Ћ≈ ÷≤я 13
“ема 4.2. Ќебезпеки техногенного характеру
ѕри вивченн≥ даноњ теми викладач повинен прид≥лити особливу увагу глобальним небезпекам техногенного характеру Ц авар≥¤м та катастрофам.
” результат≥ вивченн¤ ц≥Їњ теми студент повинен ум≥ти:
Ц класиф≥кувати техногенн≥ небезпеки;
Ц анал≥зувати причини та насл≥дки авар≥й, катастроф;
Ц знаходити шл¤хи п≥двищенн¤ життЇд≥¤льност≥ в умовах техногенних авар≥й.
ѕ≥сл¤ вивченн¤ теми студент повинен усв≥домити, що т≥льки ц≥леспр¤мованими, активними, орган≥зованими д≥¤ми можна запоб≥гти ураженню ≥ загибел≥ людей при техногенних авар≥¤х. ”м≥ти визначати проф≥лактичн≥ заходи попередженн¤ Ќ—, обірунтовувати ймов≥рн≥сть про¤ву небезпечних фактор≥в у раз≥ виникненн¤ Ќ— в поЇднанн≥ з високою в≥дпов≥дальн≥стю ≥ широкою компетентн≥стю Ц необх≥дн≥ ¤кост≥ майбутнього фах≥вц¤, кер≥вника в≥дпов≥дного п≥дрозд≥лу виробництва, установи.
ѕлан
1. ≤сторичний розвиток техногенних небезпек.
2. јвар≥њ з викидом рад≥оактивних речовин у навколишнЇ середовище.
3. јвар≥њ з витоком сильнод≥ючих отруйних речовин.
4. јвар≥њ на транспорт≥.
5. ѕожеж≥ та вибухи.
онтрольн≥ питанн¤
1. ¬иди авар≥й, катастроф, причини, насл≥дки та шл¤хи запоб≥ганн¤.
2. ¬плив господарськоњ д≥¤льност≥ людей на навколишнЇ середовище.
3. ¬плив авар≥њ на „ј≈— на природне середовище.
4. —тан здоровТ¤ населенн¤ в умовах довгостроковоњ д≥њ малих доз рад≥ац≥њ.
5. Ўл¤хи п≥двищенн¤ життЇд≥¤льност≥ в умовах рад≥ац≥йноњ небезпеки.
6. јвар≥њ з витоком —ƒќ–: джерела, причини, особлив≥сть та р≥вн≥ впливу х≥м≥чних речовин.
7. ќбовТ¤зки посадових ос≥б, п≥шоход≥в, пасажир≥в ≥з забезпеченн¤ безпеки руху.
8. ѕравила щодо дотриманн¤ безпеки руху на зал≥зничному транспорт≥ з боку пасажир≥в та п≥шоход≥в.
9. ќсновн≥ фактори ризику дл¤ житт¤ пасажир≥в морського транспорту при авар≥њ.
10. ѕричини, що обумовлюють пожеж≥ та вибухи в умовах промисловост≥.
Ћ≥тература
1. Ѕезпека життЇд≥¤льност≥ / ѕ≥д ред. Ѕедр≥¤ я. Ц Ћьв≥в: Ујф≥шаФ, 1998.
2. Ѕ≥л¤вський √.ќ., ѕадун ћ.ћ., ‘урдуй –.—. ќснови загальноњ еколог≥њ. Ц .: Ћиб≥дь, 1995.
3. √ражданска¤ оборона / ѕод ред. Ўубина ≈.ѕ. Ц ћ.: ѕросвещение, 1991.
4. «лоб≥н ё.ј. ќснови еколог≥њ. .: УЋ≥браФ, “ќ¬, 1998.
5. онституц≥¤ ”крањни. Ц ињв: ёр≥нком, 1996.
6. Ћап≥н ¬.ћ. Ѕезпека життЇд≥¤льност≥. Ц Ћьв≥вський банк≥вський коледж, 1998.
«а характером походженн¤ небезпеки бувають:
Ј природного характеру (стих≥йн≥ лиха, захворюван≥сть людей, заразн≥ хвороби тварин та рослин тощо);
Ј техногенного характеру (транспортн≥ авар≥њ, пожеж≥, неспровокован≥ вибухи, авар≥њ з викидом небезпечних х≥м≥чних ≥ рад≥оактивних речовин тощо);
Ј соц≥ально-пол≥тичн≥ небезпеки (пол≥тичн≥ небезпеки: тероризм, збройн≥ конфл≥кти, в≥йни та ≥нш≥; соц≥альн≥ небезпеки: злочинн≥сть, брод¤жництво, алкогол≥зм, тютюнопал≥нн¤ та ≥нш≥);
Ј комб≥нован≥ небезпеки (природно-техногенн≥ небезпеки: озонов≥ д≥ри, кислотн≥ дощ≥, опустелюванн¤, парниковий ефект тощо; природно-соц≥альн≥ небезпеки: наркоман≥¤, еп≥дем≥њ ≥нфекц≥йних захворювань, венеричн≥ захворюванн¤, —Ќ≤ƒ).
Ќебезпеки техногенного характеру
ѕТ¤ть тис¤чол≥ть тому, коли зТ¤вились перш≥ м≥ськ≥ поселенн¤, стала формуватис¤ ≥ техносфера Ц сфера, ¤ка м≥стить штучн≥ техн≥чн≥ споруди на «емл≥. «вичайно, тод≥ це були т≥льки елементи техносфери. —правжн¤ техносфера зТ¤вилась в епоху промисловоњ революц≥њ, коли пара та електрика дозволили багаторазово посилити техн≥чн≥ можливост≥ людини: швидко пересуватис¤ по земн≥й поверхн≥ ≥ створювати св≥тове господарство, заглибитись у земну кору та океани, п≥дн¤тис¤ в атмосферу, створити багато нових речовин. ¬иникли процеси, не притаманн≥ б≥осфер≥: отриманн¤ метал≥в та ≥нших елемент≥в, виробництво енерг≥њ на атомних електростанц≥¤х, синтез орган≥чних речових, не ≥снуючих у б≥осфер≥. ѕотужним техногенним процесом Ї спалюванн¤ викопного палива.
” звТ¤зку з використанн¤м усе б≥льших енергетичних потужностей люди змушен≥ концентрувати енерг≥ю на невеликих д≥л¤нках, причому найчаст≥ше в межах м≥ст та ≥нших вид≥в населених пункт≥в. ≤де просторова концентрац≥¤ синтетичних х≥м≥чних сполук (њх число дос¤гло 400 тис¤ч), б≥льша частина ¤ких отруйна. ¬насл≥док цього р≥зко зросло забрудненн¤ навколишнього середовища, знищенн¤ л≥с≥в, опустелюванн¤; зросла к≥льк≥сть людей, ¤к≥ загинули внасл≥док авар≥й на виробництв≥ й транспорт≥.
јвар≥њ, спричинен≥ порушенн¤м експлуатац≥њ техн≥чних обТЇкт≥в, почали за своњми масштабами носити катастроф≥чний характер уже в 20Ц30 роки ’’ стол≥тт¤. ¬плив таких авар≥й ≥нколи переходить кордони держав ≥ охоплюЇ ц≥л≥ рег≥они. Ќеспри¤тлива еколог≥чна обстановка, викликана цими авар≥¤ми, може збер≥гатис¤ в≥д дек≥лькох дн≥в до багатьох рок≥в. Ћ≥кв≥дац≥¤ насл≥дк≥в таких авар≥й потребуЇ великих кошт≥в та залученн¤ багатьох спец≥ал≥ст≥в.
јвар≥¤ Ц це вих≥д з ладу машин, механ≥зм≥в, пристроњв, комун≥кац≥й, споруд внасл≥док порушенн¤ технолог≥њ виробництва, правил експлуатац≥њ, правил безпеки, помилок, ¤к≥ допущен≥ при проектуванн≥, буд≥вництв≥, а також внасл≥док стих≥йних лих. ƒжерелом авар≥њ можуть бути транспортн≥ засоби, заводи, в≥дстал≥ технолог≥њ, застар≥ле обладнанн¤ електростанц≥й, ј≈—.
«г≥дно з розм≥рами та завданою шкодою розр≥зн¤ють легк≥, середн≥, важк≥ та особливо важк≥ авар≥њ. ќсобливо важк≥ авар≥њ призвод¤ть до великих руйнувань та супроводжуютьс¤ великими жерт-вами.
јнал≥з насл≥дк≥в авар≥й, характеру њх впливу на навколишнЇ середовище обумовив розпод≥л њх за видами. ¬иди авар≥й, ¤к≥ зустр≥чаютьс¤ найчаст≥ше:
Ј авар≥њ з витоком сильнод≥ючих отруйних речовин (ам≥аку, хлору, с≥рчаноњ та азотноњ кислот, чадного газу, с≥рчаного газу та ≥нших речовин);
Ј авар≥њ з викидом рад≥оактивних речовин у навколишнЇ середовище;
Ј пожеж≥ та вибухи;
Ј авар≥њ на транспорт≥ та ≥нш≥.
ќсобливо важк≥ авар≥њ можуть призвести до катастроф. атастрофа Ц це великомасштабна авар≥¤, ¤ка призводить до важких насл≥дк≥в дл¤ людини, тваринного й рослинного св≥ту, зм≥нюючи умови середовища ≥снуванн¤. √лобальн≥ катастрофи охоплюють ц≥л≥ континенти, ≥ њх розвиток ставить на межу ≥снуванн¤ усю б≥осферу.
јвар≥њ з викидом рад≥оактивних речовин у навколишнЇ середовище
Ќайнебезпечн≥шими за насл≥дками Ї авар≥њ на ј≈— ≥з викидом в атмосферу рад≥оактивних речовин, внасл≥док ¤ких маЇ м≥сце довгострокове рад≥оактивне забрудненн¤ м≥сцевост≥ на величезних площах.
Ќайб≥льшою за масштабами забрудненн¤ навколишнього середовища Ї авар≥¤, ¤ка в≥дбулас¤ в 1986 роц≥ на „орнобильськ≥й ј≈—. ¬насл≥док грубих порушень правил експлуатац≥њ та помилкових д≥й 1986 р≥к став дл¤ людства роком вступу в епоху ¤дерноњ б≥ди. ≤стор≥¤ людства ще не знала такоњ авар≥њ, ¤ка була б наст≥-льки згубною за своњми насл≥дками дл¤ довк≥лл¤, здоровТ¤ та житт¤ людей. –ад≥ац≥йне забрудненн¤ величезних територ≥й та водой-мищ, м≥ст та с≥л, вплив рад≥онукл≥д≥в на м≥льйони людей, ¤к≥ дов-го проживають на забруднених територ≥¤х, дозвол¤Ї назвати масштаби „орнобильськоњ катастрофи глобальними, а ситуац≥ю Ц надзвичайною.
«а оц≥нками спец≥ал≥ст≥в, в≥дбулись викиди 50 мегакюр≥ Ц небезпечних ≥зотоп≥в ≥ 50 мегакюр≥ х≥м≥чно ≥нертних рад≥оактивних газ≥в. «г≥дно з оц≥нками спец≥ал≥ст≥в р≥зних крањн, сумарне рад≥о-активне забрудненн¤ екв≥валентне випад≥нню рад≥оактивних речовин в≥д вибуху дек≥лькох дес¤тк≥в атомних бомб, таких, ¤к≥ були скинут≥ над ’еросимою. ¬насл≥док цього викиду були забруднен≥ води, грунти, рослини, дороги на дес¤тки й сотн≥ к≥лометр≥в. ѕ≥д рад≥оактивне ураженн¤ потрапили територ≥њ ”крањни, Ѕ≥лорус≥њ, –ос≥њ, де зараз проживаЇ 5 м≥льйон≥в чолов≥к.
—тан здоровТ¤ населенн¤ в умовах довгостроковоњ д≥њ малих доз ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤
ќдним з насл≥дк≥в авар≥њ на „орнобильськ≥й станц≥њ Ї довгострокове опром≥ненн¤ малими дозами ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤ за рахунок надходженн¤ в орган≥зм рад≥оактивних речовин, ¤к≥ м≥ст¤тьс¤ в продуктах харчуванн¤ та вод≥. ѕри вплив≥ малих доз ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤ в≥дбуваЇтьс¤ поступовий розвиток патолог≥чних процес≥в.
ѕроблема оц≥нки довгострокового впливу на орган≥зм малих доз рад≥оактивного випром≥нюванн¤ належить до числа найб≥льш актуальних.
Ќайб≥льш≥ дози опром≥ненн¤ зареЇстрован≥ серед пожежник≥в та персоналу ј≈—, ¤к≥ працювали п≥д час авар≥њ в першу добу.
”сього, за сучасними даними, внасл≥док „орнобильськоњ катастрофи в ”крањн≥ постраждало майже 3,23 млн. чолов≥к, ≥з них 2,35 млн. мешкають прот¤гом 12 рок≥в на забруднен≥й територ≥њ, б≥льше 358 тис¤ч брали участь в л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в авар≥њ, 130 тис¤ч були евакуйован≥ в 1986 роц≥ або в≥дселен≥ в б≥льш п≥зн≥й час.
¬ ”крањн≥ пр≥оритетноњ медичноњ уваги потребують б≥льше 1,1 млн. дит¤чого населенн¤. ” структур≥ захворюваност≥ переважають хвороби ендокринноњ системи, порушенн¤ ≥мун≥тету, захворю-ванн¤ орган≥в травленн¤, дихальноњ та нервовоњ систем.
ƒуже складною проблемою Ї оц≥нка стану здоровТ¤ дорослих. ”же сьогодн≥ серед постраждалих, насамперед л≥кв≥датор≥в та евакуйованих, зареЇстрований р≥ст раку щитовидноњ залози. ” ц≥лому серед л≥кв≥датор≥в р≥ст загальносоматичних захворювань (непухлинних, хрон≥чних форм) перевищуЇ р≥вень, характерний дл¤ дорослого населенн¤ ”крањни. « кожним роком продовжуЇ зростати показник смертност≥ л≥кв≥датор≥в. јбсолютна к≥льк≥сть померлих в 1997 роц≥ л≥кв≥датор≥в Ц 2382.
—еред ос≥б, ¤к≥ проживають на територ≥¤х рад≥оеколог≥чного контролю, част≥ше, н≥ж в ц≥лому по ”крањн≥, реЇструютьс¤ ви¤влен≥ вперше в житт≥ хвороби кров≥ та кровотворних орган≥в Ц у 2,4 раза, вегетоЦсудинна дистон≥¤ Ц в 1,6 раза; на 31,8 % вища захворюван≥сть орган≥в системи кровооб≥гу, на 30,3 % Ц ендокринноњ системи, на 25,2 % Ц орган≥в травленн¤, на 7,8 % Ц к≥стково-мТ¤зовоњ системи.
ѕричини виникненн¤ ви¤влених зм≥н у стан≥ здоровТ¤, за висновками фах≥вц≥в, можуть бути повТ¤зан≥ ¤к з д≥Їю неспри¤тливоњ рад≥ац≥йноњ ситуац≥њ, так ≥ з пог≥ршенн¤м умов житт¤, харч-уванн¤, тривалою емоц≥йно-психолог≥чною напругою.
Ўл¤хи п≥двищенн¤ життЇд≥¤льност≥ в умовах рад≥ац≥йноњ небезпеки
ќсобливу увагу в курс≥ УЅезпека життЇд≥¤льност≥Ф необх≥дно звернути на виживанн¤ в умовах п≥двищеноњ рад≥ац≥њ. ѕ≥сл¤ „орнобильськоњ авар≥њ це питанн¤ Ї актуальним дл¤ жител≥в багатьох район≥в ”крањни. ќск≥льки зараз основну загрозу становл¤ть ра-д≥онукл≥ди, що потрапл¤ють в орган≥зм людини з продуктами хар-чуванн¤, потр≥бно знати запоб≥жн≥ й проф≥лактичн≥ заходи, щоб спри¤ти виведенню з орган≥зму цих шк≥дливих речовин.
—учасна концепц≥¤ рад≥озахисного харчуванн¤ базуЇтьс¤ на трьох принципах:
Ј обмеженн¤ надходженн¤ рад≥онукл≥д≥в з њжею;
Ј гальмуванн¤ всмоктуванн¤, накопиченн¤ ≥ прискоренн¤ њх виведенн¤;
Ј п≥двищенн¤ захисних сил орган≥зму.
“рет≥й напр¤м передбачаЇ пошук та створенн¤ рад≥озахисних харчових речовин ≥ продукт≥в, ¤к≥ мають антиоксидантну та ≥муностимулюючу активн≥сть ≥ здатн≥ п≥двищувати ст≥йк≥сть орган≥зму до неспри¤тливоњ д≥њ рад≥оактивного випром≥нюванн¤ (антимутагени та рад≥опротектори). Ќа допомогу приход¤ть природн≥ УзахисникиФ. ƒо цих речовин належать: лист¤ чаю, виноград, чорна смородина, чорнопл≥дна горобина, обл≥пиха, банани, лимони, ф≥н≥ки, грейпфрути, гранати; з овоч≥в Ц шпинат, брюссельська ≥ цв≥тна капуста, боби, петрушка. ƒл¤ того, щоб рад≥онукл≥ди не засвоювались орган≥змом, потр≥бно пост≥йно вживати продукти, ¤к≥ м≥ст¤ть пектин, зокрема ¤блука. Ќас≥нн¤ сон¤шнику належить до групи рад≥озахисних продукт≥в. Ѕагат≥ на б≥орегул¤тори морськ≥ продукти, дуже корисний мед ≥ св≥ж≥ фруктов≥ соки.
«упинимос¤ детальн≥ше на де¤ких речовинах. У оролемФ рад≥озахисних продукт≥в Ї зелений чай. ≈кспериментальн≥ досл≥дженн¤ довели, що компоненти, ¤к≥ вход¤ть до складу зеленого чаю, мають протипроменев≥ ¤кост≥: чайн≥ катех≥ни та дубильн≥ речовини звТ¤зують рад≥оактивн≥ ≥зотопи, а тан≥ни адсорбують стронц≥й-90, ¤кий накопичуЇтьс¤ в к≥стках. ѕри цьому сл≥д в≥д-м≥тити, що дубильн≥ речовини зеленого чаю належать до найменш токсичних з ус≥х в≥домих у природ≥. ÷ей нап≥й можна в≥днести до л≥кувально-проф≥лактичних засоб≥в довгострокового використанн¤. «елений чай також стимулюЇ кровотворенн¤, ≥мун≥тет, п≥двищуЇ пружн≥сть ≥ знижуЇ прониклив≥сть судин.
ƒуже велике проф≥лактично-л≥кувальне значенн¤ мають плоди обл≥пихи. Ќе ≥снуЇ ≥ншоњ под≥бноњ ¤годи, в ¤к≥й би м≥стилось понад 15 м≥кро- та макроелемент≥в, ц≥лий р¤д в≥там≥н≥в та ≥нших ц≥нних речовин. орисна обл≥пиха (ол≥¤ та с≥к з обл≥пихи) при хворобах печ≥нки, легень, кров≥. јскорб≥нова кислота, в≥там≥ни групи ¬, – та ≈, ¤к≥ м≥стить обл≥пиха, спри¤ють покращанню обм≥нних процес≥в. ќл≥¤ з обл≥пихи м≥стить значну к≥льк≥сть пров≥там≥ну ј Ц каротину, в≥там≥ну ≈ та ≥нших антиокисник≥в, ¤к≥ мають протипроменеву д≥ю.
Ќе менш корисним захисником ≥ оздоровчим засобом Ї чорнопл≥дна горобина (арон≥¤). јрон≥¤ Ї справжн≥м природним чемп≥оном за вм≥стом речовин, ¤к≥ звТ¤зують та вивод¤ть з орган≥зму рад≥оактивний стронц≥й. „орнопл≥дна горобина дуже корисна при судинн≥й дистон≥њ, коректуЇ тиск: знижуЇ його у хворих на г≥пертон≥ю ≥ п≥двищуЇ Ц у хворих на г≥потон≥ю. ќрган≥чн≥ сполуки йоду, на ¤к≥ багат≥ плоди арон≥њ, вивод¤ть з орган≥зму надлишок холестерину, рад≥оактивний йод, благотворно д≥ють на функц≥ю щитовидноњ залози. јрон≥¤, ¤к ≥ обл≥пиха, м≥стить достатню к≥льк≥сть каротину та жиророзчинних в≥там≥н≥в.
–ад≥озахисну д≥ю мають ≥ де¤к≥ ≥нш≥ рослини. ÷е Ц чорниц≥ (та ≥нш≥ ¤годи з чорним забарвленн¤м), шипшина, цитрусов≥. ƒубильн≥ речовини чорниц≥ вивод¤ть рад≥онукл≥ди ≥ важк≥ метали, нейтрал≥зують д≥ю отруйних х≥м≥кат≥в. –ослинний пектин, ¤кий м≥ститьс¤ в шипшин≥ та к≥рц≥, цитрусових, Ї специф≥чною речовиною, що звТ¤зуЇ та виводить рад≥онукл≥ди.
ѕектин виводить з орган≥зму токсичн≥ метали, пестициди, а також рад≥онукл≥ди, зокрема стронц≥й та цез≥й. Ѕагат≥ на пектин печен≥ ¤блука, а також бур¤к ≥ страви з нього.
–екомендац≥њ американського вченого доктора –. √ейла
(щодо збереженн¤ здоровТ¤ в умовах довгостроковоњ д≥њ малих доз випром≥нюванн¤):
1. ƒобре харчуванн¤.
2. ўоденне випорожненн¤.
3. ¬живанн¤:
Ј в≥двар≥в нас≥нн¤ льону, чорносливу, кропиви, проносних трав;
Ј сок≥в з червоними п≥гментами (виноградний, томатний);
Ј чорнопл≥дноњ горобини, гранат≥в, родзинок;
Ј в≥там≥н≥в ј, –, —, ¬, соку бур¤ка, моркви;
Ј хрону, часнику;
Ј крупи гречаноњ, в≥вс¤ноњ;
Ј активованого вуг≥лл¤ (1Ц2 таблетки перед њжею);
Ј сир≥в, вершк≥в, сметани;
Ј овоч≥в ≥ фрукт≥в (зн≥мати верхн≥й шар до 0,5 см, з капусти видал¤ти верхн≥ три листки); цибул¤ й часник мають здатн≥сть поглинати з орган≥зму рад≥оактивн≥ елементи.
4. ўедре питт¤, щоб част≥ше пот≥ти.
≤з мТ¤сних продукт≥в краще вживати свинину й птицю. ћТ¤сн≥ бульйони виключити. ѕри приготуванн≥ мТ¤са перший в≥двар злити.
¬живати продукти з антирад≥оактивною д≥Їю (рад≥опротектори): моркву, ¤блука, рослинну ол≥ю, сир, ¤годи обл≥пихи, морську капусту (лам≥нар≥ю).
Ќе можна вживати: холодець, к≥стковий в≥двар ≥ жир. Ѕ≥льш за все рад≥онукл≥д≥в м≥стить ¤ловичина. Ќе рекомендуЇтьс¤ њсти варен≥ ¤йц¤ (краще вживати смажен≥), оск≥льки в њх шкаралуп≥ накопичуЇтьс¤ стронц≥й, ¤кий п≥д час вар≥нн¤ переходить у б≥лок.
јвар≥њ з витоком сильнод≥ючих отруйних речовин
јвар≥њ з витоком сильнод≥ючих отруйних речовин ≥ зараженн¤м навколишнього середовища виникають на п≥дприЇмствах х≥м≥чноњ, нафтопереробноњ, целюлозно-паперовоњ ≥ харчовоњ промисловост≥, водопров≥дних ≥ очисних спорудах, а також при транспортуванн≥ сильнод≥ючих отруйних речовин (—ƒќ–). ƒо найголовн≥ших джерел х≥м≥чних авар≥й та катастроф можна в≥днести:
Ј викиди та витоки небезпечних х≥м≥чних речовин;
Ј загоранн¤ р≥зних матер≥ал≥в, обладнанн¤, буд≥вельних конструкц≥й, ¤ке супроводжуЇтьс¤ забрудненн¤м навколишнього середовища;
Ј авар≥њ на транспорт≥ при перевезенн≥ небезпечних х≥м≥чних речовин, вибухових та пожежонебезпечних вантаж≥в.
Ѕезпосередн≥ми причинами цих авар≥й Ї: порушенн¤ правил безпеки й транспортуванн¤, недотримуванн¤ техн≥ки безпеки, вих≥д з ладу агрегат≥в, механ≥зм≥в, трубопровод≥в, ушкодженн¤ Їмностей тощо.
Ќаприклад, дл¤ виготовленн¤ багатьох пол≥мер≥в (поролон, п≥нопласт, пол≥уретан тощо), ¤к≥ використовуютьс¤ в р≥зних галуз¤х народного господарства, використовують фосген. ƒл¤ виготовленн¤ синтетичних каучук≥в, штучного хутра, оргскла використовують синильну кислоту. ’лор використовуЇтьс¤ дл¤ дезинфекц≥њ води, при виробництв≥ целюлози. ƒуже отруйними Ї також ам≥ак, фтористий водень, формальдег≥д та ≥нш≥ речовини, ¤к≥ у великих к≥лькост¤х використовуютьс¤ в х≥м≥чному синтез≥ та багатьох технолог≥чних процесах.
ќдним ≥з най¤скрав≥ших приклад≥в авар≥й може служити авар≥¤, ¤ка трапилась на х≥м≥чному п≥дприЇмств≥ американськоњ транснац≥ональноњ корпорац≥њ Уён≥он арбайдФ в ≥нд≥йському м≥ст≥ Ѕхопал у 1984 роц≥. ¬икид в≥дбувс¤ раптово, в н≥чний час. ” результат≥ авар≥њ в атмосферу потрапило дек≥лька дес¤тк≥в тонн газопод≥бного компонента Ц метил≥зоционату. ÷¤ сполука Ц дуже сильна отрута, ¤ка викликаЇ ураженн¤ очей, орган≥в диханн¤, мозку та ≥нших життЇво важливих орган≥в людини. «агинуло б≥льше 2,5 тис¤ч чолов≥к, 500 тис¤ч чолов≥к отруњлос¤, з них у 70 тис¤ч чолов≥к отруЇнн¤ обумовили багатор≥чн≥ захворюванн¤. «битки в≥д ц≥Їњ техногенноњ катастрофи оц≥нюютьс¤ в 3 м≥ль¤рди долар≥в —Ўј.
√оловною особлив≥стю х≥м≥чних авар≥й (на в≥дм≥ну в≥д ≥нших промислових катастроф) Ї њх здатн≥сть розповсюджуватись на значн≥й територ≥њ, де можуть виникати велик≥ зони небезпечного забрудненн¤ навколишнього середовища. ѕов≥тр¤н≥ потоки, ¤к≥ м≥ст¤ть гази, паропод≥бн≥ токсичн≥ компоненти, аерозол≥ та ≥нш≥ частинки, стають джерелом ураженн¤ живих орган≥зм≥в не т≥льки в осередку катастрофи, а й в прилеглих районах.
—ильнод≥ючими отруйними речовинами (—ƒќ–) називаютьс¤ х≥м≥чн≥ сполуки, що в певних к≥лькост¤х, ¤к≥ перевищують гранично допустим≥ концентрац≥њ, негативно впливають на людей, с≥льськогосподарських тварин, рослини та викликають у них ураженн¤ р≥зного ступен¤. √ранично допустима концентрац≥¤ Ц це максимальна к≥льк≥сть небезпечноњ х≥м≥чноњ речовини в одиниц≥ обТЇму (пов≥тр¤, води тощо) чи ваги (харчових продукт≥в), ¤ка при щоденному вплив≥ прот¤гом необмежено тривалого часу не викликаЇ в орган≥зм≥ патолог≥чних в≥дхилень, а також негативних зм≥н у нащадк≥в.
—ильнод≥юч≥ отруйн≥ речовини можуть бути елементами технолог≥чного процесу (ам≥ак, хлор, с≥рчана й азотна кислоти, фтористий водень та ≥нш≥) ≥ можуть утворюватись при пожежах на обТЇктах народного господарства (чадний газ, оксиди азоту та с≥рки, хлористий водень).
Ќа територ≥њ ”крањни знаходитьс¤ 877 х≥м≥чно небезпечних обТЇкт≥в та 287 000 обТЇкт≥в використовують у своЇму виробництв≥ —ƒќ– або њх пох≥дн≥ (у140 м≥стах та 46 населених пунктах). Ќарощенн¤ х≥м≥чного виробництва призвело також до зростанн¤ к≥лькост≥ промислових в≥дход≥в, ¤к≥ становл¤ть небезпеку дл¤ оточуючого середовища ≥ людей. “≥льки токсичних в≥дход≥в в ”крањн≥ накопичено б≥льше 4 млрд. т, при середньор≥чному утворенн≥ 103 млн. т.
јвар≥њ на транспорт≥
Ќеобх≥дн≥сть транспорту в наш час не викликаЇ жодного сумн≥ву. “ранспортн≥ засоби мають великий позитивний вплив на економ≥ку крањни, створюють зручн≥сть ≥ комфорт дл¤ людей. –озвиток транспорту, п≥двищенн¤ його рол≥ у житт≥ людей супроводжуютьс¤ не т≥льки позитивним ефектом, а й негативними насл≥дками, зокрема, високим р≥внем авар≥йност≥ транспортних засоб≥в та дорожньо-транспортних пригод (ƒ“ѕ).
Ѕудь-¤кий транспортний зас≥б Ц це джерело п≥двищеноњ небезпеки. Ћюдина, що скористалась послугами транспортного засобу, знаходитьс¤ в зон≥ п≥двищеноњ небезпеки. ÷е обумовлюЇтьс¤ можлив≥стю ƒ“ѕ, катастрофами та авар≥¤ми поњзд≥в, л≥так≥в, морських та р≥чкових транспортних засоб≥в, травмами при посадц≥ чи виход≥ з транспортних засоб≥в або п≥д час њх руху.
” св≥т≥ щор≥чно внасл≥док ƒ“ѕ гине 250 тис¤ч чолов≥к ≥ приблизно в 30 раз≥в б≥льша к≥льк≥сть людей отримуЇ травми.
«акон ”крањни Уѕро дорожн≥й рухФ визначаЇ правов≥ та соц≥альн≥ основи дорожнього руху з метою захисту житт¤ та здоровТ¤ громад¤н, створенн¤ безпечних ≥ комфортних умов дл¤ учасник≥в руху та охорони навколишнього природного середовища. «окрема, посадов≥ особи, ¤к≥ в≥дпов≥дають за експлуатац≥ю ≥ техн≥чний стан транспортних засоб≥в, зобовТ¤зан≥:
Ј забезпечувати доб≥р, п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ та профес≥йного р≥вн¤ вод≥њв, зд≥йснювати контроль за станом њх здоровТ¤ ≥ дотриманн¤м режиму прац≥ та в≥дпочинку;
Ј забезпечувати належний техн≥чний стан транспортних засоб≥в та дотриманн¤ еколог≥чних вимог њх експлуатац≥њ;
Ј не допускати до керуванн¤ транспортними засобами ос≥б, ¤к≥ не мають права на керуванн¤ транспортним засобом в≥дпов≥дноњ категор≥њ, не пройшли у встановлений строк медичного огл¤ду, перебувають у стан≥ алкогольного чи наркотичного спТ¤н≥нн¤ або у хворобливому стан≥, або п≥д впливом л≥к≥в, що зни-жують њх реакц≥ю ≥ увагу;
Ј не випускати на л≥н≥ю транспортн≥ засоби, техн≥чний стан ¤ких не в≥дпов≥даЇ вимогам державних стандарт≥в, правилам дорожнього руху, а також ¤кщо вони не зареЇстрован≥ у встановленому пор¤дку, переобладнан≥ з порушенн¤м вимог законодавства або не пройшли державного техн≥чного огл¤ду.
ƒл¤ забезпеченн¤ безпеки руху п≥шох≥д зобовТ¤заний:
Ј рухатис¤ по тротуарах, п≥шох≥дних або велосипедних дор≥жках, узб≥чч¤х, а в раз≥ њх в≥дсутност≥ Ц по краю проњзноњ частини автомоб≥льноњ дороги чи вулиц≥;
Ј перетинати проњзну частину автомоб≥льноњ дороги, вулиц≥ по п≥шох≥дних переходах, а в раз≥ њх в≥дсутност≥ Ц на перехрест¤х по л≥н≥њ тротуар≥в ≥ узб≥ч;
Ј керуватис¤ сигналами регулювальника та св≥тлофора в м≥сц¤х, де дорожн≥й рух регулюЇтьс¤;
Ј не затримуватис¤ ≥ не зупин¤тис¤ без необх≥дност≥ на проњзн≥й частин≥ автомоб≥льноњ дороги, вулиц≥ й зал≥зничному перењзд≥;
Ј не переходити проњзну частину автомоб≥льних дор≥г, вулиць, зал≥зничних перењзд≥в безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаютьс¤, поза п≥шох≥дними переходами при на¤вност≥ розд≥льноњ смуги, а також у м≥сц¤х, де встановлен≥ п≥шох≥дн≥ чи дорожн≥ огородженн¤;
Ј стримуватис¤ в≥д переходу проњзноњ частини при наближенн≥ транспортного засобу з включеними проблисковим ма¤чком та спец≥альним звуковим сигналом;
Ј не виходити на проњзну частину ≥з-за нерухомого транспортного засобу або ≥ншоњ перешкоди, що обмежуЇ видим≥сть, не переконавшись у в≥дсутност≥ транспортних засоб≥в, що наближаютьс¤.
ѕасажир, тобто особа, ¤ка користуЇтьс¤ транспортним заобом, але не причетна до керуванн¤ ним, зобовТ¤заний:
Ј зд≥йснювати посадку в транспортний зас≥б лише з≥ спец≥ального майданчика, а в раз≥ його в≥дсутност≥ Ц з тротуару чи узб≥чч¤;
Ј зд≥йснювати посадку ≥ висадку лише п≥сл¤ повного припиненн¤ руху транспортного засобу;
Ј не в≥двол≥кати увагу вод≥¤ в≥д керуванн¤ транспортним за-собом;
Ј п≥д час руху на автомоб≥л≥, обладнаному ремен¤ми безпеки, бути пристебнутим, а на мотоцикл≥ Ц в застебнутому мотошолом≥.
¬елике значенн¤ при авар≥¤х маЇ психолог≥чний чинник, зокрема емоц≥йний стрес. ƒл¤ пасажир≥в, зовс≥м не п≥дготовлених та необ≥знаних з обставинами можливих авар≥й, цей чинник в≥д≥граЇ негативну роль. Ћюди, ¤к≥ п≥дготовлен≥, знають про можлив≥ авар≥йн≥ ситуац≥њ, а також про те, що робити при њх виникненн≥, ско¤ть менше помилок п≥д час д≥йсноњ авар≥йноњ ситуа-ц≥њ, що може вр¤тувати њм житт¤. “ому необх≥дно, щоб кожний пасажир з метою п≥двищенн¤ особистоњ дорожньо-транспортноњ безпеки знав потенц≥йно авар≥йн≥ ситуац≥њ, характерн≥ дл¤ того чи ≥ншого виду транспортних засоб≥в, послугами ¤кого в≥н скориставс¤. р≥м того, був добре об≥знаний ≥з засобами ≥ндив≥дуального та колективного захисту, що знаход¤тьс¤ на транспортному засоб≥, та знав способи њх використанн¤.
Ќаприклад, пасажири автомоб≥л¤ повинн≥ знати, ¤к вести себе п≥д час неминучого з≥ткненн¤. ќсобливо це стосуЇтьс¤ того, хто сидить пор¤д з вод≥Їм. —татистика стверджуЇ, що це м≥сце найнебезпечн≥ше. Ќайб≥льш безпечним за статистикою вважаЇтьс¤ м≥сце за спиною вод≥¤. ѕасажиру пор¤д з вод≥Їм п≥д час удару сл≥д п≥дн¤ти ноги ≥ уперти њх в передню панель, голову схилити на груди, а руками закрити лице, щоб воно не постраждало в≥д можливих осколк≥в переднього скла. ≤нш≥ пасажири повинн≥ уперти ноги в п≥длогу чи нижню частину передн≥х сид≥нь, по мож-ливост≥ викинути руки вперед ≥ також упертис¤ ними в спинку переднього сид≥нн¤, напр¤гти мТ¤зи, згрупуватис¤.
ќб≥знан≥ пасажири й вод≥њ з правилами повед≥нки при будь-¤ких раптових ситуац≥¤х мають б≥льшу ймов≥рн≥сть вр¤тувати своЇ житт¤, н≥ж необ≥знан≥.
” реальному житт≥ неможливо передбачити вс≥ чинники, що впливають на безпеку дорожнього руху, однак, дотримуючись д≥ю-чих законодавчих та нормативних акт≥в, що д≥ють у сфер≥ дорожнього руху, можна створити безпечн≥ умови дл¤ учасник≥в руху.
ѕов≥тр¤ний транспорт. « моменту виникненн¤ ав≥ац≥њ виникла проблема забезпеченн¤ безпеки ав≥апольот≥в. Ќа в≥дм≥ну в≥д ≥нших вид≥в транспорту, в≥дмови двигун≥в у польотах практично завжди призвод¤ть до неминучих катастроф≥чних насл≥дк≥в. ” середньому щор≥чно в св≥т≥ в≥дбуваЇтьс¤ б≥л¤ 60 ав≥ац≥йних катастроф, у 35 з ¤ких гинуть ус≥ пасажири та ек≥паж. Ѕ≥л¤ двох тис¤ч людських житт≥в щор≥чно забирають ≥з собою ав≥ац≥йн≥ катастрофи.
ѕор≥вн¤льний ризик польот≥в св≥дчить про те, що на дорогах св≥ту щор≥чно гине б≥л¤ 300 тис¤ч чолов≥к, а в ав≥ац≥йних катастрофах Ц б≥л¤ двох тис¤ч. –изик потрапити п≥д колеса машин в 10Ц15 раз≥в вищий в≥д ризику загинути в ав≥акатастроф≥.
јнал≥з ав≥ац≥йних катастроф у св≥товому масштаб≥ показуЇ, що загальний шанс на спас≥нн¤ в ав≥акатастрофах при польотах на великих реактивних ав≥алайнерах значно вищий, пор≥вн¤но з невеликими л≥таками.
Ќасл≥дки при ав≥акатастрофах дл¤ пасажир≥в можуть бути в≥д слабкого невротичного шоку до т¤жких багаточисельних травм. ÷е можуть бути ушкодженн¤ тазових орган≥в, орган≥в черевноњ порожнини, грудноњ кл≥тки, пораненн¤ голови, шињ, оп≥ки, переломи, особливо нижн≥х к≥нц≥вок, асф≥кс≥¤, що настаЇ внасл≥док диханн¤ парами синильноњ кислоти, що вид≥л¤Їтьс¤ при гор≥нн≥ пластикових матер≥ал≥в корпусу л≥така. ѕри катастрофах де¤ких травм можна запоб≥гти, ¤кщо дотримуватись певних рекомендац≥й. ÷≥ рекомендац≥њ зб≥льшують шанси пасажир≥в на спас≥нн¤ в будь- ¤к≥й ситуац≥њ, а саме:
Ј коли людина зд≥йснюЇ подорож л≥таком, найкраще од¤г та взутт¤ використати з важкозаймистого матер≥алу;
Ј ¤кщо Ї можлив≥сть вибирати кр≥сло, перевагу в≥ддати тому, що розташоване б≥л¤ виходу, ближче до середньоњ або хвостовоњ частини л≥така;
Ј при зльот≥ та посадц≥ необх≥дно, щоб рем≥нь безпеки щ≥льно прил¤гав до стегон;
Ј зайшовши в л≥так, визначити, де розташован≥ основн≥ та авар≥йн≥ виходи ≥ ¤ким чином вони в≥дкриваютьс¤;
Ј с≥вши в кр≥сло, подумайте над тим, ¤ке ф≥ксоване положенн¤ вам потр≥бно прийн¤ти на випадок виникненн¤ авар≥њ, така позиц≥¤ визначить ваше виживанн¤ ≥ при авар≥њ;
Ј ¤кщо п≥д час польоту виникла пожежа, необх≥дно ¤комога б≥льшу частину шк≥ри закрити в≥д вогню одежею та намагатис¤ менше дихати задимленим пов≥тр¤м;
Ј ¤кщо л≥так зробив посадку, намагайтесь ¤комога швидше рухатись до виходу пригнувшись;
Ј покинувши л≥так, не ст≥йте б≥л¤ нього, але при можливост≥ надайте допомогу при швидк≥й евакуац≥њ ≥ншим пасажирам.
«ал≥зничний транспорт. ѕасажири зал≥зничного транспорту також знаход¤тьс¤ в зон≥ п≥двищеноњ небезпеки. «онами п≥двищеноњ небезпеки на зал≥зничному транспорт≥ Ї: зал≥зничн≥ кол≥њ, перењзди, посадочн≥ платформи та вагони, в ¤ких пасажири зд≥йснюють перењзди. ѕост≥йну небезпеку становить система електропостачанн¤, можлив≥сть авар≥й, з≥ткненн¤, отриманн¤ травм п≥д час посадки або висадки на пот¤г. р≥м цього, по зал≥зничних кол≥¤х перевоз¤тьс¤ небезпечн≥ вантаж≥: в≥д палива та нафтопродукт≥в до рад≥оактивних в≥дход≥в та вибухових речовин.
Ќайб≥льшу небезпеку дл¤ пасажир≥в становл¤ть пожеж≥ у вагонах. ќбумовлюЇтьс¤ це тим, що у вагонах (замкненому простор≥) завжди перебуваЇ велика к≥льк≥сть людей. “емпература в осередку пожеж≥ дуже швидко п≥двищуЇтьс¤ з утворенн¤м токсичних продукт≥в гор≥нн¤. ќсобливо небезпечним Ї пожеж≥ в н≥чний час на великих перегонах, коли пасажири спл¤ть.
ƒотриманн¤ правил безпеки ¤к пасажирами ≥ машин≥стами, так ≥ п≥шоходами значно зменшуЇ ризик попаданн¤ в надзвичайн≥ ситуац≥њ, а саме:
Ј при рус≥ вздовж зал≥зничноњ кол≥њ не дозвол¤Їтьс¤ п≥дходити ближче 5 м до крайньоњ рейки;
Ј на електриф≥кованих д≥л¤нках зал≥зничноњ кол≥њ не п≥дн≥матис¤ на опори, а також не торкатис¤ до спуску, ¤кий в≥дходить в≥д опори до рейок, а також провод≥в, що лежать на земл≥;
Ј зал≥зничн≥ кол≥њ можна переходити т≥льки у встановлених м≥сц¤х (по п≥шох≥дних м≥стках, переходах тощо); перед переходом кол≥й необх≥дно впевнитись у в≥дсутност≥ пот¤га або локомотива ≥ т≥льки п≥сл¤ цього зд≥йснювати перех≥д;
Ј п≥дход¤чи до перењзду, уважно простежити за св≥тловою та звуковою сигнал≥зац≥Їю та положенн¤м шлагбаума; переходити кол≥њ можна т≥льки при в≥дкритому шлагбаум≥, а при його в≥дсутност≥ Ц коли не видно пот¤га;
Ј заборон¤Їтьс¤ б≥гти по платформ≥ вокзалу вздовж пот¤га, що прибуваЇ або в≥дбуваЇ;
Ј п≥д час проходженн¤ пот¤га без зупинки не сто¤ти ближче двох метр≥в в≥д краю платформи;
Ј п≥дходити до вагона дозвол¤Їтьс¤ т≥льки п≥сл¤ повноњ зупинки пот¤га;
Ј посадку у вагон та вих≥д з нього зд≥йснювати т≥льки з≥ сторони перону ≥ бути при цьому обережним, щоб не оступитис¤ та не попасти в зазор м≥ж посадочною площадкою вагона та платформою;
Ј на ходу пот¤га не в≥дкривайте зовн≥шн≥ двер≥ тамбур≥в, не ст≥йте на п≥дн≥жках та перех≥дних площадках, а також не висовуйтесь ≥з в≥кон вагон≥в; при зупинках пот¤га на перегонах не виходьте з вагон≥в;
Ј заборон¤Їтьс¤ використовувати у вагонах в≥дкритий вогонь та користуватис¤ побутовими приладами, що працюють в≥д вагонноњ електромереж≥ (чайники, праски та ≥н.); перевозити у вагонах легкозаймист≥ та вибухонебезпечн≥ матер≥али;
Ј при екстрен≥й евакуац≥њ з вагона збер≥гайте спок≥й, ≥з собою бер≥ть т≥льки те, що необх≥дно, велик≥ реч≥ залишайте у вагон≥, тому що це пог≥ршить швидк≥сть евакуац≥њ; надайте допомогу в евакуац≥њ пасажирам з д≥тьми, л≥тн≥м люд¤м, ≥нвал≥дам та ≥ншим;
Ј при виход≥ через боков≥ двер≥ та авар≥йн≥ виходи будьте обережними, щоб не потрапити п≥д зустр≥чний пот¤г.
ћорський транспорт. як ≥ вс≥ ≥нш≥ види транспортних засоб≥в, мореплавство також повТ¤зане з можлив≥стю авар≥й, катастроф та ризиком дл¤ житт¤ людини. ћожливий ризик дл¤ житт¤ людини на морських транспортних засобах значно вищий, н≥ж на ав≥ац≥йних та зал≥зничних, але нижчий, н≥ж на автомоб≥льних.
” св≥товому морському транспорт≥ щор≥чно зазнають авар≥й понад 8 000 корабл≥в ≥ гине з них понад 200 одиниць. Ѕезпосеред-ньоњ небезпеки дл¤ житт¤ п≥д час авар≥њ зазнають понад 6 000 чолов≥к, з ¤ких близько 2 000 Ц гине.
ќсновними причинами загибел≥ корабл≥в Ї посадка на рифи, з≥ткненн¤, перекиданн¤, пожеж≥, порушенн¤ норм експлуатац≥њ та правил безпеки, помилков≥ функц≥ональн≥ д≥њ команди ≥ таке ≥нше. Ќайт¤жча в ≥стор≥њ мореплавства катастрофа пасажирського судна Уƒона ѕасФ в район≥ ‘≥л≥пп≥н забрала 3 132 житт¤. ” тому ж роц≥ в катастроф≥ англ≥йського пасажирського порому У√еральд офф фри ентерпрайзФ загинуло 1 193 чолов≥к. ѕри розсл≥дуванн≥ останньоњ катастрофи ви¤вилось, що безпосередньою причиною стала колективна помилка кап≥тана ≥ команди. Ћюдськ≥ помилки призвели до загибел≥ техн≥чно справних корабл≥в Ућихайло ЋомоносовФ та Ујдм≥рал Ќах≥мовФ при спок≥йному мор≥ та ¤сн≥й погод≥. ап≥тан Уѕетра ¬асеваФ про≥гнорував попередженн¤ свого пом≥чника про небезпечне зближенн¤ з Ујдм≥ралом Ќах≥мовимФ, що призвело до катастроф≥чних насл≥дк≥в.
” процес≥ розвитку авар≥њ при виникненн≥ загрози загибел≥ корабл¤ виникаЇ необх≥дн≥сть вжити заход≥в щодо швидкоњ евакуац≥њ пасажир≥в. ќперац≥¤ щодо евакуац≥њ вже сама по соб≥ повТ¤зана з ризиком дл¤ житт¤ людей, особливо в умовах штормовоњ погоди. Ќайб≥льша небезпека виникаЇ тод≥, коли в≥дмовл¤ють пристроњ. Ќеможлив≥сть покинути в таких випадках корабель призводить до того, що пасажири втрачають шанси на спас≥нн¤ ≥ потрапл¤ють у надзвичайно складну ситуац≥ю. –изик дл¤ житт¤ пасажир≥в виникаЇ при спуску на воду р¤тувальних засоб≥в, а саме: при перекиданн≥ човна, сильних ударах об борт корабл¤ ≥ таке ≥нше. ѕричиною загибел≥ пасажир≥в може бути також удар човна об воду. ¬трата шанс≥в на вр¤туванн¤ може виникати внасл≥док неправильного використанн¤ р¤тувальних жилет≥в або коли люди стрибають з висоти 6Ц15 м з борту корабл¤, ¤кий тоне.
ѕри тривалому перебуванн≥ у вод≥ причинами смерт≥ можуть стати г≥потерм≥¤ (переохолодженн¤ орган≥зму) та виснаженн¤. √≥потерм≥¤ становить головну небезпеку ≥ дл¤ тих пасажир≥в, ¤к≥ р¤туютьс¤ в човнах або на плотах. ѕри тривалому перебуванн≥ пасажир≥в на човнах або на плотах небезпека дл¤ житт¤ може виникати внасл≥док виснаженн¤ орган≥зму в≥д в≥дсутност≥ води та њж≥.
ўоб упов≥льнити переохолодженн¤ орган≥зму ≥ зб≥льшити шанси на виживанн¤ при низьких температурах води, необх≥дно голову тримати ¤комога вище над водою тому, що понад 50 % ус≥х тепловитрат орган≥зму припадаЇ на долю голови. ”тримувати себе на поверхн≥ води треба так, щоб м≥н≥мально витрачати ф≥зичн≥ зусилл¤.
ѕеребуваючи на р¤тувальному плот≥, човн≥ чи у вод≥, людина повинна намагатис¤ подолати пан≥ку, розгублен≥сть, збер≥гати самовладанн¤ та в≥ру в те, що њњ вр¤тують. “ака повед≥нка в екстремальних ситуац≥¤х зб≥льшуЇ шанси людини на виживанн¤.
ѕожеж≥ та вибухи
¬ибухи та њх насл≥дки Ц пожеж≥ Ц в≥дбуваютьс¤ на обТЇктах, ¤к≥ виробл¤ють вибухонебезпечн≥ та х≥м≥чн≥ речовини. ѕри гор≥нн≥ багатьох матер≥ал≥в утворюютьс¤ високотоксичн≥ речовини, в≥д д≥њ ¤ких люди гинуть част≥ше, н≥ж в≥д вогню. –ан≥ше при пожежах вид≥л¤вс¤ в основному чадний газ. јле в останн≥ дес¤тир≥чч¤ горить багато речовин штучного походженн¤: пол≥стирол, пол≥уретан, в≥н≥л, нейлон, поролон. ÷е призводить до вид≥ленн¤ в пов≥тр¤ синильноњ, сол¤ноњ й мурашковоњ кислот, метанолу, формальдег≥ду та ≥нших високотоксичних речовин.
Ќайб≥льш вибухо- та пожежонебезпечн≥ сум≥ш≥ з пов≥тр¤м утворюютьс¤ при витоку газопод≥бних та зр≥джених вуглеводних продукт≥в метану, пропану, бутану, етилену, пропилену тощо.
«а останнЇ дес¤тир≥чч¤ в≥д третини до половини вс≥х авар≥й на виробництв≥ повТ¤зано з вибухами технолог≥чних систем та обладнанн¤: реактор≥в, Їмностей, трубопровод≥в тощо. ѕожеж≥ на п≥дприЇмствах можуть виникати також внасл≥док ушкодженн¤ електропроводки та машин, ¤к≥ знаход¤тьс¤ п≥д напругою, опалювальних систем.
ѕевний ≥нтерес (щодо причин виникненн¤) можуть мати дан≥ оф≥ц≥йноњ статистики, ¤к≥ базуютьс¤ на проведених у —Ўј досл≥дженн¤х 25 тис¤ч пожеж та вибух≥в:
Ј несправн≥сть електрообладнанн¤ Ц 23 %;
Ј пал≥нн¤ в неналежному м≥сц≥ Ц 18 %;
Ј перегр≥в унасл≥док терт¤ в несправних вузлах машин Ц 10 %;
Ј перегр≥в пальних матер≥ал≥в Ц 8 %;
Ј контакти з пальними поверхн¤ми через несправн≥сть котл≥в, печей, димоход≥в Ц 7 %;
Ј контакти з полумТ¤м, запаленн¤ в≥д полумТ¤ гор≥лки Ц 7 %;
Ј запаленн¤ в≥д пальних часток (≥скри) в≥д установок та устаткуванн¤ дл¤ спалюванн¤ Ц 5 %;
Ј самозапалюванн¤ пальних матер≥ал≥в Ц 4 %,
Ј запалюванн¤ матер≥ал≥в при р≥зц≥ та зварюванн≥ металу Ц 4 %.
Ѕ≥льше 63 % пожеж у промисловост≥ обумовлено помилками людей або њх некомпетентн≥стю. оли п≥дприЇмство скорочуЇ штати й бюджет авар≥йних служб, знижуЇтьс¤ ефективн≥сть њх функц≥онуванн¤, р≥зко виростаЇ ризик виникненн¤ пожеж та вибух≥в, а також р≥вень людських та матер≥альних втрат.
<< попередн¤ зм≥ст наступна >>