Ћ≈ ÷≤я 15
“ема 4.3. —оц≥ально-пол≥тичн≥ та комб≥нован≥ небезпеки
¬ивченн¤ ц≥Їњ теми дозвол¤Ї студенту: 
Ц засвоњти природно-техногенн≥ та природно-соц≥альн≥ небезпеки;
Ц зТ¤сувати природу д≥њ наркотик≥в на орган≥зм людини;
Ц визначити шл¤хи захисту людини в≥д ≥нфекц≥йних хвороб, хвороб, ¤к≥ передаютьс¤ статевим шл¤хом, в≥д —Ќ≤ƒу.
ѕ≥сл¤ вивченн¤ теми студент повинен усв≥домити, що ≥нфекц≥йн≥ хвороби, хвороби, ¤к≥ передаютьс¤ статевим шл¤хом, —Ќ≤ƒ становл¤ть суттЇву небезпеку дл¤ здоровТ¤ ≥ житт¤ людей.
ѕроф≥лактика захворювань Ц основна теза цього дуже актуального дл¤ молод≥ питанн¤. “≥льки через глибоке усв≥домленн¤ навислоњ небезпеки ≥ р≥шучоњ перешкоди щодо поширенн¤ —Ќ≤ƒу, венеричних захворювань, наркоман≥њ, туберкульозу Ц Їдиний шл¤х виживанн¤ людства.
ѕлан
1. ѕриродно-техногенн≥ небезпеки.
2. ѕриродно-соц≥альн≥ небезпеки.
3. «ахворюванн¤, ¤к≥ передаютьс¤ статевим шл¤хом.
4. —Ќ≤ƒ Ц синдром набутого ≥мунодеф≥циту.
5. Ќаркотики та наркоман≥¤.
 онтрольн≥ питанн¤
1. —уть природно-техногенних небезпек, њх причини, насл≥дки, шл¤хи запоб≥ганн¤ цих ¤вищ.
2. ѕроблеми природно-соц≥альних небезпек та шл¤хи њх запоб≥ганн¤.
3. як вберегтис¤ в≥д хвороб, що передаютьс¤ статевим шл¤хом?
4. «агрозлива небезпека в≥д наркотик≥в та наркоман≥њ.
5.  ласиф≥кац≥¤ наркотик≥в та тип≥в залежност≥.
6. ”складненн¤, що виникають при систематичному вживанн≥ наркотик≥в.
Ћ≥тература
1. Ѕезпека життЇд≥¤льност≥ / ѕ≥д ред. Ѕедр≥¤ я. Ц Ћьв≥в: Ујф≥шаФ, 1998.
2. Ѕ≥л¤вський √.ќ., ѕадун ћ.ћ., ‘урдуй –.—. ќснови загальноњ еколог≥њ. Ц  .: Ћиб≥дь, 1995.
3. √ражданска¤ оборона / ѕод ред. Ўубина ≈.ѕ. Ц ћ.: ѕросвещение, 1991.
4. «лоб≥н ё.ј. ќснови еколог≥њ.  .: УЋ≥браФ, “ќ¬, 1998.
5.  онституц≥¤ ”крањни. Ц  .: ёр≥нком, 1996.
6. Ћап≥н ¬.ћ. Ѕезпека життЇд≥¤льност≥. Ц Ћьв≥вський банк≥вський коледж, 1998.
7. ¬агнер –.≤. Ќе кури. Ц  .: «доровТ¤, 1987.
8. √оловченко ќ.ћ. „и можна вберегтись в≥д —Ќ≤ƒу? Ц ќдеса: ћа¤к, 1995.
9. ћавров ».».  онтактные инфекции, передающиес¤ половым путем. Ц  .: «доровье, 1989.
10. ѕетрова ¬.». Ќаркотики и ¤ды. Ц ћинск: Ћитература, 1995.

ѕриродно-техногенн≥ небезпеки
” наш час практично будь-¤кий катастроф≥чний процес (забрудненн¤, сел≥, зсуви, пилов≥ бур≥ та ≥нш≥ ¤вища) маЇ комб≥нований характер: техногенний вплив сполучаЇтьс¤ з природними ¤вищами.
ѕор≥внюючи природн≥ та техногенн≥ небезпеки, необх≥дно в≥дм≥тити важливу обставину. ѕриродн≥ стих≥йн≥ ¤вища ¤вл¤ють собою в≥дхиленн¤ в≥д звичайних природних процес≥в. ¬они можуть порушити д≥¤льн≥сть локальних або рег≥ональних екосистем. јле природне середовище в ц≥лому, наприклад у масштаб≥ вс≥Їњ б≥осфери, може впоратись з насл≥дками природних стих≥й за рахунок саморегулюванн¤ за досить невеликий терм≥н. јле дл¤ людини вони Ї небезпечними тому, що загрожують здоровТю та призвод¤ть до економ≥чних збитк≥в.
“ехногенн≥ небезпеки (авар≥њ на п≥дприЇмствах, транспорт≥ тощо) в багатьох випадках викликають процеси, не притаманн≥ природним системам, формують ст≥йк≥ за часом в≥дхиленн¤ в≥д нормального стану екосистем. ќсобливо небезпечн≥ процеси, ¤к≥ призвод¤ть до накопиченн¤ забруднень у заключних ланках ланцюг≥в живленн¤.
ƒо природно-техногенних небезпек належать ≥ еколог≥чн≥ небезпеки. ” багатьох районах планети спостер≥гаЇтьс¤ кризовий стан природного середовища, а де¤к≥ еколог≥чн≥ проблеми набули глобального характеру: порушенн¤ озонового шару, посиленн¤ парникового ефекту, забрудненн¤ —в≥тового океану, зниженн¤ родючост≥ ірунт≥в, деградац≥¤ л≥с≥в та ландшафт≥в, зменшенн¤ б≥олог≥чного р≥зноман≥тт¤, кислотн≥ дощ≥.
√лобальна криза про¤вл¤Їтьс¤ в наступних формах:
Ј забрудненн¤ природного середовища (атмосфери, г≥дросфери та л≥тосфери) в≥дходами виробництва;
Ј нестача ресурс≥в;
Ј деградац≥¤ л≥с≥в та ірунт≥в, виникненн¤ пустель, зменшенн¤ б≥олог≥чного р≥зноман≥тт¤.
¬изначимо основн≥ еколог≥чн≥ проблеми.
—еред неспри¤тливих еколог≥чних вплив≥в найб≥льшу небезпеку викликаЇ забрудненн¤ природного середовища. «абрудненн¤ спричинене ¤к антропогенними, так ≥ природними чинниками. ќсновн≥ антропогенн≥ чинники Ц промислов≥ та с≥льськогосподарськ≥ п≥дприЇмства, транспорт, м≥ське комунальне господарство (зокрема теплоенергетика). ѕриродн≥ забрудненн¤ спричинен≥, ¤к правило, катастроф≥чними процесами: вулкан≥чними виверженн¤ми, землетрусами, пожежами ≥ таке ≥нше).
ќсобливу небезпеку викликають наступн≥ процеси:
Ј зб≥льшенн¤ вм≥сту вуглекислого газу в атмосфер≥, повТ¤зане з≥ спалюванн¤м орган≥чного палива (парниковий ефект);
Ј порушенн¤ озонового шару п≥д впливом фреон≥в;
Ј кислотн≥ дощ≥.
ѕарниковий ефект. Ћюди тис¤чол≥тт¤ми намагались впливати на погоду. ј зараз ми раптом опинились на пороз≥ суттЇвоњ зм≥ни кл≥мату, спричиненоњ людиною. –озгл¤немо цю проблему детальн≥ше. —в≥тлова енерг≥¤ проникаЇ кр≥зь атмосферу, поглинаЇтьс¤ поверхнею земл≥, перетворюЇтьс¤ в теплову енерг≥ю ≥ вид≥л¤Їтьс¤ у вигл¤д≥ ≥нфрачервоного випром≥нюванн¤. ќднак вуглекислий газ, на в≥дм≥ну в≥д ≥нших природних компонент≥в атмосфери, його поглинаЇ. ѕри цьому в≥н нагр≥ваЇтьс¤ ≥, в свою чергу, нагр≥ваЇ атмосферу в ц≥лому. “обто чим б≥льше в атмосфер≥ вуглекислого газу, тим б≥льше ≥нфрачервоних промен≥в буде поглинуто, тим тепл≥ше вона стане. “емпература ≥ кл≥мат, до ¤кого ми звикли, забезпечуЇтьс¤ концентрац≥Їю вуглекислого газу в атмосфер≥ на р≥вн≥ 0,03 %. ” наш час люди зб≥льшують концентрац≥ю вуглекислого газу, коли вирубують л≥си та використовують викопне паливо, внасл≥док чого концентрац≥¤ вуглекислого газу за ’’ стор≥чч¤ виросла приблизно на 20 %, що може призвести до потепл≥нн¤ кл≥мату. якщо допустити збереженн¤ ≥снуючих тенденц≥й, то до 2050 року концентрац≥¤ вуглекислого газу в атмосфер≥ подвоњтьс¤.  омпТютерн≥ модел≥ р≥зних кл≥матичних пара-метр≥в показують, що це призведе до повсюдного потепл≥нн¤ на 1,5Ц4,50—. Ќа перший погл¤д, воно здаЇтьс¤ пом≥рним. јле р≥ст навколишньоњ температури на 4,5Ц5,50— вище њњ п≥к≥в, ¤к≥ дос¤гають 380—, може ви¤витись катастроф≥чним. “аке потепл≥нн¤ викличе таненн¤ льодовик≥в, що спричинить п≥дйом р≥вн¤ —в≥тового океану на 2Ц3 м. ÷е призведе до затопленн¤ багатьох узбережних д≥л¤нок, де живуть м≥льйони людей. ¬плив глобального потепл≥нн¤ на опади ≥ с≥льське господарство, в≥рог≥дно, ви¤витьс¤ ще сильн≥шим. ѕриродн≥ опади можуть скоротитис¤ на 40 %, л≥то стане б≥льш спекотним, випаровуванн¤ з поверхн≥ земл≥ зб≥льшитьс¤, ірунти пересохнутьЕ
—в≥това промислов≥сть ≥ транспорт наст≥льки залежать в≥д викопного палива, що в недалекому майбутньому значне надходженн¤ вуглекислого газу в атмосферу неминуче. ќднак ≥снують заходи зменшенн¤ вуглекислого газу в атмосфер≥, зокрема:
Ј зб≥льшенн¤ к. к. д. використанн¤ пального на транспорт≥;
Ј енергозбереженн¤ (виробництво електроенерг≥њ майже повн≥стю базуЇтьс¤ на спалюванн≥ викопного палива);
Ј розробка та впровадженн¤ сон¤чних та ≥нших безпаливних джерел енерг≥њ;
Ј припиненн¤ вирубки л≥с≥в, особливо троп≥чних;
Ј орган≥зац≥¤ та п≥дтримка кампан≥й, ¤к≥ саджають дерева.
”с≥ ц≥ д≥њ спри¤ють р≥шенню ≥ ≥нших природоохоронних завдань. ≈нергозбереженн¤ та розвиток альтернативних засоб≥в виробництва енерг≥њ ведуть до зниженн¤ забрудненн¤. Ќасадженн¤ дерев Ц метод охорони ірунт≥в та водних ресурс≥в, а також п≥дтримка б≥олог≥чного р≥зноман≥тт¤.
ѕорушенн¤ озонового шару. ”льтраф≥олетове випром≥нюванн¤ (компонент сон¤чного випром≥нюванн¤) проникаЇ кр≥зь атмосферу, поглинаЇтьс¤ тканинами живих орган≥зм≥в ≥ викликаЇ руйнуванн¤ молекул б≥лка та ƒЌ . ћи захищен≥ в≥д агресивного впливу ультраф≥олетового випром≥нюванн¤ шаром озону в стратосфер≥ на висот≥ 25 км в≥д поверхн≥ земл≥. ÷ей шар зазвичай називають озоновим екраном. Ќеобх≥дн≥сть його збереженн¤ не потребуЇ доведен-н¤. јле де¤к≥ антропогенн≥ забруднювач≥ його руйнують. «а оц≥нками спец≥ал≥ст≥в, озоновий шар зменшивс¤ за останн≥ дес¤ть рок≥в на 4Ц8 %, а над пол¤рними шапками виникли так зван≥ Уозонов≥ д≥риФ.  р≥м зб≥льшенн¤ ризику ракових захворювань, зменшенн¤ озонового шару нав≥ть на 1 % може, за даними ќќЌ, призвести до того, що 100 тис¤ч чолов≥к осл≥пне в≥д катаракти.
—ерйозна загроза озоновому шару повТ¤зана з хлорфторвуглеводн¤ми (фреонами). ¬они використовуютьс¤ в ¤кост≥ хладоагент≥в у холодильниках, кондиц≥онерах пов≥тр¤ ≥ теплових насосах. ‘реони використовують також дл¤ очищенн¤ електронних пристроњв ≥ виготовленн¤ твердих пол≥стиролових ≥зол¤ц≥йних матер≥ал≥в. ≤, нарешт≥, в де¤ких крањнах њх використовують ¤к нос≥њ в аерозольних балончиках.
≤ хоча ≥снуЇ домовлен≥сть м≥ж багатьма крањнами про повну заборону виготовленн¤ та застосуванн¤ фреон≥в (√ельс≥нки, 1989 р≥к), проблема пол¤гаЇ в тому, що в ≥снуючих холодильниках ≥ кондиц≥онерах накопичено надто багато фреон≥в: через њх звичайний поступовий вих≥д з ладу к≥льк≥сть фреон≥в у атмосфер≥ буде зб≥льшуватись ще довг≥ роки.
 ислотн≥ опади. ƒуже поширеним ¤вищем стали кислотн≥ дощ≥.  ислотними називають будь-¤к≥ опади Ц дощ≥, тумани, сн≥г, Ц кислотн≥сть ¤ких вища за нормальну. Ќа значних територ≥¤х промислово розвинених крањн випадають опади, кислотн≥сть ¤ких перевищуЇ нормальну в 10Ц1000 раз≥в. ’≥м≥чний анал≥з кислотних опад≥в вказуЇ на присутн≥сть с≥рчаноњ та азотноњ кислот, ¤к≥ утворюютьс¤ внасл≥док сполученн¤ оксид≥в с≥рки та азоту з парами води.  ислотн≥ опади повТ¤зан≥ насамперед з роботою вуг≥льних електростанц≥й, транспорту ≥ промислових п≥дприЇмств. 
 ислотн≥ опади негативно впливають майже на вс≥ екосистеми. рЌ пр≥сноводних озер, р≥чок, ставк≥в зазвичай складаЇ 6Ц7, ≥ орга-н≥зми адаптован≥ саме до цього р≥вн¤.  оли середовище водних екосистем п≥дкислене, практично вс≥ орган≥зми швидко вимирають, ¤кщо не в≥д пр¤мого впливу ≥он≥в водню, то через неможлив≥сть розмноженн¤ орган≥зм≥в. ƒодатков≥ збитки виникають у звТ¤зку з тим, що кислотн≥ осади, проход¤чи кр≥зь ірунт, здатн≥ вимивати алюм≥н≥й та важк≥ метали, котр≥ досить токсичн≥ дл¤ тварин та рослин. «окрема, алюм≥н≥й викликаЇ аномал≥њ розвитку та загибель ембр≥он≥в риб. ѕ≥д впливом кислотних дощ≥в також в≥дбуваЇтьс¤ деградац≥¤ л≥с≥в. ћожлив≥ наступн≥ шл¤хи њх впливу на рослинн≥сть:
Ј порушенн¤ поверхн≥ при пр¤мому контакт≥;
Ј вимиванн¤ м≥неральних речовин;
Ј вимиванн¤ алюм≥н≥ю та ≥нших токсичних елемент≥в.
ўе один з насл≥дк≥в кислотних опад≥в Ц руйнуванн¤ витвор≥в мистецтв. ƒе¤к≥ спец≥ал≥сти занепокоЇн≥ тим, що вимиванн¤ кислотними осадами алюм≥н≥ю та ≥нших токсичних елемент≥в може призвести до забрудненн¤ ¤к поверхневих, так ≥ ірунтових вод. 
¬иникненн¤ пустель. Ўк≥дливий антропогенний вплив, а також розгул стих≥й, природних та посилених людиною, завдаЇ ірунтам величезноњ, ≥нколи непоправноњ шкоди. Ќайб≥льш руйн≥вний вплив на ірунт маЇ ероз≥¤, тобто процес вив≥трюванн¤ або вимиванн¤ часток ірунту. „им сильн≥ше пот≥к води або в≥тру, тим б≥льш важк≥ частинки в≥н може захопити. “обто ероз≥¤ видал¤Ї маленьк≥ частинки гумусу, глини, робить ірунт все б≥льше й б≥льше грубшим. ѕ≥сок Ц це те, що залишаЇтьс¤. ≤ншими словами, внасл≥док ероз≥њ земл¤ може втрачати родючий шар ірунту доти, поки не перетворитьс¤ в пустелю, тобто проходить њњ опустелюванн¤. —траждаЇ в≥д ероз≥њ ірунт, не захищений рослинним покровом. Ќайважлив≥шими причинами, ¤к≥ призвод¤ть до оголенн¤ ірунту внасл≥док ероз≥њ та виникненн¤ пустель, Ї наступн≥:
Ј часта оранка;
Ј посиленний випас худоби;
Ј вирубуванн¤ л≥с≥в;
Ј засоленн¤ ірунт≥в унасл≥док зрошенн¤. 

ѕриродно-соц≥альн≥ небезпеки
ѕроблеми дл¤ безпеки життЇд≥¤льност≥ створюють б≥олог≥чн≥ чинники природного та антропогенного походженн¤, ¤к≥ у великих к≥лькост¤х перебувають у природному середовищ≥, на виробництв≥ ≥ в побут≥. Ѕ≥олог≥чне забрудненн¤ повТ¤зано з присутн≥стю у вод≥, пов≥тр≥ ≥ ірунт≥ патогенних м≥кроорган≥зм≥в, личинок ≥ л¤лечок синантропних мух, ¤Їць гельм≥нт≥в ≥ таке ≥нше. ƒе¤к≥ м≥кроорган≥зми викликають масове розповсюдженн¤ захворювань у вигл¤д≥ еп≥дем≥й ≥ пандем≥й.
≈п≥дем≥¤ Ц масове розповсюдженн¤ ≥нфекц≥йного захворюванн¤ людини в будь-¤к≥й м≥сцевост≥, крањн≥, ¤ке суттЇво перевищуЇ загальний р≥вень захворюваност≥.
ќкр≥м того, розповсюдженню захворювань спри¤ють певн≥ соц≥альн≥ умови, викликаючи так зван≥ соц≥альн≥ хвороби. —оц≥альн≥ хвороби Ц це захворюванн¤ людини, виникненн¤ ≥ розповсюдженн¤ ¤ких повТ¤зано з неспри¤тливими соц≥ально-економ≥чними умовами (венеричн≥ захворюванн¤, туберкульоз та ≥нш≥). “аким чином, до природно-соц≥альних небезпек належать: еп≥дем≥њ ≥нфекц≥йних захворювань, венеричн≥ захворюванн¤, —Ќ≤ƒ, наркоман≥¤ тощо. 
ѕри викладенн≥ ц≥Їњ теми особливу увагу треба звернути на негативн≥ ¤вища в стан≥ здоровТ¤ наших сп≥вв≥тчизник≥в. ÷е, в першу чергу, р≥ст ≥нфекц≥йних захворювань. ” крањн≥ заф≥ксовано 9 м≥льйон≥в випадк≥в ≥нфекц≥йних захворювань на р≥к.
–озгл¤немо де¤к≥ найв≥дом≥ш≥ ≥нфекц≥йн≥ хвороби, викликан≥ в≥русами.
Ќайб≥льш поширена в≥русна ≥нфекц≥¤ Ц грип, ¤ка виникаЇ, ¤к еп≥дем≥¤, щор≥чно. ѕерша еп≥дем≥¤ грипу, в≥дм≥чена в ≥стор≥њ, в≥дбулас¤ в 1889 роц≥, ≥нша Ц охопила практично всю ™вропу в 1918Ц1920 роках, при цьому загинуло 20 млн. чолов≥к. √инули люди насамперед в≥д ускладнень, зокрема пневмон≥њ. ” 1957 роц≥ лютувала аз≥атська пандем≥¤ Ц 40 тис¤ч чолов≥к померло т≥льки в јмериц≥. √рип 1967 року отримав назву УгонконгськийФ (захвор≥ло б≥льше 50 м≥льйон≥в чолов≥к). ¬осени 1977 року в≥н повернувс¤, ≥ по всьому св≥ту захвор≥ла молодь до двадц¤ти рок≥в Ц у старших людей спрацював ≥мун≥тет на знайомий вид грипу. 
¬≥рус грипу дуже м≥нливий, маЇ типи ј, ¬, —, D, а також багато ≥нших п≥дтип≥в. Ќайб≥льш розповсюджен≥ в≥руси групи ј (гонконгський грип, китайський грип). √рип передаЇтьс¤ при контакт≥ з хворими людьми через др≥бн≥ крапельки, ¤к≥ потрапл¤ють у пов≥тр¤ при кашл≥ та чханн≥ хворого. ≤нкубац≥йний пер≥од складаЇ 1Ц2 дн≥. —имптоми грипу: хворого морозить, п≥дн≥маЇтьс¤ висока температура, в≥дчуваЇтьс¤ сильний головний б≥ль, б≥ль у мТ¤зах. ≤снуЇ небезпека ускладненн¤ вторинною ≥нфекц≥Їю (наприклад, пневмон≥Їю, запаленн¤м середнього вуха, плевритом тощо), ¤ка може призвести нав≥ть до смерт≥. ¬ окремих випадках грип викликаЇ ускладненн¤ у вигл¤д≥ ураженн¤ серц¤, суглоб≥в, нирок, мозку та мозкових оболонок. Ќав≥ть у так≥й благополучн≥й крањн≥, ¤к —Ўј, щор≥чно в≥д грипу та ускладнень, ¤к≥ викликаЇ ц¤ хвороба, помираЇ 10Ц40 тис¤ч чолов≥к. ўор≥чно в св≥т≥ хвор≥Ї на грип в≥д 5 до 15 % населенн¤, смертельних випадк≥в в≥д грипу нараховуЇтьс¤ б≥л¤ 2 млн.
”с≥м добре в≥домо, що захворюванн¤ легше попередити, н≥ж вил≥кувати. Ќайб≥льш ефективною та доступною формою проф≥лактики грипу Ї завчасна актив≥зац≥¤ захисних сил орган≥зму.  омплексн≥ гомеопатичн≥ препарати, так≥ ¤к афлуб≥н та ≥мунал, можуть надати в цьому велику допомогу. Ћ≥кар≥ також рад¤ть приймати дл¤ зм≥цненн¤ ≥мун≥тету екстракт елеутерокока та комплекс в≥там≥н≥в, ¤к≥ м≥ст¤ть в≥там≥н —. 
≤нший спос≥б захисту в≥д ≥нфекц≥йних захворювань Ц вакцинац≥¤. ”с≥ сучасн≥ вакцини створюютьс¤ за наступним принципом: навесн≥ в јз≥њ вид≥л¤ють три найб≥льш агресивних ≥ розповсюджених р≥зновиди хвороби, ≥ на них виробл¤Їтьс¤ вакцина до початку осен≥ (в≥рус грипу приходить до нас з јз≥њ). ѕри застосуванн≥ вакцини захист в≥д захворюванн¤ дос¤гаЇтьс¤ р≥вн¤ 90Ц98 %. 
’вороба Ѕотк≥на, або в≥русний гепатит, Ц досить поширена в≥русна ≥нфекц≥¤. ¬≥домо м≥н≥мум с≥м збудник≥в захворюванн¤ Ц ј, ¬, —, D, E, G ≥ TTV, р≥зних за симптоматикою та серйозн≥стю насл≥дк≥в. Ќайрозповсюджен≥ший ≥ найменш небезпечний Ц гепатит ј. …ого з повним правом можна в≥днести до так званих хвороб Убрудних рукФ, повТ¤заних ≥з нехтуванн¤м правил г≥г≥Їни. «буд-ник гепатиту ј потрапл¤Ї в орган≥зм людини також ≥з забрудненою водою та њжею. ѕерш≥ ознаки хвороби: лихоманка, головний б≥ль, загальна слабк≥сть, ломота, бол≥ в мТ¤зах та суглобах. ўе через дек≥лька дн≥в спостер≥гаЇтьс¤ втрата апетиту, нудота, блю-вота, деколи б≥ль у печ≥нц≥. “ак≥ симптоми характерн≥ ≥ дл¤ де¤-ких ≥нших захворювань, тому на ц≥й стад≥њ гепатит ј часто не розп≥знаЇтьс¤, ≥ його приймають за гостре респ≥раторне захворюванн¤ або за харчове отруЇнн¤. ќднак скоро зТ¤вл¤ютьс¤ ≥нш≥ симптоми, характерн≥ дл¤ в≥русного гепатиту: темн≥Ї сеча ≥ втрачаЇ кол≥р кал, жовт≥ють б≥лки очей, а пот≥м ≥ шк≥ра. –озлади у вигл¤д≥ застою жовч≥ та запаленн¤ можуть призвести до холециститу ≥ жовчнокамТ¤ноњ хвороби (¤к крайн≥ про¤ви). јле, ¤к правило, гепатит ј не даЇ важких ≥ хрон≥чних форм. ’вор≥ вил≥ковуютьс¤ вже через два тижн≥.
¬≥рус —, ¤кий спец≥ал≥сти називають Уласкавим убивцеюФ, Ц найп≥дступн≥ший. ƒосить тривалий час захворюванн¤ проходить безсимптомно, але в б≥льшост≥ випадк≥в зак≥нчуЇтьс¤ важкими ураженн¤ми печ≥нки. „аст≥ше ц≥Їю формою гепатиту заражаютьс¤ при медичних ман≥пул¤ц≥¤х, наприклад при переливанн≥ кров≥.
ƒуже небезпечний ≥, на жаль, досить розповсюджений гепатит ¬. ¬≥рус гепатиту ¬ характеризуЇтьс¤ тривалим ≥нкубац≥йним пер≥одом, персистенц≥Їю в орган≥зм≥ й важкими насл≥дками. ¬≥н здатний тривалий час не ви¤вл¤ти своЇњ присутност≥, оч≥куючи моменту ослабленн¤ захисних реакц≥й орган≥зму. ѕричинами, що викликають актив≥зац≥ю в≥русу, можуть стати простудн≥ захворюванн¤, грип, невиправданий прийом антиб≥отик≥в тощо. ¬насл≥док розвитку захворюванн¤ в≥дбуваЇтьс¤ переродженн¤ кл≥тинного складу печ≥нки у зТЇднувальну тканину. ѕрогресуванн¤ хвороби призводить до цирозу ≥ нав≥ть раку печ≥нки. √епатити ¬ ≥ D передаютьс¤ статевим шл¤хом ≥ через кров.
√епатити займають пТ¤те м≥сце серед найпоширен≥ших ≥нфекц≥й, поступаючись лише ќ–¬≤, грипу, в≥тр¤н≥й в≥сп≥ й краснус≥. ÷ифри, ¤к≥ реЇструютьс¤ в ”крањн≥, Ц близько 150 тис¤ч хворих за р≥к, навр¤д чи повн≥стю в≥дображають реальну картину розповсюдженн¤ захворюванн¤. ” значноњ частини ≥нф≥кованих захворюванн¤ проходить безсимптомно, ≥ так≥ хвор≥ до л≥кар≥в не звертаютьс¤. Ћ≥кувати цю ≥нфекц≥ю досить складно, легше попередити. 
ўо робити, щоб запоб≥гти ц≥Їњ небезпечноњ хвороби? «апов≥д≥: мийте руки перед њжею, кипТ¤т≥ть воду, обливайте кипТ¤тком овоч≥ ≥ фрукти. ѕри сексуальних контактах користуйтесь презервативами. ћожна ще додати рекомендац≥ю щодо застосуванн¤ ≥ндив≥дуальних засоб≥в захисту в≥д захворювань, ¤к≥ передаютьс¤ через кров. Ќайнад≥йн≥ший захист в≥д гепатиту ¬ Ц вакцинац≥¤. 
Ќеобх≥дно б≥льш детальн≥ше зупинитис¤ на такому захворюванн≥, ¤к туберкульоз, через те що еп≥дем≥¤ туберкульозу в ”крањн≥ стала реальн≥стю. Ќаведемо де¤к≥ сумн≥ факти про туберкульоз (або, ¤к казали ран≥ше, сухоти).
Ј «а всю ≥стор≥ю людства в≥д туберкульозу померло понад 300 млн. чолов≥к.
Ј ѕаличкою  оха (збудник туберкульозу) ≥нф≥ковано 2 млрд. чолов≥к, тобто майже третина населенн¤ «емл≥, 10 % ≥нф≥кованих може захвор≥ти.
Ј ’ворий в≥дкритою формою туберкульозу ≥нф≥куЇ 10Ц15 чолов≥к за р≥к.
Ј ¬≥д туберкульозу помираЇ б≥льше дорослих, н≥ж в≥д ус≥х ≥нших ≥нфекц≥йних разом уз¤тих.
Ј 26 % ус≥х померлих у слабо розвинених крањнах загинуло в≥д туберкульозу.
Ј “ретина хворих —Ќ≤ƒом помираЇ в≥д туберкульозу.
Ј “уберкульозом хвор≥ють част≥ше люди в≥ком в≥д 15 до 44 рок≥в, тобто найб≥льш працездатна частина населенн¤. ÷е зб≥льшуЇ негативний економ≥чний ефект хвороби.
Ј Ќеправильне застосуванн¤ антитуберкульозних препарат≥в призвело до того, що понад 50 млн. чолов≥к хвор≥ють на ст≥йку до л≥к≥в форму туберкульозу.
” св≥т≥ щор≥чно хвор≥Ї на туберкульоз не менше 8 млн. чолов≥к ≥ помираЇ б≥л¤ 2 млн. «а прогнозами ¬ќќ«, к≥льк≥сть хворих у найближч≥ часи може вирости до 90 м≥льйон≥в, 30 млн. з них можуть померти ще в цьому дес¤тир≥чч≥. “ому з 1993 року ¬ќќ« оголосив цю хворобу Углобальною небезпекою дл¤ людстваФ.
¬ ”крањн≥ на кожн≥ 100 тис¤ч населенн¤ р≥зними формами туберкульозу хвор≥ють 55 чолов≥к. —татистика показуЇ, що найнеблагополучн≥ш≥ рег≥они з туберкульозу Ц  ињвська, –≥вненська, ’ерсонська, ∆итомирська, „еркаська та „ерн≥г≥вська област≥. « 1990 року к≥льк≥сть хворих, тобто тих, хто перебуваЇ на обл≥ку в диспансерах, зб≥льшилась в ”крањн≥ у два рази. ÷е б≥льше 600 тис¤ч чолов≥к, а насправд≥ хворих туберкульозом у нас удв≥ч≥ б≥льше. ≤ кожного року реЇструЇтьс¤ до 20 тис¤ч знов захвор≥лих. Ќайчаст≥ше це люди в≥ком в≥д 20 до 49 рок≥в. „олов≥ки хвор≥ють ≥ помирають приблизно в с≥м раз≥в част≥ше, н≥ж ж≥нки.
Ќа жаль, майже у 70 % тих, хто звертаЇтьс¤ до л≥кар≥в, хвороба дуже запущена, у них каверни (порожнини розпаду) в леген¤х, туберкульозн≥ палички в мокрот≥, а це вже в≥дкрита форма туберкульозу, ¤ка дуже небезпечна дл¤ оточуючих. “≥льки в  иЇв≥ понад 1 500 таких хворих.
ќск≥льки туберкульоз вважаЇтьс¤ соц≥альною хворобою, причини загостренн¤ еп≥дем≥чноњ ситуац≥њ з ним у наш≥й крањн≥ ц≥лком зрозум≥л≥ (йдетьс¤ про зарплати, житлов≥ умови, ¤к≥сть харчуванн¤, стреси, шк≥длив≥ звички, ≥, нарешт≥, складну еколог≥чну ситуац≥ю).
“уберкульоз (сухоти) Ц це р≥зноман≥тне за своњми про¤вами ≥нфекц≥йне захворюванн¤. “уберкульозна паличка (паличка  оху) може викликати ураженн¤ не т≥льки орган≥в диханн¤ (легень, бронх≥в, гортан≥), але й кишечника, сечостатевих орган≥в, наднирник≥в, шк≥ри, к≥сток, суглоб≥в, головного мозку тощо, але у б≥льшост≥ випадк≥в (80Ц90 %) спостер≥гаЇтьс¤ ураженн¤ легень. ќсновне джерело розповсюдженн¤ ≥нфекц≥њ Ц хворий на туберкульоз, ¤кий вид≥л¤Ї мокроту з бактер≥¤ми. «араженн¤ в≥дбуваЇтьс¤, коли здорова людина вдихаЇ др≥бн≥ крапельки р≥дкоњ або частки висохлоњ мокроти хворого туберкульозом. ѕалички  оху можуть потрапити ≥ через ушкоджену шк≥ру або слизову оболонку носа чи рота, а також при вживанн≥ в њжу молока, мТ¤са в≥д хвороњ туберкульозом худоби.
 оли бактер≥њ потрапл¤ють в орган≥зм людини, це означаЇ його зараженн¤, але не захворюванн¤. «азвичай туберкульозом захворюють люди, орган≥зм ¤ких послаблений попередн≥ми захворюванн¤ми, ¤к≥ знижують оп≥р орган≥зму (грип, д≥абет та ≥нш≥), поганим харчуванн¤м, сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чними умовами житт¤.
ѕро¤ви хвороби залежать в≥д стану орган≥зму, характеру та ступен¤ ушкодженн¤ окремих орган≥в ≥ систем. «агальними ознаками дл¤ вс≥х форм хвороби Ї: п≥двищенн¤ температури, потовид≥ленн¤ ночами, пог≥ршенн¤ сну ≥ апетиту, втрата ваги, драт≥влив≥сть, зниженн¤ працездатност≥. ѕри туберкульоз≥ легень також спостер≥гаЇтьс¤ кашель, сухий або з вид≥ленн¤м мокроти, може виникнути легенева кровотеча.
як же можна запоб≥гти захворюванню на туберкульоз? Ќасамперед Ц це щепленн¤. ≤снуюча вакцина (так звана Ѕ÷∆) була пропонована французькими досл≥дниками ј.  альметом ≥  . √ереном у 1921 роц≥. ÷е жива послаблена культура бактер≥њ туберкульозу. ¬акцинована людина отримуЇ послаблений штам туберкульозноњ палички, виробл¤Ї на нењ ≥мун≥тет. јле, на жаль, нав≥ть невелике послабленн¤ ≥мун≥тету, наприклад, п≥сл¤ грипу, веде до того, що вакцинована людина стаЇ беззахисною перед туберкульозом.
«ахворюванн¤, ¤к≥ передаютьс¤ статевим шл¤хом
¬ останн≥ роки в ”крањн≥ р≥зко пог≥ршилось становище щодо захворюваност≥ на хвороби, ¤к≥ передаютьс¤ статевим шл¤хом («ѕ—Ў). ¬ ”крањн≥ за останн≥ 8 рок≥в захворюван≥сть на сиф≥л≥с виросла в 39 раз≥в. ” минулому роц≥ (1998) в наш≥й крањн≥ зареЇстровано 74,5 тис¤ч хворих. —иф≥л≥с УмолодшаЇФ, його ви¤вл¤ють нав≥ть у д≥тей до 12 рок≥в, половина вс≥х хворих Ц молодь в≥ком 20Ц29 рок≥в. ѕри цьому зустр≥чаютьс¤ п≥зн≥ форми сиф≥л≥су Ц б≥льш важк≥ ≥ заразн≥. ўор≥чно в≥дм≥чаЇтьс¤ 70Ц90 випадк≥в побутового сиф≥л≥су, коли запущене захворюванн¤ передаЇтьс¤, наприклад, в≥д матер≥ до дитини через поц≥лунок або чашку. ÷е катастрофа дл¤ крањни, ¤ка вважаЇ себе цив≥л≥зованою. якщо врахувати, що завжди ≥ нин≥ на одного хворого на сиф≥л≥с припадаЇ в середньому 10 з гонореЇю ≥ 20 з хлам≥д≥озом, можна у¤вити соб≥ ситуац≥ю в крањн≥.
«г≥дно з м≥жнародною класиф≥кац≥Їю ¬ќќ«, на сьогодн≥ нараховуЇтьс¤ близько 30 захворювань, ¤к≥ передаютьс¤ статевим шл¤хом. ” цю категор≥ю вход¤ть дек≥лька груп, наприклад:
Ј хвороби, ¤к≥ викликають в≥руси Ц ген≥тальний герпес, —Ќ≤ƒ, в≥русн≥ ген≥тальн≥ бородавки та ≥нш≥;
Ј паразитарн≥ Ц короста та ≥нш≥. ќптимальн≥ умови дл¤ передач≥ створюютьс¤ при статевих контактах;
Ј бактер≥альн≥ Ц сиф≥л≥с, гоноре¤, а також р≥зноман≥тн≥ уретрити, бактер≥альний ваг≥ноз;
Ј грибков≥ Ц канд≥доз на статевих органах та ≥нш≥. ћожуть виникати ≥ без зараженн¤, а ¤к насл≥док антиб≥отикотерап≥њ, але передаютьс¤ ≥ статевим шл¤хом.
” таблиц≥ 15 з≥бран≥ в≥домост≥ про захворюванн¤, ¤к≥ передаютьс¤ статевим шл¤хом. 

“аблиц¤ 15
«ахворюванн¤, ¤к≥ передаютьс¤ статевим шл¤хом 

¬раховуючи складну ситуац≥ю в ”крањн≥ щодо розповсюдженн¤ цих захворювань, сл≥д зазначити, що важливе значенн¤ маЇ про-ф≥лактика цих захворювань, а саме: уникати випадкових звТ¤зк≥в, користуватись презервативами, дотримуватись сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чних правил.
–озгл¤немо детальн≥ше найб≥льш поширен≥ захворюванн¤, ¤к≥ передаютьс¤ статевим шл¤хом.
—иф≥л≥с Ц це хвороба всього орган≥зму, перш≥ про¤ви ¤коњ найчаст≥ше бувають на статевих органах. Ћюдина заражаЇтьс¤ сиф≥л≥сом в≥д хворого. «араженн¤, ¤к правило, в≥дбуваЇтьс¤ статевим шл¤хом, дуже р≥дко можливе через поц≥лунки, а також через предмети домашнього вжитку (ложки, стакани, цигарки тощо). 
«будник сиф≥л≥су Ц бл≥да трепонема, ¤ка не ст≥йка в зовн≥шньому середовищ≥. ¬исока температура, р≥зн≥ дез≥нф≥куюч≥ засоби згубно д≥ють на трепонему. ¬она дуже швидко гине при висиханн≥. ѕроте в орган≥зм≥ людини трепонема досить ст≥йка.
ѕ≥д час статевих контакт≥в з хворою людиною бл≥да трепонема потрапл¤Ї на м≥кротравми слизовоњ оболонки статевих орган≥в ≥ проникаЇ в кровТ¤не русло. ѕри класичному переб≥гу сиф≥л≥су розр≥зн¤ють чотири пер≥оди: ≥нкубац≥йний та три кл≥н≥чних (первинний, вторинний та третинний). ≤нкубац≥йний пер≥од хвороби триваЇ 3Ц4 тижн≥. ѕот≥м, ¤к правило, на статевих органах утворюЇтьс¤ безбол≥сна кругла ранка, або виразка, червоного чи брудно-жовтого кольору, тверда на дотик, ¤ка зовс≥м не турбуЇ хворого. ÷е так званий твердий шанкер. „ерез 7Ц8 дн≥в п≥сл¤ по¤ви шанкеру зб≥льшуютьс¤ найближч≥ до нього л≥мфатичн≥ вузли, найчаст≥ше Ц пахвинн≥. „ерез де¤кий час починають зб≥льшуватись ≥нш≥ л≥мфатичн≥ вузли. ÷е ≥ Ї первинний сиф≥л≥с.
«начне розмноженн¤ бл≥дих трепонем та њх розповсюдженн¤ по орган≥зму в≥дбуваЇтьс¤ наприк≥нц≥ первинного пер≥оду сиф≥л≥су. ЌаступаЇ своЇр≥дний трепонемний сепсис, ¤кий досить часто супроводжуЇтьс¤ слабк≥стю, нездужанн¤м, безсонн¤м, головним болем, втратою апетиту, ≥нод≥ б≥ллю в к≥стках та суглобах, п≥двищенн¤м температури т≥ла до 37Ц38 градус≥в. 
якщо в цей пер≥од не розпочати л≥куванн¤, то через 3 м≥с¤ц≥ з часу зараженн¤ хвороба переходить у вторинний сиф≥л≥с. …ого тривал≥сть складаЇ зазвичай 2Ц4 роки, але може розт¤гнутис¤ ≥ до 20 рок≥в. Ќа шк≥р≥, слизових оболонках, на статевих органах зТ¤вл¤ютьс¤ др≥бн≥ рожев≥ пл¤ми або тверд≥ м≥дноЦчервон≥ вузлики, ¤к≥ не турбують хворого. якщо хворого не л≥кувати, то через 2Ц3 м≥с¤ц≥ ц≥ ознаки зникають јле це не означаЇ, що хворий одужав. ќзнаки хвороби зникають ≥з зовн≥шн≥х д≥л¤нок т≥ла, але уражаютьс¤ серце, печ≥нка, кровоносн≥ судини, к≥стки, нервова система, суглоби. 
„ерез дек≥лька рок≥в (3Ц5Ц10) зТ¤вл¤ютьс¤ ознаки третинного пер≥оду хвороби Ц горбинки й вузлики (так зван≥ гуми), ¤к≥, розпадаючись, зумовлюють глибок≥ виразки. ” хворих, кр≥м шк≥ри ≥ видимих слизових оболонок, вражаютьс¤ печ≥нка, серце, нирки, к≥стки, суглоби, а також нервова та ендокринна системи, органи чутт¤. ѕри цьому нер≥дко хворий вмираЇ. ƒо т¤жких форм сиф≥л≥су належить ≥ прогресивний парал≥ч, при ¤кому у хворих виникають т¤жк≥ псих≥чн≥ розлади.
—л≥д памТ¤тати, що сиф≥л≥с вил≥ковуЇтьс¤. Ћ≥куванн¤ тим ефективн≥ше, чим ран≥ше воно розпочате. ¬≥д зараженн¤ сиф≥л≥сом можна вберегтис¤. ƒл¤ цього треба уникати випадкових статевих контакт≥в.
√оноре¤. «будником гонорењ Ї бактер≥¤ Ц гонокок. «аражаютьс¤ гонореЇю найчаст≥ше при статевому контакт≥ з хворою людиною. ѕерш≥ про¤ви хвороби зТ¤вл¤ютьс¤ через 3Ц5 дн≥в п≥сл¤ зараженн¤. ѕереб≥г хвороби у чолов≥к≥в ≥ ж≥нок маЇ де¤к≥ в≥дм≥нност≥.
” чолов≥к≥в, коли починаЇтьс¤ хвороба, свербить ≥ пече у сеч≥внику, виникаЇ р≥зкий б≥ль п≥д час сечовипусканн¤. ѕот≥м зТ¤вл¤ютьс¤ гн≥йн≥ вид≥ленн¤. ѕри цьому спостер≥гаютьс¤ почервон≥нн¤ ≥ набр¤к слизовоњ оболонки б≥л¤ зовн≥шнього отвору сеч≥вника.
якщо хворого не л≥кувати, то хвороба прогресуЇ ≥ уражаЇтьс¤ весь сеч≥вник. Ќаприк≥нц≥ акту сечовипусканн¤ зТ¤вл¤Їтьс¤ р≥зкий б≥ль, вид≥л¤Їтьс¤ краплина кров≥. ’вороба прогресуЇ, виникають запаленн¤ передм≥хуровоњ залози, придатк≥в ¤Їчок, що ≥нколи призводить до безпл≥дд¤. ” р¤д≥ випадк≥в захворюванн¤ передм≥хуровоњ залози спричин¤Ї ≥мпотенц≥ю. ≤нод≥ гоноре¤ призводить до звуженн¤ сеч≥вника, а це утруднюЇ сечовипусканн¤. ѕри цьому може порушитис¤ процес вид≥ленн¤ сеч≥, унасл≥док чого виникаЇ хрон≥чне отруЇнн¤ орган≥зму шк≥дливими речовинами, ¤к≥ м≥ст¤тьс¤ в сеч≥. ” де¤ких хворих гонококи перенос¤тьс¤ кровТю в суглоби ≥ спричин¤ють т¤жк≥ њх ураженн¤, суглоби втрачають рухом≥сть.
” б≥льшост≥ ж≥нок, на в≥дм≥ну в≥д чолов≥к≥в, гоноре¤ проходить без субТЇктивних симптом≥в, але з ураженн¤м майже вс≥х в≥дд≥л≥в сечостатевоњ системи, а також пр¤моњ кишки. ≤нфекц≥¤ спочатку проникаЇ в сеч≥вник ≥ шийку матки. ѕри цьому зТ¤вл¤ютьс¤ гн≥йн≥ вид≥ленн¤ ≥з сеч≥вника ≥ статевих орган≥в. ѕодразнюЇтьс¤ слизова оболонка п≥хви. якщо хвора не л≥куЇтьс¤, то процес запаленн¤ переходить на слизову оболонку матки, труб ≥ ¤Їчник≥в. ¬насл≥док запаленн¤ звужуЇтьс¤ просв≥т труб. якщо уражен≥ обидв≥ труби, то ж≥нка не може заваг≥тн≥ти.  оли ≥нфекц≥¤ потрапл¤Ї в черевну порожнину, може розвинутис¤ перитон≥т (запаленн¤ очеревини). ” ж≥нок ≥нод≥ уражаютьс¤ суглоби, мТ¤зи, к≥стки, внутр≥шн≥ органи ≥ нервова система.
ƒуже небезпечний безсимптомний переб≥г захворюванн¤, коли хворий не маЇ н≥¤ких субТЇктивних в≥дчутт≥в. ÷е створюЇ великий резервуар ≥нфекц≥њ. ” звТ¤зку з малосимптомним та безсимптомним переб≥гом процесу хвор≥ продовжують статев≥ звТ¤зки, своЇчасно не звертаютьс¤ за медичною допомогою, що спри¤Ї розповсюдженню ≥нфекц≥њ.
√онорею вил≥ковують. ≤ чим швидше розпочате л≥куванн¤, тим кращ≥ насл≥дки.
”берегти себе в≥д зараженн¤ можна. ƒл¤ цього потр≥бно памТ¤тати про небезпеку випадкових статевих звТ¤зк≥в. “акож уберегтись в≥д гонорењ можна, застосовуючи презервативи.
“рихомонадн≥ ураженн¤. «будником трихомонозу Ї трихомонада. «араженн¤ зазвичай в≥дбуваЇтьс¤ статевим шл¤хом. ћожливе ≥нф≥куванн¤ ≥ через предмети особистоњ г≥г≥Їни, котрими користувавс¤ хворий. “рихомоноз за своњми ознаками нагадуЇ гонорею. ” чолов≥к≥в захворюванн¤ супроводжуЇтьс¤ менш пом≥тними запальними ¤вищами. „ерез 3Ц14 дн≥в п≥сл¤ статевих контакт≥в у хворого починаЇ трохи сверб≥ти ≥ пекти в сеч≥внику, зТ¤вл¤Їтьс¤ слиз, а ≥нод≥ й слизувато-гн≥йн≥ вид≥ленн¤, здеб≥льшого вранц≥ до се-човипусканн¤. ѕри трихомонадних ураженн¤х не буваЇ виражених ознак, але вони можуть спричинити т¤жк≥ ускладненн¤: запаленн¤ передм≥хуровоњ залози ≥ придатка ¤Їчка, що може призвести до статевого безсилл¤ та безпл≥дност≥. ” де¤ких ж≥нок запальн≥ процеси сечостатевих орган≥в проход¤ть непом≥ченими. јле ≥нод≥ буваЇ велика к≥льк≥сть п≥нистих вид≥лень з п≥хви, ¤к≥ супровод¤тьс¤ нестерпним сверб≥нн¤м. ≤нколи уражаютьс¤ придатки матки, ¤Їчники. «ахворюванн¤ може призвести до безпл≥дд¤. ƒо трихомонозу, ¤к ≥ до гонорењ, ≥мун≥тету не ≥снуЇ. 
“рихомоноз маЇ схильн≥сть до хрон≥чного переб≥гу. Ћ≥кувати його у багатьох випадках важче, н≥ж гонорею. ѕроф≥лактика така сама, ¤к ≥ при гонорењ.
’лам≥д≥оз. «а сучасними у¤вленн¤ми, хлам≥д≥оз Ї досить розповсюдженим захворюванн¤м ≥ несе реальну загрозу здоровТю чолов≥к≥в та ж≥нок. «а статистичними даними, хлам≥д≥озом уражено в≥д 30 до 60 % ж≥нок ≥ до 51 % чолов≥к≥в. ÷¤ ≥нфекц≥¤ передаЇтьс¤ статевим шл¤хом. ѕозастатевий шл¤х передач≥ (забруднен≥ руки, б≥лизна, предмети туалету) ≥снуЇ, але суттЇвого еп≥дем≥олог≥чного значенн¤ не маЇ. «будниками захворюванн¤ Ї хлам≥д≥њ.
’лам≥д≥йна ≥нфекц≥¤ у чолов≥к≥в та ж≥нок найб≥льш часто про¤вл¤Їтьс¤ п≥сл¤ ≥нкубац≥йного пер≥оду тривал≥стю в≥д 5 до 30 дн≥в ≥ може викликати широкий спектр патолог≥й. ¬ ≥нф≥кованих чолов≥к≥в уражаЇтьс¤ сеч≥вник, а пот≥м ≥ ≥нш≥ органи (передм≥хурова залоза, придатки ¤Їчок). ¬ ≥нф≥кованих ж≥нок найчаст≥ше вражаЇтьс¤ канал шийки матки, п≥сл¤ чого ≥нфекц≥¤ може перейти на матку, маточн≥ труби, ¤Їчники, а також у черевину.
Ќин≥ з хлам≥д≥¤ми повТ¤зують також захворюванн¤ очей, суглоб≥в, респ≥раторн≥ ураженн¤. Ќауков≥ досл≥ди та кл≥н≥чн≥ спостереженн¤ показують, що хлам≥д≥оз може викликати безпл≥дд¤, патолог≥ю ваг≥тност≥, хвороби новонароджених та д≥тей раннього в≥ку.
√ен≥тальний герпес. ÷е захворюванн¤ характеризуЇтьс¤ хворобливими виразками на слизових оболонках статевих орган≥в, спостер≥гаЇтьс¤ поколюванн¤ або сверб≥ж в област≥ статевих орган≥в, пот≥м зТ¤вл¤ютьс¤ др≥бн≥ б≥л≥ пухирц≥ на фон≥ почервон≥нн¤ шк≥ри, котр≥ через 2Ц3 дн≥ перетворюютьс¤ у виразки, ¤к≥ зникають через 5Ц10 дн≥в. ƒеколи зТ¤вл¤Їтьс¤ головний б≥ль, лихоманка, часте ≥ бол≥сне сечовипусканн¤, п≥двищуЇтьс¤ температура, зб≥льшуютьс¤ л≥мфатичн≥ вузли.
Ќа жаль, заразитис¤ ген≥тальним герпесом можна не т≥льки статевим шл¤хом. «араженн¤ також в≥дбуваЇтьс¤ через брудн≥ руки, при користуванн≥ загальними предметами особистоњ г≥г≥Їни.
¬≥рус викликаЇ хрон≥чн≥ запальн≥ процеси сечостатевоњ системи, а також може призвести до патолог≥њ ваг≥тност≥, безпл≥дд¤, внутр≥шньоутробного ≥нф≥куванн¤ та загибел≥ плоду, а також до т¤жкоњ патолог≥њ новонародженого.
” чолов≥к≥в захворюванн¤ також може призвести до серйозних насл≥дк≥в, зокрема, негативно впливаЇ на нервову систему.
—Ќ≤ƒ Ц синдром набутого ≥мунодеф≥циту
—Ќ≤ƒ Ц трагед≥¤ людства, з нею ми ув≥йшли до ’’≤ стол≥тт¤. —Ќ≤ƒ Ц це глобальна смертельна ≥нфекц≥¤, ¤ку людство дос≥ не може подолати. 
«а оц≥нками ќќЌ та ¬сесв≥тньоњ орган≥зац≥њ охорони здоровТ¤, у св≥т≥ нараховуЇтьс¤ 50 м≥льйон≥в чолов≥к, ≥нф≥кованих в≥русом ≥мунодеф≥циту людини. Ѕ≥льше 16 м≥льйон≥в чолов≥к померли в≥д —Ќ≤ƒу. Ѕ≥льш≥сть випадк≥в ≥нф≥куванн¤ припадаЇ на африканськ≥ крањни. ѕоловина нових випадк≥в ≥нфекц≥њ припадаЇ на молодих людей у в≥ц≥ 15Ц24 рок≥в.
«а оф≥ц≥йними даними фонду ёЌ≈…ƒ— (обТЇднана програма ќќЌ з питань —Ќ≤ƒу), у минулому роц≥ ”крањна визнана еп≥центром розповсюдженн¤ ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ в —х≥дн≥й ™вроп≥. Ќа 1 с≥чн¤ 2000 року зареЇстровано 28 965 випадк≥в ¬≤Ћ-≥нф≥куванн¤ серед громад¤н ”крањни, 283 випадки Ц серед ≥ноземц≥в. ѕри цьому спостер≥гаЇтьс¤ стр≥мкий розвиток темп≥в еп≥дем≥њ в останн≥ роки. јле треба мати на уваз≥, що реальна к≥льк≥сть ¬≤Ћ-≥нф≥кованих значно б≥льша, оск≥льки реальне ви¤вленн¤ вс≥х ¬≤Ћ-≥нф≥кованих майже неможливе.
ќсобливе значенн¤ маЇ той факт, що 80 % ус≥х ¬≤Ћ-≥нф≥кованих Ї ≥нТЇкц≥йн≥ наркомани, ¤к≥ знаход¤тьс¤ у в≥ц≥ статевоњ активност≥ (в≥д 15 до 30 рок≥в). Ќайб≥льша к≥льк≥сть випадк≥в ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ сьогодн≥ реЇструЇтьс¤ в ќдеськ≥й, ћиколањвськ≥й, ƒонецьк≥й, ƒн≥пропетровськ≥й област¤х, јвтономн≥й республ≥ц≥  рим та м≥ст≥  иЇв≥. 
“ому вивченню ц≥Їњ хвороби прид≥л¤Їтьс¤ особлива увага. ѕро —Ќ≤ƒ треба знати все: ¤ка його причина, кого в≥н вражаЇ, ¤к≥ ознаки хвороби, ¤к з нею боротис¤.
ѕерш≥ випадки —Ќ≤ƒу було зареЇстровано у червн≥ 1981 року в ÷ентр≥ з контролю захворювань в јтлант≥ (—Ўј). —початку в пТ¤ти, а через м≥с¤ць уже в 25 молодих чолов≥к≥в було д≥агностовано р≥дк≥сну форму пневмон≥њ, що була викликана прост≥шим орган≥змом пневмоцистою. –ан≥ше вона зустр≥чалась в ослаблених людей або у хворих, ¤ким дл¤ пригн≥ченн¤ реакц≥њ в≥дторгненн¤ тканин (при пересадц≥ орган≥в) вводили спец≥альн≥ препарати (≥мунодепресанти). ќкр≥м того, у де¤ких хворих було ви¤влено також р≥дк≥сну форму пухлин, ¤ку вперше описав австр≥йський дерматолог ћ.  апош≥ (тому й названо њњ саркомою  апош≥). –ан≥ше було в≥дм≥чено 2Ц6 випадк≥в на 10 млн. чолов≥к, ¤к правило, у в≥ц≥ за 60 рок≥в. ѕухлина вражаЇ внутр≥шн≥й шар судин та ви¤вл¤Їтьс¤ у вигл¤д≥ вузлик≥в синьо-ф≥олетового кольору, зазвичай, на шк≥р≥ н≥г. ” хворих на —Ќ≤ƒ уражалос¤ все т≥ло. ” хворих молодих людей пневмон≥¤ ≥ саркома мали важкий переб≥г ≥, у б≥льшост≥ випадк≥в, зак≥нчувались смертельно. Ћ≥кар≥ одразу ж звернули увагу на два фактори: вс≥ хвор≥ були гомосексуал≥стами, та у вс≥х було встановлено ≥мунодеф≥цит.
” 1982 роц≥ ÷ентр контролю за захворюванн¤ми у —Ўј оф≥ц≥йно пов≥домив про реЇстрац≥ю нового захворюванн¤, названого синдромом набутого ≥мунодеф≥циту.
ѕерш≥ пов≥домленн¤ про —Ќ≤ƒ св≥дчили, що це хвороба виключно гомосексуал≥ст≥в. ќднак невдовз≥ було ви¤влено, що —Ќ≤ƒ часто вражаЇ також наркоман≥в, ¤к≥ вводили внутр≥венно героњн брудним шприцом або голкою.
¬елике занепокоЇнн¤ викликало пов≥домленн¤ на початку 1982 року про випадок —Ќ≤ƒу у хворого на гемоф≥л≥ю (успадкована властив≥сть кров≥ не зс≥датис¤, що зустр≥чаЇтьс¤ т≥льки у чолов≥к≥в). ƒл¤ л≥куванн¤ ц≥Їњ хвороби у вену ввод¤ть фактор V≤≤≤ зс≥данн¤ кров≥, ¤кий добувають з плазми багатьох донор≥в, бо к≥льк≥сть його в кров≥ дуже невелика ≥ неоднакова у р≥зних ос≥б. ¬иникла загроза ураженн¤ банку кров≥. ”с≥ банки кров≥ було перев≥рено, а донор≥в уз¤то п≥д контроль.
Ќебезпека захвор≥ти на —Ќ≤ƒ виникла ≥ серед тих, хто не був гомосексуал≥стом ≥ наркоманом. —тало очевидним, що хвороба передаЇтьс¤ статевим шл¤хом ≥ через кров. «ахвор≥ти можна ≥ при звичайному (гетеросексуальному) контакт≥ за умови, коли один з партнер≥в Ц нос≥й —Ќ≤ƒу.
¬≥дкритим лишаЇтьс¤ питанн¤: ¤к ≥ коли виникнув збудник —Ќ≤ƒу? ј чи д≥йсно зазначен≥ вище хвор≥ були першими? –етроспективний анал≥з ≥стор≥й хвороб, а пот≥м вивченн¤ заморожених зразк≥в кров≥ та окремих орган≥в дали п≥дставу дл¤ висновку, що в јфриц≥, —Ўј випадки —Ќ≤ƒу були вже у 1968 роц≥ ≥ нав≥ть ран≥ше.
ѕри вивченн≥ питанн¤, зв≥дки почала розповсюджуватис¤ хвороба, багато досл≥дник≥в д≥йшли висновку: з ÷ентральноњ јфрики. ѕо-перше, при обстеженн≥ заморожених банк≥в кров≥, придбаних у «ањр≥ в 1959 роц≥, знайдено антит≥ла проти збудника ц≥Їњ хвороби. ѕо-друге, зареЇстрован≥ випадки хворих на —Ќ≤ƒ чорношк≥рих з африканських крањн, ¤к≥ прињхали в ™вропу (головним чином, у ‘ранц≥ю та Ѕельг≥ю) на л≥куванн¤ або навчанн¤, дали п≥дставу стверджувати про виникненн¤ захворюванн¤ вже у 1980 роц≥. ѕо-третЇ, спец≥ал≥сти ≥з «ах≥дноњ ™вропи, ¤к≥ працювали в јфриц≥ ≥ мали статев≥ контакти з мешканц¤ми цього континенту, захвор≥ли на —Ќ≤ƒ.
„есть в≥дкритт¤ в≥русу, ¤кий викликаЇ —Ќ≤ƒ, належить французькому вченому, професору ѕастер≥вського ≥нституту в ѕариж≥ Ћюку ћонтаньЇ (1983 р≥к). ћенше ан≥ж за р≥к над≥йшло ще одне пов≥домленн¤ про в≥дкритт¤ в≥русу, що викликаЇ —Ќ≤ƒ, з јмерики в≥д професора Ќац≥онального ≥нституту раку –оберта √алло. 
“аким чином, —Ќ≤ƒ Ц смертельне захворюванн¤ людини, що викликаЇтьс¤ ¬≤Ћ (в≥русом ≥мунодеф≥циту людини). 
як≥ ж кл≥тини в орган≥зм≥ чутлив≥ до д≥њ ¬≤Ћ? Ќа¤вн≥сть ≥мунодеф≥циту у хворих на —Ќ≤ƒ одразу вказуЇ на те, що це, перш за все, кл≥тини ≥мунноњ системи. ЌагадаЇмо, що основними кл≥тинами ≥мунноњ системи Ї л≥мфоцити. «алежно в≥д м≥сц¤ народженн¤ вони под≥л¤ютьс¤ на “- ≥ ¬-л≥мфоцити. 
ќсновним обТЇктом нападу ¬≤Ћ Ї р≥зновид “-л≥мфоцит≥в.  атастроф≥чне зменшенн¤ цих кл≥тин в≥дразу ж в≥дбиваЇтьс¤ на робот≥ ≥мунноњ системи. —тр≥мко наростаЇ пот≥к пошкоджень. ƒеф≥цит ≥мун≥тету росте, ≥ орган≥зм уже не в змоз≥ протисто¤ти натисков≥ в≥рус≥в, бактер≥й та ≥нших м≥кроорган≥зм≥в. „ому в≥рус звТ¤зуЇтьс¤ з цими “-л≥мфоцитами? “ому що на њх поверхн≥ знаход¤тьс¤ особлив≥ б≥лков≥ молекули-рецептори —ƒ 4, що, ¤к ключ до замка, п≥дход¤ть до б≥лк≥в в≥русноњ оболонки.
“епер стало в≥домо, що рецептор —ƒ 4 мають ≥ багато ≥нших кл≥тин. —еред них: макроф≥ги, ¬-л≥мфоцити ≥ кл≥тини л≥мфатичних вузл≥в, шк≥ри, слизових оболонок, легень, селез≥нки, печ≥нки. ќтже, складаЇтьс¤ у¤вленн¤, що ¬≤Ћ може розвиватис¤ в р≥зних кл≥тинах орган≥зму.
¬загал≥, було встановлено, що, кр≥м ≥мунноњ системи, ¬≤Ћ вражаЇ шлунково-кишковий тракт, центральну нервову систему, с≥тчатку ока, серце тощо.
ƒжерелом зараженн¤ на —Ќ≤ƒ служить людина, вражена ¬≤Ћ. ÷е може бути хворий з р≥зними про¤вами хвороби або людина, котра Ї нос≥Їм в≥русу, але не маЇ ознак хвороби (в≥русонос≥й). ¬ражаючи кл≥тини ≥мунноњ системи, ¬≤Ћ лишаЇ орган≥зм беззахисним. Ѕудь-¤ка ≥нфекц≥¤, нав≥ть найневразлив≥ша, стаЇ фатальною. “ому така багатолика ≥ т¤жка ц¤ хвороба. 
—Ќ≤ƒ маЇ досить тривалий ≥нкубац≥йний пер≥од. ¬≥д моменту ≥нф≥куванн¤ до перших про¤в≥в хвороби проходить в≥д к≥лькох м≥с¤ц≥в до 5Ц6, а ≥нод≥ й нав≥ть 10Ц15 рок≥в. ƒал≥ у де¤ких ≥нф≥кованих розвиваЇтьс¤ захворюванн¤, а решта тривалий час залишаЇтьс¤ в≥русонос≥¤ми без будь-¤ких ознак хвороби. ≤ ось перш≥ симптоми. ¬они досить непевн≥: п≥двищуЇтьс¤ температура до 37Ц38 градус≥в, знижуЇтьс¤ працездатн≥сть, порушуЇтьс¤ апетит, з≥р, сон. ѕот≥м починають турбувати бол≥ в суглобах ≥ мТ¤зах, головн≥ бол≥, пот≥нн¤ уноч≥, довготривал≥ проноси та кашель. ’арактерною ознакою Ї зб≥льшенн¤ л≥мфатичних вузл≥в, причому одразу в дек≥лькох м≥сц¤х: на задн≥й сторон≥ шињ, над ключицею, у л≥ктьових згонах, у пахвах та паху. ƒосить швидко зменшуЇтьс¤ вага, незважаючи на дотриманн¤ режиму харчуванн¤.
ћ≥шен¤ми дл¤ ¬≤Ћ стають майже вс≥ кл≥тини орган≥зму. «ниженн¤ активност≥ ≥мунноњ системи забезпечуЇ розвиток так званих опортун≥стичних ≥нфекц≥й. Ќа жаль, список супроводжуючих —Ќ≤ƒ ≥нфекц≥й дуже великий. ” ньому майже дв≥ сотн≥ найменувань. —еред збудник≥в цих хвороб Ї ≥ в≥руси, ≥ бактер≥њ, ≥ гриби, ≥ найпрост≥ш≥. ” хворих зТ¤вл¤Їтьс¤ грибок в порожнин≥ рота та на шк≥р≥, пот≥м Ц запаленн¤ шлунку, кишечника, легень, статевих орган≥в. ¬нос¤ть свою частку ≥ в≥руси, особливо герпесу, гепатиту ¬, цитомегалов≥руси. 
” б≥льшост≥ ≥нф≥кованих розвиваЇтьс¤ пневмон≥¤, ¤ка викликаЇтьс¤ одним ≥з вид≥в найпрост≥ших Ц пневмоцистою. ƒосить широко розповсюджена серед хворих на —Ќ≤ƒ ≥нфекц≥¤ туберкульозу, його палички вражають в≥русонос≥њв швидше ≥ т¤жче, ан≥ж людей, ¤к≥ не Ї нос≥¤ми в≥русу. ¬ сус≥дств≥ з цими хворобами часто УгосподарюЇФ саркома  апош≥ (пухлина, ¤ка вражаЇ внутр≥шн≥й шар судин) ≥ ви¤вл¤Їтьс¤ у вигл¤д≥ вузлик≥в синьо-ф≥олетового чи вишневого кольору на вс≥й поверхн≥ т≥ла.
” хворих часто вражаЇтьс¤ центральна нервова система: порушуЇтьс¤ хода, слабне памТ¤ть, розвиваютьс¤ парал≥ч≥ ≥ недоумство, також порушуЇтьс¤ робота шлунково-кишкового тракту ≥ серцево-судинноњ системи.
≤снують наступн≥ шл¤хи передач≥ ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ:
Ј при статевому контакт≥ з ≥нф≥кованою людиною;
Ј п≥д час переливанн¤ кров≥ хворого ¬≤Ћ-донора та п≥д час пересаджуванн¤ орган≥в та тканин;
Ј при неодноразовому використанн≥ голок та шприц≥в наркоманами, нанесенн≥ татуюванн¤;
Ј при пошкодженн≥ шк≥р¤них покров≥в, слизових оболонок медичним ≥нструментом, забрудненим ¬≤Ћ, при контакт≥ з ≥нф≥кованими ¬≤Ћ тканинами чи органами;
Ј в≥д ≥нф≥кованоњ матер≥ Ц плоду п≥д час ваг≥тност≥ чи при годуванн≥ грудним молоком.
’вороба не передаЇтьс¤: через рукоcтисканн¤, через поц≥лунок, њжу, предмети домашнього вжитку; при купанн≥ в басейн≥, душ≥, через спортивн≥ предмети, укуси комах, при догл¤д≥ за хворими.
ѕопри поширену думку про неспроможн≥сть науки подолати —Ќ≤ƒ, хочетьс¤ в≥рити, що ц¤ хвороба буде переможена в найближчому майбутньому. ∆оден в≥рус не вивчавс¤ дос≥ з уживанн¤м таких засоб≥в та зусиль, ¤к ¬≤Ћ. Ќабут≥ нов≥ знанн¤ негайно передаютьс¤ медицин≥. Ћ≥куванн¤ хворих на —Ќ≤ƒ направлене на стимул¤ц≥ю пригн≥ченого ≥мун≥тету та на боротьбу з конкретною дл¤ кожного хворого ≥нфекц≥Їю й пухлиною. ” св≥т≥ Ї ≥ частково використовуЇтьс¤ б≥льше ста препарат≥в дл¤ л≥куванн¤ —Ќ≤ƒу. ѕротив≥русн≥ препарати, що пригн≥чують розмноженн¤ в≥русу —Ќ≤ƒу, так≥ ¤к азидотим≥д≥н, ретров≥р, зидовуд≥н, спри¤ють т≥льки продовженню житт¤ хворих. ¬они високотоксичн≥ дл¤ орган≥зму людини й дуже дорог≥. —л≥д зауважити, що ≥снуЇ певний прогрес у л≥куванн≥ ¬≤Ћ-≥нф≥кованих. ¬часно встановлений д≥агноз, сучасне ≥ ¤к≥сне л≥куванн¤ дозвол¤Ї сьогодн≥ не т≥льки УзаморозитиФ розвиток хвороби, але й впливати на в≥рус, нав≥ть попередити розвиток —Ќ≤ƒу. 
јле багатор≥чн≥ наполеглив≥ науков≥ пошуки вакцини проти —Ќ≤ƒу не дали жаданих результат≥в. „ому ж класичн≥ методи, ¤к≥ дозвол¤ли створювати вакцини проти багатьох в≥русних захворювань, ви¤вились нед≥йовими стосовно —Ќ≤ƒу? ћожливо, причина в сам≥й природ≥ цього в≥русу, тут ≥детьс¤ про ретров≥рус, що маЇ властив≥сть вбудовувати св≥й геном у хромосоми кл≥тин, ¤к≥ в≥н заражаЇ, ≥ таким чином передаЇ частину хромосом в≥д одного покол≥нн¤ кл≥тин до ≥ншого. ќдн≥Їю з основних проблем у боротьб≥ з ¬≤Ћ Ї надзвичайно висока м≥нлив≥сть цього в≥русу. ћ≥нлив≥сть ¬≤Ћ значно перевищуЇ вс≥м в≥дому м≥нлив≥сть в≥русу грипу, ≥ це надзвичайно утруднюЇ розробку вакцини проти ц≥Їњ ≥нфекц≥њ. ѕро стан м≥нливост≥ св≥дчить те, що кожний в≥рус, вид≥лений в≥д хворого, в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д такого, вилученого в≥д ≥ншого хворого. Ѕ≥льше того, в≥руси, вид≥лен≥ в р≥зний час в≥д одного ≥ того ж хворого, р≥зн¤тьс¤ м≥ж собою. ≤нша причина, чому ¬≤Ћ уперто тримаЇтьс¤ в орган≥зм≥ людини, в тому, що в≥н здатний уникати нейтрал≥зуючоњ д≥њ антит≥л. ¬ ≥нф≥кован≥й кл≥тин≥ в≥н може довго пере-бувати в латентному стан≥, завд¤ки чому не п≥ддаЇтьс¤ контролю ≥мунноњ системи. ¬≥н може переходити з ≥нф≥кованоњ кл≥тини до не≥нф≥кованоњ шл¤хом њхнього злитт¤, не вступаючи в контакт з антит≥лами. ¬≤Ћ також може переноситись в так≥ органи, ¤к мозок, де ≥мунного нагл¤ду практично немаЇ. Ќарешт≥, ¬≤Ћ безпосередньо атакуЇ кл≥тини ≥мунного захисту, внасл≥док чого серйозно порушуЇтьс¤ ≥мунна реакц≥¤.
ўо ж робити, аби попередити захворюванн¤ на —Ќ≤ƒ? яких же заход≥в необх≥дно вжити, щоб уникнути зараженн¤, враховуючи статевий шл¤х передач≥? ѕо-перше, утримуватись в≥д випадкових статевих контакт≥в з незнайомими та малознайомими партнерами, особливо з групи ризику. “реба пост≥йно памТ¤тати, що це не т≥льки правила морал≥, а питанн¤ житт¤ ≥ смерт≥. ƒругим, не менш важливим заходом самозахисту в≥д зараженн¤, Ї ст≥йке дотриманн¤ стосунк≥в з пост≥йним партнером при ц≥лковит≥й упевненост≥, що в≥н не заражений ≥ не маЇ статевих контакт≥в з ≥ншими особами. Ќайкраще за все Ц створити моногамну с≥мТю при умов≥ в≥рност≥ подружж¤. Ѕо нема безпечного сексу без безпечного партнера. 
ќдним ≥з над≥йних способ≥в запоб≥ганн¤ захворюванн¤ Ї використанн¤ презерватив≥в. “а нав≥ть у таких випадках не можна гарантувати стов≥дсотковоњ безпеки, бо не виключаЇ њх пошкодженн¤ чи невм≥ле користуванн¤.
ƒругим шл¤хом передач≥ ¬≤Ћ здоровому орган≥зму Ї внесенн¤ його разом з р≥динами ≥ тканинами, вз¤тими в≥д ≥нф≥кованих донор≥в, у ¤ких в≥рус ще не втратив своЇњ активност≥ п≥д час перебуванн¤ в зовн≥шн≥х умовах. Ќайчаст≥ше такими р≥динами Ї кров ≥ препарати з нењ. ќкр≥м цього, ≥нфекц≥¤ часто передаЇтьс¤ через забруднен≥ шприци серед наркоман≥в ≥ знову ж таки в медичних закладах при недотриманн≥ сан≥тарних вимог. «араз не т≥льки медичн≥ заклади, а й широке коло населенн¤, ≥ нав≥ть наркомани, нетерпл¤ч≥ до вживанн¤ наркотик≥в, широко користуютьс¤ одноразовими шприцами та голками. “а, не дивл¤чись на це, ≥снуЇ необх≥дн≥сть пост≥йного контролю за обстеженн¤м донор≥в, проведенн¤м над≥йноњ стерил≥зац≥њ ≥нструмент≥в, суворого дотриманн¤ правил асептики та антисептики. Ќеобх≥дно зробити все можливе дл¤ того, щоб гарантувати нешк≥длив≥сть переливанн¤ кров≥: адже неприпустимо, щоб процедура, призначена дл¤ пор¤тунку хворого, вбивала його. ўодо наркоман≥в, то дл¤ зменшенн¤ ризику њх зараженн¤ ¬ќќ« передбачаЇ розповсюдженн¤ стерильних шприц≥в.
“реба памТ¤тати, що сьогодн≥ вир≥шенн¤ проблеми попередженн¤ розповсюдженн¤ —Ќ≤ƒу залежить в≥д кожного з нас. «доровий спос≥б житт¤, критичне ставленн¤ до себе ≥ оточуючих у план≥ ≥нтимних статевих в≥дносин, добросов≥сне виконанн¤ своњх обовТ¤зк≥в тими, чи¤ трудова д≥¤льн≥сть повТ¤зана з ризиком передач≥ ≥нфекц≥њ (медики, перукар≥ та ≥нш≥) допоможе створити над≥йний засл≥н дл¤ —Ќ≤ƒу. —Ќ≤ƒ Ц це н≥би тест дл¤ людей на здоровий глузд та сов≥сть.
Ќаркотики та наркоман≥¤
¬ усьому св≥т≥ к≥льк≥сть наркоман≥в зростаЇ, у тому числ≥ ≥ в ”крањн≥. Ќаркоман≥¤ в ”крањн≥, за думкою спец≥ал≥ст≥в, давно на-була вигл¤ду еп≥дем≥њ.  ≥льк≥сть людей, ¤к≥ вживають наркотики, переважаЇ 82 500 (за оф≥ц≥йними даними на 1999 р≥к). –еальна цифра людей, що вживають наркотики, за оц≥нками ћ¬—, у 10Ц12 раз≥в б≥льше, н≥ж оф≥ц≥йно зареЇстровано, ≥ може скласти 600Ц800 тис¤ч, а тенета наркоб≥знесу ловл¤ть нов≥ жертви. «а даними ≤нтерполу, в крањн≥ зареЇстровано 65 тис¤ч розповсюджувач≥в наркотик≥в. 
ћолод≥ необх≥дно усв≥домити, що вживанн¤ наркотик≥в не просто шкодить здоровТю людини, а й знищуЇ њњ, вбиваЇ. Ќаркоман≥¤ Ц це, насамперед, проблеми молод≥. ƒосл≥дженн¤ показали, що середн≥й в≥к початку прийому наркотик≥в Ц 13Ц15 рок≥в, а в де¤ких м≥стах нашоњ крањни ще менший Ц 9Ц13 рок≥в. Ќаркоман≥¤ Ц це важка хвороба, ¤ка дуже швидко розвиваЇтьс¤. —ередн¤ тривал≥сть житт¤ людини п≥сл¤ початку регул¤рного прийому наркотик≥в складаЇ 7 рок≥в. Ќаркомани р≥дко доживають до 30-р≥чного в≥ку. як св≥дчать досл≥дженн¤, часто вживати наркотики починають зовс≥м випадково, через ц≥кав≥сть. ћолодь Узнайомитьс¤Ф з наркотиками на дискотеках ≥ веч≥рках, у компан≥њ з друз¤ми. ≤снують ≥ ≥нш≥ причини зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ наркоман≥в, а саме: економ≥чна криза, безроб≥тт¤, проблеми в особистому житт≥. ¬се це змушуЇ людину за допомогою наркотик≥в шукати Укращого житт¤Ф, але це житт¤ без майбутнього.
Ќезважаючи на те, що зловживанн¤ наркотиками стало одн≥Їю з найважлив≥ших св≥тових проблем нещодавно, у ’’ стол≥тт≥, досв≥д вживанн¤ людьми наркотичних речовин вим≥рюЇтьс¤ тис¤чол≥тт¤ми.
ѕочаткове вживанн¤ наркотик≥в було повТ¤зано з рел≥г≥йними та побутовими звича¤ми. Ѕагато тис¤ч рок≥в тому наркотики почали використовуватись служител¤ми р≥зних рел≥г≥й дл¤ дос¤гненн¤ стану м≥стичного екстазу при виконуванн≥ культових обр¤д≥в та ритуал≥в. 
ѕершою рослиною з психоактивними властивост¤ми, про ¤ку Ї згадка в ≥стор≥њ, був мак. ўе пТ¤ть тис¤ч рок≥в тому його використовували шумери, ¤к≥ жили на земл¤х Ќижньоњ ћесопотам≥њ (сучасний ≤рак). Ќа глин¤них табличках, ¤к≥ були знайден≥ через стол≥тт¤ в Ќиппур≥, залишились рекомендац≥њ приготуванн¤ та вживанн¤ оп≥уму. 
ѕро гашиш, ¤к л≥ки в≥д кашлю та проносу, говоритьс¤ у 2737 роц≥ до нашоњ ери в л≥кувальнику китайського ≥мператора Ўен-Ќуна. ” стародавньому  итањ гашиш використовувавс¤ ¤к знеболювальний зас≥б при х≥рург≥чних операц≥¤х, ≥ в ≤нд≥њ в≥н також використовувавс¤ ¤к л≥ки.
—тародавн≥ культури використовували в рел≥г≥йних ц≥л¤х галюциногенн≥ гриби. ўе з ’V≤ стол≥тт¤ ≥спанськ≥ хрон≥кери пов≥домл¤ють про наркотичн≥ гриби з ћексики. ≤ в —тарому св≥т≥, а саме в ≤нд≥њ, вживали галюциногенн≥ гриби п≥д час храмових св¤т.
—еред рослин, ¤к≥ викликають зм≥ну св≥домост≥ ≥ сприйн¤тт¤, особливе м≥сце займаЇ р≥зновид мексиканського кактуса, в≥домого п≥д назвою пейотль. –озр≥заний тонкими скибочками ≥ добре висушений, кактус при жуванн≥ даЇ дивн≥ зоров≥ ≥люз≥њ, неймов≥рн≥ за кольором та комб≥нац≥¤ми картини.
ѕра≥нд≥анц≥ стол≥тт¤ми, а то й тис¤чол≥тт¤ми просувались через джунгл≥ ÷ентральноњ јмерики у земл≥ ћачу-ёнга (тепер земл≥ Ѕол≥в≥њ) Ц це ≥ Ї батьк≥вщина страшного з≥лл¤ Ц коки.  ущ цей в≥чнозелений, 2Ц2,5 м заввишки. ѕ≥сл¤ жуванн¤ листочк≥в коки знесилена людина без в≥дпочинку долаЇ дес¤тки к≥лометр≥в, не в≥дчуваючи спраги ≥ голоду. ѕравда, пот≥м настаЇ втома, знех≥ть до всього, байдуж≥сть ≥ розумова туп≥сть.
ќкр≥м поодиноких географ≥чних осередк≥в вживанн¤ р≥зноман≥тних речовин, ¤к≥ мають психоактивн≥ властивост≥, ™вропа не знала б≥льшост≥ сильних наркотик≥в до к≥нц¤ ’≤≤ стол≥тт¤, коли хрестоносц≥ привезли з Ѕлижнього —ходу оп≥ум.
ѕерш≥ препарати оп≥уму носили назву лаудан. Ќа початку минулого стол≥тт¤ в 1805 роц≥ аптекар «ертюрнер вид≥лив перший алкалоњд оп≥уму ≥ дав йому назву Уморф≥нФ на честь грецького бога сну ћорфе¤. “рохи п≥зн≥ше, в 1832 роц≥, –об≥ке вид≥лив кодењн, а в 1848 роц≥ ћерк вид≥лив ≥з оп≥уму папаверин.
риментувати над власною св≥дом≥стю, вживаючи наркотики, ¤к≥ привезли з ™гипту та ≤нд≥њ (гашиш, оп≥ум). 
1938 р≥к став дуже важливим дл¤ ≥стор≥њ наркоман≥њ. ” цьо ћасове вживанн¤ наркотик≥в у ™вроп≥ почалось у ’≤’ стол≥тт≥ в пер≥од, коли група ≥нтелектуальних авантюрист≥в почала експему роц≥ швейцарському х≥м≥ку јльберту ’офману вдалос¤ синтезувати л≥зерг≥нову кислоту (Ћ—ƒ-25), що стало початком розвитку масового вживанн¤ наркотик≥в у розм≥рах, котр≥ до цього не мали прецеденту в ≥стор≥њ людства.
” ’’ стол≥тт≥ з розвитком техн≥чного прогресу та початком лабораторного виробництва алкалоњд≥в оп≥уму ≥ кокањну наркоман≥¤ отримала нове вим≥рюванн¤ Ц масов≥сть та еп≥дем≥чне розповсюдженн¤.
Ќаркоман≥¤ перестала бути проблемою одн≥Їњ особистост≥, а стала соц≥альною проблемою.
 ласиф≥кац≥¤ наркотик≥в та типи залежност≥. —ьогодн≥ наркоман≥¤ Ї св≥товою проблемою, вона присутн¤ на вс≥х континентах ≥ демонструЇ тенденц≥ю непохитного зростанн¤, а њњ шк≥длив≥ насл≥дки р≥зноман≥тн≥ ¤к дл¤ наркоман≥в, так ≥ дл¤ сусп≥льства загалом.
√рупа експерт≥в ¬ќќ« визначила наркоман≥ю ¤к Устан еп≥зодичного або хрон≥чного отруЇнн¤, ¤кий викликаний багаторазовим введенн¤м наркотикуФ.  ом≥тет експерт≥в ¬ќќ« розр≥зн¤Ї в наркоман≥њ ¤к хвороб≥ два р≥зновиди стан≥в Ц залежн≥сть та звиканн¤.
«алежн≥сть характеризують:
Ј сильне бажанн¤ або непереборна потреба (навТ¤зливий стан) подальшого прийому наркотику, а також спроби отримати його за будь-¤ку ц≥ну;
Ј тенденц≥¤ зб≥льшенн¤ дозуванн¤ через розвиток залежност≥;
Ј псих≥чна (психолог≥чна або емоц≥йна) залежн≥сть в≥д ефекту наркотику;
Ј згубн≥ насл≥дки дл¤ особистост≥ та сусп≥льства.
«виканн¤ характеризують:
Ј бажанн¤ подальшого прийому наркотику з метою покращанн¤ настрою;
Ј незначна тенденц≥¤ або њњ в≥дсутн≥сть до зб≥льшенн¤ дозуванн¤;
Ј де¤кий ступ≥нь псих≥чноњ залежност≥ в≥д ефекту наркотику, але в≥дсутн≥сть ф≥зичноњ залежност≥ (в≥дсутн≥сть абстинентного синдрому);
Ј негативн≥ насл≥дки стосуютьс¤ т≥льки особистост≥ наркомана.
ѕсих≥чна залежн≥сть Ц це форма взаЇмов≥дносин м≥ж наркотиком ≥ особист≥стю, ≥ ц≥ взаЇмов≥дносини залежать ¤к в≥д специф≥чност≥ ефекту наркотику, так ≥ в≥д потреб особистост≥, котр≥ цей наркотик задовольн¤ють. „им швидше наркотик задовольн¤Ї ц≥ потреби та викликаЇ оч≥куваний емоц≥йний стан, тим складн≥ше перебороти звичку вживанн¤ цього наркотику. ¬ умовах сильноњ псих≥чноњ залежност≥ позитивний психолог≥чний стан особистост≥ залежить т≥льки в≥д того, чи Ї наркотик п≥д рукою. ¬решт≥-решт, в≥н стаЇ необх≥дною умовою нормального стану особистост≥. ” випадку в≥дсутност≥ наркотику людина катуЇтьс¤, ≥ щоб виправити настр≥й або покращити стан, наркоман намагаЇтьс¤ найти його за будь-¤ку ц≥ну. ¬≥дсутн≥сть наркотику, до ¤кого людина звикла ≥ в≥д ¤кого стала психолог≥чно залежною, може найдраматичн≥шим чином вплинути на все його житт¤. ѕотреба в наркотику про¤вл¤Їтьс¤ в такою м≥рою, що наркоман перестаЇ виконувати своњ обовТ¤зки, кидаЇ с≥мТю ≥ друз≥в ≥ знаходитьс¤ виключно в субкультур≥ наркоман≥в, концентруЇ вс≥ своњ ≥нтереси на добуванн≥ та вживанн≥ наркотик≥в.
ѕсих≥чна залежн≥сть, згадки про приЇмн≥ в≥дчутт¤ Ї головними факторами, повТ¤заними з хрон≥чним отруЇнн¤м психотропними наркотиками, а в окремих випадках ц≥ фактори можуть бути Їдиними.
‘≥зична залежн≥сть Ц це стан адаптац≥њ, ¤кий виражаЇтьс¤ в ¤вних порушенн¤х ф≥з≥олог≥њ у випадку припиненн¤ вживанн¤ наркотик≥в. ÷е ¤вище знаходитьс¤ в безпосередньому звТ¤зку з фармаколог≥чною д≥Їю наркотику на живу кл≥тину.
 ласичною ознакою виникненн¤ ф≥зичноњ залежност≥ Ї по¤ва абстинентного синдрому, ¤кий св≥дчить про Унаркотичний голодФ. јбстинентний синдром характеризуЇтьс¤ р¤дом про¤в≥в у псих≥чн≥й та ф≥зичн≥й област¤х, специф≥чних дл¤ кожного окремого виду наркотику. ÷ей стан полегшуЇтьс¤ або зникаЇ п≥сл¤ введенн¤ того самого наркотику або речовини, ¤ка маЇ так≥ ж сам≥ психофармаколог≥чн≥ властивост≥.
“олерантн≥сть Ї адаптац≥йним станом, про¤вл¤Їтьс¤ у зниженн≥ ≥нтенсивност≥ реакц≥њ орган≥зму на ту саму к≥льк≥сть наркотику або виникненн¤ потреби у зб≥льшенн≥ дози дл¤ дос¤гненн¤ ефекту, котрий ран≥ше дос¤гавс¤ при д≥њ меншоњ к≥лькост≥ того самого наркотику. ƒл¤ де¤ких наркотик≥в Ц препарат≥в оп≥уму, амфетам≥ну Ц толерантн≥сть про¤вл¤Їтьс¤ дуже швидко. ” випадку вживанн¤ препарату оп≥уму п≥сл¤ де¤кого пер≥оду абстиненц≥њ толерантн≥сть часто може раптово зникати, а це дуже небезпечно дл¤ наркоман≥в, наприклад, п≥сл¤ л≥куванн¤ в кл≥н≥ц≥. Ќе знаючи про те, що його толерантн≥сть знизилась, в≥н знову починаЇ приймати оп≥ум у звичних дл¤ себе дозах. ƒосить часто це призводить до траг≥чних насл≥дк≥в.
”с≥ наркотики за походженн¤м можна розд≥лити на дв≥ групи Ц природн≥ ≥ синтетичн≥.
¬икористанн¤ де¤ких рослин дл¤ маг≥чних, терапевтичних або ейфор≥йних ц≥лей таке ж давнЇ, ¤к прагненн¤ людини захиститис¤ в≥д ф≥зичного та духовного болю. ƒе¤к≥ з цих рослин мають заспок≥йливу д≥ю, ≥нш≥ Ц збуджуючу. ќкрему групу складають рослини, ¤к≥ зм≥нюють стан св≥домост≥ та викликають галюцинац≥њ та маренн¤.
ўо ж таке наркотик? Ќаркотиком вважаЇтьс¤ кожна речовина рослинного чи синтетичного походженн¤, ¤ка при введенн≥ в орган≥зм може зм≥нити одну чи дек≥лька функц≥й та внасл≥док багаторазового вживанн¤ призвести до псих≥чноњ або ф≥зичноњ залежност≥. ¬≥дчути д≥ю наркотику ≥ не вт¤гнутись Ц неможливо.
Ќаркотики та њх ефекти. « точки зору психофармаколог≥чного впливу, наркотики можна розпод≥лити на три велик≥ групи:
Ј наркотики, ¤к≥ пригн≥чують д≥¤льн≥сть центральноњ нервовоњ системи (оп≥ати, барб≥турати);
Ј наркотики, ¤к≥ збуджують д≥¤льн≥сть центральноњ нервовоњ системи (амфетам≥ни, кокањн, гашиш);
Ј наркотики, ¤к≥ викликають галюцинац≥њ (марихуана, мускатний гор≥х, Ћ—ƒ, мескал≥н, псилоциб≥н).
—еред речовин, ¤к≥ при надходженн≥ в орган≥зм викликають депресивний вплив на вищу нервову д≥¤льн≥сть, вид≥л¤ють оп≥ум та його пох≥дн≥, а також барб≥турати.
ѓх загальною рисою Ї здатн≥сть до зн¤тт¤ психолог≥чноњ напруги ≥ послабленн¤ невпевненост≥ у соб≥ й соромТ¤зливост≥; вони зм≥нюють емоц≥йну реакц≥ю на б≥ль, упов≥льнюють реакц≥ю, порушують координац≥ю руху. ¬живанн¤ цих препарат≥в великими дозами викликаЇ сон, серйозн≥ порушенн¤ св≥домост≥, призводить до безпамТ¤тства ≥ нав≥ть смерт≥. ≈фекти цих наркотик≥в використовуютьс¤ у медицин≥. ћи зупинимось на д≥њ оп≥уму та його пох≥дних, а також на д≥њ барб≥турат≥в, тому що ц≥ психоактивн≥ речовини найчаст≥ше вживаютьс¤ наркоманами. 
ќп≥ум та його пох≥дн≥. ќп≥ум Ї психоактивною речовиною, ¤ка маЇ найдовшу ≥стор≥ю. ќп≥ум Ц це молочний с≥к, ¤кий отримують з надр≥заних головок оп≥умного маку. ћак вирощують у всьому св≥т≥, але за вм≥стом морф≥ну найкращим вважаЇтьс¤ балканський ≥ малоаз≥атський мак. ¬м≥ст морф≥ну Ї головним фактором, ¤кий визначаЇ ефективн≥сть та ¤к≥сть оп≥уму.
—пос≥б вживанн¤ оп≥уму з метою отриманн¤ наркотичного спТ¤н≥нн¤ залежить в≥д географ≥чних та культурних особливостей, а також традиц≥й. ¬ ≤ран≥ ≥ “уреччин≥ оп≥ум њд¤ть, китайц≥ його найчаст≥ше кур¤ть, а Ївропейц≥ та американц≥ ввод¤ть шл¤хом ≥нТЇкц≥й. ¬≥д способу вживанн¤ залежить ≥нтенсивн≥сть д≥њ препарату та ¤скрав≥сть в≥дчутт≥в.
ќп≥ум, ¤кий њд¤ть, д≥Ї пов≥льно ≥ викликаЇ заспок≥йливий ефект. ” випадку кур≥нн¤ д≥¤ оп≥уму слабша оч≥куваноњ, тому що де¤ка частина препарату згораЇ або виходить у пов≥тр¤ разом з димом.  ур≥нн¤ оп≥уму деколи може викликати порушенн¤ зору ≥ стан, схожий на сон, ¤кий курець памТ¤таЇ ≥ може описати.
Ќайб≥льш швидко ≥ сильно д≥Ї оп≥ум, ¤кий вводитьс¤ шл¤хом ≥нТЇкц≥й. ÷ей спос≥б вживанн¤ б≥льш д≥Ї у ф≥зичному, а не в психолог≥чному план≥. ѕ≥сл¤ уколу наступаЇ ф≥зичне он≥м≥нн¤ та спок≥й, стан характеризуЇтьс¤ повним розслабленн¤м. ‘ункц≥¤ ≥нтелекту наближаЇтьс¤ до нул¤. ÷≥ ефекти оп≥уму прит¤гують напружених, емоц≥йно-незр≥лих людей, ¤к≥ намагаютьс¤ штучно розслабитись та дос¤гти стану спокою.
«наючи склад оп≥уму, можна зрозум≥ти, що його д≥¤ Ї сумарним ефектом ус≥х алкалоњд≥в, ¤к≥ вход¤ть до його складу (морф≥н, кодењн, тебањн, наркотин, папаверин).
ѕрот¤гом перших дек≥лькох м≥с¤ц≥в прийому оп≥уму переважають позитивн≥ ефекти, ≥ наркомани, прагнучи до њх повторенн¤, приймають оп≥ум досить часто. ÷ей пер≥од Ї вступом до психолог≥чноњ залежност≥. ѕ≥зн≥ше, через розвиток толерантност≥, щоб дос¤гти колишнього ефекту, необх≥дно зб≥льшувати дози. Ќе дивл¤чись на те, що приЇмн≥ ефекти слабшають, наркоман уже не може в≥дмовитись в≥д наркотику, тому що знаходитьс¤ у ф≥зичн≥й залежност≥. ¬≥н приймаЇ наркотик не дл¤ задоволенн¤, а прагне уникнути абстинентноњ кризи.
ƒе¤к≥ автори стверджують, що дл¤ виникненн¤ ф≥зичноњ за-лежност≥ достатньо дес¤ти дн≥в безперервного вживанн¤ оп≥уму у у випадку, ¤кщо в людини присутн¤ виражена схильн≥сть. ј п≥сл¤ двадц¤ти дн≥в уживанн¤ залежн≥сть виникаЇ в 100 % випадк≥в. —л≥д в≥дм≥тити, що л≥куванн¤ оп≥оман≥њ дуже складне, а в≥дсоток вил≥куваних наркоман≥в найнижчий.
Ќайб≥льш частими ускладненн¤ми хрон≥чного зловживанн¤ оп≥умом Ї: оп≥умна гар¤чка, в≥русне запаленн¤ печ≥нки, гн≥йн≥ ≥нфекц≥њ шк≥ри та тканин, запаленн¤ та затверд≥нн¤ вен.
ћорф≥н. ћорф≥н Ц найб≥льш в≥домий алкалоњд оп≥уму, вид≥лений в 1805 роц≥. ћорф≥н Ц це б≥лий кристал≥чний порошок, не маЇ запаху, його легко п≥знати за терпким смаком. ¬≥н використовуЇтьс¤ ¤к знеболювальний зас≥б у медицин≥. ќкр≥м використанн¤ у медичних ц≥л¤х, застосовуЇтьс¤ дл¤ отриманн¤ задоволенн¤. ƒо морф≥ну швидко виникаЇ толерантн≥сть, ≥ хрон≥чн≥ морф≥н≥сти можуть приймати наркотик у дозах, б≥льших за терапевтичн≥ в 20Ц200 раз≥в. јле необх≥дно памТ¤тати, що толерантн≥сть н≥коли не була абсолютною, а це означаЇ, що Ї межа, п≥сл¤ ¤коњ доза стаЇ смертельною. “олерантн≥сть розвиваЇтьс¤ прот¤гом приблизно трьох тижн≥в щоденного вживанн¤.
Ќаркомани найчаст≥ше приймають морф≥н шл¤хом ≥нТЇкц≥й, щоб швидше дос¤гнути ефекту. Ќайб≥льш розповсюдженим ефектом впливу морф≥ну Ї його пригн≥чена д≥¤ на центральну нервову систему.
” невеликих к≥лькост¤х морф≥н викликаЇ ейфор≥ю та приЇмну сонлив≥сть, ¤ка супроводжуЇтьс¤ в≥дчутт¤м розслабленост≥ й безтурботност≥. Ћюдина в≥дчуваЇ себе впевнено ≥ безпечно. ƒумки можуть бути багатими ≥ зм≥стовними, але ними неможливо керувати. ƒовготривала концентрац≥¤ уваги стаЇ неможливою, повн≥стю зникаЇ прагненн¤ до активних д≥й. Ћюдина стаЇ апатичною, ц≥кавитьс¤ т≥льки собою, не в≥дчуваЇ потреби сп≥лкуванн¤ з оточуючими людьми. √острота зору знижуЇтьс¤, ≥ настаЇ стан летарг≥њ.
ƒосить частим ускладненн¤м при прийом≥ морф≥ну Ї смерть через передозуванн¤ препарату, а також п≥двищену чутлив≥сть до нього.
ѕро вживанн¤ морф≥ну можуть св≥дчити наступн≥ симптоми: важк≥ запори, ¤к≥ чергуютьс¤ з проносом, шрами та гн≥йн≥ запаленн¤ в≥д недотриманн¤ правил стерильност≥ при уколах, звужен≥ з≥ниц≥ ≥ головний симптом Ц розвиток абстинентного синдрому при раптовому припиненн≥ прийому морф≥ну. ћорф≥н Ї наркотиком, до ¤кого дуже швидко звикають. ”же через дек≥лька дн≥в пост≥йного вживанн¤ препарату формуЇтьс¤ залежн≥сть.
√ероњн. √ероњн Ї нап≥всинтетичним пох≥дним морф≥ну, вперше отриманим у √ерман≥њ в 1898 роц≥ ƒессером ¤к л≥ки, ¤к≥ л≥кв≥дують залежн≥сть в≥д морф≥ну.
√ероњн у 20Ц25 раз≥в сильн≥ший за морф≥н ≥ в два рази сильн≥ший у план≥ звиканн¤. ” х≥м≥чно чистому стан≥ в≥н Ї с≥ро-коричневим порошком. Ќелегальн≥ торговц≥ додають до нього ко-фењн, лактозу, лимонну кислоту ≥ нав≥ть таку отруту, ¤к стрихн≥н, ¤к≥ п≥дсилюють його д≥ю. –озвод¤чи героњн, торговц≥ одночасно зб≥льшують його вагу. 
√ероњн сам по соб≥ маЇ слабку фармаколог≥чну д≥ю, але в≥н дуже швидко перетворюЇтьс¤ у мозку в морф≥н, тобто ефект героњну насправд≥ Ї ефектом морф≥ну. „истий морф≥н не в змоз≥ перебороти гематоенцефал≥чний барТЇр ≥ у великих к≥лькост¤х потрапити в головний мозок, у той час ¤к молекули героњну без перешкод проход¤ть через цей барТЇр ≥ т≥льки в мозков≥й тканин≥ трансформуютьс¤ в молекули морф≥ну.
√ероњн Ї наркотиком, ¤кий найшвидше викликаЇ звиканн¤. ¬же через пару дн≥в може виникнути сильна ф≥зична залежн≥сть. « ц≥Їњ причини героњн не використовують у медицин≥, його вживають виключно наркомани. √ероњн в орган≥зм уводитьс¤ шл¤хом ≥нТЇкц≥й.
ѕ≥сл¤ уколу героњну виникаЇ др≥мота, з≥ниц≥ максимально звужен≥, пульс та диханн¤ упов≥льнен≥. Ќаркоман, ¤кий знаходитьс¤ п≥д впливом героњну, безпечний. ¬живанн¤ героњну блокуЇ сексуальн≥ подразники та гасить сексуальн≥ потреби.
Ќасл≥дки хрон≥чного вживанн¤ героњну про¤вл¤ютьс¤ ¤к у ф≥з≥олог≥чн≥й, так ≥ в псих≥чн≥й та соц≥альн≥й сферах. ’рон≥чне вживанн¤ героњну знижуЇ апетит ≥ призводить до виснаженн¤ та зниженн¤ опору орган≥зму ≥нфекц≥¤м. Ќестерильн≥ шприци призвод¤ть до запаленн¤ вен, ≥нфекц≥йного та в≥русного запаленн¤ печ≥нки, також можливе запаленн¤ легень.
Ќайпоширен≥шою причиною смерт≥ наркоман≥в Ї передозуванн¤ наркотик≥в. Ќав≥ть в≥дносно невелик≥ дози героњну можуть стати причиною смерт≥ наркомана внасл≥док набр¤ку легень та шоку.
—еред псих≥чних ускладнень найчаст≥ше зустр≥чаЇтьс¤ звиканн¤ на вс≥х р≥вн¤х. —початку переважаЇ бажанн¤ повторити приЇмне в≥дчутт¤, п≥зн≥ше Ц страх перед абстинентною кризою. —еред ос≥б, ¤к≥ вживають героњн, часто виникаЇ стан ≥з думками про самогубство. “акож часто наркомани переживають соц≥альн≥ проблеми, њм не вистачаЇ ≥н≥ц≥ативи та енерг≥њ. ¬они втрачають ≥нтерес до роботи, с≥мТњ. ќкр≥м того, вони мус¤ть щоденно шукати наркотики, застосовуючи д≥њ, ¤к≥ суперечать закону: крад≥жки, насильство, вбивства тощо.
ћетадон. ћетадон Ї синтетичним знеболювальним засобом, ¤кий був в≥дкритий у Ќ≥меччин≥ п≥д час другоњ св≥товоњ в≥йни. —початку його збирались використовувати зам≥сть морф≥ну через те, що в≥н маЇ менш виражену д≥ю. ¬насл≥док довгострокового впливу метадону на орган≥зм розвиваЇтьс¤ толерантн≥сть ≥ абстинентна залежн≥сть до оп≥ат≥в. ѕри передозуванн≥ смерть настаЇ внасл≥док ослабленн¤ функц≥њ диханн¤.
ћетадон Ї препаратом-зам≥нником у л≥куванн≥ оп≥оман≥њ. Ќасамперед метадон використовуЇтьс¤ дл¤ л≥кв≥дац≥њ про¤в≥в абстинентного синдрому при раптовому припиненн≥ прийому оп≥ат≥в. ћетадон взаЇмод≥Ї з тими самими мозковими рецепторами, що й ≥нш≥ оп≥ати, в≥н про¤вл¤Ї можлив≥сть блокуванн¤ симптом≥в наркотичного голоду при вс≥х видах оп≥атноњ залежност≥. “аким чином, метадон може д≥¤ти ефективно так довго, доки ≥снують про¤ви абстинентноњ кризи. ћетадон, ¤к л≥ки, не приймають б≥льше двадц¤ти дн≥в тому, що формуЇтьс¤ залежн≥сть уже в≥д метадону. 
ѕро¤ви абстиненц≥њ.  л≥н≥чн≥ про¤ви оп≥умного абстинентного синдрому починаютьс¤ ≥ розвиваютьс¤ внасл≥док раптового припиненн¤ введенн¤ препарату в орган≥зм. ѕереб≥г абстинентного синдрому розвиваЇтьс¤ поетапно. ” ньому розр≥зн¤ють дек≥лька фаз.
Ј ” перш≥й фаз≥ про¤вл¤ютьс¤ ознаки псих≥чноњ залежност≥: бажанн¤ ¤комога швидкого прийому наркотику, поганий настр≥й ≥ псих≥чна напруга. ƒо них додаютьс¤ специф≥чн≥ ефекти з боку вегетативних реакц≥й орган≥зму: розширенн¤ з≥ниць, поз≥ханн¤, чханн¤, Угус¤ча шк≥раФ, оч≥ сльоз¤тьс¤. јпетит зникаЇ, наркоман не може заснути. ѕерша фаза про¤вл¤Їтьс¤ через 8Ц12 годин п≥сл¤ останнього прийому оп≥уму.
Ј ƒруга фаза супроводжуЇтьс¤ судомами, приступами п≥тливост≥ та слабкост≥, а також б≥льш вираженою Угус¤чою шк≥роюФ. ” мТ¤зах спини, рук та н≥г зТ¤вл¤ютьс¤ неприЇмн≥ в≥дчутт¤ при зб≥льшенн≥ мТ¤зовоњ напруги. Ѕ≥льш ≥нтенсивно виступають ус≥ симптоми першоњ фази ≥ найвищого ступен¤ дос¤гають на дру-гий день в≥д початку кризи.
Ј “рет¤ фаза починаЇтьс¤ наприк≥нц≥ другого дн¤ ≥, насамперед, характеризуЇтьс¤ мТ¤зовими бол¤ми. Ќаркоман не може всид≥ти на одному м≥сц≥, в≥н знаходитьс¤ в пост≥йному рус≥: встаЇ, ходить з кутка в куток, знову с≥даЇ, знову встаЇ. Ќаркоман весь час жал≥Їтьс¤ на погане самопочутт¤, говорить, що б≥льше не може витримати, просить про допомогу ≥ вимагаЇ наркотик.
Ј „етверта фаза починаЇтьс¤ на трет≥й день абстиненц≥њ ≥ супроводжуЇтьс¤ ус≥ма симптомами попередн≥х фаз, але до них додаютьс¤ ще й порушенн¤ травленн¤ з бол¤ми в живот≥. Ќаркоман вигл¤даЇ приголомшеним та нал¤каним. ” нього тр¤сутьс¤ руки, з≥ниц≥ сильно розширен≥, з носа вид≥л¤Їтьс¤ слиз, часто п≥двищуЇтьс¤ температура т≥ла. ¬иникають блюванн¤ та пронос, ¤к≥ супроводжуютьс¤ гострими судомами в живот≥.
„ерез 5Ц7 д≥б ц≥ ¤вища поступово зникають.  оли зак≥нчуЇтьс¤ гостра фаза, ¤ка триваЇ 7Ц10 дн≥в, наркоман ще довго може жал≥тис¤ на загальну слабк≥сть, безсонн¤, бол≥ в мТ¤зах та суглобах. ƒе¤к≥ наркомани з багатор≥чним стажем ще довго мають досить погане самопочутт¤, св≥й стан вони визначають ¤к стан Уживого трупаФ. ” значноњ к≥лькост≥ оп≥оман≥в, незважаючи на де¤ке покращанн¤, через 2Ц6 м≥с¤ц≥в про¤вл¤ютьс¤ ознаки виснаженн¤ адаптац≥йних можливостей. Ќаркомани скаржатьс¤ на погане самопочутт¤, на те, що в≥дчувають себе розбитими, њм н≥чого не хочетьс¤ робити, що њх н≥що не ц≥кавить, не радуЇ житт¤.
Ѕарб≥турати. Ѕарб≥туратами називають л≥ки, ¤к≥ Ї пох≥дними барб≥туратовоњ кислоти. ”с≥ вони викликають пригн≥ченн¤ мозкових центр≥в, ¤к≥ контролюють вищу нервову д≥¤льн≥сть. « ц≥Їњ причини барб≥турати використовують дл¤ л≥куванн¤ безсонн¤ й зн¤тт¤ напруги та невпевненост≥. 
” медичних ц≥л¤х препарати ввод¤тьс¤ в орган≥зм шл¤хом ≥нТЇкц≥й, через рот або через пр¤му кишку. Ќаркомани њх ковтають або ввод¤ть шприцом. ” невеликих дозах барб≥турати ви¤вл¤ють заспок≥йливу д≥ю та зн≥мають больов≥ в≥дчутт¤, ¤к≥ спровокован≥ спазмами гладкоњ мускулатури. ” середн≥х дозах вони викликають б≥льш сильне почутт¤ спокою та сон, а у високих Ц барб≥турати робл¤ть сон набагато глибшим, пац≥Їнт може впасти в довгострокову спл¤чку або нав≥ть померти в≥д парал≥чу дихального центру.
” пац≥Їнт≥в, залежних в≥д барб≥турат≥в, основною причиною зловживанн¤ Ї порушенн¤ сну. Ќезважаючи на довгострокове вживанн¤ барб≥турат≥в, у де¤ких ос≥б толерантн≥сть до них не розвиваЇтьс¤. јле, на жаль, у б≥льшост≥ випадк≥в толерантн≥сть до барб≥турат≥в розвиваЇтьс¤ швидко ≥ необх≥дно поступово п≥двищувати дози, щоб дос¤гнути бажаного результату. ”с≥ пац≥Їнти мають особистий пор≥г насиченн¤, вих≥д за межу ¤кого може призвести до смерт≥.
Ѕарб≥туратна наркоман≥¤ з урахуванн¤м њњ ефект≥в та насл≥дк≥в б≥льш небезпечна, н≥ж оп≥оман≥¤. ѕри отруЇнн≥ орган≥зму барб≥туратами наркоман б≥льше хворий псих≥чно та емоц≥йно збуджений, у нього порушена координац≥¤ рух≥в та п≥двищена схильн≥сть до еп≥лептичних припадк≥в, ¤к≥ про¤вл¤ютьс¤ у фаз≥ абстиненц≥њ.
ƒовгострокове вживанн¤ барб≥турат≥в призводить до виникненн¤ псих≥чноњ та ф≥зичноњ залежност≥. ѕсих≥чна залежн≥сть безпосередньо повТ¤зана з ефектами наркотику. ” особистостей напружених та нер≥шучих залежн≥сть виникаЇ швидко тому, що наркотик вив≥льн¤Ї њх в≥д неприЇмних переживань, пропонуючи натом≥сть приЇмн≥. ÷е Ї причиною частого вживанн¤ барб≥турат≥в.
” випадку раптового припиненн¤ вживанн¤ барб≥турат≥в у наркоман≥в прот¤гом доби розвиваЇтьс¤ криза. ƒо найб≥льш важких ускладнень в≥днос¤тьс¤: раптове пад≥нн¤ артер≥ального тиску, ¤ке супроводжуЇтьс¤ втратою св≥домост≥; судоми, ¤к≥ нагадують еп≥лепс≥ю. ѕ≥д час нападу хворий син≥Ї, а на губах зТ¤вл¤Їтьс¤ кривава п≥на через прикус ¤зика. ƒосить часто виникаЇ порушенн¤ св≥домост≥ у форм≥ галюцинац≥й та марень. ѕ≥д час барб≥туратовоњ абстинентноњ кризи хворий переносить один або два напади прот¤гом перших сорока восьми годин, а на трет≥й день в≥н впадаЇ у депрес≥ю. “ак≥ пер≥оди психозу можуть супроводжуватись ман≥Їю пересл≥дуванн¤, через ¤ку наркоман впадаЇ в пан≥ку ≥ стаЇ небезпечним дл¤ оточуючих ≥ дл¤ самого себе. “ому наркоманам, залежним в≥д барб≥турат≥в, н≥ в ¤кому раз≥ не можна раптово припин¤ти њх вживанн¤.
Ќаркотики, ¤к≥ збуджують д≥¤льн≥сть центральноњ нервовоњ системи. ÷≥ препарати мають стимулюючу д≥ю на центральну нервову систему, утруднюють сон та зн≥мають втому, а також виступають у рол≥ антагон≥ст≥в за в≥дношенн¤м до оп≥ат≥в ≥ барб≥турат≥в.
” терапевтичних дозах психостимул¤тори збуджують розумову та ф≥зичну активн≥сть, зб≥льшують час, упродовж ¤кого людина може не спати, усувають почутт¤ голоду. ” б≥льш високих дозах ц≥ препарати пробуджують агресивн≥сть, загальний неспок≥й, збудженн¤, ¤ке може супроводжуватись ман≥Їю пересл≥дуванн¤ та галюцинац≥¤ми. 
Ќайб≥льш багаточисельною групою серед психостимулюючих засоб≥в Ї амфетам≥ни. “акож сильну стимулюючу д≥ю маЇ кокањн.
јмфетам≥ни. ѕерш≥ амфетам≥ни були отриман≥ в 1920 роц≥, ≥, ¤к сильн≥ стимул¤тори та засоби, ¤к≥ зн≥мають втому ≥ мл¤в≥сть, одразу почали застосовуватись у медичн≥й практиц≥. ѕ≥зн≥ше ви¤вилось, що вони також знижують апетит, ≥ ц¤ њх властив≥сть досить широко сьогодн≥ застосовуЇтьс¤.
Ќайчаст≥ше вживаютьс¤ наступн≥ амфетам≥ни: бензедрин, декседрин, метедрин. ¬живанн¤ амфетам≥ну швидко призводить до псих≥чноњ залежност≥, можливо, нав≥ть швидше за ≥нш≥ в≥дом≥ наркотики. ѕри прийом≥ в середн≥х дозах амфетам≥н п≥двищуЇ активн≥сть та витривал≥сть орган≥зму, викликаЇ в≥дчутт¤ емоц≥йного п≥дйому та ейфор≥њ. «наход¤чись п≥д його впливом, людина схильна переоц≥нювати своњ можливост≥. ѕовторне внутр≥шньовенне введенн¤ амфетам≥ну т≥льки п≥дсилюЇ ц≥ ефекти.
¬насл≥док розвитку толерантност≥ дози доводитьс¤ зб≥льшувати Ц ≥нколи в сотн≥ раз≥в. ’оча ц≥ величезн≥ дози р≥дко бувають небезпечними дл¤ ф≥зичного здоровТ¤ людини, вони досить часто викликають у повед≥нц≥ зм≥ни псих≥чного характеру: галюцинац≥њ, ман≥ю пересл≥дуванн¤, серйозн≥ викривленн¤ у св≥домост≥, особливо при введенн≥ препарату внутр≥шньовенно.
” наркомана, ¤кий хрон≥чно зловживаЇ амфетам≥новими препаратами, з часом розвиваЇтьс¤ параноњдальн≥ зм≥ни особистост≥. ¬≥н стаЇ п≥дозр≥ливим та помисливим. “ак≥ особистост≥ пост≥йно бо¤тьс¤ м≥л≥ц≥њ ≥ в кожн≥й людин≥ п≥дозрюють переод¤гненого м≥л≥ц≥онера. ¬они можуть стати небезпечними дл¤ сусп≥льства через те, що, захищаючись в≥д у¤вноњ небезпеки, можуть переходити в атаку.
ѕри наркотичному голод≥ можуть мати м≥сце думки про самогубство та конкретн≥ кроки в цьому напр¤м≥, що Ї найб≥льшою небезпекою дл¤ наркомана.
 окањн.  окањн Ї алкалоњдом, ¤кий м≥ститьс¤ в лист≥ п≥вденноамериканськоњ рослини Ц коки. ўе жерц≥ стародавн≥х ≥нк≥в знали про його збуджуючу д≥ю та жували його лист, щоб викликати приплив сил та усунути почутт¤ голоду.
Ќин≥ кокањн широко використовують наркомани. ѕри будь Ц¤кому введенн≥ в орган≥зм кокањн маЇ збуджуючу д≥ю. 
ѕри вдиханн≥ кокањн викликаЇ подразненн¤ та сух≥сть слизовоњ оболонки носа. ƒовгострокове використанн¤ наркотику може призвести до перфорац≥њ носовоњ перегородки, ≥ за ц≥Їю ознакою кокањномана можна легко п≥знати. ”коли кокањну дуже подразнюють шк≥ру. ¬ени, в ¤к≥ вводитьс¤ кокањн, швидко мертв≥ють.
„ерез те що кокањн не викликаЇ толерантност≥ взагал≥, або викликаЇ њњ в незначному ступен≥, наркомани довго можуть дотримуватись того ж самого дозуванн¤. ¬они не потрапл¤ють у ф≥зичну залежн≥сть, ¤к наприклад, оп≥омани, але псих≥чна залежн≥сть в≥д кокањну виражена досить сильно.
ѕерший ефект кокањну приЇмний: проходить втома, зТ¤вл¤Їтьс¤ в≥дчутт¤ сили та переваги, наркоман в≥дчуваЇ п≥двищенн¤ ≥нтелектуальних можливостей та ф≥зичноњ сили. ¬≥н стаЇ д≥¤льним, в≥дчуваЇ впевнен≥сть у соб≥, знаходитьс¤ в пост≥йному рус≥, в≥дчуваЇ потребу пост≥йно говорити ≥ доводити свою значущ≥сть дл¤ сусп≥льства. јле цей стан триваЇ недовго ≥ зам≥нюЇтьс¤ депрес≥Їю ≥ неспокоЇм. ўоб покращити самопочутт¤, потр≥бно знову ввести кокањн в орган≥зм. Ќаркомани, ¤к≥ вживають кокањн, кол¤тьс¤ де-к≥лька раз≥в на день.
ѕост≥йне ≥ часте вживанн¤ кокањну викликаЇ дуже неспри¤-тлив≥ стани, так≥ ¤к парано¤, маренн¤, галюцинац≥њ та ман≥¤ пересл≥дуванн¤.  окањноман думаЇ, що за ним хтось стежить, що в≥н сам знаходитьс¤ в пост≥йн≥й небезпец≥. ѕсих≥чн≥ порушенн¤ можуть перейти в психоз, ¤кий супроводжуЇтьс¤ галюцинац≥¤ми, коли оточуюча обстановка набуваЇ м≥н≥атюрних розм≥р≥в.
Ќаркомани з багатор≥чним стажем можуть в≥дчувати галюцинаторний невидимий дотик. “акож њм може здаватис¤, що у них з-п≥д шк≥ри вил≥зають р≥зн≥ комахи (Укокањновий клопФ), в≥д ¤ких вони намагаютьс¤ захиститис¤, розтинаючи ножем шк≥ру, щоб комахи змогли вил≥зти.
ќкр≥м того, можуть виникнути порушенн¤ травленн¤ (нудота, в≥дсутн≥сть апетиту), виснаженн¤, безсонн¤, тремт≥нн¤ т≥ла ≥ к≥нц≥вок, конвульс≥њ.
√алюциногени. ” той час ¤к ≥нш≥ наркотики викривл¤ють сприйн¤тт¤ реального св≥ту або нейтрал≥зують його неприЇмн≥ про¤ви, викликають ≥люз≥ю, що св≥т, в ¤кому ми живемо, не такий уже й поганий, галюциногенн≥ наркотики пропонують баченн¤ зовс≥м ≥ншого св≥ту, ≥ншоњ реальност≥, ¤ка ≥снуЇ незалежно в≥д нас. ≤нод≥ цей, ≥нший, св≥т прит¤гуЇ наст≥льки, що той, хто п≥знаЇ його хоч раз, уже не хоче повертатис¤ або бажаЇ бувати в цьому ≥люзорному св≥т≥ ¤комога част≥ше. —аме в цьому приховуЇтьс¤ найб≥льша небезпека безконтрольного застосуванн¤ галюциногенних наркотик≥в.
√алюциногенн≥ наркотики викликають досить серйозн≥ порушенн¤ у псих≥чн≥й сфер≥, ¤к≥ супроводжуютьс¤ викривленн¤м сприйн¤тт¤ часу ≥ простору, а також зм≥нами сприйн¤тт¤ своЇњ особистост≥. Ћюдина, ¤ка знаходитьс¤ п≥д њх впливом, Ї викинутою н≥би в ≥нший св≥т, в ¤кому звуки ≥ фарби здаютьс¤ б≥льш живими й наповненими ≥ншим сенсом. ÷≥ процеси можуть супроводжуватись п≥двищеною зоровою чутлив≥стю, ¤ка призводить до по¤ви марень та галюцинац≥й.
ћарихуана. ћарихуана Ї наркотиком рослинного походженн¤. ѓњ готують з висушеного лист¤ та суцв≥ть ≥нд≥йських конопель. ÷≥ конопл≥ ростуть у м≥сцевост≥ з переважно теплим кл≥матом, насамперед, в ћексиц≥, в јфриц≥, в ≤нд≥њ ≥ на —ередньому —ход≥. ѓх можна також вирощувати в пом≥рному кл≥мат≥. ћарихуану кур¤ть у вигл¤д≥ цигарок за допомогою трубки або каль¤ну.
Ѕ≥льш≥сть курц≥в марихуани п≥сл¤ вживанн¤ наркотику спочатку в≥дчувають короткочасний страх та неприЇмну напругу, ¤ка швидко зм≥нюЇтьс¤ гарним настроЇм та ейфор≥Їю, нападами неконтрольованого см≥ху та п≥двищеною потребою в сп≥лкуванн≥. ѕорушуЇтьс¤ сприйн¤тт¤ часу ≥ простору, кольори ≥ звуки здаютьс¤ б≥льш живими. Ќаркомани впевнен≥, що можуть читати думки своњх сп≥врозмовник≥в та передавати своњ думки ≥ншим.
ѕ≥двищенн¤ дози марихуани викликаЇ серйозн≥ зм≥ни в емоц≥йн≥й сфер≥: послабленн¤ уваги, порушенн¤ памТ¤т≥, помилкове некритичне ставленн¤ до свого стану. ќкр≥м того, можуть про¤вл¤тис¤ галюцинац≥њ та р≥зн≥ фоб≥њ. ¬ислови наркомана незрозум≥л≥ дл¤ оточуючих. ¬≥н демонструЇ про¤ви ман≥њ пересл≥дуванн¤, при цьому може бути небезпечним дл¤ оточуючих.
Ѕагато автор≥в вважаЇ, що пом≥рне вживанн¤ марихуани не викликаЇ неспри¤тливих зм≥н в орган≥зм≥ та ф≥зичноњ залежност≥. ѕропагандисти ≥дењ легал≥зац≥њ марихуани стверджують, що цей наркотик менш шк≥дливий, н≥ж нав≥ть алкоголь. ћожливо, певною м≥рою це ≥ правильно. ќднак не можна розгл¤дати небезпеку вживанн¤ марихуани виключно з точки зору њњ фармаколог≥чних ефект≥в. Ќебезпеку потр≥бно шукати, насамперед, в особистост≥ самого наркомана. Ќа в≥дм≥ну в≥д аз≥ат≥в, представники зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ р≥дко зупин¤ютьс¤ на цьому наркотику. ћарихуана Ї в≥дправною крапкою дл¤ вживанн¤ б≥льш сильн≥ших наркотик≥в.
јктивним х≥м≥чним фактором марихуани Ї тетраг≥дроканаб≥нол (“√ ), ¤кий м≥ститьс¤ в лист≥, пилку та нектар≥ кв≥тучих суцв≥ть конопель. ¬≥д концентрац≥њ “√  залежить сила наркотичноњ д≥њ рослини. Ќаприклад, гашиш, того ж самого рослинного походженн¤, в 6Ц10 раз≥в сильн≥ший за марихуану, тому що його с≥к Ї б≥льш концентрованим.
¬м≥ст “√  в конопл¤х залежить не т≥льки в≥д того, ¤ка частина рослини була використана дл¤ виробництва наркотику, але й в≥д особливостей самоњ рослини, способу його обробки, в≥д географ≥чного походженн¤ та сезону збору.
ѕри кур≥нн≥ канаб≥нол швидко потрапл¤Ї в кров та д≥Ї на головний мозок ≥ нервову систему загалом. ѕерш≥ ефекти про¤вл¤ютьс¤ вже через 15 хвилин, ≥ д≥¤ наркотику триваЇ в≥д двох до чотирьох годин. —початку людина, ¤ка курить гашиш, може бути збуджена ≥ трохи нал¤кана. Ќа першому план≥ ц≥Їњ стад≥њ знаход¤тьс¤ ф≥з≥олог≥чн≥ симптоми. ѕрискорюЇтьс¤ ритм серц¤, п≥двищуЇтьс¤ тиск, пов≥ки червон≥ють, а слизова оболонка носовоњ ≥ ротовоњ порожнини пересихаЇ. ѕ≥двищуЇтьс¤ апетит. ЌаступаЇ зневодненн¤ орган≥зму. ƒал≥ до ф≥з≥олог≥чних симптом≥в приЇднуютьс¤ псих≥чн≥ зм≥ни, ¤к≥ впливають на настр≥й та ор≥Їнтац≥ю в навколишн≥й обстановц≥. «Т¤вл¤ютьс¤ ейфор≥¤, приЇмне розслабленн¤. ќдночасно про¤вл¤Їтьс¤ викривлене сприйн¤тт¤ часу ≥ прос-тору, розс≥юванн¤ уваги, фрагментарне мисленн¤ та порушенн¤ памТ¤т≥. Ќаркотик викликаЇ зм≥ну стану св≥домост≥. √ашиш може викликати середню або сильну псих≥чну залежн≥сть. ‘≥зична залежн≥сть, ¤кщо вона взагал≥ ≥снуЇ, Ї незначною. ¬живанн¤ гашишу можна припинити без про¤в≥в абстинентного синдрому.
Ћ—ƒ-25. ƒ≥етилам≥д л≥зерг≥новоњ кислоти (Ћ—ƒ-25) Ї найб≥льш в≥домим, найб≥льш вивченим ≥ одночасно найб≥льш уживаним психодел≥чним наркотиком. 
Ќайчаст≥ше цей галюциноген зустр≥чаЇтьс¤ у вигл¤д≥ порошку або розчину, не маЇ кольору, смаку та запаху. Ўвидк≥сть д≥њ Ћ—ƒ залежить в≥д способу вживанн¤, к≥лькост≥ препарату та ≥ндив≥дуальноњ чутливост≥. Ќаркотик, ¤кий вживаЇтьс¤ через ротову порожнину, починаЇ д≥¤ти через 45 хвилин, у особливо чутливих до препарату ос≥б Ц через 15. ѕ≥сл¤ ≥нТЇкц≥њ ефект про¤вл¤Їтьс¤ вже через л≥чен≥ хвилини. ѕерш≥ в≥дчутт¤ бувають, ¤к правило, приЇмними. ” людини виникаЇ почутт¤ оч≥куванн¤ чогось надзвичайного. ѕот≥м починають про¤вл¤тис¤ симптоми збудженн¤ нервовоњ системи, виникаЇ почутт¤ необірунтованого страху, т≥ло починаЇ тремт≥ти, людину нудить. ÷≥ ¤вища часто супроводжуютьс¤ запамороченн¤м та серцебитт¤м. «≥ниц≥ дуже розширен≥, ≥ часто дл¤ полегшенн¤ св≥тлобо¤зн≥ людин≥ необх≥дно нав≥ть уноч≥ носити темн≥ окул¤ри. ѕ≥сл¤ того, ¤к молекули наркотику дос¤гли головного мозку, починаЇтьс¤ зм≥на стану св≥домост≥, ¤ка триваЇ дек≥лька годин, ≥ багат≥ галюцинаторн≥ переживанн¤.
Ћюди п≥д д≥Їю наркотику можуть в≥дчувати себе р≥зними тваринами ≥ нав≥ть неживими матер≥альними обТЇктами. ” б≥льшост≥ випадк≥в людина починаЇ ≥дентиф≥кувати себе з будь-¤ким предметом, ¤кий знаходитьс¤ з нею в одн≥й к≥мнат≥. Ќаркомани, ¤к≥ перебувають п≥д впливом Ћ—ƒ, можуть пережити зменшенн¤ свого т≥ла до атомарних розм≥р≥в або зб≥льшенн¤ його до розм≥р≥в галактики. ÷е почутт¤ супроводжуЇ в≥дчутт¤ необмеженоњ сили, коли будь-¤ка д≥¤ стаЇ можливою, а будь-¤кий задум можна виконати. ¬≥дом≥ випадки смерт≥ людей, ¤к≥ знаходились п≥д д≥Їю Ћ—ƒ, ¤к≥ були впевнен≥, що можуть одним пальцем зупинити автомоб≥ль або л≥тати, ¤к птах, вистрибнути з в≥кна хмарочосу. ƒе¤к≥ змальовують стан, коли њм вдавалос¤ в≥дчути просуванн¤ кров≥ через серце ≥ судини або контролювати сигнали центральноњ нервовоњ системи та д≥¤льн≥сть мозку. ≈фекти цих наркотик≥в стосуютьс¤ також ≥ ≥нших почутт≥в. —мак, запах, слух, дотик сприймаютьс¤ б≥льш загострено. ќдне почутт¤ може перетворитис¤ в ≥нше. Ќаприклад, музику можна сприймати в кольор≥, а у кольору може зТ¤витись смак.
ќдн≥Їю з найб≥льш неспри¤тливих реакц≥й дл¤ наркомана, ¤кий вживаЇ Ћ—ƒ, Ї те, що людина одночасно в≥дчуваЇ дв≥ однаково сильн≥, але протилежн≥ емоц≥њ, наприклад, страх ≥ розслабленн¤, любов та ненависть до одн≥Їњ ≥ т≥Їњ ж особи, депрес≥ю ≥ збудженн¤. Ћюдина в такому стан≥ впадаЇ в пан≥ку, що робить можливими агресивн≥ реакц≥њ.
≤снуЇ наступна класиф≥кац≥¤ ускладнень, ¤к≥ виникають внасл≥док хрон≥чного зловживанн¤ Ћ—ƒ.
Ј √острий стан психозу ≥ пан≥ки. ≤нод≥ вони можуть виступати разом ≥з суњцидальними реакц≥¤ми, з≥ схильн≥стю до вбивства.
Ј явище в≥длунн¤. ÷е означаЇ можлив≥сть спонтанного повторенн¤ психодел≥чноњ зм≥ни св≥домост≥, ¤ке може наступити через дек≥лька тижн≥в або м≥с¤ц≥в п≥сл¤ припиненн¤ вживанн¤ наркотику, в надзвичайно гостр≥й форм≥ та супроводжуЇтьс¤ гострою ман≥Їю пересл≥дуванн¤. ” цьому стан≥ людина може зак≥нчити житт¤ самогубством або застосувати насильство по в≥дношенню до ≥нших.
Ј ƒовгостроковий стан слабкоњ концентрац≥њ уваги, апат≥¤, байдуж≥сть до всього навколишнього. Ћюдина, ¤ка хрон≥чно зловживаЇ Ћ—ƒ, кидаЇ с≥мТю, друз≥в, роботу ≥ в повн≥й ≥зол¤ц≥њ проводить весь св≥й час у роздумах про Ћ—ƒ та його властивост≥.
Ј ’ромосомн≥ порушенн¤ Ї проблемою, ¤ка маЇ велике теоретичне ≥ практичне значенн¤. ¬они були ви¤влен≥ у де¤ких наркоман≥в, ¤к≥ вживали Ћ—ƒ.
Ћюдина ≥ наркотик. ѕроцес звиканн¤ до наркотику та ≥ншого способу житт¤ розвиваЇтьс¤ поступово прот¤гом тижн≥в, м≥с¤ц≥в ≥ нав≥ть рок≥в, тому важко визначити межу часу, на ¤к≥й людина стаЇ наркоманом. јле, нав≥ть незважаючи на терм≥н по¤ви залежност≥, житт¤ наркомана зазнаЇ кардинальних зм≥н, коли це в≥дбуваЇтьс¤.
“од≥ вс≥ його д≥њ направлен≥ на те, щоб добути наркотики, що стають Їдиною р≥ччю на св≥т≥, ¤ка здатна принести йому задоволенн¤. —≥мТ¤, друз≥, робота, навчанн¤, њжа, секс, здоровТ¤ Ц все це в≥дходить на другий план. ¬с≥ наркомани, незважаючи на те, чим вони займаютьс¤, де живуть, ск≥льки у них грошей, ¤кий њх р≥вень розумового розвитку, живуть за однаковими принципами. ѕерша њх думка одразу п≥сл¤ пробудженн¤ Ц де ≥ ¤к д≥стати наркотик. ЌемаЇ такоњ жертви, ¤ку не можна було б принести заради наркотику.
« часом наркомани перестають реагувати на ≥нш≥ види задоволенн¤. Ќ≥що дл¤ них не може бути краще за наркотичний УкайфФ ≥ н≥що не може бути страшн≥ше за абстинентну кризу, тобто ломку. ” цей пер≥од наркоман здатний на вбивство, крад≥жку, зраду заради м≥н≥мальноњ дози наркотику. ”с≥ дн≥ житт¤ наркомана, ¤к правило, однаков≥.
” сусп≥льств≥ людей, ¤к≥ не ц≥кавл¤тьс¤ наркотиками ≥ не вживають њх, наркомани в≥дчувають себе невпевнено ≥ дискомфортно. ¬они часто не об≥знан≥ в питанн¤х повс¤кденного житт¤, пол≥тики та ≥нших област¤х. ” них немаЇ ≥нших ≥нтерес≥в, окр≥м наркотик≥в.
Ќаркоман≥¤ Ц це важке захворюванн¤, що завдаЇ серйозноњ шкоди здоровТю, призводить до деградац≥њ особистост≥, ≥нвал≥дност≥ ≥ смерт≥ в молодому в≥ц≥. Ќаркомани Ї найб≥льш небезпечною групою ризику захворюванн¤ на —Ќ≤ƒ (серед хворих на —Ќ≤ƒ 70 % Ц це наркомани). ÷е обумовлено ¤к фактором введенн¤ наркотик≥в ≥нТЇкц≥Їю, так ≥ ризикованою псих≥чно неадекватною повед≥нкою в р≥зних життЇвих ситуац≥¤х, у тому числ≥ Ц сексуальн≥й.
«вичайно, наркоманами не народжуютьс¤. Ќайчаст≥ше наркотик пробують з ц≥кавост≥, через легковажн≥сть, коп≥юванн¤ когось, а ≥нод≥ до вживанн¤ наркотик≥в привчають б≥льш Удосв≥дчен≥ друз≥Ф.
Ќаркоман≥¤ поширюЇтьс¤ за законами еп≥дем≥њ: хворий на наркоман≥ю вт¤гуЇ в своњ тенета все нов≥ й нов≥ жертви. “≥, хто вживаЇ наркотики, без них уже об≥йтись не можуть ≥ дози вживанн¤ з кожним днем все зб≥льшують. Ќаркоман стаЇ рабом ц≥Їњ звички. –озповсюджувач≥ наркотик≥в пропонують њх безкоштовно до тих п≥р, поки людина не стаЇ залежною в≥д них. ѕот≥м у нењ будуть брати грош≥ й досить велик≥. ¬≥дсутн≥сть грошей штовхаЇ наркоман≥в на злочин. 
“орг≥вл¤ наркотиками даЇ величезн≥ прибутки. «бер≥ганн¤, транспортуванн¤ й торг≥вл¤ наркотиками караЇтьс¤ законом.
ѕогл¤ньте на тих, хто звик до наркотик≥в, Ц це люди без майбутнього. —ьогодн≥ вони втратили своЇ здоровТ¤ й загрожують здоровТю власних д≥тей ≥ сусп≥льству. ” наркоман≥в народжуютьс¤ д≥-ти з т¤жкими ф≥зичними та псих≥чними вадами. 
«овн≥шн≥й вигл¤д наркомана далекий в≥д привабливост≥: с≥ре обличч¤, суха шк≥ра, волосс¤ та зуби випадають. ” них значно послаблена памТ¤ть, вони не в змоз≥ запамТ¤тати прочитане.
Ќаркоман≥¤ Ц це не пустощ≥, не проведенн¤ в≥льного часу в товариств≥ друз≥в, а небезпечна хвороба. Ќе кожному вдаЇтьс¤ вирватис¤ з полону ц≥Їњ хвороби, ¤ка може призвести до смерт≥ в молодому в≥ц≥.
ѕамТ¤тайте! Ќайб≥льше щаст¤ Ц бути здоровим, сильним, бути господарем своЇњ дол≥, тобто бути в≥льним у вибор≥ власних д≥й.

<< попередн¤     зм≥ст     наступна >>