірунт≥. ÷е ставить п≥д загрозу стаб≥льний ст≥йкий ≥ безпечний розвиток сусп≥льства.
Ѕ∆ƒ, ¤к наука, розгл¤даЇ проблеми охорони здоровТ¤ ≥ безпеки людини у навколишньому середовищ≥, ви¤вл¤Ї небезпечн≥ та шк≥длив≥ фактори, розробл¤Ї методи ≥ способи захисту людини шл¤хом зниженн¤ небезпечних ≥ шк≥дливих фактор≥в до допустимих значень, розробл¤Ї способи л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в небезпечних ≥ надзвичайних ситуац≥й.
Ѕезпека життЇд≥¤льност≥ Ї пор≥вн¤но молодою науковою дисципл≥ною, перебуваЇ в стан≥ зародженн¤ та формуванн¤ ≥ маЇ виконувати складний соц≥ально-педагог≥чний процес ≥з в≥дпов≥дними функц≥¤ми. ÷е так≥ функц≥њ, ¤к осв≥тн¤, виховна та психолог≥чна.
ћета осв≥тньоњ функц≥њ пол¤гаЇ в тому, щоб забезпечити в≥дпов≥дн≥ сучасним вимогам знанн¤ студент≥в про загальн≥ законом≥рност≥ виникненн¤ ≥ розвитку небезпек, надзвичайних ситуац≥й, њх властивост≥, можливий вплив на житт¤ ≥ здоровТ¤ людей та сформувати необх≥дн≥ в майбутн≥й практичн≥й д≥¤льност≥ спец≥ал≥ста ум≥нн¤ ≥ навички дл¤ њх запоб≥ганн¤ ≥ л≥кв≥дац≥њ, захисту людей та навколишнього середовища.
ћета виховноњ функц≥њ Ц формувати у студент≥в новий науковий св≥тогл¤д, активну соц≥альну позиц≥ю, творче мисленн¤ при вир≥шенн≥ виробничих та життЇвих проблем.
ѕсихолог≥чна функц≥¤ пол¤гаЇ у формуванн≥ психолог≥чноњ готовност≥ до безпечноњ д≥¤льност≥ в умовах сучасного техногенного середовища.
ѕсихолог≥чний вплив небезпечних ситуац≥й про¤вл¤Їтьс¤ у людей неоднозначно, бо в≥н маЇ ≥ндив≥дуально виражену особисту реакц≥ю. ¬≥дчутт¤ небезпеки одних робить зовс≥м безпом≥чними, розгубленими ≥ нездатними до ц≥леспр¤мованих д≥й, до адекватного захисту, а в ≥нших ц¤ ж обставина здатна викликати п≥днесенн¤ душевних та ф≥зичних сил, спонукати до активноњ протид≥њ обставинам. ” де¤коњ частини людей самозбереженн¤ про¤вл¤Їтьс¤ втечею в≥д загрожуючих обставин, у ≥нших Ц навпаки: моб≥л≥зуЇтьс¤ готовн≥сть до д≥й, до в≥дпов≥дного ризику, основаного на тверезому розрахунку ≥ впевненост≥ у можливост≥ протид≥¤ти небезпец≥.
√оловна мета безпеки життЇд≥¤льност≥ пол¤гаЇ у тому, щоб сформувати в людини св≥доме та в≥дпов≥дальне ставленн¤ до питань особистоњ безпеки й безпеки тих, хто њњ оточуЇ. Ќавчити людину розп≥знавати й оц≥нювати потенц≥йн≥ небезпеки, визначати шл¤х над≥йного захисту в≥д них, ум≥ти надавати допомогу в раз≥ потреби соб≥ та ≥ншим, а також оперативно л≥кв≥довувати насл≥дки про¤ву небезпек у р≥зноман≥тних сферах людськоњ д≥¤льност≥.
Ќауковий зм≥ст дисципл≥ни Ц теоретичн≥ основи Ѕ∆ƒ людини в систем≥ Улюдина Ц середовище ≥снуванн¤Ф. ƒисципл≥на розгл¤даЇ: загальн≥ питанн¤ безпеки; взаЇмод≥ю людини з навколишн≥м середовищем; основи ф≥з≥олог≥њ ≥ рац≥ональних умов прац≥; анатомо-ф≥з≥олог≥чн≥ насл≥дки д≥њ на людину небезпечних, шк≥дливих ≥ вражаючих фактор≥в, причини њх формуванн¤; ≥дентиф≥кац≥¤ небезпечних, шк≥дливих ≥ вражаючих фактор≥в надзвичайних ситуац≥й; спо-соби й методи п≥двищенн¤ безпеки техн≥чних способ≥в ≥ технолог≥чних процес≥в; основи проектуванн¤ ≥ використанн¤ екоб≥озахисноњ техн≥ки; методи досл≥дженн¤ ст≥йкост≥ функц≥онуванн¤ обТЇкт≥в ≥ техн≥чних систем у надзвичайних ситуац≥¤х, прогнозуванн¤ надзвичайних ситуац≥й ≥ розробка моделей њх насл≥дк≥в; розробка д≥й дл¤ захисту населенн¤ ≥ виробничого персоналу та л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в авар≥й, катастроф ≥ стих≥йних лих; правов≥, нормативно-техн≥чн≥ та орган≥зац≥йн≥ основи безпеки життЇд≥¤льност≥, контроль ≥ управл≥нн¤ умовами життЇд≥¤льност≥.
Ѕезпека життЇд≥¤льност≥ Ц це ≥нтегрована дисципл≥на гуман≥тарно-техн≥чного спр¤муванн¤, ¤ка вивчаЇ загальн≥ законом≥рност≥ виникненн¤ небезпек, њх властивост≥, насл≥дки впливу њх на орган≥зм людини, основи захисту здоровТ¤ та житт¤ людини ≥ середовища њњ проживанн¤ в≥д небезпек, а також розробку ≥ реал≥зац≥ю в≥дпов≥дних засоб≥в та заход≥в щодо створенн¤ ≥ п≥дтримки здорових та безпечних умов житт¤ ≥ д≥¤льност≥ людини. 
«авданн¤ дисципл≥ни УЅезпека життЇд≥¤льност≥Ф пол¤гають у тому, щоб навчити студент≥в:
Ц ≥дентиф≥кувати потенц≥йн≥ небезпеки, тобто розп≥знавати вид, визначати величину та ≥мов≥рн≥сть њх про¤ву;
Ц визначати небезпечн≥, шк≥длив≥ та вражаюч≥ фактори, що породжуютьс¤ джерелами цих небезпек;
Ц прогнозувати можлив≥сть ≥ насл≥дки впливу небезпечних та шк≥дливих фактор≥в на орган≥зм людини;
Ц використовувати нормативно-правову базу захисту особистост≥ та навколишнього середовища;
Ц розробл¤ти заходи та застосовувати засоби захисту в≥д д≥њ небезпечних, шк≥дливих та вражаючих фактор≥в;
Ц запоб≥гати виникненню надзвичайних ситуац≥й, а в раз≥ њх виникненн¤ приймати адекватн≥ р≥шенн¤ та виконувати д≥њ, спр¤мован≥ на њх л≥кв≥дац≥ю;
Ц використовувати у своњй практичн≥й д≥¤льност≥ громадсько-пол≥тичн≥, соц≥ально-економ≥чн≥, правов≥, техн≥чн≥, природоохоронн≥, медико-проф≥лактичн≥ та осв≥тньо-виховн≥ заходи, спр¤мован≥ на забезпеченн¤ здорових ≥ безпечних умов ≥снуванн¤ людини в су-часному навколишньому середовищ≥. 
ќбТЇктом вивченн¤ Ѕ∆ƒ ¤к науки Ї людина ≥ людське сп≥втовариство, середовище, що њњ оточуЇ, процес взаЇмод≥њ людини з навколишн≥м середовищем (тобто життЇд≥¤льн≥стю) ≥ небезпеки, ¤к≥ при цьому виникають.

<< попередн¤     зм≥ст     наступна >>