Ћ≈ ÷≤я 11
“ема 3.3. ѕсихоф≥з≥олог≥чн≥ фактори небезпек
¬ивченн¤ теми дозвол¤Ї студенту:
Ц розвинути комплексне у¤вленн¤ про психоф≥з≥олог≥чн≥ фактори небезпек;
Ц проанал≥зувати вплив психоф≥з≥олог≥чних небезпек на орган≥зм людини;
Ц засвоњти характерн≥ ознаки ф≥зичноњ д≥¤льност≥ людини;
Ц зТ¤сувати характерн≥ особливост≥ розумовоњ д≥¤льност≥ людини;
Ц визначити ступ≥нь ≥ характер навантаженн¤ орган≥зму в процес≥ прац≥;
Ц визначити фактори, що впливають на продуктивн≥сть прац≥;
Ц визначати роль б≥оритм≥в у забезпеченн≥ безпеки людини та њњ життЇд≥¤льност≥;
Ц ознайомитис¤ з основними положенн¤ми ергоном≥ки.
” процес≥ вивченн¤ теми студент повинен усв≥домити, що будь-¤ка д≥¤льн≥сть породжуЇ виникненн¤ психоф≥з≥олог≥чних небезпек, ¤к≥ безпосередньо впливають на людину Ц на ф≥зичн≥ та ф≥з≥олог≥чн≥ процеси, працездатн≥сть, продуктивн≥сть прац≥ та њњ життЇд≥¤льн≥сть в ц≥лому. 
“ому, щоб уникнути негативних насл≥дк≥в њх д≥њ, необх≥дно правильно використовувати своњ психоф≥з≥олог≥чн≥ можливост≥, вивчати псих≥ку, виховувати в соб≥ позитивн≥ риси характеру та псих≥чн≥ властивост≥.

ѕлан
1. ‘≥зична д≥¤льн≥сть людини.
2. –озумова д≥¤льн≥сть людини.
3. ѕсихоф≥з≥олог≥чн≥ фактори небезпек.
4. ‘актори, що впливають на продуктивн≥сть прац≥.
5. ≈нерговитрати людини в процес≥ життЇд≥¤льност≥.
6. –оль б≥оритм≥в у забезпеченн≥ життЇд≥¤льност≥ людини.
7. ќсновн≥ положенн¤ ергоном≥ки.

 онтрольн≥ питанн¤ 
1. ‘≥з≥олог≥чний компонент трудовоњ д≥¤льност≥ людини.
2. ѕсих≥чний компонент трудовоњ д≥¤льност≥ людини.
3. ѕон¤тт¤ психоф≥з≥олог≥чних фактор≥в небезпеки. 
4. ’арактерн≥ ознаки психоф≥з≥олог≥чних фактор≥в небезпек.
5. ќсобливост≥ ф≥зичноњ прац≥.
6. ’арактерн≥ ознаки розумовоњ прац≥.
7. ‘актори, ¤к≥ впливають на ступ≥нь працездатност≥.
8. Ѕ≥оритми Ц основа рац≥ональноњ життЇд≥¤льност≥.
9. Ћюдина-оператор ¤к ланка системи Улюдина Ц машинаФ.
Ћ≥тература
1. ѕ≥стун ≤.ѕ. Ѕезпека життЇд≥¤льност≥: Ќавч.пос≥б. Ц —уми: ¬идавництво У”н≥верситетська книгаФ, 1999. Ц 301 с.
2. ѕредвечный √.ѕ., Ўерковина ё.ј. —оциальна¤ психологи¤. Ц ћ.; »зд-во ѕолит.литература, 1975. 319 с.
3. Ёкземпл¤рский ¬.ћ. ќчерки психологии. Ц ћ.: ”ч. пед. гиз., ћинпросвещение, 1985. 168 с.
4.  рутецкий ¬.ј. ќсновы педагогической психологии. Ц ћ.: ѕросвещение, 1972. 255 с.

јнал≥з м≥жнародного досв≥ду св≥дчить, що в≥д 60 до 90 % авар≥й, катастроф, травм на виробництв≥ та у побут≥ зд≥йснюЇтьс¤ з вини самоњ людини (загибель У“итан≥каФ, авар≥¤ на „орнобильськ≥й ј≈— ≥ т. п.).
як в≥домо, будь-¤кий вид д≥¤льност≥ людини породжуЇ виникненн¤ р≥зноман≥тних вид≥в небезпек. Ќайб≥льша к≥льк≥сть небезпек виникаЇ, в першу чергу, у процес≥ трудовоњ д≥¤льност≥. ÷е обумовлено двома причинами: перша Ц увесь пром≥жок активного часу прот¤гом доби людина займаЇтьс¤ трудовою д≥¤льн≥стю (робота, навчанн¤, спорт, активний в≥дпочинок ≥ т. д.), тобто п≥двищуЇтьс¤ ≥мов≥рн≥сть про¤ву небезпек; друга Ц виробнич≥ процеси, в ¤ких зд≥йснюЇтьс¤ перетворенн¤ речовин, енерг≥њ та ≥нформац≥њ ≥ виникають основн≥ техногенн≥ небезпеки.
” будь-¤к≥й трудов≥й д≥¤льност≥ людини можна вид≥лити два компоненти: ф≥з≥олог≥чний та псих≥чний. 
‘≥з≥олог≥чний компонент повТ¤заний ≥з ф≥з≥олог≥чними можливост¤ми кожного ≥ндив≥дуума ≥ визначаЇтьс¤ роботою його мТ¤з≥в, системи кровооб≥гу, диханн¤, серцево-судинноњ системи, опорно-рухового апарату. ƒ≥¤ цих систем координуЇтьс¤ (мимовол≥) центральною нервовою системою. ” цьому процес≥ витрачаЇтьс¤ велика к≥льк≥сть енерг≥њ, кисню дл¤ актив≥зац≥њ обм≥нних процес≥в. √алузь ф≥з≥олог≥њ, ¤ка вивчаЇ зм≥ни функц≥онального стану людини залежно в≥д характеру ≥ типу трудовоњ д≥¤льност≥ ≥ розробл¤Ї найоптимальн≥ш≥ режими (умови) прац≥ та в≥дпочинку, називаЇтьс¤ ф≥з≥олог≥Їю прац≥. 
ѕсих≥чний компонент визначаЇтьс¤ псих≥чними процесами ≥ псих≥чними властивост¤ми особистост≥. ѕсихологи вид≥л¤ють п≥знавальн≥ процеси, за допомогою ¤ких людина п≥знаЇ св≥т (в≥дчутт¤, сприйн¤тт¤, увага, памТ¤ть, у¤ва, мисленн¤ ≥ мовленн¤), та псих≥чн≥ властивост≥ (або стан особистост≥), ¤к≥ регулюють сп≥лкуванн¤ людей один ≥з одним, безпосередньо керують вчинками ≥ д≥¤ми (зд≥бност≥, темперамент, характер, емоц≥њ та почутт¤, мотивац≥¤ ≥ вол¤). ѕсихолог≥чн≥ стани в≥др≥зн¤ютьс¤ р≥зноман≥тн≥стю ≥ характером. ¬они обумовлюють особливост≥ псих≥чноњ д≥¤льност≥ в конкретний пер≥од часу ≥ можуть позитивно або негативно впливати на прот≥канн¤ вс≥х псих≥чних процес≥в.
√алузь науки психолог≥њ, ¤ка вивчаЇ психолог≥чн≥ особливост≥ р≥зноман≥тних вид≥в трудовоњ д≥¤льност≥ залежно в≥д сусп≥льно-≥сторичних ≥ конкретних виробничих умов, знар¤дь прац≥, метод≥в навчанн¤ прац≥ ≥ психолог≥чних ¤костей особистост≥, називаЇтьс¤ психолог≥Їю прац≥.
ѕрот≥канн¤ псих≥чних ≥ ф≥з≥олог≥чних процес≥в при трудов≥й д≥¤льност≥ людини ≥ вимоги, що висуваютьс¤ до цих процес≥в у р≥зних видах прац≥, вивчаЇ психоф≥з≥олог≥¤ прац≥
ќстанн≥м часом значну увагу при вир≥шенн≥ проблем безпеки життЇд≥¤льност≥ прид≥л¤ють психоф≥з≥олог≥чним небезпекам, ¤к≥ виникають у процес≥ д≥¤льност≥ людини. 
ѕсихолог≥¤ безпеки вивчаЇ псих≥чн≥ процеси, властивост≥ ≥ анал≥зуЇ р≥зноман≥тн≥ форми псих≥чних стан≥в, ¤к≥ спостер≥гаютьс¤ в процес≥ д≥¤льност≥. 
ƒ≥¤льн≥сть людини з позиц≥њ анал≥зу небезпек ми розгл¤даЇмо ¤к систему, що складаЇтьс¤ з двох п≥дсистем: УлюдинаФ (орган≥зм Ц особист≥сть) ≥ УжиттЇве середовищеФ. Ќебезпеки, ¤к≥ виникають в п≥дсистем≥ УжиттЇве середовище Ф були розгл¤нут≥ в попередн≥х лек-ц≥¤х. Ќебезпеки, ¤к≥ формуютьс¤ в п≥дсистем≥ УлюдинаФ, визначаютьс¤ антропометричними, ф≥з≥олог≥чними, психолог≥чними, та психоф≥з≥олог≥чними можливост¤ми людини виконувати будь-¤ку д≥¤льн≥сть. 
Ћюдська д≥¤льн≥сть носить р≥зноман≥тний характер ≥ за функц≥¤ми, ¤к≥ виконуютьс¤, под≥л¤Їтьс¤ на дв≥ групи: ф≥зичну та розумову. ‘≥зична д≥¤льн≥сть Ц це д≥¤льн≥сть, повТ¤зана з конкретними предметними д≥¤ми та виконанн¤м людиною енергетичних функц≥й (наприклад, перевезенн¤ вантажу, ≥нструментальне виробництво тощо); а розумова д≥¤льн≥сть повТ¤зана з псих≥чними процесами, п≥д час ¤ких людина плануЇ своњ д≥њ, оперуючи образами та мовними символами. 
Ћюдина в д≥¤льност≥ виступаЇ ¤к особист≥сть, що маЇ певн≥ мотиви ≥ нам≥чен≥ ц≥л≥. ¬ ¤кост≥ мотив≥в можуть виступати потреби, почутт¤ тощо. ƒл¤ зд≥йсненн¤ д≥¤льност≥ необх≥дно мати обТЇкт д≥¤льност≥, внутр≥шн≥ мотиви, а також сп≥вв≥дношенн¤ мотив≥в з ц≥л¤ми, ¤к≥ хоче дос¤гти людина в результат≥ своЇњ д≥¤льност≥. Ќаприклад, людину до д≥¤льност≥ може спонукати або особисте збагаченн¤ (задоволенн¤ особистих потреб), або неможлив≥сть ф≥зичного ≥снуванн¤ без прац≥.
‘≥зична д≥¤льн≥сть людини
«а характером ф≥зичну працю (роботу мТ¤з≥в) можна под≥лити на два види Ц статичну ≥ динам≥чну. —татична робота повТ¤зана з д≥Їю навантаженн¤ на верхн≥ к≥нц≥вки, мТ¤зи корпусу ≥ н≥г, при утриманн≥ вантажу, при виконанн≥ роботи сто¤чи або сид¤чи. ѕри статичн≥й робот≥ п≥двищуЇтьс¤ обм≥н речовин, зб≥льшуЇтьс¤ витрата енергетичних ресурс≥в, але в менш≥й м≥р≥, н≥ж при динам≥чн≥й. ќсоблив≥стю такого виду прац≥ Ї њњ виражена стомлююча д≥¤, що зумовлена довготривалим скороченн¤м ≥ напруженн¤м мТ¤з≥в, в≥дсутн≥стю умов дл¤ кровооб≥гу, внасл≥док чого в≥дбуваЇтьс¤ накопиченн¤ к≥нцевих ≥ пром≥жних продукт≥в обм≥ну тощо. ÷е дуже швидко призводить до розвитку втоми.
ƒинам≥чна робота повТ¤зана з перем≥щенн¤м у простор≥ т≥ла або його частин. ” результат≥ енерг≥¤, ¤ка витрачаЇтьс¤, перетворюЇтьс¤ на механ≥чну ≥ теплову. ƒинам≥чн≥ скороченн¤ мТ¤з≥в мають перервний характер, що спри¤Ї повноц≥нному кровопос-тачанню ≥ кисневому обм≥ну, а це, в свою чергу, призводить до меншоњ втомлюваност≥.
ѕрацездатн≥сть мТ¤з≥в залежить також ≥ в≥д обс¤гу навантаженн¤ Ц чим б≥льше, тим швидше втомлюютьс¤ мТ¤зи. ѕитанн¤м втомлюваност≥ мТ¤з≥в ≥ впливу њњ на працездатн≥сть людини, ритму скорочень ≥ навантаженн¤ вивчав рос≥йський ф≥з≥олог ≤.ћ. —еченов. ¬≥н встановив, що дл¤ виконанн¤ ф≥зичноњ роботи дуже важливим Ї доб≥р середньоњ величини ритму ≥ навантаженн¤. ÷е призведе до п≥двищенн¤ продуктивност≥ ≥ зниженн¤ пер≥оду втомлюваност≥ (втома настане п≥зн≥ше).
” процес≥ роботи будь-¤коњ частини т≥ла до нењ надходить б≥льше кров≥, н≥ж у стан≥ спокою. „им б≥льшу роботу зд≥йснюють мТ¤зи, тим б≥льше поживних речовин ≥ кисню надходитиме до них за допомогою кров≥. „им б≥льше ф≥зичноњ прац≥, зан¤ть ф≥зичною культурою, спортом, тим швидше ростуть мТ¤зов≥ волок-на, людина стаЇ сильн≥шою. ‘≥зичн≥ вправи добре впливають на весь орган≥зм, зм≥цнюють здоровТ¤, загартовують людину, робл¤ть њњ здатною витримувати р≥зн≥ неспри¤тлив≥ впливи навколишнього середовища.
‘≥зичн≥ навантаженн¤ зумовлюють п≥двищенн¤ р≥вн¤ обм≥нних процес≥в, що зростаЇ ≥з зростанн¤м самого навантаженн¤. ѕри ≥нтенсивному навантаженн≥ хвилинний обТЇм серц¤ зростаЇ пор≥вн¤но ≥з станом спокою в 6 раз≥в, к≥льк≥сть засвоЇнн¤ кисню Ц у 3 рази. ¬насл≥док цього зб≥льшуЇтьс¤ постачанн¤ киснем тканин у 18 раз≥в.
як т≥льки людина починаЇ конкретну роботу, незалежно в≥д р≥вн¤ њњ ≥нтенсивност≥, зТ¤вл¤Їтьс¤ потреба у зб≥льшенн≥ к≥лькост≥ кисню в орган≥зм≥ людини через його деф≥цит.  ожн≥й людин≥ притаманна ≥ндив≥дуальна величина максимального споживанню кисню (ћ— ). „им вища величина ћ— , тим вища працездатн≥сть, ст≥йк≥сть до впливу екстремальних фактор≥в. ” звичайних чолов≥к≥в в≥ком до 25 рок≥в ћ—  становить приблизно 2,8Ц3,0 л/хв., а у спортсмен≥в Ц 5,0Ц6,0 л/хв. —поживанн¤ кисню зростаЇ ≥з зб≥-льшенн¤м навантаженн¤ на орган≥зм людини. „ерез певний пром≥жок часу зб≥льшенн¤ навантаженн¤ не призводить до зб≥льшенн¤ концентрац≥њ кисню в орган≥зм≥. “акий стан насиченн¤ киснем називаЇтьс¤ кисневою межею. ¬≥дпов≥дно, таке навантаженн¤ за невеликий пром≥жок часу повн≥стю виснажуЇ людину (за 5Ц10 хв). 
¬еличина ф≥зичноњ роботи залежить в≥д конкретноњ профес≥йноњ д≥¤льност≥, в≥дпов≥дних особливостей людини, ступен¤ тренованост≥, ф≥зичного розвитку тощо.
“аким чином, ≥нтенсивна ф≥зична прац¤ ставить висок≥ вимоги до функц≥й основних орган≥в ≥ систем людини. Ќайб≥льш повно резерви орган≥зму розкриваютьс¤ внасл≥док пост≥йних тре-нувань та ф≥зичних навантажень. Ќетренован≥сть призводить до пог≥ршенн¤ стану серцево-судинноњ, дихальноњ та центральноњ нервовоњ системи, а пост≥йна ф≥зична активн≥сть пол≥пшуЇ њх функц≥њ.
–озумова д≥¤льн≥сть
ƒо розумовоњ прац≥ належать управл≥нн¤, творч≥сть, викладанн¤, науки, навчанн¤. ÷¤ прац¤ обТЇднуЇ роботи, повТ¤зан≥ з прийомом та переробкою ≥нформац≥њ, ¤к≥ потребують переважного напруженн¤ уваги, сенсорного апарату, памТ¤т≥, а також активац≥њ про-цес≥в мисленн¤, емоц≥йноњ сфери.
ќператорська прац¤ в≥др≥зн¤Їтьс¤ великою в≥дпов≥дальн≥стю ≥ високим р≥внем нервово-емоц≥онального напруженн¤.
”правл≥нська прац¤ визначаЇтьс¤ надм≥рним ростом обТЇму ≥нформац≥њ, зростанн¤м деф≥циту часу дл¤ њњ переробки, п≥двищен-н¤м особистоњ в≥дпов≥дальност≥ за прийн¤тт¤ р≥шень, пер≥одичним виникненн¤м конфл≥ктних ситуац≥й.
“ворча прац¤ потребуЇ значного обТЇму памТ¤т≥, напруженн¤ уваги, нервово-емоц≥йного напруженн¤. 
ѕрац¤ викладача Ц пост≥йний контакт з людьми, п≥двищена в≥дпов≥дальн≥сть, деф≥цит часу ≥ ≥нформац≥њ дл¤ прийн¤тт¤ р≥шенн¤. ÷е обумовлюЇ високий ступ≥нь нервово-емоц≥йного напруженн¤.
ѕрац¤ роб≥тник≥в правоохоронних орган≥в та податковоњ служби потребуЇ високого нервово-емоц≥йного напруженн¤, росту обс¤гу ≥нформац≥њ, великого обТЇму памТ¤т≥, п≥двищеноњ уваги, знань психолог≥њ людини, пост≥йного контакту з людьми, ум≥нн¤ волод≥ти ситуац≥Їю, передбаченн¤ конфл≥ктноњ ситуац≥њ ≥ п≥двищеноњ особистоњ в≥дпов≥дальност≥ за прийн¤тт¤ р≥шень.
ѕрац¤ студента (учн¤) потребуЇ розвиненоњ памТ¤т≥, уваги, сприйн¤тт¤ ≥ характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю стресових ситуац≥й.
Ќа в≥дм≥ну в≥д ф≥зичноњ, розумова д≥¤льн≥сть супроводжуЇтьс¤ меншими витратами енергетичних запас≥в, але це не говорить про њњ легк≥сть. ќсновним працюючим органом п≥д час такого виду прац≥ виступаЇ мозок. ѕри ≥нтенсивн≥й ≥нтелектуальн≥й д≥¤льност≥ потреба мозку в енерг≥њ п≥двищуЇтьс¤ ≥ складаЇ 15Ц20 % в≥д зага-льного обТЇму в орган≥зм≥. ѕри цьому вживанн¤ кисню 100 г кори головного мозку в 5 раз≥в б≥льше, н≥ж витрати скелетними мТ¤зами т≥Їњ ж ваги при максимальному навантаженн≥. ѕри читанн≥ в голос витрати енерг≥њ п≥двищуютьс¤ на 48 %; при виступ≥ з публ≥чною лекц≥Їю Ц на 94 %; у оператор≥в обчислювальних машин Ц 60Ц100 %. ѕ≥д час розумовоњ д≥¤льност≥ значно актив≥зуютьс¤ анал≥тичн≥ та синтетичн≥ функц≥њ ÷Ќ—, ускладнюЇтьс¤ прийом ≥ переробка ≥нформац≥њ, виникають функц≥ональн≥ звТ¤зки, нов≥ комплекси умовних рефлекс≥в, зростаЇ роль функц≥й уваги, памТ¤т≥, напруженн¤ зорового та слухового анал≥затор≥в ≥ навантаженн¤ на них. ƒл¤ розумовоњ д≥¤льност≥ характерн≥ напруженн¤ уваги, сприйн¤тт¤, памТ¤т≥, велика к≥льк≥сть стрес≥в, малорухливий спос≥б житт¤, вимушена одноман≥тна поза Ц все це зумовлюЇ заст≥йн≥ ¤вища у мТ¤зах н≥г, органах черевноњ порожнини ≥ малого тазу, пог≥ршуЇтьс¤ постачанн¤ мозку киснем, зростаЇ потреба в глюкоз≥. ѕог≥ршуютьс¤ також функц≥њ зорового анал≥затора: ст≥йк≥сть ¤сного баченн¤, гострота зору, зорова працездатн≥сть, зб≥льшуЇтьс¤ час зорово-моторноњ реакц≥њ.
ƒл¤ людей розумовоњ прац≥ притаманний найб≥льший ступ≥нь напруженн¤ уваги Ц в середньому у 5Ц10 раз≥в вище, н≥ж при ф≥зичн≥й прац≥. «авершенн¤ робочого дн¤ зовс≥м не перериваЇ процесу розумовоњ д≥¤льност≥. –озвиваЇтьс¤ особливий стан орган≥зму Ц втома, що з часом може перетворитис¤ на перевтому. ¬се це призводить до порушенн¤ нормального ф≥з≥олог≥чного функц≥онуванн¤ орган≥зму. ѕри виконанн≥ розумовоњ прац≥ мають м≥сце зсуви у вегетативних функц≥¤х людини: п≥двищенн¤ кровТ¤ного тиску, зм≥ни ≈ √, зб≥льшенн¤ легеневоњ вентил¤ц≥њ ≥ вживанн¤ кисню, п≥двищенн¤ температури т≥ла. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ розумовоњ прац≥ втома залишаЇтьс¤ довше, н≥ж при ф≥зичн≥й прац≥.
Ћюди, що займаютьс¤ розумовим видом д≥¤льност≥, нав≥ть у стан≥ перевтоми здатн≥ довгий час виконувати своњ обовТ¤зки без особливого зниженн¤ р≥вн¤ працездатност≥ ≥ продуктивност≥.
¬ основному, люди розумовоњ д≥¤льност≥ не в змоз≥ вимкнути механ≥зм переробки ≥нформац≥њ на н≥ч; вони працюють не лише 8Ц12 годин на добу, а майже пост≥йно, з короткими переключенн¤ми. ÷е ≥ Ї п≥дтвердженн¤м так званоњ ≥нформативноњ теор≥њ, зг≥дно з ¤кою людина п≥д час сну перероблюЇ ≥нформац≥ю, отриману в пер≥од активноњ бадьорост≥.
‘≥зична ≥ розумова види д≥¤льност≥ вимагають р≥зного напруженн¤ певних функц≥ональних систем орган≥зму. “ому навантаженн¤ необх≥дно класиф≥кувати в≥дпов≥дно важкост≥ ≥ напруженост≥. ¬ажк≥сть прац≥ Ц це напруженн¤ функц≥ональних систем, ¤к≥ зумовлен≥ ф≥зичним навантаженн¤м. Ќапружен≥сть, у свою чергу, характеризуЇ р≥вень напруженн¤ центральноњ нервовоњ системи. 
ѕсихоф≥з≥олог≥чн≥ фактори небезпек
як було сказано ран≥ше, будь-¤ка трудова д≥¤льн≥сть характеризуЇтьс¤ двома взаЇмоповТ¤заними складовими елементами:
Ц ф≥зичний (механ≥чний) Ц визначаЇтьс¤ роботою мТ¤з≥в;
Ц псих≥чний Ц визначаЇтьс¤ участю орган≥в чутт¤, памТ¤т≥, мисленн¤, емоц≥й, вольовоњ активност≥.
„астка ф≥зичноњ ≥ псих≥чноњ складових у р≥зних видах трудовоњ д≥¤льност≥ неоднакова: п≥д час ф≥зичноњ прац≥ переважаЇ мТ¤зова д≥¤льн≥сть; п≥д час розумовоњ Ц актив≥зуютьс¤ процеси мисленн¤. јле жоден ≥з вид≥в прац≥ не в≥дбуваЇтьс¤ без регулю-ванн¤ центральноњ нервовоњ системи. 
« точки зору ф≥з≥олог≥њ прац≥, на трудову д≥¤льн≥сть людини ≥ њњ орган≥зм впливають б≥омехан≥чн≥ й антропометричн≥ дан≥; обс¤г сприйманн¤ ≥ переробки ≥нформац≥њ; ф≥зичне, нервово-психо-лог≥чне, розумове, емоц≥йне перенавантаженн¤; ритм ≥ темп роботи; монотонн≥сть прац≥.
÷е даЇ змогу визначити ступ≥нь ≥ характер навантаженн¤ орган≥зму п≥д час роботи, в≥дпов≥дн≥сть робочого м≥сц¤ ≥ засоб≥в прац≥ анатомо-ф≥з≥олог≥чним особливост¤м людини ≥ розвТ¤зати ц≥лий р¤д практичних питань: рац≥ональн≥ режими прац≥ ≥ в≥дпочинку, орган≥зац≥¤ робочого м≥сц¤, проведенн¤ профес≥йного добору та профор≥Їнтац≥њ тощо.
 ожен вид д≥¤льност≥, кожна профес≥¤, а особливо профес≥¤ прац≥вника правоохоронних орган≥в, податковоњ служби та податковоњ м≥л≥ц≥њ, висуваЇ особлив≥ вимоги до псих≥чних властивостей, стан≥в ≥ процес≥в прац≥вник≥в. ѕри цьому вид≥л¤ютьс¤ так≥ особливост≥ людини, ¤к њњ темперамент, характер, уважн≥сть, сприйн¤тт¤, памТ¤ть, мисленн¤, емоц≥њ, психомоторика, осв≥та, досв≥д, вихованн¤ та здоровТ¤, ¤к≥ визначають зд≥бност≥ людини до ц≥Їњ д≥¤льност≥, регулюють взаЇмов≥дносини м≥ж людьми ≥ безпосередньо керують вчинками ≥ д≥¤ми
Ќебезпечн≥ фактори, що обумовлен≥ особливост¤ми ф≥з≥олог≥њ та психолог≥њ людини, називаютьс¤ психоф≥з≥олог≥чними.
ѕсихоф≥з≥олог≥чн≥ небезпеки у сучасному св≥т≥ Ї чинниками ц≥л≥сност≥ чи розладу, ст≥йкост≥ чи дисгармон≥њ, спокою чи тривоги, усп≥ху чи невдач, ф≥зичного та морального благополучч¤ житт¤ людини. 
ƒо психоф≥з≥олог≥чних фактор≥в небезпек в≥днос¤тьс¤:
Ц недол≥ки орган≥в в≥дчутт¤ (дефекти зору, слуху тощо);
Ц порушенн¤ звТ¤зк≥в м≥ж сенсорними та моторними центрами, внасл≥док чого людина не здатна реагувати адекватно на т≥ чи ≥нш≥ зм≥ни, що сприймаютьс¤ органами в≥дчутт¤;
Ц дефекти координац≥њ рух≥в (особливо складних рух≥в та операц≥й, прийом≥в тощо);
Ц п≥двищена емоц≥йн≥сть;
Ц втома (з точки зору безпеки життЇд≥¤льност≥ розр≥зн¤ють ф≥з≥олог≥чне та психолог≥чне втомленн¤);
Ц емоц≥йн≥ ¤вища (особливо конфл≥ктн≥ ситуац≥њ, душевн≥ стреси, повТ¤зан≥ з побутом, с≥мТЇю, друз¤ми, кер≥вництвом);
Ц необережн≥сть (може призвести до ураженн¤ не лише окремоњ людини, а й усього колективу);
Ц в≥дсутн≥сть мотивац≥њ до трудовоњ д≥¤льност≥ (незац≥кавлен≥сть у дос¤гненн≥ ц≥лей, невдоволенн¤ оплатою прац≥, монотонн≥сть прац≥, в≥дсутн≥сть п≥знавального моменту, тобто нец≥кава робота тощо);
Ц недостатн≥сть досв≥ду (по¤ва ≥мов≥рноњ помилки, нев≥рн≥ д≥њ, напруженн¤ нервово-псих≥чноњ системи, побоюванн¤ зробити помилку посилюють ≥мов≥рн≥сть нещасного випадку).
 р≥м вищезазначених фактор≥в небезпек, дл¤ прац≥вник≥в правоохоронних орган≥в, податковоњ служби та податковоњ м≥л≥ц≥њ характерн≥ ще так≥ психоф≥з≥олог≥чн≥ фактори, що визначають схильн≥сть до небезпек: 
Ц недостатн¤ психолог≥чна п≥дготовлен≥сть до екстремальних ситуац≥й;
Ц втрати пильност≥, ≥гноруванн¤ небезпекою, невм≥нн¤ вчасно њњ розп≥знати;
Ц переоц≥нка своњх можливостей, самовпевнен≥сть;
Ц в≥дсутн≥сть почутт¤ небезпеки;
Ц невр≥вноважен≥сть та п≥двищена схильн≥сть до ризику;
Ц упов≥льнен≥сть реакц≥й;
Ц низька активн≥сть, загальмован≥сть;
Ц п≥двищена активн≥сть;
Ц схильн≥сть до пан≥ки;
Ц дов≥рлив≥сть;
Ц легковажн≥сть;
Ц запальн≥сть, гар¤чн≥сть;
Ц ≥мпульсивн≥сть;
Ц низький ≥нтелектуальний р≥вень.
як було зазначено ран≥ше, значне м≥сце в забезпеченн≥ безпеки життЇд≥¤льност≥ належить псих≥чним станам людини, ¤к≥ мають важливе значенн¤ в орган≥зац≥њ проф≥лактики травматизму та попередженн≥ авар≥йност≥. 
Ќебезпечн≥ фактори психолог≥чних стан≥в виникають, ¤к правило, на шл¤ху до вт≥ленн¤ життЇвих ≥нтерес≥в, при виникненн≥ ситуац≥й, перепон, що перешкоджають (≥нод≥ навпаки, зненацька спри¤ють) цьому вт≥ленню. ÷е так зван≥ критичн≥ стани. 
1. —трес (англ. УнапругаФ) Ц це реакц≥¤ орган≥зму на ситуац≥ю, що потребуЇ функц≥ональноњ перебудови орган≥зму та в≥дпов≥даЇ адаптац≥њ (горе, нещаст¤, неспод≥ваний крах над≥й ≥ т. п.). 
2. ‘рустрац≥¤ (лат. УобманФ, Умарне чеканн¤Ф) Ц сильна мотивац≥¤ дос¤гти мети, але ≥снуЇ сильна перешкода (ф≥зична Ц обмеженн¤ свободи; б≥олог≥чна Ц стар≥нн¤, хвороба ≥ т. д.; моральна Ц норми ≥ правила повед≥нки ≥ т. п.). ” людини порушуЇтьс¤ контроль за повед≥нкою, псих≥кою, виникаЇ дезорган≥зац≥¤ або повна втрата терп≥нн¤ ≥ над≥й. 
3.  онфл≥кт (лат. УсутичкаФ) Ц в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д фрустрац≥њ тим, що у фрустрац≥њ перепони не п≥дл¤гають обговоренню, а при конфл≥кт≥ перепона може бути переборена, можна знайти шл¤х, компром≥с ≥ т. д. 
4.  риза (грец. Ур≥шенн¤Ф, Уповоротний пунктФ) Ц це перепона, стан, проблема, в≥д ¤коњ не втечеш, але ≥ вир≥шити њњ за короткий час не можна.  ризи под≥л¤ютьс¤ на 2 види: 
Ц потр¤с≥нн¤, але збер≥гаЇтьс¤ можлив≥сть виходу; 
Ц безповоротне перекресленн¤ життЇвих задум≥в (постаЇ питанн¤ про новий сенс житт¤ або взагал≥ про сенс житт¤, коли людина може п≥ти на суњцид). 
5. “ранс (франц. УстанФ) Ц це стан, при ¤кому втрачаЇтьс¤ пануванн¤ вол≥ над т≥лом. “рансовий стан можна викликати за допомогою алкоголю, наркотик≥в, звук≥в, певних рух≥в (йога). 
6. ≈кстаз (франц. Унесамовит≥стьФ; грец. Устан крайнього ступен¤ захопленн¤Ф) Ц стан, що п≥дн≥маЇ т≥ло Удо небесФ, переповн¤Ї божественною енерг≥Їю. 
” процес≥ життЇд≥¤льност≥ у людини можуть виникати так зван≥ особлив≥ психолог≥чн≥ стани: параксизмальн≥ розлади памТ¤т≥ та психогенн≥ зм≥ни настрою (стан афекту). 
ѕараксизмал≥зм Ц це короткочасна втрата св≥домост≥ (в≥д секунд до дес¤тк≥в хвилин). як правило, це спостер≥гаЇтьс¤ при де¤ких псих≥чних хворобах головного мозку: еп≥лепс≥¤, р≥зноман≥тн≥ Унатхненн¤Ф (йому здаЇтьс¤, що в≥н обовТ¤зково в≥дчуЇ б≥ль в≥д цього колеса, ≥ншого предмета ≥ т. п.). Ћюди з параксизмальними розладами не можуть працювати на роботах ≥з п≥двищеною небезпекою в електроустановках, на висот≥, управл¤ти транспортними засобами ≥ т. д. —учасн≥ медичн≥ засоби ≥ методи дозвол¤ють ви¤вл¤ти таких людей. 
ѕсихогенн≥ зм≥ни настрою виникають п≥д впливом ситуац≥њ та обставин, що створилис¤. “ривал≥сть таких зм≥н настрою в≥д хвилин до дек≥лькох м≥с¤ц≥в. ¬они виникають з таких причин:
1. Ќезадов≥льний характер д≥¤льност≥ (велик≥ ф≥зичн≥ навантаженн¤, високий темп, перенапруженн¤ анал≥затор≥в, нервове перенапруженн¤ ≥ т. п.). –езультатом цього Ї повна виснажен≥сть, ослабленн¤ псих≥ки, послаблюЇтьс¤ точн≥сть, швидк≥сть ор≥Їнтац≥њ, притупл¤Їтьс¤ увага ≥ т. д., настаЇ апат≥¤. 
2. «агибель близьких людей, перенесений шоковий стан, серйозна конфл≥ктна ситуац≥¤. Ќасл≥дки под≥бн≥ попередньому пункту. ¬трачаЇтьс¤ самоконтроль. 
3. —тан афекту (вибух емоц≥й). ѕричинами такого стану Ї неспод≥вана удача (або навпаки), образа ≥ т. п.; даний стан характе-ризуЇтьс¤ р≥зкими агресивними рухами, притупленн¤м почутт¤ небезпеки та почутт¤ в≥дпов≥дальност≥. ” такому стан≥ людина, не замисюючись, п≥де на ризик ≥ поведе за собою людей. Ћюди, ¤к≥ схильн≥ до стану афекту, не можуть бути командирами ≥ кер≥вниками, тому що в такому стан≥ вони не можуть реально оц≥нювати ситуац≥ю. 
4. ¬живанн¤ спец≥альних препарат≥в: 
4.1 Ћегк≥ стимул¤тори (чай, кава) допомагають перебороти сонлив≥сть, мл¤в≥сть; њх д≥¤ короткочасна; вони не впливають на координац≥ю, швидк≥сть рух≥в, реакц≥ю. 
4.2. “ранкв≥л≥затори (заспок≥йлив≥) зн≥мають психолог≥чну активн≥сть, упов≥льнюють реакц≥ю, викликають сонлив≥сть, апат≥ю. ѓхнЇ вживанн¤ може бути причиною травматизму ≥ небезпеки життЇд≥¤льност≥. 
4.3. јлкоголь, наркотики Ц надто небезпечн≥ Устимул¤ториФ. ¬они звод¤ть до нул¤ оц≥нку ситуац≥њ, притупл¤ють почутт¤ небезпеки, зникаЇ здоровий глузд, порушуЇтьс¤ координац≥¤ рух≥в ≥ реакц≥¤, п≥двищуЇтьс¤ невиправдане почутт¤ ризику. јлкогол≥зм ≥ наркоман≥¤ призвод¤ть до таких результат≥в: автотравматизм в≥д 40 до 60 % напр¤му повТ¤заний ≥з алкоголем ≥ наркотиками; побутовий травматизм (пад≥нн¤ з балкона, в≥кна, утопленн¤, дорожн≥ при-годи, вбивства ≥ т. д.) в≥дбуваЇтьс¤ в стан≥ наркотичного або алкогольного спТ¤н≥нн¤; захворюванн¤ венеричними хворобами, —Ќ≤ƒом, розлад с≥мей, по¤ва недоумкуватих (деб≥льних) д≥тей на 80-90 % повТ¤зан≥ з цими ж чинниками; деградац≥¤ особистост≥ Ц 99 % повТ¤зана з пристрастю до алкоголю ≥ наркотик≥в.
ќдн≥Їю з емоц≥йних реакц≥й людини на небезпеку Ї тривога (неспок≥й). Ћюдина, ¤ка знаходитьс¤ в стан≥ неспокою, найб≥льш схильна до помилок або небезпечних вчинк≥в. “ривога може про¤вл¤тис¤ ¤к в≥дчутт¤ безпорадност≥, невпевненост≥ в соб≥, безсилл¤ перед зовн≥шн≥ми чинниками. 
” ситуац≥¤х загрози виникаЇ почутт¤ страху ≥ його в≥дт≥нки: бо¤зн≥, перел¤ку, жаху. ”св≥домленн¤ небезпеки викликаЇ реакц≥ю страху, ¤ка про¤вл¤Їтьс¤ в недоц≥льних вчинках або, навпаки, зТ¤вл¤Їтьс¤ почутт¤ обережност≥, обачливост≥. Ќегативно позначаЇтьс¤ на д≥¤льност≥ людини така форма страху, ¤к пан≥ка. 
ѕерел≥чен≥ вище психоф≥з≥олог≥чн≥ фактори пост≥йно або тимчасово п≥двищують можлив≥сть виникненн¤ небезпек, але це не означаЇ, що њх на¤вн≥сть завжди веде до створенн¤ небезпечноњ ситуац≥њ. 
‘актори, що впливають на продуктивн≥сть прац≥
¬ивченн¤ умов, що впливають на продуктивн≥сть прац≥, показало, що ≥снуЇ багато фактор≥в, ¤к≥ не впозначаютьс¤ на продуктивност≥ прац≥: орган≥зац≥¤ робочого м≥сц¤, режим напруженн¤ ≥ в≥дпочинку п≥д час роботи, забарвленн¤ ст≥н прим≥щень, ставленн¤ до прац≥. ¬они складають загальний настр≥й на працю та полегшують або ускладнюють по¤ву трудових зусиль. ƒл¤ по¤сненн¤ ефективност≥ роботи сл≥д розгл¤нути криву продуктивност≥ прац≥ (рис. 3).

–ис. 3  рива продуктивност≥ прац≥
ј Ц пер≥од впрацюванн¤;
Ѕ Ц пер≥од високоњ працездатност≥;
¬ Ц пер≥од втоми.
ѕер≥од вт¤гуванн¤ в роботу, ¤кий може тривати до 1 години й б≥льше, виражаЇтьс¤ у поступовому п≥двищенн¤ працездатност≥ з певними коливанн¤ми продуктивност≥ прац≥.
÷ей пер≥од нер≥дко характеризуЇтьс¤ вираженими функц≥ональними зм≥нами, ¤к≥ пол¤гають у п≥двищенн≥ частоти пульсу, артер≥ального тиску, диханн¤ тощо. ќсобливо вираженими под≥бн≥ зм≥ни можуть бути при виконанн≥ роб≥т з≥ значним нервово-емоц≥йним компонентом. ” звТ¤зку з цим необх≥дно скорочувати тривал≥сть пер≥оду вт¤гуванн¤ в роботу ≥ ¤комога швидше перевозити орган≥зм у стан оптимальноњ працездатност≥. «а пер≥одом впрацюванн¤ настаЇ пер≥од власноњ ≥ ст≥йкоњ працездатност≥. ” цей час ус≥ зм≥ни в орган≥зм≥ людини адекватн≥ робочому навантаженню ≥ перебувають у межах ф≥з≥олог≥чних норм. ѕ≥сл¤ цього працездатн≥сть знижуЇтьс¤. —початку не завжди пом≥тно, бо може компенсуватис¤ вольовими зусилл¤ми. “ривал≥сть цього пер≥оду найб≥льша пор≥вн¤но з ≥ншими пер≥одами ≥ визначаЇтьс¤ г≥г≥Їн≥чними умовами прац≥, ≥нтенсивн≥стю, нервово-псих≥чним напруженн¤м, ≥ндив≥дуальними особливост¤ми прац≥вника, тренован≥стю, ф≥зичним станом, в≥ком. ѕочаткове зниженн¤ працездатност≥ ≥ розвиток утоми характеризуЇтьс¤ нест≥йкою компенсац≥Їю функц≥й орган≥зму. «Т¤вл¤ютьс¤ в≥дчутт¤ втоми й р≥зн≥ зм≥ни показник≥в ф≥з≥олог≥чних систем. Ўвидше настають зм≥ни у тих органах ≥ системах, що забезпечують виконанн¤ конкретноњ роботи. якщо в цей пер≥од не перервати роботу, то працездатн≥сть швидко знижуватиметьс¤, втома стане б≥льш в≥дчутною, ф≥з≥олог≥чн≥ зм≥ни Ц неадекватними виконуван≥й робот≥.
Ѕудь-¤ка д≥¤льн≥сть людини викликаЇ втому. ¬тома Ц це зниженн¤ продуктивност≥ прац≥ через витрати енергетичних ресурс≥в орган≥зму людини. ÷ей стан виникаЇ через ставленн¤ людини до прац≥, звички до ф≥зичного та розумового напруженн¤. якщо ц≥ звички не в≥дпрацьован≥, то втома може виникнути до початку ф≥зичного втомленн¤, нав≥ть на початку роботи. ¬тома п≥сл¤ важкоњ, але потр≥бноњ люд¤м прац≥, повТ¤зана з емоц≥йним станом. ¬≥дпочинок, особливо активний, зм≥на виду д≥¤льност≥ поновлюють силу, створюють можлив≥сть продовженн¤ д≥¤льност≥. ќбТЇктивним показником втомленн¤ Ї упов≥льненн¤ темпу роботи, а також зниженн¤ њњ ¤кост≥. ƒосл≥дженн¤ працездатност≥ показало, що в перш≥ дв≥ години продуктивн≥сть прац≥ п≥двищуЇтьс¤, дос¤гаЇ максимального р≥вн¤, а пот≥м поступово знижуЇтьс¤. ћонотонна, нец≥кава робота призводить до того, що втома настаЇ ран≥ше, н≥ж у тих випадках, коли робота зац≥кавлюЇ людину. 
ѕри перевтом≥ пер≥од оптимальноњ працездатност≥ скорочуЇтьс¤, а пер≥од нест≥йкоњ компенсац≥њ зб≥льшуЇтьс¤. ѕорушуютьс¤ ≥ в≥дновлюван≥ процеси в орган≥зм≥. ѕрикмети втоми не зникають до початку роботи наступного дн¤. ѕосилюЇтьс¤ роздратован≥сть, реакц≥њ стають неадекватними. ѕри на¤вност≥ хрон≥чноњ перевтоми часто зменшуютьс¤ маса т≥ла, п≥двищуЇтьс¤ сухожилков≥ рефлекси, п≥тлив≥сть, зростаЇ лаб≥льн≥сть показник≥в серцево-судинноњ системи, знижуЇтьс¤ оп≥р орган≥зму до ≥нфекц≥њ, пог≥ршуЇтьс¤ продуктивн≥сть прац≥, зб≥льшуЇтьс¤ к≥льк≥сть помилок, брак у робот≥. 
Ћюди з≥ станом перевтоми характеризуютьс¤ порушенн¤м сну, в≥дсутн≥стю повного в≥дновленн¤ працездатност≥ до наступного робочого дн¤, зниженн¤м опору до д≥њ неспри¤тливих фактор≥в довк≥лл¤, п≥двищенн¤м нервово-емоц≥йноњ збудливост≥. “акий стан може призвести до загостренн¤ багатьох захворювань Ц серцево-судинних, ендокринних, бронхо-легеневих, хрон≥чних тощо.
–озробл¤ючи критер≥њ профес≥ограф≥чноњ оц≥нки (опис характеристик прац≥), ступен¤ нервового напруженн¤ у процес≥ прац≥, користуютьс¤ характеристиками, що в≥дображають напруженн¤ сенсорного апарату, вищих нервових центр≥в, що забезпечують функц≥њ уваги, мисленн¤, регул¤ц≥њ рух≥в. Ќа сьогодн≥ складено спец≥альн≥ таблиц≥ класиф≥кац≥њ прац≥ за ступенем нервово-емоц≥йного напруженн¤. ¬ њх основу вход¤ть так≥ показники:
Ц ≥нтелектуальне та емоц≥йне навантаженн¤;
Ц тривал≥сть зосередженого спостереженн¤;
Ц к≥льк≥сть обТЇкт≥в одночасного спостереженн¤, що Ї виробничо-важливими;
Ц число сигнал≥в на годину;
Ц темп;
Ц час активних д≥й;
Ц необх≥дн≥сть самост≥йного пошуку поломок;
Ц монотонн≥сть прац≥;
Ц напруженн¤ зору;
Ц точн≥сть виконанн¤ роботи;
Ц зм≥нн≥сть;
Ц режим прац≥ та в≥дпочинку.
—туп≥нь працездатност≥ визначаЇтьс¤ також типом нервовоњ системи. —ильний тип маЇ найб≥льшу працездатн≥сть, слабкий Ц не-значну. ѕрацездатн≥сть залежить в≥д таких фактор≥в, ¤к в≥к, здоровТ¤ людини, стать, навички у робот≥, сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чн≥ умови тощо. ѕевною м≥рою на нењ впливають ≥ мотивац≥¤, ≥ моральн≥ та матер≥альн≥ стимули. Ќа процес працездатност≥ великий вплив мають емоц≥њ: негативн≥ (страх, невпевнен≥сть, поганий настр≥й) знижують працездатн≥сть; позитивн≥ (впевнен≥сть, спок≥й, бадьорий настр≥й) Ц значно продовжують пер≥од ст≥йкоњ працездатност≥. ѕодовжити пер≥од ст≥йкоњ працездатност≥ можна за рахунок оптимального р≥вн¤ напруженн¤ психоф≥з≥олог≥чних функц≥й, комфортних умов прац≥, правильного поЇднанн¤ режим≥в прац≥ та в≥дпочинку, проведенн¤ ф≥зкультурних пауз та емоц≥йного розвантаженн¤, використанн¤ спец≥альних психофармаколог≥чних засоб≥в чи тон≥зуючих напоњв, спец≥ального ≥нформуванн¤ людини про резуль-тати њњ д≥¤льност≥, нагл¤ду ≥ контролю за њњ роботою.  омфортн≥ умови забезпечують кр≥м високоњ працездатност≥ ≥ добре самопочутт¤; при цьому не виникають небезпечн≥ напруженн¤ компенсаторних систем орган≥зму; здоровТ¤ людини не пог≥ршуЇтьс¤ довгий пер≥од часу.
¬≥домо, що на працездатн≥сть, продуктивн≥сть прац≥, на життЇд≥¤льн≥сть у ц≥лому впливаЇ в≥дпочинок. ¬≥дпочинок може бути двох тип≥в Ц активний ≥ пасивний. јктивний в≥дпочинок Ц це, наприклад, зан¤тт¤ спортом, туристичн≥ поњздки, походи в л≥с, подорож≥, плаванн¤ в басейн≥ тощо. —аме активний в≥дпочинок спри¤Ї п≥двищенню працездатност≥, покращанню псих≥чного стану особистост≥, настрою. 
ѕасивний в≥дпочинок Ц сид¤чи, лежачи, читанн¤ книг тощо. ќсобливим, але ≥ обовТ¤зковим видом такого в≥дпочинку Ї сон. ¬≥домо, що неспок≥йн≥ ноч≥, неприЇмн≥ сновид≥нн¤ з переживанн¤м жах≥в, небезпек, страху, коли житт¤ н≥би висить на волоску, а сили немаЇ щоб дати в≥дс≥ч Ц все це негативно позначаЇтьс¤ на стан≥ людини, а в≥дпов≥дно, ≥ на активност≥ њњ життЇд≥¤льност≥. 
Ќа працездатн≥сть людини впливають ≥ пори року. Ќаприклад, зниженн¤ працездатност≥ в≥дчуваЇтьс¤ весною, особливо у прац≥вник≥в з нервово-емоц≥йним перенапруженн¤м.
ќтже, психоф≥з≥олог≥чн≥ фактори небезпек безпосередньо впливають на людину Ц на ф≥зичн≥ та ф≥з≥олог≥чн≥ процеси, працездатн≥сть, настр≥й, продуктивн≥сть прац≥ ≥ њњ життЇд≥¤льн≥сть у ц≥лому. 
≈нергетичн≥ витрати людини в процес≥ життЇд≥¤льност≥
¬≥домо, що життЇд≥¤льн≥сть людини пост≥йно супроводжуЇтьс¤ витратами енергетичних запас≥в, ¤к≥ ≥ визначають важк≥сть прац≥. ≈нергетичн≥ втрати поновлюютьс¤ харчуванн¤м. ÷е необх≥дно дл¤ забезпеченн¤ пост≥йного обм≥ну енерг≥њ, тобто безперечною умо-вою житт¤. ∆итт¤ людини пост≥йно супроводжуЇтьс¤ безперервною витратою енерг≥њ. Ќав≥ть коли людина знаходитьс¤ у стан≥ спокою, енерговитрати теж Ї Ц на роботу серц¤, ≥нших орган≥в та систем.  ≥льк≥сть такоњ енерг≥њ, що витрачаЇтьс¤, д≥стала назву енерг≥њ основного обм≥ну. ¬итрати енерг≥њ на основний обм≥н можуть коливатис¤ залежно в≥д стат≥, в≥ку, стану центральноњ нервовоњ системи, ≥нтенсивност≥ функц≥й ендокринноњ та ферментноњ систем та багатьох ≥нших фактор≥в.
‘≥зичн≥ зусилл¤, що витрачаютьс¤ людиною в њњ трудов≥й д≥¤льност≥, оц≥нюютьс¤ у форм≥ енергетичних затрат (вим≥рюютьс¤ в кƒж/хв., кƒж/год. або к ал/хв. чи к ал/год.). ѓх величина залежить в≥д ≥нтенсивност≥ навантаженн¤. “ак, наприклад, при ф≥зичн≥й прац≥ добов≥ енерговитрати перевищують 115 к ал/год. ¬итрата енерг≥њ в багатьох випадках залежить в≥д р≥вн¤ механ≥зац≥њ виробництва. якщо воно повн≥стю автоматизоване, то енер-гетичн≥ витрати роб≥тник≥в наближаютьс¤ до енергозатрат ос≥б, що займаютьс¤ розумовою працею. 
–озгл¤немо таблицю енерговитрат людини на р≥зних етапах д≥¤льност≥ (з розрахунку на масу т≥ла в 70 кг) (див. табл. 13).
“аблиц¤ 13
≈нерговитрати людини

ќтже, величина добових енерговитрат залежить в≥д характеру роботи та ф≥зичного навантаженн¤: 
Ц при розумовому вид≥ д≥¤льност≥ Ц не б≥льше 2,5 тис. к ал на добу;
Ц при середн≥й ф≥зичн≥й прац≥ Ц 3200 к ал на добу;
Ц при т¤жк≥й ф≥зичн≥й прац≥ та активному способ≥ житт¤ вони дос¤гають 4 тис. к ал на добу та б≥льше.
ƒобов≥ енерговитрати залежать також ≥ в≥д в≥ку людини. “ак, наприклад, у похилому в≥ц≥ (коли людина на пенс≥њ ≥ веде малорухомий спос≥б житт¤) добова витрата енерг≥њ може с¤гати 2300 к ал на добу; дл¤ людей молодих та середнього в≥ку добов≥ енергозатрати до с¤гають 6 тис. к ал на добу.
” наш час дуже велика к≥льк≥сть людей займаЇтьс¤ розумовим видом д≥¤льност≥ та веде малорухомий спос≥б житт¤. –озгл¤немо приблизний хронометраж енерговитрат цих людей. 

«алежно в≥д виду прац≥ необх≥дно враховувати ≥ харчовий рац≥он. ” даному випадку в≥н не повинен перевищувати 2212 к ал (не б≥льше н≥ж на 5 % добових енерговитрат).
Ќа будь-¤ку д≥¤льн≥сть людини значно впливають усп≥х або невдача. ¬ одних випадках усп≥х, Уп≥дн≥маючиФ людину у власних очах, моб≥л≥зуЇ сили на дос¤гненн¤ нових ц≥лей у робот≥, а в ≥нших Ц може викликати самоспок≥й. Ќевдача ж у справ≥, до ¤коњ людина в≥дноситьс¤ позитивно, викликаЇ пригн≥чений стан. «алежно в≥д ¤костей особистост≥ неприЇмн≥ почутт¤ можуть викликати або в≥дмову в≥д подальшоњ д≥¤льност≥ в певн≥й област≥, або посл≥довний анал≥з причин невдач≥ та нов≥ зусилл¤ виконати ту чи ≥ншу справу.
”сп≥х у робот≥ залежить в≥д багатьох обставин. ќдн≥Їю з них виступаЇ творч≥сть. ѕошук нового в прац≥ характерний лише дл¤ творчоњ особистост≥. “ворч≥сть п≥дн≥маЇ д≥¤льн≥сть на вищий щабель, Ї руш≥йною силою виробництва та науки. ” творчост≥ в≥дбуваЇтьс¤ злитт¤ ф≥зичних та розумових сил, що повн≥стю розкриваЇ особист≥сть, дозвол¤Ї њй самовиражатис¤. 
–оль б≥оритм≥в у забезпеченн≥ життЇд≥¤льност≥ людини
Ѕ≥олог≥чн≥ ритми Ц це пер≥одичний повтор зм≥н характеру та ≥нтенсивност≥ б≥олог≥чних процес≥в та ¤вищ у живих орган≥змах.
”с≥ матер≥альн≥ обТЇкти у ¬сесв≥т≥ зд≥йснюють цикл≥чний рух. “ак, ћ≥с¤ць обертаЇтьс¤ навколо «емл≥ приблизно за 30 д≥б, а «емл¤ навколо —онц¤ Ц за 365 д≥б. ѕер≥од обертанн¤ —онц¤ навколо центра √алактики складаЇ близько 200 млн. рок≥в. 
–итми притаманн≥ також ус≥м обТЇктам м≥кросв≥ту ≥ людин≥ у тому числ≥. ¬они пронизують усе живе на «емл≥: на кл≥тинному, тканинному, функц≥ональному р≥вн¤х.
¬идатний хроноб≥олог ‘. ’альберг под≥лив ус≥ б≥олог≥чн≥ рит-ми на три групи:
1. –итми високоњ частоти з пер≥одом, що не перевищуЇ п≥вгодинного ≥нтервалу. ÷е ритми скороченн¤ серцевих мТ¤з≥в, диханн¤, б≥острум≥в мозку, б≥ох≥м≥чних реакц≥й, перистальтики кишечнику.
2. –итми середньоњ частоти з пер≥одом в≥д п≥вгодини до семи д≥б. —юди вход¤ть: зм≥на сну ≥ бадьорост≥, активност≥ ≥ покою, до-бов≥ зм≥ни в обм≥н≥ речовин, коливанн¤ температури, артер≥ального тиску, частоти д≥ленн¤ кл≥тин, коливанн¤ складу кров≥.
3. Ќизькочастотн≥ ритми з пер≥одом в≥д чверт≥ м≥с¤ц¤ до одного року: тижнев≥, м≥с¤чн≥ ≥ сезонн≥ ритми. ƒо б≥олог≥чних процес≥в ц≥Їњ пер≥одичност≥ в≥днос¤тьс¤ ендокринн≥ зм≥ни, зимова спл¤чка, статев≥ цикли.
Ќайменший в≥др≥зок часу, на ¤кий може реагувати мозок людини ≥ њњ нервова система, складаЇ в≥д 0,5 до 0,8 секунди. “ому невипадково скороченн¤ нашого серц¤ в середньому складаЇ 0,8 секунди. ѕриблизно такий же темп руху наших н≥г ≥ рук при ход≥. ≤нтервал часу в 0,5Ц0,7 секунди в≥дпов≥даЇ швидкост≥ наших слухових та зорових рецептор≥в.
 р≥м цих малих ритм≥в установлена ще одна розповсюджена пер≥одичн≥сть, ¤ка дор≥внюЇ 90 хвилинам. —юди в≥днос¤тьс¤ цикли сну, скороченн¤ мТ¤з≥в шлунку, коливанн¤ уваги ≥ настрою, а також статева активн≥сть. —пить людина або не спить, вона через кожн≥ п≥вгодини зазнаЇ то низьку, то п≥двищену збуджен≥сть, то спок≥й, то тривогу.
ƒобов≥ ритми людини ц≥кав≥, перш за все, тим, що макси-мум ≥ м≥н≥мум активност≥ р≥зних б≥олог≥чних процес≥в не сп≥впадають у час≥.
≤снують експериментальн≥ дан≥ про на¤вн≥сть добового ритму у робот≥ орган≥в травленн¤. ”творенн¤ жовч≥ у печ≥нц≥ чергуЇтьс¤ з утворенн¤м гл≥когена. ” перш≥й половин≥ дн¤ жовч≥ утворюЇтьс¤ найб≥льша к≥льк≥сть, що забезпечуЇ оптимальн≥ умови дл¤ перетравленн¤, зокрема, жир≥в. ” друг≥й половин≥ дн¤ печ≥нка накопичуЇ гл≥коген ≥ воду.
” ранков≥ години посилюЇтьс¤ перистальтика кишечнику ≥ моторна функц≥¤ шлунку, в≥дбуваЇтьс¤ очищенн¤ кишечнику.
”вечер≥ найб≥льш виражена вид≥л¤юча функц≥¤ нирок, м≥н≥мум њњ припадаЇ на пер≥од м≥ж 2 годиною ноч≥ та 5 годиною ранку.
ѕрот¤гом доби людина маЇ дек≥лька п≥днесень ф≥з≥олог≥чноњ активност≥. ¬день вони спостер≥гаютьс¤ з 10 до 12 години ≥ з 16 до 18 години. ” ц≥ години орган≥зм максимально ст≥йкий до кисневого голоду. ÷ей час найб≥льш спри¤тливий дл¤ виконанн¤ ф≥зичноњ роботи, прийн¤тт¤ р≥шень, нових починань. ¬ноч≥ п≥д-несенн¤ ф≥з≥олог≥чноњ активност≥ припадаЇ на час в≥д 0 до 1 години. Ќер≥дко цей час використовуЇтьс¤ дл¤ творчост≥ прац≥вникам ≥нтелектуальноњ сфери.
¬становлено, що на 5Ц6 годину ранку припадаЇ найзначњн≥-ший добовий п≥дйом ≥ потенц≥йно маЇ м≥сце сама висока працездатн≥сть людини. —аме в цей час зростаЇ тиск, серце бТЇтьс¤ част≥ше, пульсуЇ кров. ќп≥р орган≥зму дуже сильний. ѕри зустр≥ч≥ з в≥русами ≥ бактер≥¤ми ≥снуЇ найб≥льший шанс уникнути ≥нфекц≥њ. ” цей час н≥ в ¤кому раз≥ не можна вживати спиртне, щоб не перевантажувати печ≥нку, ¤ка вивела вс≥ шлаки.
Ўкода, що лише небагато людей використовують на користь ц≥ часи. Ѕ≥льш≥сть њх просипаЇ. Ќайб≥льш придатний час дл¤ укладанн¤ на н≥ч Ц 21Ц23 години Ц припадаЇ на один ≥з ф≥з≥олог≥чних спад≥в. ≤ ¤кщо не вдаЇтьс¤ заснути до 23 години, то п≥зн≥ше це зробити важче, бо о 24 годин≥ починаЇтьс¤ ф≥з≥олог≥чний п≥дйом.
ѕ≥сл¤ 12 годин дн¤ проходить перший пер≥од денноњ активност≥. ѕочинаЇтьс¤ в≥дчуватис¤ втома, реакц≥њ людини упов≥льнюютьс¤. ѕ≥сл¤ 14 години самопочутт¤ знову починаЇ пол≥пшуватись, а в 16 годин бере початок новий добовий п≥дйом. ” цей час можуть ≥нтенсивно тренуватис¤ спортсмени, тому що орган≥зм в≥дчуваЇ потребу в рухах, але псих≥чна активн≥сть поступово вгасаЇ, орган≥зм стаЇ чутливим до болю.
ѕ≥сл¤ 18 години зростаЇ тиск кров≥, ми стаЇмо нервовими, легко виникають сварки через др≥бниц≥. ÷е поганий час дл¤ алергик≥в, часто в цей пер≥од починаЇтьс¤ головний б≥ль.
ѕ≥сл¤ 19 години наша вага дос¤гаЇ максимуму, реакц≥њ стаю-ть незвичайно швидкими. ” цей час реЇструЇтьс¤ найменше дорожньо-транспортних пригод.
ѕ≥сл¤ 20 години наш псих≥чний стан знову стаб≥л≥зуЇтьс¤. ÷ей час придатний дл¤ заучуванн¤ текст≥в, оск≥льки покращуЇтьс¤ памТ¤ть.
ѕ≥сл¤ 21 години температура т≥ла знижуЇтьс¤, продовжуЇтьс¤ обм≥н кл≥тин, орган≥зм необх≥дно готувати до сну.
¬ноч≥ падаЇ загальний тонус людини. ћ≥ж 2 ≥ 4 годинами пог≥ршуЇтьс¤ памТ¤ть, координац≥¤ рух≥в, зТ¤вл¤Їтьс¤ упов≥льнен≥сть у рухах, зростаЇ к≥льк≥сть помилок при виконанн≥ розумовоњ роботи; на 2Ц4 кг зменшуютьс¤ мТ¤зов≥ зусилл¤; на 15Ц20 удар≥в скорочуЇтьс¤ частота серцебитт¤; на 4Ц6 видих≥в знижуЇтьс¤ частота диханн¤; на 2Ц2,5 л≥три у хвилину зменшуЇтьс¤ вентил¤ц≥¤ легень; на 4Ц5 % падаЇ насиченн¤ кров≥ киснем. Ћише печ≥нка використовуЇ цей пер≥од дл¤ ≥нтенсивного обм≥ну речовин, виво-д¤чи ≥з орган≥зму вс≥ отруйн≥ речовини. ” нашому орган≥зм≥ в≥дбуваЇтьс¤ Увелике очищенн¤Ф.
≤з ус≥х ви¤влених у людини цикл≥в найб≥льш вивченим ви¤вивс¤ добовий ¤к найголовн≥ший. Ѕ≥олог≥чний годинник, запущений зм≥ною дн¤ ≥ ноч≥, веде за собою близько 50 ритм≥в, ¤к≥ зм≥нюють своњ характеристики в≥д дн¤ до ноч≥. ”с≥ ритми орган≥зму п≥дпор¤дковуютьс¤ ≥Їрарх≥чноњ залежност≥ Ц под≥л¤ютьс¤ на т≥, що пров≥дн≥ (головн≥) ≥ залежн≥. ѕерш≥ Ц б≥оритми центральноњ нервовоњ системи. ѕричина њх Укер≥вництваФ зрозум≥ла, вони в≥д-пов≥-дають за звТ¤зок ≥з навколишн≥м середовищем, в≥д ступен¤ њх готовност≥ ≥ здатност≥ адекватно реагувати на вплив середовища залежить безпека орган≥зму.
ѕрикладом досконалост≥ њх взаЇмод≥њ може служити налаштуванн¤ орган≥зму на пробудженн¤. ƒо моменту пробудженн¤ в≥д сну в ≥ншому режим≥ починають працювати пров≥дн≥ ритми го-ловного мозку, вони включають залежн≥: прискорюЇтьс¤ пульс, п≥двищуЇтьс¤ артер≥альний тиск, п≥двищуЇтьс¤ температура т≥ла Ц орган≥зм актив≥зуЇтьс¤, готуЇтьс¤ до нового стану. 
ƒобовий ритм ф≥з≥олог≥чних функц≥й Ї б≥олог≥чним ≥ доречним. ¬раховуючи його, людина може напружено працювати в години оптимального стану орган≥зму ≥ використовувати пер≥оди пор≥вн¤но низького р≥вн¤ активност≥ функц≥й дл¤ поновленн¤ сил. 
ѕри порушенн¤х природного ритму зовн≥шн≥х умов виникаЇ десинхрон≥зац≥¤ добових ритм≥в р≥зних ф≥з≥олог≥чних функц≥й, що подальшому призводить до захворювань. ƒовготривала робота в н≥чний час супроводжуЇтьс¤ перебудовою добових ритм≥в ≥ ви¤вл¤Їтьс¤ важкою дл¤ багатьох людей не ст≥льки через зниженн¤ пра-цездатност≥ вноч≥, ск≥льки через порушенн¤ режиму житт¤. 
„ислу Ус≥мФ ≥з прадавн≥х час≥в прид≥л¤лась велика увага. ўе ѕ≥фагор проголошував семир≥чн≥сть основою св≥топор¤дку. ƒе¤к≥ вчен≥ вважають, що у формуванн≥ тижневого б≥оритму велику роль прид≥л¤ють м≥с¤чно-приливним ¤вищам, ≥нш≥ посилаютьс¤ на м≥жпланетне магн≥тне поле. 
“ижнева цикл≥чн≥сть зумовлюЇ в нашому орган≥зм≥ кровТ¤ний тиск, мТ¤зову силу, концентрац≥ю в кров≥ лейкоцит≥в та еритроцит≥в. ¬становлено тижневу пер≥одичн≥сть ≥нтелектуальних емоц≥йних ≥ ф≥зичних про¤в≥в. ѕрот¤гом тижн¤ працездатн≥сть людини нер≥вном≥рна. ” перш≥ дн≥ тижн¤ вона зб≥льшуЇтьс¤, дос¤гаЇ найвищого р≥вн¤ на трет≥й день, а пот≥м поступово зменшуЇтьс¤, пом≥тно спадаючи в останн≥й день. ¬становленн¤ робочого пер≥оду тривал≥стю б≥льше 6 дн≥в недоц≥льно, бо прац¤ стаЇ непродуктивною.
ўе √≥ппократ ≥ √ельвец≥й пом≥тили взаЇмозвТ¤зок функц≥й орган≥зму людини з порою року. —ьогодн≥, внасл≥док багаточисельних досл≥джень, встановлено, що р≥вень основного обм≥ну речовин, дос¤гаЇ максимуму весною ≥ з початком л≥та. ƒавно визнано, що багато захворювань нос¤ть сезонний характер. 
Ќе можна ≥гнорувати вплив на живу природу нашоњ планети ћ≥с¤ц¤. ¬ажливий внесок у вивченн¤ ц≥Їњ проблеми вн≥с —. јррен≥ус Ц автор теор≥њ електрол≥тичноњ дисоц≥ац≥њ. “≥ла живих орган≥зм≥в у б≥льшост≥ випадк≥в складаютьс¤ з р≥дин, ¤к≥ представл¤ють собою розчини р≥зних х≥м≥чних елемент≥в.
“ак ¤к атмосферна ≥он≥зац≥¤ ≥ земний магнетизм певною м≥рою зм≥нюютьс¤ залежно в≥д положенн¤ ћ≥с¤ц¤, то цей фактор обумовлюЇ мал≥ обуренн¤ в електромагн≥тн≥й взаЇмод≥њ ≥он≥в живих орган≥зм≥в ≥ ≥он≥в атмосфери «емл≥. ÷≥ обуренн¤ можуть викликати загостренн¤ соматичних ≥ псих≥чних захворювань у людей з ослабленим здоровТ¤м або порушенн¤м нервовоњ системи.
¬становлено, що фаза ћ≥с¤ц¤ позначаЇтьс¤ на стан≥ людей ≥ в пер≥оди повного ћ≥с¤ц¤ зростаЇ агресивн≥сть, особливо тих, хто емоц≥йно невр≥вноважений. Ќа цей пер≥од, ¤к св≥дчать досл≥джен-н¤ ј. Ћибера ≥  . Ўер≥на, припадаЇ найб≥льше вбивств ≥ самогуб-ств. ¬чен≥ припускають, що п≥д впливом грав≥тац≥йних сил, що вик-ликан≥ зм≥ною взаЇморозм≥щених небесних т≥л, земного магнетизму або ≥он≥зац≥њ атмосфери, в≥дбуваютьс¤ в≥дпов≥дн≥ зрушенн¤ в орган≥зм≥ ≥ псих≥ц≥ людини, ¤к≥ позначаютьс¤ на њњ стан≥ ≥ повед≥нц≥.
ўе б≥льш в≥дчутн≥ зрушенн¤ в орган≥зм≥ викликають спалахи активност≥ —онц¤. ¬идатний вчений ј.Ћ. „ижевський переконливо дов≥в, що ≥снуЇ т≥сний звТ¤зок м≥ж п≥двищенн¤м сон¤чноњ активност≥ ≥ под≥¤ми на «емл≥ Ц числом смертей, самогубств, апоплектичних удар≥в, еп≥лептичних напад≥в ≥ ≥нших т¤жких захворювань. ¬≥н прийшов до висновку, що нещасн≥ випадки повТ¤зан≥ з сон¤чною активн≥стю.в
”с≥ в≥дом≥ людин≥ ¤вища, що в≥дбуваютьс¤ ¤к у ц≥лому у ¬сесв≥т≥, так ≥ в —он¤чн≥й систем≥, пронизан≥ ритмами. ÷≥лком природно, що ритми орган≥зму людини та ≥нших б≥олог≥чних обТЇкт≥в, що Ї частиною ц≥Їњ системи, п≥дпор¤дковуютьс¤ њњ законам: адже за тривалу еволюц≥йну ≥стор≥ю свого розвитку житт¤ б≥олог≥чних орган≥зм≥в сформувалос¤ саме завд¤ки цим ритмам.
—учасн≥й науц≥ в≥дом≥ закони взаЇмозвТ¤зку м≥ж енерг≥Їю, ≥нформац≥Їю ≥ управл≥нн¤м. Ѕ≥оритми н≥би звод¤ть разом енергетичну, ≥нформац≥йну ≥ управл≥нську характеристики. ќсь чому б≥олог≥чн≥ ритми Ц дуже тонкий ≥ точний важ≥ль дл¤ управл≥нн¤ життЇд≥¤льн≥сть людини. ¬они дозвол¤ють заздалег≥дь розрахувати х≥д процес≥в в орган≥зм≥: ¤кщо порушилось управл≥нн¤, ¤кийсь процес чи порушилась функц≥¤ ¤коњсь системи, то на ранн≥й стад≥њ можна визначити в≥дхиленн¤.
Ѕ≥оритмолог≥¤ дозвол¤Ї не лише визначати, а й прогнозувати, передбачати той стан орган≥зму, ¤кий характеризуЇтьс¤ ¤к стан на меж≥ хвороби, ¤кий ≥ визначаЇ межу орган≥зму. Ѕ≥оритмолог≥¤ допомагаЇ визначити межу, коли може настати перевищенн¤ можливостей орган≥зму ≥ виникнути серйозне порушенн¤ у ньому. «наючи, що межа не дана кожному ≥з нас раз ≥ назавжди, вона п≥дказуЇ ¤к в≥дсунути њњ дал≥, ¤к поширити Утеритор≥ю можливостейФ орган≥зму Ц тренуванн¤м, зб≥льшенн¤м навантаженн¤ тощо.
ќсновн≥ положенн¤ ергоном≥ки
≈ргоном≥ка (в≥д грець. ergon Ц робота ≥ nomos Ц закон) Ц наукова дисципл≥на, що комплексно вивчаЇ людину в конкретних умовах њњ д≥¤льност≥ в сучасному виробництв≥, а також трудову д≥¤льн≥сть людини у систем≥ Улюдина-машина-середовищеФ з метою њњ ефективност≥, безпеки та комфорту.
≈ргоном≥ка виникла у звТ¤зку ≥з значним ускладненн¤м техн≥чних засоб≥в ≥ умов њх функц≥онуванн¤, суттЇвими зм≥нами трудовоњ д≥¤льност≥ людини. «а цих обставин р≥зко зросла Уварт≥стьФ помилки людини при управл≥нн≥ складними системами. “ому при проектуванн≥ новоњ ≥ модерн≥зац≥њ ≥снуючоњ техн≥ки особливо важливо враховувати можливост≥ ≥ особливост≥ людей, ¤к≥ будуть њњ використовувати. ѕри вир≥шенн≥ такого типу задач необх≥дно узгоджувати м≥ж собою окрем≥ рекомендац≥њ психолог≥њ, ф≥з≥олог≥њ, г≥г≥Їни прац≥, соц≥альноњ психолог≥њ та повС¤зати њх в Їдину систему вимог до того чи ≥ншого виду трудовоњ д≥¤льно-ст≥ людини. “ерм≥н Уергоном≥каФ запропонував ще у 1857 роц≥ польський природодосл≥дник ¬. ястшембовський. як самост≥йна нау-кова дисципл≥на ергоном≥ка сформувалась п≥сл¤ 1949 року.
Ћюдина, машина ≥ навколишнЇ середовище розгл¤даютьс¤ в ергоном≥чних досл≥дженн¤х ¤к складна система. ќсновний обТЇкт досл≥джень ергоном≥ки Ц система Улюдина-машинаФ.
≈ргоном≥ка виконуЇ так≥ функц≥њ:
Ц вивчаЇ характеристики людини, машини ≥ середовища, ¤к≥ про¤вл¤ютьс¤ в умовах њх взаЇмозвТ¤зку;
Ц розробл¤Ї методи врахуванн¤ цих фактор≥в при модерн≥зац≥њ д≥ючих ≥ створенн≥ новоњ техн≥ки ≥ технолог≥њ;
Ц вивчаЇ проблеми доц≥льного розпод≥лу функц≥й м≥ж людиною та машиною;
Ц визначаЇ критер≥њ оптим≥зац≥њ системи Улюдина-машина-середовищеФ (—Ћћ—) з урахуванн¤м можливостей ≥ особливостей працюючоњ людини, специф≥ки експлуатац≥њ техн≥чних систем ≥ фактор≥в довк≥лл¤.
 омплексний п≥дх≥д, характерний дл¤ ергоном≥ки, дозвол¤Ї одержати всеб≥чне у¤вленн¤ про трудовий процес ≥ тим самим в≥дкриваЇ широк≥ можливост≥ його удосконаленн¤. ≈ргоном≥ка вир≥шуЇ також р¤д проблем, визначених у системотехн≥ц≥: оц≥нка над≥й-ност≥, точност≥ ≥ стаб≥льност≥ роботи оператор≥в, досл≥дженн¤ впливу психолог≥чноњ напруженост≥, втоми, емоц≥йних фактор≥в ≥ особливостей нервово-псих≥чноњ орган≥зац≥њ оператора на ефективн≥сть його д≥¤льност≥ в систем≥ Улюдина-машинаФ, вивченн¤ пристосуванн¤ та творчих можливостей людини.
Ћюдину, що працюЇ за допомогою машини, будемо називати оператором. «важаючи на те, що саме цей тип д≥¤льност≥ Ї основним предметом ергоном≥чного досл≥дженн¤, розгл¤немо його психоф≥з≥олог≥чну суть б≥льш детально стосовно безпеки життЇд≥¤льност≥. Ќайб≥льш характерною рисою оператора Ї те, що в≥н позбавлений можливост≥ безпосередньо спостер≥гати за керованим обТЇктом ≥ змушений користуватис¤ ≥нформац≥Їю, що надходить до нього каналами звТ¤зку. “ака д≥¤льн≥сть називаЇтьс¤ д≥¤льн≥стю з ≥нформац≥йними модел¤ми реальних обТЇкт≥в.
Ќайб≥льш суттЇвою особлив≥стю д≥¤льност≥ людини з ≥нформац≥йною моделлю Ї необх≥дн≥сть взаЇмозвТ¤зку в≥домостей, одержаних за допомогою прилад≥в, екран≥в, табло ¤к м≥ж собою, так ≥ з реальними управл¤ючими обТЇктами. 
ќсновн≥ етапи д≥¤льност≥ оператора при вир≥шенн≥ певних завдань:
1) сприйн¤тт¤ ≥нформац≥њ;
2) оц≥нка ≥нформац≥њ, њњ анал≥з та узагальненн¤ на основ≥ заздалег≥дь заданих або сформованих критер≥њв оц≥нки.
ѕроблемами взаЇмод≥њ людини та машини займаЇтьс¤ також ≥нженерна психолог≥¤, що зТ¤вилась ¤к розд≥л ≥ психолог≥њ, ≥ ерго-ном≥ки, завданн¤ми ¤коњ Ї:
Ц вивченн¤ впливу психолог≥чних фактор≥в на ефективн≥сть системи Ћћ—;
Ц анал≥з функц≥њ людини у систем≥ Ћћ—, вивченн¤ структури та класиф≥кац≥њ д≥¤льност≥ оператора;
Ц вивченн¤ процес≥в переробки ≥ ≥нформац≥њ людиною-оператором;
Ц розробка принцип≥в ≥ метод≥в профес≥йного добору ≥ п≥дготовки оператор≥в у систем≥ Ћћ—.

<< попередн¤     зм≥ст     наступна >>