Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

Кам’янець-Подільський Військово-інженерний інститут при Подільській Державній аграрно – технічній академії

Кафедра «Цивільної оборони МНС України»

засоби малої механізації

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Рекомендовано для вивчення у військах

Цивільної оборони

Автор: викладач кафедри Цивільної оборони

майор Толкунов Ігор Олександрович

м. Кам’янець-Подільський

2001 рік

А Н О Т А Ц І Я

на виконану наукову роботу

по темі :

“Засоби малої механізації”

(навчальний посібник по організації та методиці підготовки до дій за призначенням військ Цивільної оборони)

Почата : 20 жовтня 2000 року

Закінчена : 20 грудня 2001 року

- актуальність роботи:

МНС України придає виключно велике значення проблемі підготовки молодших спеціалістів для військ сил Цивільної оборони України. В світі положень та задач, які висунені Міністром України генералом-армії Дурдинцем В.В. “Про подальше вдосконалення системи підвищення кваліфікації керівного та командно-начальствуючого складу” на кафедрі проводяться наукові дослідження по підвищенню якості та ефективності навчального процесу в ВІІ.

- повнота розкриття теми:

Назва теми не дозволяє зробити суб’єктивний висновок про повноту її розкриття. При складанні цього посібника автор ставив перед собою задачу дати читачам саму загальну і необхідну інформацію для з’ясування що ж таке ЗММ, де і як їх можна використовувати. Подальше і більш поглиблене вивчення цих пристроїв надається самим курсантам.

- об’єм проводимих власних досліджень:

- практична цінність робот :

Посібник призначений для курсантів та професорсько-викладацького складу інституту та для підготовки молодших спеціалістів у військах Цивільної оборони. Розглянутий та затверджений на засіданні кафедри ЦО, Протокол № ___ від ______ 20__ року, в якості навчального посібника з дисципліни «Спеціальна техніка та засоби механізації підрозділів військ Цивільної оборони».

Виконавець : майор Толкунов І.О.

ПЕРЕДМОВА

В цьому навчальному посібнику міститься навчальний матеріал, що стосується призначення, штатної належності, будови, тактико-технічної характеристики, принципу дії, застосування, порядку, обсягів і строків технічного обслуговування засобів малої механізації, які знаходяться на озброєнні в рятувальних, інженерно-технічних (механізованих), піротехнічних, пожежних підрозділах військ Цивільної оборони.

Автор дотримувався мети узагальнити матеріал по всім типам засобів малої механізації, які при роботі споживаються від різних джерел енергії: мускульної, механічної, електричної, пневматичної, гідравлічної.

В першому розділі посібника дана загальна класифікація засобів малої механізації, надаються пропозиції по підбору засобів малої механізації (ЗММ), вказуються їхні переваги та недоліки.

У другому розділі розглядаються питання призначення, будови, тактико-технічних характеристик, штатного призначення, застосування засобів малої механізації. Матеріал подається у відповідності до пункту 1.2 “Класифікація засобів малої механізації”. Тобто, згідно з класифікацією за родом виконуємих робіт, ці групи розподіляються на підгрупи за родом енергії живлення, для кожної підгрупи наводиться приклад засобу малої механізації і розглядаються питання призначення, штатної належності, будови, тактико-технічної характеристики, принципу дії, застосування, порядку, обсягів і строків технічного обслуговування даного засобу малої механізації.

Цей посібник доцільно використовувати при вивченні теми № 1 «Засоби малої механізації» з дисципліни «Спеціальна техніка та засоби механізації підрозділів військ Цивільної оборони» та теми № 5 «Застосування засобів малої механізації та інших пристроїв при проведенні рятувальних робіт в різних осередках ураження» з дисципліни «Рятувальна підготовка», а також для навчання та самостійної підготовки курсантів ВІІ при ПДАТА за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями підрозділів (частин, з’єднань) Сухопутних військ», за спеціалізацією «Застосування та управління діями механізованих підрозділів сил Цивільної оборони», «Застосування та управління діями інженерних підрозділів сил Цивільної оборони для знешкодження боєприпасів» по тематиці, яка приведена вище, а також для підготовки молодших спеціалістів у військах сил Цивільної оборони України.

При складанні цього посібника автор ставив перед собою задачу дати читачам саму загальну і необхідну інформацію для з’ясування що ж таке ЗММ, де і як їх можна використовувати. Подальше і більш поглиблене вивчення цих пристроїв надається самим курсантам.

РОЗДІЛ 1

1.1. Вступ.

Засоби малої механізації (ЗММ) широко застосовуються для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, особливо при виконанні завдань, покладених на аварійно-рятувальні, інженерно-технічні (механізовані), піротехнічні, пожежні підрозділи сил Цивільної оборони.

До засобів малої механізації відносяться машини, механізми та пристрої, які застосовують відповідно до їх призначення і технічних можливостей для підвищення ефективності, а також для механізації різних робіт, які виконують війська сил Цивільної оборони України.

Відповідно до свого призначення засоби малої механізації застосовуються для:

n пошуку і рятування людей, які знаходяться під завалами, у зруйнованих або пошкоджених будівлях та спорудах;

n розчищення та влаштування проходів в завалах;

n розбирання завалів та відкопування завалених захисних споруд;

n обвалювання або укріплення конструкцій, які загрожують обвалом;

n відкриття місць аварій на комунально-енергетичних мережах;

n пророблення проходів у завалах та обвалювання пошкоджених споруд вибуховим способом;

n відкачування води з заглиблених приміщень і подачі води при гасінні пожеж;

n подачі повітря у завалені захисні споруди.

Засоби малої механізації - взагалі ручні машини. Це такі машини, рух робочого органу яких здійснюється за допомогою двигуна або первинного приводу, а допоміжні рухи та управління самою машиною здійснюється вручну, при цьому в процесі роботи маса машини повністю або частково сприймається руками того, хто з нею працює.

Пристрої та механізми дають можливість виконувати різні види робіт із застосуванням сили м’язів людини.

В цілому ж засоби малої механізації підвищують продуктивність ручної праці у 5-10 разів (в порівнянні з ручною працею), значно знижують трудомісткість, підвищують якість технологічних операцій та, що є найважливішим, скорочують час виконання тієї чи іншої операції, що дуже важливо при виконанні рятувальних та інших невідкладних робіт (РІНР).

Особливості застосування засобів малої механізації:

n малий фронт робіт;

n робота не тільки вдень, а й вночі з обмеженим освітленням;

n робота в умовах хаотичного нагромадження різних конструкцій та уламків;

n робота в ущільнених умовах.

Обирання засобів малої механізації при проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт (РІНР) повинне залежати від конкретних умов і самого осередку ураження (вибух, аварія на комунально-енергетичних мережах (КЕМ), зсув, повінь, пожежа і т. ін.), від ступені зруйнування об’єкта, наявності електричних мереж і т.д.

1.2. Класифікація засобів малої механізації.

Засоби малої механізації класифікуються за:

n родом робіт, що виконуються:

До них відносяться:

1. Вантажопідйомні засоби та механізми.

2. Машини і пристрої для руйнування (різання) конструкцій і матеріалів.

3. Водовідкачувальні засоби.

4. Прилади для проведення аварійно-відновлювальних робіт.

n за родом енергії живлення та приводу:

1. Ручні (м’язові);

2. Моторизовані;

3. Електричні;

4. Пневматичні;

5. Гідравлічні;

6. Уніфіковані (зі змінними приводами).

1.2.1. Вантажопідйомні засоби та механізми

До них належать:

1. Блоки:

n рухомі;

n нерухомі.

2. Поліспасти:

n силові;

n швидкісні;

n ступеневі.

3. Талі:

n з ручним приводом;

n з електричним приводом.

4. Лебідки та механізми тягові:

n з ручним приводом;

n з мотоприводом;

n з електричним приводом;

n гідравлічні.

5. Домкрати:

n рейкові;

n гвинтові;

n гідравлічні;

n пневматичні.

1.2.2. Машини та пристрої для руйнування (різання) конструкцій та матеріалів

Вони розподіляються на машини та пристрої для:

1. Різання металів:

n ручний інструмент (ножівки, ножиці і т.ін.);

n мотоінструмент (мотопилки з приставками для різання металів);

n електроінструмент (машинки шліфувальні для різання металів і т.ін.);

n пневмоінструмент (машинки пневматичні шліфувальні для різання металів і т.ін.);

n гідроінструмент (гідроножиці, кусачки і т.ін.);

n пристрої для газо-кісневого різання металів.

2. Різання конструкцій з дерева:

n ручний інструмент (пили, ножівки);

n мотоінструмент (мотопилки);

n електроінструмент (електропилки).

3. Руйнування бетону, скельних порід та інших подібних матеріалів:

n мотоінструмент:

а) ударної дії (відбійні молотки, мотобетоноломи);

б) ударно-обертової дії (мотоперфоратори);

в) обертової дії (мотобури).

n пневмоінструмент:

а) ударної дії (пневматичні відбійні молотки, ломи, бетоноломи);

б) ударно-обертової дії (пневмоперфоратори);

n електроінструмент:

а) ударної дії (електричні відбійні молотки);

б) ударно-обертової дії (бурове обладнання, машинки ручні свердлильні);

в) обертової дії (електробури).

n гідроїнструмент:

а) ударної дії (молотки гідравлічні, гідроклини)

1.2.3. Водовідкачувальні засоби

До водовідкачувальних засобів відносяться:

n ручні насоси (типу БКФ);

n електронасоси (типу «Гном»);

n мотопомпи.

1.2.4. Уніфікований інструмент - це комплекти із змінними приводами або зі змінними пристроями до одного типу приводу (комплект «Солітон», комплект УМК-4).

1.3. Порядок підбору засобів малої механізації.

Засоби малої механізації поставляються у війська Сил Цивільної оборони України як окремими засобами (мотоперфоратор «Смена»), так і в складі різноманітних комплектів (інженерні електростанції ЕСБ-8і, ЕСБ-4 іг та інші електротехнічні засоби, ВФС-2,5, мотопомпи МП-600, МП-800, МП-1200, МП-1600 і т.д.). Кожен ЗММ має особливості застосування при проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт, а також свої переваги і недоліки, які знаходяться в залежності від роду енергії живлення виконуючого механізму. Тому найбільш вдале виконання РІНР залежить від обізнаності офіцера Сил Цивільної оборони України по укомплектованості свого підрозділу штатною технікою та засобами малої механізації, оснащення приданих підрозділів або підрозділів забезпечення. І саме головне - можливості засобів в різноманітних умовах.

Тому для правільного застосування засобів малої механізації при проведенні РІНР необхідно знати ситуацію на об’єкті (місці) аварії або катастрофи, а також визначні особливості при експлуатації ЗММ:

1.3.1. Ручні (м’язові) ЗММ: приводяться в дію тільки м’язовою силою людини. Вони постійно готові до використання, не вимагають об’ємних знань для їх експлуатації. Температурний режим застосування практично не обмежений. Головний недолік - невелика потужність цих засобів, при проведенні деяких видів робіт мають малу працездатність, наприклад, при відкачуванні води із затопленої споруди.

1.3.2. Пневматичні ЗММ: зручні, прості в будові і експлуатації, виконують широкий спектр робіт (відбійні, бурильні роботи). Негативні особливості: потребують значну кількість експлуатаційних матеріалів (мастила, пального), необхідний потужний двигун для приводу в дію компресора. Є обмеження по довжині шлангів, які з’єднують ресивер компресора та інструмент, як правило, 10-20 метрів. В мережу необхідно включати вологопоглиначі. При температурі -5⁰С молотки і перфоратори перемерзають через кожні 20-30 хвилин роботи. При температурі -16⁰С робота практично неможлива. При роботі з пневматичним інструментом необхідні спецодяг, чоботи, рукавиці. Пневматичними ЗММ неможна працювати поблизу ацетиленових генераторів. При роботі з пневматичними ЗММ необхідно стежити за робочим тиском. При тиску нижче, ніж визначено технічною документацією, працездатність і потужність засобів знижується. Якщо ж тиск перевищує нормативне значення, то це може призвести до виходу з ладу ЗММ або травмування оператора.

Простота будови, експлуатація і порівняна тривалість безперервної роботи дозволяє виконувати РІНР пневматичними ЗММ позмінними обслугами.

1.3.3. Електричні ЗММ: потужні засоби, коефіцієнт корисної дії вище ніж у пневматичних ЗММ, а експлуатаційні втрати нижче у 4-5 разів. Мають велику свободу застосування, тому що споживчі кабелі дозволяють велику відстань від джерела електричної енергії до місця роботи.

Недоліки - електричні ЗММ більш небезпечні в роботі, потребують більш конкретних знань по будові, по класу безпеки (1, 2, 3 групи допуску по електробезпеці). Мають обмеження по режиму безперервної роботи (6 хв - робота / 4 хв - відпочинок). Неможна працювати у вибухонебезпечних середовищах при визначеній напрузі. Електроперфоратори (з вакуумним ударним механізмом) бурять отвори тільки у вертикальному положенні буром вниз. Електричні молотки (з вакуумним ударним механізмом) застосовуються тільки для роботи з горизонтальною і вертикальною поверхнею і не можуть використовуватись в вертикальному положенні інструментом вверх або в нахилі у восходящому положенні.

Для електричних засобів (крім водовідкачуючих засобів) в нашій кліматичній зоні обмежень по температурі застосування практично немає.

1.3.4. Гідравлічні ЗММ: мають дуже велику потужність при невеликій масі, мобільні. Можуть застосовуватися у вибухонебезпечних середовищах. Недоліки - зниження працездатності при негативних температурах із-за загустіння гідравлічної рідини. Прочність з’єднувальних шлангів повинна бути високою. Несправність шлангів робить засіб безкорисним (якщо ЗММ не має вбудованого насоса). Не відпрацьоване, на цей час, забезпечення змінними робочими органами (різці для кусачок, ножиць, різаків і т.ін.).

Таким чином, враховуючи дані розвідки району аварії (осередку ураження), природні умови та знаючи наявні ЗММ, можна прийняти остаточне рішення на виконання РІНР.

РОЗДІЛ 2

2.1. Вантажопідйомні засоби та механізми.

До найпростіших вантажопідйомних засобів відносяться блоки та поліспасти.

2.1.1. Блок - це вантажопідйомний пристрій, який застосовують для зміни напрямку тягового зусилля.

Конструктивно блоки розподіляють на:

n рухомі;

n нерухомі.

Блок складається з обойми (корпуса) та робочого колеса із жолобом.

Нерухомий блок: призначається для зміни напрямку пересування вантажу.

P = (Н) , де

n_б

P - зусилля;

W п_б - коефіцієнт корис-

ної дії;

п_б= 0,9 - 0,95;

Q - маса вантажу.

Мал. 2.1.

Рухомий блок: це блок, вісь якого здійснює поступальний рух при переміщенні вантажу.

P Q

Р P = ------ (H)

2 n_б

Мал. 2.2.

Блоки є складовими частинами поліспастів.

Поліспаст: система рухомих та нерухомих блоків, закріплених у обоймах і обігнутих гнучким робочим органом (канатом). Застосовуються з метою вигравання у силі, яка прикладається для пересування вантажу. Основна характеристика поліспастів це кратність, тобто число, що характеризує у скільки разів зусилля, необхідне для пересування вантажу, менше ваги вантажу. Кратність визначається відношенням числа несучих ниток канату, на якому підвішано вантаж, до числа тягнучих ниток канату.

Нерухомий блок

V_p

Р Т₁ Т₂ Рухомий блок

V_Q

Мал. 2.3.

Силові поліспасти:

Q Q

P = ------- = ------ (H), де

a n_n K

а – кратність

поліспасту;

V_p V_p а = 2п при парному

числі блоків;

Р Т₁ Т₂ Т₃ Р Т₁Т₂ Т₃ Т₄ а = 2п+1 при непар-

ному числі

блоків;

п_п= п_б^н, н – кількість

блоків (роликів);

К - коефіцієнт, який

залежить від

загальної кілько-

сті ниток

поліспасту;

Мал. 2.5.

Мал.2.4.

V_QQ V_Q Q

V_p

V_Q= ------ - швидкість вантажу.

Коефіцієнт «К» щодо поліспастів з різною

кількістю роликів

Таблиця 2.1.

Кількість робочих ниток по-ліспасту

Загальна кількість роликів у блоках по-ліспасту

Коефіці-єнт К

1,94

2,82

3,56

4,43

5,17

5,86

6,51

7,12

7,69

8,23

8,7

Піднімання ваги до 2-3 т може проводитись за допомогою поліспасту вручну, шляхом застосування зусиль одного або кількох чоловік до збігаючого кінця канату. У випадку потреби підйому більшої ваги збігаючий кінець канату (тросу) може бути приєднаний до лебідки.

Швидкісний поліспаст:

V_Q = a V_p;

Q Мал.2.6.

Ступеневий поліспаст:

P = -------- ; де

2³n³

3 - кількість блоків;

2 - кратність блока.

Мал. 2.7.

2.1.3. Талі - це особливий різновид поліспастів, у яких передбачена можливість самогальмування, що забезпечує автоматичну зупинку вантажу, який піднімають на необхідну висоту. Механізм гальмування, як правило, черв’ячного типу. Талі випускають вантажопідйомністю 1-5 тон.

Розрізняють талі:

n з ручним приводом;

n з електричним приводом.

Ручні талі розподіляються на

n черв’ячні талі;

n важільні талі.

Черв’ячні талі призначені для піднімання вантажів на незначну висоту.

Важільні талі використовують для натягування телефонних і електропроводів, для підтаскування різноманітних вантажів до місця вантажу та для інших допоміжних робіт.

Для піднімання вантажу, важелю надається коливальний рух. Зуб фіксатора, що зачіпляється з трещіткою, повертає її. Разом з трещіткою, за допомогою гальмуючого гвинта, ведучий вал із зірочкою, яка передає поступальний рух ланцюгу з підвішеним вантажем. Зупиняють вантаж у потрібному положенні гальмуючим гвинтом.

Технічні характеристики талей з ручним приводом

Таблиця 2.2.

№

з/п

Показник

Черв’ячні талі

Важі-льні талі

Вантажопідйомність, т

Висота піднімання, м

Будівельна висота, мм

Вантажний ланцюг

Швидкість піднімання вантажу при швид-кості ріху тягового ланцюга 30 м/хв, м/хв

Габаритні розміри, мм:

- довжина

- ширина

Вага з ланцюгом, кг

630

0,3

285

240

630

0,6

610

210

320

0,3

360

1150

0,23

458

474

172

950

0,3

360

1150

0,23

458

474

140

2,2

пласт.

0,39

660

130

Заходи безпеки при роботі з талями

Черв’ячні і важільні талі при короткочасній роботі обслуговує один працівник, а при підніманні тяжких вантажів або при тривалій роботі - два працівника.

Таль будь-якої конструкції і вантажопідйомності повинна мати металеву табличку де вказано: завод-виробник,

вантажопідйомність, дата опробування та клеймо відділу технічного контролю (ВТК).

Через кожні 12 місяців талі проходять освідоцтво. Незалежно від строків технічного освідоцтва після кожної установки перед роботою слід випробувати талі під навантаженням.

При огляді і випробуванні талі необхідно звертати увагу на справність ланцюга і гальмів, знос черв’яка, черв’ячного колеса, зірочки, підшипників і гачків.

При виконанні робіт за допомогою талей, необхідно виконувати наступні заходи безпеки:

n забороняється у процесі роботи змащувати зборочні одиниці талі;

n після закінчення роботи або в перерві неможна залишати вантаж в підвішеному стані;

n при підніманні граничного (по вантажопідйомності талі) вантажу, його слід припідняти на декілька сантиметрів від землі (підлоги) і тільки пересвідчившись у сійкості опор і надійності підвіски талі можна продовжувати піднімання;

Вихідні нормативні дані і строки проведення випробувань пристроїв і приладів вертикального транспорту малої вантажопідйомності приведені у таблиці 2.2.

При незадовільних результатах статичних випробувань динамічні випробування не проводять. Динамічні випробування заключаються у повторних підніманнях і опусканнях вантажу. При статичному випробуванні пробний вантаж повинен знаходитись на висоті приблизно100 мм від землі або підлоги.

Канати і ланцюги при випробуваннях повинні витримувати випробувальне навантаження без поривів, без примітного місцевого подовження (канати) і розтягування окремих ділянок (ланцюги).

Статичне / динамічне навантаження і строки випробувань

підйомних пристроїв і приладів

Таблиця 2.3

№

з/п

Найменування приладу,

пристрою

Навантаження при випробуваннях, кг

приймальні і після КР

періодичні

Лебідки ручні і важільні

Талі черв’ячні і важільні

Блоки і поліспасти

Домкрати гвинтові і рейкові

1, 25 Р_н/ 1,1 Р_н

1,1 Р_н / Р_н

Примітки: 1. Р_н - допустиме робоче навантаження, кг;

2. Періодичність випробувань - 1 раз на рік, тривалість статичних випробувань - 10 хвилин.

2.1.4. Лебідки - використовуються для піднімання, опускання або пересування вантажів при проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт, це найбільш поширений механізм для підйому великої ваги, а також для пересування її в горизонтальному напрямку при витяганні елементів конструкцій та обладнання завалів.

Лебідка - це вантажопідйомна машина, у якої канат при підйомі або підтягуванні вантажу намотується на барабан.

В залежності від засобу приведення в дію вони розподіляються на:

n ручні;

n механічні.

Механічні у свою чергу приводяться у дію:

n електромоторами;

n двигунами внутрішнього згорання.

Ручні лебідки звичайно виробляють барабанними, вони складаються з станини, на щоках якої укріплені підшипники. У підшипниках встановлено вал, який несе на собі зубчасте колесо, котре заціплено з зубчастим колесом, що знаходиться на валу барабана. Барабан приводиться у дію вручну від вала з насадженим на нього зубчастим колесом та рукояткою. На барабані закріплено канат, за допомогою якого піднімається вантаж. На валу рукоятки закріплено гальмуючий пристрій.

В ручних лебідках частіше всього використовуються два типи гальмів:

n пластинчастий;

n стрічковий.

Крім гальмів, більшість лебідок мають стопорний пристрій - храповик з защіпкою. Призначення храповика - утримувати вантаж, якій піднімається, на будь-якій висоті.

Тактико-технічні характеристики ручних лебідок

Ручна важільна лебідка вантажопідйомністю 1,5 т

та тяговий монтажний механізм МТМ-1,6

Таблиця 2.4.

№

з/п

Найменування

показнику

Лебідка

Механізм тягнучий МТМ-1,6

Максимальне тягнуче зусилля, кН (тс);

Подача каната за один хід важеля, мм;

Діаметр канату, мм;

Довжина каната з гачком, м;

Вага без каната, кг;

Загальна вага, кг;

Обслуга, чол.

14,7 (1,5)

26-35

1-2

15,7 (1,6)

15,5

30,5

1-2

Ручні облегчені лебідки

Таблиця 2.5.

№

з/п

Найменування

показнику

Тип лебідки

РЛМ-0,25

РЛМ-0,5

РЛМ-1

Вантажопідйомність, кг;

Зусилля на рукояті, Н (кгс);

Діаметр канату, мм;

Середня швидкість намотування на барабан, м/мін:

- на 1-й швидкості:

- на 2-й швидкості:

Вага, кг;

- без каната:

- з канатом:

250

98-147

(10-15)

6,2

13,5

12,8

17,6

500

98-147

(10-15)

7,4

1,4

4,75

27,6

1000

118-157

(12-16)

0,65

2,4

Мал. 2.10. Ручна лебідка

СТД-999/1

Ручна лебідка СТД-999/1

Таблиця 2.6.

№

з/п

Найменування

показника

СТД-999/1

Вантажопідйомність, кг;

Висота піднімання, м;

Привід

Габаритні розміри, мм;

Вага, кг.

500

до 15

Ручний

275-145-280

7,9

Мал. 2.11. Черв’ячна ручна лебідка ЛРЧ – 0,5

Ручна малогабаритна лебідка ЛРМ-1, лебідка ЛР-0,7

та лебідка черв’ячна ручна ЛЧР-0,5

Таблиця 2.7.

№

з/п

Найменування

показника

ЛРМ-1

ЛР-0,7

ЛЧР-0,5

10.

11.

Тягове зусилля, кН (кгс);

Діаметр барабана, мм;

Діаметр канату, мм;

Число шарів навивання канату

Редуктор

Передавальне число редуктора

Канатомісткість бара- бана, м;

Довжина привідних рукояток, мм;

Габаритні розміри, мм;

Вага, кг.

2,5 (250)

165

6,2

черв’ячний

130

300

490-750-500

6,9 (700)

черв’ячний

632-450-735

125

5 (500)

6,2

черв’ячний

285-180-305

Лебідки з машинним приводом бувають нереверсивними або реверсивними, фрікционними або з жорстким зв’язком каната і барабана, однобарабанні і двохбарабанні, одношвидкісні і двохшвидкісні, з циліндричними і коноідальними барабанами.

На мал. 2.12, 2.13 показаний найбільш поширений тип однобарабанних реверсивних електричних лебідок Т-66Д, ЛЛ-10 та ЛМ-1М. Згідно з ДЕСТ 2914-80 однобарабанні реверсивні електричні лебідки мають тягове зусилля 4,0; 6,3; 10,0; 12,5; 20,0; 32,0; 50,0 кН. Їх використовують при будівельних і монтажних роботах, а також для комплектування підйомників.

Мал. 2.12. Лебідки Т66Д (а) та ЛЛ-10 (б)

Мал. 2.13. Монтажна елек-трична лебідка ЛМ-1М

Тактико-технічні характеристики лебідок

з електричним приводом

Таблиця 2.8.

№

з/п

Найменування показника

Лебідка з тяговим зусиллям 1,2 кН

(125 кгс)

ЛТ-40

Комбі-нована ЛК-1

Т-66Е

Т-66В

Вантажопідйомність, т;

Швидкість навивки каната, м/хв;

Канатоємкість барабана, м;

Діаметр каната, мм;

Тип електро-двигуна;

Потужність електродвигунакВт;

Частота обертів, об/хв;

Габаритні розміри, мм;

Вага лебідки з канатом, кг;

0,125

12,7

4,8

АОЛ-31-4

0,6

1460

510-310-345

0,235

45,6

6,2

Від сверд-ла ЕД-1 (ЕД-15)

1,0

2700

608-505-405

55,5

0,250

15,0

115

6,2

Від сверд-ла СЕР-19м

1,2

810-820-530

100

0,320

6,8

АОС-42-4Щ2

2,8

1275

750-790-500

250

0,500

32,4

7,7

АОС-42-2Щ2

2,8

2670

800-785-735

270

Продовження таблиці 2.8.

№

з/п

Найменування показника

С-929

Реверсив-на Т-66Д

Монтажна МЕЛ-1,5-219

ЛЛ-10 для допоміжних робіт

Вантажопідйомність, т;

Швидкість навивки каната, м/хв;

Канатоємкість барабана, м;

Діаметр каната, мм;

Тип електро-двигуна;

Потужність електро-двигуна, кВт;

Частота обертів, об/хв;

Габаритні розміри, мм;

Вага лебідки з канатом, кг;

0,500

28,8

7,7

АОСЕ-

42-Щ

2,8

1300

860-690-720

230

0,530

27,6

8,1

АОС 2-

31-4

3,0

810-870-570

250

1,500

10,2

11,5

АОС 2-

31-4

3,0

1360

1350-960-1000

645

1,600

100

9,9

АО 2-51-4Щ2

7,5

1040-940-585

490

Заходи безпеки при роботі з ручними важільними лебідками

При виконанні рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт із застосуванням ручних важільних лебідок

ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

n підіймати і переміщувати вантажі, вага яких перевищує номінальне тягове зусилля лебідки;

n працювати з лебідкою, у якої канат має вузли, скручування і надломи, а також природне зношення і корозію ниток у пасмах завивки вище допустимих норм;

n працювати одночасно важелями переднього та зворотного ходу;

n знаходитись у площині коливання важеля.

Щодо роботи зі з’ємною телескопічною лебідкою - розсувний важіль повинен бути надійно закріплений.

Як при підготовці до роботи, так і в період її виконання, необхідно постійно перевіряти надійність кріплення лебідки до опори і гачка до вантажу, що переміщується, наявність люфту відтяжки відкривання стискачів і надійність запору з’ємного телескопічного розсувного важеля на рукоятці переднього ходу.

Слід постійно слідкувати за тим, щоб у стиках кришок тягового механізму не з’являлось деформацій.

Вихідні нормативні дані і строки випробувань лебідок приведені у табл. 2.3.

2.1.5. Домкрати

Домкрати - застосовують для піднімання елементів конструкцій будівель (споруд) при проведенні рятувальних робіт. Вони піднімають вагу на, порівняно, невелику висоту. Домкрати бувають:

n рейкові;

n гвинтові;

n гідравлічні;

n пневматичні.

Рейкові та гвинтові домкрати бувають вантажопідйомністю від 1 до 20 тон. Максимальна висота піднімання - 30-40 см.

Гідравлічні домкрати застосовуються головним чином при підніманні великої ваги. Їх вантажопідйомність сягає 750 тон. Висота піднімання ваги, як правило, не перевищує 15 см.

Пневматичні домкрати призначені для переміщення та піднімання великогабаритних об’єктів при ліквідації наслідків аварій і катастроф. Позитивна риса пневматичних домкратів полягає у тому, що їх можна заводити у вузькі щілини, що дуже важливо при вилученні потерпілих з під уламків зруйнованих будівель та споруд.

Рейкові домкрати (мають тільки ручний привід) призначені для піднімання вантажів, які не вимагають точності встановлення на чітко визначеній висоті і уявляють з себе корпус, в якому ходить зубчата рейка, споряджена зверху піднімальною головкою, а знизу башмаком, який виступає з корпусу.

По своїй конструкції можуть бути:

n важільно-рейковими;

n зубчасторейковіми.

Головка і башмак служать для піднімання вантажів. Зубчата рейка приводиться в дію рукояткою, яка з’єднана з рейкою шестернею, що безпосередньо чіпляє рейку, а в більш складних домкратах, ще й з проміжними зубчатими передачами. Один з валів передач забезпечений гальмовим пристроєм - храповиком.

Мал. 2.14. Рейковий домкрат ДР - 7

Приклад найпростішого рейкового домкрату показаний на мал. 2.15.

головка

шестерня

рейка

корпус домкрата

Мал. 2.15. Спрощена схема рейкового домкрата.

Технічні характеристики рейкових домкратів

Таблиця 2.9.

№

з/п

Найменування показника

ДР-5

ДР-7

Вантажопідйомність на головці, т;

Вантажопідйомність на нижній лапі, т;

Найбільша висота піднімання, мм;

Зусилля на рукоятці, Н/кгс;

Габаритні розміри, мм;

Вага, кг.

350

296/30

175-150-695

350

492/до 50

303-435-755

Обслуговування рейкових домкратів міститься у їх регулярному змащуванні.

Гвинтові домкрати (можуть мати ручний та електричний привід) призначені для піднімання та опускання вантажів при виконанні РІНР.

Мал. 2.16. Гвинтовий домкрат

ДВ – 10

Піднімання вантажу здійснюється за допомогою гвинта, який обертається у бронзовій гайці, що закріплена в корпусі. При обертанні рукоятки у напрямку проти ходу годинникової стрілки - вантаж піднімається, а при зворотному обертанні (після переключення фіксатора собачки) - опускається.

Як правило вони складаються з подвійного телескопічного гвинта та ручного (механічного) приводу до нього.

У корпусі домкрата (у внутрішній нарізці) обертається нижній гвинт із закріпленими на його верхньому кінці гайкою і храповим колесом. Між храповим корпусом і гайкою вільно обертається кільце з двобічною храповою защіпкою. Верхній гвинт вертикально переміщується по нарізці гайки.

Храповий механізм обертає нижній гвинт, переміщуючи його вверх чи вниз. При цьому разом з нижнім гвинтом переміщується і верхній гвинт, однак останній при цьому не обертається.

Первинна висота домкрата при встановленні його під вантаж регулюється попереднім вивертанням верхнього гвинта.

Тактико-технічні характеристики гвинтових домкратів

Таблиця 2.10.

№ з/п

Найменування показника

ДВ-10

ДЛ-10

(з лапою)

Вантажопідйомність, т;

Зусилля на рукоятці при максимальній вантажопідйомності, Н (кгс);

Максимальна висота піднімання, мм;

Габаритні розміри, мм;

Вага, кг.

570 (58)

200

210-150-416

196 (20)

300

185-190-550

Обслуговування гвинтового домкрата міститься в регулярному змащуванні його ковзаючих поверхонь.

Основний недолік рейкових та гвинтових домкратів - це їх низький ККД та невелика швидкість піднімання (опускання) вантажу.

Заходи безпеки при користуванні рейковими та гвинтовими домкратами

Особливість гвинтових домкратів полягає в тому, що вони не можуть самостійно опускатися під дією ваги вантажу, який піднімається, так як за рахунок відповідного кута підйому гвинтової лінії різьби виникає самогальмування.

Опорні головки гвинтових домкратів, у яких обертається гвинт, в процесі роботи не повинні рухатися вільно і не мати великих коливань у вертикальній площині.

Щоб уникнути вигібання гвинта, опорні головки домкратів слід встановлювати під вантажем чітко по центру. Неможна збільшувати довжину рукоятки гвинтового домкрата, щоб не перевищити зусилля, яке можуть витримати його гайки і гвинт. При виконанні робіт необхідно слідкувати, щоб нарізка гвинта не забруднювалася, тому що забруднення спричиняє швидке зношення нарізки. В гайки і гвинт промивають в гасі і змащують консистентним графітним мастилом УСс-А.

Вантаж рейковими домкратами піднімають двома способами. Перший спосіб: розміщують домкрат і піднімають вантаж аналогічно гвинтовому домкрату. Другий спосіб: якщо вантаж, який необхідно підняти, знаходиться нижче піднімальної головки, то піднімання використовується за допомогою лапи домкрата, для чого домкрат встановлюють поруч з вантажем, заводять під нього лапу і потім обертанням рукоятки здійснюють піднімання.

В рейкових домкратах вантаж утримується на висоті храповиком і собачкою, в наслідок чого на стан цих деталей, а також їх осей, слід звертати особливу увагу. При роботі з рейковими домкратами необхідно слідкувати за цілісністю передавальних механізмів, тому що несправність одного з них може призвести до аварії при підніманні вантажів і травмам.

Головний недолік рейкових домкратів - при відкинутій собачці вантаж утримується тільки зусиллям, яке прикладене до рукоятки домкрата. Тому при вискакуванні рукоятки з рук працюючого, вантаж швидко падає, а працівник може бути травмований рукояткою, що обертається.

З точки зору правил техніки безпеки, гвинтові і рейкові домкрати повинні відповідати наступним вимогам:

n опорні поверхні головок і лап повинні мати насічку, що запобігає можливості зісковзування вантажу;

n опорна поверхня лап рейкових домкратів повинна бути розташована під кутом 90⁰ до теоретичної осі рейок;

n опорні поверхні основаній домкратів не повинні бути дуже гладкими, а торці колодок рейкових домкратів слід оковувати і споряджувати шипами (ніжками), щоб уникнути зісковзування у процесі роботи;

n неможна допускати, щоб трещіточні механізми працювали з проскоками собачок по зубцям храповика;

n пружини, що прижимають собачки до храповиків, повинні забезпечувати можливість перекидання собачок рукою без надмірних зусиль (для зміни напрямку обертання);

n вантажні гвинти повинні мати опори для обмеження висоти піднімання, щоб уникнути випадіння гвинта із корпуса;

n при підніманні вантажів необхідно слідкувати за тим, щоб домкрат не опрокинувся, особливо при підніманні вантажу з одного боку;

n зазори в нарізці гвинтових домкратів повинні забезпечувати вільне обертання гвинта від руки, але без зайвої радіальних або повздовжних коливань;

n процес піднімання та опускання для всіх домкратів повинен бути повільним;

n при роботі на м’якому грунті під основу домкрата необхідно підкладати підкладки (як правило, дерев’яні);

n ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ підіймати домкратом вантаж, вага якого перевищує вантажопідйомність домкрата.

При одночасній роботі з декількома домкратами (при підніманні одного вантажу) необхідно слідкувати за тим, щоб піднімання ними здійснювалось з однаковою швидкістю.

При підніманні домкратами металевих конструкцій (деталей), для запобігання зісковзування сталевої головки домкрата, поміж головкою домкрата і поверхнею конструкції, в яку впирається головка, слід підкладувати обрізки дощок.

Гідравлічні домкрати виготовляють з ручним і машинним приводами. Для цих домкратів, як і для гвинтових, характерні плавність хода і точна установка вантажу, що піднімається. В порівнянні з гвинтовими гідравлічні домкрати мають більший ККД, і в порівнянні з рейковими і гвинтовими мають значно більшу вантажопідйомність, як вже вказувалось, - до 750 тон.

Домкрат з ручним приводом, який показаний на мал. 2.17., складається з гідроциліндра, плунжера, ручного поршневого насоса з приводною рукояткою і бачка для мастила. При качанні рукоятки

Мал. 2.17. Гідравлічний спеціальний домкрат ДГС – 1

мастило із бачка надходить під плунжер, в наслідок чого плунжер піднімається разом із вантажем. Для опускання вантажу або плунжера слід повернути вентиль, тоді порожнина гідроциліндра буде з’єднана з бачком і плунжер почне опускатися під дією своєї ваги або вантажу. Швидкість опускання регулюється ступенем відкриття спускного вентиля.

Тактико-технічні характеристики ручних

гідравлічних домкратів

Домкрати гідравлічні спеціальні

Таблиця 2.11.

№

з/п

Найменування показника

ДГС-1

ДГС-2

10.

11.

12.

Вантажопідємність, т;

Максимальна висота піднімання вантажу, мм;

Тиск мастила в циліндрі при мак-симальному навантаженні, МПа (кгс/см²);

Діаметр робочого циліндра, мм;

Діаметр поршня насоса, мм;

Ємкість резервуара, л;

Найбільша висота при викручено-му гвинті, мм;

Найменша висота при вкрученому гвинті, мм;

Питомий тиск на основу при максимальному навантаженні, МПа (кгс/см²);

Зусилля на кінці рукоятки, Н (кгс);

Габаритні розміри, мм;

Вага, кг.

150

34,4 (150)

0,9

570

300

7,35 (75)

196 (20)

170-170-300

16,6

140

39,2 (400)

0,25

485

245

4,80 (49)

223 (23)

210-150-245

7,3

Гідравлічні домкрати облегшені

Мал. 2.18. Гідравлічні облегшені домкрати:

а – ДГО-20; б – ДГО-50, ДГО-100, ДГО-200

Технічні характеристики домкратів облегшених

Таблиця 2.12.

№

з/п

Найменування показника

ДГО-20

ДГО-50

ДГО-100

ДГО-200

Максимальна вантажопід-йомність, т;

Максимальна висота піднімання, мм;

Тиск мастила при макси-мальній вантажопідйом-ності, МПа (кгс/см²);

Діаметр поршня, мм;

Габаритні розміри, мм;

Вага, кг.

2,5

(25)

188-150-170

100

40,2 (393)

125

460-313-220

100

155

38,4 (376)

180

598-375-285

125

200

155

39,9 (391)

250

700-470-304

209

Обслуговування ручних гідравлічних домкратів полягає у своєчасному чищенні зовнішньої поверхні і доливанню мастила в бачок.

Вихідні нормативні дані і строки випробувань домкратів всіх типів приведені у табл. 2.3.

Пневматичні домкрати призначені для переміщення і піднімання крупногабаритних об’єктів при ліквідації наслідків аварій чи катастроф і широко використовуються при проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт.

Пневмодомкрат складається з армованої гумової пневмоподушки (пневмоподушок) зі штуцером для підключення повітряного рукава. Повітряний рукав з’єднує управляючий клапан зі штуцером пневмоподушки. Керуючий клапан, у свою чергу, з’єднується з редуктором тиску, який встановлено на балоні зі стиснутим повітрям чи з пневмомагістраллю, якщо остання забезпечує необхідний тиск.

При виконанні РІНР пневмодомкрат вводиться у вузькі щілини і повітря за допомогою повітряного клапана керує процесом розсування домкрата. При досягненні потрібної висоти піднімання, цей процес можна закінчити. В цьому положенні домкрат утримується керуючим клапаном. Домкрат обслуговує один оператор.

Тактико-технічні характеристики

пневматичних домкратів

Таблиця 2.13.

№ з/п

Найменування

показника

Типорозмір

Тиск повітря, МПа;

Вантажопідйомність, кН;

Розміри:

- довжина

- ширина

Вага, кг (не більше).

0,8

270

2,0

0,8

110

390

4,8

0,8

200

520

7,5

2.2. Машини та пристрої для руйнування (різання) конструкцій та матеріалів

2.2.1. Машини та пристрої для різання металів:

2.2.1.1. Ручний інструмент це найпростіший інструмент для різання металів, до нього відносяться ножівки по металу, ножиці і таке інше.

Основний недолік ручного інструменту - в порівнянні з іншими типами, великий час на виконання робіт та велика трудомісткість, але цей інструмент простий у використанні і обслуговуванні і не вимагає від персоналу додаткових знань і навичок.

2.2.1.2. мотоінструмент для різання металів - це інструмент, який призначений для різання конструкцій з металу, він має привід від двигуна внутрішнього згорання. Прикладом може служити мотопила з приставкою для різання металів ПДС-400.

Мал. 2.19. Дискова мотопилка ПДС-400

Дискова мотопилка ПДС-400 призначена для механізації рятувальних та інших невідкладних робіт при вскритті фюзеляжів повітряних суден і, як правило, входить в комплект пожежних аеродромних автомобілей. Пилка також може бути використана при роботах по вскриттю і розбиранню металевих конструкцій. Первинним двигуном для пилки ПДС-400 служить двигун від бензомоторної пили «Урал».

Дискова пилка складається з двигуна внутрішнього згорання, пильного апарата, прорізного абразивного армованого диска, бачка для пального, рукояток і стартера.

3 4 5 6 7 8

Мал. 2.20. Спрощена принципова схема пили ПДС-400

1 – з’ємний стартер; 2 – маховик; 3 – циліндр; 4 – поршень; 5 – коленвал; 6 – автоматична центробіжна фрикційна муфта; 7 – направляюча консоль; 8 – прорізний диск; 9 – захисний кожух; 10 – натяжний пристрій; 11 – ремінь.

Тактико-технічна характеристика бензомоторної

пилки ПДС-400

1. Управління пилкою ...............……..………...... ручне;

2. Двигун (тип).............................……......внутрішнього згорання,

ноциліндровий,

двохтактний,

карбюраторний;

n максимальна потужність, кВт.…………………..3,65;

n частота обертів при максимальній потужності, об/хв

…………………………………............................5800 + 200;

3. Місткість бачка для пального, л………………....0,78;

4. Пильний апарат:

n тип прорізного диска....……………...........абразивний, армований

сіткою із скловолокна;

n розміри диска, мм:

n діаметр ............…………………………….............. ..400;

n товщина.............……………...………………...............4;

n діаметр посадочного отвору ...............…….................32;

n максимальна глибина пропилу, мм................…........150;

n привід кола..................…………….............кліноремінна передача;

n передаточне число.................……….…………….....1,47;

n вмикання і вимикання......………………....автоматичне, центро-

біжною фрікционною

муфтою;

5. Працездатність при розпилюванні алюмінієвих сплавів, мм/с

……………………………………………………..............80;

6. Швидкість різання на робочій

частоті обертів двигуна, мм/с..……………………....75-80;

7. Габаритні розміри пилки, мм:

n довжина.....………………………………....................880;

n ширина....................………….……………………......320;

n висота...................………….…………………….........420;

8. Вага пилки з повною заправкою, кг (не більше).......12,6.

При виконанні РІНР абразивний круг вводять з легким натиском, поступово збільшуючи частоту обертів двигуна, і слідкують за відповідністю зусилля подачі інструмента потужності двигуна, не допускаючи різкого зниження частоти обертів. Різання об’ємних конструкцій повинно виконуватись при максимальній глибині пропилу, різання листів і обшивок - при мінімальній. При різанні необхідно слідкувати за вірним розташуванням кола відносно пропила, не допускаючи значних відхилень від площини різання. По закінченні різання і при переході до іншого місця слід зменшити частоту обертів двигуна.

Для зупинки двигуна необхідно повністю відпустити важіль управління газом, натиснути на кнопку вимикання двигуна, тримати її в натиснутому положенні до повної зупинки двигуна і потім закрити кран подачі пального. Забороняється зупиняти двигун зніманням ковпачка зі свічки. При повному витраченні пального з бачка можливий підсос з пальним пароповітряної суміші, і двигун може розвивати максимальну частоту обертів навіть при закритій дросельній заслонці карбюратора. У цьому випадку двигун необхідно негайно зупинити, заповнити бачок пальним і повторно запустити пилку.

Правила техніки безпеки при роботі з

бензомоторною пилкою ПДС-400

В процесі експлуатації інструмента необхідно виконувати загальні правила техніки безпеки, що рекомендуються при роботі на мотопилках, а також правила поводження з бензином. (Див. розділ «Мотопилка «Урал»»).

Дозволяється допускати до роботи з інструментом тільки осіб, які проінструктовані і навчені роботі на ньому.

Працювати можна тільки пересвідчившись в повній справності інструмента і надійному закріпленні кола.

При запуску двигуна, пильне коло не повинне торкатися яких-небудь предметів, не можна намотувати трос на ручку. При холостому ході, щоб уникнути розносу, двигун повинен працювати при відпущеному важелі управління газом.

Варіанти виконання горизонтальних і вертикальних прорізів необхідно відпрацьовувати на дерев’яних щитах, товщиною 20-25 мм. Інші варіанти різання відпрацьовуються на різноманітних тематичних профілях, які закріплені в тисках, і листах товщиною до 3,0 мм. Профілі, листовий матеріал і макети повинні закріплюватися так, щоб при різанні не було заклинювань кола в пропилі в результаті деформації або перекосу об’єкта різання. Різання необхідно виконувати з постійним зусиллям подачі, не допускаючи різкого зниження частоти обертів кола. Як початок так і кінець різання, тобто звільнення кола із пропила, повинні здійснюватись повільно без ривків.

Порядок та терміни виконання технічних обслуговувань бензомоторної пилки ПДС-400 аналогічні технічному обслуговуванню бензомоторної пилки «Урал».

2.2.1.3. електроінструмент для руйнування металевих конструкцій

Останнім часом все більш широке застосування знаходять ручні електричні машини. Засоби малої механізації з електричним приводом мають більш високий ККД, який досягає 70 % і є більш економічними за витратами енергії. Експлуатаційні витрати на них у 4-6 разів нижче, ніж на пневматичні ЗММ, тому що для останніх потрібен двигун великої потужності для приводу компресора і спеціальні трубопроводи. Однак електричні ЗММ більш небезпечні в роботі, чутливі до всякого роду перевантажень, мають деякі обмеження в тривалості режиму безперервної роботи.

Електродвигуни ручних машин представляють собою двигуни вмонтованого типу, які є конструктивно невід’ємною частиною всього робочого пристрою, ряд деталей яких загальні як для двигунів, так і для ручних машин в цілому. В ручних машинах використовуються в основному наступні електродвигуни:

n колекторні, однофазного електричного струму промислової частоти 50 Гц, напругою 220 В;

n асинхронні, трьохфазного електричного струму з коротко-замкнутим ротором, промислової частоти 50 Гц та підвищеної частоти 200 Гц, напругою 220 і 36 В.

Працездатність ручних електричних машин залежить, в основному, від їх механічних параметрів (потужності, частоти, робочого інструмента, частоти ударів і т.ін.), якості робочого інструмента, яким обладнана машина, і від її ергономічних показників, з яких найважливіше значення має вага. Головним напрямком підвищення працездатності ручних електричних машин є збільшення їх потужності і зменшення ваги. Потужність двигуна пропорційна обертаючому моменту на валу ротора (якоря) і частоті обертання.

Збільшення крутячого моменту веде до збільшення ваги всієї машини, що, як правило, неприйнятно. Тому практично єдиним способом збільшення потужності двигунів ручних машин є підвищення їх швидкохідності, тобто частоти обертання. Це досягається застосуванням для приводу ручних електричних машин однофазних колекторних двигунів з частотою обертання 10000-30000 об/хв. Перевагою цих двигунів є те, що завдяки «м’якій» механічній характеристиці вони здатні витримувати значні короткочасні навантаження. Робота колекторного двигуна не порушується при значних коливаннях напруги джерела.

Весь електрифікований інструмент по способу забезпечення безпеки робіт поділяється на 3 класи:

n І-го класу - номінальна напруга струму понад 42 В, в яких хоча б одна металева деталь, доступна для дотику, відділена від частин, які знаходяться під напругою, тільки однією робочою ізоляцією;

n ІІ-го класу - номінальна напруга струму понад 42 В, в яких всі металеві деталі, доступні для дотику, відділені від частин, які знаходяться під напругою, подвійною або підсиленою ізоляцією;

n ІІІ-го класу - номінальна напруга струму до 42 В, яка отримується від автономних джерел живлення або через перетворювач струму, причому, як правило, такі машини мають підвищену частоту електричного струму.

Електроінструмент, обладнаний колекторними електродвигунами з подвійною ізоляцією, електробезпечні і допускають роботу без засобів захисту. На відміну від ручних електричних машин низької напруги (36 В) і машин з підвищеною частотою струму (200 Гц) для їх живлення не потрібні громоздкі трансформатори чи перетворювачі частоти струму.

електроінструмент, який призначений для різання металевих профілей і арматурної сталі в залізобетонних конструкціях при проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт, як джерело енергії використовує електричний струм від промислової мережі або від пересувних електричних станцій. До такого інструмента можна віднести машинки ручні шліфувальні кутові для різання металів.

Мал. 2.21. Ручна шліфувальна кутова електрична машинка ИЭ – 2102А

Мал. 2.22. Ручна шліфувальна кутова електрична машинка Ш1 – 178

За своєю будовою складаються із наступних частин:

n електродвигуна;

n шпинделя, на якому кріпиться шліфувальне коло;

n рукоятки з вмикачем та фільтром для подавлення радіоперешкод;

n струмопровідного шнура та штепсельної вилки.

Тактико-технічні характеристики машинок ручних шліфувальних кутових електричних

Таблиця 2.14.

№

з/п

Найменування показника

ІЕ-2102А

Ш1-178

WSBA-1400

10.

11.

Тип електродвигуна;

Потужність, Вт;

Частота обертів, об/хв;

Напруга, В;

Частота струму, Гц;

Габарітні розміри, мм;

Вага без кабеля і шліфуваль-ного кола, кг;

Тип шліфувального кола;

Колова швидкість, м/с;

Діаметр кола, мм;

Товщина кола, мм.

АП-43-А

2080

11600

200

464-272-174

8,2

високошвидкісний на тканевій основі

225

колекторний з подвійною ізоляцією

1400

8500

220

6,5

178

1400

6600

220

6,7

230

Порядок підготовки електроінструмента до роботи.

Заходи безпеки при роботі з ним.

Порядок підготовки електроінструмента надається в інструкціях по експлуатації, які прикладаються до кожного засобу. В цілому ж для роботи з електроінструментом НЕОБХІДНО:

Перевірити електроінструмент перед роботою:

n комплектність та надійність кріплення деталей;

n справність кабелю, його захисної трубки та розйому;

n чіткість роботи вимикача;

n справність мережі заземлення та відсутність замикання на корпус;

n відсутність пошкодження кришки щіткоутримувача;

n відсутність витікання мастила з редуктора або вентиляційних каналів;

n відсутність поломок або тріщин в корпусі, рукоятці, захисному загородженні.

Дотримуватися відповідності напруги умовам роботи:

n поза приміщеннями і в приміщеннях з підвищеною небезпекою (наявність хоча б однієї з ознак: сирість або струмопроводячий пил, струмопроводячі підлоги, висока температура, можливість дотику обладнання до металоконструкцій, з’єднання з землею), електроінструмент повинен бути під напругою не вище 36 В;

n в приміщеннях особливо небезпечних (особлива сирість або наявність одночасно двох і більше з вказаних вище признаків), а також в котлах, металевих ємкостях і т.ін. електроінструмент повинен працювати при напрузі не вище 36 В з обов’язковим використанням діелектричних рукавиць, калош, килимків;

n в приміщеннях без підвищеної небезпеки (відсутність вказаних вище ознак) - при напрузі не вище 220 В.

Поза приміщеннями і в приміщеннях з підвищеною небезпекою дозволяється використовувати електроінструмент при напрузі до 220 В, але при наявності захисного вимикача або заземлення електроінструмента та при обов’язковому використанні діелектричних рукавиць, калош, килимків.

Забороняється працювати з електроінструментом:

n в вибухонебезпечних приміщеннях або в приміщеннях з хімічно-активним середовищем;

n назовні та в середині ємностей, в яких утримують пальне, вибухонебезпечні суміші;

n на ємностях, які знаходяться під тиском;

n з приставних дробин на висоті більше 2,5 м;

n назовні приміщень під час снігопаду та дощу (з електроінструментом у бризконезахищеному варіанті);

Забезпечувати правильне вмикання електроінструмента в мережу:

n застосовувати для живлення електроінструмента автотрансформатори;

n вносити всередину металевих ємностей, котлів і т.ін. переносні трансформатори, перетворювачі частоти, які використовуються для живлення електроінструмента;

n приєднувати та від’єднувати роз’єми електроінструмента тільки до роз’ємів мережі, яка не знаходяться під напругою.

Дозволяється приєднувати та від’єднувати електроінструмент від роз’ємів мережі, яка знаходиться під напругою, тільки в діелектричних рукавицях.

Приєднувати роз’єм електроінструмента безпосередньо до розділених кінців кабелю живлячої мережі забороняється.

увімкнувши електроінструмент в мережу, необхідно перевірити його роботу на холостому ходу.

Під час роботи з електроінструментом необхідно:

n розташовувати деталі, що обробляються, стійко;

n не прибирати руками стружку або тирсу до зупинки робочого органу електроінструменту;

n не завдавати електроінструменту перевантажень, ударів;

n не перебільшувати гранично допустиму тривалість його безперервної роботи;

n не залишати електроінструмент без нагляду, не передавати його, хоча б і короткочасно, стороннім особам;

n не допускати попадання кабелю під робочій орган та дотик його до гарячих поверхонь та контакту з нафтопродуктами;

n не триматися за кабель та штепсельну вилку (роз’єм), уникати натягувань і перекручувань кабелю.

Прив’язувати кабель електроінструмента до частин одежі, пропускати його через поясний ремінь і т.ін. забороняється.

Виконувати свердління отворів та пробивання борозд в стінах, панелях, в яких знаходиться захована електропроводка, можна тільки після зняття напруги та прийняття заходів по запобіганню подання напруги до місця роботи.

Необхідно вимикати електроінструмент з мережі:

n при заміні робочого органу;

n при іскрінні щіток на колекторі, яке супроводжується появою колового вогню на його поверхні;

n при появі диму чи запаху, характерного для палаючої ізоляції;

n при заклинюванні частин, що рухаються, поломці робочого органу;

n при появі підвищеного шуму, стуку, вібрацій;

n при нещасному випадку з працівником;

n при переносі інструмента з одного робочого місця на інше;

n при перервах та по закінченню роботи.

Про всі неполадки, що виявлені при роботі та огляді слід негайно доповісти керівникові на ділянці робіт.

Не рідше одного разу в місяць необхідно перевіряти опір ізоляції струмоведучих частин електроінструменту мегомметром на напругу 500 В (при вимкненому вимикачі). Воно повинне бути не менше 1 МОм.

2.2.1.4. пневмоінструмент для руйнування (різання) металів:

до пневмоінструментів для руйнування (різання) металів відносяться інструменти обертової дії, а саме машинки пневматичні шліфувальні для різання металів і свердлильні машинки. Свердлильні машинки дають можливість свердлити отвори у металі, рідше дереві. Шліфувальні пневматичні машинки призначені для різання металічних профілів і арматурної сталі у залізобетонних конструкціях при проведенні РІНР.

Робота обертових пневматичних інструментів основана на тому, що стиснуте повітря, діючи на поршні циліндрів з кривошипно-шатунним механізмом або на лопатки ротора, обертає головний привідний вал, від якого, за допомогою проміжних передач, обертання передається шпинделю, який обертає робочу частину інструмента (свердло, бур, шліфувальне коло і т.ін.).

Мал. 2.23. Пневматичні шліфува-льні машинки П – 21, П – 22

Промисловість випускає пневматичні машини, що працюють по двом конструктивним схемам:

n з ротаційним двигуном;

n з поршневим двигуном.

Із декількох схем ротаційних пневматичних двигунів найбільш поширене використання отримала схема з висувними лопатками і ексцентрично розташованим ротором.

Конструктивно ця схема працює так: (див. мал. 2.24.) у нерухомому корпусі статора 2 ексцентрично розташований на валу ротор 1, в радіальні прорізи якого входять лопатки 3. Завдяки ексцентрично розташованому ротору, кожна лопатка при обертанні ротора буде то засуватись у проріз, то висуватись з нього. В результаті цього стиснуте повітря, що надходить з каналу 4, постійно буде давити на виступаючі лопатки, заставляючи ротор обертатись, ротор безпосередньо з’єднується з робочім інструментом. Під дією центробіжної сили лопатки прижимаються до внутрішньої поверхні барабанів.

4 4

Мал. 2.24. Спрощена схема ротаційного пневмодвигуна.

1 – ротор; 2 – статор; 3 – рухомі лопатки; 4 – впускний

канал; 5 – випускний канал.

Заключене між двома лопатками повітря також сприяє обертанню ротора, тому що сильніше давить на попереду ідучу лопатку, оскільки плща її виступаючої із ротора частини більша площі частини лопатки, яка йде за нею.

Відпрацьоване повітря виходить в атмосферу через отвір 5.

Ротаційними двигунами обладнані пневматичні шліфувальні машинки П-21, П-22. Технічні характеристики цих машинок наведені у таблиці 2.15.

Тактико-технічні характеристики

пневматичних шліфувальних машинок

Таблиця 2.15.

№

з/п

Найменування показника

П-21

П-22

Діаметр абразивного шліфувально-го кола, мм;

Частота обертання шпинделя, об/хв;

Тиск повітря, МПа;

Розхід повітря, м³/хв;

Габаритні розміри, мм;

Вага, кг.

175

8500

0,78

1,8

475-158-144

5,0

230

6000

0,59

2,5

555-248-175

5,7

Принцип дії поршневих пневматичних свердлильних машинок полягає у наступному: стисле повітря надходить по каналу через клапан у циліндр повітряного мотора і приводить у рух поршень. Поршень за допомогою штока приводить у обертовий рух колінчатий вал, на кінці якого є зубчате колесо, це колесо знаходиться у зачепленні із зубчатим колесом, глухо насадженим на вісь свердлильної машини. Таким чином, рух поршня викликає роботу свердлильного інструменту. Таких циліндрів три або чотири. Стиснуте повітря подається через золотники по черзі у кожний циліндр.

Умови експлуатації пневматичного інструмента.

Заходи безпеки при роботі з ним.

Для отримання найбільшої продуктивності пневматичного інструмента необхідно старанно слідкувати за його справністю. Пневматичні інструменти виготовлені по високому класу точності і разом з тим працюють у досить важких умовах, виконують грубу роботу. Тому дотримання основних правил їх експлуатації обов’язкове.

Довгостроковість служби і надійність роботи пневматичного інструмента можуть бути забезпечені при дотриманні наступних основних умов:

n змащування нових інструментів повинно проводитись через кожні 2-3 години роботи, інструменти, які припрацювались, необхідно змащувати через 4-5 годин роботи. Мастило заливається через футорки, до яких приєднується шланг. Перед заливанням мастила необхідно перекрити надходження стиснутого повітря в машину і вилучити із машини робочій інструмент. Після заливки мастила, включивши подачу стиснутого повітря, розподіляють його по внутрішніх частинах інструменту;

n для змащування пневматичного інструменту необхідно використовувати чисте мінеральне мастило, без різних домішок. Краще за все використовувати мастило марки «Турбінне Л». У випадку, коли мастило недостатньо рідке або густіє від холоду, в нього можна добавити чистий гас в кількості до 25 %. Змащування чистим гасом категорично забороняється. Дозволяється змащувати пневматичні машини сумішшю в пропорції 50 % гасу ДЕСТ 4753-68 і 50 % мастила індустріального И-20А ДЕСТ 20799-75;

n в зимовий час особливу увагу слід звертати на видалення вологи, наявність якої в стиснутому повітрі призводить до зупинки інструменту. Волога, яка знаходиться у стиснутому повітрі, по дорозі від ресивера до інструмента при низькій температурі конденсується і, потрапивши в інструмент, замерзає. Задля уникнення цього необхідно, щоб повітряна сітка мала спеціальні пристрої, так звані конденсатори (вологозбірники). Вологозбірник являє собою циліндр діаметром приблизно 100 мм і довжиною 300 мм. Принцип дії вологозбірника полягає в тому, що стиснуте повітря при попаданні із шланга в циліндр більшого діаметру (ніж шланг), миттєво втрачає швидкість і сконденсована волога осідає на стінках циліндру. При роботі в сильні морози інструмент слід підігрівати до температури, при якій не відчуваєтья холод при триманні інструменту;

n перед приєднанням до шланга, який підводить стиснуте повітря, його необхідно ретельно продути для видалення пилу і бруду. Для цього потрібно на декілька секунд відкрити повітропровідний кран і випустити повітря через шланг у атмосферу;

n інструмент необхідно періодично розбирати, деталі ретельно вичищати та промивати в гасі і збирати, змазавши їх мастилом. Пневматичні поршні слід розбирати тільки у випадку їх несправності;

n при довгостроковому зберіганні всі частини пневматичного інструмента необхідно змащувати густим мінеральним мастилом УС-2;

n необхідно дуже обережно і з особливою увагою відноситись до шлангів: вони завжди повинні бути сухими і справними, а їх з’єднання з інструментом - щільним. Підходящі шланги необхідно систематично просушувати в підвішеному стані, їх слід оберігати від впливу мастил.

Забороняється працювати з пневматичними шліфувальними машинками:

n в вибухонебезпечних приміщеннях або в приміщеннях з хімічно-активним середовищем;

n назовні та в середині ємностей, в яких утримують пальне, вибухонебезпечні суміші;

n на ємностях, які знаходяться під тиском;

n з приставних дробин на висоті більше 2,5 м;

Необхідно відключати пневмоінструмент від мережі стиснутого повітря:

n при заміні робочого органу;

n при заклинюванні частин, що рухаються, поломці робочого органу;

n при появі підвищеного шуму, стуку, вібрацій;

n при нещасному випадку з працівником;

n при переносі інструмента з одного робочого місця на інше;

n при перервах та по закінченню роботи.

Про всі неполадки, що виявлені при роботі та огляді слід негайно доповісти керівникові на ділянці робіт.

2.2.1.5. гідроінструмент для руйнування (різання) металів

Найбільш сучасний гідроінструмент для руйнування (різання) металів, який на сьогоднішній день є у військах Цивільної оборони України, це комплект гідроінструменту «Солітон». В його склад входить інструмент не тільки для руйнування металу, а й вантажопід’ємнї та інші засоби (гідроножиці, кусачки, домкрати, механізми тягнучі і т.ін.);. Його можна вважати уніфікованим. Тому цей комплект буде розглянуто у розділі 2.2.4. «Уніфікований інструмент».

2.2.1.6. пристрої для газо-кісневого різання металів

пристрої для газо-кісневого різання металів призначені для різання конструкцій з металу, і використовують при роботі ацетилен, пропан-бутан або гас. Принцип роботи оснований на тому, що при згоранні газо-кисневої суміші виділяється велика кількість теплоти, метал нагрівається до температури плавління і при відкриванні крана подачі продувочного кисня, розплавлений метал видувається з тіла металевої конструкції.

тактико-технічні дані обладнання для газового

різання та зварювання металу

а) переносні ацетиленові генератори

Мал. 2.25. Ацетиленовий генератор АСБ – 1,25

Таблиця 2.16.

№

з/п

Найменування показника

МГВ-0,8

ГВР-1,25

АНВ-1,25

АСВ-1,25

Нормальна працездат-ність, м³/год;

Найбільший допустимий тиск аце-тилену в корпусі, кПа;

Одночасна заправка карбіду кальцію, кг;

Кількість води, що зали-вається в генератор, л;

Вага генератора, кг.

0,8

147

1,25

9,8

1,25

147

б) установки для газопламенного різання металу

Мал. 2.26. Переносна установка ПГУ – 3 для газопламенної обробки металів

Мал. 2.27. Установка

ПУРС

Мал. 2.28. Автогенорізальна ранцева установка РУ

Таблиця 2.17.

№

з/п

найменування показника

ПГУ-3

ПУРС

БУПР-61

РУ¹

10.

Товщина сталі, що розрізається, мм;

Розхід кисню, м³/год;

Розхід пропан-бутану, м³/год;

Розхід ацетилену, м³/год;

Розхід бензину, г/год;

Тиск кисню, МПа;

Тиск пропан-бутану, МПа;

Тиск ацетилену, МПа;

Габаритні розміри, мм;

Вага, кг.

до 3

0,015-0,24

0,29-0,39

0,003

330-560-300

2-3

0,3-0,8

0,20-0,35

0,0098-0,0294

1000-450-345

До 100

17,5

7800

1,47

560-340-200

140

0,39

0,0098

500-430-220

Примітка: 1 - при повних балонах установка розрахована на розрізання сталевого листа довжиною 2 м і товщиною 12 мм.

в) гасоріз

Гасоріз призначений для розрізання низьковуглецевої сталі товщиною до 300 мм.

Мал. 2.29. Гасоріз

В комплект гасоріза входять:

Різак гасо-кисневий РК-71 в зборі.........................................1;

Редуктор кисневий ДКП-1-65................................................1;

Бачок для рідкого пального МТ-БГ ємністю 9 л

з манометром МТ-7270..................................................1;

Балон кисневий ємністю 40 л.................................................1;

Рукави:

кисневий діаметром 9 мм, м..........................................20;

гасовий діаметром 6 мм, м.............................................20.

Мал. 2.30. Різак РК - 62 (1 – внутрішній мундштук, 2 – зовнішній мундштук, 3 – головка, 4 – підігріваюче сопло, 5 – накладна гайка, 6 – випарювач, 7 – вентиль трубопроводу ріжучого кисню, 8 – маховичок для регулювання подачі суміші на кисневій трубці, 9 – гасовий вентиль, 10 – вентиль трубопроводу підігріваючого кисню, 11 – ніпель шлангу, що подає пальне, 12 – ніпель кисневого шланга)

Мал. 2.31. Різак РК – 71

Тактико-технічні характеристики гасорізу

Товщина метала, що розрізається, мм ...............................3-300;

Швидкість різання, мм/хв, при товщині метала:

до 20 мм..........................................................................15;

до 200 мм..........................................................................4.

Заходи безпеки при роботі з гасорізом:

1. До газорізальних робіт допускаються особи, які пройшли техмінімум і ознайомились з правилами техніки безпеки.

2. Норми гранично допустимих концентрацій вуглеводнів в приміщенні, де використовується різак, - 300 мг/м³, окису вуглецю – 20 мг/м³.

3. В робочому приміщенні для видалення шкідливих газів повинна бути обладнана загальнообмінна вентиляція із розрахунку на подачу 2500 – 3000 м³ повітря на один кілограм гасу, що спалюється.

4. Постійні робочі місця повинні бути обладнаними місцевою витяжною вентиляцією з видаленням повітря 1700 – 2500 м³/год з одного квадратного метра площі.

5. Робоче приміщення необхідно забезпечити засобами пожежегасіння. Воно повинно задовольняти наступним вимогам:

- приміщення відповідати категорії виробництва групи Г і мати ІІ ступінь вогнестійкості;

- підлога повинна бути негорючою;

- вільна висота приміщення від рівня підлоги до низу виступаючих конструктивних елементів безпосередньо над робочим місцем складати не менш, як 3,25 м;

- на кожне робоче місце відвести не менш, як 4 м², проходи не завалювати, їх ширина повинна бути не менш, як 1 м.

6. При роботі поблизу струмоведучих пристроїв місця роботи слід огороджувати щитами з відповідними надписами.

7. Під час роботи слід надівати захисні окуляри з світлофільтрами Г-2.

8. Щоб уникнути займання одягу і отримання опіків необхідно користуватися верхнім спеціальним одягом з вогнестійкою пропиткою і шкіряним взуттям.

9. При роботі з киснем із балонів експлуатація їх повинна відповідати вимогам “Правил обладнання і безпечної експлуатації сосудів, які працюють під тиском”.

10. Перед початком роботи слід перевірити герметичність з`єднань різака і бачка, при необхідності підтягнути накидні і сальнікові гайки.

11. При виникненні безперервних хлопків або зворотніх ударів швидко зачинити вентиль кисню , потім вентилі гасу, кисня ріжучого та вентиль на газопроводі або балоні.

12. При виникненні хлопків при розпалюванні, а також з метою охолодження забороняється засовувати різак в воду або сніг.

13. При короткочасній перерві в процесі різання з наступним швидким його початком, пересвідчитися у відсутності рідкої фази в полум`ї і у випадку її наявності почекати з пуском ріжучого кисня.

14. При експлуатації різака щиток на трубці гаса повинен знаходитись поблизу голівки, щоб відбитий потік тепла від зони різання не попадав на підігріваюче сопло і вузол кріплення змішувальної камери в голівці різака.

15. Забороняється прочищати мундштуки сталевим дротом. Для цього рекомендується користуватися латунною, мідною, дерев`яною або алюмінієвою голкою.

16. Бачок для гасу повинен мати манометр. Заправляти бачок дозволяється в приміщеннях, обладнаних протипожежними засобами. Наливати гас в бачок – не більш, як на ¾ його ємності. Тиск повинен бути не більше 3 кгс/см².

17. Гас наливати в бачок тільки після відстоювання або фільтрування через сукно або дрібну сітку.

18. Бачок з гасом розтошовувати на відстані не ближче 5 м від балонів з киснем і від джерел відкритого вогню і не ближче 3 м від робочого місця різальника.

19. По закінченні робіт спочатку необхідно загасити полум`я різака, а потім випустити повітря із бачка. До повного скидання тиску неможна відкручувати кришку (заглушку) насоса і кришку для заливання гасу.

20. При роботі слід користуватися клапаном типу ЛКО, для запобігання зворотному удару в кисневий шланг.

21. Не рідше одного разу в місяць різак і бачок перевіряти на газонепроникність. Результати записувати в журнал.

Підготовка і порядок робот

Перед роботою оглянути різак, бачок і пересвідчитися в їх справності. Всі роз`ємні з`єднання повинні бути герметичними. При витіканні газу або гасу слід підтягнути накидні і сальнікові гайки, замінити сальнікову набивку і, якщо необхідно, замінити асбестову опльотку в трубці гасу (випарювачі).

Послідовність операцій при запуску різака:

- відкрити маховичок для регулювання парової фази гасу на ¼ оберту;

- відкрити вентиль кисню підігріваючого полум`я на ½ - ¾ оберту;

- відкрити вентиль кисня і підпалити витікаючу суміш із сопла підігріваючого і мундштука;

- довести ступінь підігріву трубки гасу до стану, коли в полум`ї мундштука відсутня рідка фаза гасу;

- відрегулювати вентилями і маховічком потужність полум`я, щоб ядро його було біло-блакитним, що відповідає невеликому перебільшенню гасу.

Вентиль ріжучого кисня можна відкривати тільки в процесі різання після підігріва місця початку різання до температури спалахування металу, і закривати негайно після відриву різака від деталі, що розрізається.

При різанні металу товщиною більше 100 мм рекомендується живлення різака киснем через рампу, яка має не менше трьох балонів. При різанні металу товщиною 120 – 200 мм тиск в бачку повинен бути 2 – 3 кгс/см².

В зимовий час рекомендується використовувати зовнішній мундштук № 2 з внутрішнім мундштуком № 5.

Різак можна використовувати як в закритих приміщеннях великого об`єму, так і на відкритому повітрі.

Тиск кисню по манометру редуктора необхідно встановлювати при повністю відкритому вентилі ріжучого кисню на різаку.

При експлуатації різака на режимах, вказаних в технічній характеристиці, полум`я повинно горіти стабільно, без зворотних ударів і хлопків.

По закінченню різання закрити вентиль гасу, потім вентиль кисню, різак покласти або підвішати голівкою вниз, інакше пальне може попасти в кисневу лінію.

Технічне обслуговування

Азбестову опльотку заміняти через кожні 70 – 80 годин роботи різака, а при відсутності регламентних годин роботи – один раз на місяць. При заміні азбестової опльотки трубку гасу і голівку очистити бензином від продуктів закоксовування.

Для рівномірного зносу слід раз на тиждень повертати трубку гасу на 90⁰ відносно підігріваючого сопла.

2.2.2. Інструмент для різання конструкцій з дерева

2.2.2.1. ручний інструмент: це найпростіший інструмент для різання деревини, до нього відносяться ножівки, пили і таке інше.

Основний недолік ручного інструменту - в порівнянні з іншими типами, великий час на виконання робіт та велика трудоємкість, але цей інструмент простий у використанні і обслуговуванні і не вимигає від персоналу додаткових знань і навичок.

2.2.2.2. мотоінструмент для різання конструкцій з дерева:

На сьогоднішній день у військах Сил Цивільної оборони України на озброєнні знаходяться бензопили типу «Дружба-60», «Дружба-4», МП-5 «Урал-2». Їми комплектуються інженерні електростанції, спеціальні аварійно-рятувальні автомобілі САРМ.

Бензомоторні пили призначені для валки та розкряжовки дерев, перепилювання крупних сучків, дощок, брусів. Вони використовуються при заготовлюванні лісу, будівництві мостів, доріг та інших інженерних споруд, а також при проведенні аварійно-рятувальних робіт.

Всі мотопили аналогічні за своєю конструкцією, але мають деякі особливості. Вони складаються із наступних основних вузлів: двигун, муфта зчеплення, редуктор, пильний апарат, рама з рукоятками, з’ємний стартер.

Мал. 2.32. Бензомоторна пилка “Дружба – 4”

Конструкція мотопил передбачає однакове, горизонтальне розташування рукояток керування мотопилою, а також двигуна як при валінні, так і при розкряжовуванні, при цьому перехід від різання в горизонтальній площині (при валінні) к різанню вертикальній площині (при розкряжовуванні) здійснюється поворотом редуктора з ріжучим органом відносно повздовжньої осі мотопили на кут 60-90⁰.

Незмінне високе розташування рукояток на рамі забезпечує мотористу, при всіх видах роботи пилою, можливість знаходитись у зручній не зігнутій позі. Наявність антивібраційного пристрою в конструкції рами знижає вібрацію на рукоятках до допустимої санітарної норми. Зручна поза і мінімальні вібрації на рукоятках значно менше утомляють моториста в порівнянні з всіма існуючими конструкціями пил.

Передача потужності від двигуна к ріжучому органу здійснюється за допомогою центробіжної фрикційної муфти зчеплення, яка при малих обертах двигуна автоматично роз’єднує вали двигуна і редуктора, перериває рух пильного ланцюга, а при заїданні пильного ланцюга - проковзує і не дає заглухнути двигуну.

Редуктор, який знижує оберти ведучої зірочки пильного ланцюга по відношенню к обертам колінчатого вала двигуна, забезпечує задану швидкість пильного ланцюга.

Тактико-технічні характеристики бензомоторних пил

Таблиця 2.18.

№

з/п

найменування показника

«Дружба-60»

«Дружба-4»

МП-5 «Урал-2»

Управління пилою;

Суха вага без стартера, кг;

Ємність бака для пального, л;

Працездатність пиляння по ялині діаметром 45 см, см²/сек;

Тип двигуна;

Пальне, що використовується;

Марка пильного ланцюга;

О д и н о ч н е

11,3 + 0,7

1,5

15:1

ПЦП-15,

ПЦУ-15

11,3

1,5

20:1

ПЦП-15, ПЦУ-15

11,6

1,6

100

20:1

ПЦУ-10,26

Експлуатація та догляд за бензопилою, заходи безпеки

Для забезпечення безперебійної роботи і збільшення строку служби пили при її високій працездатності необхідно проводити регулярний і ретельний догляд за нею.

Необхідно точно складати пропорцію суміші пального, використовувати тільки вказані в інструкції типи пального і мастила.

Бензин і мастило для приготування пальної суміші повинні бути чистими, без забруднень. Після заправлення пального всі облиті пальним частини мотопили слід ретельно витерти насухо.

Своєчасно поповнювати мастило в редукторі.

Слідкувати під час роботи за правильним натяжінням пильного ланцюга, не працювати пильним ланцюгом, який затупився.

Періодичне обслуговування

Щ о д е н н о:

а) перед роботою перевіряти герметичність бензосистеми, установку карбюратора на циліндр, затяжку гайок, болтових з’єднань та їх контровку;

б) по декілька разів очищувати повітряний фільтр карбюратора і сітки вентилятора, після роботи повітряний фільтр карбюратора промивати в бензині;

в) змащувати трос стартера технічним вазеліном або мастилом УТ-2, при відсутності цих мастил можна змащувати трос мастилом, що використовується для пальної суміші;

г) змащувати втулки шарнірного з’єднання рами і ось важеля управління газом шляхом закапування 2-3 краплин рідкого мастила;

д) після закінчення роботи очищати мотопилу від опилок і бруду, пильний ланцюг промивати у суміші мастила з бензином, прибираючи з неї налипшу смолу і бруд, прибирати спресовані опилки з паза шини і з порожнин ведучої зірочки пильного ланцюга, пильний ланцюг зберігати в ємкості з мастилом.

Через 25 годин роботи (ТО-1):

а) промивати в бензині сітчасті бензофільтри бензобака і карбюратора, зливати з карбюратора відстій бензину, чистити міжреберні порожнини циліндра від опилок і бруду;

б) прибирати нагар з камери згорання, каналів і вікон циліндра, днища поршня, поршневих канавок і кілець, після прибирання нагару з деталей їх слід промити в бензині;

в) від’єднати редуктор і промити бензином фрикційну муфту, після промивання змастити робочі поверхні кілець і відомої ступиці тонким шаром мастила УТ-2 (консталіном);

г) зняти кришку редуктора і поповнити (при необхідності) мастило УТ-2, в порожнині повинно бути 30 - 50 гр. мастила.

Через 50 годин роботи (ТО-2):

а) очистити надфілем робочі поверхні контактів перервача магнето і перевірити зазор між ними, зазор повинен бути 0,2 - 0, 4 мм;

б) очистити електроди запальної свічки дротяною щіткою і перевірити зазор між електродами, який повинен бути 0,6 - 0,7 мм, регулювати зазор шляхом підгібання бокового електрода, після очищення свічку промити в бензині.

Через 100 годин роботи:

а) прибрати нагар з глушителя (допускається кип’ятіння його у воді з каустичною содою);

б) змащувати підшипники великої шестерні, для чого, знявши кришку, поповнити порожнину редуктора тугоплавким мастилом УТ-2 і залити при цьому 20-30 гр. мастила, яке використовується для паливної суміші, встановити на місце кришку редуктора, повернути редуктор з пильним апаратом в положення для ваління з кореня (горизонтальне положення площини шини), запустити двигун і дати попрацювати на холостому ходу на протязі 5-10 хвилин з забезпеченням руху пильного ланцюга.

Необхідно оберігати мотопилу від механічних пошкоджень при роботі, транспортуванні, зберіганні.

Не розбирати бензопилу без потреби.

При роботі з мотопилою необхідно виконувати наступні заходи безпеки і правила:

При пилянні першим повинен торкатися деревини зубчастий упор, потім приводиться в рух пильний ланцюг і після цього починати пиляння.

Початок і кінець пиляння виконувати плавно без ривків.

При пориві пильного ланцюга негайно зкинути газ і зупинити двигун.

При зажиманні пильного апарата в прорізі необхідно зупинити двигун і звільнити пильний апарат.

При валінні дерев підпил виконувати з того боку, в який необхідно завалити дерево, обов’язково залишати недопил; у дерев, що мають боковий нахил по відношенню до напрямку звалювання, підпил повинен мати форму клина, верхівка якого направлена в сторону нахилу дерева.

При валінні дерев забороняється:

n починати пиляння кінцевою частиною полотна пильної шини;

n звільнювати при працюючому двигуні полотно пильної шини, якщо ланцюг затиснутий в пропилі;

n виконувати обрізання або обрубання сучків, а також виконання інших видів робіт в зоні ваління дерев.

Крім вказаних правил необхідно дотримуватись «Правил техніки безпеки і виробничої санітарії на лісозаготівлях, лісосплаві та в лісному господарстві», а також правил поводження з бензином.

2.2.2.3. Електроінструмент для різання конструкцій з дерева:

Призначення і штатна належність цього інструменту аналогічні мотоінструменту, але мають деякі особливості у будові та порядку застосування. Щодо будови, то в складі цього інструмента замість двигуна внутрішнього згорання використовується електродвигун (решта кінематичної схеми інструмента аналогічна). Що стосується застосування, то цей інструмент при роботі використовує електричний струм, тому необхідне додаткове джерело електричного струму (стаціонарне або пересувне).

До електроінструменту для різання конструкцій з дерева відносяться:

n ланцюгові електропили;

n дискові електропили.

Основні тактико-технічні характеристики цього інструменту приведені в таблиці:

Тактико-технічні характеристики електроінструменту для різання конструкцій з дерева

Таблиця 2.19

№

з/п

Найменування

показника

Ланцюгові пили

Дискові пили

ЕП-К6

ЕП-50

ЕП-50К^*

І-153

ІЕ-5103

ІЕ-5107^*

Номінальна потужність (споживча), кВт

Частота струму, Гц

Тип електродвигуна

Експлуатаційні показники:

n працездатність при розкряжовуванні, см²/с

n глибина різання, мм

n Діаметр пильного диска, мм

Вага без споживчого кабелю, кг

1,9

200

АП

9,5

1,7

АН

50-60

12,8

1,9

КНД

9,5

0,9

200

АП

200

6,6

0,85

АН

200

10,5

1,15

КНД

200

6,8

Примітка: ^* - нові типи електроінструмента.

Заходи безпеки при роботі з електричними пилами

Додатково до заходів безпеки, які виконуються при роботі з ланцюговими і дисковими електропилами щодо їх застосування, необхідно виконувати заходи безпеки при роботі з електроінструментом (дивись електрошліфувальні машинки для різання металу).

Що стосується робіт по технічному обслуговуванню, то додатково до робіт по обслуговуванню механічної частини (дивися технічне обслуговування мотопилок) необхідно виконувати роботи по технічному обслуговуванню електричної частини, а саме:

Перед початком роботи:

n оглянути зовнішній стан електроприводу та з’єднувального приладдя на наявність сколів, тріщин, тощо:

n оглянути зовнішній стан споживчого кабелю на наявність тріщин, потертостей, порізів, тощо;

n перевірити щільність затяжки електричних контактів.

Через 50 годин роботи:

n додати або замінити мастило у підшипниках (мастило «Літол-24», «ЦИАТИМ-201»);

n мегомметром перевірити опір ізоляції електричних обмоток;

n для колекторних двигунів (при необхідності) зачистити колектор і виконати «продоражування» (прочищення порожнин між лепестками колектора), замінити щітки.

2.2.3 Інструмент для руйнування бетону, скельних порід та інших подібних матеріалів

2.2.3.1 Мотоінструмент для руйнування бетону, скельних порід та інших подібних матеріалів

а) Інструмент для руйнування бетону, скельних порід та інших подібних матеріалів ударної дії

До цього інструменту можна віднести мотобетонолом С-406.

Мал. 2.33. Мотобетонолом

С - 406

Мотобетонолом С-406 призначений для руйнування бетону, руйнування цегляної кладки, розробки мерзлого ґрунту, для викриття асфальтових основ та інших робіт в умовах відсутності будь-яких джерел енергії і складається з низки пов’язаних між собою вузлів і деталей. Кожний вузол мотобетонолома виконує визначені функції у механізмі і при відмові в роботі одного з них порушується нормальна робота мотобетонолома.

Мотобетонолом обслуговується одним мотористом-оператором і складається з наступних основних частин:

1) Привода, в комплект якого входять:

n двигун «Дружба-4» або «Урал»;

n пара зубчастої передачі;

n кривошипно-шатунна група;

n корпус.

2) Ствола з ударним механізмом.

Тактико-технічні характеристики мотобетонолома С-406

1. Управління .......................................... одиночне

2. Ємність бака для пального................. 1,5 л

3. Енергія удару бойка............................ 4 кДж

4. Число ударів бойка............................. 1000 уд/хв

5. Тип ударного механізму..................... пружинно-повітряний

6. Сила натискання, що прикладається руками працюючого в процесі роботи.........................……....15-20 кг

7. Вага без робочого інструмента..........24,5 кг

8. Габаритні розміри ..............................815 х 330 х 390 мм

Принцип дії ударного механізму

В мотобетоноломі передача кінетичної енергії двигуна бойку здійснюється за допомогою пружини і повітряної подушки, що мається в стволі між торцями бойка і поршня. Повітряна подушка і пружина працюють послідовно. При вмиканні мотобетонолома в роботу здійснюється наступне: при русі повзуна від нижньої мертвої крапки до верхньої, в порожнині ствола між торцями поршня і бойка, утворюється розрядження (вакуум). По мірі віддалення поршня від бойка збільшується розрядження повітряної подушки, що примушує бойок поступово (зі збільшенням швидкості) пересуватися вверх, пересуваючись за поршнем. Після досягнення верхньої мертвої крапки, поршень змінює напрямок руху, тобто рухається вниз, а бойок внаслідок здобутих інерційних сил, продовжує пересуватися вверх, при цьому розрядження повітряної подушки зменшується. При досягненні кута повороту кривошипа близько 210⁰ тиск в повітряній подушці стає рівним атмосферному. При продовженні руху поршня вниз, а бойка вверх починається стискання повітряної подушки і пружини. При куті повороту приблизно 280⁰ тиск в повітряній подушці і стискання пружини досягає максимального значення, після чого бойок міняє напрямок руху і пересувається прискорено вниз, де наносить удар по верхньому кінцю робочого інструмента. Одночасно через компенсаційні канали в стволі повітряна подушка має зв’язок з атмосферою. Після цього цикл повторюється.

Для переведення мотобетонолома на холостий режим роботи передбачено наступне: бетонолом необхідно підняти, щоб інструмент не контактував з породою, що руйнується. При цьому інструмент опуститься в нижнє положення і бойок, пересуваючись за ним відкриє вікна холостого хода, тим самим в повітряній подушці не буде розрядження і бойок буде стояти на місці.

Для переводу мотобетонолома в робочий режим необхідно інструмент (лом, зубило) вперти в породу, що руйнується, тим самим бойок кінцем інструмента буде піднятий у вихідний стан для переходу на робочий режим.

Технічне обслуговування мотобетонолома, техніка безпеки при роботі з мотобетоноломом

При підготовці мотобетонолома до роботи:

Перед запуском необхідно підготувати мотобетонолом.

Перш за все перевірити місця укріплення – всі гайки та гвинти повинні бути надійно підтягнуті і закріплені, краник закритий, перевірено укріплення інструмента в буксі.

Перед запуском двигуна необхідно:

1. Заповнити бензобак паливною сумішшю бензин-мастило (в пропорції 15:1 по об`єму). Перед заправкою суміш ретельно перемішати в чистому посуді та залити в бензобак через воронку, на дно якої покласти лоскут чистої матерії. В бензобак мотобетонолома входить 1,5 літра пального, що забезпечує безперебійну роботу двигуна на протязі 1 години.

2. Залити 100 см³ дизельного мастила в корпус бетонолома і обтерти чистою ганчіркою бензобак та інші частини мотобетонолома.

3. Вставити інструмент і зачинити пікоутримувач.

4. Встановити стартер на двигун.

5. При заміні інструмента або по закінченню робіт двигун мотобетонолома необхідно зупинити. Двигун мотобетонолома зупиняється наступним способом:

а) відпустити важіль регулювання газу повністю;

б) утримуючи лівою рукою мотобетонолом, правою рукою натиснути кнопку вимикання запалювання і тримати її в натиснутому стані до повної зупинки двигуна;

в) зачинити паливний кран на бензобаку.

6. Після закінчення робіт пальне із розхідного бензобака злити.

Технічне обслуговування мотобетонолома:

Для забезпечення безперебійної роботи мотобетонолома і збільшення строку служби при високій працездатності необхідно проводити регулярний і ретельний догляд за ним. Основні правила догляду наступні:

1. Щоденно після роботи очищати мотобетонолом від пилу і бруду. Через 25 годин роботи зняти ствол, промити деталі ударного механізму, після чого ударний механізм змастити і в бойок під поршень залити 30-40 гр. дизельного мастила.

2. Щоденно перед роботою перевіряти герметичність бензосистеми, посадку карбюратора на циліндр, затяжку гайок, болтових з`єднань.

3. Ретельно складати паливну суміш, відміряючи мірним посудом кількість бензину і автолу, використовувати тільки вказані марки бензину і мастила.

4. Заправку пального в бензобак проводити через воронку з покладеним на дно лоскутом чистої матерії. Після заправки пального всі випадково облиті частини мотобетонолома витерти насухо.

5. Своєчасно доливати мастило в редуктор. Через кожні 50 годин роботи зняти двигун та при необхідності доповнити мастило – консталін.

Вимоги безпеки

1. Робота з мотобетоноломом дозволяється тільки на відкритих площадках в польових умовах при відсутності будь-яких джерел енергії.

2. Вимоги до техніки безпеки і промсанітарії повинні відповідати “Єдиним вимогам безпеки до конструкції будівельних і дорожніх машин, обладнання для промисловості, будівельних матеріалів, будівельного механізованого інструменту і будівельно-окремих машин” – затверджених 1.09.1970 року Заступником Міністра будівельного, дорожнього і комунального машинобудівництва.

3. Концентрація окису вуглецю в повітрі робочої зони при роботі машини не повинна перебільшувати 20 мг/м³ (відповідно санітарних норм СН 245-71). Для досягнення цього необхідно дотримуватись наступних умов:

а) використовувати для заправки мотобетонолома тільки пальне вказане в паспорті на двигун;

б) при роботі з мотобетоноломом працівник повинен знаходитись лицем до навітреного боку.

б) Інструмент для руйнування бетону, скельних порід та інших подібних матеріалів ударно-обертової дії:

Мотоперфоратор відрізняється від бетонолому тим, що у стволі встановлено механізм обертання робочого органа і він дозволяє свердлити отвори в матеріалах, що руйнуються.

Одним з представників цієї групи є мотоперфоратор «Смена», він призначений для виконання бурильних робіт при проведенні РІНР в погано доступних місцях. Переналажування мотоперфоратора з буріння на відбійні роботи виконується заміною одної деталі на другу на протязі 2-3 хвилин.

Мал. 2.34. Мотоперфоратор ”Смена”

З допомогою гнучкого вала, в разі необхідності, можна прилаштувати допоміжний пристрій (станок для точіння бурів, насос, і т. д.)

Технічна характеристика:

n Вага - 30 кг;

n Глибина буріння, м - до 4;

n Швидкість буріння в границі : см/хв - до 22;

n Діаметр бурової коронки, мм - 32-36;

n Працездатність по руйнуванню скельних порід, м³/год - до 1;

n Місткість паливного бачка, л - 1,9;

n Погодинний розхід пального, л - 1,6

n Розмір гнізда для інструменту, мм

а) буровий - 22х103;

б) відбійний - 25х108;

n паливо - суміш бензину А-76, мастила МС-200 в співвідношенні об’єму 12 : 1.

n двигун - двохтактний, карбюраторний зі змінним об’ємом камери згорання, об’єм залежить від висоти підйому поршня - бойка. Принцип дії: зустрічний рух 2-х поршнів в одному циліндрі. Один поршень не зв`язаний з кривошипно-шатунним механізмом (КШМ) служить бойком.

- синхронізація поршнів – автоматична, частиною робочих газів;

- хід поршня – бойка – 35 мм;

- ступінь стискування – змінна;

- напрямок обертання коленвалу (з боку вентилятора) – правий;

- запуск двигуна від ручного вмонтованого стартера.

n Робоче обладнання: - компресорно-ударний обертовий механізм.

n Робоче положення: - від вертикального буром вниз до похило-східного під кутом 45 ⁰ до горизонту.

Мотоперфоратор складається:

n двигун внутрішнього згорання;

n ударно-поворотний механізм;

n система живлення паливом та повітрям;

n система запалення;

n букса бура;

n букса молота;

n бак для палива;

n вмонтований стартер;

n повітряний компресор;

n корпус з рукоятками.

Двигун - двохтактний, карбюраторний зі змінним об’ємом камери згорання, об’єм залежить від висоти підйому поршня - бойка.

Принцип дії: зустрічний рух 2-х поршнів в одному циліндрі. Один поршень не зв`язаний з кривошипно-шатунним механізмом (КШМ) служить бойком.

Система живлення пальним і повітрям:

- карбюратор безпоплавковий, вмонтований;

- паливний фільтр – сітчастий;

- повітряний фільтр – сітчастий, контактно-мастильний;

Змащування частин двигуна – мастилом, яке знаходиться в паливній суміші.

Система запалювання:

- магнето;

- трансформатор;

- конденсатор;

- іскрова свічка.

Принцип дії мотоперфоратора:

При бурових роботах муфта, яка зв’язана спіральними шлицями з поршнем-бойком, обертає його при кожному ході вниз, а при ході вверх – пропускає без обертання. Прямими шлицями поршень-бойок передає обертання буксі бура.

При відбійних роботах букса бура замінюється буксою молотка, яка жорстко зв’язана з корпусом ударно-обертового механізму (УОМ), що не має шліців. Поршень-бойок обертається вхолосту.

Запускається двигун мотоперфоратора ручним стартером за рукоятку троса, намотаного на пусковий ролик, з’єднаний обгінною муфтою з коленвалом двигуна. Стартер має спіральну пружину для втягування троса, а також запобіжний пристрій і гніздо з різьбою для приєднання гнучкого вала відбору потужності.

Повітря, необхідне для роботи двигуна, всмоктується через запобіжну решітку повітрозабірника, очищується від пилу в пиловідстойнику і в контактно-мастильному фільтрі, після чого змішується в змішувальній камері карбюратора з пальним, що надходить з бака через фільтр і дозатор.

Подача повітря і пального здійснюється за рахунок розрядження, яке створюється поршнем в кривошипно-шатунній камері. Кількість повітря, що поступає в змішувальну камеру, регулюється заслонкою.

Однобічний напрямок потоку повітря і паливної суміші забезпечується двома зворотними пластинчатими клапанами. Якість суміші (кількість пального в заданому об’ємі повітря) встановлюється голкою дозатора, а її кількість – дроселем, який має фіксовані положення робочого і холостого ходу.

Частина повітря, очищеного в фільтрі, направляється на продувку шпура по трубі через всмоктуючий клапан в порожнину компресора. Звідти стиснуте повітря через нагнетаючий клапан по трубі і далі по зазорам між деталями попадає в продувочний канал бурового інструмента.

Зазор між буром і буксою бура герметизується спеціальною еластичною манжетою. При відбійних роботах, які не вимагають продувки, стиснуте повітря виходить в атмосферу по зазору між хвостовиком робочого інструмента і буксою молотка, при цьому запобігає проникненню пилу в ударно-обертовий механізм.

Циліндр двигуна охолоджується повітрям, яке нагнетається вентилятором в зазор між циліндром і кожухом.

Вентилятор одночасно є і маховиком в КШМ і ротором магнето, а його ступиця – кулачком механізму перервача в системі запалювання.

Зупинка двигуна здійснюється замиканням на масу іскрової свічки пластинкою вимикача.

Підготовка мотоперфоратора до роботи:

Завод-виробник поставляє мотоперфоратори підготовленими до виконання бурових робіт, у зв’язку з чим в УОМ встановлена букса бура з шестигранником 22,2 мм.

Якщо необхідно налагодити мотоперфоратор на відбійні роботи, букса бура замінюється буксою молотка з шестигранником 25,4 мм.

Для виконання за допомогою мотоперфоратора бурових або відбійних робіт в корпусі УОМ необхідно встановити відповідну буксу: для буріння – буксу бура, для відбійних робіт – буксу молотка. Для виконання цієї операції з стяжних шпильок згвинчуються гайки, що самоконтряться, знімаються пакети тарільчатих пружин і корпус УОМ. Із корпуса УОМ витягується букса, яка заміняється і встановлюється необхідна.

При встановленні букси молотка штифти, які запресовані в корпус УОМ, повинні увійти в провушини на фланці букси.

При встановленні букси бура спочатку на прямі шліци поршня-бойка надівається букса, а потім на стяжні шпильки і на буксу насувається корпус.

З’єднувальна трубка і прокладка повинні знаходитись на своїх місцях. Затягування гайок виконується по черзі і поступово для уникнення перекосу в корпусі УОМ, і букси, яка знаходиться в ньому, відносно поршня-бойка. Особливо важливо виконання цього правила при встановленні букси бура. Правильність затяжки гайок перевіряється обертанням УОМ за бур, який вставлений в буксу. Обертання повинно бути плавним без заїдань.

Заправка мотоперфоратора пальним:

Пальне для двигуна мотоперфоратора складається з суміші 12 об’ємів бензину А-72 або А-76 і одного об’єму мастила МС-20С.

В бак мотоперфоратора заливається пальне приблизно на одну годину роботи – біля 1,9 літра. Рівень пального в баку не повинен доходити до пробки на 50-60 мм.

Заливати пальне в бак слід тільки через воронку з дрібноячеїстим сітчастим фільтром, яка знаходиться в ЗІП. Для уникнення витікання пального через дренажний отвір в пробці бака, а також попадання пального в змішувальну камеру карбюратора, класти мотоперфоратор можна тільки повздовжною рукояткою вверх.

Експлуатація мотоперфоратора

Запуск двигуна:

Мотоперфоратор встановлюється на пружинний упор відкинутого в неробочий стан буксоутримувача.

Повертається вліво до упору голка дозатора, закривається повністю повітряна заслонка, а кнопка дроселя встановлюється в положення робочого хода (защіпка відкинута, кнопка – вверху).

Два – три рази витягується пусковий трос стартера. Потім повністю відкривається повітряна заслонка різким ривком за ручку пускового троса здійснюється запуск двигуна, після чого голка дозатора трохи підкручується за ходом годинникової стрілки.

Якщо двигун не запустився при виконанні всіх перелічених вище умов, операція запуску повторюється. Після 2-3 спроб запуску в порожнині картера і циліндра скоплюється надлишок робочої суміші і запуск стає неможливим. В цьому випадку голка дозатора повертається вправо до упору, перекриває доступ пальному і здійснюється спроба запустити двигун на раніше засмоктаній робочий суміші.

У випадку невдачі вигвинчується свічка і ривками за рукоятку декілька разів провертається коленвал двигуна для видалення надлишку робочої суміші з циліндра. Свічка промивається в бензині, просушується і встановлюється на місце. Після цього запуск повторюється.

Прогрів запущеного двигуна:

Запущений двигун прогрівається на неповних обертах на протязі 5-10 хвилин в літній період, а в зимовий час в залежності від температури повітря термін прогріву збільшується.

Іноді загустіле мастило стримує поршень-бойок в нижньому положенні і ударно-обертовий механізм не включається в роботу, букса бура не обертається, двигун працює нестійко. В цьому випадку мотоперфоратор або кладуть на землю, або нахиляють, тримаючи в руках, в гніздо букси бура вводять хвостовик бура або циліндричний стержень, і натискуючи до упору, піднімають поршень-бойок, тим самим вмикають в роботу УОМ.

Встановлення інструмента. Користування холостим ходом:

Встановлення інструмента виконується при відкинутому вверх до упору буроутримувачі. Хвостовик інструмента при цьому повинен бути очищеним від бруду і витертий ганчір’ям насухо.

Увага! Не допускайте на хвостовиках інструменту забоїн, заусенців і сколів – вони передчасно зношують буксу, повітреущільнюючу манжету, погіршують продувку шпуру. В зимовий час, щоб уникнути несправностей манжети, не встановлюйте робочий інструмент в непрогрітий двигун.

Робочий інструмент можна встановлювати в буксу мотоперфоратора як при відімкнутому, так і при працюючому двигуні.

В останньому випадку, поворотом рукоятки клапана, відключається УОМ, а кнопка дроселя, встановлюється в положення холостого ходу (втоплюється і фіксується защіпкою). Холостий ход включається і у випадках, коли недоцільно припиняти роботу двигуна на короткий час, наприклад, для переносу мотоперфоратора на декілька метрів і т. ін.

Регулювання якості робочої суміші:

Відрегулювати положення голки дозатора на отримання найбільшої продуктивності мотоперфоратора до початку роботи неможливо. На продуктивність впливає велика кількість зовнішніх умов: род роботи, що виконується; стан інструмента; характер породи; сила натискування на рукоятки і т. ін.

Врахувати всі ці фактори заздалегідь неможливо.

Тому регулювання якості робочої суміші слід виконувати в процесі виконання роботи. Обертанням голки дозатора в той чи інший бік знаходять таке положення, при якому мотоперфоратор має найбільшу працездатність при стабільних обертах двигуна.

Зупинка двигуна:

Для зупинки двигуна достатньо натиснути пальцями на пластину вимикача до торкання нею до свічки.

Тієї ж мети можна досягнути, якщо перевести кнопку дроселя в положення холостого ходу і зачинити повітряну заслонку.

Увага! Після закінчення роботи необхідно повністю зачинити повітряну заслонку і вгвинтити до упору голку дозатора.

Використання мотоперфоратора для допоміжних робіт:

Мотоперфоратор може бути використаний для приведення в дію допоміжних механізмів, наприклад, для заточування бурового інструмента, відкачування води з шпурів і т. ін. Для під’єднання до мотоперфоратора ці механізми повинні бути оснащені гнучким валом, різьбовий наконечник якого вгвинчується у відповідне гніздо коленвала.

Гніздо має різьбу М15х1,25 глибиною 13 мм.

Увага! Приєднання гнучкого вала можна виконувати тільки до непрацюючого двигуна.

З отвору в корпусі стартера виймається пластмасова заглушка і в гніздо вгвинчується наконечник гнучкого вала, а оболонка впирається в корпус стартера, центруясь по отвору Æ 26 мм. Двигун запускається як звичайно. Мотоперфоратор при цьому підвішується за Т-образну рукоятку або кладеться повздовжною рукояткою вверх на будь-яку чисту, суху і не жорстку підстилку.

Після закінчення допоміжних робіт гнучкий вал від’єднується, а отвір в корпусі стартера закривається заглушкою.

Використання мотоперфоратора в місцях, що погано вентилюються:

Для роботи в погано вентилюємих місцях (малооб’ємних приміщеннях, вузьких канавах, колодязях, тощо) мотоперфоратор може бути використаний тільки з спеціальним шлангом для відводу відпрацьованих газів. Шланг приєднується до вихлопної труби.

Внутрішній діаметр шланга повинен бути не менше 40 мм, а довжина його не повинна перебільшувати 10 м.

Щоб уникнути отруєння газами, що виходять із запобіжного клапана і системи продувки, роботу слід вести з частими перервами для провітрювання робочого місця.

Увага! Чім тонший і довший шланг, що відводить вихлопні гази, тим менше буде корисна потужність мотоперфоратора.

в) Інструмент для руйнування бетону, скельних порід та інших подібних матеріалів обертової дії:

До цього інструменту можна віднести мотобур М-1.

Мотобур М-1 призначений для буріння отворів в огороджуючих конструкціях сховищ з метою подачі в них повітря при проведенні РІНР, а також для буріння шпурів в твердих та мерзлих ґрунтах при відсутності інших джерел енергії.

Мотобур М-1 обслуговується одним мотористом-оператором і складається з наступних основних частин:

1) Привода, в комплект якого входять:

Мал. 2.35. Мотобур М - 1

n двигун «Дружба-4»;

n зубчастий редуктор з перемикачем швидкостей;

n кривошипно-шатунна група;

n корпус.

2) Ствола з обертовим механізмом і шпинделем;

3) Шнеки ÆÆ 65 та 92 мм;

4) Породні різці Æ 43 мм.

Тактико-технічні характеристики мотобура М-1

Таблиця 2.20.

№ з/п

Найменування показника

Значення показника

Тип двигуна

Потужність, кВт

Кількість швидкостей

Частота обертання шпинделя при 5200 об/хв двигуна, об/хв

Глибина буріння, м:

- породними різцями при проході шпурів

- шпинделями Æ 65 мм

- шпинделями Æ 92 мм

Діаметр буріння, мм

- породними різцями

- шнеками

Габаритні розміри, мм

Вага, кг

Бензодвигун “Дружба-4”

2,94

І та ІІ

І – 255, ІІ – 615

7-10

1,5

65 та 92

540 х 440 х 540

Що стосується порядку експлуатації та технічного обслуговування мотобура М-1, то він аналогічний мотоперфоратору С-406.

2.2.3.2. Пневмоінструмент для руйнування бетону, скельних порід та інших подібних матеріалів

а) Інструмент для руйнування бетону, скельних порід та інших подібних матеріалів ударної дії:

До цього інструменті відносяться пневматичні відбійні молотки, лом пневматичний ИП-4604 та бетонолом С-358М.

Мал. 2.36. Пневматичні відбійні молотки

Пневматичні відбійні молотки призначені для пробивання проломів в залізобетонних конструкціях при вскритті завалених сховищ і дроблення кам’яної, цегляної кладки, бетону і залізобетону.

Тактико-технічні характеристики молотків

Таблиця 2.21.

№ з/п

Найменування параметрів

МО-6П

МО-7П

МО-8У

МО-9У

МО-10У

МО-6К

МО-7К

Робочий тиск стисну-того повітря, МПа

Енергія одиничного удару, Дж

Частота ударів, уд/хв

Розхід повітря, м³/хв

Внутрішній діаметр шлангів, мм

Розміри хвостовика інструмента, мм

- діаметр

- довжина

Вага (без інструмента), кг

0,49

39,0

1400

1,25

7,7

0,49

45,0

1200

1,25

8,0

0,49

32,0

2000

1,4

8,5

0,49

35,0

1800

1,4

9,1

0,49

44,0

1360

1,3

10,1

0,49

39,0

1360

1,3

7,2

0,49

45,5

1194

1,15

8,0

Заходи безпеки при роботі з молотками

При користуванні молотком не допускається:

1. Випробовувати молоток або працювати з ним без піки або спеціальної оправки.

2. Працювати при тиску стиснутого повітря, що перевищує 0,49 МПа (5 кгс/см²).

3. Використовувати піки з надмірно зношеними по діаметру хвостовиками.

4. Зазор по діаметрам між буксою і пікою не повинен перевищувати 0,3 мм.

Лом пневматичний ИП-4604 та бетонолом С-358М призначені для ударного руйнування кам’яних, цегляних, бетонних та залізобетонних завалів та елементів споруд.

б)

а)

Мал. 2.37. Пневматичний лом ИП – 4604 (а) та бетонолом С358М (б)

Тактико-технічні характеристики лома пневматичного

ИП-4604 та бетонолома С-358М

Таблиця 2.22.

№ з/п

Найменування показника

ИП-4604

С-358М

Енергія удару, Дж

Число ударів, уд/хв

Розхід повітря, м³/хв

Тиск повітря, МПа

Довжина, мм

Діаметр шланга (внутрішній), мм

780

1,8

0,49

720

850

1,9

0,56

700

б) Інструмент для руйнування бетону, скельних порід та інших подібних матеріалів ударно-обертової дії:

До цього інструменту відносяться молотки (перфоратори) пневматичні бурові.

в)

б)

а)

в)

Мал. 2.39. Бурильний молоток (перфоратор) ПР-18ЛУБ

Вони призначені для буріння отворів в конструкціях сховищ з метою подачі в них повітря, а також для буріння шпурів з пневмопідтримки в цегляній кладці, бетоні і скеляних породах при проходженні горизонтальних і похилих виробок.

Для промивання шпуру в перфораторі ПР24ЛУ передбачена центральна, а в перфораторі ПР24ЛУБ – бокова подача води.

Тактико-технічні характеристики молотків (перфораторів)

Таблиця 2.23.

№ з/п

Найменування параметрів

РП 17А

РПМ 17А

ПР-30

ПР-30В

ПР-18 ЛУБ

ПР-24 ЛУ

ПР-24 ЛУБ

Число ударів, уд/хв

Розхід повітря, м³/хв

Тиск повітря, МПа

Діаметр шланга, мм

Довжина молотка, мм

Швидкість буріння, мм/хв

Глибина буріння, м

Діаметр коронки, мм

Вага, кг

1700

1,8-2,0

0,49

550

36-38

16,2

1700

1,8-2,0

0,49

570

36-38

17,5

1800

3,5

0,49

850

36-

2000

3,5

0,49

930

36-

29,5

2400

2,5

0,49

610

100

32-46

29,5

2600

3,5

0,49

640

100

32-56

28,5

2600

3,5

0,49

700

100

32-56

Принцип роботи перфораторів

Перфоратори в основному аналогічні по конструкції і відрізняються тільки пристроями промивання шпуру. Поршень-ударник під дією стиснутого повітря, яке поперемінно надходить з одного чи з іншого боку його поршневої частини, здійснює зворотньо-обертовий рух в циліндрі. В кінці робочого хода ударник завдає удар по хвостовику бурової штанги, що вставлена в перфоратор. При зворотному (холостому) ході за допомогою храпового механізму ударник повертається на деякий кут і повертає при цьому через поворотні букси бурову штангу. Зміна напрямку надходження стиснутого повітря для робочого і холостого хода здійснюється автоматично за допомогою золотника, який знаходиться в золотниковій коробці. Запуск перфоратора в роботу здійснюється поворотом пускової рукоятки. Для промивання шпуру є промивочний пристрій, за допомогою якого вода з водяної магістралі під тиском поступає в канал бурової штанги.

Порядок змащування

Своєчасне змащування і правильний вибір змащувального матеріалу – основні умови надійної експлуатації перфоратора. Без належного змащування деталі, які працюють на високих швидкостях, швидко нагріваються, наслідком чого є зменшення їх твердості, інтенсивне стирання та утворення поверхневих тріщин. Змащування поршневої і повітрерозподілювальної частин перфоратора, а також храпового механізму і поворотних букс здійснюється шляхом подачі мастила з підвісної автоматичної мастильниці МА5А разом зі стислим повітрям, що надходить в перфоратор. Автомастильниця складається з корпуса, заповненого мастилом, і запресованої в корпус трубки.

В трубці встановлена поперечна втулка, яка має по вісі трубки отвір. Вставлений у втулку стержень утворює з внутрішнім діаметром трубки дозуючий зазор. Кількість мастила, що подається автомастильницею, залежить від тиску стиснутого повітря, яке підводиться к перфоратору, і коливається в межах 60 – 80 г/год при тиску повітря 4 – 6 кгс/см². Автоматична мастильниця заповнюється мастилом індустріальним “30” (машинне “Л”) ДЕСТ 1707-51 (або можуть бути використані мастила: Shell Vitrea Oil 29, Shell Vitrea Oil 31, Shell Turbo Oil 29, Shell Tellus Oil 29), не рідше одного разу в зміну. Мастило повинно бути чистим і обезводненим. При низькій температурі оточуючого повітря, для уникнення загустіння, в мастило рекомендується добавляти до 25 % гасу.

Правила догляду за перфоратором і його експлуатація

Висока працездатність і тривалий строк служби можуть бути забезпечені при дотриманні наступних правил:

1. Тиск стиснутого повітря повинен бути не нижче 5 кгс/см ². При зниженні тиску працездатність різко падає.

2. Стиснуте повітря, яке поступає в перфоратор, повинно бути чистим і сухим.

3. Повітряний рукав перед приєднанням до перфоратора необхідно продути.

4. Перед початком буріння слід перевірити роботу автомастильниці, для чого достатньо включити перфоратор і піднести до його вихлопного отвору руку, на якій повинна з’явитися слабка масляна пляма. У випадку, якщо мастило в перфоратор не надходить, автомастильницю слід від’єднати, промити в гасі і продути резервуар стиснутим повітрям, після чого приєднати до перфоратора, заповнити мастилом і перевірити знову.

5. Подача води для промивання шпуру повинна бути рясною (не менше 3 л/хвилину).

6. По закінченні роботи перфоратор слід направити в майстерню для промивання і змащування.

7. Перфоратор необхідно утримувати в чистому, добре змащеному стані. Всі деталі повинні бути ретельно очищеними від пилу і бруду.

8. Водяний рукав перед приєднанням до перфоратора необхідно промити.

9. Включаючи в роботу перфоратор, необхідно з початку пустити стиснуте повітря, а потім відкрити кран для промивки, при зупинці – навпаки.

10. Необхідно слідкувати за тим, щоб тиск води не перевищував тиск стиснутого повітря, інакше вода буде попадати в перфоратор і приводити до прискореного зносу деталей.

11. Перфоратор не можна кидати і піддавати ударам, бо це викликає його передчасний вихід зі строю.

12. Слід регулярно перевіряти надійність затяжки всіх зовнішніх частин деталей перфоратора. Гайки стяжних болтів повинні бути затягнутими рівномірно до відмови.

13. На початку експлуатації новий перфоратор іноді може працювати нестійко з перебоями, але це не признак несправності, такий перфоратор має надмірно малі зазори і вимагає додаткової приробки поверхонь, що труться. Через короткий термін експлуатації недоліки щезнуть.

14. Розбирання і збирання перфоратора допускається тільки в спеціальній майстерні. Всі деталі промиваються в гасі і обдуваються повітрям. В процесі розбирання і збирання перфоратора слід користуватися тільки дерев’яними або бронзовими молотками.

2.2.3.3. Електроінструмент для руйнування бетону, скельних порід та інших подібних матеріалів

а) Електроінструмент для руйнування бетону, скельних порід та інших подібних матеріалів ударної дії:

До цього інструмента можна віднести молотки електричні ИЭ-4211А, ИЭ-4212 та лом електричний ИЭ-4209.

Молотки електричні ИЭ-4211А, ИЭ-4212 призначені для розробки кам’яного та мерзлого ґрунту, руйнування асфальтобетону і бетону, цегляної кладки, а також для інших будівельних і дорожніх робіт.

Мал. 2.40. Електричний молоток ИЭ - 4212

Молотки виготовляються в кліматичному виконанні У і забезпечують нормальну роботу при наступних умовах експлуатації:

- висота над рівнем моря – до 1000 метрів;

- температура оточуючого повітря від – 40⁰ С до + 40⁰ С;

- відносна вологість оточуючого повітря не більше 80% при 20⁰ С;

- відхилення напруги споживаючої мережі – в межах + 10 % від номінального значення;

- коливання частоти струму споживаючої мережі – в межах + 5 % від номінального значення.

Примітка: допускається робота молотком при температурі оточуючого середовища вище + 40⁰ С з відповідним зменшенням тривалості включення.

Тактико-технічні характеристики молотків

Таблиця 2.24.

№

з/п

Найменування показнику

ИЭ-4211А

ИЭ-4212

Енергія удару, Дж

Частота ударів за хвилину

Тип електродвигуна

Споживаєма потужність, Вт

Сила струму, А

Напруга, В

Габаритні розміри, мм

Вага (без кабелю і інструменту), кг

Асинхронний трьохфазний з короткозамкнутим ротором

1100

1050

3,5

220

795х200х250

1100

550

1,5

220

685х110х215

Будова і принцип роботи

Різниця між молотками ИЭ-4211А та ИЭ-4212 полягає в тому, що в комплект молотка ИЭ-4211А входить захисний вимикаючий пристрій.

Молотки складаються з наступних основних складових частин:

- електропривода;

- ствола.

Основою електропривода молотка є корпус, в якому розташований електродвигун, одноступінчатий редуктор і кривошип. К корпусу кріпиться ручка, до якої підведений чотирьохжильний кабель марки КРПГ або КРПТ перетином 4х1 мм ². Одна з жил, яка має інший колір, служить для заземлення. Всередині ручки на гумових амортизаторах вмонтований вимикач. Вмикання і вимикання електродвигуна здійснюється поворотом курка. При повороті курка вниз електродвигун включений.

Ротор обертається на двох кулькопідшипниках, один з яких встановлений в корпусі, другий в задньому щиті. На одному кінці валу ротора закріплений вентилятор – маховик, на другому – шестерня.

Статор запресований в корпусі на чотирьох ребрах і фіксується за допомогою двох штифтів.

Охолодження електродвигуна здійснюється обдув ом повітря, яке нагнітається вентилятором і проходить по каналах між рубакою корпуса і пакетом статора.

Обертовий момент від електродвигуна на кривошип передається через одноступінчатий редуктор.

Змащування зубчастих кілець редуктора здійснюється консистентним мастилом, яке закладається в порожнину редуктора.

В стволі молотка знаходиться ударний механізм, який складається з повзуна, пружини, поршня і бойка. Повзун з’єднується з шатуном за допомогою пальця. Друга голівка шатуна з’єднується з пальцем кривошипа через ролики голчастого підшипника. Поверхні кривошипного пальця і голівки шатуна є обоймами голчастого підшипника. Всередині ствола під дією сил повітряної подушки пересувається бойок і наносить удари по інструменту.

В стволі є виточки для компенсації витоку повітря з робочої камери між бойком і поршнем, а також вікна для безударного режиму роботи молотка і перепуску повітря.

Змащування деталей ударного механізму, що труться, забезпечується мастилом, яке заливається в порожнину корпуса через заливочний отвір, що загвинчується пробкою. Ствол одним кінцем з’єднаний з корпусом за допомогою 4-х шпильок, вгвинчених в корпус. До протилежного кінця ствола приєднана букса за допомогою накидної гайки і стопорного кільця. Амортизатор служить для зм’якшення ударів при виході бойка із ударного режиму (при опусканні інструмента в крайнє нижнє положення).

На хвостовику інструмента є лиска, а в буксі отвір, в який вмонтований палець, який проходить через лиску інструмента і утримує його від випадання. Для заміни інструмента необхідно зняти фіксатор, витягнути палець, після чого інструмент легко виймається із букси.

При обертанні кривошипа повзун сумісно з пружиною, поршнем і бойком здійснюють зворотно-поступальний рух. В вихідному положенні бойка і поршня при натискуванні на рукоятки молотка, коли хвостовик інструмента знаходиться в крайньому верхньому положенні, тиск повітря в порожнині ствола над бойком дорівнює атмосферному, так як порожнина над бойком сполучається з атмосферою через сегментні виточки в стволі.

При рухові поршня з нижнього положення в верхнє повітряна подушка, що утворилася над бойком, розширюється, і бойок під дією різниці в тиску (атмосферного і “вакууму” в порожнині ствола) починає пересуватися слідом за поршнем. По мірі пересування поршня вверх його швидкість починає наближатися до нуля, а швидкість бойка продовжує наростати і при зворотному ході повзуна і поршня виникає стискування повітряної подушки і пружини, швидкість бойка зменшується до нуля.

Під дією стискування повітряної подушки і пружних сил пружини бойок розганяється і з зростаючою швидкістю пересувається вниз, наносить удар по хвостовику інструмента. Далі процес повторюється.

Для переводу молотка на холостий хід (без ударний режим) достатньо вивести хвостовик інструмента в крайнє нижнє положення, це досягається підніманням молотка на висоту необхідну для виходу інструмента. В холостому режимі роботи ударного механізму бойок не здійснює зворотно-поступальний рух і лежить в буксі.

Заходи безпеки при роботі з молотком

До роботи з молотком допускають тільки осіб, які вивчили цей паспорт, навчених безпечним методам роботи з молотком, заходам захисту при виконанні цих робіт і прийомам надання першої допомоги, а також осіб, які пройшли попередній інструктаж.

В процесі роботи молотком необхідно виконувати наступні правила:

- працювати тільки пересвідчившись в повній справності молотка і надійному закріпленні робочого інструмента;

- працювати молотком дозволяється тільки при надійному заземленні корпуса молотка, в гумових рукавицях;

- забороняється при включеному двигуні регулювати молоток, усувати несправності і т. ін., для цього необхідно від’єднати споживчий кабель від мережі;

- на час перерви в роботі молоток треба відключати від споживчої мережі;

- слідкувати за станом ізоляції споживчого кабелю, не допускати зіхлянь і перекручувань його;

- слідкувати, щоб при роботі молотком замки полумуфт штепсельного з’єднання були зачинені;

- забороняється з’єднувати полумуфти штепсельного з’єднання при включеному вимикачі молотка;

- не допускається прокладати споживчий кабель через під’їзні шляхи і в місцях складування матеріалів, в крайньому випадку кабель необхідно надійно захищати від пошкоджень, підвішуючи його або закриваючи дошками;

- не допускати натягнення струмопроводящого кабелю при переході з молотком з одного місця роботи на інше;

- не дозволяється залишати без нагляду молоток, приєднаний до мережі;

- надягати захисні окуляри для запобігання попадання в очі частинок матеріалу, що руйнується.

Підготовка до роботи і порядок роботи

Увага! Включати молоток в трьохфазну силову мережу напругою 380 В без знижуючого трансформатора 380/220 В і в однофазну (освітлювальну) мережу забороняється.

Забороняється починати роботу молотком без виконання вимог розділу заходів безпеки.

Перш ніж приступити до роботи, необхідно перевірити справність молотка. Для цього слід перевірити кріплення окремих деталей, затяжку болтів, гвинтів, гайок, їх стопоріння і пересвідчитись в наявності мастила. Підтягування гвинтів і гайок виконується тільки на відключеному від мережі молотку.

Перевірити справність струмопроводящого кабелю. Ізоляція кабелю не повинна бути порваною або потертою.

Надійно закріпити робочий інструмент (лом або зубило), для чого необхідно вставити інструмент в буксу, поставити палець і фіксатор.

Перед включенням в електромережу необхідно перевірити відповідність напруги мережі номінальній робочій напрузі, а також наявність і надійність заземлення.

Для споживання молотка необхідна трьохфазна мережа з лінійною напругою 220 В.

Підключити молоток до мережі, для чого з’єднати полумуфти штепсельного з’єднання; заперти замок штепсельного з’єднання; включити електродвигун, повернувши курок вимикача; перевірити роботу вимикача шляхом декількох повторних вмикань і вимикань.

Молоток, який працює на холостому ходу, кінцем інструмента встановлюється на матеріал, призначений для руйнування. Виконується натискування на молоток і подача його в забій. Молоток переходить на робочий режим роботи і руйнує матеріал.

Управління молотком під час роботи виконується за допомогою ручки і рукоятки. Натискування на рукоятки повинно бути рівномірним з зусиллям 200 Н.

Необхідно слідкувати за нагрівом молотка для уникнення перегріву його від перевантаження і виходу двигуна з ладу. Електродвигун молотка розрахований на повторно-короткочасний режим роботи з тривалістю включення 60% (6 хвилин роботи, 4 хвилини перерва). Температура зовнішньої поверхні корпуса не повинна перевищувати 65⁰С (цю і більшу температуру не витримує відкрита долоня працівника при доторкуванні – при цьому молоток необхідно відключити від мережі).

По закінченню роботи від’єднати споживчий кабель від мережі, протерти його і охайно змотати. Очистити молоток від пилу і бруду і покласти на штатне місце, і доповісти командирові про всі недоліки і несправності, виявлені при роботі.

Технічне обслуговування виконується з метою підтримання молотка в постійній технічній справності і готовності до роботи.

При експлуатації молотка необхідно слідкувати за справним станом струмопроводящого кабелю, не допускати його переплетінь і перекручувань. Кабель утримувати в чистому стані, після роботи протирати і змотувати в бухту.

Молоток утримується очищеним від пилу і бруду. Один раз на місяць необхідно перевіряти затяжку гайок, гвинтів укріплення.

Періодично, але не рідше одного разу на місяць, необхідно перевіряти опір і електричну надійність ізоляції відносно корпуса при увімкнутому вимикачі.

Опір ізоляції струмоведучих частин машини між струмоведучим контактом вилки штепсельного з’єднання і корпусом молотка при увімкнутому вимикачі.

Опір ізоляції струмоведучих частин машини між струмоведучим контактом вилки штепсельного з’єднання і корпусом молотка при увімкнутому вимикачі, що вимірюється мегомметром на 500 В, повинен бути не менше 2 МОм.

Ізоляція струмоведучих частин відносно корпуса повинна на протязі 1 хвилини витримувати випробувальну напругу 1500 В частотою 50 Гц. Напруга прикладається при увімкнутому вимикачі молотка до тих же точок, що і при вимірюванні опору ізоляції.

Необхідно слідкувати за справністю ізоляції струмоведучих частин молотка, надійністю приєднання кінців кабелю до вимикача, а також надійністю заземлення.

Змащування ударного механізму проводити автомобільним або компресорним мастилом, заливаючи його в об’ємі 40 – 60 см³ через залив очний отвір в кришці, який закривається пробкою.

Для змащування редуктора використовується консистентне мастило, яким заповнюється 2/3 вільної порожнини редуктора. Для того, щоб видалити забруднене мастило із редуктора і замінити його новим, необхідно зняти кришку. Періодичність заміни мастильного матеріалу приведена в таблиці

Таблиця 2.25.

Місце змащування	Марка мастильного матеріалу	Спосіб змащування	Періодичність змащування
Редуктор	ЦИАТИМ-201 ДЕСТ 6267-74	Заправка 2/3 вільної порож-нини	Не пізніше 100 годин напра-цювання
Ударний і криво-шипно-шатунний механізми	Компресорне ма-стило ДЕСТ 1861-73 або автомобільне мастило ДЕСТ 3829-51	Заливання через отвір під пробку в кришці 40 – 60 см³ мастила	Через 20 – 30 годин роботи

При необхідності ремонту виконується розбирання молотка. Для того, щоб від’єднати стволову частину молотка від електропривода необхідно:

- відкрутити гайки і зняти стволову частину;

- роз’єднати ударний механізм з шатуном, для чого необхідно витягнути палець;

- витягнути бойок із ствола.

Розбирання стволової частини виконується наступним чином:

- зняти фіксатор, витягнути палець і інструмент;

- зняти дротяне кільце;

- відкрутити гайку, витягнути шпонку і буксу;

- зняти кільце, кожух і рукоятку.

Розбирання електропривода частини виконується наступним чином: - зняти кришку;

- відкрутити болти кріплення щита заднього і витягнути ротор;

- зняти шатун, попередньо знявши кільце стопорне і шайбу;

- зняти кришку, витягнути шплінт, відкрутити гайку, зняти шестерню і випресувати кривошип.

При встановленні інструмента в буксу його хвостовик ретельно очистити від пилу і бруду.

У випадку термінового зберігання молотка металічні поверхні і інструмент очистити і покрити мастилом ПВК ДЕСТ 19537-74 або іншою аналогічного призначення.

Молотки повинні зберігатися у вентилюємому приміщенні при температурі від +5⁰ С до +25⁰ С, з абсолютною вологістю повітря - не більше 70%.

Лом електричний ИЭ-4209 має аналогічне призначення, будову та принцип дії.

Мал. 2.41. Лом електричний ИЭ – 4209

Його тактико-технічні характеристики приведені в таблиці.

Таблиця 2.26.

№ з/п

Найменування показника

ИЭ-4209

Споживаєма потужність, кВт

Напруга, В

Частота струму, Гц

Габаритні розміри, мм

Вага, кг

1,52

220

200

740х390х230

б) Електроінструмент для руйнування бетону, скельних порід та інших подібних матеріалів ударно-обертової дії:

До цих засобів малої механізації можна віднести перфоратор ручний електричний ИЭ-4707 з повітродувкою.

Перфоратор ручний електричний ИЭ-4707 призначений для буріння отворів і шпурів в штучних і природних матеріалах (цегла, бетон, граніт, тощо).

Повітродувка призначена для видалення стиснутим повітрям бурового шламу при бурінні перфоратором отворів і шпурів в штучних і природних матеріалах.

Перфоратор і повітродувка виготовляються в кліматичному виконанні У і забезпечують нормальну роботу при наступних умовах експлуатації:

- висота над рівнем моря – до 1000 метрів;

- температура оточуючого повітря від – 40⁰ С до + 40⁰ С;

- відносна вологість оточуючого повітря не більше 80% при 20⁰ С;

- відхилення напруги споживаючої мережі – в межах + 10 % від номінального значення;

- коливання частоти струму споживаючої мережі – в межах + 5 % від номінального значення.

Мал. 2.42. Ручний електричний перфоратор ИЭ – 4707 з повітродувкою

Тактико-технічні характеристики перфоратора та повітродувки

Таблиця 2.27.

№ з/п

Найменування показника

Значення показника

Для перфоратора

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

Середня швидкість буріння хрестовою коронкою по бетону марки М 300, мм/хв.

Найбільша глибина буріння, м

Енергія удару, Дж

Частота ударів, уд/хв (Гц), не менше

Номінальний діаметр буріння, мм

Частота обертання робочого інструмента в режимі холостого хода, об/хв, не менше

Напруга, В

Род струму

Частота струму, Гц

Номінальна споживаєма потужність, кВт

Номінальний струм, А

Режим роботи

Електродвигун

Габаритні розміри, мм

Вага без кабелю і інструменту, кг, не більше

Вага комплекту, кг, не більше

Зусилля натискування, Н

120

2,0

1100 (18,3)

240

220

змінний, трьохфазний

1350

4,35

S3 – 60%

Асинхронний трьохфазний з коротко замкнутим ротором

760х460х270

130

Для повітродувки

10.

11.

12.

13.

Тип

Працездатність найбільша (розхід при тиску біля 0), м³/год

Тиск надлишковий найбільший (розхід при тиску біля 0), Па

Напруга, В

Род струму

Частота струму, Гц

Номінальна споживаєма потужність, кВт

Номінальний струм, А

Режим роботи

Тип електродвигуна

Напрямок обертання якоря електродвигуна

Габаритні розміри, мм

Вага без кабелю, кг, не більше

центробіжна чотирьохступенева

1,7 ^. 10⁴

220

змінний однофазний

550

2,5

S1 (тривалий)

однофазний колекторний КН ІІ (І)-370/220 – 12У2

лівий

430х260х310

10,5

Будова і принцип роботи

Перфоратор

Перфоратор складається з наступних складових частин:

- електропривода;

- ствола з ударним механізмом;

- механізму безперервного обертання бура.

Електропривод і ствол з ударним механізмом мають аналогічну будову і принцип дії, що й електричний молоток.

Механізм безперервного обертання робочого інструмента: з конічного вала-шестерні обертаючий момент передається на робочий інструмент через конічну шестерню, вал, циліндричну шестерню, відомі шестерні запобіжної муфти і перехідник, з’єднаний пальцем з робочим інструментом. Вал обертається на двох кулькопідшипниках, один з яких встановлений в привареному фланці ствола, а другий в іншому фланці.

Запобіжна муфта уявляє собою набір шестерень і шайб, які встановлені на втульці і стиснуті тарільчатою пружиною і гайкою, яка законтрюється шайбою після регулювання муфти на обертаючий момент спрацювання, що дорівнює 1,5+^0,2_0,1кгс.м. Опорами муфти служать втулки і фланець. Від випадання з букси перехідник утримується утримувачем, який зафіксовано. Перехідник спирається на ствол через гумовий амортизатор, який забезпечує зменшення вібрації від ударів робочого інструмента з корпусом перфоратора. Запобіжна муфта спрацьовує у випадку заклинювання бурової коронки в шпурі.

Регулювання конічних шестерень здійснюється за допомогою регулювальних шайб. При цьому правильність регулювання зубчастого зачеплення можна спостерігати через отвір в корпусі, який розташований збоку біля нижнього приливу корпуса і закритий пластмасовою пробкою.

Змащування редуктора поворотного механізму здійснюється консистентним мастилом ЦИАТИМ-201.

Перфоратор працює в двох режимах: у вертикальному положенні при натискуванні на рукоятки він працює в робочому режимі (буріння), а при припиненні натискування на рукоятки і переміщенні робочого інструмента з перехідником вниз він автоматично переходить на холостий хід (безударний режим роботи).

Продування шпуру здійснюється стислим повітрям, яке подається в шпур від джерела стиснутого повітря по рукаву через штуцер, перехідник і штангу.

Джерелом стиснутого повітря може бути повітродувка, пересувний компресор і магістральний повітропровід.

Процес буріння починається зі штангою меншої довжини і по мірі необхідності в перфоратор вставляють штангу більшої довжини.

Повітродувка

Повітродувка складається з вмонтованого колекторного електродвигуна і чотирьохступінчатого центр обіжного насоса, які розташовані в захищеному корпусі.

Управління електродвигуном здійснюється за допомогою вимикача, який встановлено в корпусі разом з кришкою. При вмиканні електродвигуна повітря засмоктується через вікна в корпусі, закриті фільтрами, проходить, охолоджуючи двигун і поступає на першу крильчатку повітряного насоса. Проходячи послідовно через кожну крильчатку і колесо повітряного насоса, повітря стискується і відводиться через штуцер високого тиску для продування шпуру. Штуцер високого тиску розташований ближче к торцю корпуса. Через інший штуцер незначно стиснуте повітря відводиться з метою здування шламу в області утворення шпуру в бік від працівника. При необхідності збільшення тиску повітря для продування шпуру штуцер низького тиску необхідно закрити пробкою.

Заходи безпеки при експлуатації електроперфоратора

До роботи з перфоратором і повітродувкою допускаються тільки особи, яки навчені безпечним методам роботи з перфоратором, заходам захисту при виконанні цих робіт і порядку надання першої допомоги.

В процесі роботи з перфоратором слід виконувати наступні правила:

- працювати можна тільки пересвідчившись в повній справності перфоратора і надійному заземленні робочого інструмента;

- працювати з перфоратором дозволяється тільки при надійному заземленні корпуса перфоратора, в діелектричних рукавицях;

- категорично забороняється працювати без захистно-відключаючого пристрою і надійного заземлення на розподільчому щиті;

- регулювання перфоратора і усунення несправностей допускається тільки при відключеному від мережі кабелі;

- на час перерви в роботі перфоратор повинен бути відключеним від споживаючої мережі;

- слідкувати за станом ізоляції кабелю, не допускати переплетіння і перекручування його;

- слідкувати щоб при роботі перфоратором з повітродувкою замки полумуфт штепсельного з’єднання були зачиненими;

- забороняється з’єднувати полумуфти штепсельного з’єднання при включеному вимикачі перфоратора і повітродувки;

- не допускається прокладати кабель через під’їзні шляхи і в місцях складування матеріалів, в крайньому випадку кабель необхідно надійно захищати від пошкодження;

- не дозволяється залишати без нагляду перфоратор, приєднаний до мережі;

- не допускається натяг кабелю при переході з перфоратором з одного місця роботи на інше;

- надягати захисні окуляри для запобігання засмітнення очей частинками матеріалу, що руйнується.

Підготовка до роботи і порядок роботи

Увага! Підключати перфоратор з повітродувкою в трьох фазну силову мережу напругою 380 В без знижуючого трансформатора 380/220 В і в однофазну (освітлювальну) мережу забороняється.

Працездатність і справна робота перфоратора і повітродувки залежить від правильного користування ними в процесі експлуатації і при їх зберіганні.

Забороняється починати роботу перфоратором не виконавши вимог розділу заходів безпеки.

Перш ніж приступити до роботи, необхідно виконати наступні підготовчі роботи:

- перевірити кріплення різьбових з’єднань, їх стопоріння;

- залити через отвір в нижній частині корпуса, закритий пробкою, компресорне мастило ДЕСТ 1861-73 або дизельне мастило марки ДС-11 (М10Б) ДЕСТ 8581-63 в кількості 30 – 40 см³;

- перевірити справність струмоведучих кабелів перфоратора, повітродувки (при її використанні у якості джерела стиснутого повітря). Ізоляція кабелів повинна бути справною;

- зняти фіксатор, відкрутити утримувач. Вставити в перехідник штангу необхідної довжини, закрутити утримувач і встановити фіксатор. Легким ударом насадити коронку на другий кінець штанги;

- перевірити відповідність напруги мережі номінальній робочій напрузі, а також наявність і надійність заземлення;

- підключити перфоратор до мережі через повітродувку (при її використанні у якості джерела стиснутого повітря);

- надіти на штуцер шланг, який підводить стиснуте повітря;

- перемиканням курка перфоратора і повітродувки перевірити роботу вимикачів шляхом декількох вмикань і вимикань електродвигунів.

Для буріння отворів (шпурів) встановити перфоратор кінцем інструмента на матеріал, призначений для буріння і при незначному натискуванні на перфоратор зверху вниз включити електродвигун. При цьому перфоратор відразу увійде в робочий режим роботи. Паспортна сила натискування при роботі – 130 Н.

При початковому забурюванні, щоб коронку не “уводило” в бік, можна використовувати пристрій для направлення коронки, виготовлений у вигляді диску з внутрішнім діаметром, більшим діаметра коронки.

У випадку заклинювання інструменту в шпурі необхідно припідняти перфоратор до переходу його на холостий режим роботи, після чого знову продовжити буріння.

Не можна працювати перфоратором без продування шпуру стиснутим повітрям, тому що буде забиватися крихтою внутрішній отвір в коронці і штанзі.

Необхідно слідкувати за нагрівом перфоратора щоб уникнути його перегріву від перевантаження і виходу електродвигуна з ладу.

Температура зовнішньої поверхні корпуса не повинна перевищувати 65⁰С.

Практично нагрів визначається оголеною долонею руки, яка прикладається до поверхні корпуса, при перегріві рука не витримує доторкання.

Перфоратор призначений для повторно-короткочасного режиму роботи з тривалістю вмикання 60 %, тобто кожні 10 хвилин роботи перфоратор повинен працювати не більше 6 хвилин в робочому режимі і потім його необхідно відключити на 4 хвилини.

Після закінчення роботи необхідно від’єднати споживчий кабель від мережі, протерти його і акуратно скласти. Очистити перфоратор від пилу і бруду і здати на зберігання.

При здаванні перфоратора і повітродувки на зберігання необхідно заявити про всі несправності, які були виявлені в процесі роботи. Зберігати перфоратор і повітродувку слід в сухому місці.

Технічне обслуговування

Технічне обслуговування проводиться з метою підтримання перфоратора і повітродувки в постійній технічній справності і готовності до роботи.

Кабель необхідно утримувати в чистому стані.

Перфоратор, робочий інструмент і повітродувка утримуються очищеними від пилу і бруду. Щоденно проводити перевірку затяжки всіх різьбових з’єднань.

Періодично, але не рідше одного разу в місяць, необхідно перевіряти опір і електричну міцність ізоляції перфоратора відносно корпуса при увімкнутому вимикачі. Опір ізоляції струмоведучих частин машини між струмоведучим контактом вилки штепсельного з’єднання і корпусом перфоратора корпуса при увімкнутому вимикачі, виміряний мегомметром на 500 В, повинен бути не менше 2 МОм. Ізоляція струмоведучих частин перфоратора відносно корпуса повинна на протязі однієї хвилини витримувати випробувальну напругу 1500 В змінного струму частотою 50 Гц. Випробувальна напруга прикладається при увімкнутому вимикачі перфоратора до тих же точок, що і при вимірюванні опору ізоляції.

Випробувальна напруга повітродувки не повинна перевищувати припустиму напругу конденсаторів.

Змащування кривошипно-шатунного, ударного і обертового механізмів перфоратора проводити 1-2 рази в зміну через отвір в нижній частині корпуса, закритий пробкою, компресорним мастилом ДЕСТ 1861-73 або дизельним мастилом марки ДС-11 (М10Б) ДЕСТ 8581-63 в кількості 30 – 40 см³.

В зимових умовах змащування проводити компресорним мастилом.

Змащування редуктора електропривода і обертового механізму проводити щомісячно консистентним мастилом ЦИАТИМ-201 ДЕСТ 6267-74.

Для змащування редуктора необхідно відкрутити гвинти кріплення кришки, зняти її і заповнити мастилом ²/₃ вільної порожнини редуктора.

Після напрацювання 50 годин машинного часу рекомендується виконати розбирання перфоратора з метою перевірки стану основних вузлів і деталей. При цьому рекомендується промити всі деталі і вузли, крім електродвигуна, і замінити мастило.

Розбирання перфоратора слід виконувати в наступній послідовності: зняти фіксатор, відкрутити утримувач, витягнути з перехідника палець і штангу, витягнути перехідник з букси. Потім відкрутити болти, які з’єднують фланці і буксу. Зняти буксу. Витягнути вузол муфти, амортизатор з втулками і фланець.

Повернути перфоратор стволом вниз, поки бойок під дією сили особистої ваги не вийде з ствола.

Відкрутити гайки, які кріплять ствол до корпуса і зняти ствол зі шпильок. Вийнявши палець, зняти вузол ударного механізму, який складається з повзуна, пружини, втулки, поршня; перевірити затяжку болтового з’єднання поршня з втулкою.

Відкрутити гвинти кріплення кришки, зняти її і перевірити затяжку гвинтів кріплення вентилятора і щита.

При відсутності помітного люфту в підшипниковому з’єднанні кривошипного пальця з шатуном знімати останній не рекомендується.

Відкрутити гвинти кріплення кришки, зняти її і оглянути редуктор. При відсутності дефектів подальше розбирання редуктора виконувати не рекомендується.

Після вказаного розбирання ретельно оглянути очищені деталі і вузли перфоратора і усунути виявлені недоліки.

Збирання перфоратора виконувати в зворотному порядку.

Регулювання запобіжної муфти на момент спрацювання, що дорівнює 1,5 + ^0,2_0,1кгс ^. м необхідно проводити за допомогою тарировочного (динамометричного) ключа, або по динамометричним приборам, або по зусиллю на рукоятках, котре повинно бути не більше 120 Н.

Після напрацювання 50 годин машинного часу рекомендується провести часткове розбирання повітродувки з метою перевірки стану підшипників, крильчаток, втулочно-пальцевої муфти, колектора якоря електродвигуна і щіток.

Часткове розбирання провести наступним чином: викрутити болти і разом з кронштейнами витягнути з кожуха вузли електродвигуна і повітряного насоса. Зняти кронштейн з гумовими втулками з кінців шпильок. Зняти з провушин корпусів шпильки з розпірними втулками, відкрутивши гайки їх кріплення. Потім відкрутити гвинти, які з’єднують корпус і щит, і роз’єднати вузли електродвигуна і повітряного насоса. Оглянути втулочно-пальцеву муфту. Зняти щітки і перевірити їх стан. Потім відкрутити гвинти, що з’єднують корпуси, і роз’єднати їх. Перевірити колектор якоря і плавність обертання підшипників. Для огляду крильчаток необхідно відкрутити гвинти, що з’єднують щит і корпуси, потім відкрутити гвинти кріплення кришки і гвинти, які з’єднують корпуси. Корпуси роз’єднати. Перевірити кріплення крильчаток на валу і при відсутності люфтів подальше розбирання виконувати не рекомендується. Якщо ж кріплення крильчаток на валу буде ослабленим, то необхідно підтягнути гайки. Перевірити плавність обертання підшипників

Збирання повітродувки виконувати в зворотному порядку, попередньо добавити мастило ЦИАТИМ-201 ДЕСТ 6267-74 у вільні порожнини, розташовані і відкритих боків кулькопідшипників.

У випадку тривалого зберігання зовнішні поверхні деталей перфоратора і повітродувки, які підпадають під корозію, а також запасний комплект очистити і покрити мастилом ПВК ДЕСТ 19537-74 або іншою аналогічного призначення.

Зберігання перфораторів і повітродувок повинно виконуватись в приміщеннях, під навісами або в місцях, захищених від атмосферних опадів.

в) Електроінструмент для руйнування бетону, скельних порід та інших подібних матеріалів обертової дії:

Представником цієї групи інструментів є електросвердло ЕС-2.

Електросвердло ЕС-2 призначене для буріння шпурів діаметром 40 мм в породах середньої твердості і в мерзлих ґрунтах.

Для буріння шпурів в ґрунті електросвердло встановлюється на спеціальний буровий станок, що облегшує буріння і збільшує працездатність.

Тактико-технічні характеристики

Таблиця 2.28.

№ з/п

Найменування показника

Значення показника

Номінальна потужність (напівгодинна), кВт

Номінальна напруга, В

Частота струму, Гц

Номінальний струм, А

Тип електродвигуна

Потужність, кВт

Швидкість обертання шпинделя свердла, об/хв

Габаритні розміри, мм

Вага, кг

2,2

220

6,3

асінхронний трьохфазний з короткозамкнутим ротором 4Ах80-В44 М200

1,5

500

225х220х470

Загальна будова

Електросвердло складається з електродвигуна і редуктора. Електродвигун типу 4Ах80 – В44 М200 потужністю 1,5 кВт серійного виробництва. Корпус електродвигуна алюмінієвий, щити чавунні.

Редуктор кріпиться до фланцевого щита двигуна за допомогою болтового з’єднання. Редуктор складається з корпуса і двох пар шестерень, які передають обертаючий момент від вала двигуна до шпинделя електросвердла. Роторна шестерня зчіпляється з шестернею котра насаджена на валик. Шестерня зчіпляється з шестернею і передає обертання шпинделю. Валик обертається на двох підшипниках № 203, які запресовані в корпус редуктора.

Для запобігання зміщення шестерень на валик насаджені розпірні втулки. Шестерня закріплена на кінці валика пружинним кільцем.

Шпиндель обертається на двох підшипниках № 206 і 203. Шестерня закріплена на кінці шпинделя болтом. Змащення редуктора здійснюється мастилом ЦИАТИМ – 201 ДЕСТ 6267- 59, яка заповнює на 0,5 ємності корпусу редуктора. Для запобігання витікання мастила із корпуса служить фетрове ущільнення.

Підшипник № 206 шпинделя закривається з зовні кришкою. Пробка служить для введення мастила в корпус.

Споживання електросвердла здійснюється через кабель марки КРПТ 4 х 1,5 мм². Три жили кабелю приєднуються до фаз обмотки, що з’єднані в трикутник, четверта – до корпусу електродвигуна.

Для перенесення електросвердла служить ручка.

Робочим інструментом електросвердла є штанга з різцем. Один кінець штанги має циліндричну частину, яка входить в отвір свердла, на другому кінці кріпиться різець. Хвостовик різця входить в осьовий конічний отвір штанги і кріпиться від випадання шплінтом.

Штанга вставляється у осьовий отвір шпинделя, котрий складається з вала, гайки і пружинного запору. Для того щоб штанга не випадала з шпинделя, гайку повертають так, щоб пази на валу і гайці були під кутом 90°. Штифт пружинного запору співпадає з отвором на валу і запирає гайку, запобігає її відкручуванню під час роботи.

Заходи безпеки

Всі особи, які працюють з електросвердлом, повинні бути обов’язково проінструктовані технічним персоналом.

Включати електросвердло слід тільки після встановлення його на буровому станку. Категорично забороняється бурити шпури без бурового станка, утримуючи його в руках.

При всякому ремонті електросвердло необхідно відключати і від’єднувати кабель від мережі.

Необхідно слідкувати за справним станом ізоляції приєднувального кабелю.

Вимір опору ізоляції провадиться мегомметром на 500 В.

Опір ізоляції вимірюється між струмоведучими жилами приєднувального кабелю і корпусом свердла. Опір ізоляції повинен бути не менше 2 МОм.

Опір між корпусом електросвердла і четвертою жилою кабелю повинно бути не більше 0,1 Ом без урахування опору приєднувального кабелю.

Електросвердло перевіряється шляхом ретельного зовнішнього огляду, звертається увага на справність ізоляції провідного кабелю. При наявності оголених струмоведучих частин робота з електросвердлом забороняється. Перед видачею працівнику електросвердла, воно повинно бути перевіреним відносно справності заземляющого проводу і замикання на корпус. Електросвердло, яке має дефекти, видавати для роботи забороняється.

До роботи з електросвердлом допускаються особи, які мають кваліфікацію не нижче ІІ групи.

При обезструмленні під час роботи та при перервах в роботі електросвердло необхідно від’єднувати від мережі.

Особам, які користуються електросвердлом, забороняється:

- розбирати електросвердло і проводити ремонт безпосередньо на робочому місці;

- торкатися штанги, що обертається, руками;

- працювати електросвердлом з ушкодженою ізоляцією.

Працювати з електросвердлом дозволяється тільки в гумових рукавицях.

Електросвердло повинно бути надійно заземленим.

Пересвідчившись в справному стані електросвердла, необхідно увімкнути електродвигун без навантаження на одну хвилину. Якщо при цьому ніяких дефектів не виявлено, можна приступати до роботи.

Підготовка електросвердла до роботи

Перед початком роботи необхідно пересвідчитись у справному стані електросвердла, для чого слід перевірити:

- наявність всіх гвинтів, які кріплять окремі деталі електросвердла і надійність їх затяжки;

- справність редуктора, для чого слід шпиндель прокрутити декілька разів від руки при виключеному електродвигуні;

- наявність мастила в редукторі і при необхідності поповнити його;

Після увімкнення електросвердла перевірити правильність напрямку обертання шпинделя. Шпиндель повинен обертатися за ходом годинникової стрілки з боку двигуна. Якщо шпиндель обертається проти ходу годинникової стрілки, необхідно поміняти між собою дві фази.

Перед встановленням штанги в шпиндель – сам шпиндель і хвостовик штанги слід очистити від бруду. Забруднені отвори в шпинделі не дозволять штанзі щільно увійти в нього, штанга буде посаджена не по центру і гайка може не запертися.

Робота електросвердлом

При бурінні електросвердло необхідно кріпити на спеціальному буровому станку.

Подача зусилля на електросвердло здійснюється через систему - штурвал, вал, трос. Працювати з електросвердлом по можливості необхідно двом операторам, що збільшить працездатність буріння.

Під час роботи електросвердлом необхідно слідкувати за температурою корпуса електросвердла. При надмірному нагріві корпуса (рука не витримує доторкання) електросвердло необхідно відключити і дати йому охолонути. При заклинюванні штанги електросвердло необхідно відключити від мережі, звільнити його від штанги і підняти вверх до упору.

Після буріння шпуру його необхідно відразу очистити від ґрунту шпурочисткою, після чого вихідний отвір шпуру закривається щільною пробкою або суцільним шматком ґрунту. (Шпурочистка виготовляється на місці виконання робіт із циліндричного дерев’яного стержня діаметром 39 – 40 мм). Без виконання вказаних робіт шпур через деякий час стає непридатним із-за його обмерзання відпрацьованим ґрунтом або від просаджування стінок шпуру.

Догляд за електросвердлом. Змащування

Під час роботи свердлом необхідно слідкувати за справним станом приєднувального кабелю, не допускати його витягувань і закручувань. Неможна прокладати кабель через проїзні шляхи.

По закінченні роботи електросвердло слід ретельно очистити від пилу і бруду, штангу витягнути зі шпинделя.

Приєднувальний кабель протирається сухою ганчіркою і акуратно змотується в бухту.

Для заміни мастила в редукторі виконується часткове розбирання електросвердла, при якому відкручуються гайки і розділяється редуктор і корпус двигуна.

Для промивання та огляду деталей електросвердло необхідно розібрати повністю. Після часткового розбирання електросвердла необхідно:

1. Зняти шестерню з вала ротора.

2. Зняти ковпак вентилятора.

3. Зняти вентилятор, для чого послабити стяжний гвинт.

4. Витягнути ротор із статора, для чого:

- зняти підшипникові кришки;

- зняти задній підшипниковий щит;

- витягнути ротор із статора і зняти передній підшипниковий щит.

Розбирання редуктора виконується в наступному порядку:

- зняти пружинне кільце 11 і за допомогою знімача зняти шестерню 5;

- зняти проміжну втулку і пружинне кільце;

- вибити проміжний вал надставкою в отвір для змащування редуктора;

- відкрутити болт 9 і вибити надставкою шпиндель.

Збирання редуктора і двигуна виконують у зворотному порядку.

Змащування шестерень електросвердла забезпечується запасом мастила, яке знаходиться в редукторі. Для заповнення порожнини редуктора мастилом необхідно зняти його з редуктора, відкрутивши чотири гайки. Місця змащування і мастильні речовини вказані в таблиці:

Таблиця 2.29

Місце змащування	Мастильна речовина	ДЕСТ на мастило	Спосіб змащування	Періодичність змащування
Редуктор	ЦИАТИМ-201	6267-59	Заправка ½ вільної порожнини	Через 300-350 годин роботи (3-4 місяці при однозмінній роботі
Підшипники двигуна	ЦИАТИМ-201	6267-59	Заправка ½ вільної порожнини	1 раз в три місяці

2.2.3.4. Гідроінструмент для руйнування бетону, скельних порід та інших подібних матеріалів

а) Гідроінструмент для руйнування бетону, скельних порід та інших подібних матеріалів ударної дії:

До цієї групи відносяться такі засоби малої механізації: гідравлічні молотки, гідрокліни.

Гідравлічний відбійний молоток призначений для руйнування гіпсових, цегляних, шлакоблочних, бетонних деталей і гірських порід середньої твердості. Використовується він при відсутності інших джерел енергії.

Молоток споживається від мастильної станції з модульним приводом. У вибухонебезпечному середовищі – з електричним модульним двигуном, в звичайній аварійній обстановці – з двигуном внутрішнього згорання.

Молоток складається:

- гідроударний агрегат;

- інструмент (піка);

- напірний і зливний рукави;

- бойок;

- перемикач;

- вимикаючий пристрій з рукояткою.

1 – рукоятка;

2 – напірний і

зливний рукави;

3 – гідроударний

агрегат;

4 – піка.

Мал. 2.43. Гідравлічний відбійний молоток

Тактико-технічні характеристики

Таблиця 2.30.

№ з/п

Найменування показнику

Значення показнику

Тиск, МПа

Подача мастила, л/хв

Робоча рідина

Енергія удару, Дж

Вага, кг

Габаритні розміри, мм:

- довжина

- діаметр

15-18

мастило И-20

35-40

900 (не більше)

Принцип дії

Молоток приєднується до мастильної станції. Включається станція. Вручну піка встановлюється на об’єкт, що підлягає руйнуванню. Здійснюється натискання рукояткою на молоток і пікою на об’єкт. Вмикається гідроударний механізм, бойок наносить удари по інструменту, а інструмент по об’єкту.

Гідроударний механізм працює наступним чином (див. мал. 2.44):

Бойок здійснює зворотно-поступальний рух під дією пружного накопичувача енергії і гідроприводу. Поршень під тиском рідини піднімається вверх. Порожнина над поршнем відіграє роль пружного накопичувача енергії. Підйом поршня відбувається вирівнювання напірного отвору в стволі зі наскрізним отвором в бойку. Виконується подача рідини в надпоршневу порожнину. Бойок під тиском опускається вниз, наносить удар по інструменту. Бойок опускається вниз до вирівнювання наскрізного отвору в ньому і зливного отвору в стволі. Виконується скидання рідини. Далі процес повторюється.

Обслуговує молоток один оператор.

Гідроклин призначений для невибухового руйнування порід і шматків бетону.

Гідроклин складається з корпусу з рухомими щоками, які приводяться в дію клином. Клин зв’язаний зі штоком, що пересувається в корпусі гідроклина.

Тактико-технічні характеристики

Таблиця 2.31.

№ з/п

Найменування показнику

Значення показнику

Діаметр шпуру, мм

Довжина виконавчого органу, мм

Максимальне зусилля, що складається на виконавчому органі, кН, не менше

Тиск в системі, МПа

Вага, кг, не більше

400

200

Принцип дії

В об’єкті, що руйнується, бурять шпур діаметром на 1-2 мм більше діаметру виконавчого органу. Вводять в шпур виконавчий орган і подають мастило в робочу порожнину гідродомкрата. Шток гідродомкрата, пересуваючись вздовж вісі циліндра, пересуває клин, який в свою чергу розсуває щоки. Щоки діють на бокові стінки шпуру і руйнують об’єкт в заданому напрямку.

Роботи гідроклином виконуються одним оператором дистанційно.

2.3. Водовідкачувальні засоби

2.3.1. Водовідкачувальні засоби з ручним приводом

До цієї групи водовідкачувальних засобів відносяться ручні насоси типу БКФ-4, РПН-1,3/30, ручні поршневі одноциліндрові двохсторонньої дії. Насоси приводяться в дію коливанням рукоятки. Принцип роботи насоса оснований на зміні об’єму робочої порожнини в циліндрі при зворотно-поступальному рухові поршня.

При пересуванні поршня в той чи інший бік в циліндрі виконується з одного боку (за поршнем) всмоктування, а з іншого (перед поршнем) – нагнітання. Внаслідок розрядження, що виникає у всмоктуючий порожнині відкривається всмоктуючий клапан і рідина надходить в циліндр, звідки виштовхується поршнем назовні через нагнітаючий клапан. При початковому переміщенні поршня виникає засмоктування або нагнітання деякого об’єму повітря , яке знаходиться в порожнині циліндра і каналах. Засмоктування повітря з приймального рукава виконується до тих пір, доки виникле розрядження не підніме рідину у всмоктуючому рукаві. Після цого насос починає подавати рідину.

Основна частина насосів – литий чавунний корпус, в якому розташовані два всмоктуючих і два нагнітаючих клапана, поршень.

Рух від рукоятки до поршня передається через привідний вал, важіль і тягу. В місці виходу привідного вала з корпуса розташований сальник з набивкою.

Клапани тарілчасті з направляючими пір’ями.

Поршень чавунний з двома поршневими кільцями.

Укріплення насоса до опори здійснюється болтами через три отвори, які розташовані в корпусі.

Всмоктуючий патрубок знаходиться збоку корпусу, нагнітаючий – зверху. Для зливу мастила або залишків рідини, що перекачується, служать дві пробки. Огляд поршня і внутрішньої порожнини здійснюється через отвір, в який вкручується пробка з прокладкою.

Насос ручний призначений для перекачування рідини у випадку виходу з ладу механічних насосів, або для перекачування невеликої кількості рідини.

Працездатність його складає 1,3 л за подвійний хід поршня.

2.3.2. Водовідкачувальні засоби з електричним приводом

Електронасоси моноблочні «Гном» призначені для перекачування забрудненої води при виконанні РІНР.

Складається:

- моноблок насоса;

- подаючий рукав;

- кабель живлення.

Мал. 2.46. Електронасос серії “Гном”

Тактико – технічні характеристики електричних насосів типу “Гном”

Таблиця 2.32.

№ з/п

Показник

Гном

10-10

Гном

25-20

Гном

40-18 т

Напір, кПа (м, вод. стовпа)

Подача, м / год

Температура води, що перекачується, ⁰С

Електродвигун:

- тип

- потужність, кВт

- напруга, В

- частота, Гц

- номінальний струм, А

Вага, кг

Діаметр шланга, дюйми

Обслуга, люд.

98 (10)

0-35

Герметизований, асінхронний з короткозамкнутим ротором

1,1

380

2,5

196 (20)

0-35

380

176 (18)

+ 4-60

5,5

380

Що стосується заходів безпеки при роботі з цими засобами та порядку їх технічного обслуговування, то такі заходи аналогічні іншим засобам малої механізації які мають електричний привід.

2.3.3. Мотопомпи

Мотопомпи призначені для відкачування води з затоплених підвальних приміщень, захисних споруд, колекторів комунально-енергетичних мереж, заповнення водою ємностей транспортних автомобілів і в деяких випадках для подачі води в осередки пожеж.

На сьогоднішній день у військах на озброєнні є наступні типи мотопомп (які відносяться до засобів малої механізації):

- мотопомпа МП-600 А;

- мотопомпа МП-800 Б;

- малогабаритна мотопомпа МЛАЗ-1 Б;

- малогабаритна мотопомпа ПМПЛ.

Найчастіше на оснащенні підрозділів є перші два типи мотопомп: МП-600 А та МП-800 Б.

Мал. 2.47. Мотопомпи: а – МП-600, б – МП-1200

Основні тактико-технічні характеристики мотопомп приведені в таблиці:

Таблиця 2.33.

№ з/п

Найменування показнику

Переносна МП-600А

Переносна МП-800Б

Малогаба-ритна МЛАЗ-1Б

Малогаба-ритна ПМПЛ

10.

Тип двигуна

Кількість циліндрів, шт

Потужність, к.с.

Ємкість бака для пального, л

Розхід пального, л/год

Пальне

Тип насосу

Подача, л/хв

Напір, м вод. стовпа

Найбільша гео-метрична висота всмоктування, м

Вага, суха (без комплекту облад-нання), кг

Двохтактний карбюратор-ний

6,8

Бензин А-76, мастило АК-10 у співвід-ношенні 20:1

Центробіж-ний односту-пінчатий, консольний з направляю-чим апаратом

600

Двохтактний карбюратор-ний

23,5

17,5

9,0

Бензин А-76, мастило АК-10 у співвід-ношенні 20:1

Центробіж-ний односту-пінчатий, консольний без направ-ляючого апарата

, 800

Від бензопили “Урал”

1,5

2,5

Бензин А-76, мастило АК-10 у співвід-ношенні 15:1

Шестеренча-стий, самовсмок-туючий

3,5

Від бензопили “Дружба”

1,5

2,5

Бензин А-76, мастило АК-10 у співвід-ношенні 15:1

Центробіж-ний

200

Загальна будова мотопомпи МП-600А

Мотопомпа МП-600А уявляє собою агрегат та комплект спеціального приладдя.

Агрегат складається з:

- одноциліндрового двохтактного карбюраторного двигуна внутрішнього згорання;

- одноступінчатого центробіжного насосу;

- ротаційного вакуум-апарата;

- звареної основи.

В комплект спеціального приладдя входить (дивися таблицю 2.34):

Таблиця 2.34.

№ з/п

Найменування приладдя

МП-600А

МП-800Б

Рукав всмоктуючий, шт

Рукав напірний, шт :

- діаметром 51 мм

- діаметром 66 мм

Сітка всмоктуюча, шт

Стволи ручні напірні РС-70, РС-50, РС-“Б”, шт

Комплект запасних частин, к-т

Роботу двигуна і насоса забезпечують системи пуску двигуна, запалювання, споживання, охолодження, вакуумна, всмоктуюча і напірна лінії. В верхній частині картера є розточений отвір для встановлення циліндра; в нижній частині є отвір для встановлення випускного крана. Кришка картера кріпиться до корпуса двигуна чотирма шпильками і гайками. В нижній частині знаходиться отвір для зливу води, яка просочується через сальник насосу. Між гільзою і зовнішніми стінками циліндру є водяна рубашка.

Головка циліндра (з алюмінієвого сплаву) з’єднується з корпусом циліндра і кріпиться до нього шпильками і гайками. Рубашки охолодження циліндра і головки з’єднані між собою. Головка циліндра має знизу сферичну поверхню, яка служить камерою стискування. В боковій стінці головки циліндра є отвір для штуцера, по якому відводиться нагріта вода з рубашки охолодження.

В верхній частині головки циліндра розташовані різьбові отвори для свічки, нахилений декомпресійний отвір для заливного крана, через який заливається пальне в циліндр двигуна перед пуском мотопомпи.

Колінчатий вал, шатун з роликопідшипником, поршень з поршневими кільцями складають кривошипно-шатунний механізм двигуна мотопомпи.

Колінчатий вал у зборі з шатуном встановлюється в картері двигуна на двох підшипниках. Осьове зусилля на вал від робочого колеса насоса сприймається кулькопідшипником, який розташований в кришці картера. В картері вал ущільнюється повстинними сальниками, які просочені графітним мастилом. Шатун уявляє собою стальну фасонну поковку.

В верхній голівці шатуна запресований підшипник з листової бронзи з чотирма отворами для підводу мастила до поршневого пальця. В нижній голівці шатуна розташовані дві канавки для підводу мастила до підшипника. Поршень мотопомпи відлитий з алюмінієвого сплаву. Поршневий палець плаваючого типу виготовлений із сталі. Від осьового зміщення фіксується стопорними кільцями. На носку колінчатого валу встановлено стальний маховик. На ободі маховика виконана кільцева канавка, в яку входить фрикційне кільце вакуум-апарата при вмиканні.

Система живлення двигуна складається з бака для пального, ємністю 12 л, трубопроводу для пального, крана і карбюратора К-28В. В якості пального застосовують суміш бензину з мастилом у співвідношенні 20:1. Запалювання робочої суміші в камері згорання виконується від магнето.

Пусковий механізм двигуна складається з важеля з зубчастим сектором, зубчатки, зубчастої муфти і роз’єднувальної пружини.

Насос мотопомпи одноступінчастий центробіжний, консольного типу, забезпечує подачу води 600 л/хв. Він складається з корпусу, що кріпиться до кришки картера двигуна, кришки зі всмоктуючим патрубком, направляючого апарату, робочого колеса, яке встановлене безпосередньо на колінчастому валу двигуна, напірного патрубка з вентилем. Для контролю за напором води на насосі встановлений манометр.

Вакуумна система мотопомпи призначена для утворення розрядження в робочій порожнині насосу і всмоктуючої лінії (дивися малюнок 2.43).

В систему входить вакуум-апарат, який уявляє собою насос ротаційного типу. Він складається з корпуса, ротора з чотирма роликами, пустотілої пробки з фільтром (вісь фрикційного колеса), рукоятки і двох мастильниць. Принцип її роботи дивися на малюнку:

Загальна будова мотопомпи МП-800Б

Мотопомпа МП-800Б складається з двотактного двох циліндрового карбюраторного двигуна внутрішнього згорання і центробіжного одноступінчастого насосу консольного типу, які змонтовані на зварній рамі. Двигун мотопомпи має рядне розташування циліндрів, що укріплюються до картера.

Головка циліндрів і поршень виконані із алюмінієвого сплаву і мають нарізні отвори під свічки і крани для заливання бензину в циліндри. До головки циліндрів кріпиться ванна для заливання води. В головку правого циліндра вкручений контрольний кран системи охолодження. Головка лівого циліндра через розподільчий кран з’єднана з вакуум-апаратом (дивися малюнок 2.44).

Колінчастий вал роз’ємний, встановлений в картері на роликопідшипниках. Робоче колесо насоса і опорний кулькопідшипник встановлені безпосередньо на лівому кінці колінчастого вала. Робоче колесо насоса в кривошипно-шатунному механізмі мотопомпи частково виконує роль маховика. Кришка насоса має різьбовий штуцер для всмоктуючого рукава і зливний кран.

Запалювання робочої суміші в камерах згорання виконується від магнето М-135 лівого обертання через привід запалювання. Привід магнето здійснюється від колінчастого вала через проміжну муфту.

Вакуумна система мотопомпи призначена для утворення розрядження в робочій порожнині насосу і всмоктуючої лінії.

Система живлення двигуна складається з бака для пального, крана трубопроводу для пального, карбюратора К-36Пз повітроочищувачем і вузла роздільного живлення двигуна, який підводить робочу суміш в один або два циліндри. Суміш до циліндрів подається через розподільчий кран. Подачу пального регулюють заслінкою карбюратора, що з’єднана з трьох режимним обмежувачем обертів.

Трьох режимний обмежувач обертів колінчастого вала МП-800 призначений обмежування числа обертів на режимах холостого ходу і забору води із вододжерела. При випадкових скиданнях води у всмоктуючий лінії обмежувач обертів переводить двигун на холостий хід.

Обмежувач обертів складається з трьох основних вузлів:

- обмежувача обертів;

- гідравлічного діафрагменного датчика;

- масляної системи.

У склад обмежувача обертів входить патрубок карбюратора, вузла роздільного живлення двигуна, плаваючої втулки, заслінки, поршня з плунжером, гвинтом і важелем.

Гідравлічний діафрагменний датчик змонтований на корпусі насоса і складається з кришки діафрагми, діафрагми, основи діафрагми ущільнювальної прокладки і мастильниці.

Мастильна система складається з маслопроводів і маслокомпенсатора. Маслокомпенсатор призначений для відновлення об’єму мастила під поршнем під час всмоктування, а також при невеликих втратах мастила в масло системі.

Порядок підготовки мотопомп до роботи

При підготовці мотопомпи МП-600А перевіряють:

- рухомість поршня в циліндрі або робочого колеса в корпусі (обертанням маховика);

- чи розкидаються ролики вакуум-апарата (обертанням фрикційного колеса).

Пересвідчившись в справності вакуум-апарата, в його корпус заливають 50-60 см ³ мастила М-10ГН.

Викручують свічку і з’єднують її з проводом високої напруги. Провертають колінчастий вал, перевіряють наявність іскри між електродами. Після перевірки свічку вкручують в голівку блоку циліндра і з’єднують з проводом високої напруги. Заливають воду в систему охолодження, закривають крани водяного охолодження і центробіжного насосу, приєднують всмоктуючі і напірні рукави. Всмоктуючу лінію опускають у водойму на глибину не меншу 200 мм, відкривають кран для подачі пального, нажимають на кнопку управління поплавком і перевіряють надходження пального в карбюратор.

Для підготовки мотопомпи МП-800Б до роботи рукоятку розподільчого крана переводять в крайнє положення (в сторону напірної засувки насоса), відкручують контрольний кран на голівці правого циліндра. Заливають воду в систему охолодження. При появі води контрольний кран закривають.

При роботі мотопомп слідкують за тим, щоб всмоктуюча сітка була повністю занурена в воду, а також змащують сальники насосу (кришку ковпачкових мастильниць повертають на 2-3 оберти), спостерігають за рівнем пального в бачку для пального і температурою води в системі охолодження.

Заходи безпеки при роботі з мотопомпами

До обслуговування мотопомп допускаються особи, які вивчили будову і правила експлуатації, пройшли попередній інструктаж по техніці безпеки на робочому місці.

Для уникнення отримання опіків і механічних травм слід суворо виконувати наступні вимоги:

- не ремонтувати агрегат під час роботи;

- не торкатися вихлопної труби агрегату;

- не палити біля агрегату;

- слідкувати за справним станом баку для пального, трубопроводів для пального і паливної арматури;

- всі підтікання негайно усувати;

- уникати знаходження незахищених частин тіла в області частин агрегату, що обертаються;

- не допускати до агрегата сторонніх осіб.

2.4. Уніфікований інструмент

2.4.1. Комплект гідроінструменту “Солітон”

Комплект гідроінструменту “Солітон” призначений для виконання монтажних, ремонтних, аварійно-рятувальних робіт в умовах відсутності інших джерел енергії.

До комплекту гідроінструменту “Солітон” належать:

Насос НР-65 призначений для подачі робочої рідини в приводах малогабаритного гідрообладнання (домкрати, гідроциліндри і т.п.)

Тактико-технічні характеристики:

1. Тип насоса - двохкамерний з мускульним приводом;

2. Максимальний тиск робочої камери - 65 МПа;

3. Вага в знарядженому стані - 16,8 кг;

4. Місткість бачка для рідини - 2700 мм;

5. Зусилля на привідній рукоятці, Н (кгс) -350 (35).

Складається:

n корпус, який має три циліндричних порожнини;

n в порожнині діаметром 50 мм встановлено фланець, поршень, дно і між поршнем і фланцем встановлено пружину;

n в порожнині діаметром 16 мм розташований плунжер і всмоктуючий клапан;

в порожнині діаметром 11 мм розташований плунжер, який з корпусом уявляє камеру гідропосилювача.

Гідравлічний привід ГП призначений для приводу змінних робочих пристроїв (з’ємник, різак і т.п.)

ТТХ:

1.Тиск робочої рідини насоса - 94 МПА;

2.Хід поршня - 60 мм;

3.Максимальне зусилля - 150 кН;

4.Вага - 4,5 кг;

5.Робоча рідина -мастило «І-20», при t 5⁰ С - АМГ - 10

Складається:

n гідроциліндр;

n насос з мускульним приводом;

n бак для робочої рідини.

Гідроциліндр РФ. 010 призначений для приводу змінних робочих пристроїв (трубозгин, різак, розширювач фланців), може використовуватись як домкрат. Максимальне зусилля - 80 кН, хід поршня - 55 мм. Вага 4,5 кг. Використовується з насосом НР - 65.

ТТХ:

1. Тип гідроциліндра - одноступінчатий, односторонньої дії з пружинним зворотнім механізмом;

2. Максимальне зусилля, - 80 (8000) кН(кгс) ;

3. Робочій хід, - 60мм;

4. Тиск робочої рідини, МПа (кгс/ см² ) - 65 (650);

5. Робоча рідина - мастило «І-20», при t 5⁰С - АМГ - 10;

6. Вага - 4,5 кг.

Складається:

n циліндр;

n шток;

n штуцер;

n зворотна пружина;

n кільця захисні.

Різак РК призначений для різання кабелів діаметром до 40 мм, сталевих тросів - до 32 мм, арматури - до 18 мм. Вага - 1,8 кг. Тип приводу - ГП або гідроциліндр РФ. 010.

Складається:

n серга - корпус з різьбою;

n рухомий ріжучий орган;

n нерухомий ріжучий орган.

Кусачки К32 призначені для руйнування сталевих стержнів із арматурної сталі, болтів, хомутів, гайок, кутиків і т.ін.

ТТХ:

1. Діаметр стержня, що перекушується - 25 мм;

2. Вага - 11,8 кг;

3. Тип приводу - насос НР - 65;

4. Робочий тиск , МПа (кгс/см) - 65 (650);

5. Довжина ріжучих кромок різців - 60 мм.

Складається:

n гідроциліндр РФ.010 (гідродомкрат);

n важільний механізм;

- важелі

- щоки } з’єднані між собою рухомо за допомогою валиків і осей;

- тяга

Кусачки для гайок КГ призначені для руйнування гайок, коли їх неможливо відкрутити.

ТТХ:

1.Типорозмір гайок, що перекушуються - м 10...м 36;

2.Вага - 4 кг;

3.Тип приводу - ГП або гідроциліндр РФ.010;

4.Зусилля кН (кгс) - з ГП - 100 (10000);

- з РФ.010 - 80 (8000).

Складається:

n корпуса з різьбою М56 х 1,5;

n ріжучого вузла.

Домкрат малогабаритний ДМ - 30 - призначений для піднімання вантажів в умовах стислого середовища.

ТТХ:

1.Тип домкрата - гідравлічний з двохступіньчатим телескопічним гідроциліндром односторонньої дії з пружинним зворотнім механізмом.

2.Зусилля піднімання мах, кН(кгс) - 120 (12000);

3.Робочій хід, мм - 65;

4.Вага, кг - 6;

Складається:

- основа;

- корпус;

- пересувна гільза;

- пересувний стакан;

- зворотна пружина;

- штуцер швидкороз’ємний.

Домкрат Д-15 призначений для піднімання вантажів і складання штовхаючого зусилля на об’єктах, що підлягають переміщенню або стискуванню.

ТТХ:

1. Тип домкрата - гідравлічний двоступіньчатим телескопічним гідроцилідром одностороньої дії з поверненням в початковий стан за рахунок пружини та гравітаційними силами.

2. Зусилля піднімання, кН (кгс) - 100 (10 000);

3. Робочий хід, мм - 250 + 10;

4. Робоча рідина - мастило «і - 20», АМГ -10;

5. Тиск робочої рідини, МПа (кгс/см²) - 65 (650);

6. Об’єм робочої рідини, необхідний для піднімання на висоту 250 мм, см² - 450;

7. Вага, кг - 10.

Складається:

n основа;

n корпус;

n рухомий плужер;

n рухома гільза;

n швидкороз’ємний штуцер.

Циліндр тягнучий призначений для пересування вантажів по горизонтальній і нахиленій поверхням, а також для стягування елементів конструкцій.

ТТХ:

1. Тип - гідравлічний, одноступіньчатий циліндр одностороньої дії з пружинним зворотнім механізмом.

2. Максимальне зусилля, кН (кгс) -100 (10 000)

3. Хід, мм - 250

4. Тиск, МПа (кгс /см²) - 65 (650)

5. Вага, кг. - 30

6. Тип тягового органа - круглозвінний ланцюг 14х50 по ДЕСТ 25996 - 83, класу прочності Д (руйнівна напруга в ланках ланцюга 100 кН/см²

7. Довжина тягнучого ланцюга, мм -1920 мм

Складається:

n циліндр тягнучий з нерухомою треверсою;

n шпильки з гайками;

n рухома треверса;

n ланцюг (зв’язаний з рухомою треверсою упорами)

Різак профільний РП забезпечує різання кутового прокату (кутика) до 63х63х6 мм. Вага – 6,3 кг. Тип приводу – ГП або гідроциліндр РФ.010.

Розжим УР призначений для розширення зазорів (пересування деталей) від 4,0 до 215 мм з зусиллям на кінцях важелів 30 кН (3 тс). Вага – 12,7 кг. Тип приводу – насос НР 65.

Складається:

n гідроциліндр РФ.010 (гідродомкрат);

n важільний механізм;

- важелі

- щоки } з’єднані між собою рухомо за допомогою валиків і осей

- тяга

Також до комплекту належать трубозгин і набір з`ємників, які використовуються для виконання відновлювальних робіт.

Заходи безпеки при роботі з комплектом гідроінструменту “Солітон”

1. Перед роботою інструментом необхідно пересвідчитись, що руйнування або пересування елементів не призведе до виникнення неконтролюємої ситуації, таких як несподіване обвалення конструкцій, втрата стійкості споруд і їх елементів, падіння окремих частин і т.ін., які можуть призвести до травмування людей.

2. Передбачити заходи, які виключають травмування людей в момент перерізання або пересування елементів конструкцій. При необхідності окремі частини повинні бути закріплені страхувальними засобами (стропами, опорами і т. ін.).

3. Для підвищення безпеки рекомендується застосовувати гідроінструмент сумісно з гідроциліндром РФ.010 і (або) насосом НР 65, що дозволяє, за рахунок використання довгого рукава, вивести оператора інструмента в момент кінцевого руйнування або пересування елемента конструкції з небезпечної зони.

4. При роботі з вантажопід`ємними засобами та гідроциліндром РФ.010:

- підключати домкрат (гідроциліндр) до насосу, який не має запобіжного клапана, що захищає гідросистему і налагодженого на тиск спрацювання більший, ніж 65 МПа (650 кгс/см²) - не допускається.

5. З А Б О Р О Н Я Є Т Ь С Я:

- в процесі підйому знаходитись під вантажем;

- виконувати роботи в щілині між вантажем і землею без жорсткої страхуючої опори;

- вибивати домкрат (гідроциліндр) з-під вантажу або з щілини, розпертих ним елементів споруд, без страховки цих об`єктів;

- залишати піднятий вантаж на домкраті (гідроциліндрі) на тривалий час без нагляду.

6. При роботі з інструментом необхідно слідкувати за тим, щоб випадково не попали стопи ніг, руки між ріжучими кромками, в зазор між розтиснутими об`єктами.

7. Особи, які працюють з гідроінструментом, повинні бути одягненими в шоломи та рукавиці.

8. При роботі з насосом НР 65:

- при роботі насос необхідно розташовувати від інструмента на відстані не менше 2 м;

- не допускається пряме попадання на насос розплавлених часток металу, інших горящих предметів;

- при роботі поблизу відкритого вогню температура корпусу не повинна перебільшувати 80⁰С;

- для з`єднання насосу зі споживачем необхідно користуватись рукавами великого тиску, які витримують статичний випробувальний тиск не менше 105 МПа (1050 кгс/см²).

Підготовка до роботи і робота з

гідроінструментом

1. Насоса НР-65, :

- оглянути зовнішній стан насосу;

- перевірити насос на функціонування, для чого залити робочу рідину в плунжерну камеру насоса (об`єм рідини – 5-6 см³), залити робочу рідину в бак (об`єм рідини – 2500 см³), зібрати рукоятку і встановити її на шпоночний кінець кулачка і закріпити її, встановити опорні важелі і закріпити їх, встановити манометр замість пробки, відкрити кран на пів – один оберт (не більше), перевірити функціонування насоса на холостому ходу, перевірити функціонування насоса з навантаженням, перевірити роботу розвантажувальних засобів.

- насос обслуговується одним оператором, який пройшов спеціальну підготовку;

- для подачі робочої рідини необхідно здійснити коливальні рухи рукояткою;

- насос працює у двох режимах:

- перший – з великою подачею і малим тиском;

- другий - з малою подачею і великим тиском;

Перемикання з режиму на режим виконується автоматично в залежності від тиску в гідромагістралі;

- контроль за роботою насоса виконується наступним чином:

- по манометру, якщо його встановлено;

- шляхом спостерігання за пересуванням гідрообладнання, яке підключено до насосу;

- по зусиллю на рукоятці приводу насоса.

- після закінчення роботи насос слід оглянути, видалити бруд, при необхідності рукоятку і опорні важелі зняти, від’єднати рукав від споживача, від`єднати і змотати в бухту, штуцер швидкороз`ємного з`єднання закрити пробкою, насос покласти в ящик.

2. При роботі з гідроциліндром РФ.010:

- перевірити гідроциліндр на функціонування, для чого: залити в гідроциліндр робочу рідину (об`єм – 120-150 см³), приєднати гідроциліндр до насоса, перевірити холостий хід гідроциліндра, перевірити роботу гідроциліндра під навантаженням.

- Гідроциліндр обслуговується одним оператором;

- з`єднати гідроциліндр з необхідним робочим органом;

- виконати необхідну операцію;

- після закінчення роботи почистити гідроциліндр від бруду, від`єднати від насосу і покласти на місце зберігання.

Порядок роботи з гідроприводом ГП аналогічний.

3. При роботі з гідроінструментом:

- розпакувати інструмент;

- пересвідчитись в правильній зборці і наявності всіх частин;

- перевірити кріплення всіх осей і затяжку різьбових з`єднань;

- встановити інструмент на гідроциліндр РФ.010 (гідропривід ГП) і з`єднати (при необхідності) з насосом НР 65;

- перевірити функціонування інструмента;

- встановити інструмент на руйнуємий (під пересуваємий) об`єкт;

- подати робочу рідину в порожнину привідного гідроциліндра (при використанні гідропривода ГП, закрити зливний кран і почати працювати рукояткою);

- виконати необхідну операцію, візуально контролюючи пересування робочого органу;

- після виконання операції відкрити зливний кран приводу;

- після закінчення роботи інструмент почистити від бруду, висушити, змастити рухомі частини, ножі.

2.4.2. Універсальний механізований комплект УМК – 4

Універсальний механізований комплект УМК – 4 призначений для вскриття будівельних конструкцій при проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт.

Мал. 2.50. Універсальний комплект мотоінструменту УМК – 4

Мал. 2.51. Димосос вентиляторного типу

Він складається:

n мотопривода;

n приставок, які забезпечують руйнування всіх матеріалів, що зустрічаються в будівельних конструкціях.

Тактико-технічні характеристики УМК – 4

Таблиця 2.35.

№ з/п

Показник

УМК -4

УМК - 4А

Мотопривід

Потужність, квт (к.с)

Місткість бака, л

Вага, кг

пила «Дружба»

2,9 (4)

0.6

6.5

пила «Урал»

3,68 (5)

0.6

7.5

Приставки:

n прорізний армірований круг з сіткою із скловокна.

Глибина різання, мм

Вага, кг

2,5

2.5

n пильний ланцюг:

Швидкість пильного ланцюга, м/с

Вага, кг

10,8

3,5

10,8

3,5

n відбійний молоток - серійний електромолоток компресорно-валумного типу С - 849:

Енергія удара, Дж

Частота ударів за хв

Вага молотка, кг

Вага вала гнучкого, кг

1100

10,4

1100

10,4

n Димосос (тільки в УМК-4) вентиляторного типу, працездатності 7000 м³/год. Може бути застосований для подання повітряно-механічної піни.

Що стосується порядку експлуатації, технічного обслуговування та заходів безпеки при роботі з цим комплектом, то перелік цих заходів аналогічний будь-якому моторизованому засобу малої механізації, з урахуванням особливостей експлуатації гнучкого вала, який необхідно поповнювати мастилом після кожної робочої зміни і не допускати його різких перегинів при роботі.

ЗАКЛЮЧЕННЯ

Таким чином, як вже відмічалося вище, в цьому навчальному посібнику міститься навчальний матеріал, що стосується призначення, штатної належності, будови, тактико-технічної характеристики, принципу дії, застосування, порядку, обсягів і строків технічного обслуговування засобів малої механізації, які знаходяться на озброєнні в рятувальних, інженерно-технічних (механізованих), піротехнічних, пожежних підрозділах військ Цивільної оборони.

Слід зауважити, що цей посібник в даному вигляді є першим варіантом спроби узагальнити матеріал по засобам малої механізації. На сьогоднішній день у військах Цивільної оборони, в інших військових формуваннях, в народному господарстві знаходиться дуже велика кількість різноманітних засобів різного призначення. В цьому ж посібнику міститься матеріал, який стосується, в основному, ЗММ, призначених для механізації рятувальних робіт, і не розглянута велика кількість засобів призначених для проведення відновлювальних робіт, хоча ця градація досить умовна. Крім того в посібнику приведений матеріал по засобах, які вироблялися і випускалися ще за часи Радянського Союзу, і майже нічого не сказано про сучасні ЗММ. Але з іншого боку всі сучасні ЗММ мають такий самий принцип роботи, таке саме призначення, що і випущені раніше, покращенні в них тільки окремі системи, вони більш уніфіковані, тобто можуть виконувати більший діапазон і об’єми робіт з меншими затратами. Тому, знаючи більш старі засоби, з новішими можна розібратися самотужки.

Робота над посібником не зупиняється. Матеріал буде розширюватися, доповнюватися. Але вже в цьому варіанті міститься достатньо матеріалу для навчання та самостійної підготовки курсантів ВІІ при ПДАТА за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями підрозділів (частин, з’єднань) Сухопутних військ», за спеціалізацією «Застосування та управління діями механізованих підрозділів сил Цивільної оборони», «Застосування та управління діями інженерних підрозділів сил Цивільної оборони для знешкодження боєприпасів» по тематиці, яка приведена вище, а також для підготовки молодших спеціалістів у військах сил Цивільної оборони України.

Автор буде дуже вдячний за зауваження та доповнення по матеріалу посібника.

ЗМІСТ

№

з/п

Найменування розділу, пункту, підпункту

Сторінки

І.

ІІ.

1.1.

1.2.

1.3.

2.1.

2.1.1.

2.1.2.

2.1.3.

2.1.4.

2.1.5.

2.2.

2.2.1.

2.2.1.1.

2.2.1.2.

2.2.1.3.

2.2.1.4.

Анотація

Передмова

РОЗДІЛ 1

Вступ.

Класифікація засобів малої механізації.

Порядок підбору засобів малої механізації.

РОЗДІЛ 2

Вантажопідйомні засоби та механізми. Блоки:

- нерухомі;

- рухомі.

Поліспасти:

- силові;

- швидкісні;

- ступеневі.

Талі:

- з ручним приводом;

- з електричним приводом.

Лебідки та механізми тягові:

- з ручним приводом;

- з мотоприводом;

- з електричним приводом;

Домкрати:

- рейкові;

- гвинтові;

- гідравлічні

- пневматичні.

Машини та пристрої для руйнування (різання) конструкцій та матеріалів.

Машини та пристрої для руйнування (різання) металів:

- ручний інструмент;

- мотоінструмент;

- електроінструмент;

- пневмоінструмент;

2.2.1.5.

2.2.1.6.

2.2.2.

2.2.2.1.

2.2.2.2.

2.2.2.3.

2.2.3.

2.2.3.1.

2.2.3.2.

2.2.3.3.

2.2.3.4.

2.3.

2.3.1.

2.3.2.

2.3.3.

2.4.

ІІІ.

ІV.

- гідроінструмент;

- пристрої для газо-кісневого різання металів.

Машини та пристрої для руйнування (різання) конструкцій з дерева:

- ручний інструмент;

- мотоінструмент;

- електроінструмент;

Машини та пристрої для руйнування бетону, скельних порід та інших подібних матеріалів:

- мотоінструмент:

а) ударної дії;

б) ударно-обертової дії;

в) обертової дії;

- пневмоінструмент:

а) ударно-обертової дії;

- електроінструмент:

а) ударної дії;

б) ударно-обертової дії;

в) обертової дії;

- гідроінструмент:

а) ударної дії.

Водовідкачувальні засоби:

- ручні насоси;

- електронасоси;

- мотопомпи.

Уніфікований інструмент.

Заключення

Список використаної та рекомендованої літератури

101

106

108

116

125

128

Список використаної та рекомендованої

літератури

1. А.К. Вахтин «Меры безопасности при ликвидации последствий стихийных бедствий и производственных аварий», - М., Энергоатомиздат, 1984 год;

2. В.П. Градский «Грузоподъемные средства», - М., Стройиздат, 1981 год;

3. И.Н. Крупницкий, Е.П. Спельман «Машины, оборудование и оснастка для безопасного производства робот»,- М., Стройиздат, 1970 год;

4. Е.П. Спельман «Техника безопасности при эксплуатации строительных машин и средств малой механизации»,- М., Стройиздат, 1976 год;

5. Техническое описание и инструкции по эксплуатации средств малой механизации.

ДЛЯ НОТАТОК